Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International neurological journal 3(3) 2005

Back to issue

Тезисы докладов международной конференции «Современные вопросы и новые технологии лечения в неврологии и нейрохирургии» Одесса, Украина, 13-14 октября 2005 г. Часть II

Categories: Neurology

Sections: Medical forums

print version

Ендоваскулярні технології виключення аневризм головного мозку за допомогою спіралей, що   відділяються

Застосування ендоваскулярних технологій при стенотичних ураженнях церебральних артерій

Поражение нервной системы при вторичном антифосфолипидном синдроме У больных системной красной волчанкой

Ефективність ербісолу у хворих на вегетативну дистонію

Оценка показателей мозговой перфузии и структурных изменений в остром периоде очаговых травматических повреждений головного мозга

Значення однофотонної емісійної комп'ютерної томографії у визначенні локалізації епілептичного фокусу у хворих з фармакорезистентною формою епілепсії

Состояние сердечно-сосудистой системы у больных с вегето сосудистыми дистониями

Стан серцево-судинної системи в ліквідаторів аварії на ЧАЕС

Місцеве лікування невропатії лицьового нерва

Голкорефлексотерапія та лазеропунктура у комлексному лікуваннї гіпотонічних станів

Дослідження ефективності застосування Болюсів Хуато у відновному періоді ішемічного інсульту

Реабілітація після ішемічного інсульту

Роль рефлексотерапии в комплексном лечении больных алкогольной полинейропатией

Суточное мониторирование артериального давления у лиц с начальными формами цереброваскулярной патологии на фоне артериальной гипотензии

Иглорефлексотерапевтическое воздействие на акупунктурные зоны лимбико-ретикулярного комплекса у больных дисциркуляторной энцефалопатией

О корреляции биохимических показателей и состоянии нервно-мышечного аппарата у пациентов с невропатией лицевого нерва на фоне применения иглорефлексотерапии и немид форте

Опыт применения препарата серта™ в комбинации с иглорефлексотерапией при диабетической полиневропатии

Эффективность хирургического лечения миастении у больных с опухолями средостения

Эффективность препарата «Флебодиа» в лечении больных с церебральными венозными нарушениями различной этиологии

Вторичные легочные осложнения у больных с тяжелой черепно-мозговой травмой

Дифференцированный подход к выбору хирургических методов лечения больных с травмой шейного отдела позвоночника

Некоторые аспекты травматического повреждения срединного нерва на разных уровнях верхней конечности и возможности современной хирургии

Некоторые особенности оружейно-взрывных ранений позвоночника и спинного мозга мирного времени

Характеристика современных оружейно-взрывных ранений головы мирного времени

Специфическая экстракорпоральная фармакотерапия предстатусных форм эпилепсии у детей

Признаки поражения центральной нервной системы и вестибулярных нарушений у горняков при отравлениях рудничным газом и их лечение

Прояви змін когнітивних здібностей хворих з посттравматичними станами


Ендоваскулярні технології виключення аневризм головного мозку за допомогою спіралей, що   відділяються

Костюк М.Р., Цімейко О.А.,
Інститут нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова, АМН України, Київ

Мета. Методика виключення з кровообігу аневризм мозкових артерій спіралями, що відділяються (СВ), активно впроваджується в нейрохірургічну практику протягом останнього десятиріччя. У порівнянні з прямими хірургічними втручаннями ендоваскулярна емболізація мозкових аневризм за допомогою СВ не поступається за своєю ефективністю у попередженні розвитку повторних крововиливів після субарахноїдальних геморагій. Цей метод має суттєві переваги у лікуванні хворих з аневризмами важкодоступної для прямих операцій локалізації або при аневризмах великих розмірів. В роботі аналізуються результати перших операцій, виконаних у відділенні судинної нейрохірургії.

Матеріал і методи дослідження. Протягом 12-ти місяців з квітня 2004 року проведено перші 25 операцій виключення мозкових аневризм спіралями 24-м хворим (15-ти чоловікам і 9-ти жінкам) віком від 20 до 61 року. В одному випадку була проведена повторна операція хворій з гігантською аневризмою задньої мозкової артерії. У 17-ти хворих клінічним проявом захворювання був субарахноїдальний крововилив (САК), в одному випадку інтракраніальна геморагія супроводжувалась масивним проривом крові у шлуночкову систему, у 5-ти — мас-ефект, у одного хворого було діагностовано безсимптомну аневризму. Ендоваскулярні втручання були виконані у гострому і підгострому періодах після крововиливу 9-ти хворим (до 14-ти днів), у 9-ти випадках — в більш віддалені терміни (в середньому через 8 тижнів) після перенесеного геморагічного інсульту. За своєю локалізацією у 10-ти хворих аневризми були розташовані на внутрішній сонній артерії (каротидно-офтальмічна ділянка — 6, в області печеристого синуса — 2, по одній в місці біфуркації і в ділянці гирла задньої сполучної артерії), у 3-х — на передній сполучній артерії (ПСА), у 11-ти спостереженнях — у вертебро-базилярному басейні (біфуркація основної артерії — 8, верхня мозочкова артерія — 1, задня нижня артерія мозочка — 2). Проведення ендоваскулярних втручань були обгрунтовані важкодоступною локалізацією для прямої операції у 14-ти спостереженнях, великими розмірами аневризми — у 2-х випадках, поєднанням обох цих факторів — у 7. Одному хворому з аневризмою передньої сполучної артерії емболізація аневризми спіралями виконувалась через дуже тяжкий стан внаслідок масивного інтравентрікулярного крововиливу.

Результати. Проведені ендоваскулярні втручання у 14 випадках дозволили повністю виключити аневризми з кровообігу. Неповне (8 спостережень) і часткове (3 спостереження) виключення мали місце у хворих з аневризмами великих розмірів і в одному випадку, коли мало місце технічне ускладнення — частковий вихід розволокненої спіралі з аневризми біфуркації основної артерії (внаслідок її неповного відділення) у просвіт основної і хребтової артерій. Геморагічних ускладнень під час проведення операцій не було. Інтраопераційне тромбоформування в церебральних артеріях розвинулось у трьох випадках. Застосований при цьому локальний інтраартеріальний тромболізис дозволив у двох хворих досягти повного відновлення кровоплину і в одному випадку — часткової реканалізації. В одному випадку частковий вихід СВ під час її установки з порожнини аневризми викликав оклюзію ПСА в ділянці гирла сегменту А2 без розвитку неврологічних порушень. На час виписки в однієї хворої зберігалась часткова моторна афазія і незначний парез у руці як наслідок тромбоформування в стовбурі середньої мозкової артерії і часткової реканалізації гілок останньої при інтраартеріальному тромоболізисі. Один хворий з масивною геморагією і проривом крові у шлуночкову систему помер на 24 добу після операції внаслідок розвитку гнійно-септичних ускладнень (вентрикуліт) і крововиливу в наднирники. Тривалість спостереження у післяопераційному періоді складає від одного до 14 місяців, у жодному з випадків не зареєстровано повторних інтракраніальних геморагій.

Висновки. Початковий досвід застосування СВ у виключенні з кровообігу церебральних аневризм засвідчує високу ефективність даної методики у попередженні геморагічних інсультів. Особливе значення вона має при розташуванні аневризм у важкодоступних для прямих операцій ділянках, або при їх великих розмірах. З метою профілактики тромбоемболічних ускладнень особлива увага повинна надаватись інтраопераційному контролю реологічних властивостей крові і своєчасному застосуванню системної гепаринізацї. При виконанні ендоваскулярних операцій емболізації церебральних аневризм за допомогою СВ спеціалісти повинні володіти методикою проведення інтраартеріального фармакологічного та механічного тромболізису.

Endovascular technology of cerebral aneurysm embolization with detachable coils

Kostiuk M., Tsimeiko O.,
Institute of Neurosurgery named after academician A.Romodanov, AMSc of Ukraine, Kyiv
Initial experience of 25 endovascular embolization of cerebral aneurysms in 24 patients with detachable coils is presented in the study. In 17 cases intervention was performed after aneurismal hemorrhage. Lesion location in posterior circulation — 11 patients, in internal carotid — 10, anterior communicating artery — 3. Total aneurysm embolization was achieved in 14 cases. We observed 3 thromboembolic complications which need application of selective thrombolysis. One patient died because of severity of intraventricular bleeding and septical complications, one patient had slight expressive aphasia at discharge (after intraprocedural MCA thromboembolism). No aneurismal bleeding during follow-up period — from 1 to 14 months. Coiling is effective and relatively safe miniinvasive technique in the treatment of cerebal aneurysms rupture, especially when they have difficult for surgical access location.

Назад


Застосування ендоваскулярних технологій при стенотичних ураженнях церебральних артерій

Костюк М.Р., Цімейко О.А.,
Інститут Нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова, АМН України, Київ

Мета. Ішемічні порушення мозкового кровообігу мають значну поширеність у структурі захворюваності населення й займають провідне місце за рівнем летальності та інвалідизації при їх розвитку. Стенотичні ураження церебральних артерій є одним з провідних етіологічних чинників ішемічного інсульту. Хірургічні втручання, спрямовані на відновлення прохідності судин в ділянці ураження, за умов низьких показників інтраопераційних ускладнень, мають переваги над консервативними методами лікування в попередженні повторних порушень мозкового кровообігу.

Матеріал і методи дослідження. За останні 5 років проведено 37 ендоваскулярних втручань при стенотичних ураженнях магістральних церебральних артерій. Серед оперованих було 34 чоловіка і 3 жінки віком від 34-х до 78-ми років. Ступінь звуження просвіту артерії у всіх випадках перевищував 50%. За виключенням одного випадку, всі хворі мали симптомний перебіг захворювання у вигляді клінічних проявів ішемічних порушень мозкового кровообігу у відповідному басейні кровопостачання або у вигляді наслідків перенесеної оклюзії суміжних церебральних артерій. Із 29-ти операцій на внутрішніх сонних артеріях (ВСА) лише у 2-х випадках стенотичні ураження локалізувались в інтракраніальних ділянках. Тромбоз протилежної ВСА було діагностовано у 9-ти хворих. При втручаннях на екстракраніальних відділах ВСА у переважній більшості випадків використовувались саморозкривні стенти (25 операцій) і у двох хворих — балон-розширювальні. У 6-ти випадках під час установки саморозкривних стентів використовувалися фільтраційні системи протиемболічного захисту мозку. Операції на хребтових артеріях (ХА) були проведені 6‑ти хворим, серед яких в одному випадку стеноз розташовувався в інтракраніальній ділянці артерії, а у останніх — в області її гирла. Ангіопластика без стентування виконана одному хворому зі звуженням гирла ХА. У двох хворих, яким виконувались операції на початкових відділах ХА був діагностований тромбоз обох ВСА, у одного — тромбоз однієї ВСА і стеноз до 60% другої ВСА, в одному випадку виявлено тандемне звуження в інтракраніальній ділянці і тромбоз протилежної ХА. Ендоваскулярні операції при стенотичних ураженнях підключичних артерій з приводу синдрому «підключичного обкрадання» були виконані двом хворим (1 — балонна ангіопластика, 1 — ангіопластика із стентуванням). Несприятлива для прямого хірургічного втручання локалізація стенотичного ураження була показом для застосування ендоваскулярної методики у 7-ми випадках, а декомпенсованість колатерального кровообігу внаслідок поєднаної оклюзії суміжних церебральних артерій — у 14-ти. У переважної більшості хворих було виявлено супутню соматичну патологію (ішемічна хвороба серця, постінфарктний міокардіосклероз, серцева недостатність та ін.), що значно підвищувала ризик кардіальних ускладнень при проведенні прямої операції.

Результати. У всіх випадках вдалося досягти адекватного відновлення прохідності артерій в ділянці ураження. Залишкові стенози при втручаннях на ВСА у 4-х випадках не перевищували 15%, після операцій на гирлі ХА у трьох хворих залишкове звуження складало до 25% просвіту артерії. Найбільший відсоток ускладнень (три з шести операцій) спостерігався при операціях на ХА: в одному випадку розвинулась геморагія внаслідок крововиливу з кріптогенної судинної мальформації в басейні правої задньої мозкової артерії (ЗМА), що потребувало ургентного видалення гематоми і мальформації (хворий 14 місяців перебуває у вегетативному стані), в одному випадку верифіковано емболію гілок лівої ЗМА та ішемічний інсульт у потиличній долі і в останньому — спазм задньої нижньої артерії мозочка з транзиторним поглибленням стовбурово-мозочкових порушень, що мали місце до операції. Інтраопераційні ускладнення під час втручань на екстракраніальних ділянках ВСА у двох випадках були обумовлені тромбоемболією, в одному мали транзиторний характер, а в другому (на етапі установки операційного катетера) були причиною розвитку помірного неврологічного дефіциту. У одного хворого після успішного відновлення прохідності артерії при критичному стенозі розвинувся синдром мозкової реперфузії, що був причиною тяжкого ішемічного інсульту. Один хворий помер на 18-ту добу після успішно виконаної операції внаслідок прогресуючої серцево-легеневої недостатності на фоні обтяжливої поліорганної патології.

Висновки. Ендоваскулярна методика ангіопластики і стентування дозволяє ефективно відновлювати прохідність магістральних церебральних судин при їх стенотичних ураженнях. Особливого значення вона набуває у тих випадках, коли значно підвищений ризик прямих хірургічних втручань. Безпечність проведення ангіопластики і стентування залежить від ретельності визначення показів для її проведення, спеціалізованої підготовки фахівців та достатнього досвіду виконання ендоваскулярних втручань на церебральних судинах.

Application of endovascular technique in the management of stenotic lesions of cerebral arteries

Kostiuk M., Tsimeiko O.,
Institute of Neurosurgery named after academician A.Romodanov, AMSc of Ukraine, Kyiv
In the study we presented 5-year experience of 37 percutaneous transluminal angioplasty and stenting interventions applied for symptomatic stenotic lesions of cerebral arteries caused by atherosclerosis. Interventions on carotid artery were performed in 29 patients, on vertebral arteries — in 6 and in two cases on subclavian stenosis which caused corresponding «steel syndrome». Angioplasty and stenting is effective treatment modality for stroke prevention in patients with stenotic lesions of cerebral arteries, particularly in the cases when risk for open surgery is increased.

Назад


Поражение нервной системы при вторичном антифосфолипидном синдроме У больных системной красной волчанкой

Кривошей А.А., Прокопенко Е.Б., Никитенко Д.В.,
Донецкий государственный медицинский университет им. М. Горького, г. Донецк

Одним из наиболее часто встречающихся при системной красной волчанке (СКВ) является вторичный антифосфолипидный синдром (АФЛС), который характеризуется разнообразными вариантами течения и клинико-лабораторными проявлениями, в частности гиперпродукцией антифосфолипидных антител (волчаночного антикоагулянта — LAC, антител к кардиолипину — aCL) с развитием венозных и артериальных тромбозов и множественными неврологическими расстройствами.

Целью данной работы стало изучение неврологических нарушений у больных СКВ с наличием вторичного АФЛС.

Обследовано 105 женщин, больных СКВ, в возрасте от 15-ти до 55-ти лет (в среднем 34,8±1,22 лет. Длительность заболевания составляла 7,0±0,61 лет. Вторичный АФЛС диагностирован на основании определения LAC и aCL у 31 (29,5%) женщины, страдающей СКВ. I степень активности патологического процесса установлена у 38,7% обследованных с АФЛС и у 29,3% без АФЛС, II степень — соответственно у 25,8% и 37,8%, III степень — у 35,5% и 32,9% (χ2=1,61, p=0,447). В 3,2% наблюдений АФЛС имело место острое течение СКВ, в 41,9% — подострое, в 54,8% — хроническое.

У всех больных СКВ с АФЛС имело место поражение нервной системы. При наличии вторичного АФЛС чаще встречались головная боль, головокружение, судорожный синдром, но не шум в голове, невропатия зрительного нерва (χ2=0,11, р=0,739), вегетативные кризы (χ2=0,70, р=0,403) и эмоциональные сдвиги (χ2=2,73, р=0,099). Судорожный синдром проявлялся в виде генерализованных эпилептических припадков.

Обращало на себя внимание влияние развития АФЛС на состояние церебрального кровообращения, что отражали параметры мозговой ЛСК (KW=15,4, p<0,001) и ОСК (KW=18,9, p<0,001). Установлены прямые корреляционные связи тяжести АФЛС с показателями ЛСК и ОСК (соответственно r=+0,363, p<0,001 и r=+0,478, p<0,001).

Мы проанализировали зависимость состояния мозгового кровообращения у 31 женщины с подтвержденным АФЛС от показателей aCL и концентрации в крови молекул адгезии. Оказалось, что РЭГИ обратно коррелирует с aCL и Р-селектином (r=-0,199, p=0,033). Содержание Е-селектина в крови отрицательно соотносилось со значениями УЗДГ сосудов (r=-0,280, p=0,003).

Показатели Р-селектина у больных СКВ с церебральным и сочетанным поражением ЦНС и ПНС были выше, чем при периферическом нейролюпусе. Уровень aCL при сочетанном поражении превалировал как над периферическим, так и над церебральным нейролюпусом (S=3,64, p=0,001; F=0,62, p=0,059). Мы полагаем, что повышение у больных СКВ и вторичной АФС концентрации Р-селектина в крови >66 нг/мл и aCL >100 МЕ может говорить о вовлечении в патологический процесс ЦНС.

Таким образом, у больных СКВ с вторичным АФЛС отмечаются головная боль, головокружение, судорожный синдром, нарушения периферической и церебральной гемодинамики. Тяжесть АФЛС в определенной степени коррелирует с уровнями в крови aCL и молекул адгезии (Е- и Р-селектина), которые тесно связаны между собой и влияет на неврологические расстройства.

The secondary nervous system's damages with antiphospholipid syndrome of patients with lupus systemic erythematosus

Krivoshey A.A., Prokopenko E.B., Nykytenko D.V.,
Donetsk Medical University State named after M. Gorkiy, Donetsk
All patients with lupus systemic erythematosus (LSE) with secondary antiphospholipid syndrome (SAPS) have the nervous system's damages of CNS. Neurological manifestations in patients with SAPS include headaches, giddiness, epileptic seizures, disorders of the peripheral and brain blood circulation. The severily of SAPS depends upon blood level aCL and adhesive molecules (P- and E selectin), which are closely connected with each other and neurological disorders.

Назад


Ефективність ербісолу у хворих на вегетативну дистонію

Кричун І.І., Пашковський В.М., Кричун І.Я.,
кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології Буковинського державного медичного університету, м. Чернівці

Мета. Вивчити ефективність Ербісолу у хворих на конституційно-обумовлену вегетативну дистонію (ВД) за даними клінічного аналізу та за станом церебрального кровообігу.

Матеріал і методи дослідження. Досліджено 32 хворих на конституційно-обумовлену вегетативну дистонію за гіпертонічним (13 хворих) та гіпотонічним типом (19 хворих) до та після курсового лікування Ербісолом — по 2 мл 2 рази на день о 8 ранку та о 10-ій вечора протягом 10 днів.

Використано клінічне соматичне та неврологічне обстеження з детальним вивченням вегетативного тонусу та вегетативної реактивності, екстра- та інтракраніальну доплерографію, що проводили на апараті «Сономед-330» за стандартними методиками з використанням тестів на виявлення судинної реактивності та гемодинамічного резерву судин головного мозку.

Середній вік хворих складав 14,7 років. Стаж хвороби у всіх обстежених хворих складав не менше 5-ти років. Серед обстежених були 21 особа жіночої статі та 11 осіб чоловічої статі.

Результати. В клінічній картині ВД по гіпотонічному типу відмічались вагоінсулярні пароксизми, що супроводжувались нападами непритомності в 19,4% випадків і виникали частіше на фоні емоційного навантаження. Часто відмічались запаморочення, головний біль давлючого характеру, особливо зранку, який проходив після фізичної активності чи прийому лікарських препаратів, що містять кофеїн (цитрамон, спазмалгон). Гіпотонічний тип частіше спостерігався у осіб жіночої статі.

При ВД за гіпертонічним типом хворі частіше пред'являли скарги на помірний головний біль давлючого або пульсуючого характеру, що виникав після фізичного або психоемоційного навантаження і зникав після відпочинку або прийому анальгетиків (анальгин, ефералган), спазмолітиків (но-шпа) та седативних засобів (настоянка валеріани).

Звертало на себе увагу те, що у всіх хворих ВД, незалежно від клінічних варіантів перебігу, виявлявся «синдром загальної дезадаптації» у вигляді підвищеної стомлюваності, зниження фізичної активності, підвищеної чутливості до змін метеоумов, млявості, зниженій працездатності, зниження пам'яті.

Після проведеного лікування ербісолом суб'єктивно всі хворі відмічали покращання загального самопочуття, збільшення працездатності, підвищення тонусу організму. Слід відмітити, що після першої ін'єкції у більшості хворих відмічалось погіршання самопочуття, сонливість, коливання артеріального тиску, біль у суглобах, в правому підребер'ї, головний біль, що, як правило, на 2-3-й день лікування повністю зникали. При цьому коливання АТ, головний біль були більш характерними для гіпертонічного типу ВД, а сонливість, біль у суглобах та у правому підребер'ї — для гіпотонічного типу ВД.

При об'єктивному клінічному дослідженні зросли показники як систолічного, так і діастолічного АТ. Відмічалась виражена симпатикотонічна направленість при визначенні вегетативного тонусу, пробах на вегетативну реактивність та вегетативне забезпечення діяльності, що також було позитивним для ваготоніків і, в основному, негативним ефектом для симпатикотоніків.

В результаті проведених досліджень до лікування у обстежених хворих виявлено асиметрію показників лінійної швидкості кровотоку (ЛШК) між правими та лівими відділами сонних (у 56,25% випадків) та хребцевих артерій (у 81,2%). У 59,4% виявлялись ознаки атонії хребцевих вен з узкладненим венозним відтоком з порожнини черепа та ознаками вертеброгенної залежності кровотоку по хребцевим артеріям. Після лікування асиметрія ЛШК по сонним артеріям залишилась тільки у 31,3% хворих, та по хребцевим артеріям — у 53,1%. Особливо суттєво нівелювались ознаки атонії хребцевих вен. Так, вона залишилась тільки у 21,9% хворих.

Висновки. Отже, в результаті проведених досліджень показана значна ефективність вітчизняного препарату Ербісол у хворих на ВД. У зв'язку з вираженим тонізуючим впливом препарату його більш доцільно призначати хворим на ВД за гіпотонічним типом.

Efficacy of erbisol in patients with vegetative dystonia

Krychun I.I., Pashkovskyi V.M., Krychun I.Ya.,
Bukovinian State Medical University (Chernivtsi)
Abstract. A considerable efficacy of the Erbisol medication has been demonstrated in patients with vegetative dystonia according to the hypotonic type as a result of clinical and dopplerographic investigations carried out by the authors.

Назад


Оценка показателей мозговой перфузии и структурных изменений в остром периоде очаговых травматических повреждений головного мозга

Кузьменко Д.А., Институт нейрохирургии им. акад. А.П. Ромоданова АМНУ, г. Киев, Украина

В настоящее время наблюдается стойкая тенденция к увеличению числа пострадавших с очаговыми травматическими повреждениями головного мозга (ОТПГМ), составляющих около 54% от числа поступающих в нейтротравматологический стационар. Примерно у 10% пострадавших с ОТПГМ при первичном обследовании не выявлено очаговых повреждений, очаги ушибов визуализированы позднее, в процессе динамического обследования. Применение однофотонной эмиссионной компьютерной томографии (ОФЭКТ) позволило расширить возможности радионуклидной диагностики ОТПГМ.

Цель работы. Изучение соотношения структурно-функциональных изменений, показателей перфузии вещества головного мозга у больных с ОТПГМ для повышения эффективности диагностики.

Материалы и методы. Проведено обследование 58 больных с очаговыми травматическими повреждениями головного мозга (ОТПГМ) легкой и средней степени: 40 больных с ОТПГМ легкой степени и 18 больных с ОТПГМ средней степени.

Всем больным в первые трое суток пребывания в нейротравматическом стационаре проведена КТ и однофотонная эмиссионная компьютерная томография (ОФЭКТ) с использованием Тс99М-гексаметилпропиленаминоаксима (Тс99М ГМПАО).

Результаты. У 35-ти больных с ОТПГМ легкой степени при проведении первичной КТ структурные изменения визуализированы в виде очагов ушиба первого типа. При обследовании больных с ОТПГМ средней степени у 14 больных выявлены очаги ушибов 2-3-го вида, у 5-ти больных очаги ушибов сочетались с оболочечными кровоизлияниями. При проведении первичной КТ у 9-ти больных структурных изменений не выявлено, при проведении повторных КТ на 3-5 сутки у 5-ти больных из этой группы выявлено формирование очагов ушиба мозга.

При первичном обследовании ОФЭКТ у 53 больных выявлены очаги гипоперфузии, изменения мозговой перфузии были вариабельными, колеблясь по показателям коэффициента асимметрии от 0,85 до 0,29. Наличие выраженных изменений на КТ сопровождалось нарушениями мозговой перфузии большей степени. Множественные очаги гипоперфузии в зоне ушибов, месте приложения травмирующего фактора и в области противоудара на ОФЭКТ выявлены у 20 больных, что не коррелировало с данными КТ-исследований, где множественный характер очаговых повреждений диагностирован только у 6-ти из этих больных.

Проведенное сравнение состояния мозговой перфузии в группе больных (47 человек), которым начато лечение в первые 6 часов от получения травмы, с теми, которым проводилось лечение спустя 6 часов после полученной травмы (11 человек), показало, что во второй группе больных наблюдались более выраженные изменения — снижение коэффициента асимметрии на 25%, увеличение границ очаговых изменений на 35%, увеличение многоочаговых изменений на 20%.

При проведении повторных ОФЭКТ на 5-10-е сутки у 10-ти больных не выявлено снижения показателей мозговой перфузии, что соответствовало благоприятному клиническому течению заболевания. У 2-х больных наблюдалась неблагоприятная ОФЭКТ-динамика — расширение зон гипоперфузии со снижением коэффициента асимметрии. У этих больных при проведении повторных КТ визуализировано формирование субдуральных гематом той же локализации.

У 5-ти из 9-ти больных с отсутствием изменений на первичном КТ были выявлены выраженные очаговые изменения перфузии (коэффициент асимметрии менее 0,4). Впоследствии, на 3-5 сутки, при проведении повторных КТ в этих зонах было обнаружено формирование очагов ушиба мозга.

Выводы:

1) Введение ОФЭКТ в диагностический комплекс при очаговых травматических повреждениях головного мозга позволит получать объективную информацию о структурных и функциональных изменениях головного мозга, показателях мозговой перфузии, которые невозможно выявить по данным КТ.

2) К достоинствам ОФЭКТ следует отнести возможность превентивной диагностики очагов ушибов, не визуализированных на КТ или выявленных при проведении КТ в более поздние сроки.

Brain perfusion and structural changes estimation in acute period of focal traumatic brain injury

Kuzmenko D.A.
Summary. The use of brain SPECT with 99MTc HMPAO in investigation of patients with focal traumatic brain injury allows to gain objective information about the level of brain perfusion.
SPECT in 58 patients with focal traumatic brain injury demonstrated its high ability to verify the local changes of brain perfusion. Such changed were revealed in 54 patients. The main diagnostic value of SPECT is its potential to find the focal brain contusions which were not revealed with CT or revealed later. repetitive SPECT investigations permit to access brain perfusion more effectively, especially in case of absence of brain perfusion changes in primary brain SPECT imaging.

Назад


Значення однофотонної емісійної комп'ютерної томографії у визначенні локалізації епілептичного фокусу у хворих з фармакорезистентною формою епілепсії

Лапоногов О.О, Костюк К.Р., Макєєв С.С., Новікова Т.Г., Медведєв Ю.М., Попов А.О.
Інститут нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова АМН України, Київ

Мета. Фармакорезистентні форми епілепсії потребують пошуку інших видів лікування, в першу чергу хірургічних. Для визначення показів та об'єму хірургічного лікування необхідне чітке встановлення локалізації епілептичного вогнища, його характеру.

Останні роки нами вивчалися діагностичні можливості однофотонної емісійної комп'ютерної томографії (ОФЕКТ) головного мозку і співставлення з даними МРТ, АКТ, ЕЕГ при діагностиці епілепсії, визначенні показів до хірургічного лікування та виду операції.

Матеріали і методи дослідження. З цією метою було обстежено 43 хворих на епілепсію віком від 2-х до 18-ти років. Серед них було 29 дівчин (67%) та 14 хлопчиків (33%), середнім віком 9,3 роки. За допомогою ОФЕКТ визначалась зміна перфузії головного мозку в дітей, хворих на епілепсію. Обгрунтуванням застосування методу являлось порівняння так званих іктально інтеріктальних зображень, суть якого полягає в тому, що одночасно підлягають аналізу зображення, одержані як під час епілептичного нападу, так і після нього. Саме такий підхід вважається найефективнішим, тому що під час нападу епілептичний фокус має виразну гіперперфузію, а в міжнападний період навпаки — відмічається значною гіпоперфузією епілептичного вогнища.

Результати. Проведені дослідження установили зміни мозкової перфузії за даними однофотонної емісійної томографії з 99мТс-етиленцистеїнатдимером у 36-ти пацієнтів, які складали переважну більшість обстежених хворих (83%). У 27-ми хворих (62,8%) чітко відмічались вогнищеві ураження, які характеризувались зниженою перфузією. Наявність вогнищ гіпоперфузії на аксіальних томограмах також підтверджувалась їх візуалізацією на реконструктивних томограмах у фронтальній та сагітальній проекціях. У 16-ти хворих (37,2%) відмічені дифузні, тобто більш поширені порушення перфузії. У 21-го хворого (48,8%) локалізація вогнища гіпоперфузії у міжнападний період співпадала з фокусом епілептичної активності, виявленим за допомогою комп'ютерної ЕЕГ. У випадках, коли зміни електричної активності мозку були практично однаковими в обох півкулях і не визначали епілептогенну зону, дані ОФЕКТ були вирішальними при плануванні операції.

Зміни перфузії найчастіше локалізувались у лобних ділянках головного мозку — 14 випадків, у лобно-скроневій та лобно-скронево-тім'яній ділянках — по 5, а у тім'яно-скроневій — 9, в лобно-тім'яній — 6, скронево-потиличній — 2 випадки. У чотирьох дітей під час дослідження спостерігалися напади епілепсії.

Висновки. Отже, проведені дослідження свідчать, що ОФЕКТ є інформативним діагностичним методом епілепсії, який не тільки підтверджує наявність епілептичного вогнища, а й визначає його локалізацію, що є особливо важливим при білатеральних фокусах та нескроневої епілепсії. Метод доповнює комплекс допоміжних обстежень і в співставленні даних МРТ, АКТ, ЕЕГ та деяких інших, дозволяє досягти найбільшої інформативності у визначенні патоморфологічних та патофізіологічних змін головного мозку у хворих на епілепсію, визначити оптимальні варіанти лікування, в цьому числі й хірургічного.

Назад


Состояние сердечно-сосудистой системы у больных с вегето сосудистыми дистониями

Лебедь Е.П., Стоянов А.Н., Мосенко С.В.,
Одесский государственный медицинский университет, кафедра нейрохирургии и неврологии

Одним из методов, позволяющих объективизировать патологию регуляции сердечно-сосудистой системы, является математический анализ сердечного ритма, который дает возможность получить ряд показателей, характеризующих состояние симпатического и парасимпатического отделов вегетативной нервной системы, подкорковых вегетативных центров, коры головного мозга.

Целью настоящей работы было выявление изменения степени адаптации сердечно-сосудистой системы у больных нейроциркуляторной дистонией в процессе курсового комплексного лечения с помощью вычисления показателя качества реакции (ПКР) и метода вариационной пульсометрии с расчетом вегетативного показателя ритма. Артериальное давление и пульс измерялись в покое и после физической нагрузки (20 приседаний за 30 секунд), после чего тип реакции сердечно-сосудистой системы на дозированную нагрузку определялся путем вычисления ПКР по формуле Кушелевского, отражающей взаимосвязь изменений пульсового давления и пульса в покое и после нагрузки.

Для выяснения адаптационных возможностей организма, степени напряжения регуляторных систем проводился математический анализ ритма; ЭКГ записывалась во ІІ стандартном отведении. Анализировались 100 кардиоитервалов с вычислением следующих показателей:

М0 — мода;

АМ0 — амплитуда моды;

Дx — вариационный размах.

Комплексный показетель по формуле:

ВПР= АМ0(в%);

М0Дх (в сек.).

Нами обследовано 26 человек. Из них 16 больных ВСД, находившихся на стационарном лечении в неврологическом отделении областной клинической больницы, 11 женщин и 5 мужчин, большинство в возрасте 55-50 лет. Контрольную группу составили 10 здоровых лиц от 23-х до 50‑ти лет, 4 мужчины и 6 женщин.

По клиническим проявлениям выделялись больные с гипертоническим типом заболевания. Клинически наблюдались выраженные головные боли, усиливающиеся при психоэмоциональном напряжении, тенденция к повышению артериального давления. Астеническое состояние развивалось по гиперстеническому типу: преобладали раздражительность, эмоциональная и вегетативная неустойчивость.

У 6-ти больных ВСД протекала по гипотоническому типу. Головные боли имели распространенный характер, усиливались утром, нередки были обморочные состояния, боли в области сердца, онемение конечностей, тенденция к снижению артериального давления. Астеническое состояние развивалось по гипостеническому типу — у больных преобладали снижение настроения, ипохондрические реакции.

У остальных 8-ми больных явления ВСД протекали по смешанному типу. Больные часто жаловались на неприятные ощущения в области сердца, сердцебиение, чувство нехватки воздуха, беспокойство. Астеническое состояние у этих больных развивалось по типу раздражительной слабости. Больным проводился курс лечебных мероприятий, включающих в себя седативную терапию, вазоактивные препараты, витаминотерапию, массаж, ЛФК, физиотерапию.

Анализ полученных данных у больных по ПКР выявил неудовлетворительную адаптацию только у 2-х больных. У них наблюдалась выраженная картина заболевания с плохим общим самочувствием, жалобами на сильную головную боль, головокружение, общую слабость. Они плохо переносили физическую нагрузку, на которую ответили незначительным увеличением систолического давления, более высоким процентом увеличения диастолического давления, малыми цифрами изменения пульсового давления. У 14-ти больных данные ПКР существенно не отличались от контрольной группы и были в пределах нормальных величин. Только у одного больного физическая нагрузка вызвала значительное увеличение пульсового давления при относительно небольшом учащении сердечной деятельности.

После проведенного лечения наблюдалось статистически достоверное уменьшение ВПР у лиц с первоначально высоким уровнем этого показателя. У остальных значения ВПР в процессе лечения имели тенденцию к уменьшению, но эти изменения не были статистически достоверны.

The state of the cardiovascular system in patients with vegetative dysfunctions

Lebed E.P., Stoyanov A.N., Mosenko S.V.,
Odessa State Medical University, Ukraine
SUMMARY. The principles of cardiovascular system studies are presented in this article. These studies are important in the neurophysiological evaluation of patients with vegetative dysfunction. A thorough knowledge of pathophysiology, methodology and analysis of pertinent parameters together define the quality of such an investigation. The article deals with these aspects and contains the parameters that may be useful in routine work.

Назад


Стан серцево-судинної системи в ліквідаторів аварії на ЧАЕС

Лебідь О.П., Вишневський В.С., Стоянов О.М., Васьковська І.Б., Нікуліна О.В., Олійник С.М.,
Одеський державний медичний університет, Університетська клініка

Метою дослідження була оцінка функціонального стану серцево-судинної системи дорослих після аварії на ЧАЕС.

Під спостереженням перебували 107 чоловіків (віком 30-60 років), яким проводили електрокардіографію (ЕКГ), фонокардіографію (ФКГ), механокардіографію (МКГ), реоенцефалографію (РЕГ), радіоелектрокардіографію (РЕКГ) у другому відведенні за Небом з велоергометрією при зростаючому навантаженні, починаючи з 1 ВТ на 1 кг маси тіла до субмаксимального.

При вивченні біоелектричної активності міокарда за допомогою ЕКГ у переважної більшості обстежених на 15-18-му році після аварії на ЧАЕС виявлено порушення функції автоматизму (68,6±4,0%) у вигляді синусової аритмії (43,1±4,2%), брадикардії (33,6±4,0%). Остання спостерігалася в два рази частіше. Тахікардію виявляли в поодиноких випадках. Сповільнення провідності (переважно неповна блокада правої ніжки пучка Гіса) мало місце у третини обстежених. У половини обстежених спостерігалося порушення такого важливого показника, як процес реполярізації (49,6±4,3). Збільшення систолічного індексу, що свідчить про зниження функціональної спроможності міокарду, спостерігалося рідко (13,1±3,6%), гіперфункція лівого шлуночка (в основному RV5±RV1>35 мм, RV5±RV6>RV4) — у третини обстежених.

Практично у всіх хворих за даними ФКГ реєструвався функціональний систолічний шум, майже в половини пацієнтів — зниження амплітуди першого тону на верхівці, у 6,0% — систолічний екстратон поєднано з більш вираженим за інтенсивністю шумом, що при проведенні ЕхоКГ підтверджувало наявність синдрому пролабації мітрального клапану.

У процесі фізичного навантаження на РЕКГ переважав (65,5±4,1%) пороговий тип реакції, який вказував на зниження адаптації міокарда до нього. В поодиноких випадках (7,3%) реєструвався патологічний тип, що свідчив про транзиторну ішемію серцевого м'яза.

При комплексній індивідуальній оцінці функціонального стану міокарду залежно від виразності змін показників та їх кількості переважали помірні відхилення (58,3±6,8%), рідко (6,8±2,2%) зустрічалися значні порушення.

При оцінці загальної гемодинаміки найчастіше (58,3±4,4%) визначався гіперкінетичний тип гемоциркуляції з підвищенням серцевого викиду і зниженням загального перферичного судинного опору. Рідше зустрічалися інші типи — нормокінетичний (27,7±2,9%), гіпокінетичний (9,1±2,3%), еукінетичний (4,9±2,0%). Неадекватність серцевого викиду периферичному судинному опору призводила до змін АТ, переважно (у 20,3±3,5%) до його підвищення. Зниження АТ мало місце лише в поодиноких випадках (3,6±15%).

При вивченні церебральної гемодинаміки у переважної більшості обстежених (68,2±4,6%) встановлено розлади в основному в системі внутрішньої сонної і вертебрально-базилярної артерії, найчастіше у вигляді гіпертонусу, особливо артеріол (45,1±3,3%), його нестійкості, утруднення венозного відтоку, асиметрії чи зниження пульсового кровонаповнення.

Суттєво (Р<0,001) підвищилася частота порушень ритму (від 21,6±3,9 до 67,4±4,2%), процесів реполяризації (від 25,3±4,6 до 39,6±4,2%), гіперфункції лівого шлуночка (від 15,5±4,3 до 26,2±3,4%), порогового типу РЕКГ (від 15,3±2,9 до 56,6±4,1%), зниження кровонаповнення мозкових судин (від 5,6±3,1 до 26,6±3,4%), порушень їх тонусу (61,2±5,7 до 69,9±4,5%), утруднення венозного відтоку (від 13,5±3,9 до 29,9±4,4%), показники АТ за даними МКГ суттєво не змінювалися.

Отже, порівняльний аналіз даних динамічного спостереження за 15-18 років після аварії на ЧАЕС свідчить про зростання патологічних змін у стані міокарда і церебральної гемодинаміки. До факторів ризику розвитку кардіоваскулярної патології слід віднести: тривалість і дозу іонізуючого впливу, наявність доклінічних порушень у системі кровообігу (за даними інструментальних методів дослідження), синдрому вегетосудинної дистонії, вогнищ хронічної інфекції.

Внаслідок багаторічних спостережень виділено такі несприятливі прогностичні критерії: порушення процесу реполяризації у міокарді, виражену та стійку бради-, тахікардію, пороговий чи патологічний тип РЕКГ при проведенні проб з фізичним навантаженням, стійке підвищення чи зниження АТ. Гіпертонус церебральних артерій зниження пульсового кровонаповнення судин головного мозку, утруднення венозного відтоку.

The cardiovascular system condition in liquidators of the Chernobyl failure

Lebed E.P., Vishnevsky V.S., Stoyanov A.N., Vaskovska I.B., Nikulina O.V., Oleynik S.M.,
Odessa State Medical University, Odessa State Medical University Clinic
Some clinical manifestations of cardiovascular dysfunction in liquidators of the Chernobyl failure such as cardiomyopathy, symptoms of hypotension, lability of blood pressure, heart rate and other different autonomic disorders are reviewed in this article.

Назад


Місцеве лікування невропатії лицьового нерва

Матюшко М.Г., Прокопів М.М., Національний медичний університет, м. Київ

Мета. Недостатня ефективність загальноприйнятих програм лікування зумовила необхідність місцевого застосування протизапальних препаратів (дексаметазон, діпроспан) та нейропротекторів (солкосерил).

Матеріали та методи дослідження. Для досягнення поставленої мети ми проаналізували ефективність лікування 60 хворих з невропатією лицьового нерва запропонованою методикою. Серед пацієнтів чоловіків було 24, жінок — 36 (віком від 17 до 53 років). Причиною розвитку невропатії лицьового нерва 57 хворих вважали переохолодження, у трьох хворих невропатія розвилася на тлі підвищення артеріального тиску. У 48-ми хворих спостерігалась прозоплегія, у 12-ти — глибокий прозопарез. Частіше страждав також лівий лицьовий нерв — 42 випадки. У 45-ти хворих ураження нерва було після відходження великого кам'янистого нерва. У 6-ти хворих ураження було вище відходження великого кам'янистого нерва ще у 9-ти хворих ураження було при виході з каналу лицьового нерва.

Групу порівняння склали 72 хворих, які отримували тільки базисну терапію, масаж, ЛФК. Пацієнти цієї групи за віком, тривалістю захворювання, його клініко-неврологічними проявами були співставні з основною групою.

Програма лікування, крім загальноприйнятої медикаментозної терапії, включала введення дексаметазону та солкосерилу в акупунктурні точки (АТ) з подальшою електростимуляцією. В шилососцеподібний отвір вводили 4 мг дексаметозону 1 раз на добу протягом 5 днів або дипроспан 1 мл одноразово. Одночасно проводили обережний масаж. Стимуляцію мімічних м'язів проводили електростимулятором ЕТНС-100-2 з 6-го дня після початку захворювання. Перед стимуляцією в АТ вводили по 0,1-0,2 мл солкосерилу. Точки вибору: ТR 17 і-фен, VC24 чен-цзянь, V2 цуань-чжу, Є3 цзюй-ляо, Є7 ся-гуань, GI20 ін-сян, TR21 ер мень, TR23 сі-чжу-кун, VB1 тун-цзі-ляо, VB2 тін-хуей, VB3 шен-гань, IG18 цюань-ляо, IG19 тін-гун (2).

Електростимуляцію проводили з частотою 10-30 Гц, амплітуда сигналу 50-100В, залежно від того, як хворий її переносить. Кожну точку стимулювали 30-40 с щоденно протягом 5 днів. Після того як з'являлись рухи у всіх мімічних м'язах, переходили на «м'яку» стимуляцію «гусячої лапки» тривалістю 30-40 хв щоденно протягом 5 днів.

Результати дослідження та їх обговорення. Позитивна динаміка спостерігалась у 57-ми із 60-ти хворих; з них у 45-ти хворих наступило повне відновлення функції мімічних м'язів. У 9-ти пацієнтів повністю відновилась функція верхніх мімічних м'язів, залишалась лише незначна асиметрія носогубних складок. Слід відмітити, що у 3-х хворих, у яких невропатія розвилася на тлі підвищення артеріального тиску, позитивної динаміки не було, це пояснюється тим, що хворі поступили на повторний курс лікування лише через 6-8 місяців від початку захворювання.

У групі порівняння повністю відновилася функція мімічних м'язів у 36-ти хворих, у 28-ми пацієнтів відновилася лише функція м'язів обличчя вище очної щілини, у 8‑ми хворих позитивної динаміки не спостерігалося.

Висновки:

1. Застосування фармакопунктури з подальшою електростимуляцією веде до повного відновлення функції мімічних м'язів у 75%, та ще у 15% — до часткового, що стверджує доцільність її застосування. Використання загальноприйнятої комплексної терапії дає повний клінічний ефект у 49,9%, а частковий ще у 30,8% хворих.

2. Застосування фармакопунктури з подальшою електростимуляцією згідно запропонованої методики скорочує термін перебування хворих у стаціонарі.

Efficacy of local complex treatment vii cranial nerves palsies

Matyushko M.G., Prokopiv M.M., National medical university, Kyiv
Summary. Sixty cases of neuropathy of facial nerve in which traditional treatment was combined with infusion of dexametazon or diprospan and solcoseril in acupunctual points and next electrostimulation were analyzed. This method of therapy promoted fully restoration of function of facial muscles in 75% of patients in comparison with clinical efficacy of traditional treatment (49,9%).

Назад


Голкорефлексотерапія та лазеропунктура у комлексному лікуваннї гіпотонічних станів

Мачерет Є.Л., Матяш М.М., Кошель Т.В.,
Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, м. Київ

Мета дослідження — вивчення порівняльної ефективності лікування гіпотонічних станів за допомогою медикаментозного лікування та комплексної терапії з включенням у схему методів рефлексотерапії.

Матеріали і методи дослідження. Дослідження проведено у 127 хворих з первинною артеріальною гіпотонією (ПАГ) та у 45 клінічно здорових осіб. Серед хворих на ПАГ було 109 (86%) жінок та 18 (14%) чоловіків молодого та середнього віку.

Всім проведені: загальноклінічне, неврологічне та психологічне обстеження; електроенцефалографія (ЕЕГ), реоенцефалографія (РЕГ), ехоенцефалографія (ЕхоЕГ), варіабельність серцевого ритму (ВРС), електропунктурна діагностика за Накатані).

На основі даних клініко-неврологічних, нейрофізіологічних та психофізіологічних досліджень, а також застосування різної лікувальної тактики, всі пацієнти з гіпотонічними станами (ГС) були розподілені на дві групи.

Перша група — 65 пацієнтів з ГС, яким проводили традиційну медикаментозну терапію (42 — віком 20-44 роки, 23 — 45-59 років); друга група — 62 пацієнти з ГС, яким призначали комплексне лікування, з застосуванням методів рефлексотерапії (40 — віком 20-44 роки, 22 — 45-59 років).

При голкорефлексотерапії (ГРТ) використовували індивідуальний підхід до вибору точок переважно на меридіанах серця, перикарда, трьох порожнин, товстого кишечнику, жовчного міхура. Тривалість експозиції на точки акупунктури 20 хв, кількість сеансів — 10-15.

Лазеропунктуру (ЛП) проводили апаратом «Біомед-001» з довжиною хвилі інфрачервоного лазерного випромінювання 0,89 мкм. Використовували імпульсно-безперервний режим роботи апарата, курс терапії складав з 10-15 сеансів; тривалість впливу на одну корпоральну точку — 1-3 хв, сумарна експозиція під час одного сенсу — 14-15 хв. Під час однієї процедури впливали на 12-18 точок акупунктури.

За даними методик дослідження ВРС і електропунктурної діагностики за Накатані, відзначені нормотонія у 19 (29%) хворих І групи, яким проводили медикаментозну терапію, та у 40 (64%) ІІ групи; симпатикотонія — у 6 (9%) та 5 (8%) відповідно; парасимпатикотонія — у 40 (62%) і 17 (28%).

Порівняння профілю особистості хворих до та після лікування дозволило виявити достовірне його зниження за шкалою 1, 3, 8 протягом третього року спостереження у 52,3% пацієнтів І групи та 71,0% (р<0,05) хворих ІІ групи. За даними опитувальника щодо акцентуації характеру Леонгарда — Шмишека протягом 3 років лікування у пацієнтів з ПАГ відбулася значна зміна гостроти рис характеру, пов'язаних з негативними пасивними емоціями: тривожність, емотивність, дистимність. На третій рік спостереження позитивну динаміку встановлено у 52,3% пацієнтів І групи і 69,4% — ІІ групи (р<0,05).

За даними ЕЕГ, під впливом комплексної терапії статистично достовірно (р<0,05) змінилися показники альфа- та тета-ритму з тенденцією наближення до таких у здорових осіб, хворих молодого віку ІІ групи. Аналіз отриманих результатів ЕхоЕГ, при фоновому запису у пацієнтів після лікування, відображав статистично достовірну тенденцію (р<0,05) до нормалізації ширини ІІІ шлуночка у пацієнтів середнього віку ІІ групи. Дані РЕГ свідчать про статистично достовірні зміни географічного індексу (р<0,05), що свідчив про покращання кровозабезпечення судин головного мозку та їх еластико-тонічних властивостей, виявлене у хворих середнього віку ІІ групи, яким проводили комплексну терапію.

Висновки. Результати лікування підтверджують, що застосування методів лазеропунктури позитивно впливає на тонус судин, знижуючи його, а використання голкорефлексотерапії в комплексному лікуванні хворих з ГС значно покращує венозний відтік, завдяки регулюючому впливу на надсегментарні структури вегетативної нервової системи.

Отримані дані вказують на доцільність включення до комплексної терапії з приводу ГС голкорефлексотерапії та лазеропунктури, що дозволить суттєво знизити дозу лікарських препаратів та підвищити ефективність лікування.

Acupuncture and laseropuncture in complex treatment of Hypotonic state

Macheret E.L., Matyash M.N., Koshel T.V.
Summary. Acupuncture and laseropuncture in complex treatment of hypotonic state have significant advantage before traditional medicamentous therapy.
Patients with hypotonic conditions which received traditional treatment are exposed to the greater risk in development in them of various forms cerebrovascular pathologies.

Назад


Дослідження ефективності застосування Болюсів Хуато у відновному періоді ішемічного інсульту

Мачерет Є.Л., Сулік Р.В., Паламарчук А.Л., Паламарчук І.С.
КМАПО ім. П.Л. Шупика, м. Київ

Мета роботи: провести клініко - інструментальне дослідження ефективності застосування Болюсів Хуато у відновному періоді ішемічного інсульту.

Матеріали й методи дослідження: в обстеженні прийняли участь 30 пацієнтів у відновному періоді ішемічного інсульту, з них 16 чоловік та 14 жінок. Вік пацієнтів становив від 34-х до 76-ти років (середній вік 63,4±6,7 років).

Для оцінки ефективності терапії досліджувалась динаміка неврологічних симптомів по формалізованим клінічним шкалам (NIHSS), в динаміці проводилось нейропсихологічне тестування за шкалою «САН».

Ультразвукова доплерографія проводилась на апараті «Сономед-300». Всім пацієнтам проводилась екстракраніальна і транскраніальна доплерографія до початку лікування та через 1 місяць. Оцінювалась систолічна швидкість кровотоку по внутрішній сонній артерії і загальним сонним артеріям (в кГц) і середня швидкість по інтракраніальним артеріям: досліджувались середня мозкова, передня мозкова і задня мозкова артерії на глибині 65-70 мм, хребцеві артерії на глибині 45 мм, основна артерія на глибині 85 мм.

Всім хворим двічі проводилось електроенцефалографічне дослідження, до початку лікування та через 1 місяць.

Пацієнт приймав Болюси Хуато по 4 дозуючі ложечки (48 болюсів) 2 рази в день, ранком і в день після їжі, з перервою на 1 день кожні 10 днів лікування.

Фіксувались всі небажані явища, що виникали у пацієнтів під час лікування. Оцінювався їх ступінь тяжкості та зв'язок із досліджуваним препаратом.

Результати: всі 30 пацієнтів пройшли запланований протоколом дослідження курс лікування. Позитивний ефект був відмічений у всіх хворих. Дослідник дав наступну оцінку ефективності препарата: 1(слабий ефект) — 9 пацієнтів, 2 (помірний ефект) — 14 пацієнта, 3 (значний ефект) — 7 пацієнтів. 57% пацієнтів повідомили про значне покращання і 43% — про помірне.

Основуючись на динаміці сумарних показників за шкалою NIHSS, можна говорити про значну позитивну динаміку, регрес неврологічного дефіциту (р<0,05).

Показники артеріального тиску і пульсу не мали статистично достовірних коливань під час лікування досліджуваним препаратом. Однак у 3-х пацієнтів відмічались епізоди підняття АТ, що обумовило необхідність корекції режиму дозування.

Динаміка показників УЗДГ на фоні прийому препарата Болюси Хуато характеризувалась збільшенням швидкісних показників переважно по хребцевим артеріям (на 23,6% і 18,3% праворуч і ліворуч відповідно) і середній мозковій правій артерії (на 16,7%).

При аналізі ЕЕГ на фоні лікування відмічалось зниження дельта-активності, переважно в скроневих та потиличних ділянках (на 26,3% і 22,9%), зменшення тета-активності, найбільше в скроневій ділянці (на 23,5%). Достовірне підвищення біоелектричної активності основного альфа-ритма максимально було виражене в висковій та центральній областях (на 44,2% і 48,3% відповідно).

В ході дослідження були відмічені також і інші позитивні зміни в стані здоров'я пацієнтів, які, можливо, були пов'язані з лікуванням досліджуваним препаратом (покращання настрою, зниження тривожності, плаксивості й емоційної лабільності, покращання апетиту, зменшення частоти приступів стенокардії).

Побічні ефекти лікування у вигляді відчуття жару, приливів, відчуття роздратованості зустрічались рідко і проходили безслідно після зменшення дози.

Висновки:

1. Результати проведеного дослідження свідчать, що завдяки системним терапевтичним ефектам Болюси Хуато справляють позитивний вплив на клінічні результати, суттєво прискорюють відновлення неврологічних функцій пацієнтів у відновному періоді ішемічного інсульту.

2. Препарат має позитивний ефект на когнітивні функції пацієнтів у відновному періоді ішемічного інсульту, а також має деякий антидепресивний ефект.

3. БХ покращують мозковий кровотік, що знаходить підтвердження за даними УЗДГ.

4. Препарат БХ достовірно знижує судомну готовність головного мозку хворих, що перенесли ішемічний інсульт.

5. БХ безпечні в застосуванні при досліджуваних патологічних станах і в більшості випадків добре переносяться.

Efficacy study of bolus huato use during rehabilitation period after ischemic stroke/ cerebral infarction

Macheret E.L., Sulik R.V., Palamarchuk A.L., Palamarchuk I.S.,
P.L. Shupik KMAPE, Kiyv
SUMMARY. Analysis of clinical, EEG and haemodynamic effectiveness of Boluses Huato(BH) in the treatment of 30 patients with acute ischemic disorders of cerebral blood circulation. The researcher gave following estimation of effectiveness of the preparation: 1(weak effect) — 9 patients, 2(moderate effect) — 14 patients, 3(significant effect) — 7 patients.

Назад


Реабілітація після ішемічного інсульту

Мачерет Є.Л., Паламарчук А.Л., Сулік Р.В., Паламарчук І.С., кафедра неврології і рефлексотерапії КМАПО ім. П.Л. Шупика

Вступ. Ступінь відновлення функціонального стану центральної нервової та серцево - судинної систем у хворих, які перенесли ішемічний інсульт, значною мірою визначається адекватністю медикаментозного лікування та комплексу отриманої супутньої терапії. До даного комплексу лікувальних заходів відносять психотерапію, кінезотерапію, апітерапію, фізіотерапію, бальнеотерапію, механотерапію, рефлексотерапію і т.д.

Об'єкт та методи дослідження. На базі кафедри неврології і рефлексотерапії КМАПО були розроблені та впроваджені в практику ряд медико - профілактичних тренажерів (« шийна тракція », « ножна тракція », « кушетка для мануальної терапії », тренажери « метелик ».) В нашому дослідженні застосування даних тренажерів було включено в комплекс реабілітаційних заходів пацієнтам після перенесеного гострого порушення мозкового кровообігу по типу ішемії у ранньому відновному періоді. Таким чином було обстежено 93 хворих, а саме 48 (52%) хворих досліджуваної та 45 (48%) чоловік контрольної груп віком від 34-х до 55-ти років, різниця між якими власне й полягала у застосуванні механотерапевтичного комплексу в базовій схемі лікування. Для оцінки впливу механізму механотерапевтичних заходів на функціональний стан ЦНС у хворих із наслідками перенесеного ішемічного інсульту, в ранньому відновному періоді проводили комплексне клініко-інструментальне обстеження (неврологічний огляд; вивчення частотно-амплітудних показників біоелектричної активності головного мозку за допомогою 21-канальної ЕЕГ з ЕКГ, МРТ та КТ головного мозку; аналіз церебральної гемодинаміки з використанням ультразвукової установки; визначення характеру спастичності за модифікованою шкалою Ешворта (modified Ashworth Scale for Grading Spasticity)).

Результати. Після проходження курсового лікування протягом 18-21 діб встановлено, що у хворих з ішемічним інсультом, які проходили курс механотерапії за загально-груповими програмами, характер спастичності у кінцівках за шкалою Ешворта у 21 (43,75%) пацієнта перейшов +1-2 балів до 1 бала. У порівнянні з контрольною групою відмічалося cтатистично достовірне збільшення об'ємної швидкості кровотоку в середній мозковій артерії (до лікування — 0,2±0,018, після 0,24±0,02) і хребцевій артерії (до лікування — 0,044±0,05, після лікування — 0,061±0,036) в ураженій півкулі. За характеристикою в структурі частотно-амплітудних показників ЕЕГ — зміни інтенсивності основних ритмів під впливом механотерапії характеризуються підвищенням інтенсивності та частоти в діапазоні α-ритму як в інтактній так і в ураженій півкулях (відповідно 2,12 і 2,14 Гц), та зниження інтенсивності Δ-діапазону в потиличній ділянці інтактної півкулі.

Висновки. Дані дослідження дозволяють стверджувати, що застосування механотерапії в комплексі реабілітаційних заходів є достатньо ефективним у ранньому відновному періоді після перенесеного ішемічного інсульту. Враховуючи механізм дії медичних адаптованих тракційних тренажерів та широкий спектр їх застосування в клінічній практиці, економічну перевагу, можливість їх використання в поєднанні з іншими методами фізіотерапії, є доцільним заходом їх впровадження в практику реабілітації неврологічних хворих.

Rehabilitation after cerebral infarction

Macheret E.L., Palamarchuk A.L., Sulik R.V., Palamarchuk I.S.,
Chair of Neurology and Reflexotherapy P.L. Shupik KMAPE
SUMMARY. Acute strokes are of great urgency for clinical medicine as they stipulate a high death rate and prevail in the structure of primary disability in patients. This article shows the reasons and efficiency evidences of mechanic therapy in the complex approach to the rehabilitating of patients who had acute ischemic stroke.

Назад


Роль рефлексотерапии в комплексном лечении больных алкогольной полинейропатией

Мачерет Е.Л., Шамич Л.Ф.,
Киевская медицинская академия последипломного образования им. П.Л. Шупика

Нарушение вегетативной иннервации при алкогольной полинейропатии выявляется определением ВКВП с характерными признаками в виде увеличения латентности потенциала и снижения скорости проведения по симпатическим волокнам.

Целью исследования явилось изучение эффективности реальных возможностей рефлексотерапии, лазеротерапии в комплексном лечении больных алкогольной полинейропатией в зависимости от клинической формы.

Материалы и методы исследования. Под наблюдением находились 40 пациентов в возрасте от 27-66 лет, и средний возраст составил 48,2±4,0 лет с диагнозом алкогольная полинейропатия. Основная группа включала 20 пациентов, среди которых было 16 (80,0%) мужчин и 4 (20%) женщины. Все больные получали комплексную терапию: медикаментозную, иглорефлексотерапию и лазеротерапию. Контрольную группу составили 20 пациентов, из них 17(85%) мужчин и 3 (15%) женщин. Пациенты контрольной группы получали только медикаментозную терапию.

Были использованы стандартные шкальные методики общей оценки симптомов (Total Symptom Score-TSS) и NIS (Neuropathy Impairment Score — счет неврологических нарушений). Определялся порог тактильной, болевой и вибрационной чувствительности в стандартных местах до и после лечения. Всем пациентам до и после лечения проводилась стимуляционная ЭНМГ на компьютерном многофункциональном комплексе «Нейрон-Спектр» (Россия). Обследованию подлежали двигательные нервы (n. tibialis, n. peroneus, n. мedianus), чувствительные (n.suralis, n.peroneus superficialis), исследовалась скорость распространения возбуждения, проксимально — дистальный коэффициент, амплитуда М-ответа. Проводилось определение нарушений вегетативной иннервации с помощью стандартной методики ВКВП. Для диагностики и адекватного подбора БАТ, оценки эффективности лечебных воздействий всем пациентам до и после лечения проводилась электропунктурная диагностика функционального состояния.

Акупунктурные и лазеропунктурные рецепты составлялись в соответствии с принципами традиционной китайской медицины. Проведено комплексное лечение в зависимости от клинической формы (вегетативная, вегетативно-сенсорная, сенсопаретическая). При наличии вегетативных нарушений использовались точки акупунктуры (TA) IG14, IG15, VB20-21, TR15, T14 и др. При сенсорних нарушениях TA(V25-28, V31-34). При двигательных нарушениях применялись точки (TA) V39-40, V60, E40, E42, RP4. Лазеротерапия проводилась через 5 часов аппаратом «Биомед-001» с суммарной экспозицией 20-30 минут. Через 2 недели проводился второй курс.

Результаты исследования. После лечения отмечалось уменьшение баллов по шкале общих симптомов TSS и по шкале счета неврологических нарушений NIS в двух группах больных. До лечения в указанных группах порог вибрационной чувствительности составил 4,5±1,7 и 4,4±2,1 с, после лечения — соответственно 6,3±1,5 (р<0,05) и 5,9±1,2 (р<0,05). Динамика ЭНМГ-показателей после лечения заключалась в тенденции к увеличению амплитуды М-ответа в мышцах стоп и кистей, а также наблюдалось улучшение показателей скорости распространения возбуждения в дистальных отделах малоберцового и большеберцового нервов. Отмечалось достоверное уменьшение проксимально-дистального коэффициента с 1,15±0,04 до 1,01±0,02 (р<0,05). После лечения при исследовании ВКВП зарегистрировано уменьшение латентных периодов и увеличение амплитудных показателей.

Выводы. Полученные результаты подтверждают эффективность использования рефлексотерапии, особенно при сочетании иглорефлексотерапии и лазеротерапии в комплексном лечении АП.

Role of reflexotherapy in complex treatment ill alcoholic polyneuropathy

Macheret E.L., Shamich L.F.,
P.L. Shupik Medical Academy of Postgraduate Education, Kyiv
Summary. The earliest diagnostic problems and the treatment of the patients with alcoholic polyneuropathy are outlined in the article. Alcoholic polyneuropathy causes the life level decreasing, disability and mortality. Recently not enough effective medicine treatment leads to the preferring reflex therapy methods applying. The apparatus methods use including the acupuncture points has caused high-level reflex therapy possibilities.

Назад


Суточное мониторирование артериального давления у лиц с начальными формами цереброваскулярной патологии на фоне артериальной гипотензии

Микляев А.А.,
Крымский Государственный медицинский университет им. С.И. Георгиевского, г. Симферополь

До недавнего времени, рассматривая вопрос об этиологии и патогенезе дисциркуляторной энцефалопатии (ДЭ), вопросу артериальной гипотензии (АГ) или хронической конституциональной гипотензии (по терминологии принятой в англоязычной литературе) уделялось мало внимания. Для установления роли различных характеристик артериального давления в патогенезе гемодинамических расстройств нами было проведено суточное мониторирование артериального давления у 56-ти пациентов (возраст — 46,8±1,2 лет), обратившихся к невропатологу с жалобами на головную боль, головокружение, нарушение памяти, артериальное давление у которых по амбулаторной карте было не более 105/65 мм рт.ст. Контрольную группу составили 25 практически здоровых человек. Проведено неврологическое, нейропсихологическое, ультразвуковое исследование сосудов головы и шеи на основании которого все пациенты были разделены на 2 группы: 1 группа — пациенты с установленным диагнозом дисциркуляторная энцефалопатия, 2 группа — без признаков нарушения мозгового кровообращения.

При проведении суточного мониторирования артериального давления были получены следующие данные. В первой группе средние показатели артериального давления составили: 102,5±0,6/72,2±0,6 днем и 92,2±0,6/ 61,5±0,7 ночью, вариабельность систолического давления составила 10,7±0,3 мм рт.ст днем и 7,9±0,7 ночью (достоверное отличие от показателей контрольной группы, р<0,05). Во второй группе средние показатели были: 115,5±0,8/97,7±0,9 днем (достоверное отличие от показателей первой группы и контрольной группы, р<0,05) и 78,4±0,8/64,1±0,9, вариабельность систолического давления составила 14,0±0,5 днем (достоверное отличие от показателей первой группы и контрольной группы, р<0,05) и 11,1±0,8 ночью.

Таким образом, можно сделать вывод о том, что при ранней цереброваскулярной патологии у лиц с дисциркуляторной энцефалопатией имеется стойкая артериальная гипотензия со сниженными показателями вариабельности артериального давления. А повышение среднего уровня артериального давления с повышением вариабельности можно расценивать как саногенетический фактор, направленный на улучшение мозговой гемодинамики.

Twenty-four hours continuous non-invasive blood pressure monitoring in patient with arterial hypotension with initial forms of cerebrovascular pathology

Miklyaev A.A.
This article describe results of investigation of daily monitoring of arterial pressure in patient with arterial hypotension with initial form of cerebrovascular pathology. It is revealed that patients with cerebrovascular pathology have stable low level of arterial pressure with low variability. The increase of arterial pressure can be adaptive mechanism to prevent cerebral haemodinamic disturbance.

Назад


Иглорефлексотерапевтическое воздействие на акупунктурные зоны лимбико-ретикулярного комплекса у больных дисциркуляторной энцефалопатией

Мироненко Т.В., Бахтояров П.Д.,
Сорокин Ю.Н., Благинина И.И.,
Луганский государственный медицинский университет

Дисциркуляторная энцефалопатия (ДЭ) — это одна из форм хронической цереброваскулярной недостаточности с прогредиентным течением. В связи с ростом и омоложением ее клинических проявлений, которые начинают формироваться в возрасте 35-40 лет, а в дальнейшем неуклонно прогрессируют, поиск новых немедикаментозных методов лечения не теряет своей актуальности.

Проводилось изучение влияния иглорефлексотерапевтического воздействия на структуры лимбико-ретикулярного комплекса (ЛРК) у больных ДЭ. Иглоукалывание проводилось в следующие акупунктурные точки: Т23, Т22, Т21, Т14, TR20, VB17.

Было обследовано 46 больных в возрасте от 45-ти до 64-х лет. У 16-ти из них диагностирована ДЭ, обусловленная радиационным воздействием и в 30 случаях II стадия ДЭ. Больные были разделены на две группы по 13 человек. Обе группы пациентов получали медикаментозную терапию, которая включала нейропротекторы, вазоактивные средства, антиагреганты, кардиопротекторы, вегетотропные средства, антиоксиданты, церебральные метаболиты. Второй группе пациентов, кроме того, проводились сеансы иглорефлексотерапии методом «гармонизирующего» воздействия. Курс состоял из 6-10 сеансов иглорефлексотерапии.

Больным проводили в динамике исследования: РЭГ, исследование сосудов бульбарной конъюнктивы (на основе определения десятичных индексов), МРТ головного мозга, психологические тесты (на запоминание 10 слов, MMPI).

Повторные исследования показали, что под влиянием проведенной терапии в первой группе, где проводилось только медикаментозное лечение, субъективно больные отмечали улучшение самочувствия в 45% случаев, а во второй группе (комплексное медикаментозное и ИРТ-воздействие) — в 60% случаев. Такой же результат дала оценка повторных психологических тестов. На РЭГ в 1-й группе выявлено: достоверное снижение показателей дикротического (72,5±1,5) и диастолического (73,4±1,3) индексов и коэффициента асимметрии до 24,2±2,3; а во 2-й группе, соответственно, дикротический индекс — (62,1±2,1), диастолический индекс снизился до 67,2±2,1, а коэффициент асимметрии — до 18,6±2,7 при (р < 0,005). При повторном проведении бульбарной биомикроскопии в 1-й группе: ИСИ составил 8,41; ИВИ — 3,8; ИПИ — 3,68; ОКИ — 15,89; во 2-й группе ИСИ снизился до 7,6; ИВИ — до 3,6; ИПИ — до 3,54; ОКИ в результате составил 14,74. Полученные данные достоверны (р < 0,005). МРТ головного мозга, проведенная после лечения в обеих группах, позволила обнаружить уменьшение признаков гидроцефалии, снижение количества очагов ишемии в области зрительного бугра и лучистого венца, уменьшение числа (до 68% случаев) и размеров участков лейкоареоза.

Учитывая вышеизложенные результаты исследований, можно говорить об эффективности комбинированного воздействия (медикаментозная терапия и ИРТ на биологически активные точки, отвечающие за стабилизацию структур ЛРК) и рекомендовать его использование в терапии больных ДЭ.

Acupuncture effect on acupuncture of a zone of the limbic-reticular complex for ill discirculatory encephalopathy

Mironenko T.V., Bahtoyarov P.D., Sorokin Yu.N., Blaginina I.I.
Summary. Studied combined effect of medicament therapy and acupuncture on biologically fissile points, bound with frames of the лимбико-reticular complex in matching with conventional medicament therapy for ill DE. Have revealed authentic efficiency of a of effect under the offered circuit(scheme): acupuncture by a method «of «harmonizing» effect by course 6-10 sessions on points Т23, Т22, Т21, Т14, TR20, VB17 in combination to medicament treatment DE.

Назад


О корреляции биохимических показателей и состоянии нервно-мышечного аппарата у пациентов с невропатией лицевого нерва на фоне применения иглорефлексотерапии и немид форте

Мироненко Т.В., Коротнев В.Н.,
Луганский государственный медицинский университет

Учитывая, что патогенез вегетативно-трофических расстройств, развивающихся в мягких тканях лица при невропатиях лицевого нерва (НЛН), окончательно не изучен, проводимое исследование ряда биохимических показателей соскоба слизистой щеки и электрогенеза мышц лица у данного контингента больных является перспективным.

Целью настоящего исследования явилось изучение корреляции отдельных биохимических показателей слизистой полости рта и состояния нервно-мышечного аппарата при НЛН на фоне иглорефлексотерапии (ИРТ) и приема немид форте.

О характере обменных нарушений слизистой оболочки щеки судили на основании изменения активности ферментов — аспарагиновой аминотрансферазы и аланиновой аминотрансферазы, кислой фосфатазы и щелочной фосфатазы, также содержания белка.

Биоптат слизистой оболочки щеки получали методом аспирационной биопсии. Для объективного изучения состояния нервно-мышечного аппарата лица проводилась миотонометрия (аппарат «Сирман» венгерского производства) — эластометр, измеряющий сопротивление мышцы в условных единицах (миотонах) и электромиография (ЭМГ)

Было проведено обследование 40 пациентов с НЛН (23 женщины, 17 мужчин) в первые 2 недели заболевания. В зависимости от этиологических факторов НЛН, обследуемые распределялись следующим образом: постинфекционная (20 случаев); посттравматическая (10 больных); токсическая (3 человека); ишемическая (10 наблюдений).

Легкая степень прозопареза установлена у 10-ти больных, средняя — у 22-х и тяжелая — у 8-ми пациентов. При этом, в 18 случаях была выявлена легкая отечность слизистой оболочки паретичной щеки, у 24 больных — участки ее побледнения и гиперемия. Иглорефлексотерапия проводилась II вариантом тонизирующего метода с использованием на лице точек меридианов желудка, мочевого пузыря, тонкого кишечника, переднесрединного. Одновременно пациенты принимали немид форте по 1-й таблетке дважды в день, в течение 7-10-ти дней.

В результате проведенных наблюдений было установлено, что активность исследуемых ферментов слизистой щеки здоровой и паретичной сторон перед началом лечения характеризовалась повышением активности кислой фосфатазы в 5 раз, щелочной фосфатазы в 4 раза, аспарагиновой и аланиновой аминотрансфераз в 2 раза на стороне прозопареза, что свидетельствовало о повышении проницаемости эндотелиальных клеток для белков плазмы.

Полученные гистохимические данные коррелировали с результатами ЭМГ, выявившей низкоамплитудные потенциалы паретичных мышц (15мкВ) в покое и при синергичных реакциях и редкие групповые «вспышки».

По данным миотонометрии, мышечный тонус находился в пределах 22,2 миотон. После проведенного курсового лечения, включающего применение ИРТ и немид форте наблюдалось повышение биоэлектрической активности в покое (40 мкВ). Нормализация биоэлектрических показателей в большинстве случаев соответствовала положительной динамике клинических и биохимических данных.

Указанные обстоятельства позволяют рекомендовать использование ИРТ в сочетании с немид форте в лечении невропатий ЛН в остром периоде.

Correlation between Biochemical and Neurophysiological Indexes at Patients Facial Neuropathia who get the Acupunctura with Nemid-forte

Myronenko T., Korotnev V.
SUMMARY. 40 patients with face neuropathia in acute period were investigated by biochemical methods and electromyography. They treated with acupunctura and nemid-forte. It was get positive effect after treatment on myopotential and fermentative activity of facial tissue

Назад


Опыт применения препарата серта™ в комбинации с иглорефлексотерапией при диабетической полиневропатии

Мироненко Т.В., Мироненко М.О.,
Луганский государственный медицинский университет

В клинической практике представляет интерес использование препаратов, потенцирующих действие базисной терапии.

Настоящая работа посвящена оценке двойного терапевтического воздействия иглорефлексотерапии (ИРТ) с сертой™ на функциональную активность сенсорных слуховых анализаторных систем на основании нейрофункциональных исследований при диабетической полинейропатии.

Проводилось изучение влияния слуховых вызванных потенциалов по изменению латентного периода длительности и амплитуды 3-х первых компонентов вызванных ответов на уровне слухового анализатора. При этом использовались пороговые электрокожные раздражения правой верхней конечности длительностью 0,01 сек. с интервалом 2,5 сек. Фоновые электрофизиологические показатели производились до и после лечения. Обработка полученных данных проводилась путем вычисления амплитудной характеристики и длительности I позитивной, негативной и II позитивной компоненты вызванного ответа на 1 из 6 щелчков, служащих сигналом условных реакций.

Всего обследовано 44 больных (29 мужчин и 15 женщин) в возрасте 28-48 лет. Из них у 30 больных диагностирован сахарный диабет (СД) II типа и у 14 — I типа. Давность заболевания у 32-х пациентов колебалась от 1-го до 5 лет, у 12 — свыше 5 лет. Среди 30 обследованных в 24-х случаях отмечалась клиническая картина ДПН в сочетании с энцефалопатией, у 6 — диабетической автономной невропатии сердца, у 12 больных — только ДПН. У всех пациентов имела место средняя тяжесть течения СД.

ИРТ проводилась II вариантом тормозного метода с использованием следующих биологически активных точек Е36, Е40, Е42, Е45, RP6, GI2, GI4, GI11, R5, V40, V41, V42, V62, J6, J7, J8. Серта™ назначалась в дозе 10 мг трижды в день внутрь после еды на протяжении 10-14 дней.

Анализ амплитудно-временных параметров вызванных ответов показал, что амплитудно-временные параметры 3-х первых компонент этих вызванных потенциалов у всех обследованных при лечении однонаправленные: увеличение амплитуды 3-х первых компонент вызванных потенциалов в корковом конце слухового анализатора и в слуховом нерве, которое сохранялось и при выписке (р<0,05).

Длительность вызванных потенциалов при действии удвоенного эффекта от ИРТ с сертой™, в частности I позитивной компоненты, имела тенденцию в процессе лечения к увеличению (р<0,05), которое сохранялось у большинства больных (30 человек) и по окончании курса лечения.

Латентный период вызванных потенциалов также претерпевал существенные изменения. Установлено, что в подавляющем большинстве случаев уже в первые дни лечения регистрировалось незначительное укорочение латентного периода в корковом ядре слухового анализатора. Через 10 дней, по-видимому вследствие следового действия лечебных мероприятий, латентный период ответа был больше исходного. Однако после окончания лечения латентный период первично вызванных потенциалов под влиянием проводимой терапии укорачивался (р<0,001).

Проведенные исследования показали, что под влиянием терапии параметры вызванных потенциалов в первичной слуховой проекционной зоне и кохлеарных нервах претерпевают существенные изменения: амплитуда и длительность имеют общую тенденцию к увеличению, а латентность — к укорочению без нарушения взаимосвязи между корой и кохлеарными нервами. Это отражает воздействие удвоенного терапевтического эффекта на весь анализатор в целом.

Можно утверждать, что двойной терапевтический эффект ИРТ и серты™ позитивно влияет на различные структуры мозга: периферического отдела нервной системы, включая корковые и периферические нервы при ДПН, и поэтому они с успехом могут быть использованы в лечении последней.

The experiment of using serta-drug and acupunctura at diabetic neuropathia.

Myronenko T., Myronenko M.
SUMMARY. The 44 patients with diabetic neuropatia were treated by acupunctura and Serta-drug. It was get the positive influence after teatment on clinical flow disease, dynamyc called acustical potentials.

Назад


Эффективность хирургического лечения миастении у больных с опухолями средостения

Мироненко Т.В., Боготопова Ю.А., Мироненко О.Н., Кладиев А.П.,
Луганский государственный медицинский университет

Несмотря на то что имеющиеся литературные данные связывают развитие миастении с опухолями вилочковой железы, вызывает интерес появление данного заболевания на фоне других опухолей средостения для определения тактики хирургического ведения подобных больных. В этой связи, целью настоящего исследования явилось определение частоты возникновения миастении при опухолях средостения, особенностей клинического течения и эффективности хирургического лечения.

Было проведено комплексное клинико-неврологическое обследование 45 больных с опухолями средостения (ОС), которые находились на лечении в торакальной хирургии Луганской областной клинической больницы. Наряду с общепринятым клинико-неврологическим обследованием, применялись рентгенологические методы — R-графия органов грудной клетки, средостения, компьютерная томография (КТ) и магнитно-резонансная томография (МРТ) органов средостения.

В 56,3% случаев ОС дебютировали признаками миастении — слабостью в конечностях, нарушением речи, глотания, опущением век, двоением перед глазами и вегетативными расстройствами (43,7%) в виде пароксизмов болей в сердце, сердцебиений, повышения АД до 180/100 мм рт.ст., бледностью кожных покровов, чувством тревоги, возбуждения. Пациенты с миастенией принимали калимин в суточной дозе 3-5 таб. У всех пациентов течение заболевания было медленно прогредиентным, отмечалась генерализованная форма мышечной слабости.

Всем обследуемым было предложено оперативное лечение, от которого 12,3% больных отказались, остальным была проведена операция по поводу удаления опухолей переднего средостения. У 89,8% прооперированных больных с миастенией ранний послеоперационный период протекал без осложнений и они были переведены для дальнейшего лечения в неврологическое отделение. Прогредиентности течения миастенического синдрома не наблюдалось, медикаментозная компенсация достигалась суточным приемом 180 мг калимина в сутки, имело место нивелирование вегетативных расстройств.

В результате гистологического исследования удаленных ОС у 45,9% больных была выявлена тимома дифференцированная, 31,1% — гиперплазия вилочковой железы, 8,4% — эпидермоидная тимома, 7,3% — лимфоидная форма тимомы, 2% — нейрофиброма, 5,3% — липома.

Оперативное лечение в данных случаях способствовало устранению провоцирующего фактора развития миастении как такового и тем самым благоприятствовало позитивной динамике заболевания. Таким образом, полученные данные свидетельствуют о высокой эффективности оперативного лечения миастении и аутоиммунном характере ее возникновения при ОС.

Effect of surgical treatment myasthenia gravis at patients with mediastinum tumor

Myronenko T., Bogotopova U., Myronenko O., Kladiev A.
SUMMARY. There were operated 40 patients with mediastinum tumor, who had the myasthenia Gravis and vegetative disorders. It was marked the clinical effect from surgical treatment.

Назад


Эффективность препарата «Флебодиа» в лечении больных с церебральными венозными нарушениями различной этиологии

Мищенко Т.С., Здесенко И.В., Институт неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины, г.Харьков

При нарушениях мозгового кровообращения наиболее важное патогенетическое значение имеют недостаточность притока крови к тканям мозга в бассейне стенозированной или закупоренной артерии и недостаточность или задержка венозного оттока. Венозный застой в головном мозге является наиболее частой формой расстройств венозного мозгового кровообращения при ряде органических заболеваний мозга. Установлена высокая степень зависимости дисциркуляторной энцефалопатии (ДЭ) от венозного застоя, который у этих больных носит тотальный (по типу общей флебопатии) характер. Это выдвигает проблему борьбы с венозным застоем у больных с ДЭ в число приоритетных.

В связи с этим нами было проведено исследование, целью которого стало изучение клинической эффективности и переносимости препарата Флебодиа 600 мг, производства «Иннотек», Франция, у больных с церебральными венозными нарушениями.

Нами было обследовано 30 больных с различными заболеваниями (эссенциальная гипотония, мигрень, последствия нейроинфекций, атеросклероз), сопровождающимися церебральными венозными нарушениями в возрасте от 19 до 45 лет (из них 18 женщин и 12 мужчин). Церебральная венозная патология встречалась у женщин практически в 2 раза чаще, чем у мужчин, и развивалась в возрасте до 40 лет. У большинства больных давность заболевания составляла от 1 года до 10 лет (73 %). Подтверждалась венозная дисфункция реографическим исследованием, допплерографией, регистрацией спонтанной пульсации ретинальной вены в динамике.

Всем больным Флебодиа 600 мг назначали по 1 таблетке в день, утром за 30 минут до завтрака на протяжении 30 дней. Оценку клинических проявлений проводили с помощью анкетирования больных. Оценивали выраженность симптомов по 5-балльной шкале: головная боль, шум в голове, зрительные нарушения, утренняя отечность лица, отечность под глазами, цианоз кожных покровов лица, снижение памяти, неустойчивость внимания, нарушение сна. Учитывали динамику показателей РЭГ и ТКД, спонтанной пульсации ретинальной вены.

Прием Флебодиа у большинства больных способствовал уменьшению головных болей, головокружения, шума в голове, зрительных нарушений, улучшению памяти, внимания, нормализации формулы сна и неврологической симптоматики. Отмечалось статистически значимая динамика показателей РЭГ в виде улучшения кровенаполнения во всех сосудистых бассейнах, усиления венозного оттока, снижения повышенного сосудистого тонуса и асимметрии кровенаполнения. Позитивная динамика отмечена в виде увеличения ЛСК в сосудах сонных и позвоночных артерий, выравнивания гемодинамической асимметрии, нормализовался индекс пульсации по показателям ТДК.

Назад


Вторичные легочные осложнения у больных с тяжелой черепно-мозговой травмой

Могила В.В., Мельниченко П.В., Иошина Н.Н.,
Крымский государственный медицинский университет им. С.И. Георгиевского, г. Симферополь

Цель исследования. Изучить характер вторичных легочных осложнений у больных с тяжелой черепно-мозговой травмой.

Материалы и методы. Исследование основано на анализе 50 наблюдений у больных с тяжелой черепно-мозговой травмой, лечившихся в отделении нейрореанимации Республиканской Клинической Больницы им. Н.А. Семашко. Выделены две клинические группы, первая — 22 (44,0%) больных с ушибом головного мозга (УГМ) тяжелой степени в сочетании с острым сдавлением головного мозга (ОСГМ) внутричерепными гематомами. Вторая группа — 28 (56,0%) больных с изолированными УГМ тяжелой степени. Общее состояние у всех пациентов при поступлении расценивалось как тяжелое и крайне тяжелое, по шкале ком Глазго от 3-х до 8-ми баллов. Среди пострадавших было 37 (74%) мужчин и 13 (26%) женщин в возрасте от 18 до 67 лет.

Результаты. Для выполнения поставленной цели мы провели анализ характера и частоты вторичных легочных осложнений, а также причин смерти у погибших больных.

У 18 (81,8%) больных 1-й группы, оперированных по поводу острого сдавления головного мозга в сочетании с УГМ тяжелой степени, в послеоперационном периоде (1-14-е сутки) со стороны бронхолегочной системы отмечались следующие осложнения: пневмония — 11 (50,0%), синдром острого легочного повреждения (СОЛП) — 6 (27,3%), абсцедирующая деструктивная пневмония, которая в 2-х наблюдениях в последующем, на фоне проводимой ИВЛ, привела к образованию спонтанного пневмоторакса и развитию плеврита.

Общее количество вторичных легочных осложнений у больных 2-й группы было значительно меньше (χ2 ≈ 4,450 при этом р<0,05) чем в 1-ой группе и составило 19 (67,8%), при этом пневмонии отмечались у 13 (46,4%) пациентов, а СОЛП у 6 (21,4%). Обобщая результаты вскрытия погибших пациентов 1-ой и 2-ой групп, мы пришли к выводу, что в 1 группе летальность непосредственно от вторичных легочных осложнений на 15,7% выше (χ2 ≈ 4,400 при этом р<0,05), чем во 2-й группе.

Выводы:

1. Изолированный ушиб головного мозга тяжелой степени в сравнении с сочетанием очагового УГМ тяжелой степени и острого сдавления головного мозга в остром периоде значительно реже сопровождается легочными осложнениями, чем сочетанные тяжелые повреждения головного мозга.

2. Вторичные легочные осложнения у больных с УГМ тяжелой степени, сочетающимся с острым сдавлением головного мозга, влияют на исход черепно-мозговой травмы и достоверно чаще являются непосредственной причиной смерти.

Severe head-injury and secondary pulmonary complications

Mogila V.V., Melnichenko P.V., Ioshina N.N.
Severe head-injury accompany by secondary pulmonary complications very often that make worse traumatic process. Character of severe head-injury (presens or not intracranial haemotome) influence on frequency and character secondary pulmonary complications.

Назад


Дифференцированный подход к выбору хирургических методов лечения больных с травмой шейного отдела позвоночника

Могила В.В., Игнатенко В.П., Игнатенко А.В., Воробьев Ю.А.,
Крымский государственный медицинский университет им. С.И. Георгиевского, Республиканская клиническая больница им. Н.А. Семашко, г. Симферополь

Травма шейного отдела позвоночника приводит к многообразному сочетанию неврологических очаговых спинномозговых, корешковых и ортопедических расстройств. Необходимо тщательное неврологическое, соматическое и рентгенологическое обследования, проведение ликвородинамических проб, МРТ шейного отдела спинного мозга, КТ поврежденного позвоночно-двигательного сегмента (ПДС).

Цель исследования. Определение показаний для выбора необходимого метода лечения.

Материалы и методы. Под нашим наблюдением лечились 60 больных с позвоночно-спинномозговой травмой (ПСМТ) на уровне С4-С7 позвонков в возрасте от 16-ти до 72-х лет, из них 95% составляли мужчины:

1) 10 больных с положительной неврологической динамикой — быстрый регресс неврологических нарушений, характерный для сотрясения или ушиба спинного мозга, без выраженных костно-травматических рентгенологических изменений;

2) 35 больных с грубыми сегментарными и проводниковыми нарушениями функций спинного мозга в результате ушиба-сдавления и признаками нестабильности в ПДС на уровне травмы;

3) 15 больных с положительной неврологической динамикой, но с отчетливо выраженной травматической нестабильностью в ПДС.

Результаты. Больным первой группы проводилось консервативное лечение с благоприятным исходом.

Во второй группе больным при госпитализации проводилось скелетное вытяжение за теменные бугры. При компрессии шейного отдела спинного мозга проводилось хирургическое лечение в течение первых часов - первых суток после травмы (предоперационный средний койко-день равен 0,7). Установлено влияние переднего сдавления шейного отдела спинного мозга. Предпринималась передняя декомпрессия на уровне поврежденного ПДС с открытым вправлением вывиха позвонка, если ранее этого не удалось достичь при скелетном вытяжении за теменные бугры. Передняя декомпрессия с доступом к позвоночному каналу проводилась по Кловарду корончатой фрезой и путем резекции костных отломков, а также фрагментов межпозвонкового диска с применением хирургической оптики и кусачек Керрисона. Стабилизация шейного отдела позвоночника при сохранности тел смежных позвонков в поврежденном сегменте выполнялась полым цилиндрическим титановым имплантатом с резьбой или кэйджем «Stryker». При оскольчатых переломах тела позвонка корпородез выполнен компактным титановым имплантатом с резьбой и платингом. Титановая пластина фиксировалась к передней поверхности смежных неповрежденных тел позвонков винтами. Из оперированных больных улучшение наступило у 30 (85,7%), ухудшение — у 1 (2,9%), летальный исход в раннем периоде ПСМТ — у 2-х и в промежуточном периоде — у 2-х (послеоперационная летальность — 11,4%).

В третьей группе больных хирургическое лечение проведено как плановое. Стабилизация поврежденного ПДС произведена методами аналогично второй группе. Получен положительный клинический результат во всех случаях.

В отдаленном периоде ПСМТ у двух больных обнаружена шейная посттравматическая миелопатия с прогредиентным течением за счет позднего сдавления спинного мозга оболочечными рубцово-атрофическими процессами и кистами. В этих случаях предпринята ламинэктомия, и ревизия позвоночного канала с менингомиелолизом и дренированием кист.

Выводы:

1. При травме шейного отдела позвоночника дифференцированный подход к выбору хирургического лечения возможен только после тщательного клинико-рентгенологического, КТ и МРТ обследования.

2. Установлено преобладание переднего сдавления спинного мозга при цервикальной ПСМТ в остром периоде.

3. Хирургическое лечение показано при сдавлении шейного отдела спинного мозга и травматической нестабильности позвоночника.

Different treatment of the patient with cervical trauma

Mogila V.V., Ignatenko V.P., Ignatenko A.V., Vorobyev U.A.
Functional and morphological features of the cervical trauma dictate necessity of the different surgical treatment. Modern technical opportunities allow to eliminate the compression of spinal cord and stabilization of the injured segments of a backbone successful.

Назад


Некоторые аспекты травматического повреждения срединного нерва на разных уровнях верхней конечности и возможности современной хирургии

Могила В.В., Николас Ж.И.,
Крымский государственный медицинский университет им. С.И. Георгиевского, Кафедра нейрохирургии, г. Симферополь, 2005 г.

Цель исследования. Изучить особенности травматического повреждения срединного нерва и представить практические рекомендации по лечению больных с данной патологией.

Материалы и методы. Исследование основано на анализе 120 наблюдений над больными с травматическими повреждениями срединного нерва. Среди пострадавших было 90 (66,66%) мужчин и 30 (33,34%) женщин в возрасте от 14 до 59 лет.

Уровень повреждения срединного нерва в 3 (2,5%) наблюдениях был в области плеча, у 6 (5%) пострадавших на кисти, и у 111 (92,5%) больных повреждение нерва определялось на уровне предплечья. У подавляющего большинства пациентов 105 (87,5%) повреждение срединного нерва было обусловлено бытовой травмой, у 8 (6,66) криминальной травмой, (ранение ножом), у 6 (5%) производственной (пилой, движущимся механизмами, инструментом), и в 1 случае (0,83%) ятрогенной (при удалении опухоли мягких тканей предплечья).

Среди видов бытовых повреждений преобладали ранения стеклом — 89 (74,2%), повреждение срединного нерва лезвием при суицидальной попытке отмечено в 8 (6,7%) наблюдениях.

Характер травматического повреждения срединного нерва в 96 (80%) наблюдениях проявлялся полным перерывом нерва, у 20 (16,6%) пострадавших выявлено частичное повреждение срединного нерва, в 4 (3,3%) наблюдениях отмечен компрессионно-ишемический тип повреждения.

Для уточнения диагноза больным, помимо клинико-неврологического обследования, проводились различные дополнительные методы исследования: электродиагностика, электонейромиография, теплография, рентгенография костей верхней конечности, магнитно-резонансная томография.

У 104-х пострадавших (86,66%) в первые сутки после ранения производилась хирургическая обработка раны в различных лечебных учреждениях, при этом срединный нерв не был распознан и четко идентифицирован. У 12 (10%) пострадавших при хирургической обработке раны был выполнен шов поврежденного срединного нерва. Однако неправильные методы сопоставления поврежденного нерва потребовали в последующем реоперации на данном нерве, у 4-х больных ПХО не производилась.

В последующем в различные сроки после травмы, от 1 месяца до 1 года, при сохраняющихся нарушениях функции срединного нерва этим больным были выполнены различные реконструктивные операции: ревизия поврежденного срединного нерва, невролиз, иссечение боковых и концевых невром, шов нерва с имплантацией электродов, аутотрансплантация нервного ствола.

Результаты и их обсуждение. Большой процент неудовлетворительных оперативных вмешательств (более 80%) обусловлен недостаточной оснащенностью диагностической и специальной микрохирургической техникой, недостаточной подготовленностью хирургов, проводивших ПХО раны к операциям на периферических нервах, а также отсутствием аппаратуры для послеоперационного наблюдения за процессами регенерации нервов.

Выводы:

1. Для улучшения качества и результатов лечения пострадавших с травматическим повреждением срединного нерва необходимо разработать алгоритмы оказания помощи для данной категории больных, которые должны рекомендовать использование современных методов диагностики: электронейромиография, компьютерная теплография, интраоперационная электромиография, магнитно-резонансная томография и применение методов микронейрохирургии и трансплантации нервных стволов.

2. Реконструктивные операции на срединном нерве, целесообразно выполнять хирургам, прошедшим по данной патологии специальную подготовку.

Some aspects of traumatic injuries of median nerve on different levels and possibilities of modern surgery

Mogila V.V., Nicolas G.I.
This article presents the examination of 120 patients with traumatic injury of median nerve on various levels of the upper extremity: in a majority cases (105 patients) the injury of median nerve resulted from common trauma. Primary surgical treatment was performed inadequately in majority patients that led to reoperations on the same nerve. The patients with injury of median nerve system may receive special aid only in the neurosurgical clinic. The problem claims to work out of diagnostic algorithms and standards of aid on different stages of treatment.

Назад


Некоторые особенности оружейно-взрывных ранений позвоночника и спинного мозга мирного времени

Могила В.В., Куртеев С.В.,
Крымский государственный медицинский университет им. С.И. Георгиевского, г. Симферополь

Оружейно-взрывные ранения позвоночника и спинного мозга (ОВРПСМ) мирного времени наблюдаются реже аналогичных ранений головы, но по тяжести состояния больных и по последствиям эти повреждения требуют самого пристального внимания.

Цель исследования. Изучить особенности оружейно-взрывных ранений позвоночника и спинного мозга мирного времени.

Материалы и методы. Работа основана на клиническом материале, состоящем из 81-го наблюдения над больными с оружейно-взрывными ранениями позвоночника и спинного мозга мирного времени.

Результаты. Среди раненых преобладали мужчины — 68 (86,1%) наблюдений, и несколько реже женщины — 13 (13,9%) пострадавших. Ранения позвоночника и спинного мозга в 4,9% наблюдались у детей до 14 лет и в 26,5% у лиц молодого возраста до 20 лет. Максимальное количество раненых (43,1%) отмечалось в возрасте 21-29 лет. В возрастной группе 30-44 года число раненых составило 18,5%. У лиц старше 45-ти лет количество ПС ранений отмечено всего в 4,9%.

Вооруженное столкновение как причина ранения отмечено у 33,3% пострадавших, тогда как неосторожное обращение с оружием явилось причиной ранений всего в 6,2% наблюдений, чаще у детей.

По видам применяемого оружия на первом месте по частоте следуют пистолеты и автоматы, из которых произведено по 29,1% всех ранений. Ранения из ружей наблюдались в 11,3%, из самопалов — в 4,9% наблюдений. Минно-взрывные ранения позвоночника и спинного мозга отмечены у 16,9% пострадавших.

Уровень ранений свидетельствовал о преобладании повреждений преимущественно верхних отделов позвоночника и спинного мозга.

Чаще ранения наблюдались в грудном отделе — 48 (58,2%) наблюдений, а также в шейном — у 17 (21,5%) больных.

Ранения поясничного отдела позвоночника и спинного мозга отмечены у 11 (13,9%) пациентов, а в крестцовом отделе — у 5 (6,3%) больных.

Выводы:

1. Оружейно-взрывные ранения позвоночника и спинного мозга мирного времени чаще наблюдаются у лиц молодого возраста и возникают при вооруженных нападениях или при вооруженных столкновениях.

2. У 80% пострадавших уровень повреждения приходится на шейный и грудной отделы позвоночника.

Some features weapon wounds into backbone and spinal cord in the peace time

Mogila V.V., Kurtеev S.V.
Weapon wounds into backbone and spinal cord are frequently observed at persons of young age and connected with military conflicts. More of injuries are on cervicothoracic level.

Назад


Характеристика современных оружейно-взрывных ранений головы мирного времени

Могила В.В., Семкин К.В.,
Крымский государственный медицинский университет им. С.И. Георгиевского, г. Симферополь, Украина

Цель. Изучение особенностей оружейно-взрывных ранений головы мирного времени (ОВРГ).

Материалы и методы. Исследование основано на изучении особенностей оружейно-взрывных ранений головы мирного времени у 204 пострадавших в разных регионах Украины за последние 14 лет.

Среди пострадавших преобладали мужчины — 181 (88,7%) наблюдений, преимущественно молодого возраста — 108 (59,7%). В 23 (21,3%) наблюдений ОВРГ встречались у женщин. Каждый десятый пострадавший — 22 (10,8%) наблюдения был в возрасте до 14 лет.

Результаты. Среди причин получения оружейно-взрывных ранений головы в мирное время выделены: вооруженное нападение — 43,1%, неосторожное обращение с оружием — 32,4%, и ранения, полученные при попытке самоубийства, — 24,5%.

При анализе видов применяемого оружия следует выделить преобладание в мирное время нештатного оружия — 65,7% наблюдений, а также нестандартных ранящих снарядов — 65,2% (свинцовые отливки, дробь, гвозди, болты, ирританты и т.д.).

По типам применяемого оружия чаще встречались пистолеты различных марок — 25,5%, пневматическое оружие — 21,1%, самопалы — 15,2%, охотничьи ружья — 14,7%, газовое ствольное оружие — 7,4%. Взрывные ранения головы в мирное время были относительно редкими видами повреждений — 9,1% раненых. Черепно-мозговые ранения из других видов стреляющих устройств (ракетница, строительно-монтажные устройства, ружья для подводной охоты и т.д.) встречались в единичных случаях.

Изолированные ранения головы отмечены у 73,5% пострадавших. Сочетанные виды повреждений выявлены у 26,5% раненых, большая часть которых приходилась на повреждение челюстно-лицевой области и органов зрения.

По характеру ранения преобладали проникающие повреждения головы — 57,3%, непроникающие ранения составили 21,1%, ранения мягких тканей головы отмечены у 21,6% раненых. В половине наблюдений встречались проникающие слепые черепно-мозговые ранения — 50,5%. Сквозные ранения имели место у 11,3% пострадавших, полученные в большинстве случаев при использовании штатного огнестрельного оружия либо самопалов; касательные — 28,9% раненых и рикошетирующие — у 9,3% больных.

Из 204 пострадавших с оружейно-взрывными ранениями 184 (90,2%) больных оперированы, причем большинство из них в первые часы с момента ранения. Без операции умерли 20 (9,8%) раненых, поступивших в нейрохирургическую клинику в крайне тяжелом состоянии (по ШКГ 3-4 балла).

Гнойно-воспалительные осложнения в остром периоде оружейно-взрывных ранений головы мирного времени встречались в 15,2% наблюдений, а среди оперированных больных — у 13,7% пострадавших. Из них наиболее частыми формами гнойно-воспалительных нарушений являлись: менингоэнцефалит — 61,3%, нагноение ран мягких тканей головы — 22,6%, нагноение в оболочечно-мозговой ране — 9,7%.

Исходы при оружейно-взрывных ранениях головы мирного времени определялись видом использованного оружия и ранящего снаряда, тяжестью ранения, временем операции. Максимальная летальность отмечена при ранении из автоматов — 85,7% наблюдений, пистолетов — 46,2% раненых, газового ствольного оружия (с учетом переделанного для стрельбы дробью) — 40% пострадавших, охотничьих ружей — 30% больных и самопалов — 22,6% потерпевших. При ранении из пневматического оружия летальность составила 9,3%.

Выводы:

1. Оружейно-взрывные ранения головы мирного времени представляют собой новый раздел нейротравматологии.

2. Эти ранения чаще наблюдаются у лиц молодого возраста и характеризуются тяжелым клиническим течением, высоким уровнем летальности.

3. Особенностью оружейно-взрывных ранений головы мирного времени является многообразие применяемого оружия и ранящих снарядов.

Features weapon wounds into the head in the peace time

Mogila V.V., Syomkin K.V.
Authors analyze 204 patients with weapon wounds into the head in the peace time in Ukraine. Such injuries were the result of numerous intentional or unintentional events. Groups of patients are divided depending on type of the weapon: military, homemade, hunting, gas and pneumatic guns. The majority of wounds were from fowling-pieces, gas-guns, air and homemade weapons — 65,7%. They have different morbidity and mortality.

Назад


Специфическая экстракорпоральная фармакотерапия предстатусных форм эпилепсии у детей

Москаленко М.А., Гриненко Д.В., Евтушенко С.К., Земляной И.В., Прохорова Л.М., Голубева И.Н., Областная детская клиническая больница, г. Донецк

Цель. Разработать метод эффективного лечения тяжелых, резистентных форм эпилепсии с использованием клеток аутокрови для транспорта лекарственного вещества.

Материал и методы исследования. Экстракорпоральная фармакотерапия была использована для комплексного лечения у 5 детей в возрасте от 6 до 15 лет с частыми тяжелыми генерализованными эпилептическими приступами (предстатусное течение заболевания), которые находились в неврологическом отделении ОДКБ. Давность заболевания составляла от 3 до 10 лет. Все дети до поступления в клинику получали различные антиконвульсанты и их сочетания, однако проводимая терапия была неэффективна. Частота приступов составляла от 2 до 17 раз в день (генерализованные клонико-тонические судороги сочетались у 3-х пациентов с миоклоническими приступами, у 1-го ребенка — с абсансами, у 1-го — с пароксизмами насильственного смеха с непроизвольным мочеиспусканием). У всех больных на фоне заболевания сформировалась энцефалопатия в виде когнитивных нарушений с двигательной расторможенностью, агрессивностью, дислалией, дислексией, пирамидной рефлекторной недостаточностью, которая у 2-х детей сочеталась с экстрапирамидными расстройствами. Всем пациентам проводилась магнитно-резонансная томография головного мозга и тщательное соматическое обследование. При ЭЭГ у всех пациентов выявлена эпилептическая активность (генерализованные разряды полипик- и пик-волн, спайк-волны, а у одного ребенка — электрический эпилептический статус сна).

Больным проводилась эксфузия 10-15% объема циркулирующей крови с замещением ее физиологическим раствором. Кровь центрифугировалась в течение 15 минут (2000 оборотов в минуту), удалялась плазма. Клеточная масса инкубировалась 30 минут с 0,5% раствором сибазона (из расчета 10 мг на 100 мл клеточной массы). Для улучшения взаимодействия сибазона и клеток крови использовался 1% раствор натрия аденозинтрифосфата (из расчета 1 мл на 100 мл клеточной массы). Связывание сибазона с липидными компонентами мембран клеток крови, сочетающееся с проникновением внутрь клетки, обеспечивало его постепенное высвобождение в центральной нервной системе после реинфузии клеточной массы пациенту. Во время проведения экстракорпоральной фармакотерапии базисная противосудорожная терапия не отменялась. После курса лечения (три сеанса через день) дозы антиконвульсантов не увеличивались.

Результаты. Улучшение состояния отмечалось у всех больных: у одного больного приступы купировались, у остальных частота приступов уменьшилась до 1-го раза в 10-15 дней. Улучшились когнитивные функции и речь, нормализовался сон, уменьшилась двигательная расторможенность, агрессивность, выраженность пирамидных и экстрапирамидных нарушений. Катамнез составил 3-6 месяцев, ухудшения состояния больных не отмечалось.

Выводы. Разработанный метод использования клеток аутокрови для возможного направленного транспорта лекарственного вещества в эпилептический/эпилептогенный очаг для лечения детей с частыми тяжелыми генерализованными эпилептическими приступами, резистентными к противосудорожной терапии, позволяет значительно уменьшить частоту приступов, не повышая дозы антиконвульсантов, улучшить психический статус и когнитивные функции больных эпилепсией детей.

Назад


Признаки поражения центральной нервной системы и вестибулярных нарушений у горняков при отравлениях рудничным газом и их лечение

Николенко В.Ю., Головин Ю.А.,
Донецкий государственный медицинский университет им. М. Горького, Донецк

Целью исследования было выявление особенностей поражений центральной нервной системы (ЦНС) при отравлениях горнорабочих угольных шахт рудничным газом, так как такие отравления занимают по частоте второе место после интоксикаций угарным газом, а основной причиной инвалидности у пострадавших является поражение ЦНС.

Материал и методы исследования. Провели оценку состояния нервной системы у 88-ми горнорабочих, перенесших острое отравление рудничным газом различной степени тяжести, по данным электроэнцефалографии, скорости переработки информации и зрительно-моторной реакции на приборе «Диагноз 2 МА» и 20-балльной шкалы вестибулярных нарушений (Тринус К.Ф. и соавт., 2003) в сравнении с контрольной группой 58 горняков аналогичного возраста и стажа. ГБО проводили 14-ти горнорабочим (возраст от 22-х до 58-ми лет), пострадавшим от острого отравления рудничным газом в барокамерах типа ОКА-МТ при давлении кислорода 1,5 ата на протяжении сеанса изопрессии 60 минут всего 10 сеансов в отделении гипербарической оксигенации Областной клинической больницы профзаболеваний. За 1 час перед сеансом вводили внутривенно раствор альфа-липоевой кислоты в дозе 600 мг однократно в 200 мл 0,9% раствора натрия хлорида в закрытом от света флаконе за час до сеанса. Контролем были 25 горнорабочих с острым отравлением рудничным газом, которым проводилась только ГБО с витамином Е, аналогичного возраста и тяжести. Результаты оценивали по динамике жалоб и клинико-функциональных показателей по t-критерию и c2.

Результаты. В ходе обследования пострадавших горняков у них установлено значительное снижение числа нормальных ЭЭГ до (9,1±3,1)% в сравнении с контролем (62,1±6,4)% (t=-7,45 при р<0,001; c2=12,17, когда критическое c2=11,34, при p<0,01), количество легких нарушений на записях достоверно не отличалось от контроля, составив (20,5±4,3)% в сравнении с контролем (29,3±6,0)% (t=-1,19 при р>0,05; c2=3,76, когда критическое c2=7,81, при p>0,05), в то же время достоверные отличия были при умеренных нарушениях ЭЭГ, составив у пострадавших (59,1±5,2)% в сравнении с контролем — (8,6±3,7)% (t=7,91 при р<0,001; c2=9,96, когда критическое c2=7,81, при p<0,05), а значительные нарушения регистрировались только у пострадавших горнорабочих в (11,4±3,4)% (c2=0,31, когда критическое c2=7,81, при p>0,05). Нарушения биоэлектрической активности головного мозга могут сопровождаться отклонениями других физиологических показателей, например, скорости переработки информации, которая составила у пострадавших (4,64±0,15) бит/с в сравнении с контролем — (6,08±0,11) бит/с (t=7,74 при р<0,001); соответственно была снижена скорость зрительно-моторной реакции — (0,546±0,006) с и в контроле — (0,482±0,007) (t=6,94 при р<0,001). Такие изменения сказываются на увеличении числа ошибок с (20,6±1,2) шт. в контроле, до (25,8±1,0 шт.) — у пострадавших, и, возможно, оказывают влияние на рост сопротивления кожи с (42,1±3,4) Ом до (73,2±2,0) Ом (t=3,33 при р<0,001).

Вестибулярную дисфункцию различной степени тяжести определяли у (78,41±4,39)% больных, которые перенесли острое отравление рудничным газом. Нормальные вестибулярные показатели были только у (12,5±3,5)% больных. При этом легкие нарушения зарегистрированы у (59,1±5,2)% больных, умеренные — у (25,0±4,6)%, а грубые — у (3,4±1,9)%. Средняя оценка по 20-балльной шкале составила у этих больных (8,92±0,24) баллов. Наиболее информативными у больных были проба Уемуры (2,43±0,08) баллов, достоверно отличаясь от контроля — (1,95±0,10) баллов (t=3,75, p<0,001), шаговая проба Фукуды (1,21±0,09) баллов, которая тоже достоверно отличалась от контроля — (0,94±0,08) баллов (t=2,24, p<0,01) и слежения — (1,10±0,08) баллов, достоверно отличаясь от контроля — (0,81±0,07) баллов (t=2,73, p<0,01).

Согласно расчету критерия c2=10,36 в сравнении с критической точкой c2=9,55, результаты лечения ГБО вместе с альфа-липоевой кислотой явились значительно лучшими (r=0,52; при р<0,002), чем при использовании только ГБО с витамином Е в контрольной группе больных. Отмечено достоверное уменьшение числа жалоб на головную боль, головокружение, слабость. Улучшилась вестибулярная функция по показателям вестибулярных тестов, особенно Уемуры, указательной и шаговой Фукуды. Скорость зрительно-моторной реакции выросла почти до показателей контрольной группы и была значительно лучше, чем вначале лечения, уменьшилось общее количество ошибок.

Выводы: Полученные результаты свидетельствуют о выраженных неврологических нарушениях при отравлениях рудничным газом, а использование в комплексной терапии альфа-липоевой кислоты вместе с сеансами ГБО является целесообразным и должно использоваться при острых гипоксиях у горнорабочих угольных шахт, вследствие отравлений рудничным газом, но для оценки отдаленных эффектов лечения необходимы дальнейшие исследования.

Signs of central nervous system affection and vestibular abnormalities in miners after fire-damp intoxication and the treatment

Nikolenko V.U., Golovin U.A.,
Donetsk Gorky State Medical University, Donetsk
ABSTRACT. 88 miners with a sharp poisoning with a firedamp are surveyed. It is established at patients significant increase in number the electroencephalogram with the moderate and expressed infringements. At them speed of processing of the information is reduced. At 78,41% of patients vestibular infringements of a various degree of weight are established. Treatment hyperbaric oxygenation with an alpha lipoic acid appeared the most effective.

Назад


Прояви змін когнітивних здібностей хворих з посттравматичними станами

Олексюк-Нехамес А.Г., Кафедра неврології і нейрохірургії, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, Україна

Церебральні патології, що супроводжуються порушеннями когнітивних функцій, включають у себе, окрім травматичних ушкоджень головного мозку, хронічну цереброваскулярну недостатність, постгіпоксичну енцефалопатію, нейроінфекції, хронічний алкоголізм, ураження мозку нейродегенеративного характеру. Тому об'єм вищезгаданих захворювань робить проблему лікування патології головного мозку достатньо актуальною.

Метою нашого дослідження було вивчення когнітивних змін у хворих з посттравматичними станами. Група налічувала 43 хворих (25 чоловіків і 18 жінок), і її підбір здійснювався згідно соціологічно-емпіричного методу. Середній вік становив 42,1±1,60 років. Серед обстежуваних хворих налічувалося 18 хворих з діагнозом посттраватичний дифузний церебральний арахноїдит, 13 хворих з діагнозом «залишкові явища перенесеної черепно-мозкової травми», у вигляді дрібровогнищевої симптоматики, 12 хворих з діагнозом «наслідки перенесеної черепно-мозкової травми у вигляді церебрастенії».

Методика. Психоемоційний стан хворих обстежувався методом MMPI (СБДО) стандартизованого багатофакторного особистісного опитувальника. (Собчик Л.Н., 1985 р.). Для обстеження методом СБДО використовували: книжку-буклет у вигляді чоловічого та жіночого варіанту. Вона вміщала 566 стверджень, серед яких 16 повторювалися (додаткова шкала достовірності «тест-ретест»). Оцінка результатів обстеження проводилася шляхом інтерпретації профілю особистості, що побудований на основі 13 базисних і 200 додаткових шкал, за допомогою автоматизованої системи психодіагностичного обстеження на персональному комп'ютері.

Результати. Найбільше нас зацікавили шкали «інтелектуальний коефіцієнт», що становив до лікування — 27,96±1,00 балів, «інтелектуальна ефективність» — 18,00±0,68 балів, «самозадоволення» — 13,72±0,88 балів, «толерантність до стресу» — 10,96±0,71 балів, «схильність до болю в голові» — 12,65±0,56 балів, «внутрішня непристосованість» — 67,06±4,63 балів, «психічна загальмованість» — 6,28±0,38 балів. Ці шкали (p<0,05) вірогідно статистично відмінні від нормативних. В схему лікування хворих долучено прамістар (прамірацетам) в дозі 400 мг двічі на день (зранку і в обід) протягом 10 днів. Після лікування хворим проведено повторно опитування і виявлено вірогідну зміну приведених шкал в бік нормативних показників. Зокрема шкали «інтелектуальний коефіцієнт» становлять 36,20±0,65 балів, «інтелектуальна ефективність» — 26,14±0,43 балів, «самозадоволення» — 17,2±1,24 балів, «схильність до болю в голові» — 9,11±0,54 балів, «толерантність до стресу» — 18,56±0,33 балів, що вірогідно (p>0,05) не відрізняються від нормативних показників.

Висновок. Окрім скарг на погіршення пам'яті і невротичних розладів, у них вірогідно знайдено когнітивні зміни при проведенні опитування особистісним опитувальником. Після проведеного курсу лікування нейропротекторним препаратом стан хворих покращився, скарги нівелювалися і згідно повторного опитування відмічені вірогідні позитивні зміни показників як ознака покращення їх стану, що дозволяє рекомендувати препарати нейропротекторної дії для лікування таких хворих.

Changes conglutions of capacities ill with posttraumatic condition

Oleksyuk-Nekhames A.G.,
The Lvov National Medical University, The name Danila Galickogo Stand of a Neurology and Neurosurgery, Ukraine, Lvov
The research of group ill with different with posttraumatic condition by diseases is conducted. The aggregate number of group made 43 ill, among them 25 men and 18 women, the mean age of the inspected group made 42,1±1,60 years. Ill presented the petitions to dysmnesias. To main treatment ill have connected pramistar (pramiracetam) on 400 мг doubly per day 10 days. Of investigated group ill before treatment is interrogated by a method MMPI. The interquartile changes conglutions of capacities are retrieved from among padding scales before treatment, and interquartile improvements of respective scales after treatment.

Назад


Bibliography


Similar articles

Хірургічне лікування вертебробазилярної недостатності, зумовленої ураженнями хребтових та підключичних артерій
Authors: В.І. Русин, В.В. Корсак, Є.С. Буцко, А.В. Левицький, М.І. Борсенко - Ужгородський національний університет
Ukrainian journal of surgery 3 (12) 2011
Date: 2011.05.02
Categories: Surgery
Sections: Clinical researches
Authors: Віничук С.М., Фартушна О.Є., Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, м. Київ, Олександрівська клінічна лікарня, м. Київ
International neurological journal 7 (29) 2009
Date: 2010.07.21
Categories: Neurology
Clinical picture, diagnosis and treatment of VZV-vasculopathy of cerebral arteries
Authors: Мальцев Д.В.(1, 2), Євтушенко С.К.(3), Горбенко В.Ю.(4), Бондарчук О.Л.(4)
1 - Інститут експериментальної і клінічної медицини НМУ імені О.О. Богомольця, м. Київ, Україна
2 - Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
3 - Харківська медична академія післядипломної освіти, м. Харків, Україна
4 - Київська клінічна міська лікарня № 4, м. Київ, Україна

International neurological journal №3 (97), 2018
Date: 2018.07.10
Categories: Neurology
Sections: Specialist manual

Back to issue