Журнал «» Том 16, №1-2, 2023
Вернуться к номеру
Поширеність непереносимості статинів становить приблизно 9 %
Рубрики: Кардиология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Джерело: López-Jiménez F. Intolerancia a las estatinas: Separando los árboles del bosque. Presentado el 23 de febrero de 2023. CADECI; Guadalajara, México.
Управління з контролю за продуктами й ліками США (FDA) визначає непереносимість статинів як «нездатність переносити принаймні два статини в найнижчих дозволених дозах через симптоми опорно-рухового апарату», — нагадав Франсіско Лопес-Хіменес, доктор медичних наук, кардіолог Департаменту кардіології клініки Мейо в Рочестері, штат Міннесота, під час виступу на щорічному міжнародному кардіологічному конгресі (CADECI) 2023.
«Зовсім нещодавній метааналіз, який включав дані 176 когортних досліджень, клінічних випробувань і серій випадків з понад 4 мільйонами пацієнтів, показав, що непереносимість статинів присутня приблизно в 9 % пацієнтів, які приймали статини», — сказав Лопес-Хіменес.
Дослідження виявило фактори ризику непереносимості статинів, що включали жіночу стать (47,9 %), ожиріння (30,6 %), гіпотиреоз (37,6 %), діабет (26,6 %), використання антиаритмічних засобів (31,2 %), вживання алкоголю (22 %), фізичні вправи (23,2 %), хронічне захворювання печінки (24,3 %), хронічну ниркову недостатність (25,2 %), використання блокаторів кальцієвих каналів (35,5 %) і використання високих доз статинів (37,5 %).
Були також деякі фактори, які не були пов’язані з непереносимістю статинів, такі як куріння, високий кров’яний тиск, тривалість лікування статинами, приналежність до білих або латиноамериканців і використання варфарину.
Лопес-Хіменес нагадав, що коли вперше почали використовувати статини, поняття непереносимості препарату не існувало: «Було неприйнятно, що існують симптоми з боку опорно-рухового апарату, які можна було б віднести на рахунок статину».
Однак, щоб прояснити цю ситуацію, було проведено дослідження, яке порівнювало непереносимість статинів у двох фазах одного клінічного дослідження. Перша була подвійною сліпою фазою, непереносимість або м’язові симптоми були присутні у 2 % пацієнтів, які отримували статини й плацебо. Друга фаза була відкритою.
«Учасники, які отримували статини, мали на 40 % більший ризик появи симптомів порівняно з тими, хто приймав плацебо, що свідчить про так званий ефект ноцебо (протилежність плацебо), коли пацієнти вірять і переконані, що лікування завдасть їм шкоди, тому відчують шкідливі симптоми, навіть якщо препарат нічого не викликає», — пояснив Лопес-Хіменес. Він зазначив, що найважливішим дослідженням, яке демонструє існування непереносимості статинів, є дослідження ефекту статинів на функцію і продуктивність скелетних м’язів (STOMP), опубліковане в Circulation.
«Це було подвійне сліпе клінічне випробування аторвастатину 80 мг проти плацебо, спеціально розроблене для оцінки різниці в м’язових симптомах і м’язовій силі, а також у здатності до фізичних навантажень», — сказав Лопес-Хіменес. Він зазначив, що дослідження лише 420 пацієнтів із 6-місячним спостереженням показало, що непереносимість статинів через опорно-руховий апарат виникла в 9 % пацієнтів, які приймали аторвастатин, проти 4 % тих, хто приймав плацебо.
Тим часом у дослідженні GAUSS-3 усі учасники мали в анамнезі непереносимість статинів, а ті, хто приймав аторвастатин, мали більшу частоту м’язового болю порівняно з тими, хто приймав плацебо. «Однак у близько 60 % пацієнтів, які приймали плацебо, розвинулася непереносимість».
Нарешті, щоб підтвердити наявність непереносимості та частки пацієнтів, які дійсно мають непереносимість і які є толерантними, було проведено метааналіз 123 000 пацієнтів. Це дослідження включало дані контрольованих клінічних випробувань, у яких порівнювалися статини чи плацебо або високі й низькі дози.
«Вони виявили, що у 27 % учасників розвинулась непереносимість під час 4-річного спостереження, але абсолютна різниця між тими, хто приймав статини, і тими, хто приймав плацебо, становила лише один випадок на 1000 пацієнто-років. На практиці було зроблено висновок, що лише один з 15 випадків, у якому повідомлялося про симптоми з боку опорно-рухового апарату, пов’язані зі статинами, був справжнім», — сказав Лопес-Хіменес.
Він сказав, що деякі практичні рекомендації щодо діагностики непереносимості статинів включають вимірювання ферменту креатинфосфокінази та оцінку рівня достовірності, який пов’язує симптоми зі статинами за допомогою правил причинності.
Якщо симптоми з’являються через 5 років після прийому статинів, непереносимість малоймовірна, тому що, як правило, якщо вона справжня, вона починається в перші кілька тижнів, можливо, навіть через 1 або 2 місяці. «Якщо симптоми починаються в той самий день, коли було прийнято статин, звичайно, немає ніякої непереносимості», — сказав учений.
Щодо лікування непереносимості статинів, коли є докази того, що в пацієнта є подібні симптоми, Лопес-Хіменес рекомендував «запитати себе, чи справді потрібен препарат. У більшості випадків відповідь буде позитивною, але в інших випадках — ні. У первинній профілактиці коронарний кальцій слід використовувати не тільки для виявлення пацієнтів із групою ризику, але й для переміщення голки в інший бік. Тобто якщо кальцій не знайдено в пацієнтів, які вважаються групою середнього або високого ризику, доцільно знизити їхній ризик, і їм, імовірно, більше не потрібні статини».
Іншим важливим аспектом є оцінка сприйняття ризику. «Якщо ми навчимо пацієнта, що ризик серйозної події, смерті, госпіталізації або серйозних ускладнень при застосуванні статинів становить менше ніж 1 на 3 мільйони осіб, які отримують лікування, вони можуть піти, побоюючись рідкісної події і не зосереджуючись на ризику реальної події. Отже, дайте зрозуміти, що ризик відмови від прийому статину набагато вищий, особливо в пацієнтів з ішемічною хворобою», — зазначив він.
Лопес-Хіменес також рекомендував уникати початку або збільшення фізичних вправ саме тоді, коли пацієнт починає або змінює дозу статину. «Коли пацієнт виходить з медичної установи зі своїм рецептом на статини і має мотивацію займатися фізичними вправами, у нього неминуче болітимуть м’язи, і він пояснюватиме це не вправами, які почав робити, а статинами», — підсумував він.
Переклад Торбас О.О. та Боцюка Ю.А.,
редакція Ю. Сіренка