Журнал «Травма» Том 27, №3, 2026

Актуальність. Сучасні бойові дії із застосуванням новітніх засобів ураження, що відбуваються зараз в Україні, призводять до зміни структури, клінічної та анатомічної характеристик бойової травми людини. Мета: надати клініко-епідеміологічну характеристику бойової травми плеча та плечового суглоба як фундаментальної основи формування системи надання медичної допомоги. Матеріали та методи. Масив дослідження охоплював 334 випадки пошкодження плеча та плечового суглоба, які виникли внаслідок впливу бойових засобів ураження. Масив дослідження перевищує показник необхідного та достатнього обсягу. Результати. У результаті дослідження встановлено, що пошкодження ділянки плеча та плечового суглоба отримують переважно особи працездатного віку 31–40 років (32,71 %), 41–50 (31,34 %), 21–30 (21,06 %). За обставинами отримання пошкодження найчастіше це уламкові пошкодження (34,73 %), скид з безпілотного літального апарата (32,63 %), мінно-вибухова травма (20,96 %). Найчастіше пошкодження отримує рядовий склад військ — 63,18 %, сержантський — 29,04 %, офіцерський — тільки 7,78 %. Висновки. 1. Пошкодження ділянки плеча та плечового суглоба внаслідок бойових дій є відображенням характеру та інтенсивності участі постраждалих у таких діях, що означає клініко-епідеміологічну характеристику пошкоджень. 2. Пошкодження ділянки плеча та плечового суглоба найчастіше трапляються у віці 21–50 років і переважають у структурі постраждалих із бойовою травмою. 3. Існує вірогідний вплив залученості до військової служби на обставини виникнення бойових пошкоджень ділянки плеча та плечового суглоба. 4. Встановлено вірогідний взаємозв’язок залученості постраждалих до військової служби та обставин травмування у генезі бойових пошкоджень ділянки плеча та плечового суглоба.

Background. Modern combat operations using the latest means of destruction, currently taking place in Ukraine, lead to changes in the structure, clinical and anatomical characteristics of human combat trauma. Research objective: to provide a clinical and epidemiological characteristic of combat trauma of the shoulder and shoulder joint as a fundamental basis for the formation of a medical care system. Materials and methods. The study array consisted of 334 cases of shoulder and shoulder joint injuries resulting from exposure to weapons of mass destruction. The research sample exceeds the required and sufficient size. Results. As a result of the study, it was found that injuries to the shoulder and shoulder joint are mainly sustained by persons of working age of 31–40 (32.71 %), 41–50 (31.34 %), 21–30 years (21.06 %). According to the circumstances of injury, it is most often fragmentary injuries (34.73 %), drone discharge (32.63 %), mine and explosive trauma (20.96 %). Most often, injuries are received by the privates — 63.18 %, sergeants — 29.04 %, officers — only 7.78 %. Conclusions. 1. Damage to the shoulder and shoulder joint as a result of combat operations is a reflection of the nature and intensity of the victims’ participation in such actions, which means the clinical and epidemiological characteristics of injuries. 2. Damage to the shoulder and shoulder joint occurs most often in people aged 21–50 and predominate in the general array of victims with combat injuries. 3. There is a likely influence of military service function on the circumstances of combat injuries to the shoulder and shoulder joint. 4. A reliable relationship was found between the functional characteristics of those injured in military service and the circumstances of injury in the origin of combat injuries to the shoulder and shoulder joint.

плече; плечовий суглоб; клініко-епідеміологія; бойові дії; постраждалі

shoulder; shoulder joint; clinical epidemiology; combat operations; victims