Международный неврологический журнал Том 22, №2, 2026

Актуальність. Грудопоперековий перехід — найчастіша локалізація травм хребта (близько половини всіх ушкоджень); значна їх частка супроводжується неврологічним дефіцитом, що суттєво впливає на функціональний результат і якість життя. Чинники регресу дефіциту вивчені недостатньо, а прогностична цінність морфометрії порівняно з вихідною тяжкістю лишається дискусійною. Мета: визначити незалежні чинники регресу дефіциту через 12 місяців після травми грудопоперекового переходу, передусім роль вихідного класу American Spinal Injury Association Impairment Scale (AIS) та морфометрії. Матеріали та методи. Обсерваційне дослідження 240 пацієнтів із вихідним дефіцитом за AIS A-D і 12-місячним катамнезом після травми грудопоперекового переходу (Th11-L2). Тип класифікували за AO Spine, статус — за ISNCSCI. Застосовано кореляцію Спірмена, точний критерій Фішера та логістичну регресію. Результати. Регрес щонайменше на один клас AIS відзначено у 122 (50,8 %) пацієнтів, на два класи й більше — у 10 (4,2 %; 5,8 % серед пацієнтів із вихідним класом A-C). Частота регресу ≥ 1 класу не залежала від типу ушкодження (p = 0,498), проте зростала зі зменшенням вихідної тяжкості дефіциту — від 41,8 % при класі A до 60,9 % при класі D ( = 0,165; p = 0,011). Значний регрес (≥ 2 класи) переважав при ушкодженнях типу C (20,7 проти 2,8 %; відношення шансів 9,0; p = 0,0019), що має пошуковий характер. Морфометричні параметри корелювали з вихідним класом AIS (кут Cobb = –0,48; задня дисторсія = –0,40; передня клиноподібна деформація = +0,36; усі p < 0,001), але не з величиною подальшого регресу; вплив задньої дисторсії зникав після врахування вихідного класу AIS. У багатофакторній моделі єдиним незалежним предиктором регресу була вихідна тяжкість дефіциту (відношення шансів 1,34; 95% довірчий інтервал 1,04–1,73; p = 0,026); тип ушкодження, вік, час від травми до оперативного втручання, рівень енергії травми та щільність кісткової тканини не продемонстрували незалежного впливу на ймовірність регресу. Аналіз чутливості підтвердив той самий напрям ефекту. Дискримінаційна здатність моделі була обмеженою (площа під ROC-кривою 0,612). Висновки. Неврологічне відновлення спостерігалося часто, але переважно в межах одного класу AIS. Основним незалежним чинником регресу є вихідна тяжкість дефіциту, тоді як морфометрія не продемонструвала переконливої додаткової прогностичної цінності понад вихідний клас AIS. Вища частка значного регресу при типі C потребує підтвердження.

Background. The thoracolumbar junction is the most common site of spinal trauma (about half of all spinal injuries), and accompanying neurological deficit strongly affects functional outcome and quality of life. Yet the factors governing recovery of this deficit remain poorly defined, and the prognostic value of morphometry relative to the initial neurological severity is debated. Objective: to determine independent predictors of deficit regression 12 months after thoracolumbar junction injury, focusing on the admission AIS grade and morphometry. Materials and methods. This observational study analysed 240 patients with a thoracolumbar junction injury (Th11-L2), a baseline deficit (AIS A-D), and 12-month follow-up. We classified injuries with the AO Spine system and neurological status with the ISNCSCI. The analysis used Spearman correlation, the Fisher exact test, and multivariable logistic regression. Results. At least one-grade improvement on AIS occurred in 122 (50.8 %) patients and improvement of two grades or more in 10 (4.2 %; 5.8 % among patients with a baseline A-C grade). The rate of ≥ 1 grade regression did not depend on injury type (p = 0.498) but rose as the baseline deficit became milder, from 41.8 % in grade A to 60.9 % in grade D ( = 0.165; p = 0.011). Substantial regression (two grades or more) predominated in type C injuries (20.7 versus 2.8 %; odds ratio 9.0; p = 0.0019); this finding is exploratory. Morphometric parameters correlated with the admission AIS grade (Cobb angle: = –0.48; posterior distraction: = –0.40; anterior wedging: = +0.36; all p < 0.001) but not with the magnitude of later regression; moreover, the effect of posterior distraction disappeared after adjustment for the admission AIS grade. In the multivariable model, the baseline deficit severity emerged as the only independent predictor of regression (odds ratio 1.34; 95 % confidence interval 1.04–1.73; p = 0.026); injury type, age, the injury-to-surgery interval, injury energy, and bone density did not have an independent effect on the likelihood of regression. A sensitivity analysis confirmed the same direction of effect. Consequently, the model showed limited discrimination (area under the ROC curve 0.612). Conclusions. Neurological recovery is common but rarely exceeds one AIS grade. Admission neurological severity is the main independent determinant of regression, whereas morphometry showed no convincing added prognostic value beyond the admission AIS grade. The higher proportion of substantial regression in type C warrants confirmation.

грудопоперековий перехід; травма хребта; неврологічне відновлення; AIS; AO Spine; прогноз

thoracolumbar junction; spinal injury; neurological recovery; AIS; AO Spine; prognosis