Международный неврологический журнал Том 22, №4, 2026

Синдром подразненого кишечника є одним із найбільш поширених розладів взаємодії кишечника та головного мозку та становить важливу міждисциплінарну проблему сучасної гастроентерології і неврології. Поданий огляд присвячено аналізу еволюції наукових уявлень про синдром подразненого кишечника від перших симптом-орієнтованих діагностичних підходів до сучасного Римського консенсусу V (2026). Метою роботи стало узагальнення сучасних даних щодо змін діагностичних критеріїв, нейробіологічних механізмів розвитку захворювання, ролі осі «кишечник — головний мозок», центральної сенситизації, сучасних можливостей нейровізуалізації та персоналізованих підходів до лікування. Методологічною основою дослідження став аналіз сучасних наукових публікацій, систематичних оглядів, метааналізів та міжнародних клінічних рекомендацій. Пошук літератури здійснювали в міжнародних наукометричних і бібліографічних базах даних Scopus, Web of Science, PubMed та Embase. Додатково проаналізовано офіційні документи Rome Foundation. Пошук проводили із застосуванням комбінацій ключових слів, що стосувалися синдрому подразненого кишечника, розладів взаємодії кишечника та головного мозку, центральної сенситизації, нейромодуляції, функціональної магнітно-резонансної томографії та персоналізованої медицини. У результаті встановлено, що Римський консенсус V відображає перехід від концепції функціональних гастроінтестинальних розладів до моделі розладів взаємодії кишечника та головного мозку. Відповідно, оновлені критерії передбачають позитивну клінічну діагностику, використання багатовимірного клінічного профілю та персоналізованого алгоритму ведення пацієнтів. Більш того, сучасні нейровізуалізаційні дослідження підтверджують порушення функціональної активності мереж головного мозку, відповідальних за центральну обробку вісцеральної аферентації та низхідну модуляцію болю. Це обґрунтовує застосування центральних нейромодуляторів, когнітивно-поведінкової терапії, гіпнотерапії, орієнтованої на кишечник, а також інших механізм-орієнтованих методів лікування поряд із традиційною фармакотерапією. Отже, сучасне розуміння синдрому подразненого кишечника як нейробіологічного розладу взаємодії кишечника та головного мозку визначає нові підходи до його діагностики та лікування, сприяє розвитку нейрогастроентерології та відкриває перспективи персоналізованої терапії із застосуванням центральної нейромодуляції.

Irritable bowel syndrome is one of the most prevalent disorders of gut-brain interaction and represents an important interdisciplinary challenge for both gastroenterology and neurology. This review analyzes the evolution of scientific concepts regarding irritable bowel syndrome, from the earliest symptom-based diagnostic approaches to the recently published Rome V Consensus (2026). The review aims to summarize current evidence on changes in diagnostic criteria, neurobiological mechanisms, the gut-brain axis, central sensitization, functional neuroimaging findings, and personalized therapeutic strategies. The methodological basis of the study was the analysis of recent scientific publications, systematic reviews, meta-analyses, and international clinical guidelines. Literature search was conducted in the international bibliographic databases Scopus, Web of Science, PubMed, and Embase. In addition, official Rome Foundation documents were analyzed. The search strategy combined the keywords: irritable bowel syndrome, disorders of gut-brain interaction, central sensitization, neuromodulation, functional magnetic resonance imaging, personalized medicine. The analysis demonstrates that the Rome V Consensus reflects a transition from the concept of functional gastrointestinal disorders to the model of disorders of gut-brain interaction. Consequently, the updated criteria emphasize positive diagnosis, multidimensional clinical assessment, and mechanism-based personalized management. Moreover, contemporary neuroimaging studies confirm disruptions in the functional activity of brain networks responsible for the central processing of visceral afferentation and the descending pain modulation. These findings provide a rationale for the use of central neuromodulators, cognitive behavioral therapy, gut-directed hypnotherapy, and other brain-directed interventions together with conventional gastrointestinal treatment. Overall, current understanding of irritable bowel syndrome as a neurobiological disorder of gut-brain interaction determines new approaches to its diagnosis and treatment, contributes to the development of neurogastroenterology and opens new prospects for individualized therapy using central neuromodulation.

розлади кишково-мозкової взаємодії; Римські критерії; вісь «мозок — кишечник»; синдром подразненого кишечника; нейрогастроентерологія; огляд

disorders of gut-brain interaction; Rome Criteria; gut-brain axis; irritable bowel syndrome; neurogastroenterology; review