Журнал «Травма» Том 27, №4, 2026

Актуальність. Вибір тактики лікування при ушкодженнях типу A грудопоперекового переходу (ГПП, Th11-L2) залишається дискусійним. Класифікація AO Spine описує морфологію та слугує міжнародною мовою спілкування, проте її недостатньо для індивідуального вибору втручання, особливо у складних реконструктивних ситуаціях. Це обґрунтовує виділення внутрішньотипових кількісних морфотипів і побудову індивідуалізованого алгоритму. Мета: виконати морфофункціональну стратифікацію ушкоджень типу A ГПП: виділити КТ-морфометричні морфотипи, що відображають співвідношення локальної морфології перелому й деформаційної відповіді сегмента, і побудувати алгоритм, у якому морфотип формалізує базовий тактичний сценарій, а кількісні порогові значення — його модифікацію. Матеріали та методи. За даними КТ-морфометрії (CA, GA, A/P ratio, AVH ratio, AED, PED, HU) методами k-means і Gaussian mixture model виділено морфотипи; HU застосовано як модифікатор якості кістки. Кластеризацію оцінювали за silhouette, BIC і клінічною інтерпретованістю, відмінності — за критеріями Краскела — Уолліса/Манна — Уїтні та , дискримінаційну здатність — ROC-аналізом, зв’язок із результатом — відношенням шансів. Алгоритм побудовано за принципом «тип AO Spine морфотип базова тактика кількісні модифікатори». Результати. Усередині A1-A2 виділено три морфотипи — компенсований, субкомпенсований і декомпенсований (градієнт втрати передньої опори); усередині A3-A4 — два: кіфотико-деформаційний і компресійно-ретропульсійний. Морфотип тісно пов’язаний із реалізованою тактикою: при A1-A2 — перехід від спостереження до цементопластики та короткої транспедикулярної фіксації (ТПФ); при A3-A4 — вибір між довгою ТПФ і декомпресією з фіксацією. Порогові значення (CA > 14°/GA > 25° для довжини конструкції; рівень-залежний орієнтир стенозу 35/45/55 % для відкритої vs непрямої декомпресії; HU < 150 за аугментацію) уточнювали рішення. Кіфотико-деформаційний морфотип A3-A4 в усіх 40 спостереженнях лікували довгою ТПФ, компресійно-ретропульсійний — варіативно. Висновки. Морфотип доцільно використовувати як кількісне клініко-тактичне уточнення підтипу AO Spine: AO Spine задає морфологічну вісь, морфотип — рівень ухвалення базового рішення, а ASIA, задній лігаментозний комплекс і якість кістки залишаються обов’язковими модифікаторами. Алгоритм є дериваційною моделлю та потребує проспективної валідації.

Background. The choice of treatment strategy for type A injuries of the thoracolumbar junction (T11-L2) remains controversial. The AO Spine classification describes injury morphology and serves as an international language for communication; however, it is insufficient for individualized selection of a specific intervention, especially in complex reconstructive scenarios. This supports the identification of intratype quantitative morphotypes and the deve­lopment of an individualized treatment algorithm. The purpose was to perform morphofunctional stratification of type A thoracolumbar junction injuries by identifying CT morphometric morphotypes that reflect the relationship between local fracture morphology and the deformation response of the spinal segment, as well as to develop an algorithm in which the morphotype formalizes the baseline tactical scenario, while quantitative threshold values modify it. Materials and methods. Morphotypes were identified using CT morphometric parameters (CA, GA, A/P ratio, AVH ratio, AED, PED, and HU) with k-means clustering and Gaussian mixture model; HU was used as a modifier of bone quality. Clustering was assessed using silhouette, BIC, and clinical interpretability. Differences were evaluated using the Kruskal-Wallis/Mann-Whitney tests and test; discriminatory ability was assessed by ROC analysis, and the association with outcome was evaluated using odds ratios. The algorithm was constructed according to the principle “AO Spine type morphotype baseline treatment strategy quantitative modifiers”. Results. Within A1-A2 injuries, three morphotypes were identified: compensated, subcompensated, and decompensated, reflecting a gradient of anterior support loss. Within A3-A4 injuries, two morphotypes were identified: kyphotic-deformational and compression-retropulsion. The morphotype was closely associated with the implemented treatment strategy: in A1-A2 injuries, there was a transition from observation to cementoplasty and short-segment transpedicular fixation (TPF); in A3-A4 injuries, the choice was between long-segment TPF and decompression with fixation. Threshold values, including CA > 14°/GA > 25° for construct length, level-dependent canal stenosis thresholds of 35/45/55 % for open versus indirect decompression, and HU < 150 as an argument for augmentation, refined the baseline decision. The kyphotic-deformational A3-A4 morphotype was treated with long-segment TPF in all 40 cases, whereas treatment of the compression-retropulsion morphotype was variable. Conclusions. The morphotype may be used as a quantitative clinical and tactical refinement of the AO Spine subtype: AO Spine defines the morphological axis, the morphotype provides the level for baseline decision-making, while ASIA grade, posterior ligamentous complex, and bone quality remain mandatory modifiers. The proposed algorithm is a derivation model and requires prospective validation.

грудопоперековий перехід; ушкодження типу A; AO Spine; КТ-морфометрія; морфотип; алгоритм вибору тактики

thoracolumbar junction; type A injuries; AO Spine; CT morphometry; morphotype; treatment algorithm