Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Международный эндокринологический журнал Том 22, №7, 2026

Вернуться к номеру

Вплив фізіологічної дози селену на функціональний стан щитоподібної залози та маркери автоімунітету у пацієнтів з автоімунним тиреоїдитом

Авторы: Паньків В.І.
ДНП «Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України», м. Київ, Україна

Рубрики: Эндокринология

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати


Резюме

Актуальність. Автоімунний тиреоїдит (АІТ) залишається одним із найпоширеніших автоімунних захворювань щитоподібної залози та однією з основних причин розвитку первинного гіпотиреозу. Поряд із генетичною схильністю та впливом факторів довкілля дедалі більше уваги приділяється забезпеченості організму мікронутрієнтами, необхідними для нормального функціонування щитоподібної залози. Особливий інтерес становить селен — мікроелемент, який входить до складу низки селенопротеїнів, залучених до метаболізму тиреоїдних гормонів, антиоксидантного захисту та підтримання окисно-відновного балансу в тиреоцитах. Матеріали та методи. У проспективному відкритому рандомізованому дослідженні оцінювали вплив застосування 100 мкг селену на добу протягом 6 місяців у жінок з АІТ в еутиреоїдному стані та з субклінічним гіпотиреозом. Результати. На тлі застосування селену встановлено статистично значуще зниження рівня антитіл до тиреоїдної пероксидази, а серед пацієнток із субклінічним гіпотиреозом — також позитивну динаміку рівня тиреотропного гормону. Небажаних явищ протягом періоду спостереження не зареєстровано. Висновки. Отримані результати дозволяють розглядати забезпечення селеном як один із потенційних компонентів комплексного підходу до ведення окремих пацієнтів з АІТ. Водночас підкреслено необхідність персоніфікованого підходу та подальших контрольованих досліджень.

Background. Autoimmune thyroiditis (AIT) remains one of the most common autoimmune thyroid diseases and one of the leading causes of primary hypothyroidism. In addition to genetic predisposition and influence of environmental factors, increasing attention is being paid to the body’s supply with micronutrients essential for normal thyroid function. Of particular interest is selenium, an essential trace element that is a component of various selenoproteins involved in thyroid hormone metabolism, antioxidant defense, and the maintenance of redox balance within thyrocytes. Materials and methods. A prospective, open-label, randomized study evaluated the effect of 100 µg of selenium daily for 6 months in women with AIT who were either euthyroid or had subclinical hypothyroidism. Results. Selenium supplementation resulted in a statistically significant decrease in thyroid peroxidase antibody levels; among patients with subclinical hypothyroidism, a favorable trend of thyroid-stimulating hormone levels was also observed. No adverse events were recorded during the observation period. Conclusions. These findings suggest that selenium supplementation may be considered a potential component of a comprehensive management strategy for selected patients with AIT, while highlighting the need for an individualized approach and further controlled studies.


Ключевые слова

автоімунний тиреоїдит; щитоподібна залоза; селен; антитіла до тиреоїдної пероксидази; субклінічний гіпотиреоз; тиреотропний гормон

autoimmune thyroiditis; selenium; thyroid peroxidase antibodies; subclinical hypothyroidism; thyroid-stimulating hormone

Вступ

Автоімунний тиреоїдит (АІТ) є хронічним автоімунним захворюванням, при якому втрата імунологічної толерантності до антигенів щитоподібної залози супроводжується лімфоцитарною інфільтрацією її паренхіми та утворенням антитіл до тиреоїдної пероксидази (АТ-ТПО) й тиреоглобуліну. За даними, наведеними у вихідній роботі, частота АІТ становить близько 10 % серед жінок та 2 % серед дорослих чоловіків [1]. У частини пацієнтів захворювання з часом може призводити до зниження функціонального резерву щитоподібної залози та розвитку гіпотиреозу.
Патогенез АІТ є багатофакторним. Значення мають генетична схильність, фактори навколишнього середовища, інфекції, особливості надходження йоду, а також стан забезпечення організму іншими мікронутрієнтами [2, 3]. На особливу увагу заслуговують йод і селен, оскільки обидва безпосередньо пов’язані з фізіологією щитоподібної залози.
Водночас принцип «чим більше — тим краще» для мікронутрієнтів неприйнятний. Як дефіцит, так і надлишкове надходження йоду можуть несприятливо впливати на функціональний стан щитоподібної залози. Тому сучасний підхід передбачає підтримання фізіологічного забезпечення мікроелементами та оцінку індивідуального клінічного контексту [4, 5].
Біологічне обґрунтування ролі селену. Щитоподібна залоза вирізняється високою концентрацією селену. Біологічні ефекти селену реалізуються переважно через селенопротеїни. У тканині щитоподібної залози представлені, зокрема, глутатіонпероксидази, дейодинази та селенопротеїн P [6–8].
Селенозалежні дейодинази беруть участь у метаболізмі тиреоїдних гормонів. Іншим важливим напрямом є антиоксидантний захист тиреоцита. Синтез тиреоїдних гормонів фізіологічно пов’язаний з утворенням перекису водню (H2O2), а глутатіонпероксидази беруть участь у його нейтралізації та підтриманні окисно-відновного балансу в клітинах щитоподібної залози.
Клінічний інтерес до селену при АІТ значною мірою пов’язаний із можливістю впливу на маркери тиреоїдної автоімунності. Результати досліджень у цій сфері не є повністю однорідними: у низці робіт додаткове застосування селену супроводжувалося зниженням титру АТ-ТПО, тоді як в інших дослідженнях вираженої динаміки антитіл не спостерігали. В окремих роботах на тлі прийому селену реєстрували також зміни тиреотропного гормону (ТТГ) [6, 8–13].
Мета дослідження: вивчити вплив фізіологічної дози селену на перебіг автоімунного тиреоїдиту, функціональний стан щитоподібної залози та динаміку маркерів тиреоїдного автоімунітету.

Матеріали та методи

У проспективне відкрите рандомізоване дослідження були включені 66 пацієнток жіночої статі з АІТ віком від 21 до 52 років: 46 осіб із підвищеним титром АТ-ТПО без порушення функціонального стану щитоподібної залози та 20 пацієнток із субклінічним гіпотиреозом (ТТГ 4,2–10,0 мМО/л) і підвищеним титром АТ-ТПО.
Після отримання інформованої згоди пацієнтки за допомогою відкритої блокової рандомізації були розподілені на дві групи. До основної групи увійшли 33 пацієнтки (23 з підвищеним титром АТ-ТПО та 10 із субклінічним гіпотиреозом), до контрольної — також 33 пацієнтки з аналогічним розподілом. Тривалість спостереження становила 6 місяців.
Пацієнтки основної групи отримували Селефікс: одна капсула містила 50 мг збагачених селеном дріжджів Saccharomyces cerevisiae, що відповідало 100 мкг селену. Препарат призначали по одній капсулі 1 раз на добу після їди протягом шести місяців. Пацієнтки контрольної групи перебували під динамічним наглядом.
На початку дослідження та кожні 3 місяці оцінювали ТТГ, вільний Т4, вільний Т3, АТ-ТПО, антитіла до тиреоглобуліну (АТ-ТГ), а також ультразвукову картину щитоподібної залози. Лабораторні дослідження виконували імунохімічним методом з електрохемілюмінесцентною детекцією (ECLIA) на платформі COBAS 6000 із використанням тест-систем Roche Diagnostics. УЗД проводили апаратом Hitachi EUB-405 plus із лінійним датчиком 7,5 МГц.
Статистичний аналіз проводили з використанням Excel (Microsoft Office, США) та Statistica 7.0 (Statsoft, США). Результати вважали статистично значущими при p ≤ 0,05. Усі включені пацієнтки завершили дослідження. Протокол дослідження схвалено комітетом з етики ДНП «Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України» (протокол № 3-2026 від 2 березня 2026 р.).

Результати

На початковому етапі дослідження за показниками ТТГ, вТ4, вТ3, АТ-ТПО, АТ-ТГ та об’ємом щитоподібної залози за даними УЗД статистично значущих відмінностей між групами не спостерігалося (p > 0,05).
Пацієнтки з АІТ в еутиреоїдному стані
Після 6 місяців застосування селену в пацієнток з АІТ в еутиреоїдному стані рівень АТ-ТПО знизився з 173,80 ± 6,82 до 138,43 ± 8,39 МО/мл (p = 0,03). Через 6 місяців рівень АТ-ТПО становив 138,43 ± 8,39 МО/мл в основній групі проти 194,32 ± 9,38 МО/мл у контрольній групі (p = 0,04).
Пацієнтки з АІТ та субклінічним гіпотиреозом
У групі пацієнток із субклінічним гіпотиреозом через 6 місяців рівень ТТГ становив 3,89 ± 0,26 мкМО/мл в основній групі проти 5,01 ± 0,38 мкМО/мл у контрольній (p = 0,04). Рівень АТ-ТПО становив відповідно 193,81 ± 15,09 та 297,28 ± 18,07 МО/мл (p = 0,03).
Наприкінці спостереження у всіх 10 пацієнток із субклінічним гіпотиреозом, які отримували Селефікс, визначався еутиреоїдний стан (ТТГ < 4,2 мкМО/мл). У контрольній групі субклінічний гіпотиреоз зберігався у 8 із 10 (80 %) пацієнток.
Протягом шести місяців не було виявлено статистично значущих змін ехогенності паренхіми або об’єму щитоподібної залози. У процесі дослідження небажані явища не були відзначені.

Обговорення

Отримані результати свідчать про позитивну динаміку маркерів тиреоїдної автоімунності на тлі застосування фізіологічної дози селену. У пацієнток з АІТ в еутиреоїдному стані шестимісячне застосування 100 мкг селену на добу супроводжувалося статистично значущим зниженням АТ-ТПО.
На окремий розгляд заслуговують результати в невеликій підгрупі пацієнток із субклінічним гіпотиреозом. Через шість місяців рівень ТТГ був статистично значуще нижчим у групі селену порівняно з контролем, а всі 10 пацієнток основної групи досягли визначеного в дослідженні еутиреоїдного стану. З огляду на невеликий розмір цієї підгрупи результат потребує обережної інтерпретації та підтвердження в більших контрольованих дослідженнях.
Результати узгоджуються з частиною опублікованих досліджень, у яких застосування селену асоціювалося зі зниженням титрів тиреоїдних автоантитіл або змінами ТТГ [8–13, 17, 21]. Водночас літературні дані залишаються неоднорідними, що може бути пов’язано з вихідним селеновим статусом, дозою та формою селену, тривалістю застосування, функціональним станом щитоподібної залози та дизайном досліджень.
Важливо, що зниження титру АТ-ТПО є лабораторною динамікою і не повинно автоматично трактуватися як самостійна клінічна кінцева точка. Отримані дані не дають підстав розглядати селен як заміну стандартній терапії гіпотиреозу, але підтримують подальше вивчення забезпечення селеном як потенційно модифікованого фактора у комплексному веденні окремих пацієнтів з АІТ.
Обмеження дослідження. Основними обмеженнями дослідження є невеликий обсяг вибірки, особливо підгрупи пацієнток із субклінічним гіпотиреозом, відсутність оцінки комплаєнтності щодо прийому селену, визначення концентрації селену в сироватці крові та плацебо-контролю. Тому результати потребують підтвердження у більших подвійних сліпих плацебо-конт–рольованих дослідженнях.

Висновки

1. Застосування 100 мкг селену на добу протягом 6 місяців у пацієнток з автоімунним тиреоїдитом в еути–реоїдному стані супроводжувалося статистично значущим зниженням рівня АТ-ТПО.
2. У пацієнток з АІТ та субклінічним гіпотиреозом на тлі застосування селену встановлено статистично значущі міжгрупові відмінності рівнів ТТГ та АТ-ТПО через 6 місяців.
3. Наприкінці спостереження всі 10 пацієнток із субклінічним гіпотиреозом в основній групі мали ТТГ < 4,2 мкМО/мл, тоді як у 80 % пацієнток контрольної групи субклінічний гіпотиреоз зберігався.
4. Протягом шестимісячного періоду спостереження статистично значущих змін об’єму та ехогенності щитоподібної залози не виявлено; небажаних явищ не зареєстровано.
5. Отримані результати підтримують доцільність подальшого вивчення фізіологічних доз селену як компонента персоніфікованого підходу до ведення пацієнтів з АІТ.
Конфлікт інтересів. Не заявлений.
 
Отримано/Received 17.08.2026
Рецензовано/Revised 30.09.2026
Прийнято до друку/Accepted 10.10.2026

Список литературы

  1. Vargas-Uricoechea H, Castellanos-Pinedo A, Urrego-Nogue–ra K, et al. A Scoping Review on the Prevalence of Hashimoto's Thyroiditis and the Possible Associated Factors. Med Sci (Basel). 2025;13(2):43. doi: 10.3390/medsci13020043.
  2. Vargas-Uricoechea H, Castellanos-Pinedo A, Meza-Cabrera IA, et al. Iodine Intake from Universal Salt Iodization Programs and Hashimoto's Thyroiditis: A Systematic Review. Diseases. 2025;13(6):166. doi: 10.3390/diseases13060166.
  3. Klubo-Gwiezdzinska J, Wartofsky L. Hashimoto thyroiditis: an evidence-based guide to etiology, diagnosis and treatment. Pol Arch Intern Med. 2022;132(3):16222. doi: 10.20452/pamw.16222.
  4. Dillon CF, Weisman MH, Leung AM, et al. Autoimmune Thyroid Disease in the United States: Population Prevalence, Diagnosis Rates, and Trends. J Endocr Soc. 2025;9(10):bvaf120. doi: 10.1210/jendso/bvaf120.
  5. Teti C, Panciroli M, Nazzari E, et al. Iodoprophylaxis and thyroid autoimmunity: an update. Immunol Res. 2021;69(2):129-138. doi: 10.1007/s12026-021-09192-6.
  6. Tian X, Li N, Su R, Dai C, Zhang R. Selenium Supplementation May Decrease Thyroid Peroxidase Antibody Titer via Reducing Oxidative Stress in Euthyroid Patients with Autoimmune Thyroiditis. Int J Endocrinol. 2020;2020:9210572. doi: 10.1155/2020/9210572.
  7. Zhang H, Yang Y, Liu S, Yang Y, Liu Z. Clinical efficacy of selenium supplementation in patients with Hashimoto thyroi–ditis: A systematic review and meta-analysis. Medicine (Baltimore). 2025;104(35):e44043. doi: 10.1097/MD.0000000000044043.
  8. Wichman J, Winther KH, Bonnema SJ, Hegedüs L. Selenium Supplementation Significantly Reduces Thyroid Autoantibody Levels in Patients with Chronic Autoimmune Thyroiditis: A Systematic Review and Meta-Analysis. Thyroid. 2016;26(12):1681-1692. doi: 10.1089/thy.2016.0256.
  9. Wang LF, Sun RX, Li CF, Wang XH. The effects of sele–nium supplementation on antibody titres in patients with Hashimotoʼs thyroi–ditis. Endokrynol Pol. 2021;72(6):666-667. doi: 10.5603/EP.a2021.0074.
  10. van Zuuren EJ, Albusta AY, Fedorowicz Z, Carter B, Pijl H. Selenium Supplementation for Hashimoto's Thyroiditis: Summary of a Cochrane Systematic Review. Eur Thyroid J. 2014;3(1):25-31. doi: 10.1159/000356040.
  11. Erdal M, Sahin M, Hasimi A, Uckaya G, Kutlu M, Saglam K. Trace element levels in hashimoto thyroiditis patients with subclini–cal hypothyroidism. Biol Trace Elem Res. 2008;123(1-3):1-7. doi: 10.1007/s12011-008-8117-8.
  12. Mazokopakis EE, Papadakis JA, Papadomanolaki MG, et al. Effects of 12 months treatment with L-selenomethionine on serum anti-TPO levels in patients with Hashimotoʼs thyroiditis. Thyroid. 2007;17(7):609-612. doi: 10.1089/thy.2007.0040.
  13. Minnetti M, Sada V, Feola T, et al. Selenium Supplementation in Pregnant Women with Autoimmune Thyroiditis: A Practical Approach. Nutrients. 2022;14(11):2234. doi: 10.3390/nu14112234.
  14. Karimi F, Omrani GR. Effects of selenium and vitamin C on the serum level of antithyroid peroxidase antibody in patients with autoimmune thyroiditis. J Endocrinol Invest. 2019;42:481-487. doi: 10.1007/s40618-018-0944-7.
  15. Tian J, Guo F, Rao HH, et al. Autoimmune thyroiditis and comorbid autoimmune diseases: global research landscape and future directions. Front Immunol. 2026;17:1746955. doi: 10.3389/fimmu.2026.1746955.
  16. Kara E, Aycan Z. Serum selenium levels in children and ado–lescents with Hashimoto's thyroiditis: a cross-sectional case-control study. J Pediatr Endocrinol Metab. 2026;39(6):567-572. doi: 10.1515/jpem-2025-0677.
  17. Mantovani G, Isidori AM, Moretti C, et al. Selenium supplementation in the management of thyroid autoimmunity during pregnancy: results of the SERENA study, a randomized, double-blind, placebo-controlled trial. Endocrine. 2019;66(3):542-550. doi: 10.1007/s12020-019-01958-1.
  18. Cahoon EK, Grimm E, Mabuchi K, et al. Prevalence of Thyroid Nodules in Residents of Ukraine Exposed as Children or Adolescents to Iodine-131 from the Chornobyl Accident. Thyroid. 2024;34(7):890-898. doi: 10.1089/thy.2023.0654.
  19. Kryczyk-Kozioł J, Prochownik E, Dobrowolska-Iwa–nek J, et al. Iodine and Selenium Status in Relation to Thyroid and Immune Functions. Nutrients. 2025;17(12):1952. doi: 10.3390/nu17121952.
  20. Potorac A, Munteanu O, Baros A, Stoica EE, Cirstoiu MM. Autoimmune thyroiditis in pregnancy: epidemiology, clini–cal impact, and contemporary management challenges. J Med Life. 2026;19(6):426-432. doi: 10.25122/jml-2026-0019.
  21. Hu Y, Feng W, Chen H, et al. Effect of selenium on thyroid autoimmunity and regulatory T cells in patients with Hashimotoʼs thyroiditis: A prospective randomized-controlled trial. Clin Transl Sci. 2021;14(4):1390-1402. doi: 10.1111/cts.12993.

Вернуться к номеру