Международный эндокринологический журнал Том 22, №5, 2026

Актуальність. Сучасна клінічна медицина розглядає гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (ГЕРХ), хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), бронхіальну астму (БА) та ожиріння як взаємопов’язані патологічні стани, що формують єдиний метаболічно-запальний каскад. Ключовим регулятором кислотної секреції є гастрин-17. Мета дослідження: оцінити рівні гастрину-17 у пацієнтів з ГЕРХ у поєднанні з ХОЗЛ або БА на тлі ожиріння та їх взаємозв’язок із клінічними й антропометричними показниками. Матеріали та методи. Обстежено 102 пацієнти з діагнозами ХОЗЛ (n = 42), БА (n = 60) і 25 амбулаторних пацієнтів з ожирінням різного ступеня. Рівень гастрину-17 у сироватці крові натще визначали методом ІФА. Результати. Найвищі показники гастрину-17 відзначено в пацієнтів першої групи (ГЕРХ + ХОЗЛ) — 19,6 ± 3,2 пг/мл і другої групи (ГЕРХ + БА) — 17,3 ± 2,9 пг/мл. У пацієнтів третьої (ХОЗЛ) і четвертої (БА) груп рівні гастрину-17 були практично на межі норми, тоді як у п’ятій групі (ожиріння) — проміжні, що мали тенденцію до зростання залежно від індексу маси тіла (від 13,2 ± 2,6 пг/мл до 20,2 ± 3,5 пг/мл). Виявлено чітку позитивну кореляцію між індексом маси тіла і рівнем гастрину-17 (r = +0,64; p < 0,001) і позитивний зв’язок з окружністю талії (r = +0,59; p < 0,001). Зареєстровано підвищення рівня гастрину-17 зі зростанням ступеня ожиріння. У пацієнтів з підвищеним рівнем гастрину-17 реєструвалися клінічні прояви ГЕРХ і частіше проявлялися нічними епізодами рефлюксу (r = +0,61; p < 0,001), ерозивними ураженнями слизової та зниженням ефективності антисекреторної терапії. У пацієнтів з БА вірогідно частіше спостерігалися типові стравохідні прояви рефлюксу в нічний час (OR 1,3–1,5; p < 0,05) і чіткий зв’язок: рефлюкс → бронхоспазм → напад астми. У хворих на ХОЗЛ частіше реєстрували атипові гастроінтестинальні симптоми: хронічний кашель без печії, відрижку повітрям, метеоризм і першіння в горлі, захриплість. Встановлено негативну кореляцію між FEV1 і гастрином-17 (r = –0,52; p < 0,01). Висновки. У пацієнтів з ГЕРХ на тлі ожиріння із супутніми респіраторними захворюваннями спостерігається підвищення рівня гастрину-17, який позитивно корелює з індексом маси тіла, що підкреслює важливу роль ожиріння в розвитку гіпергастринемії. Підвищений рівень гастрину-17 асоціювався з більш тяжким перебігом ГЕРХ, зокрема з частішими нічними симптомами й ерозивними ураженнями слизової оболонки.

Background. Modern clinical medicine regards gastroesophageal reflux disease (GERD), chronic obstructive pulmonary disease (COPD), bronchial asthma (BA), and obesity as interconnected pathological states that form a unified metabolic-inflammatory cascade. Gastrin-17, a hormone of the gastric antrum, is one of the key regulators of acid secretion. The purpose of the study was to evaluate gastrin-17 levels in patients with GERD combined with COPD or BA against a background of obesity, and to assess their correlation with clinical and anthropometric parameters. Mate­rials and methods. The study involved 102 patients diagnosed with COPD (n = 42) and BA (n = 60), as well as 25 outpatients with varying degrees of obesity. Fasting serum gastrin-17 levels were determined using the enzyme-linked immunosorbent assay. Results. The highest gastrin-17 content was observed in group 1 (GERD + COPD) at 19.6 ± 3.2 pg/mL and group 2 (GERD + BA) at 17.3 ± 2.9 pg/mL. In patients of groups 3 (COPD) and 4 (BA), gastrin-17 levels were near the upper limit of the normal range, while in group 5 (obesity) they were intermediate, with a tendency to increase depending on body mass index (from 13.2 ± 2.6 pg/ml to 20.2 ± 3.5 pg/ml). A strong positive correlation was found between body mass index and gastrin-17 content (r = +0.64; p < 0.001), as well as a positive association with waist circumference (r = +0.59; p < 0.001). An increase in gastrin-17 levels was recorded alongside the progression of obesity severity. Patients with elevated gastrin-17 exhibited clinical manifestations of GERD, more frequent nocturnal reflux episodes (r = +0.61; p < 0.001), erosive mucosal lesions, and decreased efficacy of antisecretory therapy. In patients with BA, typical esophageal symptoms of reflux during the night were significantly more frequent (odds ratio 1.3–1.5; p < 0.05), sho­wing a distinct causal sequence: reflux → bronchospasm → asthma attack. Conversely, patients with COPD more frequently presented with atypical gastrointestinal symptoms, including chronic cough without heartburn, belching, flatulence, throat irritation, and hoarseness. A negative correlation was found between FEV1 and gastrin-17 levels (r = –0.52; p < 0.01). Conclusions. In patients with GERD and comorbid respiratory diseases associated with obesity, there is an elevation in gastrin-17. This parameter correlates positively with body mass index, highlighting the significant role of obesity in the development of hypergastrinemia. Elevated gastrin-17 content is associated with a more severe course of GERD, characterized by more frequent nocturnal symptoms and erosive mucosal lesions.

хронічне обструктивне захворювання легень; бронхіальна астма; ожиріння; гастрин-17; гастроезофагеальна рефлюксна хвороба

chronic obstructive pulmonary disease; bronchial asthma; obesity; gastrin-17; gastroesophageal reflux disease

1. Katz PO, Dunbar KB, Schnoll-Sussman FH, Greer KB, Yadlapati R, Spechler SJ. ACG Clinical Guideline for the Diagnosis and Management of Gastroesophageal Reflux Disease. Am J Gastroenterol. 2022 Jan 1;117(1):27-56. doi: 10.14309/ajg.0000000000001538. PMID: 34807007; PMCID: PMC8754510. 
2. Venkatesan P. GOLD COPD report: 2025 update. Lancet Respir Med. 2025 Jan;13(1):e7-e8. doi: 10.1016/S2213-2600(24)00413-2. Epub 2024 Dec 5. PMID: 39647487.
3. Harding SM, Sontag SJ. Asthma and gastroesophageal reflux. Am J Gastroenterol. 2000 Aug;95(8 Suppl):S23-32. doi: 10.1016/s0002-9270(00)01075-3. PMID: 10950102.
4. Rogha M, Behravesh B, Pourmoghaddas Z. Association of gastroesophageal reflux disease symptoms with exacerbations of chro–nic obstructive pulmonary disease. J Gastrointestin Liver Dis. 2010 Sep;19(3):253-6. PMID: 20922187.
5. El-Serag H. The association between obesity and GERD: a review of the epidemiological evidence. Dig Dis Sci. 2008 Sep;53(9):2307-12. doi: 10.1007/s10620-008-0413-9. Epub 2008 Jul 24. PMID: 18651221; PMCID: PMC2827866.
6. Gómez Escudero O, Herrera Hernández MF, Valdovinos Díaz MA. Obesidad y enfermedad por reflujo gastroesofágico [Obesity and gastroesophageal reflux disease]. Rev Invest Clin. 2002 Jul-Aug;54(4):320-7. Spanish. PMID: 12415956.
7. Rehfeld JF. Gastrin and the Moderate Hypergastrinemias. Int J Mol Sci. 2021 Jun 29;22(13):6977. doi: 10.3390/ijms22136977. PMID: 34209478; PMCID: PMC8269006.
8. Vayal-Veettil A, Gyawali CP. Diagnosis and Management of Gastroesophageal Reflux Disease: Current Insights. Clin Exp Gastroenterol. 2025 Jul 8;18:149-162. doi: 10.2147/CEG.S507237. PMID: 40656590; PMCID: PMC12255250.
9. Malfertheiner P, Megraud F, Rokkas T, Gisbert JP, Liou JM, Schulz C, et al; European Helicobacter and Microbiota Study group. Management of Helicobacter pylori infection: the Maastricht VI/Florence consensus report. Gut. 2022 Aug 8:gutjnl-2022-327745. doi: 10.1136/gutjnl-2022-327745. Epub ahead of print. PMID: 35944925.
10. Sugano K, Tack J, Kuipers EJ, Graham DY, El-Omar EM, Miura S, et al; faculty members of Kyoto Global Consensus Conference. Kyoto global consensus report on Helicobacter pylori gastritis. Gut. 2015 Sep;64(9):1353-67. doi: 10.1136/gutjnl-2015-309252. Epub 2015 Jul 17. PMID: 26187502; PMCID: PMC4552923.
11. Liou J-M, Malfertheiner P, Hong T-C, et al. Screening and eradication of Helicobacter pylori for gastric cancer prevention: Taipei Global Consensus II. Gut. 2025;74:1767-1791. doi: 10.1136/gutjnl-2025-336027.
12. Festi D, Scaioli E, Baldi F, Vestito A, Pasqui F, Di Biase AR, Colecchia A. Body weight, lifestyle, dietary habits and gastroesophageal reflux disease. World J Gastroenterol. 2009 Apr 14;15(14):1690-701. doi: 10.3748/wjg.15.1690. PMID: 19360912; PMCID: PMC2668774.
13. Safiri S, Sorkhabi AD, Aletaha R, Kolahi A-A, et al. Obesity: Global Epidemiology, Trends, Risk Factors, and Clinical Aspects. Int J Aging. 2024;2:e19. doi: 10.34172/ija.2024.e19. 
14. Chang P, Friedenberg F. Obesity and GERD. Gastroenterol Clin North Am. 2014 Mar;43(1):161-73. doi: 10.1016/j.gtc.2013.11.009. Epub 2013 Dec 27. PMID: 24503366; PMCID: PMC3920303.
15. Nadaleto BF, Herbella FA, Patti MG. Gastroesophageal reflux disease in the obese: Pathophysiology and treatment. Surgery. 2016 Feb;159(2):475-86. doi: 10.1016/j.surg.2015.04.034. Epub 2015 Jun 6. PMID: 26054318.
16. Mion F, Dargent J. Gastro-oesophageal reflux disease and obesity: pathogenesis and response to treatment. Best Pract Res Clin Gastroenterol. 2014 Aug;28(4):611-22. doi: 10.1016/j.bpg.2014.07.012. Epub 2014 Jul 21. PMID: 25194179.
17. Baldomero AK, Wendt CH, Petersen A, Gaeckle NT, Han MK, Kunisaki KM; COPDGene Investigators. Impact of gastroesophageal reflux on longitudinal lung function and quantitative computed tomography in the COPDGene cohort. Respir Res. 2020 Aug 3;21(1):203. doi: 10.1186/s12931-020-01469-y. PMID: 32746820; PMCID: PMC7397645.
18. Huang C, Liu Y, Shi G. A systematic review with meta-ana–lysis of gastroesophageal reflux disease and exacerbations of chronic obstructive pulmonary disease. BMC Pulm Med. 2020 Jan 8;20(1):2. doi: 10.1186/s12890-019-1027-z. PMID: 31914979; PMCID: PMC6950869.
19. Dong R, Zhang Q, Peng H. Gastroesophageal reflux disease and the risk of respiratory diseases: a Mendelian randomization study. J Transl Med. 2024 Jan 16;22(1):60. doi: 10.1186/s12967-023-04786-0. PMID: 38229096; PMCID: PMC10790464.