Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

НАЗАД

симпозиум №229

Лікування ювенільного ідіопатичного артриту

Проводит: Бойко Ярина Євгенівна - д.м.н, доцент кафедри клінічної імунології та алергології.
Дитячий ревматолог, "Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр".
Член міжнародної організації PRINTO та координатор національного центру PRINTO в Україні.
Рекомендован по специальностям: Семейная медицина/Терапия, Ревматология, Педиатрия/Неонатология




Дана лекція присвячена лікуванню хворих на ювенільний ідіопатичний артрит (ЮІА). І перше, з чого ми повинні починати лікування, — це чітко окреслити його мету.

На сьогодні мета лікування хворих на ЮІА полягає в досягненні клінічної ремісії для того, щоб зберегти якість і тривалість життя цих пацієнтів.
Тобто мета лікування хворих на ЮІА на сьогодні кардинально відрізняється від мети, що ставилася пару років тому, 10 років тому, — зменшення інвалідизації. На сьогодні ми маємо до диспозиції такий терапевтичний арсенал, що дає можливість досягти клінічної ремісії, а відтак наш пацієнт із ЮІА на сьогодні не повинен відрізнятися від здорової дитини. Маючи за мету досягнення ремісії, ми мусимо розуміти, що таке ремісія (медикаментозна/немедикаментозна), що це означає. Отже, в процесі лікування ми спочатку досягаємо стану неактивної хвороби. Що це означає? Це означає, що в пацієнта не має бути активних артритів, мають бути відсутні прояви системності — гарячка, висипка й інше, не має бути ознак активного увеїту, швидкість осідання еритроцитів чи С-реактивний білок мають бути в межах норми, показник за візуальною аналоговою шкалою має бути нульовим, і в пацієнта не має бути ранкової скутості. Якщо стан неактивної хвороби триває впродовж 6 місяців, то ми говоримо про те, що це клінічна медикаментозна ремісія. Якщо ж стан клінічно неактивної хвороби в пацієнта триває впродовж 12 місяців без терапії, то ми говоримо про клінічну немедикаментозну ремісію.
У моніторингу активності хвороби нам допомагають різні шкали, зокрема у світі впродовж останніх років активно використовують шкалу JADAS, за якою стан клінічної ремісії має відповідати одиниці. Мінімальна активність у хворих на олігоартрит за шкалою JADAS становить 2, а при поліартриті — 3,8.
Лікування всіх хворих на ЮІА, тобто хворих з усіма варіантами захворювання, завжди починається з використання неспероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), які ми бачимо в таблиці. Найбільш вживаними є такі препарати, як ібупрофен, диклофенак, і ці препарати призначаються пацієнту постійно, допоки є прояви активного артриту. Тому що ці ліки мають дію з ефектом нагромадження й використовуються для досягнення протизапального ефекту, а не лише для знеболення. Якщо ж ми не досягли ефекту, використовуючи НПЗП, то нашим наступним кроком буде внутрішньосуглобове введення глюкокортикостероїдів пролонгованої дії.
У малих дітей внутрішньосуглобове введення проводиться під загальним знеболенням, а в старших дітей — під місцевим. Наступне — використання базових ліків, так званих повільно діючих протиревматичних середників, що модифікують перебіг хвороби. Власне, ці ліки є основними в лікуванні ЮІА, тому що вони здатні змодифікувати перебіг хвороби, зупинити її. І лише завдяки застосуванню цих медикаментів ми можемо досягти спочатку стану неактивної хвороби, а потім клінічної ремісії.
Якщо робити історичний екскурс, то слід відзначити, що в лікуванні хворих на ЮІА ми мали 2 революції. Перша терапевтична революція відбулася в 90-х роках ХХ ст. — це початок ери метотрексату, коли при застосуванні цього препарату у 70–80 % випадків почали досягати стану неактивної хвороби. А ефективність цього препарату була підтверджена в контрольованих дослідженнях (опубліковано Джіаніні). І друга революція — це початок ери біологічної терапії, з кінця 90-х років, з моменту, коли Даніел Ловел опублікував своє дослідження ефективності етанерцепту у хворих на поліартрит. У подальшому з’являлися нові біологічні препарати з іншими механізмами дії, розширювалися показання до застосування різних біологічних препаратів. Ми бачимо, що в дітей найбільш вживаними базовими препаратом, який використовують для лікування ЮІА, є метотрексат. Його ефективність підтверджена в дослідженні, результати якого були опубліковані Джіаніні в 1992 році. Далі — це сульфасалазин, але акцентую увагу на тому, що сульфасалазин використовується лише у хворих із ентезит-артритом. І лефлюномід, хоча лефлюномід у дітей не дозволений і використовується лише за так званими офф-лейбл показаннями.
Отже, золотим стандартом лікування хворих на ЮІА є використання метотрексату, який застосовують у хворих з усіма варіантами перебігу хвороби за умови неефективності НПЗП.
Середньотерапевтичною дозою метотрексату є 10–15 мг на метр квадратний, вживається препарат один раз на тиждень, максимальною дозою є 20 мг/м2/тиждень. Сліл пам’ятати: дослідження Джіаніні також довело, що доза метотрексату 30 мг/м2 є неефективною [1].
Сульфасалазин використовується в дозі 30–50 мг на 1 кг, і слід наголосити на тому, що цей препарат для лікування ЮІА використовується лише при ентезит-артриті [2].
Лефлюномід ефективний у дорослих, однак у дитячій практиці не дозволений [3].
І повертаємося до ери біологічних препаратів, що вже триває впродовж останніх 18 років, яка дала можливість досягати ремісії в тих пацієнтів, які не відповідали на класичні базові ліки, не відповідали на метотрексат. На сьогодні у світі до диспозиції в лікуванні хворих на ЮІА маємо 4 інгібітори туморнекротичного фактора. Перший препарат — це етанерцепт, який історично був першим і досвід якого у світі є найбільш вивченим. Інфліксимаб, який можна використовувати тільки по офф-лейбл показаннях для хворих на ЮІА, оскільки препарат має багато побічних ефектів. Адалімумаб і голімумаб. Для лікування системних хворих у світі використовують анакінру, канакінумаб і тоцилізумаб. В Україні для лікування хворих на ЮІА є зареєстровані й доступні ліки, і наші пацієнти їх отримують згідно з програмами. Це етанерцепт, адалімумаб і тоцилізумаб.
Етанерцепт в основному використовується і є ефективним у хворих із поліартритом. Першим історичним дослідженням його ефективності була робота, опублікована у 2000 р. Даніелом Ловелом [4]. На сьогодні опубліковані результати досліджень, у яких етанерцепт показав свою ефективність у хворих на олігоартрит, ентезит-артрит, псоріатичний артрит [5].
Крім того, у хворих ефективно використовується адалімумаб, причому цей препарат використовується як у вигляді монотерапії, так і разом із метотрексатом [6].
Однак інгібітори туморнекротичного фактора є неефективними для лікування хворих на системний ЮІА.
І альтернативним вибором у хворих на системний ЮІА є використання ліків, які блокують 2 речовини [7–10]: ІЛ-1 або ІЛ-6. Це цитокіни, які є ключовими та відповідальними за основні клінічні прояви хвороби. На сьогодні вже опубліковані результати ефективного використання анакінри [11–14], рилонацепту, канакінумабу та тоцилізумабу в цих пацієнтів [15].
Якщо подивитися на алгоритм лікування хворих на ЮІА, олігоартрит, то ми побачимо, що після підтвердження діагнозу починаємо лікування з НПЗП, що триває 2 тижні — місяць. Якщо ми не отримали ефекту й діагноз підтверджений, ми виконуємо внутрішньосуглобове введення пролонгованих глюкокортикостероїдів. Оцінюємо ефект і переглядаємо терапію кожні 4–6 тижнів, і коли ми маємо неадекватну відповідь у цих хворих, призначаємо метотрексат. Пам’ятаємо й не забуваємо, що слід постійно оцінювати ефективність терапії, і при її неефективності слід використовувати біологічні препарати. У даному випадку використовуються інгібітори туморнекротичного фактора [16].
При лікуванні хворих на поліартикулярний ЮІА вибір терапії є швидшим і більш агресивним. У цих хворих спочатку використовуються НПЗП, а також метотрексат у середньотерапевтичних дозах. Якщо ми не отримали ефекту впродовж 3–6 місяців, призначаємо біологічну терапію. На сьогодні ми можемо використовувати такі біологічні препарати: етанерцепт, адалімумаб або тоцилізумаб. Ми маємо переглядати ефективність лікування кожні 3–6 місяців. Якщо препарат є неефективним, він має бути замінений на інший біологічний препарат [16].
Слід відзначити, що у хворих на поліартикулярний варіант ЮІА на сьогоднішній день розглядаються 3 можливі ініціальні лікувальні стратегії. Ми можемо починати за принципом посилення терапії, коли спочатку призначаємо традиційні базові препарати, а коли немає терапевтичної відповіді — використовуємо біологічні препарати. Можливий ранній старт комбінованої терапії, коли відразу, як у дослідженні ТREAT, використовуються традиційні базові та біологічні препарати. А також на сьогодні досліджується план використання відразу, на старті, біологічних препаратів. І ця стратегія лише в майбутньому буде оціненою [17].
При лікуванні хворих на активний сакроілеїт терапія стартує з НПЗП. В українському протоколі, що подібний до протоколу ACR, опублікованого Бейкельманом у 2010 році, при неефективності НПЗП можливе використання метотрексату й сульфасалазину, ефективність яких є не цілком доведеною. Коли у хворого відсутній ефект від застосування цих препаратів або коли хворий ініціально має високу активність, а також присутні несприятливі прогностичні фактори, призначаються інгібітори туморнекротичного фактора.
Алгоритм лікування хворих на системний ЮІА передбачає ініціальне застосування НПЗП, глюкокортикостероїдів. І в подальшому терапевтична стратегія залежить від того, що переважає у хворого — системні прояви чи прояви артриту. Коли в пацієнта переважають системні артрити, то додається терапія біологічними препаратами, інгібіторами ІЛ-6, тоцилізумабом. За умов переважання проявів артриту лікування триває з використанням туморнекротичного фактора або тоцилізумабу [16].
Ми вже говорили про те, що терапія, яку ми призначаємо, має регулярно переглядатися. І тоді, коли ми зазнали невдачі в лікуванні хворих, ми маємо терапію модифікувати. Що вважати невдачею лікування? Невдачею слід вважати наявність персистуючого синовіїту двох і більше суглобів, періодичну появу системних проявів, що вимагають застосування системних глюкокортикостероїдів, нетолерування терапії, припустимо, коли при застосуванні метотрексату є нудота, блювання, препарат слід відмінити. А також розвиток ерозивного захворювання через тривалість синовіїту, наявність активного увеїту [18].
Отже, якщо хворий не досяг ремісії або не здатний підтримувати контроль над захворюванням, слід міняти біологічний препарат на інший. На сьогодні ми не маємо чітких стандартів, рекомендацій щодо послідовності застосування біологічних препаратів. Часто, коли наш пацієнт досяг ремісії та вже тривало знаходиться у стадії неактивної хвороби чи у стані медикаментозної ремісії, виникає питання: чи не відмінити терапію? Виникає два питання: як відміняти лікування та яку терапію слід відмінити першою [18].
Слід наголосити на тому, що на сьогодні в нас немає чітких протоколів відміни медикаментів у хворих на ЮІА після досягнення стану неактивної хвороби. І, на жаль, у 63 % хворих на ЮІА після відміни інгібітору туморнекротичного фактора або метотрексату розвивається загострення хвороби впродовж наступного року. Причому впродовж 3 місяців з’являється загострення у 25 % хворих, а впродовж наступних 6 місяців у половини хворих на ЮІА розвивається загострення хвороби [19].
Цікавими є дослідження, опубліковані у 2015 році. Вони показали, що якщо у хворого, який перебуває у стані медикаментозної ремісії, спочатку було відмінено інгібітор туморнекротичного фактора й залишена терапія меторексатом, то впродовж року у 90 % випадків розвивалося загострення хвороби. Натомість якщо спочатку відміняли метотрексат, а залишали біологічний препарат, інгібітор туморнекротичного фактора, то загострення впродовж року розвивалося лише у 12 % хворих. Тому для нас так важливо знайти інструмент, який би дав нам відповідь на питання: якому пацієнту ми можемо відмінити терапію (чи метотрексат, чи біологічну терапію), а якому — ні [20]. 
Дослідження, що проводяться впродовж останніх років, ініціатором яких є професор Ротт з міста Мюнстер (Німеччина), а саме дослідження ролі кальпротектину крові MRP-8/14, мали такі результати [21].
Якщо в пацієнта з ЮІА перед відміною терапії метотрексатом рівень кальпротектину крові був меншим від 250 нг/мл, то впродовж наступного року після відміни метотрексату загострення хвороби не відбувалося [22]. 
Отримані результати у хворих на ЮІА, які отримували біологічну терапію етанерцептом. Якщо рівень кальпротектину крові в цих хворих був меншим від 505 нг/мл перед відміною препарату (етанерцепту), то загострення хвороби в пацієнтів не розвивалося. Ці дослідження є дуже перспективними й дадуть можливість у майбутньому у клінічній практиці давати відповідь на питання, яким хворим на ЮІА можна відмінити лікування без ризику появи загострення хвороби [23].
Концепція традиційного лікування кардинально міняється. Якщо ми лікуємо хворих до досягнення ремісії, то на сьогодні ми лікуємо до досягнення так званої клінічної ремісії, тобто до стану, коли клінічно не маємо артритів, системних проявів, ШОЕ і СРБ нормальні. Однак у майбутньому лікування буде полягати в досягненні так званої імунологічної ремісії [24], коли такі показники, як кальпротектин крові, будуть нормальними. Як бачимо, концепцію традиційного лікування в майбутньому замінять новітні стратегії, коли ми зможемо лікувати не до досягнення імуносупресованого захворювання, а до справжньої ремісії хвороби [25].
Крім досягнення медикаментозної ремісії, про яку ми говорили, для нас надзвичайно важливим є налагодження комплаєнсу з пацієнтом, а це можливо лише тоді, коли наші пацієнти є нашими однодумцями, тому такою важливою є освіта і підтримка наших пацієнтів. Зокрема, у нашому центрі для цього видано посібник для таких пацієнтів, проводяться конференції, на яких ми спільно обговорюємо наші проблеми. І ці конференції мають освітній характер.
І не менш важливою є інформація, яка на сьогодні доступна на сайті ПРІНТО. З 2013 року Україна стала членом ПРІНТО, тобто європейської сім’ї дитячих ревматологів. Інформація на цьому сайті надається ключовими ревматологами світу.
І ряд українських лікарів перекладали ці матеріали, щоб вони були доступними й для українських пацієнтів. Зайшовши на цей сайт, знайшовши наш прапор, ми можемо знайти основну інформацію про хворобу й основні методи терапії [26].
Отже, ми бачимо, що в Україні впроваджене сучасне лікування хворих на ЮІА, яке націлене на досягнення ремісії хвороби.
Список літератури
1. Giannini E.H., P.H. E.J. Brewer, N. Kuzmina et al. Methotrexat in resistance juvenile rheumatoid arthritis. N Engl J Med. 1992;326:1043-9.
2. van Rossum M.A. J. W. FISELIER, MARCEL J. A. et al. SULFASALAZINE IN THE TREATMENT OF JUVENILE CHRONIC ARTHRITIS Arthritis Rheum. 1998; 41:808-16. 
3. Silverman E, Richard Mouy, Lynn Spiegel et al. Leflunomide or Methotrexate for Juvenile Rheumatoid Arthritis. N Engl J Med. 2005;352:1655-66.
4. DANIEL J. LOVELL, M.P.H. EDWARD, H. G IANNININ. ETANERCEPT IN CHILDREN WITH POLYARTICULAR JUVENILE RHEUMATOID ARTHRITIS Engl J Med 2000;342;763.
5. Tamas Constantin, Ivan Foeldvari, Jelena Vojinovicat al. Two-year Efficacy and Safety of Etanercept in Pediatric Patients with Extended Oligoarthritis, Enthesitis-related Arthritis, or Psoriatic Arthritis. J Rheumatol. 2016; 43(4):816-24.
6. Daniel J. Lovell, Nicolino Ruperto, Steven Goodman Adalimumab with or without Methotrexate in Juvenile Rheumatoid Arthritis. N Engl J Med 2008;359:810-20.
7. Pierre Quartier, Pierre Taupin, Franck Bourdeaut et al. Efficacy of Etanercept for the Treatment of Juvenile Idiopathic Arthritis According to the Onset Type Arthritis Rheum 2003 48:1093. 
8. Horneff G, Schmeling, T Biedermann et al. The German etanercept registry for treatment of juvenile idiopathic arthritis Ann Rheum Dis 2004;63:1638‐44.
9. Yukiko Kimura, Paulo Pinho, Gary Walco et al. Etanercept treatment in patients with refractory systemic onset juvenile rheumatoid arthritis. J Rheumatol 2005;32: 935.
10. F H M Prince, M Twilt, R ten Cate et al. Long-term follow-up on effectiveness and safety of etanercept in juvenile idiopathic arthritis: the Dutch national register Ann Rheum Dis 2009;68:635‐41.
11. Patricia Irigoyen, Annette T. Lee, Mark H. Wener etal. Regulation of Anti–Cyclic Citrullinated Peptide Antibodies in Rheumatoid ArthritisPed Rheum online 2006;4(2):123-34 изменить журнал с 2007.
12. Lovell DJ, et al. Long-term safety and efficacy of etanercept in children with polyarticular-course juvenile rheumatoid arthritis. Arthritis Rheum. 2006 Jun;54(6):1987-94. 
13. Sarah Ringold, Pamela F. Weiss, Timothy Beukelman, Lovell DJ et al. Видання Американського коледжу ревматології 2011 р. з оновленнями 2013 р. Рекомендації щодо лікування ювенільного ідіопатичного артриту. (ACR2013). ARTHRITIS & RHEUMATISM. 2013; 65 (10):2499–2512.
14. Nicolino Ruperto, Hermine I. Brunner, Pierre Quartier et al. Two Randomized Trials of Canakinumab in Systemic Juvenile Idiopathic Arthritis. N Engl J Med 2012;367:2396-406.
15. Fabrizio De Benedetti, Hermine I. Brunner, Nicolino Ruperto. Randomized Trial of Tocilizumab in Systemic Juvenile Idiopathic Arthritis N Engl J Med 2012; 367:2385-2395. 
16. За Horneff G. Juvenile idiopathische Arthritis Auflage-Bremen: Uni-Med, 2014.
17. Sarah Ringold, Pamela F. Weiss, Robert A. Colbert et al. Childhood arthritis and rheumatology research alliance consensus treatment plans for new onset polyarticular juvenile idiopathic arthritis. Arthritis Care Res (Hoboken). 2014 July ; 66(7): 1063–1072. 
18. Interim Clinical Commissioning Policy Statement: Biologic Therapies for the treatment of Juvenile Idiopathic Arthritis (JIA) January 2015 mReference: NHS ENGLAND E03/PS/a 
19. Kevin Baszis, Jane Garbutt, Dana Toib et al. Clinical Outcomes After Withdrawal of Anti–Tumor Necrosis Factor _ Therapy in Patients With Juvenile Idiopathic Arthritis: A Twelve-Year ExperienceArthritis Rheum 2011, 03: 3163-3168.
20. Chang C.Y., Meyer R.M.L., Reiff A.O. Impact of Medication Withdrawal Method on Flare-Free Survival in Patients With Juvenile Idiopathic Arthritis on Combination Therapy. Arthritis Care & Research 2015, Vol. 67(5): 658-666.
21. S. Verazza, G. Negro, D. Marafon et al. Possible discontinuation of therapies after clinical remission in juvenile idiopathic arthritis Clin Exp Rheumatol 2013; 31 (Suppl. 78): S98-S101.
22. D Foell, M Frosch, A Schulze zur Wiesch at all. Methotrexate treatment in juvenile idiopathic arthritis: when is the right time to stop? Ann Rheum Dis 2004;63:206–208.
23. Janneke Anink, Lisette W. A. Van Suijlekom-Smit, Marieke H. Otten. MRP8/14 serum levels as a predictor of response to starting and stopping anti-TNF treatment in juvenile idiopathic arthritis. Arthritis Research & Therapy (2015) 17:200.
24. S.Vastert, B.Prakken, Update on research and clinical translation on specific clinical areas: From bench to bedside: How insight in immune pathogenesis can lead to precision medicine of severe juvenile idiopathic arthritisBest Practice & Research Clinical Rheumatology 28(2014) 229-246.
25. Prakken, B. & Martini, A. Digging deeper for greater precision and more impact in JIA Nat. Rev. Rheumatol. 11, 70–72 (2015); published online 6 January 2015.
26. http://www.printo.it/pediatric-rheumatology/UA/intro
наверх

тест симпозиума

Для успешного прохождения теста вам необходимо ответить верно на не менее, чем 75% вопросов.
1 Задача 1
Якими є критерії стану неактивної хвороби у хворих на ЮІА?

  • 1. Відсутність суглобів із активним артритом.
  • 2. Відсутність лихоманки, висипу, серозиту, спленомегалії чи лімфаденопатії, пов’язаної з ЮІА.
  • 3. Відсутність активного увеїту.
  • 4. Рівень ШОЕ або СРБ у межах норми.
  • 5. Тривалість ранкової скутості менше від 15 хвилин.
2 Задача 2
У 5-річної дівчинки встановлено діагноз: ювенільний ідіопатичний артрит, олігоартрит із позитивними АНА. Спостерігають хронічний артрит правого колінного суглоба 6 тижнів, застосування нурофену не дало можливості контролювати запальний процес у колінному суглобі. Яким має бути призначення?

  • 1. Внутрішньосуглобове введення пролонгованих глюкокортикостероїдів.
  • 2. Призначення сульфасалазину.
  • 3. Призначення метотрексату.
  • 4. Призначення біологічної терапії.
3 Задача 3
Які біологічні препарати використовують для лікування хворих на ЮІА, поліартрит, які не відповіли на терапію метотрексатом?

  • 1. Інфліксимаб.
  • 2. Етанерцепт.
  • 3. Адалімумаб.
  • 4. Тоцилізумаб.
4 Задача 4
Яким біологічним препаратам надають перевагу при лікуванні системного артриту з переважанням системних проявів?

  • 1. Етанерцепт.
  • 2. Інфліксимаб.
  • 3. Тоцилізумаб.
  • 4. Адалімумаб.
5 Задача 5
Яку терапію слід призначити 14-річному хлопцеві з ЮІА з активним сакроілеїтом, у якого в лабораторних обстеженнях виявлено підвищення ШОЕ до 50 мм/год (висока активність), на рентгенограмі є радіологічні ознаки двобічного сакроілеїту (несприятливий прогностичний фактор)? Лікування НПЗП впродовж 3 місяців неефективне.

  • 1. Інгібітор ТНФ.
  • 2. Метотрексат.
  • 3. Сульфасалазин.
  • 4. Преднізолон.

Енбрел® (етанерцепт, рекомбінантний химерний білок p75Fc). 1 попередньо наповнений шприц (з голкою з нержавіючої сталі, ковпачком для голки з гуми (містить латекс) та пластиковим поршнем) містить 25 мг або 50 мг етанерцепту. Попередньо наповнений шприц може бути розміщений у ручці. 1 попередньо наповнена ручка містить 50 мг етанерцепту. 4 попередньо наповнених шприци або 4 попередньо наповнених ручки, 4 тампони зі спиртом у пластиковому контейнері. Пластиковий контейнер разом з інструкцією про застосування у картонній коробці. Енбрел ліо — порошок по 25 мг у скляному флаконі по 4 мл з пробкою та з’ємною алюмінієвою пломбою та пластиковим ковпачком. 1 мл розчинника у попередньо наповненому скляному шприці. 2 флакони з порошком, 2 попередньо наповнених шприци, 2 окремі голки, 2 адаптери до флаконау, 4 тампони зі спиртом поміщають у пластиковий контейнер. 2 пластикові контейнери разом з інструкцією про застосування поміщають у картонну коробку.

Коротка інструкція для медичного застосування. Показання до застосування. Енбрел у комбінації з метотрексатом показаний для лікування активного ревматоїдного артриту від помірного до тяжкого ступеня у дорослих у випадках, коли відповідь на базові протиревматичні препарати, включаючи метотрексат (за відсутності протипоказань) є недостатньою. Препарат може призначатися у вигляді монотерапії у разі непереносимості метотрексату або у випадках, коли тривале лікування метотрексатом є недоцільним. Також Енбрел показаний для лікування тяжкого активного й прогресуючого ревматоїдного артриту в дорослих пацієнтів, які раніше не отримували терапію метотрексатом. Ювенільний ідіопатичний артрит. Лікування поліартриту та поширеного олігоартриту в дітей та підлітків віком від 2 років, у яких спостерігається недостатня ефективність або непереносимість метотрексату. Лікування псоріатичного артриту в дітей віком від 12 років у разі відомої толерантності або недостатньої відповіді на терапію метотрексатом. Лікування ентезитного артриту в дітей віком від 12 років у разі відомої толерантності або недостатньої відповіді на традиційну терапію. Застосування Енбрелу в дітей віком до 2 років не досліджувалось. Псоріатичний артрит. Лікування активного та прогресуючого псоріатичного артриту в дорослих у разі недостатньої відповіді на терапію базовими протиревматичними препаратами. Аксіальний спондилоартрит. Лікування дорослих з тяжким активним анкілозивним спондилітом у разі недостатньої ефективності традиційної терапії. Лікування дорослих пацієнтів з тяжкою стадією аксіального спондилоартриту без рентгенологічного підтвердження з об’єктивними симптомами запалення, на що вказує підвищений рівень С-реактивного білка та/або результати МРТ, які мають недостатню відповідь на лікування нестероїдними протизапальними лікарськими засобами. Бляшковий псоріаз. Лікування дорослих пацієнтів із бляшковим псоріазом помірного або тяжкого ступеня та протипоказанням до застосування або непереносимістю іншої системної терапії, що включає циклоспорин, метотрексат, псорален та ультрафіолетове опромінення А (PUVA-терапія), або якщо це лікування було неефективним. Бляшковий псоріаз у дітей. Лікування хронічного тяжкого бляшковидного псоріазу в дітей та підлітків віком від 6 років, у яких при застосуванні інших методів системної терапії або фототерапії не було досягнуто достатнього контролю над захворюванням або спостерігалась непереносимість такого лікування. Спосіб застосування та дози. Рекомендована доза при ревматоїдному артриті становить 25 мг препарату два рази на тиждень. Альтернативно може застосовуватися доза 50 мг 1 раз на тиждень, яка має доведену безпечність та ефективність. При псоріатичному артриті, анкілозивному спондиліті та аксіальному спондилоартриті без рентгенологічного підтвердження рекомендована доза становить 25 мг 2 рази на тиждень або 50 мг 1 раз на тиждень. Рекомендована доза при бляшковому псоріазі становить 25 мг препарату 2 рази на тиждень або 50 мг 1 раз на тиждень. Альтернативно Енбрел можна застосовувати по 50 мг 2 рази на тиждень упродовж не більше ніж 12 тижнів. Надалі, за необхідності лікування, можна застосовувати дозу 25 мг 2 рази на тиждень або 50 мг 1 раз на тиждень. Пацієнтам з порушенням функції нирок, печінки, пацієнтам в віці понад 65 років потреби в корекції дози немає. Рекомендована доза при ювенільному ідіопатичному артриті становить 0,4 мг/кг маси тіла (максимальна разова доза 25 мг) 2 рази на тиждень у вигляді підшкірної ін’єкції з інтервалом між дозами 3–4 дні або 0,8 мг/кг (максимальна доза 50 мг) 1 раз на тиждень. При бляшковому псоріазі в дітей віком від 6 років та старше рекомендована доза становить 0,8 мг/кг (максимальна разова доза 50 мг) 1 раз на тиждень протягом періоду не більше ніж 24 тижні. Протипоказання. Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин. Сепсис або ризик виникнення сепсису. Активні інфекційні процеси, включаючи хронічні або локалізовані інфекції. Побічна дія. Найчастіше повідомлялося про розвиток таких побічних реакцій: реакції в місці введення, інфекції, алергічні реакції, утворення антитіл, свербіж та лихоманка. Також повідомлялося про виникнення тяжких побічних реакцій: різноманітних злоякісних пухлин, тяжких інфекцій, гематологічних, неврологічних та автоімунних реакцій. Повідомлялося про випадки центральної та периферичної демієлінізації (рідко та дуже рідко відповідно). Існують повідомлення про розвиток вовчака, патологічних станів, пов’язаних з вовчаком, васкуліту. Особливості застосування: з обережністю в пацієнтів з рецидивуючими або хронічними інфекціями, при гепатитах В та С, злоякісних новоутвореннях та гематологічних порушеннях в анамнезі, не можна починати лікування при активному туберкульозі, не можна застосовувати живі вакцини одночасно з лікуванням. Для більш детальної інформації дивись повну інструкцію. Взаємодія з іншими лікарськими засобами: сумісне застосування з анакінрою, абатацептом та сульфасалазином не рекомендується. Не слід змішувати Енбрел з іншими лікарськими засобами. Фармакологічні властивості. Етанерцепт — химерний білок рецептора фактора некрозу пухлини людини та p75Fc, отриманий за технологією рекомбінантої ДНК методом генної інженерії. Категорія відпуску: за рецептом. Реєстраційне свідоцтво Енбрел № UA/13011/01/01 від 03.07.2013, 15.07.2015, 06.04.2016; Енбрел ліо UA/13012/01/01 від 27.07.2015. Інформація для лікарів та фармацевтів. Призначена для розповсюджування на семінарах, конференціях, симпозіумах на медичну тематику. Перед застосуванням препарату необхідно ознайомитись з повною інструкцією. За додатковою інформацією звертайтесь у представництво «Файзер Ейч. Сі. Пі. Корпорейшн» в Україні: 03680, м. Київ, вул. Амосова, 12. Тел. (044) 391-60-50.

Матеріали надані та надруковані за підтримки компанії Файзер. WUKENB2417040.