Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"News of medicine and pharmacy" Неврология (339) 2010 (тематический номер)

Back to issue

Стан неврологічної служби України у 2009 році

Authors: М.К. Хобзей, директор Департаменту розвитку медичної допомоги населенню МОЗ України, О.М. Зінченко, головний спеціаліст спеціалізованої медичної допомоги МОЗ України, М.В. Голубчиков, начальник Центру медичної статистики МОЗ України, Т.С. Міщенко, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України із спеціальності «Неврологія»

print version

Сьогодні до найпоширеніших хвороб в Україні належать неврологічні захворювання, поширеність яких в останні роки, на жаль, значно зросла. У 2009 р. в Україні офіційно зареєстровано 4 913 890 хворих із різними формами неврологічних захворювань. Порівняно з 2008 роком кількість неврологічних хворих зменшилась на 174 691. Це означає, що 11 % населення країни мають неврологічну патологію. Порівняно з 2002 роком приріст числа зареєстрованих неврологічних хворих на 100 тис. населення становив 8,9 %, а за останні 10 років кількість хворих із цією патологією у нашій країні збільшилася майже вдвічі. Така тенденція до збільшення відзначається і в інших країнах світу. За даними епідеміологічних досліджень, загальна кількість хворих, які страждають від захворювань нервової системи, включаючи тривожні розлади, алкогольну та лікарську залежність, у країнах Європи у 2005 р. становила 127,2 млн осіб. Це означає, що майже 25,8 % мешканців усіх європейських країн мають неврологічну патологію. При цьому загальна кількість нових випадків захворювань нервової системи у 2005 р. у країнах Європи становила близько 9 млн. Захворювання нервової системи лягають важким тягарем на суспільство. Так, майже 35 % усіх коштів охорони здоров’я європейських країн витрачається на хворих із неврологічною патологією та тривожними розладами. Основна причина росту кількості хворих в Україні з неврологічною патологією — це інтенсивний вплив факторів ризику на населення (постаріння населення, артеріальна гіпертензія, гіперхолестеринемія, цукровий діабет, нераціональне харчування, гіподинамія, надмірна маса тіла, хронічний стрес, несприятлива екологічна ситуація та ін.). Зростаюча поширеність серед населення інфекційних та вірусних захворювань, поширення імунної недостатності та алергізації сприяють зростанню кількості запальних та демієлінізуючих захворювань нервової системи. Більша доступність сучасних методів діагностики, і в першу чергу нейровізуалізації, також впливає на виявлення хворих із патологією нервової системи.

У структурі неврологічної патології найбільш актуальними та соціально значущими залишаються судинні захворювання головного мозку, демієлінізуючі ураження нервової системи (зокрема, розсіяний склероз (РС)), захворювання периферичної нервової системи, наслідки черепно-мозкових травм та інші.

Перше місце серед неврологічних захворювань посідають цереброваскулярні захворювання (ЦВЗ). У 2009 році, згідно з офіційною статистикою Міністерства охорони здоров’я України, поширеність ЦВЗ серед дорослих становила 8432,9 на 100 тис. населення. В абсолютних числах це 3 185 686,0 хворих на різні форми ЦВЗ (табл. 1). Майже третина хворих на ЦВЗ — це люди працездатного віку. У 63,7 % хворих ЦВЗ обумовлені артеріальною гіпертензією.

Порівняно з 2008 роком поширеність ЦВЗ зросла з 8369,6 на 100 тис. населення до 8432,9 на 100 тис. населення.

Найбільша поширеність ЦВЗ відмічена у м. Севастополі (18 500,9 на 100 тис. населення), Полтавській (13 035,2 на 100 тис. населення), До­нецькій (12 433,3 на 100 тис. населення), Запорізькій (11 536,5 на 100 тис. населення) областях.

Найменша поширеність ЦВЗ була в Рівненській (2423,0 на 100 тис. населення), Закарпатській (2758,9 на 100 тис. населення), Житомирській (3650,5 на 100 тис. населення) областях.

Захворюваність на ЦВЗ у 2009 році становила 978,2 на 100 тис. населення, тобто вперше захворіли на ЦВЗ 369 527,0 мешканця України (табл. 1). Із цієї кількості хворих 46,0 % становили люди працездатного віку.

Найбільші показники захворюваності на ЦВЗ відмічені в Харківській (1642,6 на 100 тис. населення), Івано-Франківській (1477,9 на 100 тис. населення), Одеській (1229,9 на 100 тис. населення) областях.

Найменша захворюваність на ЦВЗ була у Закарпатській (563,7 на 100 тис. населення), Житомирській (527,1 на 100 тис. населення) областях, м. Севастополі (599,4 на 100 тис. населення).

В структуру ЦВЗ входять транзиторні ішемічні напади, мозкові інсульти (МІ), дисциркуляторні енцефалопатії (ДЕ).

Захворюваність на транзиторні ішемічні напади у 2009 році в Україні в цілому становила 92,9 на 100 тис. населення, вперше перенесли транзиторні ішемічні напади 35077,0 хворого (табл. 2).

Найбільша захворюваність на цю патологію відмічена у Хмельницькій (186,3 на 100 тис. населення), Черкаській (175,5 на 100 тис. населення), Київській (163,7 на 100 тис. населення) областях, а найменші — у м. Києві (26,3 на 100 тис. населення), Донецькій (32,3 на 100 тис. населення) областях та АР Крим (31,3 на 100 тис. населення).

До найбільш тяжких форм ЦВЗ належать мозкові інсульти.

У 2009 році вперше захворіли на мозковий інсульт 105 836,0 мешканця України, що на 100 тис. населення становить 280,2 (табл. 3). 35,5 % усіх МІ сталися у людей працездатного віку.

Порівняно з 2008 роком кількість МІ в абсолютних числах зменшилась на 1258 випадків.

Найбільша кількість МІ відзначена у Чернігівській (385,6 на 100 тис. населення), Волинській (375,0 на 100 тис. населення), Хмельницькій (369,1 на 100 тис. населення) областях.

Найнижчі показники захворюваності на МІ відмічені в Чернівецькій (159,3 на 100 тис. населення), Львівській (199,1 на 100 тис. населення), Житомирській (201,0 на 100 тис. населення) областях.

Як і в минулі роки, основну кількість ЦВЗ становлять хронічні повільно прогресуючі форми ЦВЗ (дисциркуляторна енцефалопатія). Вони складають 95 % в структурі поширеності всіх форм ЦВЗ. Зростання кількості ЦВЗ в нашій країні в основному обумовлено саме ростом дисциркуляторних енцефалопатії. Як показує аналіз медичної документації, продовжує спостерігатися гіпердіагностика ДЕ. Дуже часто діагноз виставляється не неврологами, а іншими фахівцями (терапевтами, кардіологами, ендокринологами) без урахування критеріїв для постановки цього діагнозу. У ряді випадків, коли тяжко визначити етіологію й характер ураження центральної нервової системи, виставляється діагноз ДЕ. Це і привело до того, що в Україні 6,1 % населення страждають від ДЕ.

Смертність від ЦВЗ у 2009 році становила 218,6 на 100 тис. населення, це означає, що 100 482 мешканці України померли від різних форм ЦВЗ.
Найбільша смертність від ЦВЗ була у Сумській (519,6 на 100 тис. населення), Донецькій (435,5 на 100 тис. населення) областях, м. Севастополі (388,7 на 100 тис. населення).

Найбільш низькі показники смертності від ЦВЗ були в Івано-Франківській (71,3 на 100 тис. населення), Чернівецькій (76,2 на 100 тис. населення), Вінницькій (78,8 на 100 тис. населення) областях.

Слід проаналізувати структуру смертності від ЦВЗ. Внаслідок МІ померло 39 566 жителів країни, що на 100 тис. населення становить 86,2. Інші хворі — 60 916 (132,5 на 100 тис. населення) померли від інших ЦВЗ. Від яких захворювань — невідомо.

Смертність від МІ залежно від його типу була такою. Внаслідок ішемічного інсульту померло 20 325 хворих, що на 100 тис. населення становить 44,2. При цьому смертність від ішемічного МІ була більшою в міського населення (47,8 на 100 тис. населення), ніж у сільського (36,6 на 100 тис. населення).

Найбільша смертність від ішемічних інсультів була в Луганській (106,5 на 100 тис. населення), м. Севастополі (89,9 на 100 тис. населення), Чернігівській (76,1 на 100 тис. населення) області.

Найменша смертність від інфаркту головного мозку спостерігалась у Закарпатській (10,2 на 100 тис. населення), Житомирській (18,8 на 100 тис. населення), Сумській (20,6 на 100 тис. населення), Чернівецькій (22,3 на 100 тис. населення) областях.

Внутрішньомозкові крововиливи стали причиною смерті 12 695 хворих, що на 100 тис. населення становить 27,620. Кількість померлих хворих від цього виду МІ була приблизно однаковою серед міського та сільського населення.

Найбільші показники смертності від внутрішньомозкових крововиливів були у Луганській (42,0 на 100 тис. населення) області, м. Севастополі (40,2 на 100 тис. населення), Чернігівській (34,3 на 100 тис. населення) області. Найнижчі — у Чернівецькій (15,9 на 100 тис. населення), Житомирській (16,5 на 100 тис. населення), Закарпатській (17,0 на 100 тис. населення) областях.

Внаслідок субарахноїдального крововиливу померли 1202 хворі, що на 100 тис. населення становить 2,615.

Найбільші показники смертності від субарахноїдального крововиливу були в Полтавській (4,4 на 100 тис. населення), Волинській (4,3 на 100 тис. населення) областях, АР Крим (3,5 на 100 тис. населення). Найнижчі — у Чернівецькій (0,9 на 100 тис. населення), Київській (1,1 на 100 тис. населення), Херсонській (1,6 на 100 тис. населення) областях.

Інсульт, не уточнений як крововилив чи інфаркт мозку, був причиною смерті 5344 хворих, що на 100 тис. населення становить 11,627 (табл. 3). Найбільша кількість померлих від неуточненого МІ була у Херсонській (38,9 на 100 тис. населення), Одеській (37,3 на 100 тис. населення), Київській (24,9 на 100 тис. населення) областях. Найменша смертність — у Закарпатській (0,6 на 100 тис. населення), Тернопільській (1,0 на 100 тис. населення), Волинській (2,7 на 100 тис. населення) областях.

Інші ЦВЗ (які — невідомо) стали причиною смерті 60 916 жителів країни, що на 100 тис. населення становить 132,5.

Найбільші показники зареєстровані в Сумській (471,383 на 100 тис. населення), Донецькій (351,703 на 100 тис. населення), Полтавській (275,477 на 100 тис. населення) областях. Найнижчі — в Івано-Франківській (7,981 на 100 тис. населення), Вінницькій (9,196 на 100 тис. населення), Чернівецькій (24,750 на 100 тис. населення) областях.

Таким чином, в Україні у 2009 році, згідно з офіційною статистикою МОЗ України, спостерігається тенденція до стабілізації смертності від мозкових інсультів. Разом із тим викликають занепокоєння високі показники смертності внаслідок субарахноїдального та внутрішньомозкового крововиливів, що свідчить про низький рівень використання хірургічних методів лікування при цій патології. Багато хворих (15,6 %) помирають унаслідок неуточненого інсульту. 90 % цих хворих — це люди похилого та старечого віку. Діагноз «неуточнений інсульт» ставиться в тому випадку, коли хворим не проводиться прижиттєва або посмертна нейровізуалізація або хворі не оглядаються неврологом.

Високою також залишається смертність від інших форм ЦВЗ. 58 % у структурі смертності від ЦВЗ займають інші форми цереброваскулярної патології. Залишається невідомим, які ще цереброваскулярні захворювання можуть стати причиною смерті.

Високі показники смертності від МІ в Україні в багатьох випадках обумовлені недосконалістю системи надання допомоги хворим із цією патологією. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є створення високотехнологічної допомоги хворим із серцево-судинними та судинно-мозковими захворюваннями. Такі регіонарні центри почали створюватись у м. Одесі, Донецьку, Львові. Але ж основною метою є створення спеціалізованих інсультних відділень, що мають спеціально підготовлений персонал та оснащені сучасним обладнанням. Такі відділення повинні бути створені у всіх містах та районних центрах країни та бути доступними цілодобово для всього населення.

Потребує негайного вирішення проблема реабілітації інсультних хворих. Реабілітаційні відділення в Україні створені лише в окремих областях, але й вони не відповідають сучасним стандартам надання реабілітаційної допомоги.

Однією з важливих причин, що впливають на смертність та інвалідизацію внаслідок інсульту, є недостатня усвідомленість населення щодо симптомів інсульту та необхідності термінової допомоги. Тому в багатьох випадках хворі або їх родичі вчасно не звертаються по допомогу. Працівники швидкої медичної допомоги затримують першочергову госпіталізацію хворих до стаціонару, а частина хворих залишається взагалі вдома без належної допомоги. Дуже малий відсоток хворих надходить до стаціонарів у межах терапевтичного вікна. Це означає, що тромболітична терапія виконується лише поодиноким хворим.

На рівні стаціонару не виконуються стандарти ведення таких хворих, останні включають проведення термінової нейровізуалізації та надання базисної та диференційованої терапії.

Одним із найважливіших завдань неврології України є підвищення рівня допомоги хворим на МІ на рівень міжнародних стандартів та підвищення конкурентоспроможності віт-чизняних спеціалістів. Це обумовлює необхідність для кожного спеціаліста-невролога, а особливо ангіоневролога, не залишатися в стороні від процесу взаємодії світового та Європейського неврологічного товариства.

У 2009 році, згідно з офіційною статистикою Міністерства охорони здоров’я України, поширеність на хвороби нервової системи серед дорослого населення становила 4574,7 на 100 тис. населення. В абсолютних числах — це 1 728 204,0 хворого на різні форми хвороби нервової системи (табл. 5). Вперше захворіли на хвороби нервової системи у 2009 році 1518,7 на 100 тис. населення. Найбільші показники поширеності хвороб нервової системи були у м. Києві (8423,6 на 100 тис. населення), Волинській (7645,4 на 100 тис. населення), Вінницький (7719,8 на 100 тис. населення) областях, а найменші — у м. Севастополі (1452,6 на 100 тис. населення), АР Крим (1560,9 на 100 тис. населення), Луганській області (1680,8 на 100 тис. населення).

Розлади периферичної нервової системи посідають друге місце за поширеністю серед хвороб нервової системи. За останні 10 років захворюваність на хвороби периферичної нервової системи зросла в 1,5 раза. 70 % таких хворих — це люди працездатного віку. Зазначена патологія є однією з основних причин тимчасової непрацездатності населення країни.

У 2009 р. в Україні поширеність хвороб периферичної нервової системи становила 1311,4 на 100 тис. населення (табл. 6). Всього з цією патологією зареєстровано серед дорослого населення 495 420,0 мешканця нашої країни. Вперше звернулись по медичну допомогу з цього приводу 248 311,0 українця, що на 100 тис. населення становить 657,3 (табл. 6). Найбільші показники поширеності зареєстровані у Вінницькій (2782,2 на 100 тис. населення) області, м. Києві (2549,7 на 100 тис. населення), Львівській (2162,5 на 100 тис. населення) області, найменші — у м. Севастополі (291,2 на 100 тис. населення), Луганській області (254,9 на 100 тис. населення), Житомирській області (337,3 на 100 тис. населення).

Ураження нервів, нервових корінців у 2009 році було виявлене у 389 924,0 людини, що на 100 тис. населення становить 1032,2 випадку (табл. 7). Захворюваність на цю патологію становила 542,2 на 100 тис. населення (табл. 7). Найбільша поширеність була в м. Києві (2397,1 на 100 тис. населення), Вінницькій (2178,7 на 100 тис. населення), Івано-Франківській (1791,1 на 100 тис. населення), найменша — у Луганській області (192,0 на 100 тис. населення), м. Севастополі (215,0 на 100 тис. населення), Житомирській (225,0 на 100 тис. населення) області.

Розсіяний склероз серед хвороб нервової системи посідає друге місце з інвалідизації. У 2009 р. в Україні було зареєстровано серед дорослого населення 19 218,0 хворого на PC, що на 100 тис. населення становить 50,9 (табл. 8). Кожного року кількість хворих на PC збільшується в середньому на 1000. У 2009 році вперше захворіли на РС 1180,0 мешканця України, що на 100 тис. населення становить 3,1 (табл. 8). Найбільша поширеність була в Тернопільській (102,5 на 100 тис. населення), Волинській (96,4 на 100 тис. населення), Рівненській (81,2 на 100 тис. населення) областях, найменша — у Донецькій (21,8 на 100 тис. населення), Одеській (23,6 на 100 тис. населення), Кіровоградській (22,7 на 100 тис. населення) областях.

Найбільші показники захворюваності на РС були зареєстровані у Волинській (7,5 на 100 тис. населення), Івано-Франківській (6,5 на 100 тис. населення), Львівській (4,7 на 100 тис. населення) областях, найменші — в Одеській (1,5 на 100 тис. населення), Кіровоградській (1,6 на 100 тис. населення) областях, АР Крим (1,7 на 100 тис. населення). Залежно від регіону України поширеність хвороби коливається від 17 до 60 осіб на 100 тис.

PC — це хронічне прогредієнтне захворювання, що переважно виникає в молодих людей віком від 16 до 45 років та призводить до інвалідизації й вилучення їх із числа працездатного населення. Все це робить проблему PC украй актуальною для України, переводячи її з суто медичної проблеми в ранг соціально-економічної.

Запальні захворювання нервової системи. Дуже важливою проблемою сучасної неврології є інфекційні, вірусні ураження нервової системи. Почастішали ураження нервової системи герпетичного, грипозного, цитомегаловірусного та іншого генезу: енцефаліти, церебральні арахноїдити та ін. Несприятлива екологічна ситуація, поширення імунної недостатності та алергізації сприяють зростанню кількості таких автоімунних та повільних вірусних нейрозахворювань, як розсіяний склероз, енцефаломієліт, демієлінізуючі форми полірадикулонейропатій. Поширеність запальних хвороб ЦНС у 2009 р. становила 186,3 на 100 тис. населення (табл. 4). Всього зареєстровано серед дорослого населення з цією патологією 70 362,0 хворого. Вперше захворіли на запальні хвороби нервової системи 7519,0, що на 100 тис. населення становить 19,9 (табл. 4). Найбільша поширеність була у Херсонській (320,7 на 100  тис. населення), Івано-Франківській (315,6 на 100 тис. населення), Полтавській (289,9 на 100 тис. населення) областях, найменша — у Вінницькій області (65,2 на 100 тис. населення), АР Крим (58,3 на 100 тис. населення), Запорізькій області (45,6 на 100 тис. населення).

Найбільша захворюваність у 2009 році була в Закарпатській (48,2 на 100 тис. населення), Херсонській (47,1 на 100 тис. населення), Івано-Франківській (45,4 на 100 тис. населення) областях, найменша — у м. Севастополі (2,2 на 100 тис. населення), Запорізькій області (4,9 на 100 тис. населення), АР Крим (2,8 на 100 тис. населення).

Починаючи з 2004 року кількість хворих із запальними хворобами нервової системи незначно, але зменшується кожного року.

Хвороба Паркінсона та синдром паркінсонізму є чи не найпоширенішою формою рухової патології людини, що уражає понад 1 % популяції людей, старших 60 років. На 2009 р. в Україні зареєстровано серед дорослого населення 21 938,0 пацієнта з цією недугою, що на 100 тис. населення становить 58,1 випадку (табл. 9). У 2009 році діагноз «хвороба Паркінсона» вперше був встановлений 2560,0 жителя України, що на 100 тис. населення становить 6,8 випадку (табл. 9). Найбільша поширеність була у Вінницькій області (121,2 на 100 тис. населення), м. Києві (112,6 на 100 тис. населення), Львівській області (88,3 на 100 тис. населення), найменша — в Одеській (31,7 на 100 тис. населення), Донецькій (32,8 на 100 тис. населення), Дніпропетровській (30,5 на 100 тис. населення) областях.

Епілепсія та епілептичні синдроми є одними з найбільш поширених і соціально значущих захворювань нервової системи. Поширеність епілепсії в загальній популяції більшості країн Європи становить 80–230 випадків на 100 тис. населення. В Україні від неї страждають у середньому 50–73 особи на 100 тис. населення. Згідно з даними більшості епідеміологічних досліджень, проведених у нашій країні та за кордоном, на сьогодні спостерігається зростання питомої ваги епілепсії в загальній структурі захворювань нервової системи з 0,5 до 0,8–1,2 %. Поширеність епілепсії в Україні у 2009 р. становила 68,7 на 100 тис. населення (табл. 10). Захворюваність на епілепсію у 2009 р. становила 5,7 на 100 тис. населення (табл. 10). Усього у 2009 р. в Україні було зареєстровано 25 962,0 тис. хворих на генералізовану та парціальну епілепсію, у тому числі з діагнозом, встановленим уперше в житті, 2159,0 пацієнта. Найбільша поширеність на епілепсію була зареєстрована у Волинській (222,7 на 100 тис. населення), Закарпатській (185,3 на 100 тис. населення), Черкаській (91,5 на 100 тис. населення) областях, найменша — у Хмельницькій (41,0 на 100 тис. населення), Тернопільській (35,1 на 100 тис. населення), Луганській (27,7 на 100 тис. населення) областях.

Найбільша захворюваність спостерігалась у Волинській (16,5 на 100 тис. населення), Закарпатській (10,8 на 100 тис. населення), Львівській (11,5 на 100 тис. населення) областях, а найменша — у Тернопільській (2,9 на 100 тис. населення), Чернівецькій (2,7 на 100 тис. населення), Сумській (1,6 на 100 тис. населення) областях.

Вегетосудинна дистонія. Одним із поширених захворювань нервової системи в нашій країні є вегетосудинна дистонія. У 2009 р. в Україні поширеність вегетосудинної дистонії становила 1669,4 на 100 тис. населення, захворюваність — 393,7 на 100 тис. населення (табл. 11). Вперше захворіли на цю патологію у 2009 році 148734,0 особи, що на 100 тис. населення становить 393,7 (табл. 11). Найбільша поширеність цієї хвороби спостерігалась у Волинській області (4457,7 на 100 тис. населення), м. Києві (4100,7 на 100 тис. населення), Київській області (3326,1 на 100 тис. населення), найменша — у Дніпропетровській області (510,8 на 100 тис. населення), м. Севастополі (491,1 на 100 тис. населення), Сумській області (441,1 на 100 тис. населення). Від цієї хвороби страждають переважно люди молодого та середнього віку. Останнім часом кількість хворих на вегетосудинну дистонію в нашій країні повільно зменшується.

Інші захворювання нервової системи

Важливою проблемою також є черепно-мозкові травми та їх наслідки. З огляду на зростання травматизму кількість хворих із наслідками черепно-мозкових травм збільшилася. На жаль, даних щодо поширеності цього захворювання в офіційній статистиці МОЗ України немає.
Решта хвороб нервової системи також мають особливе соціальне значення. Йдеться про мігрень, аміотрофічний склероз, міастенію, спадкові захворювання нервової системи та ін.

Неврологічна служба

За даними 2009 року, у різних медичних закладах України працюють 6726 дорослих лікарів-неврологів. Штатні посади — 6433,50, зайняті — 6117,00. Різниця між штатними і зайнятими посадами становила 316,50, а між штатними посадами і фізичними особами — 860,5. Укомплектованість з урахуванням сумісництва у 2009 році становила 95,34, а фізичними особами — лікарями — 86,37. Повна укомплектованість фізичними особами — лікарями має місце у Закарпатській (107,5), Львівській (102,5), Івано-Франківській (100,3) областях, найгірша — у Херсонській (73,4), Миколаївській (77,4), Житомирській (79,2) областях.

Забезпеченість лікарями-невроло-гами у 2009 році становила 1,47 на 10 тис. населення. Це майже в 3 рази більше, ніж у країнах Європи. Найбільша забезпеченість лікарями-неврологами в м. Києві (1,97), Харківській (1,76), Тернопільській (1,63) областях, найменша — у Херсонській (1,16), Закарпатській (1,17), Хмельницькій (1,22) областях. Серед лікарів-неврологів 77,7 % мають кваліфікаційну категорію. З них 47,1 % мають вищу категорію, 32,4 % — першу категорію, 20,5 % — другу категорію.

Неврологічна допомога хворим здійснюється у 1500 неврологічних кабінетах та відділеннях амбулаторно-поліклінічних установ. Ліжковий неврологічний фонд в Україні становить 27 516 ліжок, тобто 6,01 на 10 тис. Найбільша забезпеченість неврологічними ліжками в Чернігівській (9,85), Тернопільській (7,18), Київській (7,35) областях, найменша — в м. Севастополі (2,11), Миколаївській (4,41) області. В обласних лікарнях розташовано 1476 ліжок, у міських — 11 256, у центральних районних — 11 040, у дільничних — 303, в клініках науково-дослідних інститутів — 428, у диспансерах — 180, у психоневрологічних лікарнях — 410.

Показники використання ліжкового фонду

Обіг неврологічного ліжка становив 29,06. Середнє число зайнятості неврологічного ліжка становило 348,63 дня. Середня тривалість перебування хворого на ліжку становила у 2009 році 12,0. Порівняно з 2008 р. цей показник зменшився з 12,07 до 12,0 дня. Якщо провести порівняння з 2000 роком, то середня тривалість перебування хворого на ліжку зменшилася на 2 дні. Показник летальності в середньому по Україні у 2009 році становив 1,57. Найвищі показники летальності були зареєстровані в м. Севастополі (7,83), Донецькій (2,84), Запорізькій (2,59) областях, м. Києві (2,91). Найнижчі показники летальності — в Івано-Франківській (0,51), Рівненській (0,79), Волинській (0,81) областях.

Отже, сьогодні в Україні спостерігається зростання кількості неврологічних хвороб, найбільш соціально значущими серед яких є цереброваскулярні захворювання, розсіяний склероз, епілепсія, хвороба Паркінсона, захворювання периферичної нервової системи.



Back to issue