Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



СІМЕЙНІ ЛІКАРІ ТА ТЕРАПЕВТИ

НЕВРОЛОГИ, НЕЙРОХІРУРГИ, ЛІКАРІ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

КАРДІОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, РЕВМАТОЛОГИ, НЕВРОЛОГИ, ЕНДОКРИНОЛОГИ

СТОМАТОЛОГИ

ІНФЕКЦІОНІСТИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, ГАСТРОЕНТЕРОЛОГИ, ГЕПАТОЛОГИ

ТРАВМАТОЛОГИ

ОНКОЛОГИ, (ОНКО-ГЕМАТОЛОГИ, ХІМІОТЕРАПЕВТИ, МАМОЛОГИ, ОНКО-ХІРУРГИ)

ЕНДОКРИНОЛОГИ, СІМЕЙНІ ЛІКАРІ, ПЕДІАТРИ, КАРДІОЛОГИ ТА ІНШІ СПЕЦІАЛІСТИ

ПЕДІАТРИ ТА СІМЕЙНІ ЛІКАРІ

АНЕСТЕЗІОЛОГИ, ХІРУРГИ

"News of medicine and pharmacy" 3(207) 2007

Back to issue

Протоколи надання медичної допомоги за спеціальністю «Токсикологія»

Продовження. Початок у № 19(201), 2006 р.

Затверджено наказом МОЗ України від 03.07.2006 № 435

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т60 «Токсична дія пестицидів»

1. Клінічні періоди захворювання:

1.1. Токсикогенний:

— період резорбції триває в середньому від 1–3 доби до 2–3 тижнів;

— період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії :

2.1. Анамнестичні дані:

— дані анамнезу, що свідчать про можливість контакту постраждалого з речовиною, яка викликала отруєння;

— скарги на порушення функцій ШКТ, нирок, печінки, дихальні або неврологічні порушення.

2.2. Клінічна діагностика:

— можливі розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

— можливі порушення функції дихання;

— можливі порушення діяльності серцево-судинної системи;

— можливі порушення свідомості (в тяжких випадках — втрата свідомості, судоми);

— можливі порушення дихання.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння :

— лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

— підвищення рівня гематокриту в ЗАК;

— помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

— порушення рівня електролітів (K, Na, CL, Ca) крові в БАК;

— підвищення рівня a -амілази, креатиніну, сечовини крові в БАК;

— порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного та респіраторного ацидозу);

— порушення печінкових проб у БАК.

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3):

— підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія :

— специфічний антидот — атропін, 0,5–2,0 мг в/в, за необхідністю — повторити;

— реактиватори холінестерази: Діетиксим — 0,3 г, кожні 1,5 години, в/м (тільки при отруєннях ФОС!).

5. Критерії ефективності: припинення фізіологічних порушень протягом 8–13 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню Р.О. Моїсеєнко


Затверджено наказом МОЗ України від 03.07.2006 № 435

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т54 «Токсична дія роз'їдаючих речовин»

 

1. Клінічні періоди захворювання:

1.1. Токсикогенний:

— період припікаючої дії залежно від властивостей речовини триває в середньому від декількох годин до 2–3 діб;

— період резорбції залежно від властивостей речовини триває в середньому від декількох годин до 2–3 діб;

— період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії:

2.1. Анамнестичні дані:

— дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалим речовини, яка викликала отруєння;

— раптове (після прийому речовини) виникнення скарг, що пов'язані з подразненням фізіологічних шляхів проникнення речовини в організм (з боку дихальної системи — при інгаляційному надходженні речовини; з боку очей — при інтракон'юнктивальному надходженні; з боку ротової порожнини та стравоходу — при гастральному надходженні);

2.2. Клінічна діагностика:

— симптоми гострого подразнення з шляхів надходження речовини до організму;

— можливі розлади зору;

— можливі порушення функції ШКТ;

— можливі порушення діяльності дихальної системи.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

— підвищення рівня гематокриту в ЗАК;

— помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

— порушення рівня електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

— підвищення рівня α-амілази, креатиніну, сечовини крові у БАК;

— порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу);

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3): підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія : специфічних антидотів немає.

5. Критерії ефективності: припинення фізіологічних порушень протягом 8–10 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню Р.О. Моїсеєнко


Затверджено наказом МОЗ України від 03.07.2006 № 435

КЛІНІЧНИЙ ПРОТОКОЛ надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т63 «Токсична дія, спричинена контактом з отруйними тваринами»

 

1. Клінічні періоди захворювання:

1.1. Токсикогенний:

— період резорбції залежно від властивостей речовини триває в середньому від декількох годин до 2–3 діб;

— період елімінації.

1.2. Соматогенний.

2. Діагностичні критерії :

2.1. Анамнестичні дані:

— дані анамнезу, що свідчать про можливість контакту постраждалого з отруйною твариною;

— скарги на порушення шкіри у місці нанесення травми отруйною твариною;

— можливі скарги на порушення функцій ЦНС або ВНС, дихальної системи, ССС.

2.2. Клінічна діагностика:

— можливі розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

— можливі порушення функції ШКТ;

— можливі порушення печінкових функцій;

— можливі порушення ниркових функцій;

— можливі порушення діяльності серцево-судинної системи;

— можливі порушення свідомості (в тяжких випадках — втрата свідомості, судоми);

— можливі набряки та некрози в місці нанесення травми отруйною твариною.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

— підвищення рівня гематокриту в ЗАК;

— помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

— порушення рівня електролітів (K, Na, CL, Ca) крові в БАК;

— підвищення рівня α-амілази, креатиніну, сечовини крові в БАК;

— порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу);

— порушення печінкових проб у БАК;

— порушення ниркових проб у БАК та ЗАС.

4. Лікування:

— місце укусу обробити мильним розчином, прикласти холод, іммобілізувати кінцівку. Не накладати джгут та не робити лампасні розрізи;

— знеболювання (анальгетики, седативні);

— інфузійно-дезінтоксикаційна терапія;

— антибіотики;

— антикоагулянти;

— за показаннями — введення протиправцевої та протигангренозної сироваток;

— методи еферентної терапії: гемодіаліз за показаннями;

— синдромна терапія (адреноміметики, корекція електролітів, вітаміни груп В та С).

5. Антидотна терапія :

— при укусах змій — полівалентна протизміїна сироватка за схемою;

— при укусах каракурта — протикаракуртна сироватка за схемою.

6. Критерії ефективності: припинення фізіологічних порушень протягом 2–6 днів лікування.

7. Умови надання медико-санітарної допомоги:

7.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

7.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

7.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню Р.О. Моїсеєнко

Додаток 1

Затверджено наказом МОЗ України від 03.07.2006 № 435

Заходи щодо виведення токсинів, що не всмоктались в шлунково-кишковому тракті:

1. Промивання шлунку.

2. Попереднє спорожнення шлунку перед його промиванням.

3. Об'єм рідини для разового введення не повинен перевищувати 75 % від вікового об'єму шлунка постраждалого.

4. Сумарний об'єм рідини для промивання шлунку у постраждалого повинен складати розрахунок 0,5–1,0 л на рік життя, але не більше 10 л.

5. Для промивання шлунку використовують гіперосмолярний водний розчин.

6. Після промивання в шлунок необхідно ввести обволікальні препарати та ентеросорбенти.

7. Повторні промивання кишечника гіперосмолярним водним розчином через кожні 8 годин протягом 1-ї доби від моменту госпіталізації пацієнта.

8. Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання (призначення ентеросорбентів у вікових дозах).

Директор Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню Р.О. Моїсеєнко


Додаток 2

Затверджено наказом МОЗ України від 03.07.2006 № 435

Заходи щодо видалення з організму токсинів, що всмокталися в шлунково-кишковому тракті:

1. Ентеральне зондове водне навантаження, з швидкістю введення 10–16 мл/кг на годину, протягом перших 6 годин лікування, на фоні стимуляції діурезу.

2. Ентеральне зондове водне навантаження здійснюється за умов припинення блювоти та наявності легкого ступеня тяжкості гострого отруєння.

3. Після 6 годин лікування, об'єм водного навантаження та швидкість введення розчинів визначаються індивідуально.

4. Стимуляція діурезу салуретиками у вікових дозах.

5. Парентеральне водне навантаження з швидкістю інфузії 10–15 мл/кг на годину протягом перших 6 годин лікування на фоні стимуляції діурезу.

6. Парентеральне водне навантаження здійснюється за умов наявності середнього або високого ступенів проявів гострого отруєння.

7. Після перших 6 годин лікування об'єм водного навантаження та швидкість введення розчинів визначаються індивідуально.

Директор Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню Р.О. Моїсеєнко


Додаток 3

Затверджено наказом МОЗ України від 03.07.2006 № 435

Заходи щодо проведення ситуаційної та коригувальної терапії:

1. Регідратаційна терапія (ентеральна або парентеральна) до закінчення симптомів ексикозу (за наявності останнього).

2. Корекція електролітних порушень шляхом введення сольових розчинів на фоні лабораторного контролю вмісту електролітів у крові.

3. Контроль та підтримка вітальних функцій.

4. Контроль та підтримка вітальних функцій.

5. Корекція КЛС.

6. Глюкокортикоїдна терапія (за показаннями).

7. Введення вітаміну Е в дозі 2 мг/кг на добу перорально.

8. Внутрішньовенне введення 20% розчину глюкози з інсуліном та вітамінами С, В1, В6.

9. В разі наявності показань — використання ШВЛ.

10. Корекція гіпокальціємії.

Директор Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню Р.О. Моїсеєнко

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ТА УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АЛТ — аланінамінотрансфераза

АСТ — аспартатамінотрансфераза

БАК — біохімічний аналіз крові

ВНС — вегетативна нервова система

ЕКГ — електрокардіографія

ЗАК — загальний аналіз крові

ЗАС — загальний аналіз сечі

ТБД — трахеобронхіальне дерево

КЛС — кислотно-лужний стан

ОЦП — об'єм циркулюючої плазми

ССС — серцево-судинна система

ССН — серцево-судинна недостатність

ЦНС — центральна нервова система

ШВЛ — штучна вентиляція легень

ШКТ — шлунково-кишковий тракт

ЕЕГ — електроенцефалограма



Back to issue