Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Архив офтальмологии Украины Том 11, №2, 2023

Вернуться к номеру

Дослідження показників внутрішньоочного тиску у пацієнтів з еметропічною та міопічною рефракцією при різних видах тонометрії

Дослідження показників внутрішньоочного тиску у пацієнтів з еметропічною та міопічною рефракцією при різних видах тонометрії

Авторы: Пінчук Є.А.
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ, Україна

Рубрики: Офтальмология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

В офтальмологічній літературі останнього десятиліття активно обговорюється роль офтальмобіометричних показників у формуванні офтальмотонуса. Взаємозв’язок порушень біомеханіки ока з розвитком деяких офтальмологічних захворювань стосується проміжної галузі знань і дотепер залишаться маловивченим. Проведені дослідження з порівняння рикошетної тонометрії з використанням тонометра іСare ІС200, апланаційної тонометрії з використанням тонометра Гольдмана, тонометра Маклакова та пневмотонометрії. Обстежено 372 ока (184 правих та 188 лівих) 194 пацієнтів. Встановлено, що рикошетна тонометрія безпечна і добре переноситься пацієнтами. Рикошетна тонометрія є надійною альтернативою апланаційній тонометрії Гольдмана на очах з еметропічною та міопічною рефракцією слабкого та середнього ступеня, більш ефективною у вимірюванні внутрішньоочного тиску порівняно з тонометрією Маклакова і пневмотонометрією. Однак у пацієнтів з міопією високого ступеня вимірювання, отримані з використанням рикошетної тонометрії, погано корелюють з апланаційною тонометрією Гольдмана.

Background. Accurate measurements of intraocular pressure (IOP) are key to diagnose a range of conditions, and especially to monitor glaucoma. Single studies are evidence of the intraocular pressure dependence on the central corneal thickness, corneal hysteresis, rigidity of the cornea and sclera, and other biomechani­cal indicators of the fibrous membrane of the eye. The obtained results are contradictory. Today, Goldmann applanation tonometer (GAT) remains the reference standard of tonometry. However, despite the identified advantages, it also has limitations. Recently, a new portable alternative to Goldmann applanation tonometry — rebound tonometry (RT) — has been actively introduced on the global ophthalmology market. The purpose of our study was to compare the results of intraocular pressure measurement using several tonometers: Goldmann applanation tonometer, Maklakov tonometer (MT), іСare tonometer and pneumotonometer (PT) in patients with emmetropia and myopia of various degrees. Materials and methods. One hundred and ninety-four patients (372 eyes) with emmetropia and myopic refraction of various degrees participated in the study. The gender and age characteristics were as follows: there were 95 men (48.97 %) and 99 women (51.03 %), whose average age was 25 ± 2 years. Patients with glaucoma, corneal scarring, corneal edema, after corneal surgery, and those with corneal astigmatism > 3.0 D were excluded from the study. All patients were informed about the purpose and course of the study and signed informed consent to participate in it. During the study, all patients underwent a comprehensive ophthalmological examination, which included: visometry, biomicroscopy, ophthalmoscopy, refractometry, ophthalmometry, biometry, pachymetry (Visante OCT, Zeiss), PT (Topcon, Japan), MT, GAT, RT (іСare ІС200). IOP was measured by three independent physicians who did not know the results of each other’s studies. When conducting the research, the principles of randomization were followed. Statistical data processing was carried out in Windows Microsoft Excel 2010 using SPSS 17.0 statistical software (Chicago, IL, USA). Results. The analysis of the results showed that the average IOP of 372 eyes determined by RT and GAT was 19.03 ± 4.83 mmHg and 19.29 ± 4.12 mmHg, respectively. RT readings were relatively lower than those obtained with GAT. However, their difference was not statistically significant (t = –1.29, p = 0.22). The Bland-Altman plot showed that the difference in measurements between PT and MT was –1.51 ± 3.71 mmHg, with a confidence level of 95 %. PT readings were 3.98 mmHg higher than those obtained using RT. In addition, only in 37.63 % of cases (140 eyes), the difference in IOP determined using RT and PT was ≤ ± 3 mmHg, and in 38.44 % (143 eyes), > ± 5 mmHg. The difference in the measured value of IOP using RT and GAT in emmetropic eyes was quite small and did not have statistical significance (t = 0.24, P = 0.80). However, in eyes with high myopia, RT values were lower than those obtained with GAT. The difference was statistically significant (t = –2.63, P = 0.005). Linear regression analysis showed that RT (r = 0.348, P = 0.001) and GAT (r = 0.189, P = 0.001) had a positive correlation with the degree of myopia. However, the influence of the latter on RT was higher than when measuring GAT. In addition, linear regression analysis showed that RT (r = 0.334, P = 0.001), MT (r = 0.532, P = 0.001), PT (r = 0.611, P = 0.001) and GAT (r = 0.186, P = 0.001) had a positive correlation with central corneal thickness. The effect of central corneal thickness on PT and MT indicators was higher than that on RT and GAT. Conclusions. It has been found that rebound tonometry is safe and well tolerated by patients. Rebound tonometry is a reliable alternative to Goldmann applanation tonometry in eyes with mild to moderate emmetropic and myopic refraction, it is more effective in measuring IOP compared to MT and PT. However, in patients with high myopia, measurements obtained using RT poorly correlated with GAT. Further research is needed to determine the influence of biomechanical indicators of the cornea on the results of IOP measurement with different types of tonometry.


Ключевые слова

внутрішньоочний тиск; ригідність; рикошетна тонометрія; апланаційна тонометрія Гольдмана; тонометрія Маклакова; пневмотонометрія

intraocular pressure; rigidity; rebound tonometry; Goldmann applanation tonometry; Maklakov tonometry; pneumotonometry

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2309-8147.11.2.2023.330

Вступ

В офтальмологічній літературі останнього десятиліття активно обговорюється роль офтальмобіометричних показників у формуванні офтальмотонуса [1–6]. Розглядається вплив на гідростатику і гідродинаміку ока анатомічної будови кута передньої камери, центральної товщини рогівки, передньозаднього розміру очного яблука, будови заднього полюса ока тощо [7, 8]. Взаємозв’язок порушень біомеханіки ока з розвитком деяких офтальмологічних захворювань стосується проміжної галузі знань і дотепер залишаться маловивченим. Відомо, що фіброзна оболонка ока, утворена рогівкою та склерою, відіграє провідну роль у забезпеченні фізіологічних властивостей органа зору та у формуванні цілої низки офтальмологічних патологій [9–12]. 
На сьогодні метод тонометрії залишається важливою клінічною процедурою для оцінки рівня внутрішньоочного тиску, і особливо він корисний при диференційній діагностиці та визначенні обсягу лікування патологій органа зору. Точні вимірювання внутрішньоочного тиску (ВОТ) є ключовими для діагностики цілого спектра станів, і особливо для моніторингу глаукоми [13–16]. 
Аномальна рогівка створює особливі проблеми для офтальмологів при вимірюванні ВОТ. Деякі аномалії можуть призвести до того, що стандартні методи вимірювання ВОТ є неточними та неадекватними. Такими аномаліями, що можуть впливати на показники ВОТ, є кератоконус, аномалії рефракції, хвороба сухого ока, стан рогівки після кераторефракційної хірургії тощо [17–21].
Поодинокі дослідження свідчать про залежність рівня внутрішньоочного тиску від центральної товщини рогівки, гістерезису рогівки, ригідності рогівки і склери та інших показників біомеханічних властивостей фіброзної оболонки ока. Отримані результати суперечливі [17–21].
Таким чином, важливим науково-практичним зав–данням сучасної офтальмології є визначення найбільш точного приладу для тонометрії — фундаментальної процедури в рутинному офтальмологічному обстеженні, та визначення впливу біомеханічних властивостей рогівки на показники ВОТ при різних видах тонометрії. 
На сьогодні апланаційний тонометр Гольдмана (ГАТ) залишається еталонним стандартом тонометрії [22]. Однак, незважаючи на визначені переваги, ГАТ також має свої обмеження. 
Останнім часом на світовому офтальмологічному ринку активно впроваджується нова портативна альтернатива ГАТ — рикошетна тонометрія (rebound tonometery, РТ), для якої застосовується тонометр iCare (ІС) [22–24].
Метою нашого дослідження було порівняння показників внутрішньоочного тиску, отриманих за допомогою декількох тонометрів: тонометра Гольдмана, тонометра Маклакова, тонометра іСare та пневмотонометра у пацієнтів з еметропією та міопією різного ступеня.

Матеріали та методи

Робота виконана в рамках НДР кафедри офтальмології та оптометрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти Національного медичного університету імені О.О. Богомольця «Теоретичні та практичні аспекти удосконалення клінічних та експериментальних методів діагностики, лікування та профілактики захворювань та травм органу зору і їх ускладнень» (№ державної реєстрації 0123U104207) та НДР кафедри офтальмології НУОЗ України імені П.Л. Шупика «Клінічне та експериментальне обґрунтування діагностики, лікування і профілактики рефракційних, дистрофічних, травматичних і запальних захворювань органу зору» (№ державної реєстрації 0116U002821) і «Розробка нових методів діагностики, лікування та профілактики рефракційних, запальних, дистрофічних і травматичних захворювань органу зору та їх клініко-експериментальне обґрунтування» (№ державної реєстрації 0120U105324). 
У дослідженні взяли участь 194 пацієнти (372 ока, серед яких 184 правих та 188 лівих) з еметропією та міопічною рефракцією різних ступенів. Гендерна і вікова характеристика пацієнтів виглядала таким чином: серед обстежених було 95 чоловіків (48,97 %) і 99 жінок (51,03 %), середній вік яких становив 25 ± 2 роки. Пацієнти з глаукомою, рубцем рогівки, набряком рогівки, після хірургічних втручань на рогівці, а також пацієнти з рогівковим астигматизмом ≥ 3,0 D були виключені з дослідження.
Усі пацієнти були поінформовані про мету, хід дослідження та підписали інформовану згоду на участь у ньому.
Протягом дослідження всім пацієнтам було проведено комплексне офтальмологічне обстеження, яке включало: клінічні обстеження — візометрію, біомікроскопію, офтальмоскопію, рефрактометрію, офтальмометрію, біометрію, пахіметрію (OCT Visante, Ziess), пневмотонометрію (Topcon, Japan, ПT), тонометрію Маклакова, апланаційну тонометрію Гольдмана, рикошетну тонометрію (іСare IC200, РТ).
Вимірювання ВОТ виконували три незалежні лікарі, які не знали результати досліджень один одного. При проведенні дослідження дотримувалися принципів рандомізації.
Обробка статистичних даних проводилася в програмі Windows Microsoft Excel 2010, статистичне програмне забезпечення SPSS 17.0 (Chicago, IL, USA). Отримані результати оброблялися методами варіаційної статистики, кореляційного аналізу, Bland-Altman аналізу з парним t-критерієм для визначення відмінностей, критерію Стьюдента, лінійної регресії Пірсона. Р < 0,05 вказувало на статистичну значущість.

Результати та обговорення

Аналіз отриманих результатів наведений у табл. 1–3.
Аналіз результатів свідчив, що середні значення ВОТ 372 очей, визначені за допомогою РT і ГAT, становили 19,03 ± 4,83 та 19,29 ± 4,12 мм рт.ст. відповідно. Показники РТ були відносно нижчими, ніж отримані за допомогою ГAT. Однак їх різниця не мала статистичної значущості (t = –1,29, Р = 0,22) (табл. 1). 
Лінійний регресійний аналіз свідчив, що вимірювання двох тонометрів мали вірогідну кореляцію (r = 0,847, P = 0,001). Слід відмітити, що різниця ВОТ, визначеного на 372 очах за допомогою двох тонометрів, на 308 очах (82,79 %) становила ≤ ±3 мм рт.ст. Діаграма Bland-Altman показала, що значення різниці вимірювань між РT і ГAT становило –0,26 ± 3,44 мм рт.ст., з вірогідністю 95 %, довірчий інтервал (ДІ) — 6,12–5,60 мм рт.ст. (табл. 1).
Водночас середні значення ВОТ, визначені за допомогою РT і ТМ, становили 19,03 ± 4,83 та 20,54 ± ± 5,96 мм рт.ст. відповідно. Показники РТ були на 1,51 мм рт.ст. нижчими, ніж отримані за допомогою ТМ, та статистично значимими (t = –2,73, Р = 0,005) (табл. 2). 
Лінійний регресійний аналіз визначив кореляцію середнього ступеня між РT і ТМ (r = 0,529, P = 0,001). Діаграма Bland-Altman свідчила, що значення різниці вимірювань між РT і ТМ дорівнювало –1,51 ± 3,71 мм рт.ст., з вірогідністю 95 %, ДІ –7,1–4,08 мм рт.ст. (табл. 2).
Крім того, у 72,04 % випадків (268 очей) різниця ВОТ, визначеного за допомогою двох тонометрів, становила ≤ ±3 мм рт.ст., а в 6,45 % (24 ока) — > ±5 мм рт.ст.
Протягом дослідження було проведено порівняння показників внутрішньоочного тиску, отриманих за допомогою тонометра іСare та пневмотонометра. Аналіз свідчить, що середні значення ВОТ, визначені за допомогою РT і ПТ, становили 19,03 ± 4,83 та 23,01 ± 6,04 мм рт.ст. відповідно. Показники ПТ були на 3,98 мм рт.ст. вищими, ніж отримані за допомогою РТ (табл. 3). 
Лінійний регресійний аналіз визначив слабку кореляцію між РT і ПТ (r = 0,129, P = 0,001). Діаграма Bland-Altman свідчила, що значення різниці вимірювань між РT і ПТ дорівнювало –3,98 ± 4,02 мм рт.ст., з вірогідністю 95 %, ДІ –9,8–1,85 мм рт.ст. (табл. 3). 
Крім того, лише в 37,63 % випадків (140 очей) різниця ВОТ, визначеного за допомогою РT і ПТ, становила ≤ ±3 мм рт.ст., а в 38,44 % (143 ока) — > ±5 мм рт.ст.
Одним із завдань дослідження було порівняння показників тонометрії у пацієнтів з різною рефракцією.
Аналіз результатів проведеного дослідження свідчив, що різниця виміряного значення ВОТ за допомогою РТ і ГАТ на еметропічних очах була досить малою і не мала статистичної значущості (t = 0,24, P = 0,80), як і при міопії слабкого (t = 0,27, P = 0,79) та середнього ступеня (t = 0,20, P = 0,85). Однак на очах з міопією високого ступеня значення, отримані за допомогою РТ, були нижчими, ніж за допомогою ГАТ. Різниця була статистично значимою (t = –2,63, P = 0,005). Аналіз лінійної регресії свідчив, що РТ (r = 0,348, P = 0,001) і ГАТ (r = 0,189, P = 0,001) мали позитивну кореляцію із ступенем міопії. Однак вплив ступеня міопії на результати РТ був сильнішим, ніж при ГАТ (табл. 4).
Водночас різниця виміряного значення ВОТ за допомогою РТ і ТМ на еметропічних очах і очах з міопією слабкого ступеня була також малою і статистично незначимою (t = 0,25, P = 0,83, і t = 0,27, P = 0,80, відповідно). При міопії середнього і високого ступеня значення, отримані за допомогою РТ, були нижчими, ніж за допомогою ТМ (t = –2,69, P = 0,006). Значення РТ (r = 0,348, P = 0,001) і ТМ (r = 0,411, P = 0,001) мали позитивну кореляцію із ступенем міопії. Вплив ступеня міопії на результати ТМ був сильнішим, ніж при РТ (табл. 4).
Слід також відмітити, що значення виміряного ВОТ на еметропічних очах за допомогою РТ були нижчими ніж з використанням ПТ. При міопії слабкого, середнього та високого ступенів різниця була статистично значимою (t = –2,88, P = 0,008). Значення РТ (r = 0,348, P = 0,001) і ПТ (r = 0,469, P = 0,001) мали позитивну кореляцію із ступенем міопії. Вплив ступеня міопії на результати ПТ був сильнішим, ніж при РТ (табл. 4).
Крім того, аналіз лінійної регресії показав, що РТ (r = 0,334, P = 0,001), ТМ (r = 0,532, P = 0,001), ПТ (r = 0,611, P = 0,001) і ГАТ (r = 0,186, P = 0,001) мали позитивну кореляцію з центральною товщиною рогівки (ЦТР). Вплив ЦТР на показники ПТ та ТМ був сильнішим, ніж на результати РТ і ГАТ.
При вимірюванні ВОТ за допомогою РТ на 372 очах не було виявлено дефекта епітелію рогівки у всіх 194 пацієнтів. 
На сьогодні тонометрія залишається фундаментальною процедурою в рутинному офтальмологічному обстеженні кожного пацієнта. Точне вимірювання ВОТ особливо цінне при діагностиці та моніторингу глаукоми, яка є основною причиною необоротної сліпоти. Відомо про великий спектр видів та типів глаукоми. З кожним роком все більшу частку в Україні становить глаукома нормального тиску. Хоча внутрішньоочна гіпертензія не є обов’язковою умовою, вона все одно залишається значним фактором ризику розвитку глаукомної оптичної нейропатії. Крім того, зниження рівня ВОТ — єдиний ефективний засіб лікування та зниження ризиків прогресування глаукоми в клінічній практиці. Тому точне вимірювання ВОТ і виявлення чинників, які мають позитивний вплив на значення цього показника, залишаються важливим науково-прикладним завданням сучасної офтальмології [23–25].
Вимірювання ВОТ за допомогою канюлі, що введена в передню камеру ока, є найбільш точним, однак це інвазивна процедура, застосування якої можливе тільки в експериментальному дослідженні. Останнім часом ГАТ визначається як глобальний еталонний стандарт тонометрії [4, 24].
При ГАТ використовується невеликий зонд для м’якого сплющення частини рогівки для вимірювання очного тиску і мікроскоп, відомий як щілинна лампа для огляду ока. Тиск в оці вимірюється величиною сили, необхідної для сплющення рогівки. Цей тип тонометрії надзвичайно точний і часто використовується для вимірювання ВОТ після простого скринінг-тесту. Крім того, ГАТ завжди застосовують як стандарт для перевірки надійності інших тонометрів при клінічних дослідженнях [4, 5, 24, 25]. 
Незважаючи на те, що ГАТ вважається еталонним стандартом, він має певні обмеження. Його застосування вимагає використання місцевого анестетика, який може знизити ВОТ. Крім того, необхідна наявність щілинної лампи, проведення вимірювання лише в положенні пацієнта сидячи, досвідченим тонометристом. Дуже складне проведення ГАТ у дітей, пацієнтів, прикутих до ліжка, та у тих, які мають аномальну рогівку. Потрібна обов’язкова хімічна дезінфекція приладу після кожного пацієнта [24, 25].
Рикошетна тонометрія — портативна альтернатива ГАТ. Зворотний тонометр іCare останніми роками активно застосовується українськими офтальмологами. іCare-тонометрія базується на принципі тонометрії швидкого відскоку. ВОТ обчислюється шляхом вимірювання параметричної зміни руху зонда після апланації рогівки [24, 26, 27]. 
Порівняно з ГАТ РТ зручна та незалежна від іншого обладнання. Зонд використовується одноразовий, це тонкий намагнічений сталевий дріт з круглим пластиковим наконечником. Рухомий магніт у зонді індукує напругу в закритому просторі соленоїду. Зонд відскакує від рогівки, і імпеданс, який виявляється, використовується для обчислення ВОТ [24, 25, 27, 28]. 
Цей вид тонометрії не вимагає місцевого знеболювання, мінімізує травмування рогівки і не несе ризику перехресної інфекції. Дослідження свідчать [24, 27, 28], що вимірювання ВОТ з використанням РТ потенційно простіше, ніж ГАТ, і не потребує великого клінічного досвіду, що розширює можливості для застосування РТ недосвідченими тонометристами. Водночас РТ забезпечує точне вимірювання ВОТ, яке корелює із значеннями ГАТ. 
Аналізуючи значення ВОТ, слід брати до уваги той факт, що рогівка має кінцеву товщину і саме око не є ідеальною еластичною структурою. Тому вимірювання ВОТ не можуть точно відповідати закону Імберта — Фіка [29]. Таким чином, для правильної інтерпретації виміряного ВОТ слід враховувати вплив ЦТР та біомеханічних властивостей на отримані значення.
Поточні знання про вплив біомеханічних властивостей рогівки на ВОТ на сьогодні здебільшого отримані з досліджень ЦТР, значення якої застосовувалися для корекції значень ВОТ [30]. Результати низки досліджень [1, 24, 34] демонструють необхідність внесення поправки при визначенні ВОТ на тонких та товстих рогівках.
Однак ціла низка інших досліджень підтверджують той факт, що біомеханічні властивості рогівки в цілому мають більший вплив на ВОТ, ніж тільки ЦТР [1, 34]. Результати підтверджують рекомендацію не коригувати значення ВОТ за допомогою тільки визначення ЦТР [33].
На сьогодні біомеханіка ока залишається найскладнішим та маловивченим предметом [7, 12, 34]. Упровадження нових методів прижиттєвої оцінки біомеханічних властивостей тканин ока [7, 12] відкриває нові можливості для проведення подальших досліджень з метою визначення поправочних коефіцієнтів на ригідність рогівки для оптимізації тактики визначення внутрішньоочного тиску при різних клінічних станах.

Висновки

У результаті проведеного дослідження встановлено, що рикошетна тонометрія безпечна і добре переноситься пацієнтами. РТ є надійною альтернативою апланаційній тонометрії Гольдмана на очах з еметропічною та міопічною рефракцією слабкого та середнього ступеня, більш ефективною у вимірюванні ВОТ порівняно з ТМ і ПТ. Однак у пацієнтів з міопією високого ступеня вимірювання, отримані з використанням РТ, погано корелюють з ГАТ. Необхідні подальші дослідження для визначення випливу біомеханічних властивостей рогівки на результати вимірювання ВОТ при різних видах тонометрії. 
Конфлікт інтересів. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
 
Отримано/Received 16.08.2023
Рецензовано/Revised 11.09.2023
Прийнято до друку/Accepted 21.09.2023

Список литературы

  1. Liu J., Roberts C.J. Influence of corneal biomechanical pro–perties on intraocular pressure measurement: Quantitative analysis. J. Cataract. Refract. Surg. 2005. 31. 146-55.
  2. Сергієнко М.М., Лаврик Н.С., Кондратенко Ю.М., Устименко В.Л. Товщина рогової оболонки при короткозорості. Офтальмологічний журнал. 1987. № 3. С. 168-169.
  3. Shemesh G., Soiberman U., Kurtz S. Intraocular pressure measurements with Goldmann applanation tonometry and dynamic contour tonometry in eyes after IntraLASIK or LASEK. Clin. Ophthalmol. 2012. 6. 1967-70.
  4. Salim S., Du H., Wan J. Comparison of intraocular pressure measurements and assessment of intraobserver and interobserver reproducibility with the portable ICare rebound tonometer and Goldmann applanation tonometer in glaucoma patients. J. Glaucoma. 2013. 22. 325-9.
  5. Luce D.A. Determining in vivo biomechanical properties of the cornea with an ocular response analyzer. J. Cataract. Refract. Surg. 2005. 31. 156-162.
  6. Perkins E.S. Ocular volume and ocular rigidity. Exp. Eye Res. 1981. 33. 141-145.
  7. Sergienko N.M., Shargorodska I.V. Determining corneal hysteresis and preexisting intraocular pressure. J. Cataract. Refract. Surg. 2009. 35. 2033-2034.
  8. Touboul D., Roberts C., Kerautret J. [et al.]. Correlations between corneal hysteresis, intraocular pressure and corneal central pachymetry. J. Cataract. Refract. Surg. 2008. 34. 616-622.
  9. Shevchenko M.V., Bratko O.V. Assessment of biomechanical features of the fibrous capsule of the eye in myopia and glaucoma. Clinical Оphthalmology. 2011. 12(4). 124-125.
  10. Edmund C. Corneal elasticity and ocular rigidity in normal and keratoconic eyes. Acta Ophthalmol. (Copenh.). 1988. 66. 134-140.
  11. Ortiz D., Pinero D., Shabayek M.H., Arnalich-Montiel F., Alio J.L. Corneal biomechanical properties in normal, post-laser in situ keratomileusis, and keratoconic eyes. J. Cataract. Refract. Surg. 2007. 33. 1371-1375.
  12. Sergienko N.M., Shargorodska I.V. The scleral rigidity of the eyes with different refractions. Graefe’s Archive for Clinical and Experimental Ophthalmology. 2012. 250 (7). 1009-1012. DOI: 10.1007/s00417-012-1973-0.
  13. Tamburrelli F.C., Genitiempo M., Bochicchio M., Donisi L., Ratto C. Cauda equina syndrome: evaluation of the clinical outcome. Eur. Rev. Med. Pharmacol. Sci. 2014. 18. 1098-1105. 
  14. Zicari A.M., Rugiano A., Ragusa G., Savastano V., Bertin S., Vittori T., Duse M. The evaluation of adenoid hypertrophy and obstruction grading based on rhinomanometry after nasal decongestant test in children. Eur. Rev. Med. Pharmacol. Sci. 2013. 17. 2962-2967. 
  15. Portincasa P., Moschetta A., Giampaolo M., Palasciano G. Diffuse gastrointestinal dysmotility by ultrasonography, manometry and breath tests in colonic inertia. Eur. Rev. Med. Pharmacol. Sci. 2000. 4. 81-87. 
  16. Jiang S.P., Huang L.W. Role of gastroesophageal reflux di–sease in asthmatic patients. Eur. Rev. Med. Pharmacol. Sci. 2005. 9. 151-160.
  17. Kohlhaas M., Spoerl E., Boehm A.G. [et al.]. A correction formula for the real intraocular pressure after LASIK for the correction of myopic astigmatism. J. Refract. Surg. 2006. 22. 263-267.
  18. McMonnies C.W. Intraocular pressure spikes in keratectasia, axial myopia and glaucoma. Optom. Vis. Sci. 2008. 85. 1018-1026.
  19. Scheler A., Spoerl E., Boehm A.G. Effect of diabetes mellitus on corneal biomechanics and measurement of intraocular pressure. Acta Ophthalmol. 2012. 90. 447-51.
  20. Maloley L.A., Razeghinejad M.R., Havens Sh.J, Gulati V., Fan Sh., High R., Ghate D.A. Pneumotonometer Accuracy Using Manometric Measurements after Radial Keratotomy, Clear Corneal Incisions and Lamellar Dissection in Porcine. Eyes Curr. Eye Res. 2020 Jan. 45(1). 1-6. doi: 10.1080/02713683.2019.1652915.
  21. Pallikaris I.G., Siganos C.S., Kymionis G.D., Astyrakakis N. Management of corneal ectasia after laser in situ keratomileusis with INTACS. J. Cataract. Refract. Surg. 2002. 18. 43-46.
  22. Kass M.A. Standardizing the measurement of intraocular pressure for clinical research. Guidelines from the Eye Care Technology Forum. Ophthalmology. 1996. 103. 183-185.
  23. Kaushik S., Pandav S.S. Ocular response analyzer. J. Curr. Glaucoma Pract. 2012. 6. 17-9. doi: 10.5005/jp-journals-10008-1103.
  24. Gao F., Liu X., Zhao Q., Pan Y. Comparison of the iCare rebound tonometer and the Goldmann applanation tonometer. Experimental and Therapeutic Medicine. 2017. DOI: 10.3892/etm.2017.4164.
  25. Kontiola A. A new induction-based impact method for measuring intraocular pressure. Doc. Ophthalmol. 1997. 93(3). 265-276. doi. 10.1007/BF02569066.
  26. Sagri D., Lösche C.C., Bestges B.B., Krummenauer F. [Is There Really Agreement between Rebound and Goldmann Applanation Tono–metry Methods? Results of a Systematic Review of the Period 01/2005 to 08/2014]. Klin. Monbl. Augenheilkd. 2015 Jul. 232(7). 850-7.
  27. Kontiola A., Puska P. Measuring intraocular pressure with the Pulsair 3000 and Rebound tonometers in elderly patients without an anesthetic. Graefes Arch. Clin. Exp. Ophthalmol. 2004. 242(1). 3-7. doi: 10.1007/s00417-003-0671-3.
  28. Detry-Morel M. Update in rebound tonometry. Phosphene and rebound tonometries, self-tonometry and technologies for the future. Bull Soc. Belge Ophtalmol. 2007. 303. 87-95.
  29. Whitacre M.M., Stein R. Sources of error with use of Goldmann-type tonometers. Surv. Ophthalmol. 1993. 38. 1-30. 10.1016/ 0039-6257(93)90053-a.
  30. Ehlers N., Bramsen T., Sperling S. Applanation tonometry and central corneal thickness. Acta Ophthalmol. 1975. 53(1). 34-43. 10.1111/j.1755-3768.1975.tb01135.x.
  31. Doughty M.J.,  Zaman M.L. Human corneal thickness and its impact on intraocular pressure measures: a review and meta-analysis approach. Surv. Ophthalmol. 2000 Mar-Apr. 44(5). 367-408. doi: 10.1016/s0039-6257(00)00110-7.
  32. Gundreddy P., Thool A.R., Rao S.L., Vaishnav L.M. Cureus. Ocular Dominance and Its Association With Central Corneal Thickness: An Observational Study in Central India. Cureus. 2023. 15(6). e41033. doi. 10.7759/cureus.41033. eCollection 2023 Jun. PMID: 37519501.
  33. Zhang Y., Bian A., Hang Q., Li L., Zhang S., Cheng G., Zhou Q. Corneal Biomechanical Properties of various types of glaucoma and their impact on measurement of intraocular pressure. Ophthalmic Res. 2023. 66(1). 742-9. doi: 10.1159/000530291. Online ahead of print. PMID: 36958304.
  34. Шаргородська І.В. Роль біомеханічних властивостей фіброзної оболонки ока при аномаліях рефракції та кератоконусі: Дис. … д-ра мед. наук. Київ, 2017. 403 с.

Вернуться к номеру