Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 22, №3, 2026

Мета: проаналізувати особливості діагностики та лікування вогнепальних поранень шиї з ушкодженням трахеї. Матеріали та методи. Поранені з вогнепальними ушкодженнями шиї були поділені на дві групи: основну (32 пацієнти), яка формувалась з лютого 2022 року до лютого 2026 року, у якій застосовували запропоновані методи діагностики та лікування, та групу порівняння (31 пацієнт), яка формувалась з травня 2014 року до січня 2022 року, у якій застосовували традиційні методи діагностики та лікування. Усі пацієнти були чоловічої статі, середній вік становив 34,2 ± 3,1 року. Методи клінічних досліджень включали вивчення скарг, анамнезу, даних огляду. Використовувались такі інструментальні методи досліджень: променеві, лазерна візуалізація, електрокардіографія, відеолапароскопія, відеоторакоскопія та металодетекція. У променеві дослідження входили флюорографія, рентгенографія, рентгеноскопія, комп’ютерна томографія та ультразвукове дослідження. Уточнення розмірів сторонніх тіл (СТ) доопераційно проводили за допомогою методик та алгоритмів комп’ютерного зору. Проводились загальноклінічні, біохімічні, коагулологічні й імунологічні дослідження із визначенням групи крові та резус-фактора, гепатитів В і С, вірусу імунодефіциту людини, реакції мікропреципітації (за наявності згоди) за загальноприйнятими методиками. Гістологічні дослідження видалених тканин трахеї виконували за стандартною методикою, забарвлювали гематоксиліном і еозином. Результати лікування у віддаленому періоді оцінювалися як добрі, задовільні та незадовільні згідно з критеріями. Статистичну обробку даних проводили з використанням стандартного офісного пакета Microsoft Office 2013 з додатком Microsoft Excel і статистичних програм для медико-біологічних досліджень Biostatistics (Statistical Graphics Corp., USA), Version 4.03 для Windows, Statistica 10.0. Результати. За нашими даними, бойова травма шиї становить 2,1 % від загальної структури санітарного потоку поранених. Ізольовані поранення шиї становлять 7,2 %, множинні — 13,3 %, поєднані — 69,8 %, комбіновані — 9,7 % випадків. Частка осколкових поранень шиї — 87,2 %, кульових поранень шиї — 8,6 %, колото-різаних (ножових) — 3,8 % випадків. За ушкодженнями: поранення м’яких тканин — 83,3 %, ротоглотки — 4,5 %, трахеї — 1,7 %, стравоходу — 1,2 %, магістральних судин шиї — 1,8 %, щитоподібної залози — 7,5 % випадків. Провідними методами досліджень при вогнепальних пораненнях шиї є огляд, ультразвукове дослідження шиї, рентгенографія шиї, мультиспіральна комп’ютерна томографія нативна та з контрастним підсиленням, відеоезофагоскопія та відеобронхоскопія. Тактика лікування при ушкодженнях І класу — первинна хірургічна обробка (ПХО) рани; при ушкодженнях ІІ класу — ПХО рани, ушивання трахеї, санація та дренування рани; ІІІ класу — ПХО рани, ушивання трахеї, міопластика, трахеостомія, санація та дренування рани; ІV класу — ПХО рани, ушивання трахеї, первинна пластика, трахеостомія, санація та дренування рани; V класу — етапне хірургічне лікування з реконструкцією. За класами розподіл був такий: І — 17 (27 %) поранених, ІІ — 23 (36,5 %), ІІІ — 18 (28,6 %), ІV — 5 (7,9 %), V — 0 (0 %). За частотою виявлення ушкоджень трахеї за класами вони розподілилися у порядку зменшення таким чином: ІІ клас — 23 (36,5 %), ІІІ — 18 (28,6 %), І — 17 (27 %), ІV — 5 (7,9 %), V — 0 % випадків. За обсягом оперативного втручання переважало ушивання рани трахеї — 23 (36,5 %) випадки. Рідше відмовлялися від ушивання рани трахеї при поверхневому пораненні — 17 (27 %) випадків, ушивання рани трахеї з резекцією 1 або 2 напівкілець із подальшою міопластикою — 11 (17,5 %) випадків, ПХО рани з накладанням трахеостоми — 7 (11,1 %) випадків, первинні реконструктивні втручання на трахеї (циркулярні та субциркулярні резекції трахеї) — 5 (7,9 %) випадків. В основній групі відмічаються вірогідно кращі результати повноти видалення СТ — з 1,4 ± 0,1 до 2,4 ± 0,1, тривалості видалення СТ з 26,3 ± 1,7 до 8,2 ± 1,1 хв, вдалих спроб видалення СТ з 1,8 ± 0,1 до 2,6 ± 0,2, вираженості больового синдрому з 6,1 ± 0,2 до 4,2 ± 0,4 бала та загальної кількості ліжко-днів з 16,5 ± 1,1 до 14,4 ± 1,3 дня, ніж у групі порівняння. В основній групі кількість ускладнень становила 12 (19 %) випадків і була вірогідно (р ≥ 0,001) меншою, ніж у групі порівняння — 22 (34,9 %) випадки, що пов’язано з ефективністю застосованих методик лікування. У найближчому періоді частота розвитку стенозу трахеї в основній групі спостерігалась у 2 (3,2 %) випадках, у групі порівняння — у 4 (6,3 %) випадках. Виконання ранніх пластичних операцій на трахеї призводить до зменшення кількості стенозів в віддаленому періоді. В основній групі вірогідно (р ≥ 0,05) добрі результати були у 18 (30 %), задовільні — у 8 (13,3 %), незадовільні — у 4 (6,7 %) випадках; у групі порівняння добрі результати були у 9 (15 %), задовільні — в 11 (18,3 %), незадовільні — у 6 (10 %) випадках, що свідчить про ефективність застосованих методик лікування. Летальність: основна група — 2 (6,25 %) випадки, група порівняння — 4 (12,9 %) випадки. Висновки. Повноцінний комплексний підхід щодо верифікації вогнепальних поранень трахеї при сучасній бойовій хірургічній травмі шиї із акцентом на променевих методиках діагностики сприяє коректній стратифікації таких поранень та вибору оптимального методу, об’єму та часу операції. Запропонована клініко-тактична класифікація поранень шийного відділу трахеї має безпосередню практичну орієнтацію та суттєво спрощує і оптимізує процес прийняття конкретних рішень при визначенні лікувальної тактики. Удосконалена хірургічна тактика лікування ушкоджень шийного відділу трахеї на основі стандартизованого клініко-тактичного підходу значно поліпшила результати лікування цієї категорії пацієнтів порівняно із традиційною емпіричною хірургічною тактикою. Вірогідно (р < 0,05) збільшилась повнота видалення СТ з 1,4 ± 0,1 до 2,4 ± 0,1, зменшилась тривалість видалення СТ з 26,3 ± 1,7 до 8,2 ± 1,1 хв, збільшилась кількість вдалих спроб видалення СТ з 1,8 ± 0,1 до 2,6 ± 0,2, зменшилась вираженість больового синдрому з 6,1 ± 0,2 до 4,2 ± 0,4 бала та загальна кількість ліжко-днів з 16,5 ± 1,1 до 14,4 ± 1,3 дня. Якісні наслідки впровадження удосконаленої хірургічної тактики лікування ушкоджень шийного відділу трахеї на основі стандартизованого клініко-тактичного підходу засвідчують, що в основній групі вірогідно (р ≥ 0,05) добрі результати були у 18 (30 %), задовільні — у 8 (13,3 %), незадовільні — у 4 (6,7 %) випадках, у групі порівняння добрі результати були у 9 (15 %), задовільні — в 11 (18,3 %), незадовільні — у 6 (10 %) випадках, що свідчить про ефективність застосованих методик лікування.

Background. The goal is to demonstrate the features of diagnosis and treatment for gunshot wounds to the neck with tracheal damage. Materials and methods. Patients with gunshot wounds to the neck were divided into two groups: the main one (n = 32), which was formed from February 2022 to February 2026 and used proposed methods of diagnosis and treatment, and the comparison group (n = 31), which was formed from May 2014 to January 2022 and used traditional methods of diagnosis and treatment. All patients were male, their average age was 34.2 ± 3.1 years. Clinical research methods included the study of complaints, anamnesis, and examination data. Instrumental research methods were beam imaging, laser imaging, electrocardiography, video laparoscopy, video thoracoscopy, and metal detection. Radiation studies included fluorography, radiography, radioscopy, computed tomography, and ultrasound. The refinement of foreign body (FB) dimensions was carried out preoperatively using computer vision techniques and algorithms. General clinical, biochemical, coagulation and immunological studies were conducted with the determination of blood group and Rh factor, hepatitis B and C, human immunodeficiency virus, microprecipitation reaction (if there is consent) according to generally accepted methods. Histological studies of the removed tracheal tissues were carried out according to the standard method, with hematoxylin and eosin staining. Treatment outcomes in the long term were evaluated as good, satisfactory and unsatisfactory according to the criteria. Statistical processing was carried out using the standard office package Microsoft Office 2013 with the Microsoft Excel application and statistical programs for medical and biological research Biostatistics (Statistical Graphics Corp., USA), version 4.03 for Windows, Statistica 10.0. Results. According to our data, combat injuries to the neck make up 2.1 % of the total structure of injuries. Isolated neck injuries account for 7.2 %, multiple — 13.3 %, associated — 69.8 %, combined — 9.7 % of cases. Shrapnel wounds to the neck make up 87.2 %, bullet wounds to the neck — 8.6 %, knife wounds — 3.8 %. By type of injuries: soft tissue injury — 83.3 %, oropharynx — 4.5 %, trachea — 1.7 %, esophagus — 1.2 %, neck main vessels — 1.8 %, thyroid gland — 7.5 % of cases. Leading research methods for gunshot wounds to the neck are examination, ultrasound of the neck, X-ray of the neck, multispiral computed tomography, both native and with contrast, video esophagoscopy and video bronchoscopy. Treatment for class I injury — primary surgical debridement (PSD) of the wound; in class II injury — PSD, tracheal suturing, wound cleaning and drainage; in class III — PSD, tracheal suturing, myoplasty, tracheostomy, wound cleaning and drainage; in class IV — PSD, tracheal suturing, primary plastic surgery, tracheostomy, wound cleaning and drainage; in class V — staged surgical treatment with reconstruction. By class, the distribution was as follows: I — 17 (27 %) patients, II — 23 (36.5 %), III — 18 (28.6 %), IV — 5 (7.9 %), V — 0 %. In terms of the detection of tracheal injuries, the classes were distributed in descending order as follows: II — 23 (36.5 %), III — 18 (28.6 %), I — 17 (27 %), IV — 5 (7.9 %), V — 0 % of cases. The scope of surgical intervention was dominated by suturing of the tracheal wound — 23 (36.5 %), followed by non-suturing of the tracheal wound with superficial wound — 17 (27 %), suturing of the tracheal wound with resection of 1 or 2 half-rings and myoplasty — 11 (17.5 %), PSD with tracheostoma — 7 (11.1 %) and primary reconstructive interventions on the trachea (circular and subcircular tracheal resections) — 5 (7.9 %) cases. In the main group, significantly better results are noted than in the comparison group: in the completeness of FB removal — from 1.4 ± 0.1 to 2.4 ± 0.1, duration of FB removal — from 26.3 ± 1.7 to 8.2 ± 1.1 minutes, successful attempts to remove ST — from 1.8 ± 0.1 to 2.6 ± 0.2, severity of pain syndrome — from 6.1 ± 0.2 to 4.2 ± 0.4 points and total bed-days — from 16.5 ± 1.1 to 14.4 ± 1.3. In the main group, the number of complications was 12 (19 %) that is significantly lower (p ≥ 0.001) than in the comparison group — 22 (34.9 %) cases, which is related to the effectiveness of the applied treatment methods. In the near future, tracheal stenosis in the main group developed in 2 (3.2 %) cases, in the comparison group — in 4 (6.3 %). Performing early plastic surgery on the trachea leads to a decrease in the number of stenoses in the distant period. In the main group, results were reliably good (p ≥ 0.05) in 18 (30 %) patients, satisfactory — in 8 (13.3 %), unsatisfactory — in 4 (6.7 %); in the comparison group: good results — 9 (15 %) cases, satisfactory — 11 (18.3 %), unsatisfactory — 6 (10 %), which indicate the effectiveness of the applied treatment methods. Lethality: main group — 2 (6.25 %), comparison group — 4 (12.9 %) cases. Conclusions. A full-fledged comprehensive approach to verifying gunshot wounds to the trachea in modern combat surgical neck trauma, with an emphasis on radiological diagnostic techniques, contributes to their correct stratification and the selection of the optimal method, volume, and time of surgery. The proposed clinical and tactical classification of injuries to the cervical trachea has a direct practical orientation, significantly simplifies and optimizes the process of making decisions when determining treatment. Improved surgical management for cervical tracheal injuries based on a standardized clinical and tactical approach significantly improved the treatment outcomes in this severe category of patients compared to traditional empirical surgical methods. The completeness of FB removal increased significantly (p < 0.05), from 1.4 ± 0.1 to 2.4 ± 0.1, the duration of FB removal decreased from 26.3 ± 1.7 to 8.2 ± 1.1 minutes, the number of successful FB removal attempts increased from 1.8 ± 0.1 to 2.6 ± 0.2, the severity of pain syndrome decreased from 6.1 ± 0.2 to 4.2 ± 0.4 points, and the total bed-days decreased from 16.5 ± 1.1 to 14.4 ± 1.3. The qualitative consequences of implementing improved surgical methods for the treatment of injuries of the cervical trachea based on a standardized clinical and tactical approach indicate that in the main group significantly (p ≥ 0.05) good results were obtained in 18 (30 %) cases, satisfactory — in 8 (13.3 %), unsatisfactory — in 4 (6.7 %) versus comparison group: good results — 9 (15 %), satisfactory — 11 (18.3 %), unsatisfactory — 6 (10 %) cases, which indicates the effectiveness of the applied treatment methods.

вогнепальні поранення шиї; вогнепальні поранення трахеї; діагностика ушкоджень трахеї; оперативне лікування ушкоджень трахеї

gunshot wounds to the neck; gunshot wounds to the trachea; diagnosis of tracheal injuries; surgical treatment of tracheal injuries

1. Атлас бойової хірургічної травми (досвід антитерористичної операції/операції об’єднаних сил). За заг. ред. В.І. Цимбалюка. Харків: Колегіум, 2021. 385 с.
2. Атлас променевої діагностики вогнепальних поранень. За заг. ред. В.І. Цимбалюка. Вінниця: Твори, 2024. 472 с.
3. Вогнепальні поранення м’яких тканин (досвід антитерористичної операції/операції об’єднаних сил). За заг. ред. В.І. Цимбалюка. Харків: Колегіум, 2020. 400 с.
4. Лікування тяжкої поєднаної травми грудей: наукова монографія. За ред. С.І. Панасенка, С.О. Гур’єва, І.А. Луріна, В.В. Бойка. Харків: Глобус, 2025. 260 с.
5. Медична допомога учасникам бойових дій: навчальний посібник. За заг. ред. О.М. Хвисюка, В.Г. Марченка, Б.В. Михайлова. 2-ге вид., переробл. та допов. Харків: ДІСА Плюс, 2019. 576 с.
6. Моделювання вогнепальних поранень. За заг. ред. В.І. Цимбалюка. Харків, 2022. 322 с.
7. Настанови з воєнно-польової хірургії. За ред. К.В. Гуменюка, С.О. Короля, Р.В. Гибала. Київ: Видавництво «Людмила», 2024. 572 с.
8. Михайлусов Р.Н., Негодуйко В.В. Результаты применения хирургических магнитных инструментов для обследования ран и удаления ферромагнитных инородных тел. Клінічна хірургія. 2016. № 7. С. 58-60.
9. Loss L, Henry R, White A, Matsushima K, Barrett DC, et al. Penetrating neck trauma: a comprehensive review. Trauma Surg Acute Care Open. 2025;10(1):e001619. doi: 10.1136/tsaco-2024-001619.
10. Chandrananth ML, Zhang A, Voutier CR, Skandarajah A, Thomson BNJ, et al. The No Zone Approach to the Management of Stable Penetrating Neck Trauma. ANZ J Surg. 2021. doi: 10.1111/ans.16600.
11. Chorna V, Fedotova V, Kolomiets V, Lypkan V, Rybinskyi M, et al. Comprehensive analysis of scientific research on penetrating neck wounds in the world and Ukraine. Trauma. 2025;26(1):11-20. https://doi.org/10.22141/1608-1706.1.26.2025.994.
12. Alao T, Waseem M. Neck Trauma. 2023 Jul 3. In: StatPearls [Internet]. Treasure Island (FL): StatPearls Publishing; 2025 Jan-. PMID: 29261998.
13. Breeze J, Bowley DM, Combes JG, Baden J, Orr L, Beggs  A, DuBose J, Powers DB. Outcomes following penetrating neck injury during the Iraq and Afghanistan conflicts. 2020 Apr 22;88(5):696-703. doi: 10.1097/TA.0000000000002625.
14. Coulter MJ, Mickelson RC, Dye JL, Myers EE, Ambrosio AA. Laryngotracheal and pharyngoesophageal traumatic injuries from US military operations in Iraq and Afghanistan (2003-2017). BMJ Mil Health. 2023 Jun;169(3):231-235. doi: 10.1136/bmjmilitary-2020-001769.
15. Manual of Definitive Surgical Trauma Care: Incorporating Definitive Anaesthetic Trauma Care. Еd.: K.D. Boffard, J.O. White. 6th ed. Boca Raton; London; New York: CRC Press Taylor and Francis group, 2024.