Журнал «Здоровье ребенка» Том 12, №3, 2017

Вступ

В умовах реформування медичної галузі загалом та держсанепідслужби в концепції розвитку системи громадського здоров’я, зокрема, стан здоров’я населення, особливо дітей, є однією з найбільших цінностей, необхідною складовою для соціально-економічного благополуччя нашої держави [1].

У світі зареєстровано понад 250 видів гельмінтів, що паразитують в організмі людини, причому їх поширеність достатньо висока — паразитози займають друге місце в структурі захворюваності дитячого населення після грипу і гострих респіраторних вірусних інфекцій [2, 3]. До найбільш поширених паразитарних захворювань дітей належать геогельмінтози — гельмінтози, дозрівання яких до інвазивної стадії відбувається в навколишньому середовищі, зокрема в грунті. За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у світі геогельмінтозами уражені приблизно 2 млрд людей, у тому числі 4 млн дітей у Європейському регіоні ВООЗ [4].

Відповідно до літературних даних та основних документів ВООЗ, до нозологічної групи геогельмінтозів належать антропонози — аскаридоз, трихуроз, анкілостомоз, некатороз, стронгілоїдоз та єдиний зооноз — токсокароз [4–6]. Ці інвазії реєструються у ВООЗ, у всіх регіонах, їх поширеність коливається залежно від соціально-економічних умов, геокліматичних та інших факторів довкілля, таких як стан водопостачання, санітарія і дотримання гігієни [4]. Геогельмінтози є хворобами бідності, індикатором низького рівня життя населення, вони ж, зі свого боку, гальмують покращання умов проживання людей [7, 8].

Завдяки широкій поширеності геогельмінтозів, їх високій інвазивності, здатності до відтворення та виживання, гнучкій адаптації до організму хазяїна, стадійності розвитку та потребі в різних середовищах на різних фазах життєвого циклу існує високий ризик контамінації об’єктів довкілля яйцями цих паразитів. При низькому рівні санітарної культури населення, високих показниках забруднення навколишнього середовища, за прогнозами ВООЗ, до 610 млн дітей шкільного віку піддаються можливості зараження геогельмінтозами. Цьому факту сприяють і такі глобальні проблеми, як військові дії і пов’язані з ними неконтрольовані міграції населення, скупчення людей (часто в непристосованих місцях), недотримання правил елементарної гігієни, неможливість споживання якісної питної води та продуктів харчування. Лише зміна умов життя і поведінкових звичок, що є небезпечними для здоров’я, дозволять знизити рівень поширення геогельмінтозів серед дітей.

Вплив на дитячий організм геогельмінтозів є досить загрозливим через те, що він трапляється в період інтенсивного фізичного росту і прискореного метаболізму, що вимагає збільшення потреб у поживних речовинах, при ураженні геогельмінтами вони адекватно не всмоктуються, що заважає росту і розвитку дитини і досить часто сприяє повторній інвазії. Окрім того, у дітей відмічаються зміни з боку шлунково-кишкового тракту, порушення процесів травлення, втрата мікронутрієнтів за рахунок їх поганого всмоктування та конкурування за них паразитів, що, зі свого боку, призводить до анемій, авітамінозів, погіршення імунного статусу, розвитку алергічних реакцій, симптомів зі сторони нервової системи. На фоні цих порушень та впливу на організм дитини токсичних продуктів життєдіяльності самих геогельмінтів збільшуються клінічні ускладнення, підвищується схильність до системних уражень організму, прогресування наявних та супутніх захворювань, переведення їх в хронічну стадію. Таким чином, геогельмінтози, впливаючи на фізичний, емоційний, психічний стан дитини, заважають їй повноцінно рости, розвиватись та реалізуватись, що погіршує соціально-економічний рівень суспільства загалом [9–13].

За офіційними статистичними даними, в Україні щорічно реєструються близько 100 тисяч випадків геогельмінтозів, із них у 80 % дітей до 17 років, показник захворюваності в межах від 1074,51 до 1256,14 на 100 тисяч населення. Серед дитячого населення України найвища захворюваність на геогельмінтози спостерігається у віковій групі 5–9 років, що пояснюється цільовим проведенням медичних оглядів серед даного контингенту.

Проблема вивчення стану поширення геогельмінтозів серед дитячого населення є досить актуальною, зважаючи на значні показники захворюваності та досить високий рівень забруднення навколишнього середовища яйцями гельмінтів. Також унаслідок здійснення реформи медицини в країні відбулась відміна нормативної бази з профілактики і боротьби з геогельмінтозами, реорганізація санітарно-епідеміологічної служби призвела до різкого скорочення висококваліфікованих і професійно підготовлених фахівців паразитологічної ланки, що різко послабило потенціал лабораторної і клінічної діагностики геогельмінтозів [14]. Система планового епідеміологічного нагляду за геогельмінтозами практично знівельована, вона включала обов’язковий моніторинг зараження об’єктів довкілля інвазивним матеріалом, а також комплексне впровадження об’єднаних зусиль закладів лікувальної і профілактичної медицини, освіти, сільського господарства і охорони навколишнього середовища, направлених на контроль і профілактику геогельмінтозів серед дітей.

Епідеміологічна ситуація з геогельмінтозів серед дитячого населення в Рівненській області також є нестабільною, вони лишаються одними з найбільш масових інфекційних захворювань [15–19]. Незважаючи на сталі середні багаторічні показники, в області є сприятливі умови для їх поширення:

— ландшафтне різномаїття та геокліматичні умови;

— багатофакторний антропогенний вплив на об’єкти довкілля, у тому числі перетворення великих площ унаслідок незаконного видобутку бурштину;

— розвиток туризму, інтенсивна міграція населення із зон стихійного лиха і військових конфліктів;

— недостатня обізнаність населення щодо зараження, проявів геогельмінтозів, а інколи й медичних працівників із питань їх діагностики, лікування та профілактики;

— високий рівень забруднення факторів навколишнього середовища яйцями геогельмінтів, досить тривалий час їх зберігання в довкіллі, що збільшує ризик нових інвазій.

Мета — здійснення моніторингу найбільш поширених геогельмінтозів серед дитячого населення Рівненської області (аскаридоз, трихуроз, токсокароз); вивчення особливостей їх поширення, стану забруднення навколишнього середовища яйцями геогельмінтів.

Матеріали та методи

Проаналізовані фондові статистичні матеріали і результати власних досліджень за 2012–2016 роки. Проведений епідеміологічний моніторинг з аналізом карт епідеміологічного обстеження 8861 вогнища аскаридозу, 116 — трихурозу, 142 — токсокарозу, що були зареєстровані серед дітей 0–17 років зі всіх адміністративних територій Рівненської області [15–19].

Діти з аскаридозом та трихурозом належали до різних вікових груп:

— до 1 року: аскаридоз — 153 дитини (1,7 %), трихуроз –— 0 (0 %);

— 1–4 років: аскаридоз — 3067 дітей (34,6 %), трихуроз — 19 (16,4 %);

— 5–9 років: аскаридоз — 3943 дитини (44,5 %), трихуроз — 71 (61,2 %);

— 10–14 років: аскаридоз — 1267 дітей (14,3 %), трихуроз — 21 (18,1 %);

— 15–17 років: аскаридоз — 431 дитина (4,9 %), трихуроз — 5 (4,3 %).

Для визначення стратегії з оздоровлення дитячого населення силами лікувальної та профілактичної медицини обстежено на наявність збудників гельмінтів такі контингенти:

— діти, які не відвідують організовані колективи — 306 842 особи;

— діти, які відвідують організовані колективи — 383 016 осіб, із них:

1) діти дитячих навчальних закладів — 147 376;

2) школярі загальноосвітніх шкіл — 226 835;

3) школярі шкіл-інтернатів — 5746;

4) діти дитячих будинків — 1518;

5) діти з будинку дитини — 1541.

Копрологічні дослідження на наявність яєць аскарид (Ascaris lumbricoides) та волосоголовців (Trichocephalus trichiurus) здійснювались методами товстого мазка за Като та збагачення за Калантарян із триразовою кратністю та інтервалом 14 днів. При епідеміологічному вивченні випадків токсокарозу враховувались дані серологічних реакцій — реакції імунної флуоресценції та реакції ензим-мічених антитіл, що проводились у лікувальних установах області.

Забрудненість навколишнього середовища яйцями гельмінтів визначалась методом мікроскопії препаратів, забарвлених за методом Цілю — Нельсена або Кестнера, за результатами санітарно-паразитологічних досліджень таких об’єктів:

— грунту — 7742 зразки;

— грунту з мікровогнищ геогельмінтозів — 3380 зразків;

— фруктів, овочів — 6751 зразок;

— стічної води — 775 зразків;

— питної води — 3270 зразків;

— води відкритих водойм — 3894 зразки.

Отримані результати були оброблені за математичними методами варіативної статистики.

Результати та обговорення

Незважаючи на скорочення фахівців паразитологічного підрозділу держсанепідслужби області у 2013 році на 78,1 %, що триває і дотепер, щорічно на геогельмінтози обстежується від 145,6 (2012 рік) до 152,6 (2016 рік) тисяч дітей віком 0–17 років, із них у середньому за рік вивляється до 6 тисяч нових хворих.

У 2012–2016 роках спалахів захворювань на геогельмінтози серед дитячого населення Рівненської області не зареєстровано, епідемічний процес проявляється у вигляді спорадичних та групових захворювань.

При вивченні захворюваності на аскаридоз установлено, що її середній кумулятивний показник майже вдвічі перевищує аналогічний по Україні і становить 649,29 на 100 тисяч дитячого населення; найвищий рівень ураженості дітей спостерігається у віковій групі 5–9 років — 1095,98 на 100 тисяч населення (по Україні — 521,24). Продовжує значно поширюватися захворюваність на аскаридоз у дітей 1–4 року — від 788,08 (2012 рік) до 986,94 (2016 рік) на 100 тисяч населення (по Україні — 462,00) та у віковій групі 0–1 року — від 153,35 (2012 рік) до 263,74 (2016 рік) на 100 тисяч населення (92,54). Стабільно високими залишаються показники серед дітей 10–14 років — 369,45 на 100 тисяч населення (по Україні — 286,53) та 15–17 років — 185,70 на 100 тисяч населення (по Україні — 146,87).

Серед інвазованих аскаридозом осіб 51,9 % становили діти, які не відвідують організовані колективи, решта (48,1 %) відвідувала дитячі колективи (32,4 % — загальноосвітні школи, 14,4 % — дитячі садочки, 0,9 % були вихованцями шкіл-інтернатів, 0,3 % — дитячих будинків, 0,1 % — будинку дитини).

При діагностиці аскаридозу обов’язково зверталась увага на те, були яйця аскарид незапліднені (що може призвести до інвазії, що в’яло протікає) чи запліднені (що вказує на наявність в організмі дитини двох або більше різностатевих гельмінтів), та на кількість яєць у препараті, адже кількість паразитів прямо впливає на тяжкість клінічної картини та збільшує епідеміологічну небезпеку вогнища, тому що в навколишнє середовище виділяється більше інвазивного матеріалу.

При моніторингу трихурозу чітко прослідковується його щорічне зниження серед дітей в області, показник нижчий за загальнодержавний і становить в середньому 8,55 на 100 тисяч населення (по Україні — 15,04). На високому рівні уражені трихурозом діти віком 5–9 років — 20,11 на 100 тисяч населення (по Україні — 20,73). 52,6 % хворих дітей не відвідували організованих дитячих закладів, 38,8 % становили школярі загальноосвітніх шкіл, 4,3 % — відвідували дитячі садки, 4,3 % — школи-інтернати; у дитячих будинках та будинку дитини трихоцефальоз не виявлявся.

Згідно з науковими даними, співвідношення виявленого аскаридозу до трихурозу має бути 1 : 2, по Україні воно становить 10,4 : 1, а по Рівненській області — у середньому 14 : 1, що пояснюється низькою настороженістю медиків до трихоцефальозу, недостатньою діагностикою та виявляємістю.

Захворюваність на токсокароз дитячого населення області стрімко зростає — від 8,47 на 100 тисяч населення у 2012 році до 16,83 на 100 тисяч населення у 2016 році (по Україні — 1,61). Серед інвазованих токсокарозом 57,0 % становили школярі загальноосвітніх шкіл, 14,8 % — вихованці дитячих дошкільних закладів, 0,7 % — шкіл-інтернатів, 27,5 % — діти, які не відвідують організовані колективи. Це захворювання небезпечне більш агресивним, ніж аскаридоз, клінічним перебігом, сильною сенсибілізацією організму дитини до продуктів життєдіяльності личинки паразиту, імунодепресіями, ураженнями центральної нервової системи.

Оскільки стан навколишнього середовища має вирішальне значення для формування вогнищ геогельмінтозів, нами був здійснений санітарно-паразитологічний моніторинг основних факторів довкілля.

Установлено, що питна вода яйцями геогельмінтів забруднена не була і не сприяла підтриманню ендемічності цих інвазій в області. Високий ступінь забруднення та ріст питомої ваги позитивних знахідок відмічалися за рахунок: фруктів і овочів із присадибних ділянок (1,40 на 100 проб), грунту (2,05 на 100 проб), стічної води (2,93 на 100 проб), грунту з мікровогнищ геогельмінтозів (3,02 на 100 проб), води відкритих водоймищ (3,07 на 100 проб). Отримані дані свідчать про вплив рівня забрудненості об’єктів довкілля яйцями геогельмінтів на стан захворюваності дітей на геогельмінтози; вказують на недостатній режим роботи очисних споруд в області, порушення санітарно-гігієнічних умов проживання населення, що сприяє поширенню та підтримці вогнищ геогельмінтозів серед дітей.

Таким чином, із метою визначення ризиків для здоров’я дітей в області, викликаних геогельмінтними інвазіями, а також медико-санітарних заходів, що можуть бути використані для управління ними, доведена практичність епідеміологічного моніторингу з обов’язковими санітарно-паразитологічними дослідженнями факторів навколишнього середовища на забрудненість яйцями геогельмінтів.

Для зниження рівня захворюваності дитячого населення на геогельмінтози в області потрібно здійснювати періодичний епідеміологічний моніторинг з визначенням основних груп ризику та умов їх формування, інтенсивності геогельмінтозів та факторів, що сприяють їх поширенню. Згідно з основними положеннями програм боротьби з геогельмінтозами, рекомендованими ВООЗ, єдиною можливістю елімінації цих захворювань є регулярна дегельмінтизація дитячого населення. Однак вона буде неефективною без забезпечення якісною питною водою та продуктами харчування; періодичний моніторинг санітарно-гігієнічних та побутових умов життя дітей є довгостроковим заходом, що сприятиме покращанню їх здоров’я, а підвищення рівня санітарної культури та корекція поведінкових звичок дадуть змогу знизити ризик зараження і повторного інфікування геогельмінтами.

Висновки

1. Захворюваність на геогельмінтози серед дітей в умовах Рівненської області зберігає ендемічність і є віддзеркаленням загальнодержавних та світових проблем у керуванні ними.

2. Інвазивність дитячого населення аскаридозом залишається стабільно високою, найбільш вразливою категорією була вікова група 5–9 років (1095,98 на 100 тисяч населення); намітилась стійка тенденція до зростання захворюваності серед дітей дошкільного віку.

3. Найвища інтенсивність епідпроцесу щодо трихурозу серед дітей зафіксована у віковій категорії 5–9 років (20,11 на 100 тисяч населення); для вибудування ефективної системи запобігання поширенню даної інвазії необхідне покращання діагностики та виявляємості.

4. Ураженість дитячого населення токсокарозом за період моніторингу збільшилась вдвічі, що потребує налагодження міжвідомчої роботи в боротьбі з паразитарними захворюваннями, спільними для людини і тварин.

5. Рівень забруднення об’єктів довкілля яйцями геогельмінтів залишається на високому рівні, що сприяє значній поширеності захворюваності на геогельмінтози серед дітей. Найбільш контамінованими інвазивними формами геогельмінтів були грунт із мікровогнищ (3,02 на 100 проб) та вода відкритих водоймищ (3,07 на 100 проб).

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів при підготовці даної статті.