Мобильная версия

Коморбідний ендокринологічний пацієнт

Журнал «Здоровье ребенка» Том 18, №4, 2023

Особливості вегетативної регуляції та рівня тривожності в школярів з первинною артеріальною гіпертензією

Авторы: Нечитайло Д.Ю. (1), Нечитайло Т.А. (2), Міхєєва Т.М. (1)
(1) — Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці, Україна
(2) — Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, м. Чернівці, Україна

Рубрики: Педиатрия/Неонатология

Разделы: Клинические исследования

Актуальність. Дисбаланс вегетативної нервової системи, або синдром вегетативної дисфункції  — це патологічний стан, який характеризується порушенням вегетативної регуляції функцій внутрішніх органів, судин та обмінних процесів. Це поліморфна патологія, при якій страждають різні органи та системи в дітей, проте домінуючу роль у клінічній картині відіграють розлади серцево-судинної системи, що проявляється підвищенням рівня артеріального тиску. Мета дослідження: оцінити стан вегетативної нервової системи та рівня тривожності в дітей з первинною артеріальною гіпертензією. Матеріали та методи. Обстежено 43 дитини старшого шкільного віку. До основної групи увійшла 21 дитина з підтвердженим діагнозом первинної артеріальної гіпертензії, до контрольної — 22 дитини з нормальним рівнем артеріального тиску. Оцінка стану вегетативної нервової системи проводилась за допомогою опитувальника А.М. Вейна. Рівень тривожності оцінювався за шкалою Спілбергера (State-Trait Anxiety Inventory, STAI). Результати. При оцінці рівня тривожності встановлено, що середнє значення реактивної тривожності в дітей основної групи за шкалою Спілбергера становило 37,3 бала, що вказувало на помірний рівень тривожності, а в дітей контрольної групи цей показник був низьким (26,6 бала). Середнє значення рівня особистісної тривожності в дітей основної групи становило 42,6 бала, що фактично вказувало на підвищення загального рівня тривожності, у контрольній групі цей показник був низьким і становив 28,7 бала (р < 0,005). Висновки. У дітей з артеріальною гіпертензією вірогідно частіше спостерігається вегетативна дисфункція з переважанням симпатикотонії, що свідчить про глибокий патогенетичний зв’язок між підвищенням рівня артеріального тиску та порушеннями функції автономної нервової системи. У дітей з артеріальною гіпертензією вірогідно вищий рівень особистісної тривожності порівняно з дітьми з нормальним артеріальним тиском, що обов’язково потрібно враховувати при лікуванні й профілактиці даної хвороби.

Background. An imbalance of the autonomic nervous system, or a syndrome of autonomic dysfunction, is a pathological condition characterized by a violation of the autonomic regulation of the functions of internal organs, blood vessels, and metabolic processes. This is a polymorphic pathology in which various organs and systems in children suffer, but the dominant role in the clinical picture is given to the cardiovascular disorders that is manifested by an increase of blood pressure. The purpose of the study: to assess the state of the autonomic nervous system and the level of anxiety in children with primary hypertension. Materials and methods. Forty-three children of high school age were examined. The main group included 21 children with a confirmed diagnosis of primary hypertension, and the control group — 22 children with a normal blood pressure level. The state of the autonomic nervous system was assessed using the Wayne A.M. questionnaire. The level of anxiety was evaluated according to the State-Trait Anxiety Inventory (STAI). Results. Evaluation of the level of anxiety revealed that the average level of reactive anxiety in children of the main group on the STAI was 37.3 points, which indicated a moderate level, while in the children of the control group it was low (26.6 points). The average level of personal anxiety in children of the main group was 42.6 points, which actually indicated an increase in the general level of anxiety, in the control group this indicator was low and amounted to 28.7 points (p < 0.005). Conclusions. In children with hypertension, autonomic dysfunction with a predominance of sympathicotonia is more likely to be observed, which indicates a deep pathogenetic connection between an increase in blood pressure and disorders of the autonomic nervous system. Children with hypertension probably have a higher level of personal anxiety compared to those with normal blood pressure, which must be taken into account in the treatment and prevention of this disease.

Ключевые слова

діти; вегетативна дисфункція; рівень тривожності

children; autonomic dysfunction; level of anxiety

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.18.4.2023.1602

Вступ

Дисбаланс вегетативної нервової системи, або синдром вегетативної дисфункції (ВД)  —  це патологічний стан, який характеризується порушенням вегетативної регуляції функцій внутрішніх органів, судин та обмінних процесів [1, 2]. Ці зміни можуть бути первинними або вторинними, мати як функціональні, так і морфологічні ознаки [3].

Останнім часом значно зросла частота ВД, перебіг яких супроводжується функціональними розладами багатьох органів і систем дитячого організму [1, 3]. За різними даними, частота патології коливається в межах 29–82 %, хоча результати деяких досліджень демонструють вищі показники [2].

Однією з особливостей розладів вегетативної нервової системи є те, що клінічними проявами цього синдрому в пубертатному періоді є запори або діарея, епізодичне блювання, болі в животі та функціональні розлади шлунково-кишкового тракту, головний біль, головокружіння, кардіалгії, зміни рівня артеріального тиску (АТ) [2, 3]. У 17–20 % дітей ВД трансформується в подальшому житті в психосоматичні захворювання [1, 2, 4].

Майже всі хронічні захворювання супроводжуються розладами вегетативної нервової системи, характеризуються симптомокомплексом розладів психо–емоційної, сенсомоторної та вегетативної активності, пов’язаним з надсегментарними і сегментарними порушеннями вегетативної регуляції діяльності різних органів і систем [1, 2, 4].

Діти шкільного віку перебувають в епіцентрі впливу низки факторів, які є потенційними тригерами розвитку ВД, тому що мають підвищену схильність до тривалого психоемоційного напруження, надмірної тривожності, стресів унаслідок підвищеної складності навчальної програми і навчальних перевантажень, інколи неадекватних вимог батьків, конфліктів з учителями та однолітками [1–4].

Зіштовхуючись з проблемами шкільного життя, дитина свідомо чи неусвідомлено пристосовується до оточуючого її фізичного і соціального середовища, яке задовольняє її чи породжує в неї тривогу [4]. У цілому тривога забезпечує людині достатню підготовку до дій у новій чи кризовій ситуації і є необхідною для розвитку особистості дитини. Часте переживання подібної емоції може зумовити формування стану тривожності, що характеризується підвищеною схильністю до переживань, побоювань і неспокою. Саме тривожність, як визначають дослідники і практичні психологи, лежить в основі цілої низки труднощів дитинства, у тому числі багатьох порушень розвитку та формування особистості, що проявляються на всіх рівнях активності людини [1, 4].

ВД слід розглядати як поліморфну патологію, при якій страждають різні органи та системи в дітей, проте домінуюча роль у клінічній картині відводиться розладам серцево-судинної системи, що проявляється підвищенням рівня артеріального тиску [1, 5–7].

Артеріальна гіпертензія (АГ) — це патологічний стан, що характеризується підвищенням системного артеріального тиску в результаті порушень механізмів нейрогуморальної регуляції діяльності серцево-судинної системи [8–11]. В усьому світі АГ перебуває в центрі уваги не лише терапевтів, кардіологів, але й педіатрів і належить до найбільш поширених проблем сучасної кардіології дитячого віку [12–15].

За даними різних авторів, поширеність її серед дітей і підлітків становить 1–3 % [16–18]. Найбільш схильні до розвитку АГ діти препубертатного й пубертатного віку, що багато в чому визначається властивими цим періодам дитинства вегетативними дисфункціями [1, 19, 20].

Гіпертонічна хвороба дорослих має початок у дитячому віці, що зумовлює значущість ранньої діагностики АГ, коли підвищення АТ ще не досягає високих цифр [6, 7, 21]. Проблема ранньої діагностики АГ має надзвичайну актуальність. Найбільш ґрунтовним підходом до визначення критеріїв підвищеного рівня АТ є масове обстеження тих чи інших груп населення, тому що АГ вважається найважливішою соціально-економічною і медичною проблемою, оскільки посідає значне місце в структурі непрацездатності, інвалідизації та смертності населення [22, 23].

Особливості вегетативної регуляції та рівня тривожності в дітей шкільного віку з первинною артеріальною гіпертензією потребують подальшого вивчення та дослідження.

Тому метою нашої роботи було оцінити стан вегетативної нервової системи та рівня тривожності в дітей з первинною артеріальною гіпертензією.

Матеріали та методи

Було обстежено 43 дитини старшого шкільного віку (12–17 років). Середній вік дітей становив 15,1 року. Співвідношення дівчат і хлопчиків — 1,1 : 1. Обстежених дітей було розподілено на дві групи — контрольну й основну.

Критерієм включення до основної групи була наявність діагностованої АГ.

Критеріями виключення були наявність у дітей серцевих вад та органічних уражень серцево-судинної системи, хронічної ниркової патології та інших органічних уражень нирок, цукрового діабету та інших ендокринних захворювань, психічних розладів і органічних та інфекційних уражень центральної нервової системи, а також наявність гострих інфекційних захворювань на момент обстеження.

Для діагностики АГ у дітей використовувались рекомендації Американської педіатричної академії (American Academy of Pediatrics, ААР), згідно з якими для дітей від 1 до 13 років АТ вважають нормальним, якщо його рівень < 90-го перцентиля; високий АТ — рівень від ≥ 90-го до < –95-го, або 120/80 мм рт.ст.; АГ І ступеня тяжкості — від ≥ 95-го до < 95-го перцентиля + 12 мм рт.ст., або від 130/80 до 139/89 мм рт.ст.; АГ ІІ ступеня тяжкості — від ≥ 95-го перцентиля + 12 мм рт.ст., або ≥ 140/90 мм рт.ст. Для дітей від 13 років пропонується найбільш проста інтерпретація значень АТ, наближена до такої в дорослих [24].

До основної групи було включено 21 дитину з підтвердженим діагнозом первинної артеріальної гіпертензії. Структура АГ у дітей основної групи була наступною: у 37 дітей (86 %) було виявлено артеріальну гіпертензію І ступеня, у 6 дітей (14 %) — АГ ІІ ступеня.

Контрольну групу становили 22 дитини з нормальним рівнем артеріального тиску без іншої соматичної патології.

Дане дослідження виконано з дотриманням «Правил етичних принципів проведення наукових медичних досліджень за участю людини», затверджених Гельсінською декларацією (1964–2013 рр.), ICH GCP (1996 р.), Директиви ЄЕС № 609 (від 24.11.1986), наказів МОЗ України: № 690 від 23.09.2009, № 944 від 14.12.2009, № 616 від 03.08.2012 і затверджено Комісією з питань біомедичної етики щодо дотримання морально-правових правил проведення медичних наукових досліджень Буковинського державного медичного університету (протокол № 4 від 15.09.2022).

На кожного пацієнта був складений формуляр інформованої згоди, у якому відображено базисні етичні принципи, такі як: повага до особистості дитини, оцінка ризику користі та шкоди обстежень для дитини, анонімність результатів дослідження та участі в дослідженні, інформованість і згода батьків. Даний формуляр був затверджений комісією з питань біоетики Буковинського державного медичного університету.

Оцінка стану вегетативної нервової системи проводилась за допомогою опитувальника А.М. Вейна. Опитувальник складався з 11 пунктів, кожен з яких оцінювався від 0 до 7 балів залежно від характеру симптому, його наявності чи відсутності. Якщо загальна кількість балів не перевищувала 15, то тонус вегетативної системи вважався не порушеним, при загальній кількості балів понад 15 відзначалась вегетативна дисфункція.

Для визначення характеру вегетативної дисфункції з переважанням симпатичного або парасимпатичного відділів використовували вегетативний індекс (ВІ) Кердо: ВІ = (1 – Д/ЧСС) × 100, де Д — рівень діастолічного АТ, ЧСС — частота серцевих скорочень за 1 хвилину.

При повній вегетативній рівновазі серцево-судинної системи ВІ = 0. Якщо коефіцієнт був позитивний, це вказувало на домінування симпатичного відділу, якщо цифрове значення коефіцієнта було від’ємне — парасимпатичного відділу.

Рівень тривожності оцінювався за шкалою Спілбергера (State-Trait Anxiety Inventory, STAI). У рамках цього тесту існує 2 субтести.

Перший субтест — стан реактивної тривоги (ситуативної тривожності). Він дає змогу оцінити поточний стан тривоги, вимірюючи, як респонденти відчувають себе прямо зараз, відзначаючи суб’єктивні відчуття страху, напруження, нервозності, неспокою та збудження вегетативної нервової системи.

Другий субтест — стан особистісної тривожності, він оцінює відносно стабільні аспекти особистості, її схильність до занепокоєння, оцінює відчуття/стан спокою, впевненості та безпеки.

При загальній інтерпретації отриманих показників за обома субтестами використовувались такі градації рівня тривожності: до 30 балів — низька; 31–44 бали — помірна; 45 і більше — висока.

Статистична обробка отриманих даних проводилась на комп’ютері з використанням програм електрон–них таблиць Excel і програми статистичної обробки Statistiсa for Windows (фірма Statsoft, версія 10.0).

З огляду на невеликі вибірки використовувались непараметричні статистичні критерії, значимість результатів визначалася за критерієм Фішера.

Результати та обговорення

Відомо, що підхід до розвитку АГ, як правило, є мультифакторним [6, 8, 23]. Зниження рівня захворюваності на АГ передбачає впровадження в cуcпільcтві здорового способу життя, своєчасної діагностики й лікування АГ за допомогою як медикаментозних, так і немедикаментозних методів [4, 7, 10, 14].

Актуалізація проблематики АГ пов’язана також зі зростанням ролі і зміною характеру пcихологічних чинників, що пов’язується зі cкладніcтю cучаcного cуcпільного життя [13, 17]. На думку більшоcті авторів, 80–90 % мінливоcті АТ зумовлено cпадковою детермінованіcтю і факторами зовнішнього cередовища [19, 22]. Крім цього, на показники АТ впливають: кліматогеографічні, метеорологічні фактори, cоціальні умови, пcихологічні оcобливоcті оcобиcтоcті тощо [1, 2, 24].

Аналізуючи отримані результати оцінки вегетативної сфери за опитувальником Вейна, ми встановили, що в основній групі вегетативна дисфункція спостерігалась у 16 дітей (76,2 %), у контрольній — у 5 дітей (22,7 %). Дана різниця була вірогідною (р < 0,05).

Найбільш частим симптомом порушення вегетатики, який зустрічався в усій вибірці, виявився симптом почервоніння обличчя при хвилюванні. Він був позитивний у 17 дітей, що становило 39,5 %. На другому місці за частотою знаходились два симптоми: підвищена пітливість — 16 дітей (37,2 %), відчуття жару — 15 дітей (34,9 %). 14 дітей (32,5 %) скаржились на певні порушення сну, 8 дітей — на стійкий головний біль. Окрім того, 13 дітей (30,2 %) відзначали періодичні напади серцебиття. Наявність даного симптому в дітей з АГ також відзначали М.В. Палієнко і З.Р. Кочерга [2].

Різниця в даних показниках між дітьми з різних груп наведена в табл. 1.

Отже, з 11 симптомів, наявних у шкалі Вейна, за 6 симптомами мали вірогідну різницю між дітьми з обстежених груп, ще один симптом також досить суттєво різнився, хоча і без статистичної вірогідності. Стосовно інших 5 симптомів якоїсь суттєвої різниці нами виявлено не було.

Окремо хотілося б виділити наявність у 10 дітей (47,6 %) основної групи відчуття утруднення при диханні (відчуття браку повітря, прискорене дихання). Причому ця відмінність теж була вірогідною порівняно з дітьми з контрольної групи.

Згідно з даними різних авторів [1–3], даний симптом є одним із провідних симптомів підвищеної тривожності, а також є одним з компонентів панічних розладів у дітей, що перегукується з результатами нашого дослідження стосовно рівня тривожності в дітей з АГ.

Середня сума балів за шкалою Вейна в основній групі становила 15,2 ± 0,3, у контрольній — 11,4 ± 0,1. Максимальна кількість балів в основній групі становила 48,3 ± 0,1. Різниця була вірогідною (р < 0,05). Більш наочно це подано на рис. 1.

З метою визначення домінуючого відділу вегетативної нервової системи в досліджуваних дітей було обчислено значення індексу Кердо і зіставлено його значення з показниками дітей контрольної групи (табл. 2).

У дітей з контрольної групи індекс Кердо мав значення, близьке до нуля, що свідчило про еутонію вегетативної системи. У школярів з АГ значення індексу Кердо було вірогідно вищим, ніж у дітей з контрольної групи. Окрім того, у дітей з артеріальною гіпертензією спостерігалась виражена симпатикотонія, що збігається з даними І. Цюпи [1].

Оцінюючи рівень тривожності, встановили, що середнє значення реактивної тривожності в дітей основної групи за шкалою Спілбергера становило 37,3 бала, що вказувало на помірний рівень тривожності. Середнє значення реактивної тривожності в дітей контрольної групи було низьким (26,6 бала).

Подібна картина спостерігалася і при оцінці рівня особистісної тривожності. Середнє значення даного показника в дітей основної групи становило 42,6 бала, що фактично вказувало на підвищення загального рівня тривожності. Окрім того, у 4 (19 %) дітей рівень особистісної тривожності був вище за 44 бали. У контрольній групі середній рівень особистісної тривожності був низьким і становив 28,7 бала (р < 0,005).

Для розуміння взаємозв’язків між отриманими показниками нами було проведено корелятивний аналіз. Було встановлено, що рівень систолічного артеріального тиску корелював з рівнем реактивної (r = 0,53; р < 0,05) та особистісної тривожності (r = 0,72; р < 0,001). Слід зауважити, що зв’язок між особистісною тривожністю і рівнем систолічного артеріального тиску був сильним і мав високу вірогідність.

Окрім того, було встановлено, що індекс Кердо корелював із систолічним (r = 0,42; р < 0,05) і діастолічним (r = 0,49; р < 0,05) артеріальним тиском. Рівень вегетативної дисфункції за шкалою Вейна мав сильний зв’язок з рівнем особистісної тривожності (r = 0,84; р < 0,001) і систолічним артеріальним тиском (r = 0,64; р < 0,01).

Отримані результати вказували на тісний взаємо–зв’язок між рівнем артеріального тиску, вегетативною дисфункцією та рівнем особистісної тривожності. Зрозуміло, що порушення функції вегетативної нервової системи в дитячому віці є однією з основних ланок патогенезу артеріальної гіпертензії, що й обумовлює сильний кореляційний зв’язок. З іншого боку, останнім часом все частіше піднімається питання про доцільність і актуальність діагнозу вегетативної дисфункції, адже в американській і європейській літературі акцент робиться на психічній складовій. Наше дослідження вказало на дуже сильний зв’язок між рівнем тривожності й вегетативними розладами, що, можливо, підтверджує взаємозалежність цих синдромів. Актуальним залишається питання, що з них є первинним, особливо в аспекті формування і розвитку артеріальної гіпертензії.

Висновки

1. У дітей з артеріальною гіпертензією вірогідно частіше спостерігається вегетативна дисфункція з переважанням симпатикотонії, що свідчить про глибокий патогенетичний зв’язок між підвищенням рівня артеріального тиску та порушеннями функції автономної нервової системи (r = 0,64; р < 0,01).

2. У дітей з артеріальною гіпертензією вірогідно вищий рівень особистісної тривожності порівняно з дітьми з нормальним артеріальним тиском (42,6 бала проти 28,7 бала; р < 0,005), що обов’язково потрібно враховувати при лікуванні й профілактиці даної хвороби.

3. Вегетативна дисфункція корелює з підвищеним рівнем особистісної тривожності (r = 0,84; р < 0,001), що може свідчити про сильну взаємозалежність цих синдромів і ключову роль їх поєднання у формуванні первинної артеріальної гіпертензії в школярів.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.

Отримано/Received 18.04.2023

Рецензовано/Revised 11.05.2023

Прийнято до друку/Accepted 14.05.2023

Список литературы

Цюпа І. Розлади вегетативної нервової системи у практиці педіатра. Педіатрія. 2019. 3(50). 45-53. https://health-ua.com/newspaper/tn_pediatriya/40267-tematichnij-nomer-pedatrya-3-50-2019-r.
Палієнко М.В., Кочерга З.Р. Комплексна оцінка факторів ризику вегетативних дисфункцій у школярів та можливості їх корекції. Art of medicine. 2021. 2(18). 180-184. DOI: 10.21802/artm.2021.2.18.180.
Вавілова А.С. Вплив стилів батьківського виховання на рівень тривожності молодших школярів. Педагогічна та вікова психологія. 2021. 32(2). 123-128. DOI: https://doi.org/10.32838/2709-3093/2021.2/22.
Salles G.F., Reboldi G., Fagard R.H. et al. Prognostic effect of the nocturnal blood pressure fall in hypertensive patients: the ambulatory blood pressure collaboration in patients with hypertension (ABC-H) meta-analysis. Hypertension. 2016. 67(4). 693-700. doi: 10.1161/HYPERTENSIONAHA.115.06981.
Yang W.-Y., Melgarejo J.D., Thijs L., Zhang Z.-Y., Boggia J., Wei F. et al. Association of Office and Ambulatory Blood Pressure With Mortality and Cardiovascular Outcomes. JAMA. 2019. 322(5). 409-420.
Mozaffarian D., Benjamin E.J., Go A.S. et al. American Heart Association Statistics Committee; Stroke Statistics Subcommittee. Heart Disease and Stroke Statistics-2016 Update: A Report From the American Heart Association. Circulation. 2016. 133. 38-360. doi: 10.1161/CIR.0000000000000350.
Timmis A., Townsend N., Gale C., Grobbee R., Maniadakis N., Flather M. et al. European Society of Cardiology: Cardiovascular Disease Statistics 2017. Eur. Heart J. 2018. 39(7). 508-79. doi: 10.1093/eurheartj/ehx628.
Andrade H., Pires A., Noronha N., Amaral M.E., Lopes L., Martins P. et al. Importance of ambulatory blood pressure monitoring in the diagnosis and prognosis of pediatric hypertension. Rev. Port. Cardiol. 2018. 37(9). 783-9. doi: 10.1016/j.repc.2017.09.026.
Bell C.S., Samuel J.P., Samuels J.A. Prevalence of Hypertension in Children. Applying the New American Academy of Pediatrics Clinical Practice Guideline. Hypertension. 2019. 73. 148-152. doi: 10.1161/HYPERTENSIONAHA.118.11673.
Picone D.S., Schultz M.G., Otahal P., Aakhus S., Al-Jumaily A.M., Black J.A. et al. Accuracy of cuff-measured blood pressure: systematic reviews and meta-analyses. J. Am. Coll. Cardiol. 2017. 70(5). 572-86. doi: 10.1016/j.jacc.2017.05.064.
Booth J.N. 3rd, Muntner P., Diaz K.M., Viera A.J., Bello N.A., Schwartz J.E. et al. Evaluation of criteria to detect masked hypertension. J. Clin. Hypertens. (Greenwich). 2016. 18(11). 1086-94. doi: 10.1111/jch.12830.
Erdem F., Cakır U., Yıldırım O., Alcelik A. A new diagnostic tool for masked hypertension: impaired sleep quality. Arch. Med. Sci. 2016. 12(6). 1207-13. doi: 10.5114/aoms.2015.51177.
Samuel J.P., Bell C.S., Hebert S.A., Varughese A., Samuels J.A., Tyson J.E. Office blood pressure measurement alone often misclassifies treatment status in children with primary hypertension. Blood Press. Monit. 2017. 22(6). 328-32. doi: 10.1097/MBP.0000000000000299.
Flynn J.T., Kaelber D.C., Baker-Smith C.M., Blowey D., Carroll A.E., Daniels S.R. et al. Clinical Practice Guideline for Screening and Management of High Blood Pressure in Children and Adolescents. Pediatrics [Internet]. 2017. 140(3). e20171904. https://pediatrics.aappublications.org/content/140/3/e20171904. doi: 10.1542/peds.2017-1904.
Gupta N., Maranda L., Gupta R. Differences in self-reported weekend catch up sleep between children and adolescents with and without primary hypertension. Clin. Hypertens. [Internet]. 2018. 24. 7. https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC5887206/pdf/40885_2018_Article_9.pdf. doi: 10.1186/s40885-018-0092-6.
Hanevold C.D., Miyashita Y., Faino A.V., Flynn J.T. Changes in Ambulatory Blood Pressure Phenotype over Time in Children and Adolescents with Elevated Blood Pressures. J. Pediatr. 2020. 216. 37-43.e2. doi: 10.1016/j.jpeds.2019.09.070.
Yang L., Magnussen C.G., Yang L., Bovet P., Xi B. Elevated Blood Pressure in Childhood or Adolescence and Cardiovascular Outcomes in Adulthood: A Systematic Review. Hypertension. 2020. 75(4). 948-55. doi: 10.1161/HYPERTENSIONAHA.119.14168.
Hermida R.C., Ayala D.E., Fernández J.R., Mojón A., Smolensky M.H. Hypertension: New perspective on its definition and clinical management by bedtime therapy substantially reduces cardiovascular disease risk. Eur. J. Clin. Invest. 2018. 48(5). e12909. https://onlinelibrary.wiley.com/doi/pdf/10.1111/eci.12909. doi: 10.1111/eci.12909.
Kollios K., Nika T., Kotsis V., Chrysaidou K., Antza C., Sta–bouli S. Arterial stiffness in children and adolescents with masked and sustained hypertension. J. Hum. Hypertens. [Internet]. 2020. https://www.nature.com/articles/s41371-020-0318-4. doi: 10.1038/s41371-020-0318-4.
Zeniodi M.E., Ntineri A., Kollias A., Servos G., Moyssakis I., Destounis A. et al. Home and ambulatory blood pressure monitoring in children, adolescents and young adults: comparison, diagnostic agreement and association with preclinical organ damage. J. Hypertens. [Internet]. 2020. https://journals.lww.com/jhypertension/Abstract/publishahead/Home_and_ambulatory_blood_pressure_monitoring_in.97017.aspx. doi: 10.1097/HJH.0000000000002396.
Litwin M. Why should we screen for arterial hypertension in children and adolescents? J. Pediatr. 2018. 33(1). 83-92. doi: 10.1007/s00467-017-3739-8.
Neuhauser H., Adler C., Sarganas G. Selective Blood Pressure Screening in the Young: Quantification of Population Wide Underestimation of Elevated Blood Pressure. International Journal of Hypertension. [Internet]. 2019. 2019. 2314029. http://downloads.hindawi.com/journals/ijhy/2019/2314029.pdf. doi: org/10.1155/2019/2314029.
Parati G., Agostoni P., Basnyat B., Bilo G., Brugger H., Coca A. et al. Clinical recommendations for high altitude exposure of individuals with pre-existing cardiovascular conditions: A joint statement by the European Society of Cardiology, the Council on Hypertension of the European Society of Cardiology, the European Society of Hypertension, the International Society of Mountain Medicine, the Italian Society of Hypertension and the Italian Society of Mountain Medicine. Eur. Heart J. 2018. 39(17). 1546-54. doi: 10.1093/eurheartj/ehx720.
Марушко Ю.В., Гищак Т.В. Аналіз і перспективи клінічних рекомендацій ААР (2017) скринінгу і контролю високого артеріального тиску у дітей та підлітків. Сучасна педіатрія. 2018. 4(92). 27-39. DOI: https://doi.org/10.15574/SP.2018.92.27.