Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International journal of endocrinology 1 (25) 2010

Back to issue

Ефективність йодної профілактики у вагітних жінок в регіоні легкого дефіциту йоду

Authors: Паньків В.І., Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України; Коритко О.О., Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького; Костіцька І.О., Івано-Франківський національний медичний університет; Гаврилюк В.М., Попович Л.В., Івасів В.М., Івано-Франківська обласна клінічна лікарня

Categories: Endocrinology

print version


Summary

З метою вивчення впливу йодної профілактики на перебіг вагітності у жінок в регіоні природного йодного дефіциту під спостереженням перебувало 57 вагітних жінок із дифузним нетоксичним зобом (ДНЗ) I і II ступенів. У вагітних із ДНЗ при первинному обстеженні медіана йодурії не перевищувала
71,2 мкг/л. Встановлено, що перебіг вагітності та пологів у жінок, що проживають за умов йодної недостатності, супроводжується більшою частотою екстрагенітальної патології. Призначення впродовж вагітності йодної профілактики у вигляді харчового продукту для спеціального дієтичного споживання йод vita (1 мл містить 200 мкг йоду) нормалізує йодне забезпечення матері, зменшує число акушерських ускладнень, а також знижує ризик порушень розвитку плода й новонародженого.


Keywords

Щитоподібна залоза, вагітність, йодна недостатність, профілактика.

Вступ

Проблема захворювань, спричинених нестачею йоду в довкіллі, є однією з найактуальніших у сучасній тиреоїдології. Захворювання щитоподібної залози (ЩЗ) — найпоширеніша ендокринна патологія як у дітей, так і в дорослих. Відомо, що зростання частоти патології ЩЖ у жінок фертильного віку й вагітних погіршує стан репродуктивного здоров’я, збільшує ризик ускладнень вагітності, пологів, порушує тиреоїдну функцію у матері, плода і новонародженого, несприятливо впливає на здоров’я дітей [6, 8]. Йодна недостатність вважається зв’язуючою ланкою між тиреоїдними порушеннями у матері і плода [3]. У вагітних навіть за відсутності тиреоїдної патології відзначається зниження забезпечення йодом. Цей стан посилюється впродовж другої половини гестації, коли частина материнського запасу неорганічного йоду витрачається на фетоплацентарний комплекс для забезпечення продукції тиреоїдних гормонів плода. Вагітність за відсутності лікувальної програми компенсації підвищеної потреби в йоді призводить до стану відносного його дефіциту [5].

Висока частота захворювань ЩЗ залежить від багатьох причин, серед яких найвагомішими вважають припинення централізованої йодної профілактики, техногенне забруднення довкілля, негативні зміни структури харчування значної частини населення за нових соціально­економічних умов [1]. Для України проблема ліквідації дефіциту йоду в харчуванні досить актуальна, оскільки більша частина її території вважається ендемічною за зобом [4]. За останні роки в Україні відзначається зростання поширеності патології ЩЗ під час вагітності. Особливості екологічної та радіаційної обстановки, зміни характеру харчування призводять до збільшення частоти субклінічних розладів тиреоїдної функції [7].

Профілактика виникнення йододефіцитних захворювань (ЙДЗ) під час вагітності залишається одним із найбільш актуальних завдань охорони здоров’я. Природний йодний дефіцит, притаманний більшості регіонів України, як і наявні дефекти в плановій йодній профілактиці, зберігають напруженість зобної ендемії в окремих районах та особливо помітні в групах високого ризику [2].

Мета дослідження: вивчення впливу йодної профілактики на перебіг вагітності у жінок в регіоні природного йодного дефіциту.

Матеріал і методи дослідження

До дослідження було відібрано 57 вагітних жінок із дифузним нетоксичним зобом (ДНЗ) I і II ступенів, які проживають за умов йодної недостатності легкого ступеня. Середній вік жінок становив 23,9 року. Обстежені жінки були розподілені на дві групи залежно від при­­ ймання йодовмісних препаратів. До першої групи увійшло 25 жінок, які не отримували препарати йоду впродовж вагітності. Профілактика ЙДЗ у цих жінок здійснювалася шляхом вживання йодованої кухонної солі. Другу групу сформували 32 жінки, яким починаючи з 12–14­го тижнів (часу взяття на облік у жіночій консультації) і до завершення вагітності було призначено харчовий продукт для спеціального дієтичного споживання йод vita (1 мірна ложка — 1 мл — один раз на день, містить 200 мкг йоду), який рекомендується як додаткове джерело йоду для профілактики та при будь­яких проявах йодного дефіциту.

Крім того, оцінка ефективності індивідуальної йодної профілактики була здійснена в процесі спостереження за 15 вагітними без збільшення об’єму ЩЗ (третя група). Спосіб профілактики полягав у застосуванні йоду vita (200 мкг йоду щоденно). Результати порівнювали з показниками, отриманими при спостереженні за 11 вагітними жінками, які отримували лише масову профілактику йодованою сіллю (четверта група).

Пальпаторне обстеження ЩЗ здійснювали з оцінкою розмірів за класифікацією ВООЗ (1994 р.). Визначення концентрації йоду проводилося в разових порціях сечі згідно з реакцією Sandell — Kolthoff за методом Dunn et al. Результати вмісту йоду в сечі подані в мкг/л.

Для оцінки функціонального стану ЩЗ у вагітних досліджували вміст гормонів у сироватці венозної крові: тиреотропного гормону (ТТГ), загального Т3; загального Т4. Визначення концентрацій ТТГ, загальних Т4 і Т3, а також антитіл до тиреоїдної пероксидази (ТПО) методом імуноферментного аналізу проводилось з використанням імуноферментного мікросмужкового зчитувача StatFax303 Plus виробництва фірми Awareness Technology Inc. (США).

Статистична обробка отриманих результатів проводилася за допомогою статистичної програми Excel, з використанням методів варіаційної статистики. Вірогідність відмінностей ознак встановлювали за допомогою t­критерію Стьюдента. Різниці показників вважали вірогідними при значенні P < 0,05. Для вивчення ступеня взаємозв’язку параметрів, що вивчалися, розраховували коефіцієнти кореляції Пірсона (r).

Результати дослідження та їх обговорення

На початку обстеження середній рівень йодурії становив у першій групі 69,6 ± 2,9 мкг/л, у другій групі — 71,2 ± 4,2 мкг/л. Під час обстеження у третьому триместрі було встановлено статистично вірогідне підвищення екскреції йоду з сечею у жінок другої групи до 108,4 ± 6,1 мкг/л (P < 0,05). У жінок першої групи статистично вірогідних змін йодурії впродовж вагітності не відзначалося (табл. 1).

На початку вагітності об’єм ЩЗ становив 18,4 ± 1,3 см3 у вагітних першої групи і 18,3 ± 1,7 см3 — у вагітних другої групи. Середній приріст тиреоїдного об’єму впродовж вагітності (обчислений як різниця цих показників у третьому і першому триместрах) становив 5,9 ± 1,1 см3 у першій групі та 0,5 ± 0,1 см3 у другій групі (різниця показників статистично вірогідна, P < 0,05).

Негативна кореляція (коефіцієнт кореляції дорівнює –0,31) встановлена між зростанням тиреоїдного об’єму та рівнем йодурії у третьому триместрі вагітності у жінок першої групи.

Рівні гормонів, які характеризують функціональний стан ЩЗ у першому і третьому триместрах вагітності, наведені у табл. 2. Усі зазначені концентрації гормонів перебували в межах нормальних значень, статистично вірогідних змін функціонального стану ЩЗ в обох групах не спостерігалося. Співвідношення Т3/Т4 також не показало вірогідних відмінностей між першою та другою групами впродовж вагітності.

У групах вагітних із ДНЗ і без тиреоїдної патології залежно від призначення препаратів йоду нами проаналізовано динаміку частоти ускладнень вагітності і пологів, частоту розвитку патологічних станів у новонароджених та динаміку антропометричних показників новонароджених. Незалежно від розмірів ЩЗ серед жінок, які не отримували препаратів йоду, вірогідно частіше відзначалися загроза переривання вагітності та анемія. У вагітних із ДНЗ за відсутності здійснення індивідуальної йодної профілактики частіше спостерігалися явища гестозу та хронічна внутрішньоутробна гіпоксія плода.

Серед вагітних, які не отримували індивідуальної йодної профілактики під час вагітності, відзначалася більша частота розвитку патологічних станів у новонароджених. Так, вірогідно частіше у таких новонароджених спостерігали пролонговану гіпербілірубінемію, а також гнійно­септичні захворювання.

Як бачимо, адекватне йодне забезпечення протягом усього періоду вагітності знижує число ускладнень вагітності, пологів, порушень стану плода і здоров’я новонародженого. При цьому нами не встановлено вірогідних відмінностей показників маси тіла при народженні.

У жодної з жінок, яким було призначено йод vita, не зареєстровано ускладнень чи побічних ефектів. Одержані результати дозволяють вважати дозу йоду, яка дорівнює 200 мкг, дозою вибору для призначення вагітним жінкам, які проживають за умов йодної недостатності легкого ступеня тяжкості.

Згідно з міжнародними нормативами, при використанні УЗД у дорослих зоб діагностується, якщо об’єм ЩЗ у жінок перевищує 18 см3. Згідно з отриманими нами даними, показники параметрів зоба I ступеня перебували на верхніх значеннях варіанта норми (18,4 ± 1,3 см3). Однак, на наш погляд, у регіоні з легким йодним дефіцитом ці показники слід розглядати як початкові форми захворювання у вагітних жінок для обгрунтування своєчасної профілактики та лікування.

У групі вагітних жінок із ДНЗ, які отримували індивідуальну профілактику препаратами йоду, об’єм ЩЗ упродовж вагітності перебував в межах від 18,3 см3 у першому триместрі до 18,5 см3 (за умов приймання препаратів йоду) і 25,6 см3 (без здійснення індивідуальної профілактики) у третьому триместрі.

Тиреоїдний об’єм у вагітних за умов адекватного йодного забезпечення шляхом індивідуальної йодної профілактики відповідає незначному фізіологічному приросту, на відміну від жінок, які отримували лише йодовану сіль як масову профілактику.

Отримані нами дані не підтверджують підвищення рівня ТТГ у сироватці крові у вагітних за умов йодного дефіциту наприкінці вагітності, на що вказують дослідження інших авторів [7]. Нами не виявлено прямої кореляції між умістом ТТГ і ступенем ДНЗ. Тому можна вважати, що використання індивідуальної йодної профілактики на фоні масової, на відміну від застосування лише йодованої солі для масової профілактики, сприяє запобіганню гіперстимуляції ЩЗ і формуванню зоба у вагітних.

На початок дослідження у всіх вагітних із ДНЗ була встановлена йодна недостатність, оскільки медіана йодурії не перевищувала 71,2 мкг/л. За результатами проведеного дослідження показано, що у третьому триместрі було досягнуто статистично вірогідне підвищення екскреції йоду із сечею лише у жінок, які отримували препарат йодиду калію (до 108,4 мкг/л). Тому можна стверджувати, що для вагітних, які проживають за умов йодної недостатності, здійснення профілактики ЙДЗ лише йодованою сіллю недостатнє.

Отримані дані показали, що визначення екскреції йоду із сечею залишається інформативним і вірогідним методом встановлення йодного забезпечення організму вагітної жінки. Слід відзначити, що результати досліджень динаміки екскреції йоду із сечею у вагітних збігаються з даними спостережень інших авторів щодо характеру йодурії у жінок упродовж вагітності за умов дефіциту йоду й доповнюються отриманими нами матеріалами про особливості йодурії у жінок із сформованим ендемічним зобом [1, 5].

Отже, вагітні жінки в регіонах йодного дефіциту потребують здійснення прегравідарної, гестаційної і лактаційної індивідуальної йодної профілактики.

Висновки

1. Йодний дефіцит під час вагітності є фактором високого ризику розвитку ускладнень вагітності, пологів, порушень стану плода і здоров’я новонародженого, тому в регіонах із йодною недостатністю необхідно виділяти вагітних із дифузним нетоксичним зобом та їх дітей у групу високого ризику виникнення ускладнень вагітності і пологів.

2. Перебіг вагітності та пологів у жінок, що проживають за умов йодної недостатності, супроводжується більшою частотою екстрагенітальної патології.

3. Щоденне приймання упродовж вагітності препаратів йоду в дозі 200 мкг у регіонах із йодною недостатністю нормалізує йодне забезпечення матері, зменшує число акушерських ускладнень, а також ризик порушень розвитку плода й новонародженого.


Bibliography

 1. Балаболкин М.И., Клебанова Е.М., Креминская В.М. Фундаментальная и клиническая тироидология. — М.: Медицина, 2007. — 816 с.

2. Венцковский Б.М., Сенчук А.Я., Задорожная Т.Д., Дарвиш А.В. Клинико-морфологическое обоснование необходимости профилактики йоддефицитных состояний во время беременности // Репродуктивное здоровье женщины. — 2004. — № 1(17). — С. 23-25.
3. Касаткина Э.П. Роль щитовидной железы в формировании интеллекта // Лечащий врач. — 2003. — № 2. — С. 24-28.
4. Сидорчук І.Й., Пашковська Н.В., Паньків В.І. та ін. Тиреопатії в Карпатському регіоні. — Чернівці: Медуніверситет, 2007. — 440 с.
5. Glinoer D., Royet J. Gestational hypothyroxinemia and the beneficial effects of early dietary iodine fortification thyroid // Thyroid. — 2009. — Vol. 19, № 5. — P. 431-434.
6. Hollowell J.G., Haddow J.E. The prevalence of iodine deficiency in women of reproductive age in the United States of America // Public health Nutr. — 2007. — Vol. 10, № 12. — P. 1532-1539.
7. Pearce E.N. Iodine in pregnancy: is salt iodization enough? // J. Clin. Endocrinol. Metab. — 2008. — Vol. 93, № 7. — P. 2466-2468.
8. Zimmermann M.B. Iodine deficiency in pregnancy and the effects of maternal iodine supplementation on the offspring: a review // Am. J. Clin. Nutr. — 2009. — Vol. 89, № 2. — P. 668-672.

Similar articles

The biological role of iodine and iodine deficiency as pathogenetic factor of thyroid pathology in pregnant women and its prevention
Authors: Кравченко В.І., Медведєв Б.К.
ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка НАМН України», м. Київ, Україна

International journal of endocrinology Том 14, №2, 2018
Date: 2018.06.18
Categories: Endocrinology
Sections: Specialist manual
Authors: А.М. Тимченко, Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського АМН України, м. Харків
International journal of endocrinology 3(5) 2006
Date: 2008.01.31
Categories: Endocrinology
Sections: Specialist manual
Authors: В.І. Паньків, д.м.н., професор, зав. відділом профілактики ендокринних захворювань Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, м. Київ
International journal of endocrinology 2(14) 2008
Date: 2008.10.08
Categories: Obstetrics and gynecology, Endocrinology
Sections: Specialist manual
Authors: В.І. Паньків, Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України; Л.В. Попович, Івано-Франківська обласна клінічна лікарня
"Child`s Health" 3(3) 2006
Date: 2007.11.05
Categories: Pediatrics/Neonatology
Sections: Clinical researches

Back to issue