Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International journal of endocrinology 2(4) 2006

Back to issue

До історії становлення ендокринологічної служби в Закарпатській області

Authors: Й.І. Пічкар, Ужгородський національний університет; О.М. Крафчик, Обласна клінічна лікарня, м. Ужгород

Categories: Endocrinology

Sections: Нistory of medicine

print version


Summary

У роботі висвітлено історію становлення ендокринологічної служби в Закарпатській області, розпочинаючи з відкриття протизобного диспансеру в березні 1946 р. до теперішнього дня. Показані розвиток організації надання лікувально-консультативної допомоги на різних етапах становлення служби та її досягнення.


Keywords

ендемічний зоб, протизобний диспансер.

У 2006 р. ендокринологи Закарпатської області відзначають 60-річчя утворення ендокринологічної служби. Цій даті була присвячена науково-практична конференція, що відбулась 19 травня 2006 р. в м.Ужгород. У роботі конференції взяли участь керівники управління охорони здоров'я Закарпатської ОДА, головний спеціаліст МОЗ України з ендокринології проф. В.І. Паньків, керівники обласної клінічної лікарні (ОКЛ), медичного факультету Ужгородського національного університету, проф. Л.П. Мартинюк (Тернопільський медичний університет ім. І.Я. Горбачевського), які привітали лікарів з ювілеєм і високо оцінили здобутки ендокринологів за 60 років. Завідувач курсу ендокринології Ужгородського національного університету доцент Й.І. Пічкар та головний ендокринолог Закарпатської ОДА О.М. Крафчик у своїх доповідях розповіли про становлення та здобутки ендокринологічної служби.

Із давніх часів на теренах Закарпаття була поширена зобна хвороба — збільшення щитоподібної залози з розвитком кретинізму, причиною чого є нестача йоду в довкіллі. Однак глибокого вивчення цієї проблеми не проводилось, хоча окремими дослідниками вказувалось на негативні соціальні наслідки ендемічного зоба для населення. І хоча хірургічне лікування зоба проводилось у першій половині ХХ ст. у деяких лікувальних закладах, проте систематичне вивчення проблеми епідеміології, лікування та профілактики зоба серед населення не здійснювалось.

Одним із перших організаційних заходів для боротьби з ендемічним зобом було створення у березні 1946 р. в м. Ужгород протизобного диспансеру, який очолила М.С. Бокитько. Цей момент можна вважати початком становлення ендокринологічної служби в Закарпатті. У всіх районах упродовж року було створено протизобні опорні пункти. Диспансер став організаційно-методичним центром, і вже наприкінці 1946 р. була організована конференція лікарів Закарпаття з питань організації боротьби з зобом. Під контролем протизобного диспансеру було організовано спочатку ручне йодування солі, а згодом (1948 р.) було налагоджено промислове виробництво йодованої солі в смт. Солотвино. Серед організованих контингентів населення, у першу чергу дитячих (дитячі садки, школи), була розпочата і проводилась систематична йодна профілактика антиструміном.

Велика допомога в організації протизобної служби в області була надана науковими закладами України, й уже в 1946 р. під керівництвом проф. Панкратьєва була організована перша наукова експедиція у складі 42 осіб. Дослідженнями експедиції була встановлена недостатність йоду у воді, грунті та харчових продуктах. Планом заходів боротьби з ендемічною зобною хворобою Міністерством охорони здоров'я УРСР у 1947 р. було передбачено організацію наукових експедицій, створення мережі лікувально-профілактичних закладів у вогнищах ендемії. Медики проводили масові обстеження населення, насамперед дітей, було організовано безкоштовне постачання таблетованих препаратів йодиду калію (антиструміну). З цього часу в області почали систематично організовуватися комплексні наукові експедиції МОЗ, Академії наук УРСР і СРСР, медичного факультету Ужгородського державного університету (УжДУ), а пізніше й Інституту охорони материнства і дитинства (ОХМАТДИТ) та Ужгородського інституту епідеміології, мікробіології та гігієни. Велика роль в організації боротьби з зобом належить викладачам УжДУ В.А. Хенкіну, В.Н. Слишко, О.В. Фединець, доцентам Ю.М. Біцко, А.І. Кудрявцеву, І.М. Кудієнко, Н.Г. Клочко, Я.С. Вайнер, В.В. Ластовецькому, Е.І. Каменевій, А.С. Подражанському, Н.І. Савченко, С.І. Керекеш та іншим, які особисто брали участь в експедиціях. Наслідком стало значне поліпшення медичної допомоги хворим на зоб. Особливо слід відмітити внесок проф. О.В. Фединця, який з теми хірургічного лікування зоба опублікував понад 20 робіт і прооперував більше 1500 хворих з патологією щитоподібної залози.

Разом за період з 1948 р. до 1953 р. медичним факультетом УжДУ та обласним відділом охорони здоров'я спільно з Ужгородським санбакінститутом і Закарпатським інститутом ОХМАТДИТ було організовано 8 експедицій у різні райони області, у яких брали участь викладачі УжДУ, а також практичні лікарі та студенти. Проблема зобної ендемії стала темою наукових досліджень та дисертацій багатьох працівників медичного факультету — В.В. Ластовецького, І.А. Мігунова, С.А. Ясенчака, М.М. Ганича та інших. Перша наукова конференція в УжДУ, присвячена питанням зобної ендемії, відбулась у 1947 р.

Вивченням проблеми вмісту йоду в довкіллі та впливу його на здоров'я людини займалась і продовжує займатися кафедра біохімії Ужгородського національного університету (УжНУ), на якій проф. О.Ю. Пащенко створена наукова школа (проф. З.Й. Фабрі, проф. І.М. Туряниця, проф. І.П. Горзов та інші).

У подальші роки протизобний диспансер очолював М.С. Кушніров. Слід відмітити значний внесок практичних лікарів, які працювали в диспансері: М.О. Сютрик, Є.В. Лютик, Х.В. Рішко, Д.Ю. Долинич, М.Г. Ендрик та інших. Організаційно-лікувальні заходи, що проводились працівниками диспансеру, принесли свої результати, й уже в середині 60-х років явища зобної ендемії були значно меншими: поширеність зобу скоротилась з 3% у 1946 р. до 0,16% у 1966 р. (до статистики включався тільки зоб ІІІ-V ст. за О.В. Ніколаєвим).

У 1973 р. протизобний диспансер було реорганізовано в ендокринологічне відділення обласної клінічної лікарні, яким завідувала Є.В. Лютик. З 1975 р. до 1999 р. ендокринологічну службу області очолювала Н.В. Чухран, а з 1999 р. службою в області керує О.М. Крафчик. За їхньої участі впродовж цього періоду було підготовлено багато лікарів-ендокринологів. Так, якщо в 1975 р. в області працювало 13 лікарів, то на сьогодні в усіх центральних районних лікарнях амбулаторно-консультативну допомогу надають 36 висококваліфікованих спеціалістів, з яких вищу категорію мають 16 (44%), а рівень атестації всіх лікарів становить 86%, що є одним з найкращих показників в Україні. Зросла в області й кількість спеціалізованих ліжок — з 15 у 1973 р. до 137 у 2005 р., з них в ендокринологічному відділенні ОКЛ — 40. Одночасно значно підвищилась інтенсивність роботи: середнє перебування на ліжку скоротилось з 21,8 (1985 р.) до 13,1 (2005 р.), а обіг ліжка збільшився вдвічі (відповідно з 15,5 до 30,3).

В області, як у цілому в Україні, спостерігається значне зростання ендокринної патології, що вимагає посилення амбулаторно-поліклінічної роботи. У структурі ендокринної патології чільне місце продовжує займати патологія щитоподібної залози. Тому робота з виявлення, лікування та профілактики йододефіцитних станів проводиться й сьогодні. Так, у 1999 р. лікарями ОКЛ (ендокринологи, спеціалісти УЗД) були оглянуті майже всі діти шкільного віку у Великоберезнянському районі. У 2004 р. були організовані виїзди бригади лікарів у гірські райони області з метою виявлення та організації лікування хворих на вузлові форми зоба, а у 2005 р. ендокринологи й лікарі УЗД взяли участь у вивченні епідеміології йододефіцитних станів, обстеживши групи дітей та вагітних у різних районах Закарпатської області.

На базі ендокринологічного відділення ОКЛ з 1976 р. працює курс ендокринології, який до 1986 р. очолював доц. Т.Т. Дулішкович, а з 1986 р. ним завідує доц. Й.І. Пічкар. Викладачами курсу ендокринології (доц. Й.І. Пічкар, доц. Т.В. Голубка) спільно з лікарями відділення проводиться вивчення епідеміології ендокринної патології, насамперед цукрового діабету та захворювань щитоподібної залози, впровадження в практику сучасних методів діагностики, лікування та профілактики захворювань ендокринної системи. Викладачами курсу спільно з лікарями відділення опубліковано близько 20 наукових статей.

Лікарі-ендокринологи області об'єднані в Асоціацію ендокринологів Закарпатської області. Систематично, 3-4 рази на рік, проводяться науково-практичні конференції лікарів-ендокринологів, до яких залучаються лікарі інших спеціальностей — терапевти, хірурги, неврологи, окулісти тощо. В області проводиться санітарно-освітня робота серед населення через засоби масової інформації, щорічно ендокринологами публікуються десятки статей у газетах та журналах.

Лікарі-ендокринологи та викладачі курсу ендокринології беруть безпосередню і активну участь у виконанні Комплексної програми «Цукровий діабет», Програми профілактики йодної недостатності та інших державних програм.

Специфіка роботи ендокринологів вимагає тісної співпраці з лікарями суміжних спеціальностей. Так, працівники кафедри госпітальної хірургії (завідувач — проф. В.І. Русин) разом з хірургами ОКЛ успішно проводять операції на щитоподібній і паращитоподібних залозах, надниркових залозах та хірургічне лікування ускладнень цукрового діабету. Лікарі очного відділення (завідувач — к.м.н. О.О. Мороз) проводять лікування захворювань очей при ендокринній патології. Здійснюється активна співпраця з неврологами, нефрологами та лікарями інших спеціальностей. Значно розширились можливості діагностики ендокринної патології після організації на базі клінічної лабораторії ОКЛ (завідувач — Н.Г. Лукач) дослідження гормонів щитоподібної залози, гіпофіза, статевих та надниркових залоз.

Подальше вдосконалення організації ендокринологічної служби в області, запровадження сучасних методів діагностики та лікування дадуть змогу покращити надання медичної допомоги хворим на ендокринну патологію та якість їхнього життя.


Similar articles

Історія розвитку ендокринології на Північній Буковині
Authors: Бойчук Т.М., Пашковська Н.В., Ляшук П.М., Леонова М.О. - Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці
International journal of endocrinology 6 (54) 2013
Date: 2013.10.22
Categories: Endocrinology
Sections: Medical forums
Буковинський край: історія розвитку ендокринології (до 70-річчя Буковинського державного медичного університету)
Authors: Бойчук Т.М., Пашковська Н.В., Паньків В.І., Ляшук П.М. - Буковинський державний медичний університет; Леонова М.О. - Обласний клінічний ендокринологічний диспансер, м. Чернівці
International journal of endocrinology 5 (61) 2014
Date: 2014.10.08
Sections: Нistory of medicine

Back to issue