Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International journal of endocrinology 3 (43) 2012

Back to issue

Від редактора

Найвагомішими подіями останнього часу в житті ендокринологічної спільноти стало оприлюднення нового консенсусу Американської діабетичної асоціації та Європейської асоціації з вивчення цукрового діабету, II конгрес асоціації ендокринологів України в Києві та VI Всеросійський конгрес ендокринологів у Москві. Новий консенсус пропонується для ознайомлення читачам «Міжнародного ендокринологічного журналу».

Успішний розвиток ендокринології потребує об’єднання зусиль учених, лікарів, викладачів вищих медичних навчальних закладів, тобто усієї медичної спільноти. 31 травня 2012 року в Москві завершив роботу VI Всеросійський конгрес ендокринологів. У роботі конгресу взяли участь понад 1200 фахівців — ендокринологів, діабетологів, дитячих ендокринологів, лікарів суміжних спеціальностей.

Програма конгресу відображує мультидисциплінарний підхід до обговорення найбільш пріоритетних напрямів і значущих досягнень та інновацій у різних галузях сучасної ендокринології: епідеміологія і державні регістри хворих з ендокринопатіями; генетика та імунологія ендокринних захворювань; інноваційні технології в діабетології; ожиріння, метаболічний синдром і інсулінорезистентність у дорослих і дітей; сучасні методики і нові досягнення в діагностиці, лікуванні та профілактиці захворювань щитоподібної і паращитоподібних залоз; новітні технології діагностики і терапії нейроендокринних захворювань; проблеми репродуктивного здоров’я чоловіків і жінок, ендокринна безплідність і допоміжні репродуктивні технології; високотехнологічна медична допомога в дитячій ендокринології; ендокринна хірургія; питання організації і перспективи розвитку ендокринологічної служби, питання викладання дисципліни у вищих навчальних закладах і на післядипломному рівні.

Розуміючи необхідність розробки і впровадження нових заходів із модернізації охорони здоров’я в Російській Федерації, зокрема ендокринологічної служби, а також прогресивного розвитку високотехнологічної медичної допомоги, президент Російської асоціації ендокринологів, головний позаштатний фахівець-експерт ендокринолог МОЗ, президент Російської академії медичних наук, академік РАН і РАМН І.І. Дєдов виступив на відкритті конгресу з пленарною доповіддю на тему «Персоніфікована медицина». Ця проблема обумовлена необхідністю наблизити медичну допомогу до індивідуальних особливостей кожної конкретної людини, що залежить здебільшого від генетичного профілю пацієнта. Персоніфікована медицина, що ґрунтується на фармакогенетиці, дозволить заздалегідь прогнозувати фармакологічну відповідь на медикаменти і, отже, індивідуалізовано підійти до вибору терапії, а в деяких випадках змінити тактику лікування пацієнтів. Тому фармакогенетику розглядають як один із перспективних напрямків так званої персоналізованої медицини.

На конгресі широко обговорювалася одна з основних проблем ендокринології — цукровий діабет та його ускладнення. За останні 10–15 років у діабетології відбувся фантастичний прорив у галузі синтезу молекул абсолютно нових цукрознижувальних препаратів з унікальними властивостями і нових засобів введення інсуліну. Особлива увага зверталася на інновації в діабетології: досвід застосування нових цукрознижувальних препаратів (аналогів глюкагоноподібного пептиду-1, інгібіторів дипептидилпептидази-4, нових аналогів інсуліну), сучасні системи постійного підшкірного введення інсуліну, інноваційні інсулінові помпи. Уже сьогодні вчені навчилися прогнозувати розвиток цукрового діабету (ЦД) 1-го типу в групах ризику. Цьому передувала багаторічна скрупульозна робота колективу Інституту дитячої ендокринології Ендокринологічного наукового центру, що ґрунтується на молекулярно-генетичних технологіях. Ці розробки лягли в основу створення системи регіональних медико-генетичних консультацій для визначення ризику розвитку ЦД 1-го типу вядерних сім’ях (тобто сім’ях, у яких один із членів уже хворийна ЦД).

З метою розробки ефективних комплексних лікувально-діагностичних і профілактичних заходів у рамках конгресу проводилися наукові засідання й експертні ради з актуальних питань:

— медико-соціальна проблема ожиріння та прийняття національних рекомендацій із лікування морбідного ожиріння;

— ендокринне здоров’я жінок і допоміжні репродуктивні технології;

— національні програми скринінгу новонароджених на адреногенітальний синдром і природжений гіпотиреоз, психосоціальна адаптація дітей з ендокринними захворюваннями;

— хронічний йодний дефіцит у Росії й законодавча підтримка заходів із профілактики йододефіцитних захворювань;

— мультидисциплінарні підходи до діагностики, лікування, реабілітації і моніторингу пацієнтів із захворюваннями щитоподібної залози та ендокринною офтальмопатією;

— удосконалення програм молекулярно-генетичних досліджень в ендокринології і питання організації медико-генетичних консультативних центрів та ін.

На секційних засіданнях із проблем нейроендокринології обговорювалися новітні технології, проблеми діагностики, лікування і реабілітації хворих з кортикотропіномами, соматотропіномами, гіпопітуїтаризмом, акромегалією і нецукровим діабетом. Симпозіум із різних підходів до лікування аденом гіпофіза спільно проводили академік РАМН Г.А. Мельниченко і професори з Неаполя (Італія) А.М. Калао і Р. Пивонелло — провідні фахівці в нейроендокринології. Також розглядалися аспекти патогенезу остеопорозу, якісного складу кістки, значення вітаміну D в розвитку, лікуванні і профілактиці остеопорозу, нові можливості таргетної терапії остеопорозу. Обговорювалися питання первинного і вторинного гіперпаратиреозу, хірургічні і терапевтичні аспекти лікування, особливості перебігу і терапії первинного гіперпаратиреозу при МЕН-1  синдромі.

Окреме засідання було присвячене організаційно-практичним питанням підготовки лікарських кадрів у вищих медичних навчальних закладах, навчально-методичним основам післядипломної професійної освіти лікарів і формуванню системи безперервної професійної освіти в ендокринології із впровадженням інноваційних технологій (дистанційні форми освіти та інтернет-освіта).

Широке використання сучасних інформаційних технологій у роботі конгресу — телеконференції, інтерактивні лекції й відеотрансляції засідань із подальшим тиражуванням програмного продукту на електронних носіях — сприятиме розв’язанню одного з основних завдань форуму — доведенню актуальної інформації до максимального числа зацікавлених фахівців.

16 травня 2012 року під егідою Ендокринологічного наукового центру РАМН, Московської асоціації ендокринологів і Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) була організована конференція, присвячена Всесвітньому дню щитоподібної залози, на якій виступали провідні фахівці в галузі діагностики, лікування і профілактики тиреоїдних захворювань, обговорювалися основні медико-соціальні проблеми, пов’язані з тиреоїдною патологією, за участю лікарів, організаторів охорони здоров’я і представників засобів масової інформації.

Більшості дорослих людей так чи інакше щонайменше віддалено траплялася інформація про щитоподібну залозу і пов’язані з нею проблеми. Захворювання щитоподібної залози діагностуються дуже часто! Так, зниження функції щитоподібної залози розвивається у 2 % людей і 8 % осіб віком понад 60 років, вузлові утворення залози виявляють сучасними методами практично у 30 % дорослих людей, зоб — збільшення розміру залози в регіонах йодного дефіциту, до яких, на жаль, належить вся Україна, трапляється у 5–30 % населення. Аналогічна ситуація складається в більшості країн світу, і число пацієнтів із захворюваннями щитоподібної залози вимірюється десятками мільйонів.

Глобальність і важливість цієї проблеми дозволила 2009 року запропонувати Європейській тиреоїдній асоціації (www.eurothyroid.com) відзначати 25 травня Всесвітній день щитоподібної залози. Ця ініціатива була підтримана всіма іншими лікарськими товариствами, які займаються щитоподібної залозою: американським, латиноамериканським і азіатським.

Всесвітній день щитоподібної залози передбачає такі основні завдання: підвищення інформованості громадськості про проблеми, пов’язані зі щитоподібною залозою та про їх медико-соціальне значення; підвищення інформованості про поширеність тиреоїдних захворювань і методи їх раннього виявлення; пропаганда програм профілактики і освітніх програм стосовно патології щитоподібної залози; пропаганда сучасних методів лікування тиреоїдних захворювань і підвищення доступності медичної допомоги.

Як бачимо, Всесвітній день щитоподібної залози важливий насамперед не для лікарів, а для пацієнтів із тиреоїдними захворюваннями. Це можливість консолідації хворих, лікарів і представників органів охорони здоров’я та об’єднання їх зусиль в організації програм профілактики і раннього виявлення захворювань щитоподібної залози, а також підвищення якості й доступності медичної допомоги в цій галузі.

На сьогодні переважна більшість захворювань щитоподібної залози виліковна або цим захворюванням можна запобігти. Останнє стосується розладів, пов’язаних із дефіцитом йоду в харчуванні. Йодний дефіцит усупереч популярним уявленням призводить не лише до збільшення розмірів щитоподібної залози, але, впливаючи на організм вагітної жінки, може викликати необоротні зміни з боку нервової системи плода з різними ступенями розумової відсталості. Завдяки здійсненню цільових програм йодний дефіцит ліквідований у більшості країн світу, але він зберігається в Україні, оскільки подібні заходи боротьби з йодною недостатністю в нашій країні дотепер не функціо-нують.

Широка інформованість населення про щитоподібну залозу частково зробила їй ведмежу послугу, оскільки призвела до значного поширення біодобавок «для щитовидки» і кустарних препаратів, які не мають аналогів у світовій медичній практиці методів лікування її захворювань. У Всесвітній день щитоподібної залози у нас буде можливість висловити свою офіційну думку із цього приводу і донести її до широкої громадськості.

Минулого року заходи, приурочені до Всесвітнього дня щитоподібної залози, вже проводилися у багатьох країнах, і сьогодні ми повинні приєднатися до цього руху!

Оскільки вітання читачам з Москви мною надіслані ще в «Міжнародному ендокринологічному журналі» № 6 2007 року, сьогодні мова піде про Швейцарію з її кришталево чистими альпійськими озерами, величними горами із засніженими вершинами.

З висоти 2400 м над рівнем моря в Альпах хотілося поділитися враженнями про цю дивну, багатогранну країну, яка пропонує допитливому туристу значно більше, ніж швейцарський сир і шоколад.

Швейцарія є прикладом найдавнішої демократії світу, якій уже 700 років. Країна досягнула винятково високого рівня життя, а доход на душу населення найвищий у світі. Ця країна дала світові більше нобелівських лауреатів, ніж будь-яка інша. Нейтральна Швейцарія традиційно не вступає в жодні союзи, потенційно пов’язані з воєнними і політичними діями. Тут розміщені штаб-квартири багатьох міжнародних організацій, у тому числі Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Цього разу вдалося побувати в космополітичному Давосі — «глобальному містечку», де проводиться щорічний Всесвітній економічний форум та інші міжнародні конгреси, десь поблизу — улюблене місце відпочинку членів британської королівської родини.

Легко долаючи машиною високогірні альпійські перевали Сен-Готард, Фюела, Оберальп та інші у Швейцарії, мимоволі згадуєш генерал-фельдмаршала Олександра Суворова, котрий підозріло легко подолав Альпи. Аналізуючи різні літературні джерела, спогади учасників боїв, особисто пройшовши тими самими карколомними альпійськими стежками, інколи завширшки дві ступні, доходиш висновку, що в цій операції Суворовим поставлено сумнівний рекорд подолання гірських хребтів погано спорядженою армією, адже під швейцарським снігом у боях з французами загинуло понад 5 тисяч російських воїнів (20 % усього особового складу).

Але повернемося в наш час. Швейцарія наче навмисне створена для гарних вражень. Не випадково ж, коли підкреслюють мальовничість місцевості, її називають Швейцарією в мініатюрі. Наголошуючи на точності, дають гарантію: «Як швейцарський годинник». І вислів «Надійно, як у швейцарському банку» також звучить, ніби охоронна грамота. Та все це треба було заслужити, а потім постійно підтверджувати найвищий рівень.

Втім ідеалізувати швейцарське життя не варто, бо,  звісно, добре там, де нас немає. Люди там теж мають на що нарікати (скажімо, крамниці у вихідні не працюють, а хотілося б!), попри те, що є громадянами однієї з найрозвиненіших і найбагатших країн, яка входить до першої десятки у світі за рівнем конкурентоспроможності. Але це означає нарікати на себе, бо у Швейцарії — демократія прямої дії. Тобто громадяни вирішують усі основні питання на референдумах — громади, кантону чи федеральному. До речі, у березні 2012 року виборці у Швейцарії відкинули на референдумі пропозицію отримати більшу щорічну відпустку. Дві третини виборців відкинули пропозицію збільшення мінімальної щорічної відпустки з чотирьох до шести тижнів, як це є у більшості інших країн Західної Європи.

У подорожі нікуди не дітися від порівнянь. Порівнювати Україну зі Швейцарією, звісно, можна — за природними красотами насамперед. У всьому іншому краще утриматися. Хоч, здавалося б, нічого дивного — завдяки політиці нейтралітету Швейцарія уникла розрухи після двох світових воєн, а по нашій землі за минуле століття які тільки смерчі не пронеслися!

Але, спостерігаючи за всім, що діється в сучасній Україні, не можеш позбутися думки: може, ми самі в цьому й винні? Може, ми й накликаємо на себе всі біди — безвідповідальністю, нездатністю бути один за всіх і всі за одного? Ми — вдома! І хто, крім нас, нам винен, що в нас — саме такий дім?

Так уже склалося, що в нашому календарі що не  день — то чиєсь свято. Усіх і не згадати. Але є серед них і такі, що давно вже вибороли статус всенародних — День медика, День учителя, День шахтаря. Лікарів і медсестер традиційно вітають у третю неділю червня. Дивна система охорони здоров’я сформувалася в нашій країні за останні двадцять років: попри те що грошей на охорону здоров’я з бюджету виділяється з кожним роком дедалі більше, пацієнти й лікарі почуваються чимдалі гірше. Без належної оцінки праці, без підтримки й мотивації жоден фахівець не може реалізуватися повною мірою, тим більше в такій складній і відповідальній системі, як охорона здоров’я.

Професія лікаря — це значно більше, ніж просто професія, це справді покликання, дар Божий, без якого неможливо допомагати людям. Відзначаючи наше професійне свято, необхідно згадати всіх, хто ввів нас у цей прекрасний, незбагненний, чарівний і такий тяжкий світ медицини — батьків, братів й сестер, друзів, наших вчителів і наставників. Бажаю вам, шановні колеги, щоб у ваших сім’ях усе було гаразд, щоб вам усміхалося сонце, щоб ви завжди були задоволені своєю працею та її результатами. Древні говорили: здоров’я — це ще не все, але все інше без нього нічого не варте. Тому бажаю здоров’я вам, вашим близьким та рідним, вашим пацієнтам!

З найкращими побажаннями, головний редактор  професор
Володимир Паньків


Similar articles


Back to issue