Газета «Новости медицины и фармации» Психиатрия (303) 2009 (тематический номер)

Проблема самогубств останнім часом все більше привертає увагу психологів, психотерапевтів, соціологів і юристів у багатьох країнах світу, адже темпи поширення цього негативного явища зростають і перетворюються на серйозну соціальну проблему.

Всесвітньою організацією здоров''я підраховано, що кожні три секунди у світі відбувається суїцидальна спроба, а приблизно щохвилини реєструється самогубство.

За даними Державного комітету статистики України чисельність померлих від навмисних самоушкоджень (включаючи самогубства) за перше півріччя 2008 року становила 4751 випадок або 0,21 випадку на 1 тис. населення України. В установах кримінально-виконавчої служби (КВС) зазначений показник становить 0,15 випадку на 1 тис. засуджених та осіб, узятих під варту.

Наводимо порівняльну таблицю випадків самогубств серед населення України та осіб, які утримуються в установах Державної кримінально-виконавчої служби України:

Від самогубств гинуть люди різного віку, статі, професії, соціального статусу, освітнього та культурного рівнів.

Спеціалісти нараховують велику кількість суїцидальних факторів, серед яких — і зміни сонячної активності, і вплив магнітних полів Землі, і забруднення оточуючого середовища. Але найбільш вагомим фактором для розуміння самогубства як явища є соціальні та психологічні причини, що руйнують особистість людини, її «Я».

Науковцями доведено, що особи, позбавлені волі, становлять суїцидонебезпечну популяцію серед населення, адже сам факт перебування в умовах позбавлення волі зумовлений негативним впливом на особистість, погіршенням психологічної характеристики людини.

Підвищена схильність до самогубств цієї категорії зафіксована у багатьох країнах світу.

Невипадково, що положеннями оновлених Європейських пенітенціарних правил визначено: персонал установ виконання покарань мусить забезпечувати охорону життя і здоров''я всіх засуджених та ув''язнених.

Зазначена норма знаходить своє відображення й у законодавстві України, де статтею 10 Кримінально-виконавчого кодексу України на адміністрацію установ виконання покарань покладено обов''язок збереження життя та здоров''я осіб, які тримаються в цих установах.

Зменшення негативного впливу місць позбавлення волі на осіб, які утри­муються в установах кримінально-виконавчої служби, забезпечується психологами, посади яких введено до штату усіх установ Державної кримінально-виконавчої служби України.

У роботі з профілактики та попередження самогубств психологи застосовують:
— автогенне тренування як систему переключення організму з напруженого емоційного стану в стан емоційного контролю;
— психогігієнічний комплекс як засіб покращення емоційного стану;
— прогресивну релаксацію як систему стабілізації емоційного стану у перед­афективний період;
— психотерапевтичні та психофізичні вправи, що сприяють зниженню внутрішньої агресії.

На даний час в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах за штатом передбачено 309 посад психологів, з яких 23 посади — у територіальних органах управління Департаменту, 204 — у виправних колоніях, 19 — у виправних центрах, 43 — у слідчих ізоляторах, 20 — у виховних колоніях.

Серед зазначеної категорії персоналу 48 % мають повну вищу освіту за спеціальністю «психологія», 41 % — за спеціальністю «педагогіка».

Для вдосконалення організованої діяльності персоналу установ виконання покарань щодо забезпечення права засуджених та осіб, взятих під варту, на особисту безпеку наприкінці 2006 року до територіальних органів управління Департаменту направлено методичні рекомендації «Профілактика самогубств серед осіб, які утримуються в установах виконання покарань».

До навчальних програм усіх категорій персоналу, які проходять перепідготовку та підвищення кваліфікації у відомчих закладах освіти, включено розділи з діагностики суїцидальної поведінки.

У поточному році Департаментом впроваджено у практику проведення службових нарад за участю керівників територіальних органів управління Департаменту та установ виконання покарань, де допущено випадки самогубств.

Питання профілактики проявів деструктивної поведінки засуджених регулярно розглядаються під час проведення тренінг-семінарів з психологами установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, до участі у яких залучаються фахівці центрів соціальних служб для дітей, сім''ї та молоді, психологи-практики, науковці тощо. Зазначені заходи організовуються та проводяться як на рівні територіальних органів управління Департаменту, так і на рівні Департаменту із залученням психологів установ виконання покарань сусідніх областей.

Незважаючи на заходи, що вживалися у першому півріччі 2008 року, в установах Державної кримінально-виконавчої служби України відбулося 23 випадки самогубств, з яких:
— 17 випадків — у виправних колоніях;
— 4 випадки — у слідчих ізоляторах;
— по одному випадку у виправному центрі та лікувально-трудовому профілакторії.

Із суїцидентів 22 особи — це чоловіки та 1 жінка.

Найбільш поширеною є вікова категорія до 30 років — 11 осіб, віком від 30 до 40 років — 6 осіб, від 40 до 50 років — 5 осіб, понад 50 років — 1 особа.

Особи, які вчинили самогубство, відбували покарання (були затримані у підозрі):
— за вчинення крадіжки — 6 осіб;
— за злочини, пов''язані з незаконним обігом наркотичних речовин, —  5 осіб;
— за вчинення вбивств — 4 особи;
— за вчинення розбою — 3 особи;
— за вчинення грабежу — 2 особи;
— за вчинення інших злочинів, серед яких — нанесення тяжких тілесних ушкоджень, шахрайство, — 3 особи.

Серед осіб, які вчинили самогубства, 13 уперше притягувалися до кримінальної відповідальності, 3 — перебували в місцях позбавлення волі 1 раз, 4 особи — 2 рази, 3 особи — 3 та більше разів.

Проведений аналіз випадків самогубств, зареєстрованих у 2008 році, свідчить, що найбільш поширеними мотивами, які впливають на прийняття особою рішення про самогубство, є складнощі в адаптації до умов позбавлення волі (48% загальної кількості вчинили самогуб­ство, перебуваючи в установі до 1 року) та наявність стійких психічних розладів (22 % мали психічні відхилення).

Організація роботи з профілактики та попередження самогубств є пріоритетним напрямом у діяльності персоналу кримінально-виконавчої служби, ефективність якої залежить у першу чергу від чіткої та злагодженої діяльності всіх частин та служб установ виконання покарань і слідчих ізоляторів.