Журнал «Медицина неотложных состояний» Том 22, №6, 2026

Актуальність. В умовах інтенсивних бойових дій фіксується безпрецедентне зростання пароксизмальних станів у військовослужбовців. До 40–50 % випадків, що первинно діагностуються як судомний синдром, є психогенними неепілептичними станами (ПНЕС) або функціональними нападами. Мета: аналіз нейробіологічних механізмів, оптимізація алгоритмів диференціальної діагностики та персоналізація лікування епілептичних і конверсійних нападів у цій когорті пацієнтів. Матеріали та методи. Проведено наративний огляд літератури щодо сучасних нейробіологічних концепцій розвитку посттравматичної епілепсії та ПНЕС у військово­службовців із вибуховими травмами, постконтузійним синдромом і посттравматичним стресовим розладом, доповнений ретроспективним аналізом власного досвіду спостереження військовослужбовців на базі Харківського військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України. Результати. Формування ПНЕС концептуалізовано через синдром «подвійного удару»: органічне дифузне аксональне ушкодження порушує низхідний інгібіторний контроль префронтальної кори над гіперактивною внаслідок стресу амігдалою, що, імовірно, призводить до соматичної конверсії афекту. Визначено адаптивний ступінчастий алгоритм діагностики для передових етапів евакуації, де ключовим інструментом за відсутності ЕЕГ є клінічна оцінка іктальних проявів («біля ліжка хворого») та відеофіксація станів із використанням доступних мобільних пристроїв. Обґрунтовано диференційовані терапевтичні стратегії. При посттравматичній епілепсії препаратами вибору є новітні протисудомні засоби (з огляду на ризик нейропсихіатричних ускладнень від леветирацетаму й нормотимічні переваги ламотриджину). При ПНЕС використання антиконвульсантів є ятрогенною помилкою; основою тактики лікування слугує депрескрайбінг, призначення селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та когнітивно-поведінкова терапія. Висновки. Зміна нозологічної парадигми (подолання стереотипу, що будь-які судоми є епілепсією) і впровадження мультидисциплінарного (невролого-психіатричного) підходу є критично важливими для уникнення нейротоксичної поліпрагмазії, запобігання необґрунтованій інвалідизації та збереження боєздатності військовослужбовців.

Background. An unprecedented increase in paroxysmal events among military personnel is observed in the context of intensive combat operations. Up to 40–50 % of cases initially diagnosed as seizure disorders are, in fact, psychogenic nonepileptic seizures (PNES), or functional seizures. This study purposed to analyze the underlying neurobiological mechanisms, optimize differential diagnostic algorithms, and personalize the treatment of epileptic and conversion seizures within this patient cohort. Materials and methods. A narrative literature review was conducted to evaluate current neurobiological concepts regarding the development of post-traumatic epilepsy and PNES in military personnel with blast-induced trauma, post-concussion syndrome, and post-traumatic stress disorder, supplemented by a retrospective analysis of proprietary clinic observational experience with military personnel at the Kharkiv Military Medical Clinical Center of the State Border Guard Service of Ukraine. Results. The pathogenesis of PNES is conceptualized via the “dual-hit” hypothesis: organic diffuse axonal injury disrupts the top-down inhibitory control of the prefrontal cortex over the stress-hyperactivated amygdala, likely resulting in the somatic conversion of affect. An adaptive, step-wise diagnostic algorithm for forward medical evacuation stages was established. In the absence of electroencephalography, the primary diagnostic tools are the bedside clinical evaluation of ictal semiology and video recording of the events using available mobile devices. Differentiated therapeutic strategies are substantiated. For post-traumatic epilepsy, novel anti-seizure medications are the drugs of choice, carefully weighing the risk of neuropsychiatric adverse effects associated with levetiracetam against the mood-stabilizing benefits of lamotrigine. For PNES, prescribing antiseizure medications constitutes an iatrogenic error; the foundational management strategy relies on deprescribing, the administration of selective serotonin reuptake inhibitors, and cognitive-behavioral therapy. Conclusions. Shifting the nosological paradigm (overcoming the stereotype that all seizures equate to epilepsy) and adopting a multidisciplinary neuropsychiatric approach are critical. This is essential to avoid neurotoxic polypharmacy, prevent unjustified medical discharge, and maintain the operational readiness of military personnel.

мінно-вибухова травма; психогенні неепілептичні стани; функціональні неврологічні розлади; посттравматична епілепсія; посттравматичний стресовий розлад; синдром «подвійного удару»; військова неврологія

blast-induced trauma; psychogenic nonepileptic seizures; functional neurological disorders; post-traumatic epilepsy; post-traumatic stress disorder; “dual-hit” hypothesis; military neurology