Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International neurological journal 1(1) 2005

Back to issue

Історія кафедри неврології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (до 100-річчя з дня заснування)

Authors: С.С. Пшик, Н.Л. Боженко, Ю.О. Матвієнко, Національний медичний універсітет ім. Д. Галицького, м. Львів

Categories: Neurology

Sections: Нistory of medicine

print version

Кафедра нервових хвороб була заснована через 10 років після відкриття у Львівському університеті медичного факультету. 18 квітня 1905 року вийшло розпорядження Міністерства просвіти та віросповідання Австро-Угорщини за номером 8.862, згідно з яким на медичному факультеті дозволялось відкрити амбулаторію для прийому хворих і навчання студентів з курсу нервових та психічних хвороб. З цією метою 15 травня 1905 винайнято помешкання в партері будинку №9 по вулиці Гауснера. У будинку було 7 кімнат, з яких дві служили почекальною для хворих, дві — ординаторські (окремо для прийому чоловіків і для жінок), кабінет професора та дві лабораторії. Керівником закладу був професор Г. Гальбан, затверджений ще 16 січня 1905 року. Асистентом закладу був доктор Юліан Шоломович, призначений 1 травня 1905 року. Курс нервових хвороб на медичному факультеті Львівського університету почав читатися від 24 травня 1905 р. В одному закладі викладались лекції з неврології та психіатрії, звичайно, тричі на тиждень по 1-й годині. Міністерство виділило 5000 крон, яких вистачило лише на закупівлю меблів, електричних апаратів для обстеження й лікування хворих. 1000 крон виділялось на потреби амбулаторії, а 500 крон — на наукову документацію. Бідність дотацій не дозволяла придбати хорошу бібліотеку, їх вистачало лише на закупівлю найнеобхідніших книжок.

У зв'язку з невеликим часом від початку роботи та недостатнім спонсоруванням розвиток наукової діяльності був важким. Брак сталих хворих не дозволяв впроваджувати певну систему викладу нервових хвороб. Демонстрація психічних хворих взагалі була неможливою. У 1907 році відкрито гістологічну лабораторію, де можна було готувати мікроскопічні препарати й навчати студентів. У бібліотеку кафедри виписано 12 періодичних видань: «Medicina i Kronika lekarska», «Nowiny lekarskie», «Tygodnik lekarsky», «Neurologia Polska», «L'Assistance», «Folia neuro-bilogica», «Munchener medicinische Wochenschrift», «Deutsche Zeitschrift fur die Nervenheilkunde», «Jahres berichte uber die Leistungen auf den Gebiet der Neurologie», «Archiw fur Psychiatrie». З 1 грудня 1909 року почав виконувати обов'язки заступника завідувача кафедри професор, док. Якоб Ротфельд, делегат до галузевої ради, керівник наукового товариства у Львові. На кафедрі були виконані роботи: «Опис ураження окорухового нерва», «Поліневрит церебральний меньєроформний (Франка-Гохварда)», «Вивчення прогресивного паралічу», а також роботи з епілепсії, шизофренії й психопатії.

У травні 1924 року на медичному факультеті була відкрита клініка нервових хвороб, що очолив професор Генріх Гальбан — випускник Віденського університету, професор психіатрії і неврології, кавалер ордену Odrodzhenya Polski, орденів Krzyzem Walenznych, член-кореспондент товариства лікарів Польщі, учень Рільца з Кракова та Вагнера-Яурега з Відня. Він очолював комісію університету в справах молоді, був куратором товариства українських студентів католиків «Обнова». У 1915, 1916, 1921 роках був деканом, у 1922 — продеканом, у 1919-1920, 1923-1925 — делегатом до Сенату, у 1925 році — заступником проректора університету. У цей час працівник кафедри професор Е. Артвінський випустив підручник «Про нервові хвороби дитячого віку» (Львів-Варшава, 1928). Він був хорошим клініцистом, крім того, добрим організатором і педагогом. Під час німецької окупації продовжував лікарську роботу, надавав допомогу колегам і хворим та всім, хто потребував опіки та охорони. Помер у Львові перед закінченням війни.

При клініці були організовані: гістологічна лабораторія, рентген-кабінет, відділення елекро- і гідротерапії, операційна. У клініці лікувалося до 1000 хворих на рік. Вона налічувала спочатку 40 ліжок. Лекції та практичні заняття відвідували від 21-го до 48-ми студентів. Лекції читались спільно з кафедрою отоларингології. У 1930-1934 роках для клініки було споруджено й обладнано спеціальний будинок на 65 ліжок, куди перейшли кафедра та відділення нервових і психічних хвороб.

Курс психіатрії читав доцент А. Дем'яновський, доктор медичних наук, професор психопатології, член педагогічної комісії Міністерства освіти Польщі. Основними його працями були «Психічно хворі злочинці лікарні на Кульпарківській з антропологічного погляду» (1923 р.), «Антропометричні показники психічно хворих в Малопольщі» (1922 р.) і «Експериментальне дослідження уваги залізничних телеграфістів у контексті економічної психології» (1920 р.). На кафедрі працювали старші асистенти, доктори медичних наук Марія Дем'яновська, Тадеуш Фалкевич («Дослідження темпераменту дітей у виховних аспектах для батьків, опікунів, вихователів і вчителів народних шкіл»), Леопольд Ябурек, Станіслав Герра, Станіслав Райца, Станіслава Адам-Фалькевичева, молодший асистент, доктор Юліан Сняткевич, Казімеж Ожеховський («Обстеження нервової системи в новонароджених»). З львівських неврологів, пов'язаних з університетом, належить згадати популярного професора Якуба Ростовського, Тадеуша Фалкевича, док. Ябурка, док. Домашевича, видатного невролога та нейрохірурга-самоука. Надзвичайна доброта та безкорисливість, лікарська опіка, що він давав своїм хворим, викликали в них подяку та пошану. Він брав участь у обороні Львова в 1918 році, був військовим лікарем у 1920 році, комендантом шпиталю в Політехніці у 1939 році. Після війни працював професором Варшавського університету, у цьому ж місті й помер.

У 1939 році після приєднання Західної України до СРСР було організовано Львівський медичний інститут, куди увійшла й кафедра нервових і психічних хвороб. Під час фашистської окупації м. Львова інститут не працював. Найцінніше обладнання і 2 тис. томів літератури бібліотеки кафедри були вивезені до Німеччини. Неврологічна служба повністю була відсутня, і її довелося створювати заново. У цьому велика заслуга належить спочатку доц. Я. Бачинському, який очолював кафедру від січня 1944 р. до 6 листопада 1945 р., а потім заслуженому діячеві науки України, проф. Д. Панченку, який керував кафедрою від 1945 до 1951 р.

У повоєнні роки кафедру нервових хвороб з курсом нейрохірурґії очолювали: доц. С. Трач (1951-1955), заслужений діяч науки України, проф. М. Міртовський (1955-1959). Під безпосереднім керівництвом останнього було опубліковано 34 наукові роботи, захищено 15 дисертацій. Основні напрямки досліджень проф. Міртовського стосувалися вивчення регулюючого впливу нервової системи на внутрішні органи, підпорядкованості вегетативної нервової системи регулюючому впливу кори великих півкуль головного мозку. Він вивчав вплив різних відділів нервової системи на обмін речовин, теплорегуляцію, судини, експериментально досліджував значення блукаючих нервів і смугастих тіл, механізми впливу кори півкуль головного мозку на діяльність скелетної мускулатури, цікавився етіологією та лікуванням епілепсії, порушеннями обміну кальцію, принципами специфічної тканинної терапії, ботулізмом, гіперкінезами.

З 1959 по 1964 роки кафедрою керувала доц. Н. Попова, у 1964-1977 рр. — проф. Д. Пронів, 1977-1999 рр. — проф. П. Скочій, а від 2000 року її очолює професор С. Пшик. У післявоєнні роки (1945-1977) кафедра була значно розширена й обладнана науковою апаратурою. Знову були створені фізіотерапевтичний кабінет, рентген-кабінет, кабінет лікувальної фізкультури, нейрогістолоґічна й біохімічна лабораторії, дитяче неврологічне відділення.

При кафедрі був організований доцентський курс нейрохірурґії, що в різний час очолювали: доц. Л. Рождественський (1945-1963), доц. В. Караванов (1972-1977), а від 1977 до 1985 р. — проф. В. Шевага, який у квітні 1985 р. був призначений керівником кафедри рефлексотерапії з курсом нейрохірурґії на базі Львівської міської лікарні швидкої медичної допомоги. Крім того, на кафедру нервових хвороб від 1977 р. покладений обов'язок вести цикл медичної генетики, лекційний курс якої читали проф. П. Скочій і доц. М. Бабадагли.

За час керівництва кафедрою проф. Д. Панченком і доц. С. Трачем (1945-1955) науково-дослідна робота була спрямована переважно на вивчення патоморфології та клініки захворювань периферичних нервових стовбурів, що виникали під впливом шкідливих факторів різної етіології. Частково вивчалися ішемічні процеси, що виникали в нервових стовбурах при облітераційному ендартеріїті (Д. Панченко, С. Трач, О. Ярош, А. Лепелєв, Д. Пронів, З. Ткаченко). Професором Д. Панченком були запропоновані клінічні тести для визначення недостатності судин дистальних відділів кінцівок. За його редакцією були видані монографії «Регенерація нервових стовбурів у патологічних умовах» і «Спонтанна гангрена в неврологічному висвітленні». Крім того, працівниками кафедри (Т. Лейбович, С. Трачем, Т. Перфіловим) вивчалась патологія нервової системи, поширена в західних областях України, — особливе інфекційне захворювання периферійних нервів, назване невраксит.

У 1955 р., з приходом на кафедру проф. М. Міртовського, її співпрацівники займалися вивченням гострих порушень мозкового кровообігу, результатом чого стала монографія «Порушення мозкового кровообігу». Вивчення етіології, патогенезу, клініки та діагностики судинних захворювань нервової системи проводиться в клініці й тепер. На кафедрі широко використовуються різні інструментальні методи дослідження. Протягом довгого часу її працівники вивчали біоелектричну активність головного мозку при різних видах цереброваскулярної патології (Г. Зубко, Н. Попова, О. Сиротіна, І. Кармазіна, Т. Кадар, Л. Мар'єнко, О. Максимук, А. Бумаценко, П. Буховцев, А. Головко, Н. Боженко, Г. Король, Л. Федоришин). Кандидатська дисертація А. Бойка була захищена на тему: «Артерії, які живлять діафрагмальний нерв людини, деяких тварин, з описом гістоструктурних змін при порушенні кровопостачання в експерименті» (1970), кандидатська дисертація М. Бабадагли — «Стан нервової системи дітей, вийнятих при пологах за допомогою акушерських щипців і вакуум-екстрактора» (1972).

Досліджувався стан холестеринового обміну, лецетину, естрогенів, андрогенів у хворих атеросклерозом, гіпертонічною хворобою з порушенням і без порушень мозкового кровообігу (Н. Попова, 1956-1966), а також амінокислотного спектру крові при мозкових інсультах (П. Скочій, П. Буховцев, 1969-1978). Проведені численні спостереження з метою вивчити неврологічний статус у хворих з вадами серця в до- і післяопераційний періоди (М. Даниленко, П. Буховцев, 1965-1969). Як і в попередні роки ведеться широкий комплекс нейрогістолоґічних досліджень (О. Сиротіна, В. Бесєдін). О. Максимук захистив докторську дисертацію «Клініко-морфолоґічні аспекти мозкових інсультів» (1983). Разом з тим, багато років (1965-1979) вивчались диференціально-діагностичні відмінності між енцефалітами й пухлинами головного мозку (Є. Саноцький, М. Щур), клініка і лікування лімфоцитарного менінгіту (Є. Шило), ураження нервової системи при токсоплазмозі й алергічних станах, розсіяному склерозі (Я. Миськів). Кандидатська дисертація В. Шеваги стосувалася такої важливої теми, як «Макро- і мікроелементи в крові і спинномозковій рідині у хворих з пухлинами головного мозку» (1971). Розвиваючи її, він у 1981 р. захистив докторську дисертацію «Гомеостаз мінеральних речовин і вітамінів при набряку-набуханні мозку у нейрохірургічних хворих». Ю. Сандурський вивчав різні методи та підходи до оперативних втручань при пухлинах стовбура мозку, результатом чого стала кандидатська дисертація — «Лікування пухлин стовбура головного мозку» (1979). Вивченню макро- і мікроелементів при мозкових інсультах присвячена докторська дисертація П. Скочія — «Порушення мінерального гомеостазу в диференціальній діагностиці мозкових інсультів» (1975), що виявила залежність змін концентрації біоелементів від характеру патологічного процесу, його локалізації та прогнозу. У 1988 р. захищена канд. дис. А. Лабінського також на тему мінерального гомеостазу — «Порушення мінерального складу тканин при мозкових інсультах». Праці П. Буховцева, присвячені вивченню вмісту катехоламінів і їх попередників у біологічних рідинах при мозкових інсультах (1969-1977). Після цього на кафедрі захистили дисертації Л. Мар'єнко — «Роландичний варіант оперкулярної епілепсії» (кандидатська дисертація, 1987); О. Галузинська — «Функціональні і структурні особливості гемоциркуляторного русла верхніх кінцівок при хворобі Рейно різної важкості» (кандидатська дисертація, 1987); С. Пшик — «Міофіксаційний симптомокомплекс у хворих із синдромами остеохондрозу поперекового відділу хребта, його ускладнення та методи корекції» (кандидатська дисертація, 1987); «Неврологічні прояви спондилоартрозу. Його діагностика, клініка, методи лікування» (докторська дисертація, 1995); Х. Богута — «Психофізіологічні аспекти, паранеопластичні психопатологічні синдроми у психічних хворих» (кандидатська дисертація, 1992); Г. Король — «Особливості пероксидної оксидації ліпідів і антиоксидантної активності у хворих з мозковими інсультами» (кандидатська дисертація, 1994); Т. Негрич — «Клінічна оцінка терапевтичної ефективності флуренізиду при лікуванні хворих на розсіяний склероз у зоні високого ризику захворювання» (кандидатська дисертація, 1996); «Клінічні та біохімічні аспекти деструкційного процесу при розсіяному склерозі» (докторська дисертація, 2004); Н. Малярська — «Клініко-біохімічні та генетичні аспекти розсіяного склерозу у зоні його високого ризику» (кандидатська дисертація, 1999); Н. Боженко — «Особливості клініко-біохімічних та нейро-фізіологічних змін у хворих цереброваскулярними захворюваннями — ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС» (кандидатська дисертація, 2000); Ніл Ергюн — «Порушення вітамінного та мінерального гомеостазу в патогенезі розсіяного склерозу» (кандидатська дисертація, 2000); Ю. Матвієнко — «Міжгормональні відношення андрогенів та глюкокортикоїдів при розсіяному склерозі» (кандидатська дисертація, 2002).

Від 1977 до 1982 р. співпрацівниками кафедри вивчалася структура скороминучих порушень мозкового кровообігу в Західних областях України. Внаслідок проведеної роботи була уточнена етіологія і структура цієї патології. Крім того, від 1976 до 1984 р. працівники кафедри нервових хвороб ЛДМІ разом з Харківським НДІ неврології і психіатрії брали участь в опрацюванні таких важливих державних тем: «Вплив зловживання алкоголем на виникнення, характер і наслідки цереброваскулярної патології», «Роль генетичних факторів у розвитку цереброваскулярної патології» (П. Скочій, П. Буховцев, З. Служинська). Від 1984 до 1988 р. працівниками кафедри вивчався метод диференціальної діагностики маловивчених форм енцефалопатій; від 1988 до 1992 р. — «Клініко-біохімічна діагностика стадій дисциркуляторних енцефалопатій судинного і травматичного генезу», а від 1993 р. — «Судинні порушення нервової системи в осіб-ліквідаторів катастрофи на Чорнобильській АЕС за даними клініко-параклінічних досліджень». Підсумком основної спрямованості наукової діяльності колективу кафедри, присвяченої церебральній судинній патології, є не тільки внесення ряду рацпропозицій (48), видання інформаційних листів (10), методичних рекомендацій (5), але й захист кандидатських і докторських дисертацій співпрацівниками кафедри та практичними лікарями.

З основних розділів неврології співпрацівниками кафедри та практичними лікарями під керівництвом кафедри від 1960 р. надруковано близько 250 праць, в яких висвітлені актуальні питання етіології, патогенезу, диференційної діагностики, прогнозу, реабілітації й нових методів лікування церебральної та екстрацеребральної судинної патології, захворювань периферійної нервової системи, пухлин головного та спинного мозку, первинних і вторинних енцефалітів, нейроревматизму, розсіяного склерозу та інших. Крім того, від 1969 до 1972 р. під керівництвом проф. Д. Проніва вийшло масовим накладом три видання книги «Неврологічні симптоми, синдроми і функціональні проби». С. Пшиком від 1990 до 1991 р. надруковано три посібники: «Практикум з рефлексотерапії», «Посібник з рефлексотерапії», «Вертеброневрологія». В 1992-1993 рр. вийшли друком лекції з основ топічної діагностики та лекції «Захворювання нервової системи» (проф. П. Скочій), 2-томний підручник «Нервові хвороби» (проф. П. Скочій).

Окремо слід сказати про Львівську школу дитячих неврологів. Педіатричний факультет був відкритий у Львівському медичному інституті в 1951 році. До 1977 року студентам-педіатрам викладання неврології проводилось в двох семестрах за загальними програмами, як і для інших факультетів. З 1 вересня 1977 року на кафедру була переведена асистент кафедри шпитальної педіатрії М.О. Бабадагли. На цей час вона мала 10 років практичної роботи дільничним педіатром, дитячим неврологом, закінчила заочну аспірантуру в Київському інституті педіатрії, акушерства і гінекології, у 1972 році захистила кандидатську дисертацію, пройшла спеціалізацію в Москві на кафедрі дитячої неврології у проф. М.Б. Цукера в Центральному інституті удосконалення лікарів. У 1974 р. її перевели за конкурсом на посаду асистента кафедри шпитальної педіатрії ЛДМІ, де поряд з викладанням дитячих хвороб вона проводила заняття із субординатурами-педіатрами з дитячій неврології. Через три роки цикл дитячої неврології на 6-му курсі педіатричного факультету був переданий на кафедру неврології.

Протягом наступних років доктор Бабадагли створила свою систему викладання такої складної дисципліни, як неврологія. Студенти із наукового студентського гуртка, що багато років вона очолювала, отримували нагороди за свої роботи, виступали на конференціях в інших містах, продовжували навчання в інтернатурі, магістратурі та аспірантурі. Вільно володіючи іноземними мовами, вона одною з перших в медичному інституті в середині 80-х років почала проводити роботу в науковому студентському гуртку для студентів-іноземців на англійській мові. Високоерудований педіатр-невролог, прекрасний лектор і науковець, автор понад 80 наукових праць та співавтор 3 монографій, учасник багатьох міжнародних конгресів та конференцій, вона є членом президії Львівського обласного наукового товариства неврологів та асоціації дитячих неврологів України.

За ці роки була створена Львівська школа дитячих неврологів. Її випускники працюють педіатрами, дитячими неврологами, психіатрами, стають працівниками кафедр і науково-дослідних інститутів. Випускник нашого інституту, к.м.н. Козубенко Г.Ф. з 1981 року став завідувати дитячим неврологічним відділом в лікарні ОХМД, а тепер у міській дитячій клінічній лікарні. Психоневрологічний відділ відновного лікування дітей з органічними ураженнями НС, що був відкритий в 1991 р. в дитячій спеціалізованій лікарні проблем Чорнобиля, очолила випускниця Львівського медичного інституту, к.м.н. О.В. Кунта.

В 1988 році доц. М.О. Бабадагли вперше зустрілась з доктором-неврологом, мануальним терапевтом Козявкіним В.І., який планував відкрити у Львові реабілітаційний центр для лікування дітей з церебральними паралічами. З цього часу представник нашої кафедри творчо співпрацювала з людиною, яка створила нову технологію лікування хворих на дитячий церебральний параліч — систему інтенсивної нейрореабілітації. У травні 1990 р. Львівський реабілітаційний центр був відкритий, а в червні 2003 р. на курорті Трускавець була введена в дію сучасна Міжнародна клініка відновного лікування для хворих з хронічною неврологічною патологією та ДЦП, куди приїжджають пацієнти з різних країн світу.

На базі реабілітаційних установ Львова та Трускавця був організований Інститут проблем медичної реабілітації, що в 1999 р. став філіалом кафедри медичної реабілітації, фізіотерапії та курортології КМАПО. Співпраця зав. кафедрою неврології проф. С.С. Пшика та колективу реабілітологів на чолі з генеральним директором, проф. В.І. Козявкіним сприяла постійному удосконаленню форм і методів медичної реабілітації хворих з вертеброгенною патологією, наслідками органічних уражень мозку після травм, інсультів та перинатальних уражень нервової системи.

Заняття з неврології проводяться на всіх факультетах інституту. Вдосконалення навчально-методичної роботи спрямоване на постійне підвищення педагогічної майстерності, професійних знань, клінічного досвіду співпрацівників кафедри, введення елементів наукової організації праці і програмованого навчання студентів. Співпрацівниками кафедри надається систематична допомога службі охорони здоров'я м. Львова і Львівської області. Систематично (за планом переривистих курсів) проводяться заняття з лікарями-неврологами області та один раз на місяць — засідання неврологічної секції товариства, на якій, крім клінічних розборів, обговорюються актуальні і загальнотеоретичні питання сучасної медицини.


Bibliography

1. Kronika Universytetu Lwowskiego. — II. — 1898/9-1909/10. — Lwуw, 1912. — 416-418.

2. Program Wykladow, sklad uniwersytetu w latach akademickich. — 1931/32, 1932/33. — 91, 95, 96, 143.

3. И.Я. Шапиро. Очерки по истории Львовского медицинского института. — С. 203-205.

4. Polska Gazeta Lekarska. — № 27. — 1937. — 27. — 509-510.

Similar articles

Кафедра нервових хвороб, психіатрії та медичної психології ім. С.М. Савенка
Authors: Пашковський В.М. - ВДНЗ «Буковинський державний медичний університет», м. Чернівці, Україна
International neurological journal 5 (83) 2016
Date: 2016.10.21
Categories: Neurology
Sections: Нistory of medicine
Authors: Івченко В.К., Меженський П.С., Швець О.І., Івченко Д.В. Луганський державний медичний університет
"Тrauma" Том 12, №2, 2011
Date: 2011.10.03
Categories: Traumatology and orthopedics
On the History of Hospital and Department of Infectious Diseases in Lviv
Authors: Зінчук О.М., Яворський І.Г.
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, м. Львів, Україна

"Actual Infectology" 3 (12) 2016
Date: 2016.11.22
Categories: Infectious diseases
Sections: Нistory of medicine
Історія кафедри неврології та рефлексотерапії НМАПО імені П.Л. Шупика
Authors: Свиридова Н.К.
НМАПО імені П.Л. Шупика, м. Київ, Україна

International neurological journal 6 (84) 2016
Date: 2016.11.25
Categories: Neurology
Sections: Нistory of medicine

Back to issue