Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International journal of endocrinology 1(1) 2005

Back to issue

Вересневі зустрічі - 2005


Summary

22-24 вересня 2005 року в м. Алушта відбулася Республіканська науково-практична конференція «Актуальні питання ендокринології». Цього року вже втретє компанія «Фармак» – національний лідер у виробництві ендокринологічних препаратів – разом з представництвом компанії «Eli Lilly» в Україні зібрали в дружньому колі провідних спеціалістів для обговорення основних наболілих питань діабетології та тиреоїдології.

У 2005 році компанія «Фармак» святкує свій 80-річний ювілей. Підприємство є одним із лідерів вітчизняної фармацевтичної промисловості. Ендокринологічний портфель компанії складають препарати для лікування цукрового діабету 1-го та 2-го типів, захворювань щитоподібної залози: Фармасулін®, Діаліпон®, Ізодибут®, Діаглізид®, Діаформін™, Глюкозо-толерантний тест, L-Тироксин-Фармак®, Йодид-Фармак®. Упродовж декількох років, у рамках Державної програми «Цукровий діабет», «Фармак» проводить просвітницьку роботу серед хворих на цукровий діабет, відкриває кабінети діабетичної стопи та активно підтримує їх роботу. Вже 5 років успішно реалізується спільний проект компаній «Фармак» та «Eli Lilly», у рамках якого «Фармак» випускає високоякісний людський рекомбінантний інсулін під торговою маркою «Фармасулін». Це дозволяє значно покращити забезпечення хворих на цукровий діабет генно-інженерним інсуліном. Наприкінці 2003 року компанія «Eli Lilly» передала «Фармаку» ліцензійну технологію на повний цикл виробництва людського рекомбінантного інсуліну з активного фармацевтичного інгредієнта. Запуск повного циклу виробництва Фармасуліну®, запланований на кінець 2005 року, представляє собою серйозний крок на шляху впровадження в практику компанії сучасних технологій. Необхідно зазначити, що стратегія діяльності компанії «Фармак» скерована на виробництво ліків, які відповідають усім міжнародним стандартам лікування та доступні широким верствам населення України, що дозволяє заощадити значні кошти при лікуванні ендокринологічних хворих.

Учасників конференції привітали директор Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню МОЗ України В.Д. Парій, головний ендокринолог МОЗ України, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України В.І. Паньків, директор Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України, член-кореспондент НАН і АМН України, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки та техніки України М.Д. Тронько, директор Інституту проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Ю.І. Караченцев, генеральний директор ВАТ «Фармак», кандидат економічних наук Ф.І. Жебровська, голова представництва «Eli Lilly» в Україні, Молдові, Білорусі, кандидат медичних наук С.В. Калашник.

Відкрив конференцію головний ендокринолог МОЗ України, професор В.І. Паньків з доповіддю «Перспективи розвитку ендокринологічної служби України». У своїй промові доповідач зазначив, що ендокринологічна служба повинна стати єдиною, погодженою в усіх відношеннях, як у організаційному, науковому, так і в практичному плані. Для впровадження концепції роботи служби необхідним є створення робочої групи фахівців. Слід прийняти регламентуючі документи щодо діяльності шкіл діабету, де згідно з комплексною програмою «Цукровий діабет» передбачено розвиток системи терапевтичного навчання хворих. Щодо вдосконалення допомоги хворим на цукровий діабет слід розвивати міждисциплінарні підходи. Для оперативного отримання належного обсягу інформації про хворих на цукровий діабет та інші ендокринопатії слід впровадити сучасні інформаційні технології: забезпечити належне функціонування реєстру хворих на цукровий діабет, що потребують інсулінотерапії, з метою уникнення розбіжностей у числі таких пацієнтів, а також для визначення реальної потреби в препаратах інсуліну, засобах самоконтролю тощо. За даними такого реєстру (що формують лікарі-ендокринологи районної, міської та обласної ланок) здійснювати повне гарантоване й своєчасне забезпечення хворих необхідними препаратами інсуліну. Необхідною є співпраця з громадськими організаціями, що об''єднують хворих на цукровий діабет. Концепція розвитку служби повинна також передбачати професійну підготовку ендокринологів (організація випуску щоквартального науково-практичного журналу для лікарів-ендокринологів, що буде розповсюджуватися безкоштовно, методичних рекомендацій, вироблення стандартів діагностики та лікування тощо). В.І. Паньків зазначив, що з метою розвитку профілактичної ендокринології науково обгрунтовано й розроблено організаційні основи програми скринінгу цукрового діабету в умовах великого адміністративного району. Скринінгове дослідження, вперше проведене у 2004 році в Коломийському районі в рамках виконання Національної програми «Цукровий діабет», показало, що реальне число хворих на цукровий діабет утричі перевищує дані офіційної статистики. Доповідач зазначив, що вирішення проблем ендокринологічної служби, як зрештою й будь-якої іншої справи, залежить від трьох основних чинників: ідей, людей, здатних і готових реалізувати ці ідеї, та матеріально-технічної бази. Ідеї (ціла програма) наявні, спеціалісти є (здебільшого з належним рівнем підготовки), але технічна база для організації сучасної лікувальної допомоги хворим вкрай слабка. Завдання кожного з ендокринологів — спільними зусиллями, кожний на своєму місці, у своєму регіоні, з реальною допомогою головного спеціаліста добиватися максимального підвищення ефективності діагностики, лікування та якості життя хворих, а також і найреальнішого результату — покращання здоров''я населення.

Конференцію продовжив директор Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України М.Д. Тронько з доповіддю «Аналіз і пріоритети у виконанні Державної програми «Цукровий діабет» та ліквідації йододефіциту в Україні». У доповіді була надана інформація про систему нагляду хворих на ЦД в Україні. Було зазначено, що централізований характер вітчизняної охорони здоров''я сприяв відносно швидкому створенню державного реєстру хворих на цукровий діабет, які отримують лікування інсуліном. Аналіз реєстру вперше в практиці пострадянських країн дав змогу визначити вірогідну частку хворих на ЦД 2-го типу, які лікуються інсуліном, та порівняти її з відповідними даними інших країн. Для України вона становить 8,2%, що в 2-3 рази менше, ніж у більшості країн Європи. Уже отримані національні дані про поширеність деяких ускладнень ЦД, що підтверджують цінність СИНАДІАБ як інструменту для вивчення епідеміології ЦД. Під час аналізу регіональних реєстрів зокрема встановлено, що найважливіший для хворих на ЦД лабораторний показник, такий як глікозильований гемоглобін (НвА1с) визначався лише в 7,4% хворих з коливаннями від 98% хворих Житомирської області до 0,17% Чернігівської. За міжнародним стандартом лікування ЦД, цей показник повинен контролюватися в усіх хворих, бо він відображає якість лікування. Про його клінічну вагомість свідчать національні дані: так, у Донецькій області частка хворих зі сліпотою на обидва ока серед хворих з підвищеним НвА1с була у 2,1 рази вищою, ніж серед тих, хто мав рекомендований рівень цього показника (р < 0,04). Створена концепція державного реєстру, у якій описані структура СИНАДІАБ на 3-х рівнях та умови, що необхідні для її успішної роботи та подальшого розвитку. Одна з найближчих цілей реєстру — моніторинг дотримання національних стандартів допомоги хворим на ЦД. Щодо проблеми йододефіциту, М.Д. Тронько зазначив, що з ініціативи інституту, у 1997-2003 роках при підтримці ВООЗ та дитячого фонду ООН ЮНІСЕФ були проведені масові дослідження йододефіциту в регіонах, що постраждали від аварії на ЧАЕС, та на всій території України. Проведені дослідження засвідчили актуальність проблеми для всієї території України. Інститутом були подані пропозиції для підготовки наказів та постанов МОЗ та АМН України з приводу йодної профілактики, створення Національної програми «Профілактика захворювань, пов''язаних з йодною недостатністю». Результати дослідження знайшли відображення у відповідному звіті, шо був виданий за підтримки Дитячого фонду ООН окремою книжкою. Головним висновком цієї роботи є констатація недостатнього стану йодної забезпеченості населення й необхідності запровадження законодавчих актів щодо йодної профілактики, йодування солі та контролю за станом йодної забезпеченості. Неприпустимо безконтрольне застосування препаратів йоду та рекламування їх в засобах масової інформації. На виконання вищезазначених постанов та Державної програми Інститут щорічно формує заявку в Державний департамент продовольства на забезпечення областей йодованою сіллю. Доповідач також освітив роботу Українсько-Американського проекту «Наукова програма дослідження раку та інших захворювань щитоподібної залози в Україні, спричинених Чорнобильською аварією». Мета проекту — вивчити протягом 20 років вплив різних доз радіоактивного йоду на стан щитоподібної залози у осіб віком від 0 до 18 років на момент Чорнобильської катастрофи з визначеними дозами її опромінення, які мешкали у 8 контрольованих районах Київської, Чернігівської та Житомирської областей. Протягом 1998-2000 рр. створена когорта проекту, що включає в себе 13227 осіб. Члени когорти проходять повторні обстеження 1 раз на 2 роки. Виявлено 75 хворих на рак щитоподібної залози, тобто 1 випадок захворювань на 180 обстежених, а в Народицькому районі Житомирської області (зона безумовного відселення) та в Чернігівському районі Чернігівської області — 1 випадок на 100 обстежених. Виявлено також 34 випадки доброякісної тиреоїдної патології та поодинокі випадки тиреоїдиту.

Керівник відділу клінічної фармакології та фармакотерапії ендокринних захворювань Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України, доктор медичних наук, заслужений діяч науки та техніки України В.В. Корпачов виступив з доповідями «Особливості та перспективи забезпечення протидіабетичними препаратами в Україні» та «Фармакоекономічні аспекти лікування цукрового діабету». Було надано вичерпні дані про витрати на лікування цукрового діабету в США, Європі та Україні, а також продемонстровано структуру та ріст прямих, непрямих та відносних (інсульти, депресії, артрити тощо) витрат на діабет з 1986 року дотепер. У доповіді було зазначено, що пряма оплата незадовільної цукрознижуючої терапії в Україні становить на теперішній час у середньому 47 грн. на місяць (у окремих випадках — до 160). Прямі витрати на забезпечення оптимальної терапії складають в середньому 142 грн. (максимум — 490), що становить майже половину встановленого державою прожиткового мінімуму для працюючих і 70% мінімальної зарплатні в Україні в першому випадку й 130% прожиткового мінімуму та майже 2,5 мінімальної зарплатні — у другому. Орієнтовно прямі витрати на комплексну фармакотерапію захворювання з урахуванням ускладнень в середньому в 5 разів більше. На прикладі метформіну, гліклазиду та альфа-ліпоєвої кислоти було продемонстровано оптимальну вартість лікування при застосуванні препаратів виробництва ВАТ «Фармак». Під час розмови було наведено відсоткове співвідношення між різними препаратами похідних сульфанілсечовини на ринках України, Польщі та Франції за кількістю упаковок (в Україні, наприклад, 91% ринку складає глібенкламід, у Польщі ж та у Франції 56% та 60% відповідно припадає на препарати гліклазиду). Було також зазначено, що у світі близько 30% пацієнтів із ЦД 2 типу потребують інсулінотерапії. У Росії, наприклад, лише 6% хворих на ЦД 2-го типу з тривалістю хвороби понад 10 років отримують інсулін, тоді як потреба у цьому виді лікування складає як мінімум 40%. Отже, велика армія хворих знаходиться в декомпенсації, що тягне за собою розвиток важких судинних ускладнень. Доповідач приділив також увагу питанням йодної забезпеченості та наголосив про недопустимість безконтрольного застосування препаратів йоду та рекламування їх у ЗМІ.

На конференції також прозвучали доповіді керівника відділу профілактики та лікування цукрового діабету Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, члена Правління європейської асоціації з вивчення цукрового діабету, доктора медичних наук Б.М. Маньковського «Аналоги інсулінів: перспективи лікування хворих на цукровий діабет»; лікаря клінічних досліджень російського представництва компанії «Eli Lilly», кандидата медичних наук Л. Цибіної «Місце ультракоротких аналогів інсуліну в лікуванні цукрового діабету, досвід використання інсуліну лізпро»; керівника відділу загальної ендокринної патології Інституту проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського, доктора медичних наук, професора В.В. Полторак «Деякі аспекти патогенетичної терапії цукрового діабету 2-го типу»; керівника відділу клінічної ендокринології Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України, кандидата медичних наук О.В. Савран «Досвід використання препарату Діаліпон® при лікуванні діабетичної полінейропатії»; завідуючої кафедрою ендокринології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, кандидата медичних наук, доцента М.В. Власенко «Тактика ведення хворих з дифузним нетоксичним зобом»; лікаря кабінету діабетичної стопи Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України Є.В. Тарана «Взаємозв''язок судинних порушень та нейропатій у патогенезі синдрому діабетичної стопи»; завідуючої кафедрою ендокринології Донецького державного медичного університету, кандидата медичних наук, доцента Т.Є. Михайличенко «Досвід використання препарату Діаліпон® при лікуванні діабетичних полінейропатій у Донецькій області»; керівника Центру діабетичної стопи у м. Донецьку, кандидата медичних наук, доцента М.В. Свиридова «Хірургічні аспекти комплексного лікування діабетичної стопи»; лікаря-ендокринолога відділення клінічної фармакології Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України Н.М. Кушнарьової «Клінічне дослідження ефективності та безпечності застосування препарату Діаформін тм в лікування пацієнтів з ЦД 2-го типу».

Живу зацікавленість аудиторії викликала доповідь доцента Національного центру обліку та аудиту Державної академії статистики, обліку та аудиту, кандидата економічних наук, професора О.Ю. Редько «Правові аспекти практичної діяльності лікаря та його відповідальності». Було розглянуто увесь діапазон відповідальності лікаря відповідно до Кримінального та Адміністративного кодексів України. Доповідач надав вичерпні відповіді на багато запитань практикуючих лікарів щодо юридичних аспектів діяльності керівників різних рівнів.

Віце-президент Міжнародної Діабетичної Федерації, Голова Ради УДФ В.Д. Очеретенко виступила з доповіддю «Модульний закон з цукрового діабету в Україні».

При підведенні підсумків конференції учасниками зібрання одноголосно було прийнято таку резолюцію:

Конференція підтверджує готовність медичної громадськості, науковців, ендокринологів-практиків до активної участі в реформуванні системи охорони здоров''я та переходу на міжнародні стандарти діагностики й лікування.

1. Сприяти початку переводу хворих, що приймають інсулін, з 1 січня 2006 року на використання флаконів із дозуванням 100 ОД в 1 мл.

2. Удосконалити та адаптувати до потреб практичної охорони здоров''я існуючий Державний реєстр хворих на цукровий діабет, що приймають інсулін.

3. Рекомендувати МОЗ України використання скринінгової програми з метою ранньої діагностики цукрового діабету в різних регіонах України.

4. Рекомендувати МОЗ України передбачити виділення з Державного бюджету на 2006 рік кошти на закупку пероральних цукрознижуючих препаратів.

5. На виконання Державної програми «Цукровий діабет» активніше впроваджувати державну систему запобігання ускладненням цукрового діабету (діабетична стопа, ретинопатія, нефропатія), розвивати систему навчання хворих.

6. Посилити діяльність, спрямовану на профілактику та лікування захворювань, спричинених нестачею йоду в довкіллі.

7. Забезпечити більш широке використання препаратів людських інсулінів у хворих на цукровий діабет, зменшуючи таким чином застосування тваринних інсулінів з поступовим подальшим відмовленням від них.

8. Переглянути терапевтичні підходи до більш раннього, своєчасного та широкого призначення інсулінотерапії хворим на цукровий діабет 2-го типу.

9. Звернути увагу МОЗ України й Фармакологічного комітету на недопустимість безконтрольного вживання населенням препаратів йодиду калію. Рекомендувати перевести зазначені препарати у статус рецептурних.

10. Звернути увагу МОЗ України, що в переліку препаратів, дозволених для закупівлі за державні кошти, відсутня велика кількість економічно доступних вітчизняних генериків, упроваджених за останні два роки.

11. Ініціювати розробку Закону України про медичний та соціальний захист хворих на цукровий діабет.

Bibliography


Similar articles


Back to issue