Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"News of medicine and pharmacy" 3(207) 2007

Back to issue

Клінічна ефективність препарату імуно-тон при лікуванні хворих з синдромом вегетативної дистонії

Authors: І.М. КЛІЩ, М.А. ЮРЧАК, Н.М. ГАЛАВАН, Н.Я. ЯКІВЧУК, Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського, Тернопільська міська комунальна лікарня № 3

Categories: Neurology

Sections: Clinical researches

print version

Вступ

Порушення функціонування вегетативної нервової системи і, як наслідок, формування синдрому вегетативної дистонії (СВД) є істотною соціально-економічною проблемою. Незважаючи на те, що СВД, за даними різних дослідників, діагностується у 25–70 % усіх тих, хто звертається за медичною допомогою, багато аспектів даної проблеми залишаються невирішеними [16]. Вегетативна дисфункція знижує якість життя, є частою причиною непрацездатності, дезадаптації в професійній діяльності і повсякденному житті [11]. Крім того, симптоми порушення вегетативної регуляції, які своєчасно не були кориговані, можуть призвести до розвитку цереброваскулярної патології, що є однією з провідних причин смертності та інвалідизації, зокрема серед осіб працездатного віку [4].

Необхідно враховувати, що для сучасної людини характерні високий ритм життя, а також значні психоемоційні та фізичні навантаження, пов'язані зі специфікою їх професійної (навчання, робота, заняття спортом) і побутової діяльності. Наслідком такої надмірної напруги нерідко є порушення в роботі регуляторних механізмів і, зокрема, вегетативної регуляції, що істотно знижує не тільки рівень фізичної і розумової працездатності, але й призводить до різних порушень стану здоров'я [3, 7]. Незважаючи на широку поширеність цієї патології, її соціальну значущість, існує цілий ряд нез'ясованих питань. Так, до теперішнього часу діагностика, а отже, і лікувальні заходи, здійснюються в основному при активному звертанні вже хворої людини до лікаря. Такий підхід не тільки підвищує розповсюдження СВД серед популяції, але й значно збільшує ризик розвитку ускладнень і знижує ефективність лікувальних заходів.

У даний час наявна картина вегетативних порушень принципово відрізняється від синдромів, описаних раніше. Переважають генералізовані форми розладів, які часто мають центральну природу. Вони описуються як симптоми прояву вегетативної дисфункції та виникають в результаті «поломки» цілісної інтеграційної діяльності церебральних структур, що відповідають за пристосовні, адаптивні, регенеративні функції головного мозку [3, 4, 9, 10]. У моменти значного емоційного або фізичного напруження необхідна істотна мобілізація всіх систем організму. При цьому менш жорсткі гомеостатичні показники різко відхиляються від початкового рівня, а після закінчення навантаження повертаються до нормальних величин. Отже, досить широкі компенсаторні можливості вегетативної нервової системи, що існують завдяки властивій цій системі значній автономності, відбиваються на усіх видах життєдіяльності людини — її адекватній, пристосовній, цілісній поведінці. Неодмінний і часом вирішальний вплив має вегетативна система на організацію адаптаційних процесів і підтримку внутрішнього гомеостазу. Вегетативні реакції в патологічних умовах мають специфічні особливості, що визначаються рівнем і характером ураження. Отже, анатомічні та фізіологічні зміни у вегетативній нервовій системі визначають комплекс патологічних ознак місцевого і загального характеру і в цілому утворюють нейровегетативний клінічний синдром з властивою йому динамікою. Саме тому з кожним роком зростає соціально-економічна значущість вивчення чинників, що провокують розвиток вегетативної дисфункції. У молодому віці вегетативна дисфункція частіше обумовлена розбалансуванням фізичного розвитку і ступенем зрілості нервово-ендокринного апарату, у більш пізньому віці, особливо у жінок, — дисгормональними порушеннями, пов'язаними з менопаузою. Величезне значення в розвитку і прогресуванні вегетативної дисфункції мають психоемоційні чинники: гострий або хронічний стрес, переляк, конфліктні ситуації в сім'ї та школі, часта зміна місця проживання, хвороба або смерть близької людини тощо. Клінічна картина вегетативних порушень може мати генералізований, системний або місцевий характер, проте такий поділ у певній мірі є умовним. Синдром вегетативної дистонії — дуже широке клінічне поняття, що об'єднує в собі різноманітні симптоми.

Залежно від реакції серцево-судинної системи виділяють 3 типи вегето-судинної дистонії: серцевий, гіпотензивний і гіпертензивний [4].

Серцевий тип — скарги на серцебиття, перебої в ділянці серця, іноді відчуття браку повітря, можуть спостерігатись зміни серцевого ритму, однак серцева недостатность не розвивається, на ЕКГ зміни незначні.

Гіпотензивний тип — артеріальний тиск тяжіє до зниження, характерні стомлюваність, м'язова слабкість, головний біль (нерідко провокується голодом), мерзлякуватість кистей і стоп, схильність до непритомності.

Гіпертензивний тип — скороминуче підвищення артеріального тиску, яке майже у половини хворих не поєднується зі зміною самопочуття і вперше виявляється під час медичного огляду.

Серед медикаментозних чинників, які використовуються для лікування СВД, на даний час найбільш уживаними є транквілізатори, антидепресанти, ненаркотичні анальгетики, седативні засоби, ноотропи [2, 12–15]. Не втратили свого значення такі комплексні препарати, як белоїд, белатамінал, беласпон, які нормалізують одночасно обидва відділи нервової системи. Однак серед перелічених засобів переважна більшість має досить значні небажані побічні реакції, що стримує їх використання. Останнім часом усе більша увага приділяється засобам рослинного походження, які комплексно впливають на основні функції організму і дають значно менше побічних реакцій [14]. Серед таких засобів недавно з'явився новий препарат — Імуно-тон, який поряд з адаптогенною проявляє також стреспротекторну, антидепресантну, антигіпоксичну, антиоксидантну та імуностимулюючу дії [5].

Метою даного дослідження було вивчення можливості корекції основних проявів синдрому вегетативної дистонії за гіпотензивним типом препаратом Імуно-тон.

Матеріали і методи дослідження

Було проведено скринінгове обстеження 286 осіб; воно проводилось у два етапи. Перед початком кожного етапу досліджувані інформувались про умови його проведення і методики, які мали використовуватись, надавались гарантії нерозголошення отриманої інформації про учасників дослідження, що відповідає принципам інформованої згоди. Досліджувані не були залежні від дослідників і не отримували грошової винагороди. На першому етапі нашим завданням було дослідження вегетативного тонусу і виявлення серед досліджуваної популяції осіб з ваготонічним типом вегетативної регуляції. Наявність синдрому вегетативної дистонії досліджувалась за допомогою «Опитувальника для виявлення ознак вегетативних змін» та «Схеми дослідження для виявлення ознак вегетативних порушень» [4]. Для оцінки вегетативної діяльності використовували також показник вегетативного індексу Кердо, який розраховували за формулою:

де ДАТ — величина діастолічного тиску, ЧСС — частота серцевих скорочень за 1 хв, та хвилинний об'єм крові, який розраховували непрямим методом Лільє — Штрандера і Цандера [4]. Визначали також тип вегетативної регуляції (ВР) ритму серця [1]. З цією метою використовували показники RRср і ΔRR. Згідно з даною методикою при нормотонічному типі ВР RRср складає від 0,70 до 0,90 с, а ΔRR — від 0,20 до 0,40 с; при ваготонічному типі RRср > 0,90 при ΔRR > 0,40, при симпатикотонічному відповідно < 0,70 та < 0,20. Отримані результати обробляли з використанням статистичних методів [6].

Другий етап роботи полягав у тому, що за результатами проведених досліджень була виділена група з ваготонічним типом ВР і переважною вираженістю гіпотонії в складі СВД, що налічувала 45 осіб (30 жінок і 15 чоловіків) у віці від 19 до 55 років, які підлягали подальшому дослідженню. Цю групу шляхом випадкової вибірки розподілили на дві – 15 склали контрольну групу (відсутність лікування), а 30 отримували препарат Імуно-тон по 3 чайні ложки двічі на день після їди в першій половині дня. Лікування тривало 10 днів. Препарат Імуно-тон, сироп виробництва АТ «Галичфарм», складається з екстракту елеутерококу рідкого — 16,6 г, настоянки звіробою — 8,3 г, настоянки кореня ехінацеї пурпурової — 8,0 г, сиропу цукрового — 67,1 г у 100 мл. Усім досліджуваним проводили однотипне клініко-інструментальне дослідження: загальний аналіз крові і сечі, біохімічний аналіз крові (глюкоза, креатинін, сечовина, білірубін, холестерин, амінотрансфераза). У процесі дослідження проводили щодобове вимірювання систолічного (САТ), діастолічного (ДАТ) артеріального тиску, частоти серцевих скорочень (ЧСС), проводилась проба з дозованим диханням (ДД) для дослідження реактивності парасимпатичного (ПСВ) та симпатичного (СВ) відділів нервової системи (ВНС) і вегетативного забезпечення (ВЗ) серцевої діяльності [8]. Для вивчення анамнестичних даних використовували індивідуальну реєстраційну карту, яка включала відомості про хворого: скарги, анамнез, стан серцево-судинної системи, результати інструментальних та лабораторних методів обстеження. Згідно з розробленою картою значну увагу приділяли клінічним даним та їх динаміці протягом курсу лікування. З клінічними критеріями зіставляли дані стандартизованих опитувальників, зокрема опитувальника загального здоров'я (Гольдберга), який має 4 шкали — А (соматизація), В (тривога), С (соціальна дисфункція), D (депресія). Кожна зі шкал оцінювалась від 7 до 28 балів. Отримані дані інтерпретували таким чином: висока ефективність — 7–14 балів, помірна ефективність — 15–21 бал, низька ефективність — більше 21 бала. Пацієнтами також проводилась реєстрація самопочуття, настрою, працездатності та інших суб'єктивних відчуттів у динаміці лікування. Використовували такі критерії трактування показників: 1 бал — ознака виражена різко, 2 бали — значно, 3 бали — помірно, 4 бали — слабко, 5 балів — відсутня. Позитивними вважали зникнення симптомів захворювання чи зменшення їх вираженості більше ніж на 50 %, гарну переносимість препарату та відсутність побічних реакцій. Проводили також реєстрацію побічних реакцій досліджуваного препарату. Особлива увага приділялась таким показникам, як алергійні реакції, безсоння, підвищена нервова збудливість, підвищення артеріального тиску, гіперсалівація.

Результати дослідження та їх обговорення

Динаміка суб'єктивних проявів у дослідній та контрольній групах наведена у табл. 1.

Як видно з наведених у таблиці результатів, препарат Імуно-тон має значний позитивний вплив на рівні суб'єктивних відчуттів. Особливо наглядно це видно по відношенню проявів з боку серцево-судинної системи і психоемоційного стану.

На рис. 1 наведено отримані нами результати дослідження загального стану хворих за шкалою GHQ-28.

Препарат мав позитивний вплив на показники артеріального тиску та частоти серцевих скорочень (рис. 2).

Як видно з діаграми, найбільш виражений вплив препарат мав на систолічну складову АТ. Підвищення, хоч і незначне, систолічного АТ та ЧСС стало причиною зміни індексу Кердо (рис. 3).

Отже, в контрольній групі та у досліджуваних пацієнтів до лікування індекс становив –11, що вказує на переважання парасимпатичного тонусу. У процесі лікування цей показник зростав і на 10-ту добу лікування становив –4. Після припинення курсу лікування спостерігалось деяке зниження індексу, і на 14-ту добу після лікування він становив –7.

При вивченні впливу препарату на показники RR та ΔRR ми отримали такі результати (рис. 4).

З результатів видно, що препарат зменшує інтервал RR, який вказує на перехід до нормотонічного типу регуляції серцевого ритму.

Нами зафіксовано також часткову нормалізацію ВЗ серцевої діяльності, що вказує на нормалізацію адаптаційно-компенсаторних механізмів регуляції системи кровообігу.

Імуно-тон суттєво не впливав на показники периферійної крові, функціональний стан нирок та печінки.

Побічних реакцій при застосуванні препарату не виявлено.

Висновки

1. Імуно-тон при курсовому лікуванні хворих на СВД за гіпотензивним типом покращує суб'єктивні відчуття хворих та стан загального здоров'я (особливо з боку серцево-судинної системи та психоемоційного стану).

2. Імуно-тон нормалізує процеси вегетативної регуляції, що підтверджується переходом з парасимпатичного типу регуляції до нормотонічного.

3. Імуно-тон нормалізує ЕКГ (інтервал RR) та показники артеріального тиску.

4. Імуно-тон добре переноситься хворими, не викликає побічних реакцій, а також патологічних змін лабораторних показників.

5. Імуно-тон рекомендовано для застосування у комплексному лікуванні вегетативної дистонії за гіпотонічним типом як препарат з адаптогенними та енерготонічними властивостями.


Bibliography

1. Баевский P.M. Кардиоинтервалография в оценке реактивности и тяжести состояния больных детей: Методич. рекомендации. — М.: Медицина, 1985. — 240 с.

2. Брайтигем В., Кристиан П., Род М. Психосоматическая медицина. — М.: ГЭОТАР Медицина, 1999. — 376 с.

3. Болезни нервной системы: Руководство для врачей: В 2 т. / Под ред. Н.Н. Яхно, Д.Р Штульмана, П.В. Мельничука. — М., 1995. — Т. 2. — 512 с.

4. Вейн A.M., Вознесенская Т.Г., Воробьева О.В. и др. Вегетативные расстройства: клиника, лечение, диагностика. — Медицинское информационное агентство. — 1998. — С. 49-87.

5. Городенко Н.Г., Осіпова Л.С. Імуно-тон у комплексній терапії хворих на хронічний бронхіт у фазі нестійкої ремісії // Здоров'я України. — 2005. — № 6. — С. 1-4.

6. Гублер Е.В. Вычислительные методы анализа и распознавания патологических последствий. — Л.: Медицина, 1970.

7. Иванов С.Н. Вегетативная регуляция и периферическое кровообращение у подростков с нейроциркуляторной дистонией кардиального типа // Вестник аритмологии. — 2003. — № 32. — С. 70-74.

8. Левина Л.И., Щеглова Л.В. Диагностика вегетативной регуляции с помощью корреляционной ритмографии // Врачебные ведомости. — 1996. — № 3–4. — С. 11-14.

9. Маколкин В.И. Нейроциркуляторная дистония // Тер. архив. — 1995. — № 6. — С. 66-70.

10. Маколкин В.И. Абакумов С.А. Диагностические критерии нейроциркуляторной дистонии // Клин. мед. — 1996. — № 3. — С. 22-24.

11. Рыбак В.А., Матохина Н.В. Цефалгии при синдроме вегетативной дистонии у лиц молодого возраста. Диагностика и лечение // Лек. вестник. — 2006. — № 6. — С. 47-54.

12. Справочник по клинической нейровегетологии / Под ред. Б.А. Берсенева и др. — К.: Здоров'я. — 1990. — 237 с.

13. Цыбина М.И. Психиатрия и психофармакотерапия. — М.: Медицина, 2000. — 187 с.

14. Чекман И.С., Гущина Л.Н., Коренкова С.Г. Клиническая эффективность препарата «Кратал» при амбулаторном лечении больных нейроциркуляторной дистонией // Провизор. — 2002. — № 17. — С. 36-41.

15. Шток В.Н. Фармакотерапия в неврологии — М.: Медицина, 1995. — 220 с.

16. Яхина Ф.Ф., Яхин Ф.А. Эпидемиология вегетативных расстройств и факторы риска вегетативной дистонии. — Казань: Изд-во Казан. ун-та, 2000. — 186 с.

Similar articles

Authors: Коршняк В.О., ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України», м. Харків
International neurological journal 8 (38) 2010
Date: 2011.01.25
Categories: Neurology
Authors: В.А. ГРИБ, к.м.н., доцент, Івано-Франківський державний медичний університет
International neurological journal 5(9) 2006
Date: 2008.04.04
Categories: Neurology
Sections: Clinical researches
The paroxysmal course of autonomic dysfunction syndrome
Authors: Боброва В.І.(1), Демченко А.В.(2)
(1) — Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, м. Київ, Україна
(2) — Запорізький державний медичний університет, м. Запоріжжя, Україна

"Emergency medicine" 8 (87) 2017
Date: 2018.02.02
Categories: Medicine of emergency
Sections: Clinical researches
Authors: Статінова О.А., Прокопенко О.Б., Селезньова С.В., Кривошей А.А., Кафедра неврології та медичної генетики Донецького національного медичного університету ім. М. Горького
International neurological journal 6 (36) 2010
Date: 2010.11.24
Categories: Neurology

Back to issue