Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Газета «Новости медицины и фармации» 1-2 (442-443) 2013

Вернуться к номеру

Львів — Харків — Донецьк. Дорогою СФУЛТ (хронологія)

Вірим: майбутнє в світі за нами,

День України­Еллади гряде!

Благословення нам небесами

Духом єднання Божим зійде!

Гімн українських лікарів

(Долю майбутньої Еллади пророкував Україні ще в середині XVIII століття

славетний німецький учений Йоган Готфрід Гердер)

 

Передмова

Побачивши назву цієї статті, пересічний українець, незалежно від мови, якою він спілкується, мабуть, подумає, що йдеться про корейський експрес Hyundai, яким ми хотіли здивувати одіозних футбольних фанів із Старого світу — гостей Євро-2012, пасажирів трансукраїнського потягу Львів — Донецьк.

Не здивували! Як сказав Премєр-міністр України М. Азаров, для наших залізниць кращими є потяги, зроблені на Полтавщині (мКременчук), та й дешевші вониПідтекст сказаного Премєр-міністром відчув його перший заступник Б. Колесніков, який прославляв корейські потягишвидкісні, комфортабельні, надійні.

Мені, делегату XIV конгресу Світової федерації українських лікарських товариств (СФУЛТ), до Донецька довелося добиратися на перекладних близько доби. Подумалось: дійсно, велика Україна, тим паче коли ти їдеш нашим потягом. Згадав доречне російське прислівя «тише едешь — дальше будешь».

***

Від ювілейного конгресу СФУЛТ, який проходив у Львові, делегатом якого я теж був, до цьогорічного в Донецьку минуло всього 2 роки. Тоді кожен делегат переповненого Львівського національного театру опери і балету ім. Соломії Крушельницької відчував урочистість, святковість цього дійства, велич заходу, організованого Всеукраїнським лікарським товариством за активної підтримки громадськості міста та області.

Делегати конгресу, яких об’єднували Гімн України, клятва Гіппократа, кантата «Єднаймося» та гімн українських лікарів, представляли її величність Медицину не тільки України. Серед делегатів були представники українських лікарських товариств ближнього зарубіжжя, країн Європи, Америки, Австралії.

На урочистому відкритті виступали громадські діячі, ректор Львівського національного медичного університету, високопосадовці обласної ради та відомий всій Україні мер міста Львова, завжди заклопотаний міським господарством. Тим не менше він знайшов 10 хвилин, щоб привітати делегатів конгресу та побажати їм плідної роботи.

Збираючись на міжнародний форум до столиці Східного регіону України м. До­нецька, я в душі співчував керівникам СФУЛТ, думаючи, що термін його проведення і місце вибрані не зовсім вдало, адже країна стояла на порозі парламентських виборів і атмосфера, звичайно, була несприятливою. Такої думки були, на мій погляд, чимало делегатів.

Можливо, шановні президент СФУЛТ академік Любомир Пиріг, президент ВУЛТ Олег Мусій, для яких їх діяльність щодо інтегрального підходу до фізичного та духовного оздоровлення української нації, продовження життя громадян України, виведення з жалюгідного стану української системи охорони здоров’я та професії лікаря у ній — сенс життя, не звернули увагу на таку важливу дрібницю…

За 100 років своєї діяльності Українське лікарське товариство стало флагманом усіх громадських організацій. Спираючись на віковий досвід колег — українців Америки (Канади, США, Бразилії), Австралії, Європи, товариств інших країн, воно прямує тернистою дорогою «визволення українських лікарів із неволі», як сказав д-р Олег Мусій.

Досягти ефективних змін у галузі охорони здоров’я можна шляхом участі у їх проведенні не лише держави, але й медиків, громадськості та пацієнтів. Нині, коли відбувається реформування галузі в пілотних областях республіки, Міністерство охорони здоров’я згадало про лікарське самоврядування, яке було запропоноване ВУЛТ ще 7 років тому, і вийшло з ініціативою його впровадити.

Президент ВУЛТ Олег Мусій у своїй статті «Громадська діяльність — моя улюб-лена справа» (газета «Народне здоров’я», липень — серпень 2012 р., № 78) пише: «Приємно було отримати листа від новопризначеного міністра Р.В. Богатирьової, у якому йшлося про підтримку та бажання плідно співпрацювати. Але, звісно, щирість цих намірів покаже час».

Мається на увазі, що народжується «політична воля», якщо згадати слова з виступу президента НАМН України Андрія Сердюка цього року у Львові, на 15-му з’їзді гігієністів України: «З’їзд акцентував свою увагу на необхідності впровадження лікарського самоврядування, в тому числі до професійного регулювання медичної діяльності тощо».

В економічно розвинених країнах світу самоврядні лікарські організації разом із державними органами влади здійснюють управління системою охорони здоров’я як рівноправні партнери. У цих країнах діяльність, повноваження, функції та завдання національної організації лікарського самоврядування врегульовуються законодавчими засадами.

Особисто мені теж хотілося, щоб титанічна робота ВУЛТ не занепала, щоб його дитя — лікарське самоврядування, так давно очікуване, народилося, як народились 15 перинатальних центрів в Україні, на чому наголошували керівники України, керівники Міністерства охорони здоров’я, щоб пологи відбулись без ускладнень, а сам плід народився здоровим, міцним, розумним.

Відомо, що в 2007 році отримала життя програма розвитку медичного права, що була озвучена на Першій Всеукраїнський конференції з медичного права і соціальної політики, а вже через 4 роки, у квітні 2011 р., відбувся Другий Всеукраїнський конгрес із медичного права, біоетики і соціальної політики з міжнародною участю.

Плани, цілі, завдання цих авторитетних організацій співзвучні, адже вони займаються питаннями залучення громадськості до прийняття державних рішень, розробкою механізмів участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики в медицині.

Приємно, що їх очолюють професіонали, патріоти України Олег Степанович Мусій і Ірина Яро­славівна Сенюта.

Вони стоять навпроти системи і намагаються дати відповідь на два одвічні питання «хто винен?» і «що ро-бити?», щоб усі ми, уся лікарська спільнота, як, власне, і все українське су­спільство, нарешті почули, зрозуміли й усвідомили цю відповідь.

Прочитавши дуже значущі для мене слова керівників республіканської охорони здоров’я, я поспішив зателефонувати Олегу Степановичу, щоб повідомити про мою знахідку, про те, що, на мою думку, нарешті народжується політична воля.

Д-р О. Мусій коротко розповів про сумну історію законопроекту «Про лікарське самоврядування», який після широких громадських обговорень тричі побував у Верховній Раді і був зареєстрований за декілька днів до нового 2009 року. А перед цим його доопрацювали громадські організації, фахівці — юристи Міністерства охорони здоров’я, Кабінету Міністрів України. Але депутати знехтували титанічною роботою ВУЛТ і поклали проект «під сукно».

Подумалось: мабуть, спрацювали ідеологічні принципи, на підставі яких прийнято було забувати те, що було раніше…

Як сказав про це Олег Мусій, «наслідком прийняття Закону України «Про лікарське самоврядування», проект якого створює засади, задекларовані фахівцями лікарського товариства, які ґрунтуються на європейських нормах та досвіді, унеможливлюють кадровий крах, до якого впритул наблизилася існуюча в Україні система охорони здоров’я, є те, що саме з ним ми зможемо відродити престиж і велич українського лікаря».

***

У зв’язку з відсутністю шановного президента Світової федерації українських лікарських товариств академіка АМН України професора Любомира Пирога через сімейні обставини, що від нього не залежать, конгрес відкрив віце-президент СФУЛТ, президент Всеукраїнського лікарського товариства д-р Олег Мусій, якому були делеговані такі повноваження.

Після виконаного Гімну України офіційну частину продовжив завідуючий кафедрою судової медицини та медичного законодавства, помічник голови Комітету з питань охорони здоров’я Верховної Ради України Тетяни Бахтеєвої професор Олександр Герасименко.

«Тетяна Дмитрівна, на превеликий жаль, не змогла особисто привітати делегатів конгресу, який вперше проводиться на донецькій землі, через обставини, пов’язані з виборчою кампанією», — так сказав помічник народного депутата. Він виконав доручення Тетяни Дмитрівни і зачитав її звернення до делегатів міжнародного лікарського форуму.

***

Донецьк — столиця Східного регіону України, місто мільйона роз, териконів, стандартів, місто студентів. Медичний інститут відкритий у 1930 році. Нині він займає 6-те місце серед 15 вищих навчальних медичних закладів України. У ньому навчається близько 15 тисяч студентів-медиків, серед яких медичну освіту здобувають і представники країн далекого зарубіжжя.

Це батьківщина відомих вокалістів, оперних співаків, у тому числі й Анатолія Солов’яненка, Юрія Богатикова, талановитої балетної школи Писарева, талановитих хірургів І. Матяшина, Г. Книшова, В. Гусака — так представив місто Донецьк делегатам конгресу на правах господаря проректор із наукової роботи Донецького національного медичного університету професор Ігор Зінкович (ректор медичного університету професор Юрій Думанський перебував у службовому відряд-женні).

Ігор Іванович Зінкович також звернув увагу делегатів на те, що в Донецьку українська мова звучить частіше, ніж у багатьох обласних центрах України. Порадив делегатам обов’язково відвідати стадіон «Донбас Арена» та Свято-Успенську Святогірську лавру, що передбачено екскурсійною програмою конгресу.

***

Далі головуючий д-р Олег Мусій інформував делегатів про присутність на конгресі представників українських лікарських товариств із багатьох країн світу і обіцяв надати їм слово для привітання.

Першим таку можливість отримав активний учасник СФУЛТ, гість із Росії, професор Російського університету дружби народів Василь Антонів, який від імені українців Москви, об’єднаних Товариством української культури «Славутич» у медичну секцію, привітав шановних колег — лікарів-українців світу з черговим конгресом і побажав успіхів. Також він сказав, що за 20 років своєї діяльності крайові представники брали активну участь в усіх конгресах і завжди були солідарні з Всеукраїнським лікарським товариством, вітали його добрі наміри стосовно прийняття закону «Про лікарське самоврядування» в ім’я майбутньої лікарської професії в Україні, в інтересах української нації, в ім’я наших спільних інтересів.

Пан Василь Антонів підкреслив, що ми, лікарі, найбільш соціально активні і повинні боротися за свою мову, за її чистоту, кожен її знак, кожну букву. Одначе щодо цього між ним і професором Ігорем Зін­ковичем мала місце толерантна ­дискусія.

Наступною виступила президент лікарського товариства США Роксоляна Горбова — лікар-хірург Центру мамології військово-медичного центру імені Вольтера Ріда, штат Меріленд.

Вона висловила щиру подяку керівництву СФУЛТ за запрошення взяти участь у роботі XVI Конгресу в м. Донецьку, повідала делегатам про нинішню плідну спів­працю Америки з Донбасом у металургійній галузі, висловила своє здивування неочікуваною красою міста, у якому вона побувала вперше.

Батьки Роксоляни емігрували за океан, народили там доньку, прищепили їй любов до країни її пращурів, до української мови.

Нині пані Роксоляна — лікар-хірург, активний громадський діяч Українського лікарського товариства США, а також Світової федерації українських лікарських товариств. Її активність відчувається й у роботі СФУЛТ. Відомо, що пані Роксоляна, враховуючи активну діяльність Всеукраїнського лікарського товариства як на загальноукраїнському, так і на міжнародному рівнях, долучилася до рішення про прийняття України 87-м членом Світового лікарського товариства (WMA), яке було ухвалено одноголосно.

Право виступити було надано далі представнику українського лікарського товариства Німеччини Андрію Батруху. Пан А. Батрух є спеціалістом у галузі сімейної медицини. Йому відома роль лікарського самоврядування в діяльності сімейних лікарів, тому досвід колег із Німеччини був би слушним для української системи охорони здоров’я.

Пан Батрух підкреслив, що лікарське товариство Німеччини нараховує близько 55 років співпраці. Він подякував за запрошення взяти участь у роботі конгресу, висловив багато щирих побажань і надію на подальшу співпрацю й зустрічі з колегами СФУЛТ на наступних конгресах.

На урочистому засіданні також виступив представник українського лікарського товариства Бразилії Лавро Богодар Кучинський, який є представником роду українських емігрантів ще кінця XIX століття. Пан Кучинський — теж один з найактивніших учасників усіх конгресів СФУЛТ.

Після урочистого засідання і приві-тань господарів конгресу і вищепере­рахованих закордонних гостей учасники мали нагоду бути присутніми на урочистому концерті самодіяльності Донецького національного медичного університету ім. М. Горького.

У цей день відбулося пленарне засідання, метою якого було розглянути ряд актуальних проблем сьогодення:

1. Організація і управління системою охорони здоров’я в Україні та світі.

2. Реформування системи охорони здоров’я в Україні.

3. Профілактична медицина, сімейна медицина, лікарське самоврядування.

Відомо, що на конгрес було запрошено близько 250 делегатів, представників СФУЛТ із України і зарубіжжя. Шкода, що актова зала медичного університету не була заповнена. Керівники СФУЛТ доклали великих зусиль для успішного проведення цього заходу, розгляду важливих питань, без яких подальший рух у бік народження закону «Про лікарське самоврядування» не є можливим.

Крім того, кожен делегат зокрема і держава загалом зазнали великих фінансових витрат, але якщо не брати це до уваги, то ми ще більше втратили в очах крайових представників усіх континентів земної кулі, показавши свою неорганізованість. Цей захід не можна порівняти з Євро-2012. Конгрес представляла українська лікарська інтелігенція всієї планети, яка заслуговувала від держави більшої уваги, ніж футбольні фани з переповненими від пива сечовими міхурами в черзі біля біотуалетів, яких було замало. Я поставив себе на місце крайових представників, які дивляться на нас як на ідеологічно роздягнутих.

Мені як представнику департаменту міжнародних зв’язків Міністерства охорони здоров’я, хоча і колишнього, де формувалася гордість за національну охорону здоров’я, за її досягнення, було ніяково перед іноземними колегами. Мені здавалося, що ми виглядали, як чужі серед своїх.

І все таки віддаю належне мужності президента ВУЛТ Олега Мусія, який холоднокровно, дипломатично, з почуттям патріотичної гідності продовжив роботу конгресу у фазі пленарних засідань, рятуючи честь нашого дітища.

Його доповідь, якою він відкрив пленарне засідання, мала назву «Нова доба лікарського самоврядування в Україні».

Д-р О. Мусій повідав делегатам історію лікарського самоврядування, як не дивно, ще з періоду Гіппократа, розповів про розвиток лікарського самоврядування в країнах Європи, таких як Німеччина, Австро-Угорщина, на Балканах, країнах американського континенту, які пройшли довгий шлях у своєму становленні. Нині лікарські громадські організації у кожній країні мають свою назву: Союз — у Болгарії, Собор — у Югославії, Асоціація — в Нігерії, а в Україні — ВУЛТ (Всеукраїнське лікарське товариство), про народження якого (а це була 87-ма країна) я згадав вище у цій статті. Але суть, звичайно, не в назві таких громадських організацій, а в їх функціях, цілях, завданні на перспективу. Саме тому без впровадження дієвого професійного лікарського самоврядування очікувати покращення в соціально-економічному та правовому статусі медиків у нашій країні марно.

З ґрунтовною доповіддю «Справжне лікарське самоврядування як запорука і передумова успішного реформування охорони здоров’я в Україні» виступив голова правління ВУЛТ Станіслав Нечаїв.

Він сказав, що ВУЛТ є єдиною загальнолікарською організацією в Україні, яка вже багато років обговорює необхідність впровадження професійного лікарського самоврядування в нашій країні, що давно існує в усіх розвинених країнах світу. Пропозиція нинішнього міністра охорони здоров’я України щодо його впровадження запізнилася щонайменше на 7 років.

«Шкода, — сказав д-р С. Нечаїв, — що через наші українські чвари не був прийнятий такий важливий для успішного реформування системи охорони здоров’я України вже готовий Закон «Про лікарське самоврядування», що без справжнього самоврядування якісні реформи просто не відбудуться».

З великою увагою делегати заслухали доповідь «Реформи системи охорони здоров’я в м. Вінниці: актуальність, 15-річна історія, проблеми та перспективи» заслуженого лікаря України, викладача кафедри соціальної медицини та організації управління охорони здоровя Вінницького національного медичного університету Г.С. Черешнюк.

Д-р Галина Черешнюк певний час очолювала Управління охорони здоров’я Він­ницької міської ради. Наведу фрагмент її виступу на конгресі: «Після глибокого вивчення ситуації наприкінці 1997 року група експертів із числа керівників ЛПЗ міста, провідних кафедр медичного університету на чолі з проректорами, головними спеціалістами управління дійшли висновку щодо початку реформування галузі у м. Вінниці (рішення сесії міської ради № 802 від 11 жовтня 1998 р.), яке проводилось без нормативно-правових документів, які б дозволяли здійснення реформування медичної галузі в містах.

Реформування було розпочато за такими напрямками:

1. Зміцнення ланки амбулаторно-поліклінічної допомоги як основного ланцюга в надані ПМСД населенню.

2. Концентрація коштів на новостворених відділеннях, що надають ургентну медичну допомогу.

3. Оптимізація ліжкового фонду, відкриття стаціонарозамінювальних форм медичної допомоги (денні стаціонари).

4. Відкриття трьох амбулаторій загальної практики — сімейної медицини (ЗПСМ) у віддалених районах міста.

У зв’язку з реформами в 1997–2000 рр. було організовано: багатопрофільну лікарню, переважно хірургічного та терапевтичного профілю, окрім цього, одна з лікарень стала лікарнею переважно соціального направлення: відкрито багатопрофільну лікарню Центр матері та дитини – це той же перинатальний центр, 3 амбулаторії ЗПСМ, 3 самостійні дитячі та 3 дорослі поліклініки, міський гастроцентр, відділення репродуктивного здоров’я дітей та підлітків.

Скорочення 650 ліжок за ці роки та підвищення ефективності використання тих, що лишилися, дало можливість отримати значний економічний ефект, що становив близько 9 мільйонів гривен. При цьому жодну посаду лікаря або медичної сестри скорочено не було».

За цю титанічну роботу з реформування міської охорони здоров’я і, звичайно, за активну роботу на посаді головного педіатра Галині Черешнюк присвоєно звання заслуженого лікаря України.

А потім наступав другій етап реформування медичних закладів після підписання Закону України № 3612-VI від 07.07.2011 р. «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві».

Хочеться навести слова голови правління ВУЛТ Станіслава Нечаїва, що «запорукою і передумовою успішного реформування охорони здоров’я в Україні повинно бути справжнє лікарське самоврядування з достойною характеристикою щодо професіоналізму, патріотизму, порядності, на чому неодноразово наголошував президент СФУЛТ Любомир Пиріг, тоді не буде необхідності винаходити новий велосипед і вчитися на ньому їздити».

Делегати конгресу мали нагоду послухати змістовні доповіді представників українського лікарського товариства з Німеччини А. Батруха із м. Євер «Сімейна медицина в Німеччині» і Д. Резнікова із м. Берлін (Євроазіатська медична академія) «Соціальна система охорони здоров’я Німеччини — основа страхової медицини». Свою принциповість, професійність, пунктуальність і, якщо хочете, патріотизм німецькі лікарі українського походження продемонстрували делегатам конгресу, показавши таким чином своє бажання поділитися здобутками в цьому секторі національної охорони здоров’я і в галузі лікарського самоврядування. Тому досвід німецьких фахівців у сфері сімейної медицини, страхової медицини і взагалі фінансування охорони здоров’я був би дуже корисним у розбудові охорони здоров’я в Україні.

Багато цікавих виступів задекларувала Програма XIV конгресу СФУЛТ. Особисто я хотів би послухати думку екс-міністра охорони здоров’я Миколи Поліщука (доповідь «Чому буксують реформи в Україні?»); М.М. Іонова, станція швидкої медичної допомоги, м. Київ (доповідь «Реформа швидкої допомоги: «оптимізувати» чи реформувати?»); С. Чепурної, Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит», м. Київ (доповідь «Профілактика професійного вигорання медичних працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії»); А. Віленського, Національна академія державного управління при Президентові України (доповідь «Сучасний етап державного регулювання медичного забезпечення дітей в Україні») і багато інших розумних, часом критичних, незручних, але професійних, порядних напрацювань.

Хочу закінчити статтю молитвою за зцілення тіла і душі, яку я вперше почув у переддень початку конгресу, яка також не всім була відома:

«Отче святий, лікарю душ і тілес, Ти послав єдинородного Твого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, що зцілює всяку недугу і рятує від смерті. Пошли з неба Твою лікувальну силу, діткнися до тіла, згаси гарячку, вгамуй страждання і всяку приховану неміч. Будь лікарем слугам Твоїм, воздвигни їх з постелі болісті і з ложа страждань. Цілими і повно-силими даруй їх Твоїй Церкві, щоб благо-угоджали вони і творили волю Твою. Бо Ти єси джерело уздоровлень, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо з єдинородним Твоїм сином і єдино-сущним Твоїм Духом, нині і повсякчас, і навіки-віків. Амінь.

Пресвята Богородице, потіхо страждаючих, зглянься на цього (цих) хворого (хвору, хворих), бо це Твоя (Твої) дитина (діти). Кріпи її душу і тіло, щоб у всьому бачив (бачила, бачили) волю Небесного Отця».

Духовність цієї молитви очевидна.

На другий день конгрес продовжив свою роботу з певними змінами у програмі…

Ми домовились із президентом ВУЛТ Олегом Мусієм про проведення робочої зустрічі на теренах Вінниччини в березні наступного року за результатами виконання Закону України № 3612-VI від 07-07-2011 «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій області»…

В. Пінчук, делегат конгресу СФУЛТвід Вінницького регіону

 



Вернуться к номеру