Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International neurological journal 5 (43) 2011

Back to issue

Ефективність Алфлутопу в локальній терапії больових синдромів при періартриті плечового суглоба

Authors: Головач І.Ю., Лазоренко О.О., Чіпко Т.М., Матійко В.М., Власенко А.М., Клінічна лікарня «Феофанія» ДУС, м. Київ

Categories: Neurology

print version


Summary

У статті викладені результати дослідження ефективності комплексного біологічного препарату Алфлутоп у локальній терапії періартритів плеча. Під спостереженням знаходилися 64 пацієнти з різними формами періартриту плечового суглоба: ураженням обертальної манжети плеча, тендинітом довгої голівки двоголового м’яза плеча, бурситами плечової ділянки. Вивчалися вплив на інтенсивність больового синдрому, покращення функціональної активності. Курс періартикулярних інфільтрацій Алфлутопом характеризується доброю клінічною ефективністю, значним зниженням больового синдрому, збільшенням м’язової сили і зниженням потреби в нестероїдних протизапальних препаратах. Алфлутоп відрізняється доброю переносимістю, побічних ефектів при його введенні не було відзначено. Таким чином, Алфлутоп може бути використаний у комплексному лікуванні періартритів плеча із високим клінічним ефектом.


Keywords

Періартрит плечового суглоба, локальна терапія, біль, Алфлутоп.

Регіональний біль у плече-лопатковій ділянці — надзвичайно поширена причина звертання за медичною допомогою. Здебільшого ці клінічні прояви зумовлені запальними та/або дегенеративними змінами в періартикулярних структурах плечового суглоба. Поширеність даної патології, за даними декількох популяційних досліджень, становить 4–7 %, збільшуючись із віком (3–4 % у віці 40–45 років та 15–20 % у віці 60–70 років) [1, 12]. Найчастішою причиною (90–95 %) гострого, підгострого і хронічного болю в ділянці плечового суглоба є дегенеративно-дистрофічне ураження (тендиніти) сухожилків глибоких м’язів, що беруть участь у рухах плечового суглоба [8, 12].

Різноманітність етіологічних факторів, складність анатомічної будови плечового суглоба й білясуглобових структур [13], труднощі топічної й диференціальної діагностики, різні клінічні варіанти ураження цієї ділянки пояснюють часте використання терміна «періартрит плеча» або «плече-лопатковий періартрит». Останні десятиріччя характеризуються уніфікацією міжнародної медичної термінології й тенденцією до використання в класифікаціях анатомо-патогенетичного принципу. Тому узагальнюючий і невизначений термін «плече-лопатковий періартрит» фактично зник із наукової літератури [8]. Натомість прийшли декілька назв нозологічних форм, в основу яких покладено принцип топічної діагностики, — ураження ротаторної манжети плеча (тендиніт, розрив), імпічмент-синдром плеча, адгезивний капсуліт, кальцифікуючий тендиніт, тендиніт двоголового м’яза плеча тощо [1, 12, 13].

Обмежений характер при ураженні періартикулярних структур плеча зумовлює при лікуванні пріоритетність локальної терапії [9, 11]. Незважаючи на різноманітність існуючих методів лікування, у тому числі місцевих впливів (застосування нестероїдних протизапальних препаратів у вигляді мазей і гелів локально, блокади анестетиками, ін’єкції глюкокортикоїдів різної тривалості дії, фізіотерапевтичні процедури, голкорефлексотерапія тощо), відзначаються недостатня ефективність і поновлення больових симптомів через певний час. З огляду на це модернізація й упровадження нових схем лікування періартритів плеча є актуальним завданням [12].

Підґрунтям для використання Алфлутопу в локальній терапії стали дані щодо високої ефективності й безпечності цього препарату при дегенеративно-дистрофічних захворюваннях опорно-рухового апарату, що супроводжуються явищами вторинного запалення, синовітами, больовим синдромом [2, 4, 5, 7, 10].

Алфлутоп — біотехнологічний препарат, основою якого є стерильний екстракт морських організмів, що складається з хондроїтинсульфату, амінокислот, пептидів, цукрів, мікроелементів — іонів натрію, калію, кальцію, магнію, марганцю, заліза, міді й цинку [4]. Згідно з експериментальними даними, Алфлутоп здатний одночасно стимулювати синтез гіалуронової кислоти й гальмувати активність гіалуронідази, що дозволило припустити його властивість впливати на ланки патогенезу остеоартрозу й остеохондрозу [5].

Препарат випускається у вигляді стерильного ін’єкційного розчину з умістом 10 мг екстракту в 1 мл. Компоненти, що входять до його складу, регулюють метаболізм хондроцитів, стимулюючи біосинтез гіалуронової кислоти та інших компонентів матриксу хряща, колагену ІІ типу, регулюють проліферацію хондроцитів, пригнічують активність гіалуронідази й інших ферментів, що руйнують міжклітинний матрикс, пригнічують продукцію медіаторів запалення, синергетичну дію ферментів і вільних радикалів, справляють антиоксидантний вплив за рахунок стимуляції супероксиддисмутази, покращують мікроциркуляцію в субхондральній кістці і синовії [4, 5, 10].

Ефективність Алфлутопу продемонстрована в лікуванні больових вертеброгенних синдромів [6], остеоартрозу [2, 4], остеохондрозу [6, 7].

Отже, протизапальний та аналгезуючий ефекти препарату, а також його гастроентерологічна й кардіологічна безпечність, особливо в пацієнтів старших вікових груп зі значною коморбідністю, зумовили наш вибір Алфлутопу для локального використання в лікуванні больових синдромів періартритів плечового суглоба.

Матеріал і методи

Під спостереженням перебували 64 хворі із періартритами плечового суглоба. Середній вік обстежених становив 46,8 ± 6,7 року; у структурі переважали жінки (67,2 %). Клінічні форми періартритів плеча включали: тендиніт м’язів обертальної манжети плеча — 20 випадків (35,9 %), тендиніт довгої голівки двоголового м’яза плеча — 21 випадок (32,8 %), субакроміальний бурсит — 11 (17,2 %), субдельтоподібний бурсит — 9 випадків (14,1 %). Загалом спостерігався хронічний перебіг захворювання. Тільки у 18 хворих встановлено гострий перебіг. Середня тривалість захворювання становила більше ніж 1 рік —  13,7 ± 4,8 міс.

Вивчали ефективність локальної терапії: пацієнти отримували монотерапію Алфлутопом — по 2,0 мл періартикулярно в больові точки 7 процедур через день. Умови й техніка проведення періартикулярних ін’єкцій відповідали всім регламентованим вимогам. Залежно від клінічних форм захворювання рекомендовано обколювання періартикулярних точок: сухожилкові піхви довгої голівки біцепса, субакроміальні й субдельтоподібні простори, проекції передньої й задньої частини ротаторної манжети [14]. У групі було дозволено застосовувати нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) для зменшення больового синдрому.

Ефективність лікування вивчали за змінами клінічних показників: візуально-аналогової шкали болю (ВАШ), оцінювали дані динамометрії м’язів плечового поясу, індекс м’язового напруження [10], а також проводили комплексну бальну оцінку болю за шкалою інтенсивності від 0 до 3 балів. За останньою шкалою оцінювали біль у спокої, біль при рухах, біль при резистивних рухах і болючість періартикулярних точок. Оцінювалася також потреба в застосуванні нестероїдних протизапальних препаратів до й після лікування.

Обстеження проводили на момент оформлення хворих до стаціонару перед початком лікування та на 14–15-й день терапії. Оцінка змін показників порівняно з вихідними даними проводилася за допомогою критерію Стьюдента. Статистична обробка здійснювалася за допомогою стандартного програмного пакету Statistica 6.

Результати дослідження та їх обговорення

Результати обстеження пацієнтів із періартритами плечового суглоба до й після застосування Алфлутопу подані в табл. 1. Загалом у дослідній групі відзначалося вірогідне покращання клінічних і лабораторних показників. Терапевтично значущий позитивний ефект у пацієнтів, які отримували ін’єкції Алфлутопу, спостерігався у 85,9 % випадків. При аналізі результатів установлено, що вірогідно кращі результати лікування Алфлутопом зареєстровані у хворих із хронічними формами періартритів плеча, ніж із гострими. Спостереження клінічних варіантів дозволило виявити більш істотні позитивні зміни при тендинітах довгої голівки біцепса й обертальної манжети плеча, ніж при бурситах плеча.

При введенні Алфлутопу відзначено суттєве вірогідне зменшення больового синдрому за візуально-аналоговою шкалою. При аналізі складових больового синдрому встановлено зниження інтенсивності болю у спокої в 3,8 раза, болю при рухах — у 2,3 раза, болю при резистивних рухах — в 1,9 раза. Покращувалася й функціональна здатність верхньої кінцівки, про що свідчить збільшення показника динамометрії.

Результати вивчення коливань індексу м’язового напруження, що визначаються сумою суб’єктивних та об’єктивних ознак, також наведені в табл. 1. У нормі цей індекс дорівнює 1. На підставі індексу м’язового напруження виділено три ступені тяжкості м’язового синдрому, що оцінювався за трибальною шкалою: 1-й (легкий) — до 8 балів; 2-й (середній) — від 9 до 15 балів; 3-й (тяжкий) — понад 15 балів. Оцінювали такі ознаки м’язового синдрому [10]: вираженість спонтанних болів, тонус м’язів, гіпотрофію, болючість м’язів, кількість вузликів міофіброзу, тривалість болючості і ступінь іррадіації болю при пальпації. Переважна більшість пацієнтів мала середній рівень м’язового напруження. При курсовому призначенні Алфлутопу індекс м’язового напруження зазнав суттєвих змін — зменшився у 2 рази, утім залишався на рівні легких порушень.

Клінічне покращання засвідчує також і зниження більше як у 2 рази потреби у прийомі нестероїдних протизапальних препаратів (рис. 1) — із 110,7 ± 22,3 мг до 54,4 ± 13,7 мг у перерахунку на диклофенак.

Алфлутоп відрізнявся доброю переносимістю, побічних ефектів чи погіршення перебігу супутньої патології при його введенні не було відзначено. Усі пацієнти оцінили переносимість Алфлутопу як задовільну.

У даний час накопичено достатньо даних щодо багатофакторного впливу Алфлутопу. Доведені його протизапальний і знеболюючий ефекти, зумовлені стабілізацією клітинних мембран і зменшенням активності клітинних гідролаз. Препарат сповільнює деградацію сполучнотканинних структур і стимулює активність хондроцитів і фібробластів, що продукують основні компоненти позаклітинного матриксу сполучної тканини, із чим пов’язують його хондропротекторну й регенеруючу дії. Імовірно, у результаті реалізації цих механізмів Алфлутоп дає чіткий терапевтичний ефект, зокрема при періартритах плеча [5, 9].

Отже, періартикулярне введення Алфлутопу в пацієнтів із періартритами плеча впродовж 2 тижнів спостереження справляє добрий клінічний ефект, що проявляється суттєвим зниженням больового синдрому в пацієнтів із хронічним больовим синдромом, збільшенням м’язової сили, зменшенням потреби в нестероїдних протизапальних препаратах. Застосування Алфлутопу забезпечує істотний позитивний ефект при хронічному перебігу й тендинітах, що погано піддаються лікувальній корекції, сприятливо впливають на перебіг і дозволяють уникнути побічних небажаних ефектів. У результаті дослідження відзначено покращання рухових функцій пацієнтів, що є важливим чинником профілактики рецидивів і хронізації болю. Можна припустити, що знеболюючий ефект Алфлутопу пов’язаний із редукцією периферичних ноцицептивних механізмів за рахунок протизапальних властивостей цього препарату. Таким чином, проведене дослідження дозволяє розглядати Алфлутоп як ефективний і безпечний препарат для лікування хронічного больового синдрому при періартритах плеча.


Bibliography

1. Беленький А.Г. Боль в области плечевого сустава, связанная с патологией периартикулярных тканей // Справочник поликлинического врача. — 2005. — Т. 4, № 4. — С. 439-446.

2. Бурьянов А.А., Дикан И.М., Мироняк Л.А. и др. Оценка клинической эффективности «Алфлутопа» при лечении больных остеоартрозом коленного сустава и ­изучение его влияния на суставной хрящ по данным МРТ // Ортопедия, травматология и протезирование. — 2011. — № 1. — С. 67-76.

3. Зборовский Н.И., Бабаева А.Р. Новые подходы к лечению заболеваний околосуставных мягких тканей // Терапевт. архив. — 1997. — № 5. — С. 82-84.

4. Коршунов Н.И., Баранова Э.Я., Парусова Н.И. и др. Алфлутоп в лечении больных остеоартрозом // Рос. ревматология. — 1998. — № 2. — С. 26-31.

5. Коршунов Н.И., Марасаев В.В., Баранова Э.Я. и др. Роль воспаления и оценка хондропротекторного дествия алфлутопа у больных остеоартрозом по данным магнито-резонансной томографии коленного сустава // Рус. мед. журн. — 2003. — № 11(23). — С. 1320-1323.

6. Левин О.С., Голубева Л.В. Эффективность хондропротектора алфлутопа при хронической вертеброгенной люмбоишиалгии // Научно-практ. ревматология. — 2004. — № 3. — C. 27-31.

7. Левин О.С., Мосейкин И.А., Казакова Т.В. и др. Эффективность Алфлутопа при вертеброгенной цервикобрахиалгии (Открытое многоцентровое исследование) // Фарматека. — 2008. — № 6. — С. 48-54.

8. Мозолевский Ю.В., Солоха О.А. Боль в области плечевого сустава // Неврол. журн. — 2000. — № 4. — C. 4-9.

9. Носков С.М., Фетелего О.И., Красивина И.Г., Долгова Л.Н. Алфлутоп в локальной терапии периартритов плеча // Терапевт. архив. — 2005. — № 8. — С. 60-64.

10. Хабиров Ф.А., Хабиров Р.А. Мышечная боль. — Казань: Книжный дом, 1995. — 208 с.

11. Altman R.D., Barthel H.R. Topical therapies for osteoarthritis // Drugs. — 2011. — Vol. 71(10). — P. 1259-1279.

12. Brue S., Valentin A., Forssblad M., Werner S., Mikkelsen C., Cerulli G. Idiopathic adhesive capsulitis of the shoulder: a review // Knee Surg. Sports Traumatol. Arthrosc. — 2007. — Vol. 15(8). — P. 1048-1054.

13. Hollister M.S., Mack L.A., Patten R.M., Winter T.C. III, Matsen F.A. III, Veith R.R. Association of sonographically detected subacromial/subdeltoid bursal effusion and intraarticular fluid with rotator cuff tear // Am. J. Roentgenol. — 1995. — Vol. 165(3). — P. 605-608.

14. Tallia A.F., Cardone D.A. Diagnostic and therapeutic injection of the shoulder region // Am. Fam. Physician. — 2003. — Vol. 67(6). — P. 1271-1278.

Similar articles

Authors: Страфун С.С., Сергієнко Р.О., Страфун О.С., ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» , м. Київ
"Pain. Joints. Spine." 1 (01) 2011
Date: 2011.04.01
Categories: Family medicine/Therapy, Rheumatology, Traumatology and orthopedics, Neurology
Treatment of calcific  tendinitis of rotator cuff tendons
Authors: Страфун О.С.
ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», клініка мікрохірургії та реконструктивної хірургії верхньої кінцівки, м. Київ, Україна

"Тrauma" Том 18, №1, 2017
Date: 2017.04.05
Authors: Страфун С.С., Вовченко А.Я., Гайович І.В. ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАН України», м. Київ
"Тrauma" Том 12, №1, 2011
Date: 2011.05.20
Categories: Traumatology and orthopedics
Authors: Бур’янов О.А., Самусенко І.В., Даниленко І.В., Нечипорчук С.Л., Кухарук М.І., Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Київська міська клінічна лікарня № 9
"Тrauma" Том 12, №4, 2011
Date: 2012.02.02
Categories: Traumatology and orthopedics

Back to issue