Мобильная версия

Журнал «Здоровье ребенка» Том 21, №4, 2026

Вернуться к номеру

Вступ

Бронхообструктивний синдром (БОС) є однією з найпоширеніших респіраторних патологій у дітей раннього та дошкільного віку, особливо до 6 років, і становить значну медичну та соціальну проблему в педіатричній практиці й системі охорони здоров’я загалом [1, 2]. Дослідження показують, що до шкільного віку значна частина дітей має повторні епізоди хрипів та задишки, переважно у контексті гострих респіраторних інфекцій, що свідчить про високий ризик розвитку БОС та потребу у своєчасній діагностиці, ефективній профілактиці й лікуванні [3]. У дітей раннього віку БОС найчастіше спричинений вірусними збудниками, серед яких респіраторно‑синцитіальний вірус (RSV) та риновірус відіграють провідну роль. RSV асоціюється з 70–80 % випадків гострого бронхіоліту у немовлят, тоді як риновіруси також є частим фактором вірусної обструкції та хрипів у перші роки життя [4]. У дітей дошкільного віку БОС часто має змішану природу: поряд із вірусними інфекціями зростає роль алергічних та імунологічних факторів, що підвищує ймовірність рецидивуючих епізодів хрипів і задишки. Респіраторні віруси залишаються ключовими тригерами загострень, особливо під час сезонних епідемій, тоді як у дітей із атопічним анамнезом чи підвищеною сенсибілізацією до алергенів спостерігається більш тяжкий і тривалий перебіг БОС.

Поява БОС у ранньому віці зумовлена поєднанням вірусної інфекції та незрілої імунної відповіді дитячого організму, що призводить до запальних змін у слизовій оболонці бронхіол і порушення реологічних властивостей слизу. Ці патологічні процеси сприяють утрудненому видиху, залученню допоміжних дихальних м’язів та підвищеній роботі дихальної системи, що клінічно проявляється хрипами та задишкою [5]. Крім того, численні дослідження демонструють, що епізоди вірус‑індукованого БОС у ранньому дитинстві є незалежними факторами ризику подальшого розвитку рецидивуючих хрипів і бронхіальної астми у старшому дитячому віці. Дослідження когорт показують значне підвищення ризику розвитку астми до 4–6 років після перенесеного вірусного бронхіоліту, що вказує на важливість не лише симптоматичного лікування, а й комплексного підходу до догляду за такими пацієнтами [6].

Респіраторні вірусні інфекції, що провокують БОС, мають сезонний характер і легко передаються у дитячих колективах, що зумовлює високі показники госпіталізації у зимові та весняні місяці. Такі часті епізоди не лише впливають на стан здоров’я дитини, але й створюють значне навантаження на систему охорони здоров’я, включно зі зверненнями по амбулаторну допомогу та стаціонарним лікуванням [7]. Незважаючи на те, що багато епізодів БОС мають транзиторний характер зі спонтанним поліпшенням із віком, ефективне та безпечне лікування є критично важливим для зменшення симптомів, запобігання ускладненням та підвищення якості життя дітей. Сучасні клінічні настанови підкреслюють необхідність адаптованого підходу до терапії бронхообструктивних проявів у різних вікових групах дітей на основі доказової медицини [8].

У цьому контексті особливу увагу привертає оптимізація фармакотерапевтичних стратегій при БОС у дітей, зокрема застосування бронхолітичних засобів та комбінованих інгаляційних препаратів, які ефективно поліпшують бронхіальну прохідність та зменшують прояви обструкції. Незважаючи на наявність сучасних клінічних рекомендацій, питання вибору оптимального препарату з урахуванням ефективності та профілю безпеки для дітей раннього та дошкільного віку, як-от Фрівей чи Фрівей Комбі, залишається актуальним, оскільки раннє втручання може суттєво вплинути на частоту рецидивів та якість життя маленьких пацієнтів [9]. Саме це підкреслює необхідність детального аналізу сучасних фармакотерапевтичних підходів та їх адаптації до особливостей дитячого організму.

Метою роботи є узагальнення сучасних наукових даних щодо ефективності та безпеки застосування іпратропію броміду чи комбінації іпратропію броміду і фенотеролу гідроброміду в лікуванні БОС у дітей раннього та дошкільного віку.

Матеріали та методи

Проведено наративний огляд наукових публікацій у базах PubMed, Scopus, Web of Science та Cochrane Library за період 2010–2026 років. До розгляду бралися клінічні дослідження, експериментальні роботи та міжнародні консенсуси, що описують застосування іпратропію броміду чи комбінації іпратропію бромід + фенотерол у дітей раннього та дошкільного віку з бронхообструктивною симптоматикою. У рамках огляду оцінювалися ефективність терапевтичного впливу, профіль безпеки препарату, тривалість клінічного ефекту та здатність зменшувати частоту рецидивів обструктивних епізодів. Додатково аналіз включав системний огляд механізмів дії іпратропію броміду чи комбінації іпратропію бромід + фенотеролу гідробромід, що дозволяє комплексно оцінити їх роль у регуляції бронхіальної прохідності та контролі над симптомами ураження дихальних шляхів у дітей.

Результати та обговорення

Бронхообструктивний синдром є узагальненим терміном для комплексу клінічних проявів, які свідчать про порушення прохідності бронхів. Він виникає через звуження або часткову оклюзію дихальних шляхів [10]. До захворювань органів дихання, що супроводжуються БОС, належать інфекційно-запальні процеси (гострі респіраторні інфекції, бронхіт, бронхіоліт, пневмонія), алергічні хвороби (зокрема, бронхіальна астма), бронхолегенева дисплазія, вроджені аномалії бронхолегеневої системи, облітеруючий бронхіоліт, туберкульоз, пухлини трахеї та бронхів, а також сторонні тіла. Основними патофізіологічними факторами БОС у дітей є набряк слизової оболонки бронхів, підвищена секреція слизу та бронхоспазм. Крім того, значну роль у підвищенні бронхореактивності та розвитку БОС відіграють нейрорефлекторні механізми, що залежать від функціонування вегетативної нервової системи [11]. У дітей раннього віку домінує активність парасимпатичної ланки вегетативної нервової системи, що проявляється підвищеним тонусом бронхів і внутрішніх органів. Такий стан може спричиняти звуження дихальних шляхів, посилене виділення слизу, а також впливати на травну систему через підвищену перистальтику та можливий рефлюкс. Ці особливості створюють передумови для виникнення бронхообструктивних епізодів. Переважання бронхоконстрикції над розширенням бронхів через парасимпатичну стимуляцію підвищує чутливість бронхів до подразників. Як наслідок, формується підвищена бронхореактивність, яка є ключовим механізмом розвитку рефлекторного бронхоспазму у дітей раннього віку. Розвитку БОС у дітей раннього віку суттєво сприяють анатомо-фізіологічні особливості респіраторної системи [12]. Серед них виділяють гіперплазію залозистої тканини, секрецію густого слизу, відносно вузькі дихальні шляхи, незрілість місцевого імунітету, особливості будови діафрагми, недостатню ригідність грудної клітки та гіпоплазію гладком’язової системи бронхів. Важливу роль у формуванні бронхіальної обструкції відіграють також фактори преморбідного фону. До них належать порушення розвитку центральної нервової системи в перинатальний період, обтяжена алергологічна спадковість, підвищена бронхореактивність, рахіт, гіперплазія тимуса, перенесені респіраторні інфекції у віці 6–12 місяців.

У педіатричних дослідженнях автори аналізують вплив інфекції SARS-CoV-2 на формування БОС у дітей як у гострий період захворювання, так і в ме–жах постковідного синдрому [13, 14]. Показано, що COVID-19 у дітей може супроводжуватися розвитком або посиленням бронхообструкції, зумовленої запальним ураженням термінальних і дистальних дихальних шляхів, порушенням мукоциліарного кліренсу та тимчасовими або стійкими структурними змінами бронхіального дерева [14]. Окремі публікації підкреслюють підвищений ризик розвитку БОС у дітей раннього віку, а також у пацієнтів з обтяженим алергологічним анамнезом чи перенесеними вірус-індукованими епізодами обструкції, що дозволяє розглядати SARS-CoV-2 як потенційний тригер рецидивуючих обструктивних захворювань дихальних шляхів у дитячому віці.

БОС у дітей має варіабельні клінічні прояви — від мінімальних функціональних змін до загрозливих для життя станів [15]. Оцінка ступеня тяжкості бронхіальної обструкції ґрунтується на сукупності клінічних ознак, даних фізикального обстеження та показників газообміну. Наведена табл. 1 узагальнює ключові клінічні та функціональні критерії, що дозволяють диференціювати легкий, середній та тяжкий перебіг БОС у дітей та можуть бути використані в практичній роботі лікаря для швидкої клінічної оцінки стану пацієнта [11].

Бронхообструктивна симптоматика у дітей раннього та дошкільного віку характеризується повторними епізодами утрудненого дихання, свистячого видиху та залученням допоміжної мускулатури. Такі епізоди зазвичай провокуються вірусними інфекціями дихальних шляхів і є основною причиною госпіталізацій у дітей віком до 6 років. Клінічне ведення дітей із БОС потребує системного оцінювання частоти обструктивних епізодів, тяжкості симптомів та впливу потенційних тригерів, що дозволяє визначити необхідність індивідуалізованої терапії та профілактичних заходів [16].

Сучасні клінічні настанови GINA (2026) наголошують, що раннє виявлення та контроль БОС є критично важливими для зменшення частоти рецидивів і запобігання розвитку хронічних ускладнень дихальної системи. Для дітей молодшого віку оцінка БОС повин–на базуватися на комплексному клінічному огляді, об’єктивних даних та відповіді на стандартну бронхолітичну терапію. Такий підхід дозволяє адаптувати схему лікування відповідно до тяжкості симптомів, що сприяє зниженню частоти обструктивних епізодів та ризику госпіталізацій [17]. У рекомендаціях GINA також наголошується на важливості регулярного моніторингу клінічного статусу дитини, включно з оцінкою частоти симптомів, прихильності до лікування та потенційних тригерів обструкції, а методика лікування має бути адаптованою залежно від віку пацієнта та характеру проявів. Крім того, інші міжнародні гайдлайни відзначають, що для дітей із повторними обструктивними епізодами необхідне тривале контролююче лікування (controller therapy), яке починають при частих епізодах або недостатньому контролі симптомів, щоб оптимізувати перебіг захворювання і зменшити частоту загострень [18].

У настановах з ведення респіраторних захворювань у дітей від European Respiratory Society/American Thoracic Society (ERS/ATS) підкреслюється, що при рецидивуючих епізодах БОС необхідно проводити системний моніторинг клінічного стану, що включає оцінку частоти симптомів, тригерних факторів та реакції на проведену терапію. Хоча більшість доступних рекомендацій стосуються діагностики астми в старших вікових групах, фахові документи також відзначають важливість якісної оцінки респіраторних проявів у дітей, оскільки це дозволяє виявляти підгрупи пацієнтів із повторними обструктивними проявами, які потребують подальшого контролю та втручань. Зокрема, ERS/ATS рекомендують використовувати об’єктивні показники, як-от оцінка рефрактерності до бронхолітиків або інші функціональні тести, для уточнення характеру обструкції у дітей, що має важливе значення для вибору подальшої терапії. В умовах частих або тяжких епізодів обструкції клінічні рекомендації передбачають тривале контролююче лікування (controller therapy) з метою зменшення частоти загострень та підтримки контролю над симптомами. Попри відсутність великої кількості рандомізованих досліджень у вікових групах раннього дитинства, наведені дані вказують на доцільність індивідуалізованого підходу до тривалого ведення таких пацієнтів та адаптації стратегії терапії відповідно до клінічної відповіді [19].

Українська клінічна настанова «Синдром бронхіальної обструкції у дітей (візинг, свистяче дихання)» систематизує сучасні підходи до діагностики, оцінки тяжкості та ведення дітей з повторними обструктивними епізодами дихання у ранньому та дошкільному віці [20]. Клінічна настанова підкреслює, що своєчасна діагностика і системне ведення дітей із БОС дозволяють зменшити частоту рецидивів, оптимізувати фармакотерапевтичні стратегії та знизити ризик ускладнень у подальшому. Ця настанова є важливим доповненням до міжнародних рекомендацій, як-от GINA та ERS/ATS, і забезпечує практичні орієнтири для педіатрів в Україні [17–20].

З огляду на рекомендації локальної клінічної настанови «Синдром бронхіальної обструкції у дітей (візинг, свистяче дихання)», що підкреслює важливість системного моніторингу, оцінки тяжкості симптомів та адаптації фармакотерапії, очевидною є потреба у виборі ефективних і безпечних бронхолітичних та комбінованих інгаляційних препаратів. У цьому контексті можна розглядати препарати Фрівей чи Фрівей Комбі як одні із перспективних засобів для ведення дітей раннього та дошкільного віку з повторними епізодами бронхіальної обструкції, оскільки їх використання відповідає як міжнародним, так і локальним практичним рекомендаціям щодо контролю симптомів та профілактики рецидивів.

Препарат Фрівей Комбі є комбінованим інгаляційним засобом, що поєднує два бронхолітичні компоненти: фенотеролу гідробромід та іпратропію бромід. Допоміжний склад препарату включає: бензалконію хлорид, динатрію едетат, натрію хлорид, розведену хлористоводневу кислоту та очищену воду, що забезпечує стабільність і фармацевтичну придатність розчину для інгаляцій. Компоненти препарату та механізм дії з відповідною концентрацією діючих речовин в 1 мл розчину наведені у табл. 2. Ця комбінація поєднує швидку бронхолітичну дію фенотеролу з пролонгованим антихолінергічним ефектом іпратропію, що робить Фрівей Комбі ефективним засобом для контролю обструктивних епізодів у дітей раннього та дошкільного віку.

Важливою практичною перевагою лікарського засобу Фрівей Комбі Небула є готова до застосування форма розчину для інгаляцій. Одна поліетиленова небула містить 4 мл розчину — стандартну разову дозу для дорослих і дітей віком від 12 років, яка не потребує додаткового розведення. Для проведення інгаляції достатньо відкрити небулу та перенести її вміст безпосередньо до камери небулайзера. Такий формат зменшує кількість підготовчих маніпуляцій, спрощує використання препарату та робить небулайзерну терапію зручною як у стаціонарних умовах, так і вдома. Поєднання фенотеролу та іпратропію броміду забезпечує бронходилатацію завдяки двом взаємодоповнюючим механізмам дії.

Іпратропію бромід належить до четвертинних амонієвих сполук і характеризується антихолінергічною (парасимпатолітичною) активністю [21]. Його бронхолітичний ефект реалізується шляхом блокування вагус-опосередкованих рефлексів через конкурентний антагонізм до ацетилхоліну — основного медіатора парасимпатичної іннервації дихальних шляхів. Застосування антихолінергічних засобів перешкоджає підвищенню внутрішньоклітинної концентрації іонів кальцію, що виникає внаслідок активації ацетилхоліном мускаринових рецепторів гладком’язових клітин бронхів [22]. У цьому процесі ключову роль відіграє внутрішньоклітинний сигнальний каскад за участю інозитол-1,4,5-трифосфату (IP3) та діацилгліцеролу (DAG) [23].

Фенотеролу гідробромід належить до прямих симпатоміметичних агентів і в межах терапевтичних доз переважно активує β2-адренорецептори. За умов застосування у вищих дозах можливе залучення β2-адренорецепторів. Активація β1-адренорецепторів відбувається через Gs-білок, що зумовлює стимуляцію аденілатциклази та підвищення внутрішньоклітинного рівня циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ). Зростання концентрації цАМФ супроводжується активацією протеїнкінази А та подальшим фосфорилюванням низки регуляторних білків у гладком’язових клітинах дихальних шляхів. У результаті цих процесів знижується активність кінази легкого ланцюга міозину, гальмується гідроліз фосфоінозитидів та активуються кальційзалежні калієві канали, що сприяє розслабленню гладком’язових клітин бронхів [24]. Фармакологічна дія фенотеролу проявляється релаксацією гладких м’язів бронхів і судин, а також зменшенням реактивності дихальних шляхів у відповідь на бронхоконстрикторні стимули, зокрема гістамін, метахолін, холодне повітря та інгаляційні алергени, які беруть участь у реакціях негайного типу. Одноразове застосування препарату асоціюється з пригніченням вивільнення бронхоконстрикторних і прозапальних медіаторів із тучних клітин. Крім того, при інгаляційному введенні фенотеролу в дозі 0,6 мг було продемонстровано поліпшення мукоциліарного кліренсу. При досягненні підвищених концентрацій фенотеролу в плазмі крові, що частіше спостерігається при пероральному або внутрішньовенному введенні, відзначається зниження скоротливої активності міометрія. Застосування високих доз також може супроводжуватися метаболічними ефектами, зокрема активацією ліполізу та глікогенолізу, розвитком гіперглікемії та гіпокаліємії, остання зумовлена посиленим внутрішньоклітинним захопленням іонів калію, переважно скелетними м’язами. Кардіальні ефекти фенотеролу, зокрема тахікардія та підвищення частоти серцевих скорочень, пов’язані як із периферичними судинними механізмами, так і з прямою стимуляцією β2-адренорецепторів серця, а при перевищенні терапевтичних доз — β1-адренорецепторів. Подібно до інших β-адренергічних препаратів, можливе подовження інтервалу QTc, однак при застосуванні фенотеролу у формі дозованого аерозолю ці зміни мають мінімальний характер і, як правило, виникають при перевищенні рекомендованих доз. При використанні розчину для інгаляцій через небулайзер системна експозиція може бути вищою порівняно з дозованими аерозолями, хоча клінічне значення цього феномену залишається недостатньо визначеним.

У педіатричній практиці Фрівей та Фрівей Комбі застосовуються як бронхорозширювальні засоби для дітей з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів. Фрівей рекомендований переважно для підтримувальної терапії при астмі у дітей та ХОЗЛ, тоді як Фрівей Комбі, завдяки додаванню фенотеролу гідроброміду, забезпечує посилений бронхорозширювальний ефект, що особливо важливо у дітей із тяжчими або рецидивуючими обструктивними епізодами. У табл. 3 наведено порівняльну характеристику цих препаратів для педіатричної практики.

Комбіноване застосування двох бронхолітиків з різними механізмами дії забезпечує розширення бронхів шляхом впливу на незалежні ланки регуляції тонусу бронхіальної гладкої мускулатури. Така фармакологічна взаємодія зумовлює адитивний бронхоспазмолітичний ефект, що обґрунтовує використання подібних комбінацій при захворюваннях бронхолегеневої системи, які супроводжуються порушенням прохідності дихальних шляхів. Застосування комбінованої терапії дозволяє досягти клінічно значущого бронхолітичного ефекту при використанні нижчих доз β2-адреноміметика, що створює передумови для індивідуалізації дозування та зниження ризику розвитку системних небажаних реакцій.

Відповідно до доказової клінічної настанови симптоматичне лікування БОС у дітей ґрунтується на застосуванні інгаляційних бронхолітиків короткої дії з урахуванням віку, маси тіла та тяжкості клінічних проявів [20]. Препаратами першої лінії визначені швидкодіючі β2-агоністи короткої дії, зокрема сальбутамол, який рекомендований дітям віком від 4 років у формі небулайзерного розчину або дозованого аерозолю з дотриманням обмежень щодо максимальної разової та добової дози; у першу годину лікування допускається проведення до трьох інгаляцій під клінічним наглядом.

Водночас, з огляду на вікові обмеження щодо застосування сальбутамолу в Україні, у дітей раннього віку, зокрема до 4 років, препаратом вибору для інгаляційної терапії БОС є комбінація іпратропію броміду та фенотеролу, яка забезпечує добрий бронхолітичний ефект та має сприятливий профіль безпеки в цій віковій групі. Комбінований бронхолітик рекомендується до застосування за допомогою небулайзера з індивідуальним підбором дози залежно від віку та маси тіла дитини, з попереднім розведенням фізіологічним розчином до стандартного інгаляційного об’єму. Допускається багаторазове застосування протягом доби згідно з клінічною відповіддю.

Для дітей старшого віку також можливе використання фіксованої комбінації іпратропію броміду та фенотеролу у формі дозованого аерозолю з метою зменшення гострого бронхоспазму або як складової підтримувальної терапії. Настанова підкреслює необхідність застосування інгаляційних пристроїв із використанням спейсера або маски, а також обов’язкового навчання батьків і пацієнтів правильній техніці інгаляції та догляду за пристроями.

Результати систематичних оглядів і метааналізів підтверджують доцільність застосування комбінованої інгаляційної терапії антихолінергічними препаратами та короткодіючими β2-агоністами у дітей із гострою бронхообструктивною симптоматикою. Зокрема, у метааналізі рандомізованих контрольованих досліджень, проведеному Griffiths та Ducharme, було проаналізовано дані 20 клінічних випробувань за участю 2697 дітей із загостренням астми або бронхіальної обструкції різного ступеня тяжкості. Автори продемонстрували, що додавання інгаляційного антихолінергічного препарату до стандартної терапії короткодіючими β2-агоністами вірогідно знижує ризик госпіталізації порівняно з монотерапією β2-агоністами, а також сприяє швидшому клінічному поліпшенню в перші години лікування. Комбінована терапія асоціювалася з кращою динамікою показників легеневої функції, зокрема пікової швидкості видиху та об’єму форсованого видиху, поліпшенням сатурації кисню та зменшенням потреби у повторних інгаляціях бронхолітиків у відділенні невідкладної допомоги. Водночас не було виявлено підвищення частоти серйозних побічних ефектів, а деякі небажані явища, характерні для β2-агоністів, зокрема тремор і нудота, спостерігалися рідше при застосуванні комбінованої схеми лікування. Отримані результати свідчать про клінічну перевагу поєднання двох фармакологічних класів у дітей із помірними та тяжкими обструктивними епізодами. Фармакологічне обґрунтування ефективності такої комбінації полягає у реалізації двох взаємодоповнювальних механізмів бронхолітичної дії. Антихолінергічні препарати, зокрема іпратропію бромід, блокують мускаринові рецептори та зменшують вагусно опосередкований бронхоспазм, що має особливе значення у дітей раннього віку, у яких холінергічний тонус дихальних шляхів є домінуючим. Одночасно короткодіючі β2-агоністи, як-от фенотеролу гідробромід, стимулюють β2-адренорецептори гладкої мускулатури бронхів, активують аденілатциклазу та підвищують рівень циклічного АМФ, що призводить до релаксації бронхіальних м’язів. Синергічна дія цих двох механізмів забезпечує більш виражене та швидке розширення бронхів, ніж при застосуванні кожного з компонентів окремо. Важливою перевагою комбінованої терапії є можливість використання нижчих доз β2-агоніста при збереженні клінічної ефективності, що сприяє зниженню ризику системних побічних ефектів. Крім того, антихолінергічний компонент сприяє зменшенню секреції слизу та набряку слизової оболонки бронхів, що додатково поліпшує прохідність дихальних шляхів. Таким чином, поєднання антихолінергічних препаратів і короткодіючих β2-агоністів відповідає сучасним уявленням про патофізіологію БОС у дітей і має переконливу доказову базу щодо ефективності та безпеки. Отримані дані узгоджуються з положеннями міжнародних клінічних рекомендацій та підтверджують доцільність застосування комбінованих інгаляційних препаратів, зокрема у дітей раннього та дошкільного віку з гострими обструктивними епізодами [25].

Систематичний огляд, опублікований у Cochrane Database of Systematic Reviews, оцінював ефекти антихолінергічної терапії у дітей віком до 2 років зі свистячим диханням (wheeze). В аналіз включено шість рандомізованих контрольованих випробувань, у яких загалом брало участь 321 немовля у трьох клінічних контекстах. Діти з гострим бронхіолітом або хронічними захворюваннями легень були виключені, що дозволяло зосередитися саме на групі зі свистячим диханням (wheeze), не обтяженим іншою патологією дихальної системи. Результати порівнювали ефективність антихолінергічних препаратів (наприклад, іпратропію броміду) порівняно з плацебо або β2-агоністами як монотерапією. Загальний аналіз показав, що поєднання антихолінергічного агента з β2-агоністом було пов’язане з меншою потребою у додатковому лікуванні у невідкладних умовах порівняно з β2-агоністом самостійно, проте не спостерігалося значущої різниці в частоті поліпшення клінічних відповідей, частоті дихання чи насиченні киснем у відділенні невідкладної допомоги. Також не було відзначено вірогідної різниці у тривалості госпіталізації при порівнянні іпратропію броміду з плацебо або у складі комбінованої терапії з β2-агоністом проти β2-агоніста окремо. Однак у деяких дослідженнях комбінація антихолінергіка та β2-агоніста асоціювалася з вірогідно кращими клінічними оцінками через 24 години після початку терапії порівняно з плацебо [26].

Інгаляційний бронхолітик Фрівей застосовується у дітей переважно при поодиноких або легких епізодах БОС, коли необхідна швидка антихолінергічна терапія для зменшення бронхоспазму. Його використання рекомендовано для симптоматичного контролю та як монотерапія у дітей, які не потребують комбінації з β2-агоністами, або у випадках, коли існує чутливість до інших бронхолітиків. Препарат може застосовуватися при легких формах бронхіальної астми для зменшення кількості нападів задишки та при початкових або легких проявах обструктивного компонента при ХОЗЛ у дітей, забезпечуючи швидке полегшення симптомів.

Препарат Фрівей Комбі містить поєднання антихолінергічного компонента та β2-агоніста короткої дії, що забезпечує більш потужний бронхолітичний ефект. Він рекомендований для дітей раннього та дошкільного віку, особливо при частих або тяжких епізодах БОС, коли монотерапія Фрівей є недостатньою. Комбінований препарат дозволяє швидше зменшити напади задишки та знизити ризик загострень, забезпечуючи більш стабільний контроль стану дитини.

Важливою практичною перевагою лікарського засобу Фрівей Комбі Небула є сучасна однодозова форма — готовий до застосування розчин для інгаляцій у поліетиленовій небулі. Одна небула містить 4 мл розчину, що відповідає рекомендованій разовій дозі для дорослих і дітей віком від 12 років. Розчин зазвичай не потребує додаткового розведення: для проведення інгаляції достатньо відкрити небулу та перенести її вміст безпосередньо до камери небулайзера.

Формат готової однодозової небули спрощує підготовку до процедури, мінімізує кількість додаткових маніпуляцій і допомагає забезпечити точність застосування призначеної дози.

Таким чином, інгаляційна терапія із застосуванням іпратропію броміду або його комбінації з фенотеролом гідробромідом є обґрунтованим і ефективним підходом до симптоматичного лікування БОС у дітей раннього та дошкільного віку. Поєднання антихолінергічного та β2-адреноміметичного механізмів дії забезпечує ефективне розширення бронхів, впливаючи як на вагус-опосередкований бронхоспазм, так і на функціональне звуження дихальних шляхів, що особливо важливо у дітей із повторними або тяжкими обструктивними епізодами. Клінічні дані та міжнародні настанови підтверджують доцільність використання такої комбінації у разі недостатньої ефективності монотерапії β2-агоністами, а також її сприятливий профіль безпеки при інгаляційному застосуванні.

Висновки

1. Бронхообструктивний синдром у дітей раннього та дошкільного віку залишається актуальною клінічною проблемою через високу частоту рецидивів, ризик ускладнень та вплив на якість життя, що зумовлює необхідність своєчасної та ефективної симптоматичної терапії.

2. Інгаляційні бронхолітичні засоби Фрівей та Фрівей Комбі є ефективними препаратами для лікування бронхообструктивного синдрому у дітей раннього та дошкільного віку. Препарат Фрівей чинить антихолінергічну дію шляхом блокади мускаринових рецепторів гладкої мускулатури бронхів, що сприяє поліпшенню функціонального стану дихальних шляхів. Комбінований препарат Фрівей Комбі, який поєднує іпратропію бромід і фенотерол, реалізує подвійний механізм дії — пригнічення вагус-опосередкованих ефектів та стимуляцію β2-адренорецепторів, забезпечуючи більш виражений, швидкий і конт–рольований вплив на бронхіальну прохідність. Застосування як монотерапії, так і комбінованого препарату дозволяє індивідуалізувати підхід до лікування залежно від клінічної картини та тяжкості обструктивних проявів.

Отримано/Received 26.06.2026

Рецензовано/Revised 10.07.2026

Прийнято до друку/Accepted 16.07.2026

Список литературы

Al-Shamrani, A., Bagais, K., Alenazi, A., Alqwaiee, M., & Al-Harbi, A.S. (2019). Wheezing in children: Approaches to diagnosis and management. International Journal оf Pediatrics & Adolescent Medicine, 6(2), 68-73. https://doi.org/10.1016/j.ijpam.2019.02.003.
Marushko, Y.V., & Khomych, O.V. (2024). Management tactics of patients with acute stenosing laryngotracheitis (a review of the guidelines of medical communities). Modern Pediatrics. Ukraine, 7(143), 91-99. https://doi.org/10.15574/SP.2024.7(143).9199.
Bolbot, Y.K., Bordiy, T.A., Hodyatska, K.K., Petryk, N.M., & Lytovchenko, O.A. (2017). Особливості перебігу бронхообструктивного синдрому у дітей раннього віку залежно від рівня забезпеченості вітаміном D. Здоров’я дитини, 12(6), 688-695. https://doi.org/10.22141/2224.0551.12.6.2017.112838.
Ljubin‑Sternak, S., & Meštrović, T. (2023). Rhinovirus — A True Respiratory Threat or a Common Inconvenience of Childhood? Viruses, 15(4), 825. https://doi.org/10.3390/v15040825.
Zhao, H., Wang, J., Luo, J., & Chen, Y. (2021). Risk Factors for Recurrent Wheezing in Children: A Systematic Review and Meta‑Analysis. Children, 8(12), 1176. https://doi.org/10.3390/children8121176.
Chen, S., Xu, X., Wu, M., Zhou, L., & Wang, Y. (2025). Risk factors for recurrent wheezing after infant bronchiolitis: A 6‑year single‑centre follow‑up study in China. Frontiers in Pediatrics, 13, 1549475. https://doi.org/10.3389/fped.2025.1549475.
Do, Y.H., van Aalderen, W., Dellbrügger, E., et al. (2025). Objective detection of wheeze at home by parents through a digital device: usage patterns and relationship with SABA administration. Pediatric Рulmonology, 60(1), e27295. https://doi.org/10.1002/ppul.27295.
Shcherbatiuk, N.Y., & Borus, Z.Ya. (2024). Bronchial obstruction syndrome in children in the context of clinical guidelines and broncholytic therapy. SWorldJournal, 2(23‑02), 3-8. https://doi.org/10.30888/2663‑5712.2024‑23‑00‑010.
Lizzo, J.M., Goldin, J., & Cortes, S. (2024). Pediatric asthma. In StatPearls. StatPearls Publishing. Retrieved February 8, 2026, from https://www.ncbi.nlm.nih.gov/books/NBK551631/.
Lindenhofer, M., Roth, L., Mädel, C., et al. (2020). Wheeze and cough measurements at night in children with respiratory symptoms. BMC Рediatrics, 20(1), 556. https://doi.org/10.1186/s12887-020-02455-5.
Marushko, Y.V., Hyshchak, T.V., & Khomych, O.V., et al. (2024). Zakhvoriuvannia orhaniv dykhannia u ditei: Osoblyvosti perebihu ta suchasni metody likuvannia [Academic publication]. https://nrat.ukrintei.ua/searchdoc/2125U000058/.
McCready, C., Haider, S., Little, F., et al. (2023). Early childhood wheezing phenotypes and determinants in a South African birth cohort: longitudinal analysis of the Drakenstein Child Health Study. The Lancet. Child & Adolescent Health, 7(2), 127-135. https://doi.org/10.1016/S2352-4642(22)00304-2.
Courtwright, A.M., Diamond, J.M., & Goldberg, H.J. (2025). Retransplant- and bronchiolitis obliterans syndrome-free survival among COVID lung transplant recipients: A national cohort study. Annals of the American Thoracic Society. https://doi.org/10.1513/AnnalsATS.202508-862OC.
Marushko, Y.V., & Khomych, O.V. (2025). Post-COVID-19 health in children: From understanding pathogenesis to effective rehabilitation. Modern Pediatrics. Ukraine, 2(146), 119-127. https://doi.org/10.15574/SP.2025.2(146).119127.
Habukawa, C., Ohgami, N., Matsumoto, N., Hashino, K., Asai, K., Sato, T., & Murakami, K. (2020). A wheeze recognition algorithm for practical implementation in children. PloS Оne, 15(10), e0240048. https://doi.org/10.1371/journal.pone.0240048.
Rocha, B.M., Pessoa, D., Marques, A., Carvalho, P., & Paiva, R.P. (2020). Automatic Classification of Adventitious Respiratory Sounds: A (Un)Solved Problem? Sensors (Basel, Switzerland), 21(1), 57. https://doi.org/10.3390/s21010057.
Rawat, S.S. (2025). Global Initiative for Asthma (GINA) 2025: A revolutionary document for management of asthma in children. Journal of Pediatric Pulmonology, 4(2), 29-30. https://doi.org/10.4103/jopp.jopp_27_25.
Fainardi, V., Caffarelli, C., Deolmi, M., et al.; Emilia-Romagna Asthma (ERA) Study Group (2022). Management of Preschool Wheezing: Guideline from the Emilia-Romagna Asthma (ERA) Study Group. Journal of Clinical Medicine, 11(16), 4763. https://doi.org/10.3390/jcm11164763.
Zhao, J., Liu, S., Liu, F., Lin, Y., Qin, J., Wang, X., & Luo, J. (2025). Comparison of ERS/ATS guidelines across versions: differences in the application of bronchodilator responsiveness criteria in pediatric asthma by age subgroups (2005 vs 2021). Italian Journal of Pediatrics, 51, Article 299. https://doi.org/10.1186/s13052-025-02142-0.
Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України, ГС «Українська академія педіатричних спеціальностей», & Медична мережа «Добробут». (2020). Синдром бронхіальної обструкції у дітей (візинг, свистяче дихання): Клінічна настанова, заснована на доказах. https://www.sworldjournal.com/index.php/swj/article/view/swj23-00-010.
Chen, C., Wu, L., Wang, L., & Tang, X. (2024). Probiotics combined with Budesonide and Ipratropium bromide for chronic obstructive pulmonary disease: A retrospective analysis. Medicine, 103(10), e37309. https://doi.org/10.1097/MD.0000000000037309.
Levy, B., Ziv, N., & Krause, I. (2025). Unilateral mydriasis: an unexpected effect of ipratropium bromide inhalation-a brief report. European Journal оf Pediatrics, 184(4), 239. https://doi.org/10.1007/s00431-025-06072-1.
Tunio, S., Strychowsky, J.E., Dzioba, A., You, P., Madou, E., & Chen, B.A. (2024). The Use of Ipratropium Bromide for the Treatment of Pediatric Sialorrhea: A Retrospective Clinical Case Series. The Annals of Otology, Rhinology, аnd Laryngology, 133(6), 560-565. https://doi.org/10.1177/00034894241235523.
Naveed, H., Munir, S., Rafiq, K., et al. (2023). Comparison of nebulised 3% hypertonic saline with ipratropium bromide in treatment of children with bronchiolitis: a randomized control trial. Annals of Medicine аnd Surgery (2012), 85(11), 5484-5490. https://doi.org/10.1097/MS9.0000000000001174.
Griffiths, B., & Ducharme, F.M. (2013). Combined inhaled anticholinergics and short-acting beta2-agonists for initial treatment of acute asthma in children. The Cochrane Database оf Systematic Reviews, 2013(8), CD000060. https://doi.org/10.1002/14651858.CD000060.pub2.
Everard, M.L., Bara, A., Kurian, M., Elliott, T.M., & Du–charme, F. (2002). Anticholinergic drugs for wheeze in children under the age of two years. The Cochrane Database оf Systematic Reviews, (1), CD001279. https://doi.org/10.1002/14651858.CD001279.

Журнал «Здоровье ребенка» Том 21, №4, 2026

Вернуться к номеру

Рекомендації гайдлайнів з використання іпратропію броміду та фенотеролу в лікуванні бронхообструктивного синдрому у дітей дошкільного віку

Версия для печати

Вступ

Матеріали та методи

Результати та обговорення

Висновки

Вернуться к номеру