Oral and General Health Том 7, №2, 2026

Актуальність. Себорейний дерматит (СД) є одним із найпоширеніших хронічних запальних дерматозів, патогенез якого залишається остаточно не з’ясованим. Останніми роками значна увага приділяється вивченню осі «кишечник — шкіра», ролі кишкового мікробіому та функціонального стану гепатобіліарної системи у розвитку й перебігу захворювання. Мета: провести аналіз сучасних наукових даних щодо ролі осі «кишечник — шкіра», мікробіому кишечника та функціонального стану гепатобіліарної системи у патогенезі себорейного дерматиту, а також оцінити частоту супутньої патології шлунково-кишкового тракту у пацієнтів з СД. Матеріали та методи. Проведено аналітичний огляд наукової літератури, опублікованої переважно протягом останніх 10 років. Пошук джерел здійснювали в базах даних PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar. Також обстежено 40 пацієнтів із клінічно встановленим діагнозом себорейного дерматиту віком від 25 до 63 років із аналізом гастроентерологічного анамнезу та супутньої патології шлунково-кишкового тракту. Результати. Аналіз літературних даних свідчить про можливу участь осі «кишечник — шкіра», порушень кишкового мікробіому та функціонального стану гепатобіліарної системи у патогенезі себорейного дерматиту. За результатами власного дослідження, ознаки дисбіозу кишечника виявлено у 60 % пацієнтів, інфікування H. pylori — у 45 %, хронічний гастрит — у 52,5 %, жовчнокам’яну хворобу — у 22,5 % обстежених. У пацієнтів із гастроентерологічною патологією частіше спостерігався рецидивуючий перебіг захворювання. Висновки. Отримані дані підтверджують перспективність подальшого вивчення осі «кишечник — шкіра» та ролі гастроінтестинальних порушень у розвитку себорейного дерматиту. Висока частота супутньої патології шлунково-кишкового тракту у пацієнтів із СД обґрунтовує доцільність комплексного підходу до їх обстеження та лікування.

Background. Seborrheic dermatitis is one of the most common chronic inflammatory dermatoses, and its pathogenesis remains incompletely understood. Increasing attention has recently been focused on the gut-skin axis, intestinal microbiome and hepatobiliary function as potential contributors to disease development and progression. Objective: to analyze current evidence regarding the role of the gut-skin axis, intestinal microbiome and hepatobiliary function in the pathogenesis of seborrheic dermatitis and to evaluate the prevalence of concomitant gastrointestinal disorders in patients with seborrheic dermatitis. Materials and methods. An analytical literature review of studies published predominantly ­during the last decade was performed using PubMed, Scopus, Web of Science, and Google Scholar databases. Additionally, 40 patients with clinically diagnosed seborrheic dermatitis aged 25–63 years were examined, with assessment of gastrointestinal history and associated gastrointestinal diseases. Results. Current evidence suggests a possible involvement of the gut-skin axis, intestinal dysbiosis and hepatobiliary dysfunction in the pathogenesis of seborrheic dermatitis. In our cohort, intestinal dysbiosis was identified in 60 % of patients, H.pylori infection in 45 %, chronic gastritis in 52.5 %, and cholelithiasis in 22.5 % of cases. Patients with gastrointestinal disorders demonstra­ted a more recurrent disease course. Conclusions. The findings confirm the prospects of further study of the gut-skin axis and the role of gastrointestinal disorders in the development of seborrheic dermatitis. The high frequency of gastrointestinal comorbidities in patients with seborrheic dermatitis justifies the feasibility of a comprehensive approach to their examination and treatment.

себорейний дерматит; вісь «кишечник — шкіра»; мікробіом кишечника; мікобіом; Malassezia; гепатобіліарна система; дисбіоз; патогенез

seborrheic dermatitis; gut-skin axis; gut microbiome; mycobiome; Malassezia; hepatobiliary system; dysbiosis; pathogenesis