Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Мобильная версия

Регистрация Забыли пароль?

Архив офтальмологии Украины Том 11, №2, 2023

Вернуться к номеру

Епітеліальний профіль рогівки і стабільність рефракції після ексимерлазерної корекції аметропії, виконаної на різних платформах

Епітеліальний профіль рогівки і стабільність рефракції після ексимерлазерної корекції аметропії, виконаної на різних платформах

Авторы: Панченко Ю.О., Путієнко О.О., Косуба С.І.
Національний університет охорони здоров’я України імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна

Рубрики: Офтальмология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. За даними 2020 року, 161 млн світової популяції мали аметропії, які пов’язані з помірними та тяжкими порушеннями зору або сліпотою. Лазерний кератомільоз in situ (LASIK) широко використовується у світі для корекції міопії, гіперметропії та астигматизму. Гіперметропічний профіль ексимерлазерної абляції призначений для збільшення кривизни центральної ділянки. Лазери попереднього покоління та попередні профілі абляції асоціювалися зі значним регресом, недокорекцією та втратою максимальної скоригованої гостроти зору на відстані. Оцінка профілю епітелію відіграє важливу роль для визначення механізму виникнення і ризиків регресу рефракційного результату. Мета: оцінити епітеліальний профіль рогівки і стабільність рефракції після ексимерлазерної корекції (ЕЛК) аметропії, виконаної на різних платформах. Матеріали та методи. Було проаналізовано медичну документацію 40 пацієнтів (80 очей), віком 18–40 років, яким з 2021 по 2023 р. проводили ЕЛК методом LASIK для корекції гіперметропії у медичному центрі «Лазер плюс» (м. Львів, Україна). До 1-ї групи увійшли 22 пацієнти (44 ока), яким було виконано ЕЛК методом LASIK для корекції гіперметропії за допомогою ексимерного лазера MEL 80 (Carl Zeiss Meditec). Групу 2 становили 18 пацієнтів (36 очей), яким виконували ЕЛК методом LASIK для корекції гіперметропії за допомогою ексимерного лазера MEL 90 (Carl Zeiss Meditec). Динамічні зміни оцінювались за допомогою контролю маніфестної рефракції, а також за картами товщини епітелію за результатами ОСТ рогівки. Термін спостереження — 1 рік. Результати. У групі 1 максимальна товщина епітелію фіксувалась на межі 5- і 7-міліметрової зони, а в групі 2 — на 7 мм. Різке збільшення товщини епітелію в обох групах фіксувалось у термін 3 місяці після LASIK. У 2-й групі найбільший приріст товщини був на 10 % меншим, ніж в 1-й групі. Незначний гіперметропічний зсув на термінах з 3-го місяця до 1 року. Статистично значущої різниці між результатами двох досліджуваних груп на різних термінах післяопераційного спостереження не відмічалось. Висновки. Поточне дослідження при даному об’ємі і тривалості показало, що результуючий профіль товщини епітелію є достатньо стабільним для підтримки необхідної сили заломлення рогівки протягом 1 року спостереження, але потрібний контроль цих параметрів на віддалених термінах, враховуючи різницю приросту товщини епітелію після LASIK на різних ексимерлазерних платформах — MEL 80 і MEL 90.

Background. According to 2020 data, 161 million of the world’s population had ametropia associated with moderate to severe visual impairment or blindness. The laser-assisted in situ keratomileusis (LASIK) is widely used in the world to correct myopia, hypermetropia and astigmatism. The hypermetropic profile of excimer laser ablation is designed to increase the curvature of the central area. Previous generation lasers and previous ablation profiles have been associated with significant regression, undercorrection, and loss of maximum corrected distance visual acuity. Evaluating the profile of the epithelium is important for determining the mechanism of occurrence and risks of regression of the refractive result. The purpose of the study: to evaluate the corneal epithelial profile and refractive stability after excimer laser correction (ELC) for ametropia performed on different platforms. Materials and methods. The medical documentation of 40 patients (80 eyes) aged 18–40 years were analyzed, they underwent ELC by the LASIK to correct hypermetropia at the Laser Plus Medical Center (Lviv, Ukraine) in 2021–2023. The first group included 22 patients (44 eyes) who underwent ELC by the LASIK to correct hypermetropia using the MEL 80 excimer laser (Carl Zeiss Meditec). Group 2 consisted of 18 patients (36 eyes) who underwent ELC by the LASIK to correct hypermetropia using the MEL 90 excimer laser (Carl Zeiss Medi­tec). Changes were evaluated by monitoring the manifest refraction, as well as by maps of the epithelial thickness based on the results of corneal optical coherence tomography. The observation period was 1 year. Results. In the first group, the maximum epithelial thickness was at the border of 5- and 7-millimeter zone, and in the second group — at 7 mm. The epithelial thickness rapidly increased in both groups on the third month after LASIK. In the second group, the highest increase in epithelial thickness was 10 % less than in the first group. Slight hypermetropic shift was observed in the period from 3 months to 1 year. There was no statistically significant difference between the results of the two studied groups at different periods of postoperative follow-up. Conclusions. The current study at this volume and duration showed that the resulting profile of epithelial thickness is stable enough to maintain the required corneal refractive power during the 1-year follow-up, but long-term monitoring of these parameters is required, given the difference in an increase in the epithelial thickness after LASIK on different excimer laser platforms — MEL 80 and MEL 90.


Ключевые слова

ексимерлазерна корекція; аметропія; LASIK; епітеліальний профіль рогівки; стабільність рефракції

excimer laser correction; ametropia; LASIK; corneal epithelial profile; refractive stability

doi: http://dx.doi.org/10.22141/2309-8147.11.2.2023.332

Вступ

За даними 2020 року, 161 млн світової популяції мали аметропії, які пов’язані з помірними та тяжкими порушеннями зору або сліпотою [1]. Лазерний кератомільоз in situ (LASIK) широко використовується у світі для корекції міопії, гіперметропії та астигматизму [1–3].
З 1993 року, коли Dausch та ін. вперше опублікували результати застосування фоторефракційної кератектомії для корекції гіперметропії до +7,50 D за допомогою ексимерного лазера MEL 60 (Carl Zeiss Meditec), ексимерлазерна корекція (ЕЛК) далекозорості почала широко застосовуватись у світі [2]. Специфічним профілем абляції при гіперметропічному лазерному кератомільозі in situ (LASIK) відповідно до правила товщин Барракера є кільцева зона абляції для сплощення периферичної рогівки з результуючим збільшенням кривизни центру — оптичної зони [3].
Лазери попереднього покоління та попередні профілі абляції асоціювалися зі значним регресом, недокорекцією та втратою максимальної скоригованої гостроти зору на відстані [1–4]. 
Значне поліпшення результатів гіперметропічної абляції при ЕЛК відбулося завдяки збільшенню оптичної та перехідної зони. У різних дослідженнях було виявлено значно кращу стабільність результатів завдяки цій модифікації [5]. З появою лазерів з літаючим променем на заміну широкопроменевим щілинним лазерам відмічалось поліпшення результатів при використанні різних лазерних платформ такого типу [5–7]. На додаток до розробки технологій ексимерного лазера значний прогрес був досягнутий завдяки врахуванню у дизайні профілю абляції карт товщини епітелію [8].
Відомо, що епітелій рогівки має здатність змінювати свій профіль товщини, щоб відновити гладку, симетричну оптичну поверхню, і частково або повністю маскує нерівності строми [4, 9]. Будь-яка зміна форми стромальної поверхні рогівки призводить до зміни профілю товщини епітелію, і градієнт кривизни та величина зміни кривизни впливають на ремоделювання епітелію. Була опублікована велика кількість робіт про потовщення центрального епітелію після міопічної ексимерної лазерної абляції, що було пов’язано з міопічним регресом [10–19]. З огляду на численні дослідження щодо змін товщини епітелію після міопічної ексимерлазерної абляції цілком ймовірно, що епітеліальні зміни також спостерігатимуться після гіперметропічної абляції і також можуть бути пов’язані з регресом рефракційного результату. Гіперметропічний профіль ексимерлазерної абляції призначений для збільшення кривизни центральної ділянки, який створює морфологію, подібну до кератоконічної рогівки. Як відомо з джерел літератури, при кератоконусі фіксують стоншення епітелію в ділянці найбільшого вигину рогівки [20–25]. Тому можна припустити, що профіль товщини епітелію після гіперметропічної абляції буде подібним до того, що спостерігається при кератоконусі. У цьому контексті, згідно з даними літератури, слід зауважити, що хоча виявлено позитивну кореляцію між найтоншим епітелієм і показниками кератометрії, сама по собі післяопераційна кератометрія може ввести в оману, оскільки є випадки з відносно пласкою кератометрією і тонким епітелієм та очі з крутою кератометрією (> 50,00 D) і відносно товстим, здоровим епітелієм [26]. Тому оцінка профілю епітелію відіграє важливу роль для визначення механізму виникнення і ризиків регресу рефракційного результату.
Хоча за останні роки зросла кількість публікацій, що демонструють безпечність та ефективність лікування гіперметропії, порівняння віддалених функціональних результатів на фоні специфічних біомеханічних змін тканини рогівки при використанні різних ексимерлазерних платформ для корекції гіперметропії є актуальним завданням сучасної офтальмології з огля–ду на об’єм аномалій рефракції у світі і їх соціально-–економічний вплив.
Мета: оцінити епітеліальний профіль рогівки і стабільність рефракції після ексимерлазерної корекції аметропії, виконаної на різних платформах.

Матеріали та методи

Нами було проведено ретроспективне клінічне дослідження.
Дослідження проведене з дотриманням основних біо–етичних норм та вимог Гельсінської декларації, прий–нятої Генеральною асамблеєю Всесвітньої медичної асоціації, Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (1977 р.), відповідного положення ВООЗ, Міжнародної ради медичних наукових товариств, Міжнародного кодексу медичної етики (1983 р.).
Усі пацієнти дали добровільну інформовану згоду. Інформована згода та дозвіл на використання даних для загального аналізу та публікації були отримані від кожного пацієнта перед операцією як частина нашого стандартного протоколу.
Було проаналізовано медичну документацію 40 пацієнтів (80 очей), віком 18–40 років, яким з 2021 по 2023 р. проводили ЕЛК методом LASIK для корекції гіперметропії у медичному центрі «Лазер плюс» (м. Львів, Україна).
Критерії включення: відсутність протипоказань для LASIK, відсутність попередніх операцій на очах, повіках або орбіті, максимальна скоригована гострота зору вдалину 20/40 або вище та мінімальний період спостереження 1 рік. 
Передопераційні показники рефракції коливались у межах від +2,25 до +5,75 D за сфероеквівалентом. Середній передопераційний показник сфероеквівалента рефракції становив 4,0 D, а середній показник рогівкового астигматизму становив 1,01 D.
До 1-ї групи увійшли 22 пацієнти (44 ока), яким було виконано ЕЛК методом LASIK для корекції гіперметропії за допомогою ексимерного лазера MEL 80 (Carl Zeiss Meditec).
Групу 2 становили 18 пацієнтів (36 очей), яким виконували ЕЛК методом LASIK для корекції гіперметропії за допомогою ексимерного лазера MEL 90 (Carl Zeiss Meditec).
Усім пацієнтам перед операцією і в ході динамічного післяопераційного спостереження — 1 день, 1, 3 і 6 місяців і 1 рік після ЕЛК — виконували стандартні офтальмологічні обстеження: автокераторефрактометрію, візіометрію, включно з оцінкою некоригованої гостроти зору вдалину (НКГЗ) і максимальної коригованої гостроти зору вдалину, визначали маніфестну рефракцію, рефракцію в умовах циклоплегії, кератотопографію, пневмотонометрію, кератопахіметрію, біомікроскопію, офтальмоскопію в умовах мідріазу за допомогою асферичної лінзи Volk Super/Field (NC, USA), а також тридзеркальної лінзи Гольдмана, оптичну когерентну томографію (ОСТ) переднього сегмента ока, визначали сльозопродукцію, стабільність слізної плівки.
Динамічні зміни оцінювались за допомогою контролю маніфестної рефракції, а також за картами товщини епітелію за результатами ОСТ рогівки.
Визначення маніфестної рефракції виконували без попередньої інстиляції крапель для циклоплегії за допомогою автоматизованого робочого місця (Haag-Streit, Swiss) з використанням авторефрактокератометра (ARK-1000 OPD-Scan II, Nidek, Japan), комп’ютеризованого фороптера (Refractor RT-5100, Nidek, Japan) та проєктора оптичних знаків (CP-770, Nidek, Japan).
Епітеліальний профіль рогівки визначали за допомогою Anterior Segment Spectral Domain-OCT (AS-OCT) на приладі REVO SOCT Copernicus. Товщину епітелію було відображено у трьох зонах різного діаметру — 2, 2–5 і 5–7 мм. Результати з показниками якості скану < 7 не були включені в дослідження. Оцінювали товщину епітелію в центральній 2-міліметровій зоні, середню товщину епітелію в центральній 5-міліметровій зоні, середню товщину периферичного епітелію у восьми різних меридіанах в усіх учасників дослідження, а також різницю між динамічними змінами товщини в різних зонах в обох групах спостереження. 
У всіх випадках LASIK проводився однією і тією ж хірургічною бригадою з використанням мікрокератома Zyoptix XP (Bausch & Lomb) з головкою 120 мкм і кільцем 20/9,5 мм.
Використовувалася найбільша можлива оптична зона, відповідно до індивідуальних розрахунків, у межах від 6,5 до 7 мм, з 2-мм перехідною зоною. 
Пацієнтам 1-ї групи було виконано ЕЛК за допомогою профілю Aberration Smart Ablation ексимерним лазером MEL 80 (Carl Zeiss Meditec). 
Пацієнтам 2-ї групи виконували ЕЛК за допомогою ексимерного лазера MEL 90 (Carl Zeiss Meditec). Профіль абляції Triple-A використовувався на частоті імпульсів 500 Гц для всіх випадків, який базується на профілі інтелектуальної абляції аберацій лазерної платформи MEL 80, а також включає функцію корекції енергії для компенсації радіальної проєкції потоку енергії та втрати на відбиття та периферичні біомеханічні зміни.
Статистичний аналіз результатів клінічних досліджень проводили за допомогою пакета програм SPSS 61 11.0, MedStat і MedCalc v.15.1 (MedCalc Software bvba). Рівень значущості відмінностей показників порівняно з результатами до операції був розрахований за допомогою t-критерію Стьюдента. У всіх випадках відмінності вважали статистично значущими при р < 0,05. 
Термін спостереження — 1 рік.

Результати

У поточному дослідженні на всіх очах фіксувалась специфічна епітеліальна карта у формі бублика, яка характеризувалася локальною центральною зоною тонкого епітелію, оточеною кільцем потовщеного епітелію. Порівняно з даними літератури, у яких зазначено, що за показниками усередненого для загальної популяції профілю товщини епітелію найтонкіший епітелій фіксується в центральній ділянці, з мінімальною товщиною 46,9 мкм, а найтовстіший епітелій — парацентрально, з максимальною товщиною до 70,9 мкм на радіусі 3,4 мм від вершини рогівки, нами виявлено, що середня товщина найтоншого епітелію у всіх досліджуваних випадках становила 40,3 мкм, а середнє значення найтовстішого епітелію для всіх очей становило 85,4 мкм [27]. Це демонструє, що епітелій компенсував видалення парацентральної стромальної тканини внаслідок гіперметропічної абляції. Також було виявлено, що найтонший епітелій позитивно корелює з післяопераційною кератометрією.
Зміни товщини епітелію рогівки за AS-ОСТ під час динамічного спостереження після гіперметропічного LASIK (наступного дня, через 1, 3, 6 місяців і 1 рік) на ексимерному лазері MEL 80 (1-ша група) та LASIK на ексимерному лазері MEL 90 (2-га група) наведені в табл. 1.
За результатами, відображеними в табл. 1, можна відмітити різницю в товщині епітелію між двома групами спостереження, в радіусі і швидкості приросту товщини епітелію. У групі 1 максимальна товщина епітелію фіксувалась на межі 5- і 7-міліметрової зони, а в групі 2 — на 7 мм. Різке збільшення товщини епітелію в обох групах фіксувалось у термін 3 місяці після LASIK. У 2-й групі найбільший приріст товщини був на 10 % меншим, ніж в 1-й групі. 
Найтонший епітелій у досліджуваній популяції за картами товщини епітелію знаходився в центральній ділянці, діаметром 2 мм. Найтонший показник центрального епітелію становив 32 мкм, тоді як найтонший парацентральний епітелій становив 63 мкм. 
Максимальна товщина епітелію у досліджуваній популяції була зафіксована у парацентральній ділянці навколо тонкого епітелію в центрі. Найбільша товщина епітелію становила 112 мкм і знаходилась в 7-міліметровій зоні зі скроневої сторони. Тоді як найбільша товщина центрального епітелію в ділянці діаметром 2 мм становила лише 50 мкм. Усереднена товщина епітелію 2–5-міліметрової ділянки поступово збільшувалася і становила 52 мкм. За межами радіусу 5 мм товщина епітелію була значно більшою, досягаючи усередненого максимуму в 69,7 мкм. 
Динамічні зміни показників маніфестної рефракції наступного дня, через 1, 3, 6 місяців і 1 рік після проведення гіперметропічного LASIK на MEL 80 (1-ша група) та LASIK на MEL 90 (2-га група) наведені в табл 2.
З табл. 2 видно, що у пацієнтів обох груп спостереження відмічався незначний гіперметропічний зсув на термінах з 3-го місяця до 1 року. Статистично значущої різниці між результатами двох досліджуваних груп на різних термінах післяопераційного спостереження не відмічалось.

Обговорення

Визначена в цьому дослідженні різниця швидкості приросту епітелію на периферичних ділянках рогівки між різними ексимерлазерними платформами може бути пояснена асиметричною біомеханічною реакцією, яка спостерігається при застосуванні гіперметропічної абляції неконцентрично до пахіметричного профілю рогівки. Швидкість приросту товщини епітелію рогівки збільшується від центру до периферії, і тому застосування гіперметропічного профілю абляції спричинює більш різкий градієнт викривлення строми для сектора, розташованого ближче до центру пахіметричного профілю рогівки. Було показано, що це призводить до формування асиметричного профілю товщини епітелію через збільшення епітеліального потовщення в ділянці, де градієнт кривизни строми вищий. 
Відомо, що профіль товщини епітелію має здатність змінюватись за товщиною для того, щоб компенсувати зміни строми і відновити гладеньку, сферичну оптичну поверхню. Компенсаторні зміни товщини епітелію були описані після міопічної ексимерлазерної абляції, гіперметропічної ексимерлазерної абляції, радіальної кератотомії, кератоконуса та у випадках неправильного астигматизму. У попередніх опублікованих дослідженнях було відмічено, що зміни товщини епітелію корелюють зі ступенем гіперметропічної корекції; товщина центрального епітелію тонша, а товщина парацентрального епітелію товстіша для вищих ступенів гіперметропії [27–32]. Це подібно до епітеліальних змін, які спостерігаються після міопічних абляцій, коли спостерігалося більше центрального потовщення епітелію для вищих міопічних корекцій, що може частково пояснити, чому спостерігається більший регрес при вищих вихідних показниках аметропії [10–17]. У поточне дослідження не було включено пацієнтів з гіперметропією високого ступеня, але незначний гіперметропічний зсув був зафіксований в обох групах спостереження, при цьому не було відмічено статистично значимої різниці між двома дослідними групами. 
Показник маніфестної рефракції на 1-й день після операції становив –0,5 D, який через 3 місяці знизився до –0,37 D, далі відмічався гіперметропічний зсув до +0,13 D між 3 місяцями і 1 роком спостереження. Про подібну тенденцію повідомлялось і в інших дослідженнях, які вивчали стабільність рефракції після ЕЛК на сучасних ексимерних лазерах, у тому числі і на MEL 80. Гіперметропічний рефракційний зсув пов’язують в основному зі сплощенням рогівки і зміною середньої кератометрії рогівки у терміни між 3-м і 12-м місяцями, унаслідок біомеханічних змін рогівки після LASIK, наприклад, як-от потовщення строми периферії рогівки після LASIK при будь-якій вихідній рефракції. Це також може пояснюватись потовщенням епітелію периферичних ділянок рогівки та навіть природним прогресуванням гіперметропії; наприклад, є дані про прогресування далекозорості протягом 5 років на 0,42 D (0,08 D на рік) у пацієнтів від 50 років і старше.
Також нами були проаналізовані результати НКГЗ, у цьому дослідженні подібні до вже опублікованих результатів гіперметропічного LASIK, виконаного за допомогою сучасних ексимерних лазерних платформ. Частота НКГЗ на рівні 20/20 або вище коливалася від 18 до 87 %, а 20/40 або вище — від 84 до 100 % після первинного лікування за даними літератури, порівняно з 80 та 95 %, отриманими в поточному дослідженні [33]. 
Незважаючи на приголомшливий успіх лазерної рефракційної хірургії, який, очевидно, ґрунтується на тому, що сучасні технології поліпшують якість оптики і надають стабільність післяопераційних результатів, необхідне подальше накопичення клінічного досвіду в цьому напрямку, враховуючи вищезазначені особливості і ризики даного втручання.

Висновки

1. Проведене нами дослідження встановило особливості профілю епітелію після LASIK в обох групах спостереження. Після LASIK, виконаного на платформі MEL 90, швидкість приросту товщини епітелію була порівняно нижчою, а радіус найбільшого потовщення відносно вершини рогівки був більшим. 
2. При даному об’ємі і тривалості дослідження не було виявлено статистично значимої різниці функціональних результатів, визначених за маніфестною рефракцією, між ЕЛК, виконаною різними ексимерними лазерами. 
3. Поточне дослідження при даному об’ємі і тривалості показало, що результуючий профіль товщини епітелію є достатньо стабільним для підтримки необхідної сили заломлення рогівки протягом 1 року спостереження, але потрібний контроль цих параметрів на віддалених термінах, з огляду на різницю приросту товщини епітелію після LASIK на різних ексимерлазерних платформах — MEL 80 і MEL 90.
Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів та власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Інформація про фінансування. Зовнішні джерела фінансування цього дослідження відсутні.
Внесок авторів. Панченко Ю.О. — концепція, дизайн дослідження, написання, редагування статті; Путієнко О.О. — написання, редагування статті; Косуба С.І. — збір, аналіз, обробка даних, написання статті. 
 
Отримано/Received 26.06.2023
Рецензовано/Revised 11.07.2023
Прийнято до друку/Accepted 14.07.2023

Список литературы

  1. Burton M.J. et al. The Lancet Global Health Commission on Global Eye Health: vision beyond 2020. The Lancet Global Health. Vol. 9, Iss. 4. e489-e551.
  2. Dausch D., Smecka Z., Klein R., Schroder E., Kirchner S. Excimer laser photorefractive keratectomy for hyperopia. J. Cataract. Refract Surg. 1997. 23. 169-176.
  3. Barraquer J.I. Queratomileusis y queratofakia. Bogota: Instituto Barraquer de America, 1980. 342.
  4. Reinstein D.Z., Archer T. Combined Artemis very high-frequency digital ultrasound-assisted transepithelial phototherapeutic keratectomy and wavefront-guided treatment following multiple corneal refractive procedures. J. Cataract. Refract. Surg. 2006. 32. 1870-1876. 
  5. Kermani O., Schmeidt K., Oberheide U., Gerten G. Hyperopic laser in situ keratomileusis with 5.5-, 6.5-, and 7.0-mm optical zones. J. Refract. Surg. 2005. 21. 52-58. 
  6. Kanellopoulos A.J. Topography-guided hyperopic and hyperopic astigmatism femtosecond laser-assisted LASIK: long-term experience with the 400 Hz eye-Q excimer platform. Clin. Ophthalmol. 2012. 6. 895-901. 
  7. de Ortueta D., Arba-Mosquera S. Laser in situ keratomileusis for high hyperopia with corneal vertex centration and asymmetric offset. Eur. J. Ophthalmol. 2016. 27. 141-152.
  8. Reinstein D.Z., Carp G.I., Archer T.J., et al. LASIK for the correction of high hyperopic astigmatism with epithelial thickness mo–nitoring. J. Refract. Surg. 2017. 33. 314-321. 
  9. Reinstein D.Z., Srivannaboon S., Gobbe M., Archer T.J., Silverman R.H., Sutton H., Coleman D.J. Epithelial thickness profile changes induced by myopic LASIK as measured by Artemis very high- frequency digital ultrasound. J. Refract. Surg. 2009. 25. 444-450. 
  10. Li H., Han Q., Zhang J., Shao T., Wang H., Long K. Role of corneal epithelial thickness during myopic regression in femtosecond laser-assisted in situ keratomileusis and transepithelial photorefractive keratectomy. BMC Ophthalmol. 2022 Dec 8. 22(1). 481. doi: 10.1186/s12886-022-02727-x. PMID: 36482343; PMCID: PMC9733129.
  11. Chen H., Wang Z., Li K., Wang Y., Li X., Du L., Lin M., Savini G., Wang Q., Yu A., Chen S. Agreement Between Predicted and Actual Measured Ablation Depth After FS-LASIK Using Different Rotating Scheimpflug Cameras and OCT. Front. Med. (Lausanne). 2022 May 19. 9. 907334. doi: 10.3389/fmed.2022.907334. PMID: 35665335; PMCID: PMC9160334.
  12. Reinstein D.Z., Silverman R.H., Sutton H.F., Coleman D.J. Very high-frequency ultrasound corneal analysis identifies anatomic correlates of optical complications of lamellar refractive surgery: anatomic diagnosis in lamellar surgery. Ophthalmology. 1999. 106. 474-482. 
  13. Lohmann C.P., Güell J.L. Regression after LASIK for the treatment of myopia: the role of the corneal epithelium. Semin. Ophthalmol. 1998. 13. 79-82. 
  14. Erie J.C., Patel S.V., McLaren J.W., Ramirez M., Hodge D.O., Maguire L.J., Bourne W.M. Effect of myopic laser in situ keratomileusis on epithelial and stromal thickness: a confocal microscopy study. Ophthalmology. 2002. 109. 1447-1452. 
  15. Spadea L., Fasciani R., Necozione S., Balestrazzi E. Role of the corneal epithelium in refractive changes following laser in situ keratomileusis for high myopia. J. Refract. Surg. 2000. 16. 133-139. 
  16. Gauthier C.A., Holden B.A., Epstein D., Tengroth B., Fagerholm P., Hamberg-Nyström H. Role of epithelial hyperplasia in regression following photorefractive keratectomy. Br. J. Ophthalmol. 1996. 80. 545-548. 
  17. Reinstein D.Z., Ameline B., Puech M., Montefiore G., Laroche L. VHF digital ultrasound three-dimensional scanning in the diagnosis of myopic regression after corneal refractive surgery. J. Refract. Surg. 2005. 21. 480-484. 
  18. Могілевський С., Жовтоштан М., Бушуєва О.В. Персистуючий синдром сухого ока після ексимерлазерної корекції міопії та віддалені функціональні результати. Офтальмологічний журнал. 2023, лютий. Вип. 1. С. 19-26. doi: 10.31288/oftalmolzh202311926.
  19. Patel S.V., Erie J.C., McLaren J.W., Bourne W.M. Confocal microscopy changes in epithelial and stromal thickness up to 7 years after LASIK and photorefractive keratectomy for myopia. J. Refract. Surg. 2007. 23. 385-392. 
  20. Scroggs M.W., Proia A.D. Histopathological variation in keratoconus. Cornea. 1992. 11. 553-559. 
  21. Haque S., Simpson T., Jones L. Corneal and epithelial thickness in keratoconus: a comparison of ultrasonic pachymetry, Orbscan II, and optical coherence tomography. J. Refract. Surg. 2006. 22. 486-493. 
  22. Aktekin M., Sargon M.F., Cakar P., Celik H.H., Firat E. Ultrastructure of the cornea epithelium in keratoconus. Okajimas Folia Anat. Jpn. 1998. 75. 45-53. 
  23. Reinstein D.Z., Gobbe M., Archer T.J., Silverman R.H., Coleman D.J. Epithelial, stromal, and total corneal thickness in keratoconus: three-dimensional display with Artemis very high-frequency digital ultrasound. J. Refract. Surg. 2010. 26. 259-271. 
  24. Reinstein D.Z., Archer T.J., Gobbe M. Corneal epithelial thickness profile in the diagnosis of keratoconus. J. Refract. Surg. 2009. 25. 604-610. 
  25. Benlarbi A., Kallel S., David C., Barugel R., Hays Q., Goemaere I., et al. Asymmetric Intrastromal Corneal Ring Segments with Progressive Base Width and Thickness for Keratoconus: Evaluation of Efficacy and Analysis of Epithelial Remodeling. J. Clin. Med. 2023 Feb 20. 12(4). 1673. doi: 10.3390/jcm12041673. PMID: 36836208; PMCID: PMC9962479.
  26. Varley G.A., Huang D., Rapuano C.J., Schallhorn S., Boxer Wachler B.S., Sugar A.; Ophthalmic Technology Assessment Committee Refractive Surgery Panel, American Academy of Ophthalmology. LASIK for hyperopia, hyperopic astigmatism, and mixed astigmatism: a report by the American Academy of Ophthalmology. Ophthalmology. 2004. 111. 1604-1617.
  27. Reinstein D.Z., Archer T.J., Gobbe M., Silverman R.H., Coleman D.J. Epithelial thickness after hyperopic LASIK: three-dimensional display with Artemis very high-frequency digital ultrasound. J. Refract. Surg. 2010 Aug. 26(8). 555-64. doi: 10.3928/1081597X-20091105-02. PMID: 19928697; PMCID: PMC4492162.
  28. Reinstein D.Z., Srivannaboon S., Gobbe M., Archer T.J., Silverman R.H., Sutton H., Coleman D.J. Epithelial thickness profile changes induced by myopic LASIK as measured by Artemis very high- frequency digital ultrasound. J. Refract. Surg. 2009. 25. 444-450. 
  29. de Ortueta D., von Rüden D., Arba-Mosquera S. Refractive Effect of Epithelial Remodelling in Myopia after Transepithelial Photorefractive Keratectomy. Vision (Basel). 2022 Dec 13. 6(4). 74. doi: 10.3390/vision6040074. PMID: 36548936; PMCID: PMC9781313.
  30. Jaycock P.D., O’Brart D.P., Rajan M.S., Marshall J. 5-year follow-up of LASIK for hyperopia. Ophthalmology. 2005. 112. 191-199. 
  31. Esquenazi S. Five-year follow-up of laser in situ keratomileusis for hyperopia using the Technolas Keracor 117C excimer laser. J. Refract. Surg. 2004. 20. 356-363. 
  32. Desai R.U., Jain A., Manche E.E. Long-term follow-up of hyperopic laser in situ keratomileusis correction using the Star S2 excimer laser. J. Cataract. Refract. Surg. 2008. 34. 232-237.
  33. Reinstein D.Z., Carp G.I., Archer T.J., Day A.C., Vida R.S. Outcomes for Hyperopic LASIK with the MEL 90® Excimer Laser. J. Refract. Surg. 2018 Dec 1. 34(12). 799-808. doi: 10.3928/1081597X-20181019-01. PMID: 30540362.

Вернуться к номеру