Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International neurological journal 7 (37) 2010

Back to issue

Тривожні розлади у хворих на множинний склероз

Authors: Старинець Н.Г., Кафедра нервових хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова

Categories: Neurology

print version


Summary

Обстежено стаціонарно 169 пацієнтів із розсіяним склерозом на базі неврологічного відділення Вінницької обласної психоневрологічної лікарні. Тривожні розлади діагностовані у 100 % хворих. Реактивна тривога (РТ) за Спілбергером — Ханіним легкого ступеня спостерігалася в 13,651 ± 3,510 %, помірного — у 15,38 ± 2,78 %, високого — у 71,01 ± 3,50 %. На збільшення рівня РТ впливає вік пацієнтів, ступінь інвалідизації EDSS. Особистісна тривога (ОТ) за Спілбергером — Ханіним легкого ступеня виявлялася в 10,65 ± 3,44 %, помірного — 17,75 ± 2,95 %, високого — 71,60 ± 3,48 %. На збільшення рівня ОТ впливають вік дебюту захворювання, стать і ступінь інвалідизації EDSS. Ступінь змін функціональних систем FS не впливає на рівень РТ і ОТ.


Keywords

Розсіяний склероз, тривога (реактивна, особистісна), коваріаційний аналіз.

Вступ

Одним із найпоширеніших психічних порушень при множинному склерозі (МС) є депресивні реакції [2] та депресивні розлади [1, 3, 8]. Меншою мірою спостерігаються тривожні розлади [4], і частота їх проявів при МС коливається від 25 до 40 % [4, 5, 6, 9, 12]. Клінічно тривога може проявлятися у вигляді генералізованих тривожних станів, агорафобії та панічних атак [13]. При тривожних розладах розвивається вторинний жах смерті, причому він не зменшується від розуміння того, що оточуючі не вважають ситуацію хворого надто небезпечною.

Матеріали і методи

Метою та методами нашого дослідження було вивчення тривожної симптоматики при МС залежно від демографічних, соціальних показників, перебігу хвороби, ступеня інвалідизації EDSS, що грунтується на оцінці адаптації хворих до наявних патологічних змін та функціональних систем. За вираженістю інвалідизації з урахуванням критеріїв розширеної шкали Куртцке (EDSS) хворі розподілися на 3 групи: легкий ступінь — 1–3,0 бала, середній — 3,5–5,5 бала, тяжкий — від 6,0 бала.

Клінічну оцінку функціонального стану провідних систем проводили за шкалою уражень функціональних систем J. Kurtzke (FS) з розрахунку сумарного балу неврологічного дефіциту.

Методи дослідження проводились за допомогою клінічного, експериментально-психологічного, багатомірно-статистичного.

Обстежено 169 хворих на МС, які знаходились на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. акад. О.І. Ющенка протягом 2005–2010 років. З дослідження виключались хворі з порушенням пам’яті (MMSE до 26 балів), в анамнезі яких було коливання настрою, та обтяжливою психопатологічною спадковістю. Діагноз МС встановлювався згідно з критеріями МcDonald (2005) [11].

Матеріал дослідження становили чоловіки 34,91 ± 3,68 %, жінки — 65,09 ± 3,68 %. Середній вік хворих становив 37,60 ± 0,74 року. Тривалість захворювання в середньому становила 9,46 ± 0,54 року. Мешканців міста було 53,85 ± 3,85 %, села — 46,15 ± 3,85 %. З середньою освітою — 11,83 ± 2,49 %, з середньоспеціальною — 63,31 ± 3,72 %, з вищою — 24,86 ± 3,33 %. За професійним станом пацієнти розподілялись наступним чином: наймані працівники — 12,43 ± 2,55 %, керівники — 1,18 ± 0,83 %, безробітні — 9,47 ± 2,26 %, працюючі інваліди 20,71 ± 3,13 %, інваліди на утриманні — 56,21 ± 3,83 %. За сімейним станом: холості — 18,93 ± 3,02 %, розлучені — 17,75 ± 2,95 %, у шлюбі — 59,17 ± 3,79 %, вдова/вдовець — 4,14 ± 1,54 %. За проживанням: у сім’ї — 77,51 ± 3,22 %, самотні — 22,49 ± 3,22 %.

Більшість хворих становили групу пацієнтів із ремітуючи-рецидивуючим (РР) типом перебігу (74,54 ± 7,46 %); у фазі загострення та фазі ремісії було по 63 пацієнти, що становить по 37,28 ± 3,73 %. З первинно-прогресуючим (ПП) типом перебігу було 11 осіб (6,51 ± 1,90 %). Частка з вторинно-прогресуючим типом (ВП) була 18,93 ± 3,02 %. Тяжкість стану хворих визначали за розширеною шкалою ступеня інвалідизації J. Kurtzke [10] — EDSS (Expanded Disability Status Scale).

Результати дослідження та їх обговорення

Аналіз отриманих даних показав, що за вираженістю інвалідизації серед обстежених хворих із легким ступенем тяжкості було 28,99 ± 6,27 % пацієнтів; з середнім ступенем — 52,66 ± 11,62 % пацієнтів; з тяжким — 18,3 ± 5,58 % пацієнтів. Таким чином, переважали хворі з легким та середнім ступенем тяжкості інвалідизації — 138 пацієнтів (81,65 ± 19,62 %).

Дослідження тривожної симптоматики проводилось за допомогою шкали реактивної (РТ) та особистісної (ОТ) тривоги Спілбергера — Ханіна, що призначена для виявлення суб’єктивних почуттів та скринінгу у пацієнтів соматичного стаціонару.

У всіх хворих на МС (100 %) були підвищені показники РТ та ОТ. Реактивна тривога характеризувалась таким чином: з легкою тривожністю було 13,61 ± 3,51 %, з помірною — 15,38 ± 2,78 %, з високою — 71,01 ± 3,50 %. Особистісна тривога у хворих на МС спостерігалась у вигляді легкої тривоги — 10,65 ± 3,44 %, помірної — 17,75 ± 2,95 %, високої — 71,60 ± 3,48 %.

Клінічно вона проявлялась напругою, нервозністю, занепокоєнням та стурбованістю за своє здоров’я. Свій стан хворі оцінювали як загрозливий. Характерним було те, що психіатр та психолог підтверджували наявність тривожної симптоматики, навіть у тих випадках, коли хворі зовні не мали проявів та не скаржились на наявність тривоги.

Статистична обробка проводилась за допомогою профільного аналізу (Profile analysis), розробленого у 2001 році американськими статистиками [7], як модифікація багатомірного коваріаційного аналізу (MANCOVA).

Вивчались статистичні складові оцінки між груповими ефектами з їх вірогідністю (F) та числом ступенів свободи (DF), кількість залежних змін, що утворює різноманітність вектора лінійних комбінацій (P).

Аналіз статистичних даних виявив, що ступінь інвалідності за шкалою EDSS Kurtzke справляє суттєвий вплив на значення реактивної тривоги (F = 3,21, p = 0,0421), а саме при нижчих значеннях шкали Спілбергера — Ханіна відмічаються більші значення шкали EDSS Kurtzke (від 0,23 за EDSS = 1 до 4,05 за EDSS = 8). Слід зазначити, що з наростанням ступеня інвалідності при тривалішому віці захворювання хворі більш емоційно реагують на стан свого здоров’я.

Перебіг хвороби, проте, не показав суттєвої детермінації значень РТ (F = 1,38, p = 0,2521). Парціальні середні значення шкали практично не відрізнялись і становили за первинно-прогресуючого типу 3.10, за вторинно-прогресуючого типу 3.20, при ремітуючо-рецидивуючому типі у фазі загострення 3.24 і при ремітуючо-рецидивуючому типу у фазі ремісії 3.15. Ступені порушення окремих функцій теж не демонстрували суттєвої детермінації значень РТ.

Суттєвий вплив на значення РТ мав лише вік (F = 9,30, p = 0,0029), а саме зі збільшенням віку підвищується ймовірність більших значень шкали.
Щодо коваріат суттєвий вплив на значення РТ мав лише вік (F = 9,30, p = 0,0029), а саме зі збільшенням віку підвищується ймовірність більших значень шкали реактивної тривоги.

Особливо має значення тестування ефектів модуляції значень особистісної тривоги за шкалою Спілбергера — Ханіна, що продемонстроване табл. 1.

Як видно з табл. 1, ступінь інвалідності за шкалою EDSS Kurtzke знову справляв суттєвий вплив на значення ОТ (F = 2,07, p = 0,0194), а саме менші значення шкали Спілбергера — Ханіна обумовлені більшими значеннями шкали EDSS Kurtzke (від 1,12 за EDSS = 1 до 4,16 за EDSS = 8).
Вік дебюту хвороби суттєво модифікував значення ОТ (F = 4,84, p = 0,0097), а саме молодший дебют обумовлює суттєво вищі значення за шкалою Спілбергера — Ханіна (від 2,99 при дебюті після 30 років до 3,42 при дебюті хвороби до 20 років).

Перебіг хвороби, проте, не показав суттєвої детермінації значень ОТ (F = 0,41, p = 0,7479). Ступені порушення окремих функціональних систем (FS) теж не демонстрували суттєвої детермінації значень ОТ.

Щодо коваріат суттєвий вплив на ступінь ОТ мав вік (F = 11,54, p = 0,0010), а саме із збільшенням віку підвищується ймовірність більших значень за шкалою Спілбергера — Ханіна.

Стать, а саме жіноча, теж має вірогідний (F = 12,97, p = 0,0005) додатковий ризик вищих значень за шкалою Спілбергера — Ханіна при ОТ (парціальні групові середні 2,84 для чоловіків проти 3,25 для жінок).

Висновки

1. У більшості хворих на МС спостерігається тривожна симптоматика, як реактивна, так і особистісна. Клінічно вона проявляється у вигляді легкого, помірного та високого ступеня тривоги.

2. На збільшення рівня реактивної тривоги впливає вік пацієнтів та ступінь інвалідизації (EDSS).

3. На збільшення рівня особистісної тривоги впливає вік дебюту хвороби, стать та ступінь інвалідизації (EDSS).

4. Ступінь порушень окремих функцій (FS) при МС не впливає на рівень реактивної та особистісної тривоги.


Bibliography

1. Гусев Е.И. Рассеянный склероз и другие демиелинизирующие заболевания / Е.И. Гусев, И.А. Завалишин, А.Н. Бойко. — М.: Миклош, 2004. — 540 с.
2. Мяловицька О.А. Клініко-психопатологічна характеристика депресивних станів у хворих на розсіяний склероз // Укр. мед. альманах. — 2004. — Т. 7. — № 1 (додаток). — С. 18-20.
3. Старинець Н.Г. До питання про депресії у неврологічній практиці // Український вісник психоневрології. — 2007. — Т. 15, вип. 4 (53). — С. 70-74.
4. Шмидт Т.Е. Рассеянный склероз: руководство для врачей / Т.Е.Шмидт, Н.Н. Яхно. — М.: МЕДпресс-информ, 2010. — 272 с.
5. Andreatini R., Sartori V.A., Leite J.R. et al. Panic attacks in a multiple sclerosis patient // Biol. Psychiatry. — 1994. — Vol. 35. — P. 133-134.
6. Arciniegas D.B., Topkoff J. The neuropsychiatry of pathologic affect: an approach to evaluation and treatment // Semin. Clin. Neuropsych. — 2000. — № 5. — P. 290-306.
7. Barbara G. Tabachnick. Using multivariate statistics / Barbara G. Tabachnick, Linda S. Fidell. — 2005. — 4th ed. — 966 p.
8. Beiske A.G., Svensson E., Sandanger I. et al. Depression and anxiety amongst multiple sclerosis patients // European Journal of Neurology. — 2008. — № 15. — P. 239-245.
9. Diaz-Olavarrieta C., Cummings J.L., Velazques J. et al. Neuropsychiatric manifestations of multiple sclerosis // J. Neuropsych. Clin. Neurosci. — 1999. — Vol. 54. — P. 1116-1121.
10. Kurtzke J.F. Rating neurologic impairment in multiple sclerosis: an expanded disability status scale (EDSS) // Neurol. — 1983. — Vol. 33. — P. 1444-1452.
11. McDonald I.W., Compston A., Edan G. et al. Recommended Diagnostic Criterial for Multiple Sclerosis: Guidelines from the International Panel on the diagnosis of Multiple Sclerosis // Ann. Neurol. — 2001. — Vol. 50. — № 1 — P. 121-127.
12. Mendez M.F. Neuropsychiatric aspects of multiple sclerosis: care reports and review of the literature // Int. J. Psychiatry. — 2000. — Vol. 69. — P. 125-135.
13. Solaro C., Lunardi G.L., Capello E., et al. An open-label trial of gabapentin treatment of paroxysmal symptoms in multiple sclerosis patients // Neurology. — 1998. — № 51. — P. 609-611.


Back to issue