Газета «Новости медицины и фармации» 20 (300) 2009

Окремі редакції понад 200 сучасних періодичних медичних видань України більш-менш регулярно надсилають мені свою продукцію без моєї попередньої передплати, за що я їм вдячний.

Несподівано вперше отримав «Новости медицины и фармации» (2009, № 17). Пильно переглянувши видання, зробив висновок, що це число отримав у зв''язку з публікацією «Открытого письма к X сьезду Всеукраинской врачебной ассоциации» (с. 21–24), де саме згадано й моє прізвище (у російській транскрипції має бути Пыриг) як причетного до створення одного з проектів Етичного кодексу лікаря України.

Повинен відзначити, що автор відкритого листа К.П. Воробйов, к.м.н., врач-анестезіолог, член правління Лікарської асоціації Луганської області, володіє знаннями й матеріалом із проблеми лікарської етики, і дуже жаль, що своїми коментарями він не відгукнувся на пропозицію подати свої доповнення до проекту Етичного кодексу, який був опублікований у газеті «Ваше здоров''я» 1 травня цього року. Виклад пропозицій, які тоді надійшли, зайняв близько 20 сторінок і був опрацьований спільною робочою групою представників Всеукраїнського лікарського товариства (ВУЛТ) та МОЗ України за участю голови Комітету з біоетики НАН України, академіка НАН, віце-президента АМН України проф. Ю.І. Кундієва. (До речі, ВУЛТ коректніше перекладати російською не «врачебная ассоциация», а «врачебное общество». Чи погодиться автор «открытого письма»?)

К.м.н. К.П. Воробйов з образою висловився, що публікацію його тез у збірнику X з''їзду ВУЛТ слід було оплатити. Це ж загальноприйнято в нас, і тому посилатися на те, що «во всем мире...» некоректно. Даремно він у зв''язку з необхідністю оплати публікації заявляє: «Можно себе представить, как формируется программа докладов съезда...» Посилаючись на те, що «во всем мире…», він, очевидно, претендував «на самые различные преференции, вплоть до полной оплаты... пребывания».

Автор, пояснюючи, чому не взяв участі в попередньому обговоренні проекту Етичного кодексу, висловився, що «при нынешнем социальном положении врачей ни о какой этике врача говорить не приходится» й у нашого лікаря, «раба и уголовника», «не может быть этики».

Чи враховував соціальні умови, обставини роботи лікаря Гіппократ, склавши свою клятву? На жаль, у всьому світі медицина перетворилася на заробітчанство, і справді лікар за свою відповідальність (етику) повинен відчувати підтримку, допомогу і вдячність із боку суспільства. Я згоден з автором, що в Україні медична допомога, діяльність медиків знецінені. На це я звертав увагу у своїх численних медико-публіцистичних статтях, це прямо засвідчують навіть назви моїх статей: «Чи може бути вірним клятві Гіппократа сучасний український лікар?» («Ваше здоров''я», 2000, № 42), «Біоетика і сьогодення охорони здоров''я в Україні» («ВЗ», 2003, № 13), «Соціоетика та біоетика — сучасні реалії в Україні» («ВЗ», 2006, № 30). Але все це не заперечує створення та визнання Етичного кодексу лікаря. Хай при цьому більше будемо покладатися на тих, хто в медицину прийшов за покликанням, у кого заговорить, прокинеться совість. Та й положення кодексу, крім цього, диктують необхідність створення обставин для їх реалізації, вимоги згуртування лікарів.

Я завжди був поборником цього і тому згоден з автором листа, що Етичний кодекс лікаря повинен прийматися лікарською спільнотою. Нарешті це вдалося.

Безпідставно автор листа вважає, що невизначення автури кодексу свідчить, що «медицинские чиновники являются заказчиками этого документа». Ні! Після багаторічних спроб прийняття кодексу ініціатори, автори створення його проекту нарешті дочекалися, що МОЗ схвалило цю ініціативу, допомогло затвердити кодекс. Не вбачаю в цьому ніякої користі для «медицинского чиновника» і не вважаю, що «данный документ не отражает чаяния врачей и пациентов Украины». Щодо лікарів, то справді їх «чаяння» можуть бути задоволені реформуванням, збільшенням фінансування системи охорони здоров''я, чого вони повинні домагатися з метою бути вірними кодексу, дотримуватися його положень.

К.м.н. К.П. Воробйов уперто твердить, що «украинские авторы скопировали преамбулу (и некоторые другие пункты) Российского этического кодекса и при этом не сослались на первоисточник». Якщо порівняти тексти етичних кодексів лікарів різних країн, то, думаю, можна знайти чимало взаємоповторень, і обвинувачення тут в плагіаті безпідставне.

Постійне наголошування на тому, що «врач в развитой стране имеет высокую заработную плату... поэтому к его совести... можно обращаться», що «обращаться к совести украинского врача вовсе неуместно», нагадує пам''ятне з лекцій і занять з основ марксизму-ленінізму перших курсів медінституту «первичность бытия, вторичность сознания», «бытие определяет сознание».

Деякі критичні зауваження автора листа можна б обговорити, піддати дискусії, але більшість із них неприйнятні, особливо такі безапеляційні висловлювання, як «раздел 8 Кодекса — это идеологический рудимент нашого прошлого», «Данный Кодекс... скорее всего является продуктом медицинских функционеров...», та багато інших. Заданий у листі тон свідчить про цілковите несприйняття кодексу, про відсутність з боку автора бажання конструктивної співпраці над його удосконаленням.

Поважаю опонентів, які, обстоюючи власну думку, своє розуміння справи, готові до конструктивної взаємодії, можуть прислухатися до чужої думки, поважати та враховувати її.

Претендувати для дискусії на газетну площу величини, використаної автором листа, не наважуюся.

Процес удосконалення Етичного кодексу лікаря України триває. Звертаємося до лікарів нашої держави із закликом вникнути в його зміст, обговорити в колективах, у правліннях профільних медичних асоціацій і надіслати свої корективи, доповнення через місцеві осередки ВУЛТ до головної управи в Києві. Подані пропозиції передбачається опрацьовувати і в разі схвалення затверджувати на кожному черговому з''їзді Всеукраїнського лікарського товариства.