Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International journal of endocrinology 6(24) 2009

Back to issue

Від редактора

20­й конгрес Міжнародної діабетичної федерації, який нещодавно відбувся в Монреалі за участю понад 12 тисяч делегатів із 150 країн світу, став знаменною подією як для фахівців­діабетологів, так і для хворих на цукровий діабет. МДФ підготувала четверте видання Атласу цукрового діабету, у якому наведено такі дані: у світі нараховується 285 мільйонів хворих на цукровий діабет, очікується до 2030 року зростання їх числа до 440 мільйонів.

На спеціальній сесії конгресу були наведені нові дані про стан епідемії цукрового діабету у світі, зокрема результати дослідження IDMPS (International Diabetes Management Practices Study — Міжнародне дослідження практики лікування цукрового діабету), у якому взяли участь понад 32 000 хворих на цукровий діабет і майже 2 500 лікарів із країн Африки, Азії, Східної Європи й Латинської Америки. Метою цього дослідження, що тривало чотири роки, було отримання нових відомостей про лікування цукрового діабету 2­го типу й необхідних для цього ресурсів. Цукровий діабет набув масштабів епідемії, і в країнах третього світу очікується подальше зростання захворюваності. Так, у країнах Латинської Америки захворюваність до 2025 р. порівняно з 2007 р. зросте на 100 %, у країнах Африки — на 60 %, у Східній Європі — на 15 %. Дослідники з Колумбії, Китаю, Індії відзначили такі факти: у всіх регіонах лише у 36 % хворих на цукровий діабет 2­го типу вдається досягнути цільового показника глікозильованого гемоглобіну (HbA1c < 7 %) і лише у 3,6 % — цільових показників HbA1c, артеріального тиску й ліпідного обміну. У всіх регіонах 30–50 % хворих не були задіяні в освітніх програмах із питань цукрового діабету. Незалежно від регіону або режиму терапії у 36 % хворих показник HbA1c взагалі не визначався. Більшість хворих на цукровий діабет 2­го типу отримували лікування пероральними цукрознижувальними препаратами, майже 31 % — препаратами інсуліну (окремо або в поєднанні з таблетками).

Результати дослідження IDMPS скеровані насамперед на акцентування уваги медиків і державних структур на необхідності поліпшення якості надання допомоги з метою профілактики розвитку і прогресування хронічних ускладнень цукрового діабету, а також оптимізації використання ресурсів. Такий підхід до розв’язання проблеми особливо актуальний для країн із недостатнім фінансуванням потреб охорони здоров’я.

На ситуацію з цукровим діабетом в Україні негативно впливають нераціональне харчування населення, що в поєднанні з гіподинамією призводить до збільшення кількості осіб з надлишковою масою тіла, збільшення кількості осіб із хронічними серцево­судинними захворюваннями як групи ризику; відсутність налагодженого механізму проведення у закладах охорони здоров’я обов’язкового профілактичного огляду населення з метою виявлення та діагностики цукрового діабету, його ускладнень і диспансеризації хворих; низький рівень оснащення закладів охорони здоров’я медичним обладнанням для діагностики та лікування хворих; відсутність ефективної системи забезпечення хворих лікарськими засобами та виробами медичного призначення, їх медико­соціальної реабілітації; обмеженість можливостей із забезпечення санаторно­курортним лікуванням; недостатнє фінансування наукових досліджень із питань профілактики, діагностики та лікування хворих.

Безумовно, що розв’язання проблем цукрового діабету, зрештою, як і будь­якої іншої, залежить від таких основних факторів: ідей; людей, здатних реалізувати ці ідеї; матеріально­технічної бази. Ідеї, більше того, ціла державна програма (публікується в цьому числі журналу) є; люди (маю на увазі фахівців) є, однак їх явно недостатньо; необхідна продумана система підготовки; зрештою, матеріально­технічна база для організації сучасної лікувальної допомоги хворим на цукровий діабет вкрай недостатня. Необхідні солідні інвестиції в будівництво діабетологічних центрів, шкіл, спеціалізованих відділень із сучасним устаткуванням, підготовку кадрів тощо. Лише за таких умов ми зможемо вийти на рекомендовані Всесвітньою організацією охорони здоров’я параметри і зможемо реалізувати чудове гасло: «Діабет не хвороба, а лише особливий спосіб життя». Наше завдання — спільними зусиллями, кожний на своєму місці, у своєму регіоні, досягнути максимального підвищення якості життя хворих на цукровий діабет.

Найкращі вітання читачам із майже європейського міста, яким видався в дні роботи конгресу Монреаль зі своєю базилікою Нотр­Дам, спорудженою за зразком паризького собору, та перевагою французької мови над англійською, міста, що вражає старою архітектурою, яка межує з сучасними хмарочосами.

 

З повагою, головний редактор професор Володимир ПАНЬКІВ


Similar articles


Back to issue