Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"News of medicine and pharmacy" Аллергология и иммунология (322) 2010 (тематический номер)

Back to issue

Вивчення ефективності специфічної імунотерапії при алергічних захворюваннях верхніх дихальних шляхів за результатами 5-річного ретроспективного дослідження

Authors: І.В. Гогунська, ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України», м. Київ

print version


Summary

Алергічний риніт (АР) сьогодні розглядається в контексті системного алергічного захворювання і майже завжди пов’язаний з іншими атопічними патологічними процесами [5, 10, 47]. У багатьох випадках він передує бронхіальній астмі та є фактором ризику її розвитку. Концепція «one way, one disease» набула останнім часом популярності та продовжує розвиватися [6, 8, 14, 16, 27, 32]. Описано декілька механізмів взаємозв’язку верхніх та нижніх дихальних шляхів: назобронхіальний рефлекс, який стимулює підвищення бронхіального опору; дія цитокінів та запальних клітин за ме­жами слизової оболонки порожнини носа; дихання через рот при назальній обструкції, коли повітря не зволожується, не очищається, не зігрівається у носових раковинах та, потрапляючи у бронхи, посилює їх гіперреактивність [17, 33].

Незважаючи на те, що АР не загрожує життю пацієнтів, він часто ускладнюється запаленням середнього вуха та пазух носа [28, 37]. Наприклад: за даними Nowak-Wegrzyn [28], 24 % хворих на середній ексудативний отит мали гіперчутливість до декількох провідних алергенів, а також підвищений уміст еозинофілів, Т-лімфоцитів, IL-4 mRNA+-клітин. При цьому алергічне запалення у них мало місце в слуховій трубі, середньому вусі та носовій частині глотки.

Витрати на лікування з приводу алергічного риніту становлять від 2 до 5 мільярдів доларів. Найголовніше, що це захворювання значно впливає на якість життя пацієнтів та їх працездатність [6, 7, 20, 25, 35, 36, 39, 45]. Bousquet та співавт. [8] повідомляють, що симптоми персистуючого риніту непокоять хворих більше, ніж симптоми астми. В оновленому документі ВООЗ «Allergic rhinitis and its impact on asthma» («Алергічний риніт та його вплив на астму», 2008) АР вважається провідним хронічним респіраторним захворюванням, поширеність якого досі недооцінюється [6, 9, 25, 32]. Своєчасне виявлення АР та проведення лікування попередить розвиток ускладнень і насамперед формування БА [7].

Оптимальна терапія при інгаляційній алергії, у тому числі АР, за даними ВООЗ, повинна включати елімінаційні заходи, фармако- та специфічну імунотерапію (СІТ) [7, 11, 13, 22, 43].

Специфічна імунотерапія має переваги над медикаментозними методами лікування, оскільки дозволяє досягти тривалої ремісії, повної відсутності симптомів хвороби у пацієнтів, запобігає переходу більш легких клінічних проявів у тяжкі форми, зберігає працездатність обстежуваних, а також зменшує потребу в протиалергічних препаратах, підвищуючи якість життя хворих. На відміну від фармакотерапії, ефект від СІТ зберігається декілька років після завершення курсу. Kaplan Michael [21] спостерігав клінічний та превентивний ефект дії при підшкірній СІТ пилковими алергенами (запобігання формуванню БА) в осіб з АР протягом 2 років. Жодний фармакологічний препарат не має такої поліфункціональної дії [2, 4, 19, 33, 40]. Витрати на СІТ є меншими порівняно з фармакологічними препаратами [41].

Bousquet [9] повідомляє, що при АР у разі недостатнього контролю за перебігом захворювання СІТ призначається на фоні антигістамінних препаратів та топічних глюкокортикостероїдів пацієнтам, які відмовляються від фармакотерапії, та при побічних ефектах стандартного лікування. Загальноприйнято, що СІТ повинна бути розпочата якомога раніше для більшої ефективності. Рекомендації ARIA сфокусовані саме на цьому методі лікування [5, 29, 41].

Специфічна імунотерапія емпірично використовувалась з 1911 р. У 70-х роках ХХ століття її ефективність підтвердилась рандомізованими клінічними дослідженнями. Подальший прогрес науки укріпив її як надійний метод лікування та профілактики респіраторної алергії, оскільки СІТ є єдиним методом, що реально впливає на всі ланки патогенезу алергічних захворювань та дозволяє обірвати їх розвиток та природний перебіг [9, 22, 23, 30, 37, 38, 46]. З 1980 до 2000 р. ефективність СІТ доведена у 43 подвійних сліпих плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях [43], причому найменш вивчена СІТ кліщовими алергенами.

З часу впровадження СІТ накопичено великий досвід її клінічного використання. Цей метод став одним із найбільш науково обгрунтованих та посів головне місце у лікуванні хворих на алергічний риніт, в етіології якого головна роль належить кліщовим, епідермальним алергенам, пилку рослин [3, 9, 18, 24, 33, 38, 42, 44, 46]. Навіть при тривалому перебігу риніту з недостатньо контрольованими симптомами однорічний курс СІТ призводить до клінічного поліпшення стану та зменшення гіперчутливості шкіри до D.pteronyssinus [44].

За даними Lars Jacobsen [22], ефект СІТ може бути оцінений на чотирьох рівнях, та виділяють: ранній (зменшення симптомів респіраторної алергії/потреби у медикаментах); персистуючий (підвищення толерантності до алергену); пізній (тривале зменшення симптомів респіраторної алергії/потреби у медикаментах, тривале підвищення толерантності до алергену); профілактичний (попередження приєднання інших видів сенсибілізації, загострення алергічного риніту). Дуже важливо, що СІТ при АР запобігає формуванню БА [14, 21–23, 39]. Так, C. Moller [26] протягом 3 років проводив СІТ у дітей із сезонним АР (САР) алергеном берези та/або алергенами лугових трав. Наприкінці дослідження діти, які отримували СІТ, мали вірогідно нижчі показники клінічних симптомів АР, кращі результати провокаційного тесту з метахоліном, у них вірогідно рідше сформовувалась БА. А. Eng та співавт. [15] дослідили, що у пацієнтів із моносенситивністю до алергенів трав трирічний курс імунотерапії може попередити приєднання іншої гіперчутливості протягом 5 років після її закінчення. Purello-D''Ambrosio та співавт. [34] також підтвердили превентивну дію чотирирічної СІТ, оскільки за 7 років спостереження у 68 % хворих із групи контролю виникла додаткова сенситивність порівняно з 27 % пацієнтів, які отримували ін''єкції алергенів. Grembiale та співавт. [18] довели, що СІТ при персистуючому риніті знижує гіперреактивність бронхів.

За даними науковців, клінічно доведеними та ефективними методами лікування при АР є СІТ, інтраназальні кортикостероїди [11, 12, 20].

У сучасних умовах формування та перебігу алергічного риніту, за наявності у багатьох хворих полівалентної сенситивності, для підвищення контролю за його перебігом СІТ повинна використовуватись в комплексі з фармакотерапією [30, 48].

Дослідження ефективності специфічної імунотерапії при алергічному риніті та бронхіальній астмі за допомогою пероральних драже з сумішшю алергенів кліщів домашнього пилу і пір''я подушок було проведено в Україні групою фахівців з 11 областей і наукових установ України у 2004 р. До дослідження увійшло 1194 пацієнти, у тому числі 608 — з цілорічним алергічним ринітом (ЦАР) і 586 — з БА та гіперчутливістю до побутових алергенів. Серед них було 575 дітей і 619 дорослих. 847 хворих застосовували СІТ протягом 1 року, 347 — протягом 2 років. В усіх практичних і наукових установах було отримано однотипні результати, що дало право аналізувати їх разом.

При пероральній імунотерапії за допомогою драже у хворих на алергічний риніт із поєднаною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів серед дорослих і дітей у перший рік лікування вдалося сумарно досягти 96,71 % позитивних результатів СІТ, причому сумарно питома вага відмінних і добрих результатів становила 73,11 %. Останнє відповідає вищенаведеним в офіційному документі даним ВООЗ.

Другий рік дозволив дещо покращити результати імунотерапії у хворих на алергічний риніт з поєднаною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів: сумарно питома вага відмінних і добрих результатів становила 85,87 %.

Сумарно всі позитивні результати СІТ за допомогою драже у хворих на БА (96,25 %) не поступалися таким у пацієнтів з алергічним ринітом та поєднаною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів, як і сумарна частка відмінних і добрих результатів — 76,45 %, що також відповідає наведеним у документі ВООЗ результатам СІТ при БА (70–75 %).

Другий рік імунотерапії при БА також дозволив підвищити її ефективність — 99,39 % позитивних результатів, а сума відмінних та добрих результатів становила 85,27 %. Важливим було й те, що жодного випадку погіршення перебігу ЦАР і БА не відмічено.

Було зареєстровано всього 9 випадків (0,75 %) маловиражених небажаних реакцій серед 1194 осіб, які лікувалися за цим методом і не потребували відміни СІТ. Серед дітей (у 7) це спостерігалося частіше, ніж серед дорослих (у 2).

Що стосується питання безпечності СІТ, то можна зауважити, що за 50 років застосування цього методу в СРСР, і зокрема в Україні, діагностику алергенами було проведено у десятків мільйонів людей, а СІТ — у сотень тисяч. За цей час не було повідомлень хоча б про 1 випадок смертельних ускладнень після використання алергенів із діагностичною чи лікувальною метою.

Зокрема, І.В. Корицька (2007) вказує, що при проведенні СІТ парентеральним способом протягом 3 років у 103 обстежуваних із цілорічним алергічним ринітом і БА місцеві реакції (свербіж, гіперемія, локальний набряк у місці введення АГ) виникли у 17,5 % із них. Системні реакції (легке загострення АР та БА) спостерігались у 2,9 %, гостра кропив''янка — в 1,9 % хворих. 62,9 % небажаних реакцій виникало під час фази збільшення дози алергену і тільки в

37,1 % — під час підтримуючої терапії. Протягом 3-річної СІТ у жодного пацієнта не виникло загрозливих для життя станів [1].

У Центрі алергічних захворювань верхніх дихальних шляхів ДУ «Інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка АМН України» з 2005 до 2009 р. уперше в Україні було виконано 5-річне ретроспективне дослідження ефективності специфічної імунотерапії хворих на алергічний риніт, у якому брали участь 750 осіб із сезонним, цілорічним алергічним ринітом і АР із полівалентною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів.

Метою роботи було проведення суб''єктивної оцінки результатів специфічної імунотерапії (пероральної та ін''єкційної) у хворих на сезонний та цілорічний алергічний риніт і АР з полівалентною сенсибілізацією в ретроспективному 5-річному дослідженні.

Анкета ретроспективного дослідження ефективності лікування методом специфічної імунотерапії хворих на алергічний риніт була розроблена в рамках виконання науково-дослідної теми «Удосконалити діагностику та лікування хворих на алергічний риніт з поєднаною сенсибілізацією» (рис. 1).

 

Усі хворі були обстежені алергенами виробництва Вінницького ТОВ «Імунолог» методом прик-тестів на наявність сенсибілізації до побутових та пилкових алергенів. Специфічна імунотерапія призначалася двома способами — ін''єкційним та пероральним.

315 (42 %) хворих страждали від цілорічного алергічного риніту із сенсибілізацією до домашнього пилу та D.pteronyssimus, D.farinae; у 255 (34 %) була виявлена сенсибілізація до пилку дерев, травневих трав, лугових трав та бур''янів; 180 (24 %) страждали від сезонного та цілорічного алергічного риніту і АР з полівалентною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів (рис. 2).

 

Тривалість лікування методом специфічної імунотерапії складала: до 1 року — у 165 осіб, від 1 до 2 років — у 155, від 2 до 3 років — у 190, понад 5 років — у 240 (рис. 3).

У групі пацієнтів із цілорічним алергічним ринітом практично не виявлено залежності від розподілу за віком. Серед обстежуваних у групі з сезонним алергічним ринітом переважали хворі віком від 18 до 24 та від 25 до 34 років, а в групі із сезонним та цілорічним алергічним ринітом і АР з полівалентною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів — віком від 18 до 24 та від 25 до 34 років. З усіх 3 груп найбільша кількість молодих пацієнтів спостерігалась у групі з полівалентною сенсибілізацією (рис. 4).

У групі з цілорічним алергічним ринітом у 480 (64 %) хворих СІТ проведено ін''єкційним методом та у 279 (36 %) — за допомогою сублінгвального драже «Алерген-драже мікст побутовий» виробництва підприємства «Імунолог», м. Вінниця. Переважало використання ін''єкційного методу, у першу чергу тому що традиційно більш поширеним є лікування саме таким способом. У пацієнтів у групі з сезонним алергічним ринітом ін''єкційний метод СІТ застосовано у 107 пацієнтів (41,9 % випадків), пероральний — 148 (58,1 %). 111 (61,6 %) обстежуваних з сезонним та цілорічним алергічним ринітом і АР з полівалентною сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів отримували лікування комбінованим способом (ін''єкційним та пер­оральним), 32 (17,8 %) — тільки драже, 37 (20,6 %) — тільки ін''єкційним способом.

Згідно з європейськими дослідженнями Canonica, Passalacqua та Bousquet і співавт. [8, 10], 71,4 % хворих на АР мають назальні та очні симптоми при загостренні алергічного риніту, 24 % — тільки назальні симптоми, 1,7 % — тільки очні, а 2,9 % не мають ніяких симптомів.

Понад 93 % обстежуваних нами осіб з АР страждали від назальних та очних симптомів (рис. 5).

 Таким чином, основні скарги на назальні та очні симптоми вивчалися в дослідженні як критерії ефективності лікування. Так, у групі з цілорічним алергічним ринітом на незначні назальні симптоми в період загострення хвороби скаржились 214 (66,6 %) осіб, а 101 (33,4 %) не мали ніяких скарг. При сезонному алергічному риніті скарги на незначні назальні симптоми мали 214 (83,9 %) обстежених, у 41 (16,1 %) їх зовсім не було.

Обстежуваних з сезонним та цілорічним алергічним ринітом і АР з полівалентною сенсибілізацією турбувала сльозотеча та свербіж очей, а також назальні симптоми, які були відсутні у 18 пацієнтів (10 %) та виявилися незначними у 124 (69,8 %) (рис. 6, 7). У 38 (21 %) обстежуваних в період цвітіння алергенів симптоми зберігались.

 

При цілорічному алергічному риніті сльозотеча та свербіж очей спостерігались лише у 10 (3,2 %) осіб, при САР — у 20 (7,8 %), при АР з полівалентною сенсибілізацією — у 16 (8,8 %).

При цілорічному алергічному риніті в період загострення антигістамінні препарати застосовували 160 (50,7 %) обстежуваних, при сезонному алергічному риніті — 186 (72,9 %), при цілорічному та сезонному алергічному риніті з полівалентною сенсибілізацією — 156 (86,6 %) (рис. 8.)

 

У групах хворих на ЦАР та САР у період загострення топічні інгаляційні кортикостероїди (ІКС) використовувалися у 53,9 та 51,7 % випадків відповідно. При цілорічному та сезонному алергічному риніті з полівалентною сенсибілізацією необхідність призначення ІКС була найбільшою відповідно до тяжкості захворювання та становила 71,6 % (рис. 9).

Оптимістично виглядає невелика потреба пацієнтів з АР в період загострення у судинозвужуючих краплях. При ЦАР необхідність застосування цього лікарського засобу залишилася у 63 (20 %) осіб, при САР — лише у 5 (1,96 %), а при цілорічному та сезонному алергічному риніті з полівалентною сенсибілізацією — у 34 (18,8 %) (рис. 10).

Повністю працездатними в період загострення хвороби відчували себе 97,7; 95,6 та 92,7 % хворих на ЦАР, САР та ЦАР і САР із сенсибілізацією до побутових та пилкових алергенів або полівалентною сенсибілізацією відповідно (11). Показник працездатності — це важливий критерій ефективності специфічної терапії, який демонструє соціальну значущість, необхідність та можливості проведення контролю за симптомами АР.

 

Висновки

Результати проведеного вперше в Україні ретроспективного аналізу застосування СІТ ін''єкційним, пер­оральним та комбінованим методами у 750 хворих оцінюються ними як відмінні та добрі в групах із цілорічним алергічним ринітом (83 %), із сезонним алергічним ринітом (93 %) та з цілорічним і сезонним алергічним ринітом із полівалентною сенсибілізацією (84 %).

У результаті 5-річного використання специфічної імунотерапії пацієнти з цілорічним алергічним, сезонним алергічним та цілорічним і сезонним алергічним ринітом з полівалентною сенсибілізацією вважали себе повністю працездатними в 98, 96 та 94 % випадків відповідно.

Специфічна імунотерапія є ефективним методом лікування хворих на цілорічний алергічний, сезонний алергічний та цілорічний і сезонний алергічний риніт із полівалентною сенсибілізацією, за даними 5-річного ретроспективного аналізу.


Bibliography

1. Пухлик Б.М., Гогунська І.В., Корицька І.В., Яковенко О.К. Ефективність специфічної імунотерапії при алергічних захворюваннях органів дихання з позиції доказової медицини. Повідомлення 1 // Журн. вушних, носових і горлових хвороб. — 2009. — № 6. — С. 29-38.

2. Alvarez-Cuesta E., Aragoness-Gilsanz E., Martin-Garcia C. Immunotherapy with depigmented extracts: changes in quality of life // Clin. Exp. Allergy. — 2005. — Vol. 35, № 5. — P. 572-578.

3. Andrews Timothy, James R. Banks Grass Pollen Immunotherapy as an Effective Therapy for Childhood Seasonal Allergic Asthma // J. Allergy Clin. Immunol. — 2006. — Vol. 117. — P. 263-268.

4. Ariano R., Kroon A.M., Augeri G. Long-term treatment with allergoid immunotherapy with Parietaria // Allergy. — 1999. — Vol. 54, № 4. — P. 313-319.

5. Bachert C. A review of the efficacy of desloratadine, fexofenadine, and levocetirizine in the treatment of nasal congestion in patients with allergic rhinitis // Clin. Ther. — 2009. — Vol. 31, № 5. — P. 921-44.

6. Bauchau V., Durcham S.R. Pre­valence and rate of diagnosis of allergic rhinitis in Europe // eur. Respir. J. — 2004. — vol. 24. — P. 758-764.

7. Berger W.E. Overview of allergic rhinitis [Text] // Ann. Allergy Asthma Immunol. — 2003. — Vol. 90 (6 Suppl 3). — P. 7-12.

8. Blaiss M.S. Rhinitis-asthma connection: epidemiologic and pathophysiologic basis [Text] // Allergy Asthma Proc. — 2005. — Vol. 26, № 1. — P. 35-40.

9. Bousquet J., Khaltaev N., Cruz A.A., Denburg J. World Health Organization. Allergic rhinitis and its impact on asthma // Allergy. — 2008. — Vol. 63 (Suppl. 86). — P. 8-160.

10. Bugiani M., Carosso A., Migliore E. Allergic rhinitis and asthma comorbidity in a survey of young adults in Italy // Allergy. — 2005. — vol. 60, № 2. — P. 165-170.

11. Canonica G., Passalacqua G. Noninjection routes for immunothe­rapy // J. of Allergy and Clinical Immunology. — 2003. — Vol. 111, № 1, 3. — P. 437-448.

12. Cingi C., Aynaci S., Cakli H., Cingi E. Efficacy of long-term sublingual-oral immunotherapy in allergic rhinitis // Acta Otorhinolaryngol. Ital. — 2005. — Vol. 25, № 4. — P. 214-9.

13. Corren J., Manning B.E., Thompson S.F., Hennessy S., Strom B.L. Rhinitis therapy and the prevention of hospital care for asthma: a case-control study // J. Allergy Clin. Immunol. — 2004. — Vol. 113, № 3. — P. 415-9.

14. Dinakar C., Portnoy J.M. Allergen immunotherapy in prevention of asthma // Curr. Opin. Allergy Clin. Immunol. — 2004. — Vol. 4, № 2. — P. 131-136.

15. Eng P., Reinhold M., Gnehm H.P. A. Long-term efficacy of preseasonal grass pollen immunotherapy in children // Allergy. — 2002. — Vol. 57. — P. 306-312.

16. Gillisen A., Hoffken G., Juergens U.R. A connection between allergic rhinitis and allergic asthma? The one-way-one disease-hypothesis // Pneumologie. — 2005. — Vol. 59, № 3. — P. 192-200.

17. Gonzalez Diaz S.N., Arias Cruz A. Allergic rhinitis and asthma: 2 illnesses. The same disease? // Rev. Alerg. Mex. — 2002. — Vol. 49, № 1. — P. 20-24.

18. Grembiale R.D., Camporota L., Naty S., Tranfa C.M. Effects of specific immunotherapy in allergic rhinitis individuals with bronchial hyperresponsiveness // Am. J. Respir. Crit. Care Med. — 2000. — Vol. 162, № 6. — P. 2048-2052.

19. Halken S. Prevention of allergic disease in childhood: clinical and epidemiological aspects of primary and secondary allergy prevention // Pediatr. Allergy Immunol. — 2004 Jun. — 15 Suppl. 16. — 4-5, 9-32.

20. Hu W., Katelaris C.H., Kemp A.S. Allergic rhinitis — practical management strategies // Aust. Fam. Physician. — 2008. — Vol. 37, № 4. — P. 214-20.

21. Kaplan Michael R., Cecilia P. Mikita. Five-Year Follow-up on the PAT Study: Specific Immunotherapy and Long-term Prevention of Asthma in Children // Рediatrics. — 2007. — Vol. 120. — S. 148.

22. Lars J. Preventive aspects of specific immunotherapy // Current Allergy & Clinical Immunology. — August 2003. — Vol. 16, № 3. — Р. 102-104.

23. Malling H.J., Agrell B., Croner S., Dreborg S. Diagnosis and immunotherapy of mould allergy: Screening for mould allergy // Allergy. — 2007. — Vol. 40, Issue 2. — P. 108-114.

24. McCormack P.L., Wagstaff A.J. Ultra-short-course seasonal allergy vaccine (Pollinex Quattro) // Ann. Allergy Asthma Immunol. — 2006. — Vol. 96, № 5. — P. 673-8.

25. Meltzer E.O. Quality of life in adults and children with allergic rhinitis // J. Allergy Clin. Immunol. — 2001. — Vol. 108. — P. 45-53.

26. Moller C., Dreborg S., Ferdousi H.A. et al. Pollen immunotherapy reduces the development of asthma in children with seasonal rhinoconjunctivitis (the PAT-study) // J. Allergy Clin. Immunol. — 2002. — Vol. 109. — P. 251-256.

27. Nayak A.S. The asthma and allergic rhinitis link // Allergy Asthma Proc. — 2003. — Vol. 24, № 6. — P. 395-402.

28. Nowak-Wegrzyn A. Similar Allergic Inflammation in the Middle Ear and the Upper Airway: Evidence Linking Otitis Media With Effusion to the United Airways Concept // Pediatrics. — 2005. — Vol. 116, № 2. — p. 552-553.

29. Pajno G.B., Passalacqua G., Vita D., Caminiti L., Parmiani S., Barberio G. Sublingual immunotherapy abrogates seasonal bronchial hyperresponsiveness in children with Parietaria-induced respiratory allergy: a randomized controlled trial // Allergy. — 2004. — Vol. 59, № 8. — Р. 883-887.

30 Passalacqua G., Canonica G.W. Allergen-specific sublingual immunotherapy for respiratory allergy // BioDrugs. — 2001. — Vol. 15, № 8. — 509-19.

31. Pawankar R. Allergic rhinitis and its impact on asthma: an evidence-based treatment strategy for allergic rhinitis // Asian Pac. J. Allergy Immunol. — 2002. — Vol. 20, № 2. — P. 139.

32. Pawankar R. Allergic Rhinits and asthma: from the link to emerging therapy // Indian J. Ches. Dis. Allied Sci. — 2003. — Vol. 45. — Р. 179-189.

33. Polzehl D., Keck T., Riechelmann H. Analysis of efficiency of specific immunotherapy with house-dust mite extracts in adults with allergic rhinitis and/or asthma // Laryngorhinootology. — 2003. — 82, № 4. — P. 272-280.

34. Purello-D''Ambrosio F., Gange­mi S., Merendino R.A. et al. Prevention of new sensitizations in monosensitized subjects submitted to specific immunotherapy or not. A retrospective study // Clin. Exp. Allergy. — 2001. — № 31. — P. 1295-1302.

35. Reed S.D., Lee T.A., McCrory D.C. The economic burden of allergic rhinitis: a critical evaluation of the literature // Pharmacoeconomics. — 2004. — № 22. — P. 345-361.

36. Robin J. Green, Gloria Davis the burden of allergic rhinitis // Current Allergy & Clinical Immunology. — November 2005. — Vol. 18, № 4. — Р. 176-178.

37. Saltoun C.A. Update of efficacy of allergen immunotherapy for allergic rhinitis and asthma // Allergy Asthma Proc. — 2002. — Vol. 23, № 6. — P. 377-380.

38. Sanchez Palacios A., Schamann F. Sublingual immunotherapy with cat epithelium extract. Personal experience // Allergol. Immuno­pathol. — 2001. — Vol. 29, № 2. — P. 60-65.

39. Stacie M. Jones. Pollen immunotherapy reduces the development of asthma in children with seasonal rhinoconjunctivitis (the pat-study) // Pediatrics. — 2003. — Vol. 112, № 2. — p. 464-465.

40. Teрas E.C., Umetsu D.T. Immunotherapy of asthma and allergic diseases // Curr. Opin. Pediatr. — 2000. — 12, № 6. — P. 574-578.

41. Tomas B. Casale. Immunobio­logy of Asthma snd Rhinitis // Am. J. Respir., Crit. Care Medicine. — 1999. — 160, № 5. — P. 1778-1787.

42. Tonnel A.B., Scherpereel A., Douay B., Mellin B. Allergic rhinitis due to house dust mites: evaluation of the efficacy of specific sublingual immunotherapy // Allergy. — 2004. — Vol. 59, № 5. — P. 482-4.

43. van Cauwenberge P., Bachert C. Consensus statement on the treatment of allergic rhinitis // Allergy. — 2000. — Vol. 55. — P. 116-134.

44. Varney V.A., Tabbah K., Mavroleon G., Frew A.J. Usefulness of specific immunotherapy in patients with severe perennial allergic rhinitis induced by house dust mite: a double-blind, randomized, placebo-controlled trial // Clin. Exp. Allergy. — 2003. — Vol. 33, № 8. — P. 1076-82.

45. Weiss K.B., Sullivan S.D. The health economics of asthma and rhinitis // J. Allergy Clin. Immunol. — 2001. — Vol. 107, № 1. — P. 3-8.

46. Wuthrich, Gumowski P.L., Fah J., Hurlimann A. Safety and efficacy of specific immunotherapy with standardized allergenic extracts absorbed on aluminium hydroxide // J. investing Allergol. Clin. Immunol. — 2001. — Vol. 11, № 3. — P. 149-156.

47. Young Yull Koh, Chang Keun Kim. The Development of Asthma in Patients with Allergic Rhinitis // Curr. Opin. Allergy Clin. Immuol. — 2003. — Vol. 3, № 3. — P. 159-164.

48. Zak-Nejmark I., Nowak A., Malolepszy J. Allergen immunothe­rapy decreases specific allergen-induced expression of Fas and FasL on CD4+ and CD8+ cells T // J. Invest. Allergol. Clin. Immunol. — 2005. — Vol. 15, № 1. — P. 63-68. 

Similar articles

The Effectiveness of Sublingual Allergen-Specific Immunotherapy in Children with Allergic Rhinitis
Authors: Prokhorova M.P. - National Medical University named after O.O. Bohomolets, Kyiv, Ukraine
"Child`s Health" 6 (66) 2015
Date: 2016.01.27
Categories: Pediatrics/Neonatology
Sections: Clinical researches
Authors: І.В. КОРИЦЬКА, Вінницький національний медичний університет
"News of medicine and pharmacy" Аллергология и пульмонология (246) 2008 (тематический номер)
Date: 2008.10.09
Categories: Allergology, Immunology
Sections: Specialist manual

Back to issue