Международный неврологический журнал Том 22, №4, 2026
Вернуться к номеру
Підвищений ризик розвитку зловживання алкоголем на тлі посттравматичного стресового розладу під час війни: вчасно побачити та допомогти
Авторы: Тетяна Чистік
Рубрики: Неврология
Разделы: Справочник специалиста
Версия для печати
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — тяжке психічне захворювання, яке виникає після переживання травматичної події. Цей стан характеризується комплексом симптомів, як-от нав’язливі спогади, уникнення тригерів, гіперзбудження і негативні зміни в мисленні та настрої. ПТСР часто поєднується з біполярним розладом, депресією, тілесними ушкодженнями/хронічним болем, психозом, розладами особистості, спробою суїциду. Однак однією з найбільш поширених і серйозних проблем, з якими стикаються люди з ПТСР, є підвищений ризик розвитку алкоголізму.
Війна як причина ПТСР та алкоголізму
Війна — це сукупність екстремальних чинників, які назавжди змінюють людину. Кожен військовослужбовець стикається з постійною загрозою для життя, загибеллю товаришів, морально-етичними дилемами і необхідністю виконувати дії, що суперечать мирній моралі. Усе це створює благодатний ґрунт для розвитку ПТСР.
ПТСР — це не слабкість, а тяжкий психічний синдром, який є закономірною реакцією психіки на позамежні переживання. Симптоми ПТСР під час війни:
— повторне переживання травми (інтрузія). Людина мимоволі прокручує в голові тяжкі епізоди — це нав’язливі спогади. Можуть виникати флешбеки: у якийсь момент здається, що загроза знову тут і зараз. Часто мучать нічні кошмари з бойовими сценами. Такі переживання нерідко супроводжуються сильними вегетативними реакціями: холодним потом, тремтінням, прискореним пульсом, відчуттям, що не вистачає повітря;
— уникаюча поведінка. Людина намагається мінімізувати все, що нагадує про травму: відмовляється від розмов про службу, уникає певних місць, новин, зустрічей з товаришами. Іноді це виглядає як замкнутість або байдужість, хоча насправді є захисним механізмом психіки;
— негативні зміни в мисленні та настрої. З’являються стійкі тяжкі емоції: почуття провини (зокрема, «провини того, хто вижив»), сором, відчуження від близьких, відчуття, що життя втратило сенс. Може розвинутися депресія, втрачається інтерес до того, що раніше радувало. Іноді виникає відчуття відрізаності від майбутнього;
— підвищена збудливість і реактивність (гіперпильність). Людина перебуває в стані цілодобової готовності до небезпеки. Це проявляється як постійна тривожність, невмотивована агресія або спалахи гніву, неможливість розслабитися навіть у безпечній обстановці. Часто зустрічаються порушення сну (труднощі із засипанням, неспокійний сон), проблеми з концентрацією уваги;
— специфічні тригери. Певні стимули — раптовий гучний звук (салют, виляск), конкретний запах (пороху, пального), вид транспорту (танк, вертоліт), навіть певний пейзаж — можуть миттєво запускати тяжку реакцію, повертаючи до травматичного досвіду;
— фізичні (соматичні) прояви. Нерідко виникають головні болі, проблеми з апетитом, порушення роботи шлунково-кишкового тракту, тремор, нерівне дихання. Якщо була контузія, до психологічних симптомів можуть додаватися неврологічні: порушення пам’яті, світлобоязнь;
— проблеми з адаптацією. Часто виникають складнощі з поверненням до мирного життя: труднощі в спілкуванні з сім’єю і друзями, втрата мети, проблеми з працевлаштуванням.
Щоб заглушити ці нестерпні симптоми, військовий вдається до самолікування. Алкоголь діє швидко: він тимчасово притупляє тривогу, допомагає забутись і заснути. Однак це ілюзорне рішення. Регулярне вживання алкоголю для зняття симптомів ПТСР — прямий шлях до розвитку залежності від алкоголю.
Особливості розвитку алкоголізму при ПТСР під час війни
Алкоголь часто стає засобом самолікування для людей з посттравматичним стресовим розладом. Це пояснюється кількома психологічними та нейробіологічними механізмами:
— зняття симптомів тривоги. Алкоголь має седативний ефект і тимчасово знижує рівень тривожності, який є одним з основних симптомів розладу. Людина використовує алкоголь як швидкий спосіб втекти від болісних переживань;
— боротьба з безсонням і кошмарами. Багато людей з таким захворюванням страждають від порушень сну. Алкоголь допомагає їм заснути, хоч якість сну низька і на ранок симптоми можуть тільки посилитися;
— емоційне «оніміння». Алкоголь притупляє емоції, що для хворого може здаватися порятунком від постійного емоційного болю;
— соціальна ізоляція. Психічний розлад часто призводить до уникнення соціальних контактів. Алкоголь стає «компаньйоном» на самоті, що прискорює розвиток залежності.
При цьому, як свідчать дослідження, алкогольна залежність при ПТСР розвивається швидше і перебігає тяжче, що обумовлено біохімічними змінами в мозку, зокрема в системі винагороди та реакції на стрес. Характерними ознаками алкоголізму при ПТСР є: високопрогредієнтний перебіг (захворювання розвивається стрімко і має тяжкі наслідки); постійна форма зловживання; висока толерантність; швидка поява змінених форм сп’яніння; раннє виникнення алкогольних амнезій; більша тривалість абстинентного синдрому; виражений афективний компонент патологічного потягу.
Як запідозрити й діагностувати згубну пристрасть до алкоголю
Алкогольна залежність характеризується хворобливим потягом до вживання алкоголю, підвищенням толерантності (зростає опірність організму до алкогольного отруєння в разі прийому значної кількості алкогольних напоїв), втрачається контроль кількості споживання, виникає синдром відміни. За приблизними підрахунками, зловживання алкоголем скорочує тривалість життя людини на 15–17 років. Воно спричиняє зниження працездатності мозку, порушення пам’яті, уяви, сприйняття.
Алкогольна залежність зумовлюється кількома чинниками, а саме генетичними, епігенетичними та соціально-психологічними. Важливо, що внесок кожного з чинників оцінюється приблизно в 30 %.
Виділяють такі стадії алкогольної залежності: побутове пияцтво, запійні епізоди, деградація. Алкогольній залежності притаманне послаблення захисних рефлексів — нудоти, блювання, слиновиділення. У разі прийому великих доз алкоголю можливі галюцинації, гострі психози, втрата пам’яті. Порушуються мотиви поведінки, хворий здійснює вчинки, не властиві йому раніше, не доводить розпочату справу до завершення.
Наштовхнути на думку про надмірне захоплення пацієнта алкоголем можуть дані госпітальної шкали тривоги й депресії (HADS), оскільки ці стани часто йдуть пліч-о-пліч. У вітчизняному протоколі лікування ПТСР на третинному рівні надання медичної допомоги серед інших діагностичних інструментів рекомендується застосовувати тест AUDIT. Він розроблений Всесвітньою організацією охорони здоров’я і призначений для виявлення алкогольної залежності. Тест містить 10 запитань, сумарна кількість балів ≥ 15 дає змогу запідозрити наявність алкогольної залежності в обстежуваного.
Проста перевірка для пацієнта — дати відповідь на 2 запитання.
Як часто ви випиваєте ≥ 6 порцій алкоголю на день? (Під порцією мається на увазі 10–12 г чистого спирту, що відповідає 340 мл пива, 150 мл вина чи 50 мл міцного напою.)
Чи траплялися з вами протягом останніх пів року неприємності, спричинені вживанням алкоголю?
Відповідь на перше запитання «щомісяця або частіше» і ствердна відповідь на друге запитання з імовірністю понад 90 % вказують на наявність алкогольної залежності.
Досить точною є анкета CAGE: вона має чутливість стосовно алкоголізму на рівні 88 %, специфічність — на рівні 83 %.
1. Чи виникає у вас думка припинити вживання алкоголю?
2. Чи набридає вам критика інших осіб із приводу вживання алкоголю?
3. Чи спостерігається у вас погіршення самопочуття або відчуття провини через уживання алкоголю?
4. Чи знайома вам ситуація, коли ви розпочинаєте ранок зі вживання алкоголю, щоб заспокоїтися і/або усунути явища похмілля?
Інтерпретація результатів: 2 відповіді «так» свідчать про ймовірну алкогольну залежність.
Принципи лікування алкогольної залежності
У лікуванні алкогольної залежності виділяють підготовчу стадію, стадію активного антиалкогольного лікування і підтримувальну терапію. Вважається, що підтримувальна терапія триває місяці й навіть роки.
На підготовчій стадії проводяться: дезінтоксикація; симптоматична терапія (лікування супутньої патології); загальнозміцнювальні процедури (дієта, призначення вітамінів тощо); раціональна психотерапія.
Як заходи активного антиалкогольного лікування застосовуються: психотерапія (групова, яка є значно ефективнішою за індивідуальну, — зустрічі анонімних алкоголіків, 12 кроків); призначення антидепресантів (за потреби), сенсибілізувальна (або аверсійна, від лат. aversio — відраза) терапія. Препарати для аверсійної терапії призначені для формування стійкої відрази до алкоголю, вони мають характеризуватися низькою токсичністю й добрим профілем безпеки, бути зручними у використанні.
Після вживання алкоголю у хворих, які приймають аверсійні препарати, з’являються:
— відчуття жару, гіперемія обличчя і тіла через розширення судин;
— пітливість;
— сухість у роті;
— нудота, блювання, слабкість;
— головний біль, запаморочення, відчуття страху.
Така алкоголь-асоційована реакція триває від 30 хв до 2 год, минає самостійно і не потребує медичного втручання. Коли симптоми зникають, пацієнти зазвичай відчувають виснаження, поринають у сон.
Мідзо® ( ZDRAVO, Україна) — ефективна аверсійна терапія алкоголізму
Мідзо® (ціанамід) належить до препаратів, що викликають сенсибілізацію до алкоголю (етанолу). Механізм дії подібний до такого в дисульфіраму, проте інгібування ферментів дисульфірамом необоротне, натомість при застосуванні Мідзо® воно має оборотний характер (протягом 8–12 год). Це підвищує безпеку і поліпшує –комплаєнс при лікуванні алкоголізму Мідзо®.
Метаболізм алкоголю в нормі та на тлі лікування Мідзо® і дисульфірамом схематично зображений на рис. 1, 2.
/20.jpg)
Так само, як і дисульфірам, Мідзо® пригнічує активність ацетальдегіддегідрогенази — ферменту, що бере участь в окиснювальному метаболізмі етанолу. У результаті затримується перетворення ацетальдегіду в оцтову кислоту. Накопичений ацетальдегід має токсичну дію: провокує появу відчутного дискомфорту (приплив крові до обличчя, нудоту, тахікардію, задишку) при вживанні алкоголю, проявляє активність через 45–60 хв і діє до 12 год. У разі переходу пацієнта з прийому дисульфіраму на терапію препаратом Мідзо® потрібно зробити 10-денну перерву для повного очищення організму. Цей ефект від Мідзо® досягається тільки в разі вживання спиртних напоїв. Без вживання алкоголю препарат не чинить токсичного впливу.
Препарат Мідзо® (ціанамід 60 мг) випускається у формі крапель для перорального застосування у флаконі з крапельницею (4 флакони). Виробляється в Італії. В Україні препарат представляє компанія ZDRAVO.
Основний принцип дії Мідзо® — формування умовно-рефлекторної відрази до алкоголю. Препарат застосовується внутрішньо з будь-якою рідиною, яка не містить алкоголю. В 1 краплі Мідзо® міститься 3 мг ціанаміду.
Добова доза — 36–75 мг (12–25 крапель) у 2 прийоми з інтервалом 12 год. Розчин прозорий, не має запаху та смаку. Вміст 1 упаковки розрахований на 1–1,5 міс. прийому. Курс лікування — щонайменше 3 міс.
NB! Ціанамід руйнується під дією високої температури, тому його не варто додавати в гарячу їжу та напої.
До переваг препарату Мідзо® як засобу для лікування хронічного алкоголізму та профілактики рецидивів відносять сприятливий профіль безпеки (не спричиняє ускладнень, які загрожують життю); м’якшу дію порівняно з такою дисульфіраму; відсутність смаку та запаху; контрольованість впливу (швидкий початок дії, її тривалість — 12 год).