Международный эндокринологический журнал Том 21, №8, 2025

Актуальність. Цукровий діабет (ЦД) — це клінічний синдром, спричинений взаємодією генетичних та екологічних факторів. Ген ADIPOQ розташований на хромосомі 3q27. Ця ділянка після нещодавнього сканування всього геному людини розглядається як «локус схильності до цукрового діабету 2-го типу», кодує гормон адипонектин, що походить із жирової тканини. Адипонектин є основним фактором, який визначає стан інсулінорезистентності. Мета: виявити й оцініти потенційний вплив патогенетично значущого однонуклеотидного поліморфізму гена адипонектину ADIPOQ rs2241766 на розвиток ожиріння та цукрового діабету 2-го типу. Матеріали та методи. Обстежений загал (окрім контрольних осіб) становили виключно пацієнти з ЦД 2-го типу з тривалим існуванням захворювання на тлі метаболічного синдрому, різним ступенем глікемічного контролю та порушень печінкового гомеостазу за відсутності ниркової недостатності. Для аналізу було відібрано 61 особу. Результати. Фармакологічна реакція на метформін суттєво відрізняється в різних індивідуумів. Проведено порівняльний аналіз низки біохімічних показників у групах, результати якого підтверджують наявність у вищезгаданого препарату потенційних протизапальних властивостей. Вміст адипокінів оментину й інтерлейкіну-6 у групі, що отримувала метформін, суттєво нижчий серед носіїв алеля G. Установлено певний гепатопротекторний ефект (значуще зменшення показника аспартат- та аланінамінотрансферази в носіїв алеля G, які отримували препарат), статистично доведена здатність препарату поліпшувати ліпідний профіль (у тому числі в носіїв алеля G). Відмічено потенційне зниження ризику розвитку серцево-судинних ускладнень, які є основною причиною смерті пацієнтів. Висновки. Генетичне тестування може бути використане для розподілу пацієнтів із ЦД 2-го типу та ожирінням на специфічні кластери та/або ендофенотипи. Досягнення в галузі фармакогеноміки дозволять клініцистам підбирати персоналізовані схеми медикаментозної терапії з метою збільшення її ефективності та зниження ризику розвитку небажаних явищ.

Background. Diabetes mellitus is a syndrome of various etiologies, characterized mainly by chronic hyperglycemia with disorders associated with protein and lipid metabolism. Numerous risk factors for the development of type 2 diabetes have been identified, the most important of which is the pathogenetic contribution of visceral obesity. Adipose tissue is now understood to be an active endocrine organ, secreting various hormones and cytokines that regulate metabolism and inflammation. The ADIPOQ gene located on chromosome 3q27, a region that recent scans of the entire human genome have suggested as a “type 2 diabetes susceptibility locus”, encodes the hormone adiponectin, which is derived from adipose tissue. The purpose of the study is to clarify the role of the adiponectin gene polymorphism +45 T>G ADIPOQ rs2241766 in the mechanisms of pharmacogenetic response in patients with obesity and type 2 diabetes, taking into account the assessment of its impact on the course and effectiveness of therapy. Materials and methods. Sixty-one people were selected for analysis. All patients received oral hypoglycemic drugs: sulfonamides, biguanides or their combination before hospitalization in the clinic. A comparative analysis of a number of biochemical parameters was conducted in the groups that took or did not take metformin as the main sugar-­lowering drug, considering the single nucleotide polymorphism of the adiponectin gene. Results. The results indicate that the aforementioned drug has antioxidant properties, a certain hepatoprotective effect (a significant decrease in aspartate and alanine aminotransferase in G allele carriers who received the drug); also, the ability to improve the lipid profile, including in G allele carriers, has been statistically proven, that is, it has the potential to reduce the risk of developing cardiovascular complications, which is the main cause of death in patients. Conclusions. Genetic testing can be used to divide patients with type 2 diabetes and obesity into specific clusters and/or endophenotypes. Advances in the field of pharmacogenomics will allow clinicians to select personalized drug therapy regimens in order to increase its effectiveness and reduce the risk of developing adverse events.

ожиріння; цукровий діабет 2-го типу; адипонектин; однонуклеотидний поліморфізм; фармакогенетика

obesity; type 2 diabetes; adiponectin; single nucleotide polymorphism; pharmacogenetics

1. Kumar A, Gangwar R, Zargar AA, Kumar R, Sharma A. Preva–lence of Diabetes in India: A Review of IDF Diabetes Atlas 10th Edition. Curr Diabetes Rev. 2024;20(1):e130423215752. doi: 10.2174/​1573399819666230413094200.
2. Il’ina IM, Kravchun NO, Goncharova OA, Kozakov OV, Misiura KV. Integral index of the risk of type 2 diabetes mellitus development in a cohort of urban and rural habitants. Problems of Endocrine Pathology. 2013;1:40-44. doi: doi: 10.21856/j-PEP.2013.1.06.
3. Serhiyenkо V, Chemerys O, Pankiv V, Serhiyenko A. Post-Traumatic Stress Disorder, Metabolic Syndrome, Diabetic Di–stress, and Vitamin B1/Benfotiamine. International Neurological Journal. 2025;21(1):96-107. doi: 10.22141/2224-0713.21.1.2025.1157.
4. Janić M, Janež A, El-Tanani M, Rizzo M. Obesity: Recent Advances and Future Perspectives. Biomedicines. 2025 Feb 5;13(2):368. doi: 10.3390/biomedicines13020368.
5. Zadgaonkar U. The Interplay Between Adipokines and Body Composition in Obesity and Metabolic Diseases. Cureus. 2025 Jan 27;17(1):e78050. doi: 10.7759/cureus.78050.
6. Palit SP, Patel R, Jadeja SD, Rathwa N, Mahajan A, Ramachandran AV, et al. A genetic analysis identifies a haplotype at adiponectin locus: Association with obesity and type 2 diabetes. Sci Rep. 2020;10:2904. doi: 10.1038/s41598-020-59845-z.
7. Fernandez CJ, Pineda-Cortel MR. Adiponectin and its role in type 2 diabetes. BMC Endocr Disord. 2023;23:248. doi: 10.1186/s12902-023-01502-4
8. Chandrasekaran P, Weiskirchen R. The Role of Obesity in Type 2 Diabetes Mellitus — An Overview. Int J Mol Sci. 2024 Feb 4;25(3):1882. doi: 10.3390/ijms25031882.
9. Li S, Xu B, Fan S, Kang B, Deng L, et al. Effects of single-–nucleotide polymorphism on the pharmacokinetics and pharmacodyna–mics of metformin. Expert Rev Clin Pharmacol. 2022 Sep;15(9):1107-1117. doi: 10.1080/17512433.2022.2118714.
10. Pirmohamed M. Pharmacogenomics: current status and future perspectives. Nat Rev Genet. 2023 Jun;24(6):350-362. doi: 10.1038/s41576-022-00572-8.
11. Nasykhova YA, Tonyan ZN, Mikhailova AA, Danilova MM, Glotov AS. Pharmacogenetics of Type 2 Diabetes — Progress and Prospects. Int J Mol Sci. 2020 Sep 18;21(18):6842. doi: 10.3390/ijms21186842.
12. McCreight LJ, Bailey CJ, Pearson ER. Metformin and the gastrointestinal tract. Diabetologia. 2016 Mar;59(3):426-35. doi: 10.1007/s00125-015-3844-9.
13. Boddepalli CS, Gutlapalli SD, Lavu VK, Abdelwahab Mohamed Abdelwahab R, Huang R, et al. The Effectiveness and Safety of Metformin Compared to Sulfonylureas in Diabetic Nephropathy: A Systematic Review. Cureus. 2022 Dec 7;14(12):e32286. doi: 10.7759/cureus.32286.
14. Bidulka P, Lugo-Palacios DG, Carroll O, O’Neill S, Adler AI, et al. Comparative effectiveness of second line oral antidiabetic treatments among people with type 2 diabetes mellitus: emulation of a target trial using routinely collected health data. BMJ. 2024 May 8;385:e077097. doi: 10.1136/bmj-2023-077097.
15. Rena G, Hardie DG, Pearson ER. The mechanisms of action of metformin. Diabetologia. 2017;60:1577-1585. doi: 10.1007/s00125-017-4343-z.
16. Chaudhary S, Kulkarni A. Metformin: Past, Present, and Future. Curr Diab Rep. 2024 Jun;24(6):119-130. doi: 10.1007/s11892-024-01539-1.
17. LaMoia TE, Shulman GI. Cellular and molecular mechanisms of metformin action. Endocr Rev. 2021;42:77-96. doi: 10.1210/endrev/bnaa023.
18. Yao RQ, Ren C, Wu GS, Zhu YB, Xia ZF, Yao YM. Is intensive glucose control bad for critically ill patients? A systematic review and meta-analysis. Int J Biol Sci. 2020 Mar 12;16(9):1658-1675. doi: 10.7150/ijbs.43447.
19. Gonzalez-Lopez C, Wojeck BS. Role of metformin in the mana–gement of type 2 diabetes: recent advances. Pol Arch Intern Med. 2023 Jun 23;133(6):16511. doi: 10.20452/pamw.16511.
20. Chan JCN, Yang A, Chu N, Chow E. Current type 2 diabetes guidelines: Individualized treatment and how to make the most of metformin. Diabetes Obes Metab. 2024 Aug;26 Suppl 3:55-74. doi: 10.1111/dom.15700.
21. Van Stee MF, de Graaf AA, Groen AK. Actions of metformin and statins on lipid and glucose metabolism and possible benefit of combination therapy. Cardiovasc Diabetol. 2018 Jun 30;17(1):94. doi: 10.1186/s12933-018-0738-4.
22. Błażejewska W, Dąbrowska J, Michałowska J, Bogdański P. The Role of Adiponectin and ADIPOQ Variation in Metabolic Syndrome: A Narrative Review. Genes (Basel). 2025 Jun 10;16(6):699. doi: 10.3390/genes16060699.
23. Hamidi Y, Saki S, Afraz ES, Pashapour S. A meta-analysis of ADIPOQ rs2241766 polymorphism association with type 2 diabetes. J Diabetes Metab Disord. 2022;21:1895-1901. doi: 10.1007/s40200-022-01122-0.
24. Zhang H, Mo X, Hao Y, Gu D. Association between polymorphisms in the adiponectin gene and cardiovascular disease: a meta-ana–lysis. BMC Med Genet. 2012;13:40. doi: 10.1186/1471-2350-13-40.
25. Dong Y, Huang G, Wang X, Chu Z, Miao J, Zhou H. Meta-analysis of the association between adiponectin SNP 45, SNP 276, and type 2 diabetes mellitus. PLoS One. 2020;15(10):e0241078. doi: 10.1371/journal.pone.0241078.
26. Kong W, Niu X, Zeng T, Lu M, Chen L. Impact of treatment with metformin on adipocytokines in patients with polycystic ovary syndrome: a meta-analysis. PLoS One. 2015;10(10):e0140565. doi: 10.1371/journal.pone.0140565.
27. Karachentsev YI, Gorshunska MY, Atramentova L, et al. The role of single nucleotide polymorphism +45T/G of adiponectin gene in risk of type 2 diabetes mellitus development. Problems of Endocrine Pathology. 2010;4:5-13. doi: 10.21856/j-PEP.2010.4.01.
28. Boachie J, Zammit V, Saravanan P, Adaikalakoteswari A. Metformin inefficiency to lower lipids in vitamin B12 deficient HepG2 cells is alleviated via adiponectin-AMPK axis. Nutrients. 2023;15:5046. doi: 10.3390/nu15245046.
29. Tang YH, Wang YH, Chen CC, Chan CJ, Tsai FJ, Chen SY. Genetic and functional effects of adiponectin in type 2 diabetes mellitus development. Int J Mol Sci. 2022;23:13544. doi: 10.3390/ijms232113544.
30. Oróstica ML, Astorga I, Plaza-Parrochia F, Poblete C, Carvajal R, García V, et al. Metformin treatment regulates the expression of molecules involved in adiponectin and insulin signaling pathways in endometrium from women with obesity-associated insulin resistance and PCOS. Int J Mol Sci. 2022;23:3922. doi: 10.3390/ijms23073922.
31. Heydari M, Cornide-Petronio M, Jiménez-Castro MB, Pe–ralta C. Data on adiponectin from 2010 to 2020: therapeutic target and prognostic factor for liver diseases? Int J Mol Sci. 2020;21:5242. doi: 10.3390/ijms21155242.
32. Sánchez MP, Prieto C, Mujica E, Vergara K. Association between +45T>G adiponectin polymorphism gene and type 2 diabetes mellitus and metabolic syndrome in a Venezuelan population. F1000Res. 2019;8:292. doi: 10.12688/f1000research.16890.1.
33. Musso G, Gambino R, De Michieli F. Adiponectin gene polymorphisms modulate acute adiponectin response to dietary fat: possible pathogenetic role in NASH. Hepatology. 2008;47:1167-1177. doi: 10.1002/hep.22142.
34. Luzum JA, Petry N, Taylor AK, et al. Moving pharmacogenetics into practice: it’s all about the evidence! Clin Pharmacol Ther. 2021;110:649-661. doi: 10.1002/cpt.2327 32.
35. McDermott JH, Newman W. Introduction to pharmacogene–tics. Drug Ther Bull. 2023;61:168-172. doi: 10.1136/dtb.2023.000026.