Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"News of medicine and pharmacy" 3 (353) 2011

Back to issue

Основні причини високого рівня смертності в Україні


Summary

Цей звіт — чергове дослідження з серії «Здоров’я людини та демографія». Звіт подготовлений Рекхою Менон та Біанкою Фрогнер. Опитування домогосподарств проводилось Українським центром економічних і політичних досліджень імені Разумкова на кошти Світового банку та Українського медичного союзу (УМС). Юлія Смоляр, Абея аль Омайр, Валері Еванс та Олена Заглада зробили значний внесок у роботу над дослідженням на різних його етапах. Юрій Субботін, Людмила Сассина та Наталія Курділь з УМС брали участь в опрацюванні інструментів дослідження. Паоло Беллі та Сон Нам Нгуєн надали коментарі до перших редакцій дослідження. Робота проводилась під керівництвом Мартіна Райзера, директора у справах України, Білорусі та Молдови, Тамар Мануельян Атінк, директора Департаменту розвитку людини, та Абдо Язбека, керівника сектору з питань охорони здоров’я та харчування населення Департаменту розвитку людини, Регіон Європи і Середньої Азії. Експертна оцінка надана Едуардом Босом та Енісом Барісом.

Продовження. Початок у № 1–2 (351–352), 2011

Люди, які мешкають в інших регіонах, мають меншу ймовірність захворювання на гіпертонію в початковій стадії або гіпертонію, ніж ті, хто мешкає на заході. Чоловіки більш схильні до гіпертонії в початковій стадії або гіпертонії, ніж жінки (р< 0,001). Імовірність захворювання на гіпертонію в початковій стадії або гіпертонію 1-ї або 2-ї стадії також зростає з віком(р < 0,001). Порівняно з українцями з найвищим рівнем доходів українці з найнижчим рівнем доходів мають більшу ймовірність захворювання на гіпертонію в початковій стадії або інших стадій. Фактори, що пов’язані з освітою, сімейним станом, проживанням у сільській місцевості порівняно з проживанням у місті та формою зайнятості істотно не визначили ймовірність захворювання на гіпертонію в початковій стадії або гіпертонію.

49. Імовірність наявності надмірної ваги або захворювання на ожиріння значно зростає з віком, якщо ви жінка, одружена або овдовіла та перебуваєте в найвищому квінтилі доходів. У впорядкованій логістичній регресії категорій індексу маси тіла (нормальна вага, надмірна вага, 1-й ступінь ожиріння, 2-й ступінь ожиріння, 3-й ступінь ожиріння), показаній у табл.8, базові характеристики неодруженого українця, який проживає на заході країни, віком від 18 до 29 років, із загальною початковою освітою, в найнижчому квінтилі доходів та проживає у місті, не маючи оплачуваної роботи, значно підвищують імовірність надмірної ваги або ожиріння, у 1,7; 3,4; 4,7 та 6,0 раза відповідно до різних рівнів надмірної ваги, 1-го ступеня ожиріння, 2-го ступеня ожиріння та 3-го ступені ожиріння. Приналежність до жіночої статі значно підвищує ймовірність надмірної ваги або ожиріння. Ймовірність надмірної ваги або ожиріння також зростає з віком. Приналежність до групи одружених (р < 0,05) або овдовілих (р < 0,01) значно підвищує ймовірність надмірної ваги або ожиріння. Порівняно з групою з найнижчим рівнем доходів приналежність до групи з найвищим рівнем доходів підвищує ймовірність надмірної ваги або ожиріння у 1,81 раза (р<0,001). Фактори, що пов’язані з регіоном проживання, освітою, проживанням у сільській місцевості порівняно з проживанням у місті та формою зайнятості істотно не впливають на ймовірність накопичення надмірної ваги або захворювання на ожиріння.

Усвідомлення громадянами наявності у них гіпертонічної хвороби чи ожиріння, лікування та виконання приписів лікаря.

50. Кожен третій із тих, хто був класифікований при обстеженні як гіпертонік, не усвідомлював наявності у нього гіпертонічного стану, причому вдвічі більше чоловіків порівняно з жінками не знали про це. На рис. 5 показано рівень усвідомлення та стан лікування жінок та чоловіків, хворих на гіпертонію. Число чоловіків, які не усвідомлюють свій гіпертонічний стан, більше, ніж жінок,— 48% чоловіків порівняно з 24% жінок. Така ситуація не набагато відрізняється по регіонах. Слід особливо зазначити, що 61% чоловіків та 74% жінок, які не усвідомлювали свій гіпертонічний стан, були класифіковані шляхом вимірювань при обстеженні як такі, що мають гіпертонію 2-ї стадії. Дорослі українці на сході були більше обізнані про свій гіпертонічний стан, ніж ті, хто проживає в інших регіонах. Найбільша частка людей з невиявленою гіпертонічною хворобою була зареєстрована на заході країни, де 19,2% були визначені шляхом вимірювання при обстеженні як такі, що мають гіпертонію 2-ї стадії.

51. Приблизно половина людей, у яких спостерігалося ожиріння, усвідомлювали про свій стан та були поінформовані про це лікарем. Чоловіки менше усвідомлювали свій стан ожиріння, 50,1% хворих на ожиріння чоловіків порівняно з 42,3% хворих на ожиріння жінок. Цікавий факт, що під час дослідження була виявлена тенденція, що особи, які наражені на обидва фактори ризику (гіпертонічна хвороба та ожиріння, відомі 82%) порівняно з особами, які зазнають дії одного фактору ризику (67%), ймовірно більше схильні захворіти на гіпертонію.

52. Шанси усвідомлення наявності гіпертонічної хвороби зростають, якщо ви жінка, яка проживає в усіх інших регіонах, крім західного, одружена та мешкаєте у місті. Для того щоб зрозуміти, який із вищезгаданих соціоекономічних факторів суттєво впливає на ймовірність неусвідомлення українцями наявності у них гіпертонічної хвороби (але які були класифіковані як гіпертоніки шляхом вимірювань під час обстеження) порівняно з тими, хто усвідомлює (завдяки діагнозу, встановленому лікарем), було проведено логістичний регресійний аналіз, результати якого наведені в табл.9. Як показано, люди, які мешкають у всіх інших регіонах, виявляють значно вищу ймовірність усвідомлення наявності у них гіпертонічної хвороби, ніж ті, хто мешкає на заході країни. Жінки порівняно з чоловіками (р<0,001) мають більші шанси усвідомити наявність у них гіпертонічної хвороби, що знову підтверджуються прикладами, отриманими шляхом спостереження. Зареєстровані/не зареєстровані у шлюбі, овдовілі або розлучені особи мали більше ймовірності знати про наявність у них гіпертонічної хвороби, ніж неодружені особи. Цілком закономірно, що шанси усвідомлення громадянами наявності у них гіпертонічної хвороби (р < 0,05) підвищуються з віком, можливо, відображаючи нестачу інформації або відсутність доступу до якісних медичних послуг.

53. Шанси усвідомлення наявності хвороби на ожиріння зростають для заможних жінок, які проживають на півдні порівняно з західним регіоном і мають вищу освіту та мешкають у містах. Так само, як показано в табл. 8, шанси усвідомлення кожним українцем наявності в нього хвороби на ожиріння, порівняно з неусвідомленням, зростають в 1,45 раза, якщо вони проживають на півдні, а не на заході країни. Аналогічно до ситуації з гіпертонічною хворобою, чоловіки менше усвідомлюють наявність у них хвороби на ожиріння, ніж жінки (р < 0,001). Шанси усвідомлення їх стану зростають при вищих рівнях їх освіти. Проживання в невеликих селищах міського типу або в селах підвищує шанси неусвідомлення громадянами наявності у них хвороби на ожиріння. За винятком тих, хто віднесений до третього квінтиля доходів, шанси більш заможних українців усвідомити наявність у них хвороби на ожиріння зростають.

54. Дорослі люди, які відвідують медичний заклад, нерегулярно обстежуються на наявність гіпертонічної хвороби та ожиріння; таким чином, деякі випадки залишаються недіагностованими. Вимірювання рівнів кров’яного тиску та ваги мають бути регулярними процедурами, які здійснюються під час кожного відвідування лікаря. При дослідженні усіх респондентів опитували, чи користувалися вони медичними послугами в останні 30 днів. Серед українців, у яких було виявлено захворювання на гіпертонію шляхом вимірювань при даному опитуванні, 14,1% припадало на прийом до лікаря протягом останніх 30 днів, при цьому 4,3% відвідували медичний заклад не раз. Із тих, хто був класифікований як хворий на ожиріння шляхом вимірювань при даному опитуванні, близько чверті відвідували медичний заклад протягом останніх 30 днів. Із них 7,8% відвідували медичний заклад не раз.

55. Рівень дотримання режиму прийому ліків проти гіпертонічної хвороби тими, кому був прописаний курс лікування, низький. Майже 80% українцям, які знали про свою гіпертонічну хворобу до опитування, був прописаний курс лікування. З них приблизно половина тих, хто приймали ліки, повідомили, що вони дотримувалися режиму прийому ліків. Приблизно чверть не приймали ліки відповідно до прописаних доз та частоти, а інші не приймали ліки, прописані їм, зовсім. Основні причини недотримання режиму прийому ліків включають забування прийняти ліки та власна думка респондентів про те, що вони більше не хворі на гіпертонію. Тому не дивно, що дані показують, що п’ята частина чоловіків та 36% жінок, які хворі на гіпертонію, усвідомлюючи це та лікуючись, все ще мають 1-шу або 2-гу стадію гіпертонічної хвороби. Менше ніж чверть людей, які хворіли на ожиріння та мали відповідний діагноз, дотримувались будь-якої програми аби втратили вагу. Крім того, приблизно 70% тих, хто усвідомлював наявність в них хвороби на ожиріння, займалися менше ніж 60 хвилин фізичними вправами за тиждень.

56. Щодо прийому ліків, пацієнти з діагнозом гіпертонії у більшості випадків ігнорували або частково дотримувалися будь-яких додаткових рекомендацій лікарів. Крім того, половині з них рекомендували скоротити споживання солі та психологічні навантаження або уникати стресу, у той час як 37% рекомендовано знизити вагу. Дивно те, що тільки кожному п’ятому було запропоновано кинути палити, незважаючи на те що половина з того числа, які визнані хворими на гіпертонію, палять щоденно. В даному випадку приблизно 45% дотримувались рекомендацій завжди, 40% із них дотримувались іноді та час від часу і решта 15% не дотримувались ніяких додаткових рекомендацій. Серед причин, наведених щодо невиконання всіх рекомендацій лікаря, найбільш поширеними були: «життя занадто стресове, щоб виконувати рекомендації» (38%), «важко змінити мій звичний режим харчування/вживати менше солоної їжі» 37%) та «занадто багато труднощів, щоб змінювати мій спосіб життя» (35%).

57. Аналогічні картини щодо низького рівня дотримання рекомендацій також спостерігалися щодо осіб, у яких діагностовано високий рівень холестерину або глюкози в крові. З тих, кому лікарем встановлено позитивний діагноз високого рівня холестерину в крові, 42,2% перевіряли його за останні шість місяців і 18,4%— від шести до одинадцяти місяців до опитування. Приблизно 3 із 4 осіб серед діагностованих було прописано ліки. З тих, кому прописано ліки, тільки половина приймала їх регулярно у правильних дозах, кожний шостий робив це час від часу і приблизно 30% не приймали ліків зовсім. Три основні названі причини неприймання ліків вчасно та в прописаній кількості були такі: «іноді я забуваю прийняти їх», «я вимушений приймати занадто багато ліків» і третя найбільш поширена причина— «я не можу дозволити собі купити їх».

58. Крім того, 3 з 4 осіб було рекомендовано сісти на спеціальну дієту, 40% було рекомендовано знизити вагу і 15% не було надано ніяких додаткових рекомендацій. У цьому випадку приблизно 40% осіб дотримуються рекомендацій завжди, половина з них дотримується іноді, час від часу, а решта 10% не дотримується зовсім ніяких додаткових рекомендацій. Серед причин, наведених щодо невиконання всіх рекомендацій лікаря, найбільш поширеними були: «важко змінити мій звичний режим харчування» (приблизно 60%) та «не можу дозволити собі продуктів харчування, прописаних у дієті» (35%).

59. Залучення пацієнтів до прийняття рішення щодо їх лікування є важливим для налагодження дотримання пацієнтами лікувальних протоколів. Крім того, керування перебігом хронічних захворювань потребує участі пацієнта у прийнятті рішень щодо лікування, оскільки керування перебігом цих захворювань, за їх суттю, часто здійснюється за ме­жами медичного закладу, а саме вдома. Фактично, конт­роль захворювання, головним чином, базується на здатності особи дотримуватися прописаних рекомендацій. Як видно з табл. 10, половина з тих, кому встановлено діагноз хронічних захворювань при обстеженні, говорять, що вони ніколи не залучалися до вибіру свого лікування, прийняття рішень або встановлення цілей лікування. Навчання медичних працівників того, як допомогти пацієнтам самостійно керувати перебігом їх хронічних захворювань, є сферою діяльності, на яку треба звернути особливу увагу в Україні.

Розділ IV Нездоровий спосіб життя

Висновки

60. Як наводилося вище, третина українського дорослого населення (віком від 18 до 65 років) класифіковані як хворі на гіпертонію і п’ята частина— як хворі на ожиріння. Це є ключовими факторами ризику серцево-судинних захворювань, які є найбільшою єдиною причиною передчасної смертності серед українців. Малозабезпечені найбільш схильні до гіпертонічної хвороби, а ожиріння переважно зустрічається серед заможних. Поширення гіпертонічної хвороби, як припускалося, зростає з віком і найбільш поширене в Західному регіоні.

61. Головною умовою профілактики і контролю хронічних захворювань є їх раннє виявлення. Як видно з вищезазначеного, рівень обізнаності про наявність гіпертонії або ожиріння низький, особливо серед чоловіків. Тому перший напрямок роботи мав би бути спрямований на підвищення рівня усвідомлення. Це могло б бути здійснено шляхом проведення цільових оздоровчих кампаній, спрямованих на підвищення усвідомлення громадянами ризиків хронічних захворювань та їх чутливість до них. Подальші системи нагляду за хворими треба поліпшити для того, щоб ідентифікувати та виявляти населення з нахилом до ризику з метою допомогти виявити та лікувати захворювання на ранній стадії.

62. Крім того, навіть якщо населення користується медичними послугами, гіпертонічна хвороба та ожиріння інколи залишаються недіагностованими. Те, що 15% респондентів говорять, що їм не виміряли кров’яний тиск під час відвідування лікаря, а чверть тих, хто має ожиріння, не діагностовано як такі, свідчить про порушення цілісності в процесі профілактичного обстеження в українській системі охорони здоров’я. В результаті багато українців не усвідомлюють свій стан здоров’я, таким чином підвищуючи ризик передчасної смерті від хвороби, якої можна уникнути. Це натякає на необхідність посилення системи первинної медичної допомоги для того, щоб виявляти хвороби на ранній стадії.

63. Іншим ключовим елементом профілактики і контролю хронічних захворювань є самоуправління перебігом захворювання тими, хто має діагноз хронічної хвороби. Серед тих, хто має діагноз та лікується від гіпертонічної хвороби, високого рівня холестерину в крові або діабету, половина респондентів доповідають, що вони не виконують вказівок лікарів щодо прийому прописаних ліків, а чверть цих респондентів не приймають ліків зовсім. Подібні приклади невиконання спостерігаються щодо інших рекомендацій лікарів, як, наприклад, тих, що стосуються змін у харчуванні та заняття фізичними вправами. У даній ситуації низькі рівні дотримання режиму лікування означають відсутність довіри або розуміння корисності ліків та рекомендацій, або навіть погане розуміння реальних ризиків, які, в свою чергу, можуть призвести до передчасної смерті, якої можна уникнути. Службам охорони здоров’я необхідно прийняти новий напрям, тобто збільшене партнерство між тими, хто надає послуги, та пацієнтами. Збільшена участь пацієнтів у рішеннях щодо їх лікування, сприяння самоуправлінню перебігом хронічних захворювань, включаючи роз’яснення ризику недотримання до рекомендованих лікувальних процедур, а також постійний подальший нагляд лікаря мають бути основними компонентами керування хронічними захворюваннями в Україні.

Основні висновки:

— Фактори, пов’язані зі способом життя, такі як тютюнопаління, надмірне вживання алкоголю, погане харчування та фізична активність лежать в основі багатьох хронічних захворювань в Україні.

— 36% українського населення палить, і 31% палить щоденно. Це вище середнього показника 28,6% по Європейському регіону за даними ВООЗ.

— Крім того, паління починається у ранньому віці; середній вік початку паління серед курців, які палять щоденно, знижується і зараз становить 16 років.

— Курець, який палить щодня, викурює в середньому 18 цигарок на день, що становить близько однієї пачки.

— 20% українців не відмовляють собі у надмірному вживанні або зловживанні алкоголем, маючи один або більше днів наприкінці місяця, коли вони вживають більше ніж 5 склянок. Це явище поширеніше серед чоловіків.

— Надмірне вживання або зловживання алкоголем починається з молодого віку і зростає з віком.

— У цілому один із десяти українців— малорухомий, але що найбільш дивно— так це високі показники (11%) малорухомого способу життя серед людей віком 18–29 років. Це, можливо, один із найвищих показників у регіоні.

— Усвідомлення шкідливого впливу паління або надмірного вживання алкоголю— особливо щодо тривалого збереження здоров’я— на високому рівні. Незважаючи на це, спостерігається небажання внести суттєві зміни у спосіб життя.

Наслідки:

За даними Світового банку (2009), 94% смертей, викликаних трьома основними факторами ризику, такими як тютюнопаління, вживання алкоголю та ризиками, пов’язаними з дорожньою безпекою, що становили разом 17% усіх смертей у 2004 році, можна було б уникнути завдяки відповідній профілактиці. Зменшення рівня передчасної смертності та захворюваності в Україні потребує значних змін у поведінці. Підвищення усвідомлення є ключовим завданням, але, як видно, справа не в тому, що українці не усвідомлюють шкідливих наслідків ризикової поведінки. Більше того, незважаючи на те що збереження здоров’я таки має значення для більшості українців, вони наразі не беруть до уваги довгострокові наслідки, а бачать негайні переваги, викликані такою поведінкою. З цієї причини будь-яка стратегія підвищення рівня усвідомлення повинна ураховувати цей факт і зосере­дитися на підкресленні як короткострокових, так і довгострокових переваг поведінкових змін.

Стратегічні сфери для особливого акценту:

— Розробка комплексного плану для профілактики та контролю незаразних хвороб на основі відомих і випробуваних, економічно ефективних заходів, які за своїм характером є комплексними, з чітко визначеними пріоритетами, орієнтованими на основні фактори ризику, з участю багатьох партнерів— уряду, громадянського суспільства, приватного сектора тощо.

— Чітке набуття чинності існуючих законів і нормативних актів, що сприяють безпечному керуванню машиною, запобігають продажу алкоголю та цигарок підліткам та забороні паління.

— Особливий акцент на цільові заходи щодо підвищення рівня усвідомлення націлений:

— на молодь— і на школи— для сприяння та заохочення до здорового способу життя серед наступного покоління;

— молодих дорослих чоловіків— підкреслення короткострокових та довгострокових переваг здорового способу життя, включаючи використання винагород та стимулів.

Загальна ситуація

64. Багато з причин передчасної смертності та хвороб в Україні пов’язано з факторами ризику, які, в основному, змінні та яких можна уникнути. Фактори ризику, пов’язані зі способом життя, такі як тютюнопаління, вживання алкоголю та харчування, а також умови навколишнього середовища, відіграють важливу роль у виникненні багатьох хвороб, включаючи отруєння, травми та найбільшу причину смерті в Україні— серцево-судинні хвороби, такі як ішемічна хвороба серця та інсульт (табл. 1, 2).

65. Вживання тютюну є зростаючою проблемою, особливо серед молоді в Україні (Світовий банк, 2010 p.). Згідно з базою даних ВООЗ «Здоров’я для всіх» (HFA) в Україні, 56,8% усіх причин смертей у 2005 році пов’язані з вживанням тютюну (56,3 та 59,9% серед чоловіків та жінок відповідно). Вживання алкоголю в Україні традиційно надмірне, особливо серед чоловіків. Харчування традиційно багате на жири— ще один фактор, що призводить до високих рівнів серцево-судинних захворювань. Надмірне вживання або зловживання алкоголем не тільки збільшує ризик серцево-судинного захворювання, але й є зростаючою причиною смертності в результаті нещасних випадків та травм. Ще одним фактором способу життя є відсутність фізичних вправ. Що найбільш важливо, як доводить Світовий банк (2009 р.), що 94% смертей через три основні фактори ризику— тютюнопаління, вживання алкоголю та ризики, пов’язані з дорожньою безпекою— можна було б уникнути при відповідній профілактиці.

66. У цьому розділі досліджено три з цих чотирьох ключових поведінкових факторів, що підвищують імовірність захворювань,— паління, надмірне вживання алкоголю та фізична інертність. Ці фактори ризику пов’язані з багатьма хворобами і, навпаки, одна хвороба може бути пов’язана з багатьма з цих факторів ризику. Як показано нижче, високий відсоток тих, хто «щоденно палить» та «колись палили», або тих, хто надмірно вживає алкоголь, являють особи, хворі на гіпертонію або на порозі цієї хвороби. Так само 50% фізично інертного населення мають надмірну вагу або хворі на ожиріння.

67. Декілька соціоекономічних факторів роз’яснюють відмінності в цих поведінкових факторах ризику, і розуміння цих взаємозв’язків може надати суттєві можливості для поліпшення стану здоров’я населення. Аналіз групи населення додатково допомагає у розробці та встановленні цілей політики і заходів, які вживаються щодо основних факторів ризику і сприяють досягненню позитивних результатів в оздоровленні населення (ВООЗ, 2005 p.). Кожний із цих факторів ризику— паління, надмірне вживання або зловживання алкоголем та фізична інертність— досліджується окремо у наступних розділах.

Паління

68. Вживання тютюну є важливою причиною великої кількості видів захворювання на рак, і може, крім того, діяти синергічно з іншими причинами захворювання на рак, такими як вплив азбесту і, у випадку цервікального раку, вірус папіломи людини. Паління— відомий фактор ризику серцево-судинного захворювання, викликає легеневий та інші форми раку і підвищує серйозність захворювання на пневмонію, емфізему та хронічний бронхіт. Темпи захворювання на рак легенів ідуть слідом за темпами паління із затримкою у часі десь від 5 до 15 років до початку позитивних (або негативних) змін у способі життя, які викликають зміни у поширеності хвороби. В Україні спостерігаються набагато вищі рівні смертності від причин, пов’язаних із палінням, серед чоловіків та жінок, ніж в ЄС, і ці рівні не змінилися суттєво за останнє десятиріччя (рис. 1).

69. У цілому рівень поширеності паління в Україні високий, 36% населення віком 18–65 є курцями, що належать до категорії «палять зараз» і 31% із них— ті, хто належить до категорії «палить щоденно». Це вище за середній показник поширення паління 28,6% для населення віком 18 років і старше, визначеного Європейським регіональним бюро ВООЗ (ВООЗ, 2007 p.). 43% вибіркової групи населення викурило принаймні 100 цигарок у своєму житті. 36%— ті, хто належить до категорії «палить зараз», а 8% доповідають, що колись палили, але з тих пір кинули палити (рис. 2). Із категорії тих, «хто палить зараз», 85% палять щоденно, а решта палить час від часу. Спостерігалося деяке регіональне коливання з найнижчим рівнем паління щоденно в Західному регіоні (24,6%) і найвищим рівнем у Східному регіоні (34,0%).

70. Чоловіків, які палять щоденно, більше, ніж жінок,— чоловіки становлять 80% тих, хто палить щоденно. Більше ніж 58% чоловіків і приблизно 17% жінок належать до категорії «палять зараз», з якої приблизно 52% чоловіків та 12% жінок— до категорії «палять щоденно». Для порівняння, в Європейському регіоні ВООЗ рівень поширеності паління становить 40% серед чоловіків та 18,2% серед жінок. Серед жінок, які проживають в Північному і Центральному регіонах рівень поширеності щоденного паління був найвищий (14,3%). Для порівняння, такий самий рівень був найвищим серед чоловіків, які проживають на сході країни (51,9%).

71. Населення молодших вікових груп (<40 років) більш імовірно належить до категорій «палять зараз» і «палять щоденно». Це характерно як для чоловіків, так і для жінок у всіх регіонах. Рівні поширеності паління серед жінок зростають зі зменшенням віку. Рівень поширеності паління серед жінок у молодшій віковій групі перевищує в 4 рази рівень поширеності серед жінок у старшій віковій групі (рис. 3).

72. Спостерігається значне коливання у поширенні паління за рівнями освіти серед чоловіків та жінок. Майже 70% чоловіків із початковою освітою палять щоденно порівняно з 51% із вищою освітою та 40% з освітою на рівні коледжу. З іншого боку, 54,0% колишніх курців мають середню освіту, а понад третину мають освіту на рівні коледжу (37,6%). Для порівняння, жінки з вищою освітою більше схильні палити і бути курцями, які палять щоденно, ніж жінки з початковою освітою. Цікаво, що жінки, які колись палили, виходячи з вищевикладеного, наближаються до більш освічених, ніж їх чоловічі аналоги.

73. Паління не лише починається у ранньому віці, але й середній вік початку паління серед курців, які палять щоденно, знижується з часом. Зараз середній вік тих, хто вперше почав палити, становить 16 років серед тих, кому до 30 років, у той час як він був 19 років для тих, кому зараз від 60 до 65 років. Серед молодших вікових груп (менше 40 років) колишні курці, як правило, почали палити пізніше, ніж курці, що палять щоденно. Цікава тенденція полягає в тому, що середній вік початку паління для категорії «колись палили» залишився відносно стійким на рівні 17 років з перебігом часу, за винятком віковою групи 30–39 років (табл. 3).

74. Цигарки— стандартна форма вживання тютюну в Україні, і ті, які палять щоденно, викурюють в середньому 18 цигарок за добу, що становить приблизно одну пачку. Серед чоловіків рівень поширення паління високий, і вони, як правило, палять більше (19 цигарок) порівняно з жінками (13 цигарок). Це характерно для всіх вікових груп (рис. 4). Крім того, 13% щоденних курців, 15% щоденних курців-чоловіків та 2,3% щоденних курців-жінок викурюють більше ніж пачку цигарок щоденно і в середньому приблизно 33 цигарки на добу.

75. Чоловіки-курці вдвічі більше ймовірно залежні від нікотину, ніж жінки (66% порівняно з 34%). Залежність від нікотину була визначена з урахуванням часу паління першої цигарки та рівня споживання. В даному випадку курці, які палять свою першу цигарку протягом першої години після пробудження і викурюють більше ніж 10 цигарок на добу, зараховані до категорії високої залежності від нікотину. Приблизно один із чотирьох (26%) курців повідомляв, що паління їх першої цигарки починається відразу після пробудження; 37% палять у першу півгодини після пробудження; 15%— протягом другої півгодини і решта 21,6%— пізніше в той самий день. Більше чоловіків починають палити в перші півгодини після пробудження порівняно з жінками (79% проти 57%). Паління протягом першої години після пробудження співвідноситься з палінням більше ніж 20 цигарок на добу в середньому, в той час як паління першої цигарки пізніше співвідноситься с нижчим рівнем паління, що становить у середньому приблизно 11 цигарок на добу (табл. 4).

76. Шанси приналежності до категорії курця, який палить щоденно, порівняно з категорією тих, хто ніколи не палив, зростають, якщо особа проживає на півночі та в центрі або на сході порівняно з заходом країни, є чоловіком віком менше 50 років, зареєстрована/не зареєстрована у шлюбі або живе окремо/розлучена і мешкає в місті. Для того щоб зрозуміти, який з вищенаведених соціально-економічних факторів суттєво впливає на ймовірність стати курцем, який палить щоденно, порівняно з особою, яка ніколи не палила, було проведено регресійний аналіз, результати якого подано в табл. 5. Шанси стати курцем, який палить щоденно, порівняно з особою, яка ніколи не палила, у 0,47 раза вище для тих, хто проживає на півночі або в центрі (р < 0,01) і у 0,41 раза— для тих, хто проживає на сході (р < 0,001), порівняно з заходом країни. Приналежність до жіночої статі знижує шанси стати курцем, який палить щоденно, у 2,2 раза. Приналежність до групи віком 50 років або старше знижує шанси стати курцем, який палить щоденно (р < 0,001). Приналежність до групи зареєстрованих/не зареєстрованих у шлюбі або тих, хто живе окремо/розлучилися, підвищила шанси стати курцем, який палить щоденно (р < 0,001). Наявність освіти в обсягах коледжу порівняно з початковою освітою значно знижує шанси стати курцем, який палить щоденно (р < 0,01). Проживання в маленькому місті або селі значно знижує шанси стати курцем, який палить щоденно. Добробут і форма зайнятості не були значними провісниками щодо категорій «палять щоденно» порівняно з «ніколи не палили».

77. Кожний із шести курців, які «палять зараз», імовірно, кине палити, і ця тенденція зберігається з 2005 року. Смертність від раку легенів може зменшитися в результаті припинення паління. Крім того, переваги від припинення паління у молодому віці більші, ніж у середньому віці. Рівні припинення паління колишніми курцями є доброю мірою припинення паління на рівні населення. Національне репрезентативне дослідження, що проводилося у 2005 року, виявило, що курці, які колись палили (ті, хто зазвичай палили щодня, але зараз не палять зовсім) становили 9% дорослого населення (14% чоловіків та 4% жінок), тобто п’ята частка співвідношення курців, які палять зараз (40%). У цьому дослідженні виявлено, що колишні курці становлять приблизно 8% або близько п’ятої частки співвідношення курців, які палять зараз. Таким чином, із роками кожному шостому курцю, здається, вдалося припинити паління. Що змінилося у період між двома дослідженнями— так це гендерні різниці у рівнях припинення паління. В той час, як у 2005 році, як чоловіки, так і жінки становили шосту частку тих, хто ймовірно кине палити, зараз більш імовірно, що припинять палити жінки, а не чоловіки. Ця картина подібна до тієї, що відмічалася у «Медико-демографічному обстеженні населення України» (2007 p.). У цьому документі кожна четверта жінка, яка є курцем та палить щоденно, ймовірно кине палити порівняно з кожним шостим чоловіком, який палить щоденно. Курці, які колись палили,— це, більш імовірно, чоловіки, а не жінки, але це може бути пояснено тим, що більше чоловіків були курцями, з яких почалося обстеження. Ймовірно вік колишніх курців-чоловіків був 40 років або більше (71,2%), в той час як вік колишніх курців-жінок був менше 40 років (63,4%). Більшість колишніх курців кинули палити в середньому за 12 років до обстеження.

78. Імовірність припинення паління підвищується, якщо це жінки з однакових вікових груп. Для того, щоб зрозуміти, який із соціально-економічних факторів суттєво впливає на шанси стати колишнім курцем у протилежність курцю, який палить щоденно, було проведено логістичний регресійний аналіз, результати якого наведені у табл. 5. Приналежність до жіночої статі підвищує шанси стати колишнім курцем проти курця, який палить щоденно, у 0,55 раза. Приналежність до однакових вікових груп підвищує шанси стати колишнім курцем у межах від 0,68 раза для вікової групи 30–39 років до 1,99 раза для вікової групи 60–65 років порівняно з віковою групою 18–29 років. Рівень добробуту лише частково пояснює шанси стати колишнім курцем проти курця, який палить щоденно, при цьому шанси стати колишнім курцем зростають при належності до 4-го квінтиля доходів порівняно з найнижчим квінтилем доходів. Фактори, що пов’язані з регіоном проживання, рівнем освіти, сімейним станом та формою зайнятості, істотно не прогнозували шанси стати колишнім курцем порівняно з курцем, який палить щоденно.

79. Чотири з п’яти курців, які палять щоденно, відвідували медичних працівників за останні 12 місяців, але лише 37% із них було рекомендовано кинути палити. Однак 66% курців, які палять щоденно (рівний відсоток серед чоловіків та жінок), заявили, що вони намагалися кинути палити принаймні раз за останні 12 місяців. Цікаво, що третина цих людей, які намагалися кинути палити, відповіли, що вони не хочуть або не впевнені в тому, що хочуть кинути палити, тоді як приблизно половина з них відповіла, що вони хочуть зробити це протягом наступного місяця.

80. Рівень усвідомлення негативних наслідків паління високий як серед населення в цілому, так і серед курців. Понад 95% обстежуваних усвідомлювали шкідливий вплив куріння на курця та тих, хто його оточує. Незважаючи на те, що рівні усвідомлення шкідливого впливу паління становили приблизно 100% серед тих, хто ніколи не палив, обстеженням також було підтверджено, що приблизно 7% курців, які палять щоденно, не знали або не були впевнені у шкідливому впливу паління на людей, які оточують їх. Таким чином, усвідомлення ризикової поведінки не завжди передбачає серйозного ставлення до неї. Це свідчить про необхідність покращення усвідомлення та більш чіткого виконання правових норм, що стосуються тютюнопаління.

Далі буде 


Similar articles

Authors: Н.С. СЛЕПЧЕНКО, к.м.н., асистент кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова
"News of medicine and pharmacy" Аллергология и пульмонология (246) 2008 (тематический номер)
Date: 2008.10.08
Categories: Pediatrics/Neonatology, Pulmonology
Sections: Clinical researches

Back to issue