Журнал «Травма» Том 27, №5, 2026
Вернуться к номеру
Вплив застосування нових технологій на ефективність оперативного лікування хворих із черезвертлюговими переломами стегнової кістки
Авторы: Калашніков А.В., Сабарна Ю.Х.М.
ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», м. Київ, Україна
Рубрики: Травматология и ортопедия
Разделы: Клинические исследования
Версия для печати
Актуальність. На попередньому етапі нами було проведено аналіз напружень у системі кістка — імплантат при виконанні остеосинтезу у хворих із черезвертлюговими переломами типу А1, А2 та А3. Цікавим у науковому плані вважаємо провести клінічне дослідження з визначення ефективності оперативного лікування групи хворих із переломами проксимального відділу стегнової кістки (ППВСК), у якій впроваджено під час оперативного втручання висновки біомеханічного дослідження, та групи хворих із ППВСК, у якій остеосинтез виконувався за традиційною методикою. Мета: визначити вплив застосування нових технологій блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу на ефективність оперативного лікування хворих із черезвертлюговими переломами стегнової кістки. Матеріали та методи. Матеріалом дослідження став аналіз історій хвороби, рентгенограм та клінічне обстеження 100 хворих із черезвертлюговими переломами стегнової кістки, які проходили оперативне лікування на базі ДУ «Національний інститут травматології та ортопедії НАМН України» в період 2015–2024 рр. Для визначення ефективності хірургічного лікування проводили обстеження хворих через 4,5 та 12 місяців після проведеного оперативного втручання, використовуючи бальну класифікацію стану кульшового суглоба за Harris. Оцінку самопочуття хворих визначали за опитувальником SF-36. Дані статистично оброблені. Результати. Проведеними нами клінічними дослідженнями доведена висока ефективність впровадження нових технологій (диференційований підхід щодо використання фіксуючих гвинтів залежно від типу ППВСК згідно з класифікацією АО). Висновки. Проведене клінічне дослідження з метою визначення ефективності впровадження диференційованого підходу щодо використання фіксуючих гвинтів залежно від типу ППВСК згідно з класифікацією АО. Визначено статистично вірогідне (р < 0,05) збільшення ефективності лікування в групі, у якій використовували диференційований підхід, згідно з бальною класифікацією стану кульшового суглоба за Harris (82,32 та 91,35 бала) через 4,5 і 12 місяців після оперативного втручання. Визначено статистично вірогідне (р < 0,05) поліпшення самопочуття хворих дослідної групи порівняно з контрольною групою за компонентами фізичного функціонування (90,08 бала та 71,62 бала відповідно), інтенсивності болю (88,13 бала у дослідній та 70,18 бала у контрольній групі), життєвої активності (92,49 та 70,44 бала) та соціального функціонування (90,25 бала у дослідній та 69,20 бала у контрольній групі) згідно з класифікацією SF-36 через 4,5 і 12 місяців після оперативного втручання. Таким чином, визначена висока ефективність впровадження нових технологій у лікуванні хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки. Рекомендовано впровадити їх у практику травматологів на теренах України.
Background. At the previous stage, we conducted analysis of stresses in the bone-implant system during osteosynthesis in patients with types A1, A2, and A3 transtrochanteric fractures. We consider it scientifically interesting to conduct a clinical study to determine the effectiveness of surgical treatment of a group of patients with proximal femoral fracture (PFF) in which the conclusions of a biomechanical study were implemented during surgery, and a group of patients with PFF in which osteosynthesis was performed using the traditional method. The purpose is to evaluate the impact of new technologies for intramedullary nailing on the effectiveness of surgical treatment of patients with transtrochanteric fractures of the femur. Materials and methods. The study material was the analysis of medical histories, radiographs and clinical examination of 100 patients with transtrochanteric fractures of the femur who underwent surgical treatment at the State Institution “Institute of Traumatology and Orthopedics of NAMSU” from 2015 to 2024. To determine the effectiveness of surgical treatment, examination of patients was performed 4.5 and 12 months after the surgical intervention using the Harris Hip Score. The patients’ well-being was assessed on the SF-36 questionnaire. The data were statistically processed. Results. Our clinical studies have proven the high effectiveness of implementing new technologies (differentiated approach to the use of fixing screws depending on the type of PFF according to the AO classification). Conclusions. A clinical study was conducted to evaluate the effectiveness of a differentiated approach to the use of fixation screws depending on the type of PFF according to the AO classification. There was a statistically significant (p < 0.05) increase in the effectiveness of treatment in the group with a differential approach on to the Harris Hip Score (82.32 and 91.35 points) 4.5 and 12 months after surgery. A statistically significant (p < 0.05) increase in the well-being of patients from the experimental group was found compared to the controls on the components of physical functioning (90.08 and 71.62 points, respectively), pain intensity (88.13 and 70.18 points), life activity (92.49 and 70.44 points) and social functioning (90.25 and 69.20 points) according to the SF-36 classification 4.5 and 12 months after surgery. Thus, the high effectiveness of the implementation of new technologies in the treatment of patients with proximal femoral fractures has been determined and it is recommended to introduce them into the practice of traumatologists in Ukraine.
переломи; остеосинтез; кістка; лікування; технології; ефективність лікування
fractures; osteosynthesis; bone; treatment; technologies; effectiveness of treatment
