Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International journal of endocrinology 5(11) 2007

Back to issue

Від редактора

Щороку у вересні відбуваються засідання Європейської асоціації з вивчення цукрового діабету (EASD). EASD заснована в Італії 1965 року. Мета цієї некомерційної асоціації — підтримувати дослідження в галузі цукрового діабету, що здійснюються в Європі та спрямовані на створення нових ліків від діабету й пов’язаних з ним ускладнень, а також сприяти впровадженню й поширенню отриманих знань. Поширення цієї неінфекційної епідемії набуває катастрофічних розмірів і стає однією з найсерйозніших проблем суспільства. На сьогодні не існує ліків від діабету 1-го чи 2-го типів та його ускладнень. Європейські дослідницькі програми мають сильну базу, але все ж необхідні спільні зусилля для винайдення нового способу запобігання цій недузі, що загрожує життю багатьох людей, та її лікування. Безумовно, все це буде неможливим без вагомої підтримки неурядових організацій. Членами асоціації є вчені, працівники системи охорони здоров’я, лікарі, медсестри, студенти, задіяні в галузі діабету. З метою залучення талановитих спеціалістів з усього світу EASD щорічно проводить наукові курси, що частково фінансуються Міжнародною організацією досліджень у галузі ювенільного діабету (JDFRFI). Асоціація разом із JDFRFI щорічно організовує семінари в Оксфорді (Великобританія).

Тема взаємозв’язку ожиріння та цукрового діабету була однією з найважливіших на 43-му щорічному засіданні EASD (2007 р.) в Амстердамі, у якому взяли участь понад 14 тисяч осіб із всього світу.

У західних країнах майже 90 % випадків діабету 2-го типу поєднується з надмірною масою тіла. Цукровий діабет посідає в світі четверту позицію серед хвороб, що стають причинами смерті. За даними IDF, число людей із діагностованим діабетом 2-го типу збільшилося у світі від 30 до 246 млн упродовж лише останніх 20 років. Очікується, що це число сягне 380 млн у 2025 році. Майже 80 % людей із діабетом помирають від серцево-судинних ускладнень, і саме діабет у поєднанні з надмірною масою тіла збільшує ризик виникнення серцево-судинної патології. Під час засідання EASD було подано попередні результати RISC-дослідження, у якому намагалися встановити співвідношення між чутливістю до інсуліну й серцево-судинним ризиком. До цього проспективного дослідження включено 1338 здорових осіб середнього віку в 19 центрах Європи з подальшим 10-річним спостереженням.

Дослідники визначили основні фактори ризику серцево-судинної патології (зокрема, підвищення артеріального тиску) і встановили кореляцію між ступенем інсулінорезистентності, гіперінсулінемією і збільшенням об’єму талії. Доктор Жаклін Деккер (Університетський медичний центр, Амстердам), подаючи отримані результати, звернула увагу на той факт, що ці три чинники можуть виникати незалежно один від одного. Іншими словами, інсулінорезистентність — не єдиний фактор, що об’єднує діабет із серцево-судинною патологією.

У ході RISC-дослідження вчені також визначали індивідуальні рівні фізичної активності. З цією метою учасники дослідження носили акселерометри (прилади, що реєстрували кожний рух та його інтенсивність) упродовж 3–8 днів. Реєструвалися загальна кількість вправ, інтенсивність фізичного навантаження та час, що людина проводила в сидячому стані. Установлено взаємозв’язок між чутливістю до інсуліну та кожним із цих факторів. Однак, як доповіла професор Беверлі Болко (Франція), рушійним фактором була загальна активність: навіть у тих учасників дослідження, які вели сидячий спосіб життя з короткими періодами помірної фізичної діяльності, загальна активність усе ще корелювала з нижчою інсулінорезистентністю. Це також стосується осіб із високим ІМТ і великим об’ємом талії. Тому будь-яка фізична активність допомагає запобігати інсулінорезистентності й діабету навіть за умов надмірної маси тіла.

Професор Кохджи Ширей (Японія) подав результати застосування римонабанту в японських пацієнтів із ожирінням та серцево-судинним факторами ризику й зазначив: «Іноді для огрядних пацієнтів дуже тяжко дотримуватися програм зміни способу життя. Часто в них спостерігаються депресивні стани, і єдиним способом покращання їхнього самопочуття стає вживання їжі». У пацієнтів, які отримували 20 мг римонабанту на день упродовж 24 тижнів (113 хворих приймали римонабант і 115 — плацебо), значно зменшувалася маса тіла й кількість вісцерального жиру (4,5 кг проти 1,7 кг для плацебо й 4,7 кг проти 2,5 кг відповідно). Частота побічних явищ при використанні римонабанту не перевищувала 4,5 % (для плацебо — 7,6 %).

Не тільки сучасний спосіб життя, що відзначається незначною фізичною активністю й збільшенням споживання висококалорійних харчових продуктів, призвів до епідемії ожиріння. Як показали дослідження на близнятах, гени також відіграють роль у розвитку ожиріння. Професор Туомо Ранкінен (Батон-Руж, США) нагадав про дослідження, виконане в 1990 році, у якому 12 пар близнят зазнавали перегодовування. Дослідники встановили, що при вживанні їжі з однаковим енергетичним вмістом збільшення маси тіла відбувалося від 4 до 14 кг, із коливаннями показників у 6 разів між парами близнят та всередині пар. Безумовно, багато генів залучаються до контролю за масою тіла, взаємодіючи один з одним і з середовищем. «Дуже небагато випадків пояснюються дією окремого гену. Гени не визначають, чи буде людина повною, чи ні, але вони змінюють спосіб, яким ми відповідаємо на вплив середовища. Проблема набагато складніша, ніж очікувалося 20 років тому».

Доповідаючи про гени, відповідальні за розвиток ішемічної хвороби серця, доктор Філіппа Талмад (Лондон) зосередилася на їх різноманітності. Кожний крок на шляху від гіперліпідемії до атеросклерозу, до формування бляшки і, зрештою, до інфаркту міокарда, контролюється декількома генами. Однак було підкреслено, що, як і в ситуації з ожирінням, гени взаємодіють з оточенням, і саме комбінація модифікованих (спосіб життя) і немодифікованих (генетичних) факторів призводить до розвитку ІХС.

Добре відомо, що показник HbA1c широко використовується клініцистами в більшості країн світу з метою управління станом гіперглікемії. Нещодавно Міжнародна федерація клінічної хімії (IFCC) запропонувала альтернативу — визначення середнього рівня глюкози (eAG). Під час засідання EASD Джудіт Куенен (Амстердам) навела результати міжнародного дослідження ADAG. У цьому дослідженні кореляція між середнім рівнем глюкози і HbA1c була вивчена в 427 осіб (хворих із діабетом 1-го та 2-го типу, а також здорових добровольців) в 11 центрах у різних країнах. Вивчення здійснювалося з метою узгодження значень, що використовуються в клінічній практиці, з тими, що використовуються в клінічних дослідженнях і самими пацієнтами при самоконтролі.

В усіх добровольців щомісячно визначали рівень HbA1c і безперервно контролювали показник глікемії. Установлено лінійну регресію між цими двома показниками з R = 0,914 і стандартним відхиленням похибки 0,83. Доктор Куенен підкреслила, що така кореляція досить сильна, щоб забезпечити перехід із визначення HbA1c до eAG для більшості хворих. При цьому не встановлено впливу окремих чинників (паління, національність) на зазначені показники.

У спільному повідомленні, нещодавно опублікованому в журналі Diabetologia, IFCC, EASD, Міжнародна діабетична федерація (IDF) й Американська діабетична асоціація (ADA) рекомендують, щоб показники HbA1c були стандартизовані в усьому світі з використанням 3 різних одиниць виміру: відсотки, ммоль HbA1c/моль HbA і eAG в ммоль/л або мг/дл. Професор Філіп Хоум (Нью-Касл, Великобританія) зауважив, що патологічним чинником вважається гіперглікемія, а не HbA1c, що є тільки маркером, тому з цього погляду доцільно ширше використовувати показник середнього вмісту глюкози в крові.

Крім того, під час засідання EASD фармацевтична компанія Pfizer і Європейський фонд із вивчення діабету (EFSD) оголосили нову програму винагород у галузі дослідження ризику виникнення серцево-судинних захворювань у хворих на цукровий діабет. Нова програма надасть гранти вченим, які здійснюють у Європі дослідження, скеровані на встановлення причин виникнення і зниження ризику кардіоваскулярної патології в пацієнтів із діабетом. Дослідники, зацікавлені в отриманні гранту в рамках цієї програми, можуть подавати заявки вже з січня 2008 року. А за конкретними інструкціями слід звертатися до журналу Diabetologia, що видається EASD, а також до сайтів EFSD.

І, нарешті, ще про один конкурс. Швейцарська корпорація Bionime та її офіційний представник в Україні компанія «Гамма-Медика» оголошують конкурс історій про життя людей з діабетом. Відомо, що життя з цукровим діабетом далеко не завжди солодке, тому необхідно підтримувати людей, які змушені провадити нелегку постійну боротьбу з хворобою. На жаль, частина людей із таким діагнозом втрачає надію на можливість повноцінного життя. Саме для них організатори конкурсу прагнуть зібрати історії людей, які знайшли в собі сили перемогти депресію, керувати своїми емоціями і, незважаючи на діагноз, жити, насолоджуватися життям, ставити цілі й добиватися успіху.

Головний редактор
професор Володимир Паньків


Similar articles

Appeal of Editor-in-Chief
Authors: Володимир Іванович Паньків
International journal of endocrinology Том 15, №5, 2019
Date: 2019.10.25
Categories: Endocrinology
Sections: In the first person

Back to issue