Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"News of medicine and pharmacy" 18 (387) 2011

Back to issue

Концепція теорії та практики фармацевтичної допомоги геріатричним хворим

Authors: К.І. Сметаніна, к.фарм.н., доц. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького

print version


Summary

Основною закономірністю модифікацій структури населення багатьох країн світу є виражене зростання числа людей старшого віку — старіння населення. За даними демографічного відділу Департаменту ООН з економічних і соціальних питань, чисельність населення віком 60 років і понад з 1950 по 1985 рік зросла більше ніж в 2 рази і становить 407 млн чоловік, а в 2000 р. досягнула 685 млн, через 50 років їх буде (за прогнозом експертів) понад 2 млрд. Дані демографічного прогнозу свідчать про постійне зростання кількості осіб похилого віку в загальній структурі населення і нашої країни. Сьогодні кожний п’ятий житель України досяг 60-річного віку. Число людей 65 років і понад у 1994 р. становило 14 %, а у 2025 році збільшиться до 21 % [8].

Збільшення кількості людей похилого й старечого віку стало поштовхом до розвитку науки про старіння — геронтології (рис. 1) (від грец. геронтос — старець і логос — наука) [12].

Пізніше зародилась геріатрія (від грец. геронтос — старець і ятрос — лікувати) [12] — галузь клінічної медицини, яка вивчає хвороби людей літнього й старечого віку, розробляє методи їх лікування і профілактики з метою збереження фізичного і психічного здоров’я людини до глибокої старості (рис. 2).

Зауважимо, що геронтологія — це розділ медико-біологічної науки, що вивчає явища старіння всіх живих організмів, у т.ч. і людини, тоді як геріатрія — складова її частина, галузь медицини, присвячена вивченню особливостей розвитку, перебігу, діагностики, лікування і профілактики захворювань, хронічних патологічних процесів у літньому та старечому віці.

Незважаючи на розвиток сучасної науки, питання фармацевтичного забезпечення населення різних вікових категорій є і завжди будуть актуальними. Особливу увагу фармація приділяє процесу лікарського забезпечення осіб похилого та літнього віку. За останні роки сформувався новий напрямок фармакотерапії — геріатрична фармакологія — розділ клінічної фармакології лікарських засобів, що застосовуються з урахуванням вікових особливостей фармакодинаміки і фармакокінетики з метою ефективного і безпечного підвищення меж адаптації, остаточної діє­здатності та якості життя людей похилого й старечого віку [12].

Виражене зниження функціональних і адаптаційних можливостей організму після 55 років зумовлює здебільшого хронічний характер протікання захворювань, що впливає на фармакодинаміку та фармакокінетику ліків, а також побічні ефекти, які спостерігаються частіше. Цей аспект покладений в основу геріатричної фармакотерапії. Необхідність появи цієї гілки медичної науки зумовлена як особливостями організму літньої людини (множинність патологій, змішаність симптомів), так і іншими причинами (поширене самолікування, звикання до ліків унаслідок тривалого їх приймання, органічні й функціональні особливості організму).

Тому можна сміливо стверджувати, що в сучасній медицині й фармації значними є проблеми споживання лікарських засобів геріатричними хворими, раціонального використання ліків, лікарського забезпечення осіб похилого віку, розвитку фармацевтичної та медико-соціальної допомоги в геріатрії.

До сьогодні в нашій країні відсутня єдина скоординована система медико-соціальної та фармацевтичної допомоги літнім людям. У нових економiчних умовах, при iснуваннi критичного нестатку коштiв на охорону здоров’я i соцiальний захист населення, питання формування державної системи герiатричної допомоги є особливо складнi. Враховуючи те, що хворі геріатричного профілю належать до категорії пацієнтів із низьким рівнем платоспроможності, питання їх фармацевтичного забезпечення стають гострим наріжним каменем на шляху доступності ліків. У той час як в ряді європейських країн передбачено відшкодування вартості ліків для всіх осіб, старших 65 років, у нашій країні питання пільгового або безоплатного відпуску лікарських засобів особам похилого віку залишаються невирішеними [3].

Європейським регiональним бюро ООН визначена та широко пiдтримується важливiсть проведення наукових дослiджень з використання кiлькiсних оцiнок категорiї здоров’я i стану залежностi лiтнiх людей вiд медико-соцiальної допомоги як складової частини поняття «добробут» (документ EUR/RC41/Inf.Doc./1Rev.1) [6]. Досвiд роботи провiдних мiжнародних наукових центрiв Німеччини, США, Угорщини та інших країн указує на необхiднiсть першочергового проведення розробок із питань кількісних оцінок здоров’я населення та його потреб у допомозі, сучасних нормативiв, гарантованих рiвнiв i обсягiв герiатричної допомоги для приведення їх у вiдповiднiсть до тих європейських стандартiв якості, якi мають стати обов’язковими і для України з огляду на взяті нею на себе мiжнародні зобов’язання.

Урядом і Міністерством охорони здоров’я (МОЗ) безпосередньо проводиться робота з розвитку геріатрії та спеціалізованої допомоги особам похилого віку, покращення показника в них якості життя, соціальної реабілітації, але, на жаль, більшість з нововведень лишається на папері й не втілюється у життя.

Основні завдання щодо розвитку геріатричної допомоги та удосконалення й організації лікарського забезпечення літніх людей були висвітлені у завданнях Кабiнету Мiнiстрiв України за № 01.06.02/010-92.2248 «Епiдемiологiя прискореного старiння на Українi», Державної науково-технiчної програми «Дослiдження онтогенетичних факторiв у розвитку захворювань органiзму»; Мiнiстерства охорони здоров’я України за № ІА 0100240 Р ОК.92.12.152 «Закономiрностi формування потреб людей похилого та старечого вiку у медико-соцiальнiй допомозi i форми її удосконалення в Українi» та № ОК 91.1.153 «Вивчення захворюваностi, смертностi та тривалостi життя рiзних груп сiльського населення основних районiв України в залежностi вiд впливу медико-бiологiчних, екологiчних та соцiально-гiгiєнiчних чинників»; Академiї медичних наук України за № 196U001315 00.29.96 «Розробка системи медико-соцiальної допомоги та економiчної пiдтримки населення пенсiйного вiку», № 0199U000647 «Розробка принципів організації геріатричної допомоги населенню на етапі первинного медико-санітарного обслуговування», № 0190U000726 «Розробка методичних основ та створення науково-обґрунтованого прогнозу потреби в ліках людей похилого і старечого віку в Україні»; а також мiжнацiональних дослiджень: № 175 «Розробка критеріїв потреб населення різних регіонів у нових типах стаціонарних соціальних установ геріатричного профілю та оцінка ефективності їх діяльності» сумісно з Центром геронтології Північно-західного університету м. Чикаго, США; вибiркового медико-соцiального обстеження сiльського населення захiдного регiону України у складi дослiдницької групи Філадельфійського геріатричного центру Дослідного інституту геронтології, США, та пiлотного порiвняльного дослiдження стану здоров’я літніх людей у 8 країнах Європи «EXCELSA — Pilot» [3, 20].

Системний підхід до організації медико-соціальної допомоги літнім людям розглянутий у Законі України «Про соцiальний захист населення» (2000 р.), Міжгалузевій комплексній програмі «Здоров’я нації» (2002–2011 рр.), затвердженій Постановою Кабінету Міністрів України № 14 від 10 січня 2002 р., Указах Президента України «Про виконання програми «Здоров’я лiтнiх людей» № 1347/97 вiд 10 грудня 1997 р., «Про Державну комплексну програму соціально-медичного забезпечення ветеранів війни на період до 2005 року» № 442-2002 вiд 8 травня 2002 р., Наказі МОЗ України № 73 вiд 08.04.1993 «Про полiпшення медичного обслуговування людей похилого вiку» [20, 21].

Основними цілями розвитку галузі охорони здоров’я України, наміченими у законодавчих та нормативних актах, зокрема у Концепції розвитку охорони здоров’я населення України, є поліпшення демографічної ситуації, збереження і зміцнення здоров’я населення, підвищення якості та ефективності медико-санітарної та фармацевтичної допомоги, забезпечення соціальної справедливості і прав людини у цій галузі. Регламентування прав геріатричної категорії осіб на охорону здоров’я в Основах законодавства України про охорону здоров’я відсутнє. Це питання визначається Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р.

На науковому європейському рівні основні аспекти розвитку геріатричної медичної та фармацевтичної практики були висвітлені на Міжнародному семінарі «Сім’я та система соціальної підтримки літніх людей в нових незалежних державах» (Франкфурт-на-Майні, 1993); І Європейському конгресі «Європа відкрита для інвалідів» (Краків, 1993), міжнародному симпозіумі «Роль самообслуговування літніх людей в системі медико-соціальної допомоги» (Варшава, 1993), Мiжнароднiй конференцiї «Стан здоров’я людей похилого i старечого вiку та їх потреби у медико-соцiальнiй допомозі» (Київ, 1994), V Міжнародній конференції «Проблеми медико-соціального обслуговування літніх людей та інвалідів» (Женева, 1994), II Нацiональному конгресі геронтологiв i герiатрiв України (Київ, 1995), Міжнародній конференції «Медичне і соціальне обслуговування населення літнього та старечого віку» (Ульянівськ, 1997), конференції «Реабiлiтацiя хворих похилого вiку iз хворобами серцево-судинної системи та церебральною судинною патологією» (Київ, 1997), міжнародному семінарі ЄС Taciс «Нові форми соціальної допомоги в Україні» (Kиїв, 1998), міжнародних наукових конференціях «Літній хворий. Якість життя» (Москва, 1998–2000), IV Європейському конгресі геронтологів (Берлін, 1999), IІI Нацiональному конгресі геронтологiв i герiатрiв України (Київ, 2000); Міжнародному семінарі «Денний догляд за літніми людьми» (Будапешт, 2000); Міжнародній конференції «Здоров’я ветеранів другої світової війни — медична допомога» (Москва, 2001); науковому форумі «Геронтотехнології ХХІ сторіччя» (Москва, 2001); 17-му конгресі Міжнародної асоціації геронтологів (Ванкувер, 2001); міжнародному семінарі «Нові шляхи надання соціальної та медичної допомоги у Центральній та Східній Європі» (Будапешт, 2001); на­уково-практичних конференціях «Стратегія формування здорового способу життя» (Київ, 2000), «Актуальні проблеми геронтології та геріатрії» (Ярославль, 2001) тощо [17, 20].

Шляхи і перспективи виходу з кризової ситуації, яка склалась на даний час в Україні, розглядались на засіданнях експертних груп Світового банку «Етнографічне дослідження бідності в Україні» (Київ, 1996); Тасіс-проекту «Підтримка розвитку політики надання соціальної допомоги та послуг в Україні» (Київ, 1999, 2000); Управлiння у справах iнвалiдiв, ветеранiв вiйни та працi Мiнiстерства працi та соцiальної полiтики (Київ, 1998); робочої групи сприяння реформі охорони здоров’я при МОЗ України (Київ, 1999); представництва ООН в Україні «Децентралізація в сфері охорони здоров’я» (Київ, 2002) і круглих столах: «Про хід виконання Державної програми «Здоров’я літніх людей» (Київ, 2000); «Шляхи реформування герiатричної допомоги населенню України» (Київ, 2001), «Прискорене старіння населення України: причини і шляхи профілактики» (Київ, 2002).

Як наслідок — поширення інтересу спільноти та науковців до проблематики геріатрії та пошук можливих джерел покращення геріатричної допомоги. При цьому неабияке місце у даному напрямку відведене фармацевтичній науці як складовій системи охорони здоров’я, що висвітлює специфіку лікарського забезпечення осіб похилого і старечого віку, розробляє принципи технології геріатричних лікарських форм, здійснює інформаційне забезпечення раціональної фармакотерапії хворих цієї категорії. Так, у 1975 та 1978 рр. відповідно З.А. Савельєвою і Л.М. Леменєвим вивчалась потреба в лікарських засобах для геріатричної практики та було проведено відповідну інформаційну роботу з даного напрямку з акцентуванням уваги на уніфікації рецептури. Дослідженням геріатричних лікарських форм займалась А.І. Тенцова (1979) [7], фармацевтичні аспекти їх застосування вивчались С.С. Хмелевською (1979–1987) [13, 14]. Наукові основи сучасної концепції геріатричної допомоги населенню у нових соціально-економічних умовах були закладені Д.Ф. Чеботарьовим (1977) [15, 16], В.В. Безруковим (1998) [3]. Роботи В.П. Кузя [7], С.С. Хмелевської [13] були присвячені розробці та створенню аптечних закладів, спеціалізованих із лікарського забезпечення населення старших вікових груп. При цьому приділялась значна увага розвиткові спеціалізованої геріатричної аптеки та висвітлювались основні аспекти значення її в питанні фармацевтичного забезпечення осіб похилого та старечого віку.

На жаль, такої структурної одиниці, як геріатрична аптека — профільного спеціалізованого закладу з консультативно-інформативно-профілактичним рівнем обслуговування, нині не існує. Тому питання значущості геріатричної опіки на рівні аптеки на сучасному етапі розвитку фармацевтичної допомоги є вкрай актуальним.

Сучасний стан розвитку фармації в геріатрії вимагає інтеграції різних наукових напрямків досліджень: від технології ліків та біофармації з основами організації та економіки фармації, до фармацевтичної інформатики, клінічної фармації, фармацевтичного маркетингу тощо. Даний аспект був детально вивчений Б.Л. Парновським, О.Є. Левицькою (2010) [9] з акцентуванням уваги на напрямках удосконалення системи лікарського забезпечення геріатричних хворих в Україні.

Особи віком понад 50 років становлять до 60 % серед відвідувачів аптек, на частку осіб, старших 60 років, припадає близько 25 % амбулаторних відвідувань та більше 50 % медичної допомоги на дому. Такою ж самою є частота звернень геріатричних хворих за швидкою і невідкладною допомогою. Чисельність осіб похилого віку серед госпіталізованих сягає 25–30 %, а в терапевтичних відділеннях вона є набагато більшою. За останніми статистичними даними, в старечому віці порівняно з особами похилого віку, частка осіб із вираженою втратою фізичних можливостей збільшується в 3–10 разів. Група осіб похилого віку, яка потребує сторонньої допомоги у зв’язку зі станом здоров’я, становить 25–60 %. Приблизно 15 % осіб старшої вікової групи є тяжкохворими.

Суттєвою проблемою в практиці геріатрії є наявність в одного хворого декількох захворювань — поліморбідність. При цьому слід враховувати звичну для людей літнього і старечого віку множинність патології. За даними P. Chamer (1981) [19], у 70–80 % хворих, старших 60 років, відзначається 4 і більше супутні захворювання. Це до того, що у цілому анатомо-фізіологічні особливості організму даної категорії характеризуються зниженням функціо­нальних можливостей різних органів і систем та реактивності організму загалом.

Аналіз наукових джерел [1, 4] з даного питання та тісна співпраця з лікарями сімейної медицини показали, що більше 90 % літніх людей страждають серцево-судинними захворюваннями, 70 % — хворобами нервової системи, 60 % — захворюваннями суглобів. Кожен 4-й пацієнт похилого віку хворий на цукровий діабет, близько 26 % мають порушення зору та слуху. Понад 1/3 осіб старших 60 років і 2/3 старших 80 років мають ознаки інвалідності, потребують сторонньої допомоги і соціального захисту.

Недуги старості, множинність захворювань, переважно з хронічним перебігом, що часто супроводжуються больовими відчуттями, викликають необхідність застосування широкого асортименту лікарських засобів.

Особливістю геріатричної практики є індивідуальний підбір дози окремих препаратів для окремо взятої особи з чітким розмежуванням часу, способу застосування, залежно від взаємодії з їжею, іншими чинниками. При цьому слід пам’ятати, що чим більший вік хворого, тим частіше проявляються побічні дії ліків. Чим більша кількість лікарських засобів, що приймаються, тим частіше виникають лікарські ускладнення: при прийомі 1 препарату побічні реакції розвиваються в 10 % літніх осіб, 3 препаратів — у 17 %, 6 — у 27 % [2, 16].

Наведене вище вимагає перегляду системи фармацевтичного забезпечення літніх людей та її удосконалення. Особливого значення набуває вибір оптимального для даного пацієнта лікарського засобу з доведеною ефективністю та безпечністю. Джерелом потрібної інформації з проблем доказової медицини за кордоном є бази клінічних даних (MedLine, Cochrane Library тощо). У нашій країні же спостерігається лише позитивна мотивація до створення таких ресурсів в умовах складного фінансування галузі. Хоча вже зроблені певні кроки на шляху удосконалення існуючої системи фармацевтичного забезпечення геріатричних хворих, а саме: у першому Державному формулярі лікарських засобів (2009 р.) наведена інформація про особливості та обмеження до застосування лікарських засобів для різних вікових груп хворих, у т.ч. осіб похилого віку (додаток 5 Державного формуляру) [5].

Проблема споживання лікарських засобів геріатричними хворими, їх раціональне використання, лікарське забезпечення осіб похилого віку, фактично питання розвитку фармацевтичної допомоги в геріатрії, є значною проблемою сучасної медицини та фармації. Актуальним завданням сьогодення є реабілітація наукового напрямку геріатрії, популяризація фармації в геріатрії з розробкою перспективних напрямків її розвитку, що вимагає зміни психології населення, удосконалення існуючої системи фармацевтичної та медико-соціальної допомоги з врахуванням рівня економічної спроможності населення, особливо осіб похилого віку. Дані аспекти є об’єктами окремих досліджень і будуть висвітлені в інших публікаціях.

Як відомо, фармацевтична допомога — це комплекс організаційно-економічних, спеціальних (медико-фармацевтичних) і соціально-суспільних заходів, спрямованих на збереження, поліпшення та усунення фізичних і, як наслідок, моральних страждань людей, з використанням лікарських препаратів і виробів медичного призначення [12]. Водночас найбільш уживане визначення звучить таким чином: «Фармацевтична допомога — це відповідальне надання фармакотерапії з метою досягнення певних результатів, що покращують якість життя пацієнта» (Hepler and Strand, 1990). Ухвалюючи це рішення у 1998 р., Міжнародний фармацевтичний форум (МФФ) вніс до нього одну суттєву корективу: «...для досягнення певних результатів, що покращують або підтримують якість життя пацієнта».

Як відомо, складовими елементами фармацевтичної допомоги є процес забезпечення населення лікарськими засобами і виробами медичного призначення, фармацевтична опіка, фармацевтична етика і деонтологія. До складу ж фармацевтичної опіки належать фармацевтична профілактика та діагностика.

Системою фармацевтичної допомоги безпосередньо геріатричним хворим перш за все має бути системний аналіз (який би розглядав медичні аспекти допомоги в комплексі з фармацевтичною дисципліною). Складовими ж такої системи повинні бути: сучасний арсенал лікарських засобів; рівень забезпеченості перевіреними ліками з позицій високої доказовості; динаміка використання, росту цін та геріатричні препарати; дози лікарських засобів; великий вибір безпечних для здоров’я лікарських форм; комплайєнс (довіра геріатричного хворого до лікаря і провізора); фармацевтична опіка, профілактика тощо.

У прикладному плані найважливішими для фармацевтичної науки і практики є сукупність методів та знань, що скеровані на оптимізацію фармацевтичної допомоги геріатричним хворим. Обов’язковим при цьому є виділення основних факторів, що впливають на процес інформаційної освіченості: індивідуальне забезпечення, потреба в лікарських засобах, профілактика небажаних взаємопоєднань та ін. А самі геронтологію і геріатрію слід розглядати як взаємопов’язані теорію і практику в обраному контингенті хворих.

Нашим завданням стало зробити спробу сформулювати аналогічним способом фармацевтичну складову геронтології та геріатрії. Тобто усі медичні знання з даної проблематики «перекласти на фармацевтичну мову».

У зв’язку з цим постає питання впровадження сучасної термінології, яка б чітко окреслювала значення фармацевтичного сектору та її складової одиниці — провізора, зокрема, у забезпеченні хворих геріатричного профілю певним комплексом медико-соціальної, психічної і фармацевтичної допомоги.

Термінологічно грамотно комплекс заходів медико-соціального, психічного, деонтологічного, етичного, фармацевтичного характеру слід було би називати геріатричною фармацією.

У фармацевтичній науці й практиці, починаючи з 70-х років минулого століття, був сформульований напрям «фармацевтична геріатрія». Проведений нами аналіз наукових джерел інформації [7, 11, 18] показав, що терміном «фармацевтична геріатрія» позначалися: система надання допомоги хворому літнього та старечого віку з активним залученням провізора; особливості створення геріатричних лікарських форм і високоефективних, безпечних та якісних препаратів для таких хворих; вибір індивідуального дозування для окремих геріатричних хворих; біофармацевтичні аспекти ліків у даних пацієнтів; фармацевтична опіка осіб похилого та старечого віку і довгожителів; фармацевтична профілактика тощо. Без сумніву, усі наведені аспекти можуть називатися фармацевтичною геріатрією, однак узагальнювати їх разом, об’єднувати одним поняттям неможливо. З нашої точки зору, термін «фармацевтична геріатрія» з наукових позицій мав би давати характеристику певному науковому напрямку, як, скажімо, «фармацевтична біологія» (комплекс наук, спрямованих на вирішення проблем сучасної медицини і фармації), «фармацевтична ботаніка» (комплексна наука, що досліджує рослини і водорості, вищі гриби і фотосинтезуючі бактерії, враховуючи запити і потреби фармації).

Інший термін, який зустрічається на інтернет-сторінках та в закордонних виданнях, — «фармація геріатрична» — так само не може повністю висвітлити завдання, функції та можливості фармації у забезпеченні хворих літнього та старечого віку лікарськими засобами з певним рівнем доказовості. До прикладу: фармацевтична ветеринарія як розділ наукової та практичної фармації розглядає питання, пов’язані з розробленням, виробництвом, конт­ролем якості, дистрибуцією, моніторингом безпеки та ефективності застосування ветеринарних препаратів; фармація гомеопатична — як розділ наукових знань та практичної діяльності спрямований на пошук, створення, виробництво, контроль якості, дослідження, зберігання, реалізацію, маркетинг гомеопатичних ліків. Не існує поняття, наприклад, «фармацевтична педіатрія», «стоматологічна геріатрія», які б узагальнювали всі моменти лікарського забезпечення певної когорти хворих.

У цьому аспекті можливості фармації в геріатричній практиці з вивчення особливостей розвитку, перебігу, діагностики, лікування і профілактики захворювань, хронічних патологічних процесів, налагодження певної системи фармацевтичного забезпечення літніх та похилих людей було б доцільно назвати геріатричною фармацією, що несе у собі не лише певний вид медико-соціальної, але й фармацевтичної допомоги літнім, старим людям і довгожителям.

Напрямками досліджень у цій галузі мали би бути аналіз арсеналу геріатричних ліків, інтеграція викладання дисципліни, забезпечення відповідною методологією та методами: системний аналіз (аналіз усіх факторів, що впливають; аналіз системи надання медичної допомоги (віддалений від фармації); аналіз системи інформаційного забезпечення), аналіз факторів, що формують саму теорію геріатричної фармації (особливості організму, взаємодія лікарських засобів, соціологічні фактори тощо) [10].

Тобто назріла необхідність удосконалити систему навчання даній дисципліні як з теоретичного боку (інформаційне забезпечення), так і з практичного.

Враховуючи наведені вище факти, розуміючи складні економічні умови реформування медичної (фармацевтичної) галузі, вагомим фактором для покращення рівня інформативної освіченості щодо розвитку геріатричної практики в Україні є проведення на рівні лабораторії соціальної геронтології, лабораторії демографії і санітарної статистики Інституту геронтології в м. Києві ряду досліджень, спрямованих на розробку стандартів надання геріатричних послуг населенню. У цьому контексті сформована Концепція державної системи геріатричної допомоги населенню України, в якій окреме місце присвячено експертному визначенню гарантованого рівня і обсягів медико-соціальної допомоги населенню на основі вихідних параметрів кількісної оцінки залежності літньої людини від сторонньої допомоги.

У тісній співпраці з кафедрою терапії і геріатрії НМАПО ім. П.Л. Шупика за ініціативою Верховної Ради України у липні 2005 року було створено Державний навчально-методичний геріатричний центр (ДНМГЦ) (Наказ МОЗ України № 322 від 5 липня 2005 р.), який почав проводити активну роботу зі стандартизації та координації до- та післядипломної геріатричної підготовки медичних і соціальних працівників, а також волонтерів для геріатричної допомоги населенню України. Разом із державними і громадськими організаціями ДНМГЦ розробляє і впроваджує стандартизовані мультидисциплінарні програми підготовки з геріатрії викладачів, медичних і соціальних працівників, волонтерів, воїнів альтернативної служби, а також програми фізичної і психологічної реабілітації для людей старших вікових груп (програми передпенсійної підготовки, університети третього віку, школи здоров’я) і для працівників системи медико-соціальної геріатричної допомоги. Значну роль у впровадженні даного напрямку відіграє і фармація.

Питання значущості геріатричної опіки на рівні аптеки на сучасному етапі розвитку фармацевтичної допомоги є вкрай актуальним, адже на даному етапі проблеми геронтології, геріатрії, фармацевтичної допомоги та опіки в геріатрії розглядаються лише в плані наукових програм, програм розвитку окремих спеціалізованих закладів охорони здоров’я, на яких покладено слідкувати за таким контингентом хворих.

Для оптимізації підготовки провізорів із геріатричної фармації впроваджено у навчальний процес провізорів-інтернів та слухачів курсів підвищення кваліфікації зі спеціальностей «загальна фармація» і «організація і управління фармацією» навчальний посібник «Фармацевтична допомога геріатричним хворим» (К.І. Сметаніна. — Львів, 2011. — 120 с.). При цьому автором розглядаються основні аспекти фармакокінетики, фармакодинаміки лікарських засобів, основні принципи та особливості фармакотерапії в похилому та старечому віці, основні групи лікарських засобів, що застосовуються в геріатричній практиці, та ключові моменти фармацевтичної допомоги такій специфічній групі хворих, як геріатричні пацієнти.


Bibliography



1. Асинова М.И. Роль анамнеза в диагностике заболеваний у пожилых и старых людей // Журнал практичного лікаря. — 2002. — № 1. — С. 79-80.

2. Асінова М.І., Давидович О.В. Викладання геріатрії в підготовці сімейного лікаря // Журнал практичного лікаря. — 2005. — № 3. — С. 45-47.

3. Безруков В.В., Купраш Л.П. Стандарти лікування та формуляри лікарських засобів для геріатрії // Вісник фармакології та фармації. — 2008. — № 11. — С. 37-41.

4. Вікторов О.П. Побічні реакції при медичному застосуванні ліків в Україні: віковий аспект // Рациональная фармакотерапия. — 2010. — № 2 (15). — С. 6-14.

5. Державний формуляр лікарських засобів / МОЗ України, ДФЦ / За ред. В.Т. Чумака. — К.: Морион, 2009. — Вип. 1. — 1160 с.

6. Здоровье пожилых. Доклад Комитета экспертов ВОЗ. — Женева, 1992. — С. 7, 10, 12, 13.

7. Кузь В.П. Программно-целевое планирование организации гериатрических аптек: Дис… канд. фарм. наук. — Львов, 1986. — 176 с.

8. Куценко В. Здоров’я — феномен глобального значення: вимір та шляхи зміцнення // Науковий світ. — 2010. — № 4. — С. 9-10.

9. Парновський Б.Л., Левицька О.Є. Перспективні напрямки досліджень лікарського забезпечення геріатричних хворих // Фармацевтичний часопис. — 2010. — № 4. — С. 55-58.

10. Сметаніна К.І. Оптимізація післядипломної освіти провізорів шляхом удосконалення процесу вивчення основ фармацевтичної геріатрії // Зб. мат-лів наук.-практ. конф. «Актуальні проблеми розвитку галузевої економіки та логістики». — Х., 2011. — С. 186-187.

11. Тинчук И.Я. Общие понятия о реабилитации пожилых людей // Новости медицины и фармации. — 2004. — № 1 (141). — С. 18-19.

12. Фармацевтична енциклопедія / За ред. В.П. Черниха. — К.: МОРІОН, 2010. — 1632 с.

13. Хмелевская С.С., Джемайло В.И. Противопоказания и возможные осложнения лекарственной терапии у лиц старших возрастов. — К.: Здоров’я, 1987. — 152 с.

14. Хмелевская С.С., Джемайло В.И. Противопоказания и возможные осложнения при применении лекарственных препаратов в гериатрии: Методические рекомендации. — Ужгород, 1982. — 172 с.

15. Чеботарев Д.Ф., Бойко В.И. Гериатрические аспекти взаимодействия лекарственних средств // Клинич. мед. — 1980. — № 1, 4.

16. Чеботарев Д.Ф. Особенности лекарственной терапии в пожилом возрасте: Методические рекомендации. — М., 1982. —34 с.

17. Medication for the elderly / Black D., Denham M.J., Acheson R.M., Drury V.W.M., Evans G.J., Exton-Smith A.N., George C.F., Hamilton M., Heath D.A. // J. Roy. Coll. Physicians London. — 1984. — V. 18, № 1. — P. 7-11, 14-17.

18. Frolkis V.V., Muradian Kh.K. Life Span Prolongation. — Boca Ration-Ann Arbor-Boston-London: CRC Press, 1991. — 425 p.

19. http://english.ownnet.ru/public/art/tom3/art26.phtml

20. http://rpt.health-ua.com/

21. http://www.rlsnet.ru/

Similar articles

Authors: К.І. Дорикевич, ст. викладач кафедри організації і економіки фармації та технології ліків Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького
"News of medicine and pharmacy" 5 (403) 2012
Date: 2012.04.10
Шляхи інтеграції медичної та фармацевтичної допомоги   при реформуванні вітчизняної системи охорони здоров’я   на прикладі реалізації проекту   «Інформатизація рецептурного обігу протидіабетичних лікарських засобів» на регіональному рівні
Authors: Бойко А.І., кандидат фармацевтичних наук, доцент Парновський Б.Л., доктор фармацевтичних наук, професор Кафедра організації і економіки фармації та технології ліків факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Січкоріз О.Є., кандидат медичних наук, доцент, декан факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького Квасницька Г.М., генеральний директор Тернопільського обласного виробничо-торгового аптечного об’єднання Криницька Г.Г., начальник Державної служби лікарських засобів у Тернопільській області Гулько Н.Я., завідувач обласного диспансерного ендокринологічного відділення КЗ ТОР, Тернопільська університетська лікарня, головний ендокринолог Тернопільської області Білик Л.С., кандидат медичних наук, директор Чортківського державного медичного коледжу Максимишин Б.Й., районний ендокринолог, завідувач терапевтичного відділення Чортківської центральної комунальної районної лікарні
"News of medicine and pharmacy" 5 (449) 2013
Date: 2013.04.05
Categories: Endocrinology
Sections: Medicine. Doctors. Society
Синдром старечої астенії (frailty) — сучасна проблема геронтологічної медицини
Authors: Cкибчик В.А., Бабляк С.Д.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна

"News of medicine and pharmacy" №15 (675), 2018
Date: 2018.12.12
Categories: Gerontology
Sections: Specialist manual

Back to issue