Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

International neurological journal 1(11) 2007

Back to issue

Артеріальна гіпертензія та метеозалежність: чи існує між ними зв’язок і як його подолати?

Authors: І.Г. КУПНОВИЦЬКА, д.м.н., проф., зав. кафедри фармакології з курсом клінічної фармакології Івано-Франківського державного медичного університету

Categories: Cardiology, Neurology

Sections: Clinical researches

print version


Summary

У роботі представлені результати обстеження 50 метеозалежних хворих на артеріальну гіпертензію ІІ ст. з кризовим перебігом. Показано, що при зміні погоди їм властива супутня вегетативна дисфункція, погіршення суб’єктивного стану, підвищення артеріального тиску і навіть гіпертензивні кризи. Найбільш інформативним методом діагностики і підтвердження метеозалежності є дослідження вегетативної регуляції серцевого ритму, хоча у 50 % хворих з’являються її суб’єктивні ознаки за 24 год до зміни погоди і атмосферних впливів. Вживання поряд з базовою антигіпертензивною терапією препарату Антифронт хоча б за добу до зміни погоди у 87 % метеозалежних пацієнтів попереджує появу гіпертензивного кризу і ряду симптомів, що супроводжують у них метеозалежність, і у 100 % випадків знімають вищеперелічені ознаки після його застосування в період розпалу метеопатії.


Keywords

артеріальна гіпертензія, метеорологічні фактори, метеозалежність, Антифронт

Артеріальна гіпертензія (АГ), незважаючи на простоту діагностики і величезну кількість лікарських засобів для її лікування, залишається на сьогодні найпоширенішим хронічним захворюванням в світі. За даними різних авторів, показник поширеності сягає від 32 до 44 % дорослого населення [5, 6, 8, 10]. На перебіг АГ, і зокрема рівень артеріального тиску (АТ), впливає ряд факторів: вік, спадкова обтяженість, дисліпідемія, куріння, соціально-економічні умови тощо [1, 9]. ВООЗ (1999) і Міжнародне товариство з гіпертензії додало до них географічний район проживання [2].

Протягом останніх 20 років активно вивчається питання циркадності виникнення серцево-судинних подій. Відомо, що переважна більшість серцево-судинних катастроф (гіпертензивні кризи, інфаркти, інсульти, приступи аритмій) виникає за несприятливих погодних умов, припадає на ранкові години (перші години після пробудження), що свідчить про велику роль вегетативних факторів у їх патогенезі.

Метеочутливість є «супутником» захворювань серцево-судинної системи [11, 12]. На регуляцію АТ найбільше впливають показники атмосферного тиску, температури повітря, відносної вологості [6] через вплив на барорецептори і зони рефлекторних дуг. Це обгрунтовує ряд фізіологічних процесів: підвищення АТ, збільшення частоти серцевих скорочень, вивільнення катехоламінів, активацію ренін-ангіотензинової системи і фібринолізу [11]. При зниженні температури навколишнього середовища протягом доби на 10 °С частота госпіталізацій з приводу інфарктy міокарда у хворих похилого віку збільшується на 19 % [14]. А найбільша частота інсультів відзначається восени, зокрема в жовтні [13], що при обох захворюваннях пов'язано з певними змінами в гемостазі [16]. Під впливом метеорологічних факторів компенсаторні реакції порушуються. Пристосувальні реакції на метеорологічні впливи стосуються водно-натрієвої рівноваги, вентиляції легень, що в свою чергу змінює хвилинний об'єм крові і швидкість її вигнання, тонус периферичних судин [7], що знову ж таки веде до підвищення АТ.

Розміщення Івано-Франківщини в Прикарпатському регіоні сприяє різкій мінливості погоди, швидким переходам погоди з І в ІІІ тип, що не може не змінювати клінічну картину перебігу захворювань внутрішніх органів.

Метою роботи було з'ясувати передумови і можливі причини підвищення АТ у метеозалежних хворих на АГ ІІ ст. на фоні правильно підібраної антигіпертензивної терапії, особливості перебігу хвороби при змінах погоди та можливості корекції метеочутливості.

Об'єкт і методи дослідження

У дослідженні взяли участь 50 метеозалежних хворих на АГ ІІ стадії з кризовим перебігом у віці від 32 до 68 років (середній вік 53,3 ± 7,9 року). З них 35 пацієнтів (10 чоловіків і 25 жінок) склали основну групу (ОГ), у якій приймали базову терапію і препарат Антифронт, та 15 осіб (5 чоловіків і 10 жінок) — контрольну група (КГ), де лікування здійснювалося лише базовою терапією.

Дослідження проводилось протягом 3 місяців (вереснь — грудень 2006 року) в умовах Івано-Франківського обласного клінічного кардіологічного диспансеру шляхом вивчення кількості звертань хворих до лікаря, клінічних ознак захворювання, частоти виникнення та перебігу гіпертензивних кризів, ЕКГ, добового моніторування АТ (а при потребі — й ЕКГ), варіабельності серцевого ритму, анкетування хворих щодо їх відчуттів. Діагноз АГ ставили згідно з класифікацією, рекомендованою Українським науковим товариством кардіологів (1999) і ухваленою VI Конгресом кардіологів України (2000), залежно від уражень органів-мішеней. Усі хворі були обстежені згідно з рекомендаціями Української асоціації кардіологів (2004). Симптоматичний генез АГ був виключений в усіх хворих. Тривалість захворювання коливалась від 1 до 14 років. Групи хворих були порівняні за віком, статтю та перебігом захворювання.

Протягом усього періоду дослідження пацієнти вели розроблений нами щоденник свого самопочуття і можливих для самообстеження показників — пульсу й АТ зранку і ввечері.

Добове моніторування АТ проводилося в період метеопатії за допомогою апарату «Cardiotens-01» («Меditech»,Угорщина). Варіабельність серцевого ритму вивчали під час метеопатичних реакцій протягом 10 хв запису ЕКГ після 10-хвилинного відпочинку за загальноприйнятими методиками.

Результати досліджень обробляли статистично за допомогою програми Statistika 5.0 з обчисленням середньої арифметичної похибки та з використанням t-критерію Стьюдента.

Пацієнти обох груп одержували базове антигіпертензивне лікування препаратами першої лінії — інгібітор АПФ еналаприлу малеат у дозі 20–40 мг на добу та β-адреноблокатор карведилол (коріол, KRKA,Словенія) в дозі 12,5–25 мг на добу. Для корекції метеочутливості при появі звичних метеопатичних реакцій хворим ОГ додатково призначали Антифронт (АТ «Береш Фарма», Угорщина), до складу якого входять сухі екстракти листя меліси і чаю мате, кореневищ імбиру і куркуми та кореня солодки, по одній капсулі двічі на день (о 8-й і 15-й год) протягом 2–3 днів.

Аналіз отриманих результатів та їх обговорення

Аналіз отриманих даних продемонстрував, що протягом терміну спостереження у пацієнтів обох груп виникали ознаки вегетативної дисфункції, які проявлялися з різною інтенсивністю і тривалістю (табл. 1) за 2–3 дні до зміни погоди на вітряну й дощову або початку магнітних бур.

Нами встановлено, що жінки є метеозалежними в 2,5 раза частіше, ніж чоловіки, причому швидше старшого, ніж молодого віку. Це співпадає з результатами й інших дослідників [7, 15]. Частота епізодів метеореакцій на одну особу в середньому була більшою в листопаді (4 ± 3,9), ніж у вересні (2 ± 1,8), що співпадає з даними регіонального метеорологічного центру.

З усіх суб'єктивних ознак у даної групи пацієнтів найвагомішими і найнебезпечнішими в прогностичному плані були ознаки, пов'язані з АГ: підвищення артеріального тиску, біль за грудиною, очевидно, стенокардитичного характеру, і головний біль. На другому місці — кардіалгії, безсоння і відчуття втоми.

Як видно з табл. 1, у 2/3 хворих ознаки метеочутливості носять спадковий характер і дають про себе знати найчастіше за добу до зміни погоди. Головний біль у 58 % хворих виникає за 48 год, у 32 % — за 24 год, у 10 % — менше ніж за 12 год до зниження атмосферного тиску, а здебільшого цей симптом виражений перед дощем і зниженням температури. При співставленні хворих за віком встановлено, що після 60-річного віку 79 % пацієнтів страждають від підвищенняя АТ, тахікардії, виникнення церебрального ангіогіпотонічного кризу у 2,5 раза частіше, ніж пацієнти середнього віку.

Середні значення показників добового профілю систолічного (САТ) і діастолічного АТ (ДАТ) у метеозалежних хворих на АГ до і після лікування наведені в табл. 2. Зміна погоди у пацієнтів з нормалізованим медикаментозно артеріальним тиском (еналаприлу малеат і карведилол) призводила до підвищення середньодобового, середньоденного, середньонічного САТ відповідно на 24 %, 46 % і 16 % (Р < 0,05), ДАТ — на 11%, 30 % і 18 %, аналогічного ранкового підвищення АТ, що співпадає з даними інших дослідників [2, 7]. Особливо це було помітно у пацієнтів з профілем dipper і over-dipper. Поява клінічної симптоматики, пов'язаної з метеозалежністю, разом з підвищенням АТ потребували додаткового призначення хворим КГ 5 мг еналаприлу або 12,5 мг карведилолу, уживання нітрогліцерину, а пацієнтам ОГ при появі ознак метеопатії профілактично призначали Антифронт.

Оцінка стану вегетативної регуляції ритму серця показала, що більшість метеозалежних хворих в обох групах характеризувалась домінуванням симпатичної активності. До такого висновку прийшли на підставі відносного збільшення низькохвильового компонента спектра (LF), збільшення співвідношення LF/HF майже в 2 рази, тахікардії, появи перебоїв у роботі серця (екстрасистолії).

Отже, з таблиць видно, що атмосферні впливи змінюють перебіг АГ, причому реакція на них буває різною, тобто люди неоднаково реагують на зміну погоди, причому у великої частини пацієнтів метеозалежність носить спадковий характер. Такі чутливі люди є в інших країнах світу, про що свідчать серії публікацій і цілі медичні видання, присвячені даному питанню («Int.J.Biometeorol»). Через несприятливі погодні умови не здатні виконувати звичайну роботу мінімум один раз протягом року 22 % метеочутливих осіб у Канаді, 32 % — y Німеччині [16], що співпадає з нашими даними. Причому якщо порівнювати чутливість до різних метеорологічних факторів, то найбільша кількість пацієнтів чутлива до зміни температури і вологості (40 % і 38 % відповідно в ОГ і КГ), менша — до зміни атмосферного тиску (10 % і 12 % відповідно), що не співпадає з даними Н.М. Середюка і співавт. [2], які вказують, що найбільш несприятливі впливи на перебіг АГ — перепади атмосферного тиску і зростання швидкості вітру

Призначення лікування на висоті розвитку метеопатичних реакцій уже через 4 години вело до покращення самопочуття у всіх хворих, симптоми метеопатії зникали у 76 % хворих після вживання препарату (якщо він не був прийнятий до зміни погоди), зменшувалися в тривалості й інтенсивності — у 20 % пацієнтів. У 4 % хворих препарат частково знімав окремі прояви метеочутливості, що було приводом до додаткового застосування анальгетиків. Крім того, з обох таблиць видно, що через 3 місяці після лікування на зміну погоди реагувала менша кількість хворих на АГ, а прояви її були слабшими і коротшими. Так, АТ був стабільно нормальним у 75 %, головним болем і стенокардією реагували лише 22 і 18 % хворих відповідно, пацієнти стали спокійнішими, не скаржилися на депресію й безсоння. В цілому симптоми метеозалежності почали відчувати лише 10 % хворих за 3 години до зміни погоди на відміну від пацієнтів контрольної групи, як видно з табл. 1.

За період комплексного лікування змінився добовий профіль АГ: у 3 рази зросла кількість хворих з профілем «dipper», на 18 % зменшилася кількість з профілем «non-dipper», хворих з профілем «night-peaker» не спостерігалося.

За даними вегетативного статусу, після лікування хворих переважання симпатикотонії змінилося на нормотонію у 85 % хворих ОГ і у 30 % — КГ.

Отже, універсальним засобом профілактики вище-перелічених метеорологічних реакцій у хворих на АГ є Антифронт, здатний послабляти прояви метеочутливості. Будучи рослинним комплексним препаратом, він абсолютно безпечний. Крім того, впливаючи на вегетативну нервову систему, компоненти Антифронту зменшують сонливість, покращують настрій, знімають депресію, стабілізують разом з базовими препаратами АТ. На зменшення вегетативних реакцій, зникнення слабості й підвищення працездатності під впливом терапії Антифронтом вказують й інші дослідники [3, 4].

Оскільки після періодичного профілактичного вживання Антифронту покращувався добовий профіль АГ і не змінювався характер гіпертензії впродовж 3 місяців у 76 % хворих, слід вважати, що препарат Антифронт є ефективним і зручним засобом для попередження соматичних, вегетативних і гіпертензивних реакцій і кризів перед і під час метеопатично несприятливих умов. Це дозволить підвищити ефективність первинної і вторинної профілактики при АГ, зменшити ризик виникнення дестабілізацій у перебігу АГ.

Висновки

1. Метеозалежність у хворих на АГ значно ускладнює перебіг захворювання та погіршує якість їх життя.

2. Основними проявами метеозалежності у хворих на АГ є підвищення АТ, біль за грудиною і в ділянці серця, головний біль, симпатикотонія за даними варіабельності серцевого ритму.

3. Хворим на АГ з ознаками метеозалежності доцільно призначати препарат Антифронт при появі перших ознак метеопатії, які, як правило, з'являються за добу до зміни погоди у 50 % хворих, за 3 доби — у 15 % пацієнтів.

4. Антифронт є ефективним вегетокоректором у пацієнтів з АГ. Препарат, прийнятий в період виражених проявів метеопатії, через 60–90 хв знімає прояви метеочутливості і нормалізує соматичний і вегетативний стан хворого, стабілізує АТ.


Bibliography

1. Артеріальна гіпертензія — медико-соціальна проблема: Методичний посібник Інституту кардіології ім. Стражеска АМН України. — К., 2002. — 102 с.

2. Артеріальна гіпертензія у метеозалежних хворих: перебіг, прогнозування, діагностика та лікування: Методичні рекомендації / Н.М. Середюк, І.П. Вакалюк, О.М. Лібрик, А.І. Волинський. — Івано-Франківськ, 2003. — 20 с.

3. Гриб В.А. Антифронт перемагає примхи погоди // Здоров'я України. — № 17(150). — С. 42-43.

4. Зозуля И.С. Метеопатические реакции и их профилактика // Therapia. — 2006. — № 3. — С. 3-4.

5. Коваленко В.М. Серцево-судинні та серцево-мозкові хвороби: сучасний стан проблеми та формування Національної стратегії первинної профілактики і забезпечення лікування // Серцево-судинні та серцево-мозкові захворювання: сучасні рекомендації щодо профілактики та лікування. Вибрані лекції Української кардіологічної школи ім. М.Стражеска. — К., 2006. — С. 5-15.

6. Корнацький В.М. Гіпертонічна хвороба як медико-соціальна проблема // Серцево-судинні та серцево-мозкові захворювання: сучасні рекомендації щодо профілактики та лікування. Вибрані лекції Української кардіологічної школи ім. М.Стражеска. — К., 2006. — С. 16-31.

7. Лібрик О.М. Добові закономірності коливань АТ та ЧСС залежно від клімато-метеорологічних умов (за даними 24-годинного моніторування) // Буковинський медичний вісник. — 2002. — № 3–4. — С. 52-55.

8. По материалам VII Национального конгресса кардиологов Украины // Здоров'я України. — 2004. — № 19(104). — С. 2-7.

9. Рекомендації Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії. — 3-тє вид. / Інститут кардіології АМН України. — 2004. — 86с.

10. Сіренко Ю.М. Профілактика інсульту у хворих на артеріальну гіпертензію // Серцево-судинні та серцево-мозкові захворювання: сучасні рекомендації щодо профілактики та лікування. Вибрані лекції Української кардіологічної школи ім. М. Стражеска. — К., 2006. — С. 180-197.

11. Danet S., Richard F., Montaye M. Unhealthy effects of atmospheric temperature and pressure on the occurrence of myocardial infarction and coronary deaths. A 10—year survey: the Lille-World Health Organization MONICA project // Circulation. — 1999. — № 100. — P. E 1-7.

12. Jansen P.M., Leineweber M.J.,Thien T. The effects of a change in ambient temperature on blood pressure in normotensives // J. Hum. Hypertens. — 2001. — № 15. — P. 113-117.

13. Laadi K., Minier D., Osseby G. Seasonal variation in strokes incidence and the influence of the meteorological conditions // Rev. Neurol. (Paris). — 2004. — № 160. — P. 321-330.

14. Morabito M., Modesti P.A., Cecchi L. Relationships between weather and myocardial infarction: a biometeorological approach // Int. J. Cardiol. — 2005. — 105. — P. 288-293.

15. Panagiotakos D.B., Chrysohoou C., Pitsaves C. Climatologial vanations in dayli hospital admissions for acute coronary syndrome // Int. J. Cardiol. — 2004. — № 94. — P. 229-233.

16. Stout R.W., Crawford V.L., Mc Dermott M. Seasonal changes in haemostatic factors in young and elderly subjects // Age Ageing. — 1996. — № 25. — P. 256-258.

17. Von Mackensen S., Hoeppe P., Maarouf H. Распростаненность чувствительности к погоде в Германии и Канаде // Int. J.Biometeorol. — 2005. — № 49. — Р. 156-166.


Back to issue