Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Journal of Ukrainian psychiatrists Association" (01) 2013

Back to issue

Результати соціологічного дослідження «Проблема суїцидів у місцях позбавлення волі»

Authors: Хведчук В.В., заступник начальника управління соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими Державного департаменту України з питань виконання покарань, м. Київ

Categories: Psychiatry

Sections: Specialist manual

print version

У рамках реалізації швейцарсько­українського проекту «Підтримка пенітенціарної реформи в Україні» та за вказівкою Державної пенітенціарної служби України (матеріали засідання колегії Державної пенітенціарної служби України від 14 липня 2011 року за № 6РК) Центром компетентності Білоцерківського училища професійної підготовки персоналу Державної кримінально­виконавчої служби України у період жовтня — грудня 2011 року було проведено соціологічне дослідження за темою «Проблема суїцидів у місцях позбавлення волі».

Метою дослідження було:

— виявлення факторів, що детермінують суїцидальну поведінку в місцях позбавлення волі;

— визначення шляхів запобігання розвитку суїцидальної поведінки у засуджених і осіб, взятих під варту, в місцях позбавлення волі.

Цільовою групою дослідження були:

— особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі;

— особи, які тримаються під вартою у слідчих ізоляторах (СІЗО).

Дослідження було проведено методом анкетування.

Географія дослідження наведена у табл. 1.

Обмеження дослідження: вибірка цього дослідження не охоплює осіб, які відбувають покарання у вигляді обмеження волі та арешту.

Загальна характеристика респондентів

Під час дослідження було опитано 1643 респонденти, із них 274 жінки, 1374 чоловіки.

Вікові характеристики: до 18 років — 8 %, від 20 до 29 — 40 %, від 30 до 39 — 33 %, від 40 до 49 — 14 %, 50 років і старші — 5 %.

Показники освіти: респондентів із неповною середньою освітою — 30 %, повною середньою — 25 %, середньою спеціальною — 32 %, неповною вищою — 6 %, вищою — 7 %.

Сімейний стан опитаних: не одружений(­на) — 51 %, одружений(­на) — 20 %, перебуває у незареєстрованому шлюбі — 12 %, розлучений(­на) — 14 %, вдівець (вдова) — 3 %.

У місцях позбавлення волі 59 % респондентів перебувають уперше, 41 % — неодноразово.

Термін відбування покарання у вигляді позбавлення волі на момент опитування: до 1 року — 2 %, від 1 до 3 років — 14 %, від 3 до 5 — 29 %, від 5 до 10 — 25 %, від 10 до 15 — 7 %, перебуває у СІЗО — 23 %.

Виходячи з указаних вище даних, можемо зробити висновок, що респондентами дослідження були представники обох статей, усіх вікових категорій (які перебувають у місцях позбавлення волі), більшість має освіту не вищу за рівень середньої, більше половини у місцях позбавлення волі перебуває вперше, переважна більшість не має власної сім’ї, що вказує на можливі труднощі у підтримці соціально­корисних зв’язків.

Ставлення респондентів до суїцидальної поведінки

Криза в житті будь­якої людини може викликати різкі психологічні зміни. Особливого значення в кризовій ситуації набуває здатність не втрачати відчуття цінності життя. На питання «Як Ви вважаєте, чи може життя людини втратити цінність у певній життєвій ситуації?» 36 % респондентів дали стверджувальні відповіді, 45 % — заперечувальні, а 19 % не змогли визначитися з відповіддю.

Ставлення респондентів до людини, яка скоїла самогубство:

— виявила слабкість — 41 %;

— скоїла гріх — 40 %;

— є психічно хворою — 28 %;

— виявила силу волі — 15 %;

— скоїла самопожертвування — 9 %;

— мають свій варіант відповіді — 11 %.

Ставлення до суїциду деякою мірою може формуватися залежно від того, чи були серед оточення респондента люди, які скоїли самогубство. Серед опитаних 43 % не мали таких знайомих, 32 % мали таких знайомих на волі, 23 % мають таких знайомих серед засуджених, 9 % — серед родичів, 8 % — серед членів сім’ї.

Зазначимо, що 43 % респондентів не можуть розпізнати людину, яка готується скоїти самогубство, 24 % — можуть, 33 % — не мають однозначної відповіді.

Серед опитаних 54 % вважають, що людина, яка скоїла самогубство, обов’язково спробує повторити його, 20 % вважають це не обов’язковим, 26 % не змогли визначитися з відповіддю.

На думку респондентів, засуджений, який часто говорить про самогубство:

— виношує намір скоїти самогубство — 35 %;

— прагне отримати пільги з боку адміністрації — 18 %;

— хоче заробити авторитет серед засуджених — 14 %;

— прагне стати господарем ситуації — 10 %;

— свій варіант відповіді — 22 %.

Відповіді респондентів на питання «На Вашу думку, засуджені, які скоюють самогубство, намагаються…» розподілилися таким чином:

— піти з життя — 36 %;

— змусити адміністрацію до певних дій — 21 %;

— уникнути покарання — 17 %;

— привернути до себе увагу — 16 %;

— свій варіант — 10 %.

На питання «Які категорії засуджених найбільш часто скоюють самогубство?» респонденти відповіли:

— відторгнуті загалом — 50 %;

— «мужики» — 20 %;

— засуджені — помічники адміністрації — 14 %;

— «авторитети» — 12 %;

— свій варіант відповіді — 28 %.

Обставинами, що можуть призвести до самогубства, респонденти обрали:

— насильне переведення до касти відторгнутих загалом — 46 %;

— негативний морально­психологічний клімат в установі — 45 %;

— обманне переведення до касти відторгнутих загалом — 29 %;

— втягування новачка в гру під матеріальну зацікавленість та залишення його в програші — 24 %;

— «прописка» новачка у камері — 12 %;

— відбирання майна та особистих речей — 10 %;

— свій варіант — 15 %.

Основними причинами скоєння самогубств засудженими, на думку респондентів, є:

— несправедливість покарання — 606 виборів;

— втрата зв’язку з рідними та близькими — 545;

— великий термін покарання — 483;

— негативне ставлення адміністрації — 469;

— негативне ставлення інших засуджених — 431;

— борги — 408;

— конфлікти — 355;

— наявність невиліковної хвороби — 299;

— свій варіант — 240.

Узагальнення отриманих даних дослідження дає можливість зробити певні висновки стосовно ставлення респондентів до суїцидальної поведінки. Вони полягають у тому, що:

— у системі цінностей засуджених більш вагомими є аргументи на користь життя, а не смерті;

— у сприйнятті суїциду засуджені керуються деякими хибними стереотипами;

— у більшості випадків дії засуджених, що зазвичай класифікують як суїцидальні, скоюються не з метою припинення біологічного існування, а з метою отримати пільги, привернути увагу тощо;

— зазвичай обставинами, що призводять засуджених до скоєння/імітації суїциду, є субкультура місць позбавлення волі;

— основними причинами скоєння/імітації суїциду засудженими є неприйняття терміну покарання як адекватного, відсутність/проблеми соціально­корисних зв’язків, негативний мікроклімат в установі, кримінальна субкультура.

Особисті настрої респондентів щодо суїциду

Під «суїцидом» прийнято розуміти усвідомлене бажання людини припинити своє біологічне існування. Воно може бути обумовлене формуванням внутрішньо особистісного конфлікту під впливом зовнішніх ситуаційних факторів або у зв’язку з виникненням психопатологічних розладів, які провокують бажання позбавити себе життя.

Аналізуючи відповіді респондентів на питання «Чи часто у Вас виникають стресові ситуації?», автори отримали 84 % стверджувальних відповідей (62 % — рідко, 22 % — часто) і 16 % заперечувальних.

На думку респондентів, частіше за все стреси у засуджених виникають:

— у зв’язку зі смертю або хворобою рідних — 835;

— у ситуації тиску з боку адміністрації — 546;

— у випадку зради коханої людини — 525;

— під час адаптації до перебування у місцях позбавлення волі — 503;

—у зв’язку з конфліктною ситуацією — 471;

— у ситуації тиску з боку засуджених — 467;

— у випадку хвороби — 299;

— свій варіант —126.

Потрапляючи в критичні ситуації, 53 % респондентів вважають, що можуть тримати себе в руках, 23 % — не можуть, 24 % не змогли визначитися з відповіддю на питання «У критичній ситуації Ви завжди можете тримати себе в руках?».

Стосовно досвіду суїцидальної поведінки 73 % респондентів зазначили, що у них у минулому не було спроб піти з життя, і 27 % мали такі спроби.

При цьому, відповідаючи на питання «Як часто Вам хочеться заснути і не проснутися?», 61 % респондентів відповіли «ніколи», 26 % — «інколи», 7 % — «доволі часто», 5 % — «постійно».

Переважна більшість (64 %) респондентів ніколи в думках не обирали способи покінчити з життям, 29 % — інколи, 5 % — часто, 2 % — постійно.

На питання «Чи подобається Вам ризикувати своїм життям?» 63 % респондентів відповіли «ні», 18 % — «так», 19 — «важко відповісти».

Відповіді опитуваних на питання «Як часто у Вас виникала думка піти з життя?» розподілилися так: 65 % — «ніколи», 28 % — «рідко», 5 % — «доволі часто», 2 % — «постійно».

Особисте ставлення засуджених до суїциду можна простежити у відповідях на питання «На Вашу думку, самогубство — це…»:

— уникання (позбавлення душевних і фізичних страждань) — 32 %;

— протест (як крайня форма незадоволення кимось або чимось) — 22 %;

— заклик (привернути увагу до своєї персони; як потреба у співчутті) — 13 %;

— самопокарання (пов’язане з почуттям вини) — 13 %;

— відмова (остаточна капітуляція перед кризою) — 9 %;

— свій варіант — 11 %.

Відомо, що люди з адиктивною поведінкою мають потребу у переживанні сильних емоцій, відчутті болю, при цьому результат автоагресії зазвичай значення не має. На питання «Як часто Ви вживали алкогольні напої?» 64 % відповіли «рідко», 23 % — «часто», 11 % — «ніколи», 2 % — «маю залежність».

На питання «Як часто Ви вживали наркотичні речовини?» респонденти відповіли: 60 % — «ніколи», 25 % — «рідко», 12 % — «часто», 3 % — «маю залежність».

Нагадаємо, що соціологи розглядають самогубство як барометр соціального напруження, психологи — як реакцію особистості на тиск зовні. Але і ті й інші згодні, що самогубство виникає, якщо у людини з’являється відчуття відсутності прийнятного шляху до існування. Це може проявлятися у поведінці людини. Відповіді респондентів на питання «Останнім часом Ви відчуваєте…» розподілилися таким чином:

— втому — 535;

— раптові вибухи гніву — 404;

— тривогу — 345;

— відчуття самітності — 340;

— пригніченість — 208;

— агресію — 273;

— безсоння — 249;

— небажання спілкуватися — 217;

— втрату апетиту — 164;

— перестав(­ла) звертати увагу на свій зовнішній вигляд — 87;

— свій варіант — 283.

Відомо, що особи, які скоюють суїцид, зазвичай страждають від сильного душевного болю, перебувають у стані стресу, відчувають неможливість вирішити власні проблеми, а також часто страждають від психічних хвороб, емоційних порушень (особливо депресії), дивляться у майбутнє без надії.

Узагальнюючи результати анкетування, можемо припустити, що респонденти:

— перебуваючи у місцях позбавлення волі, часто потрапляють у стресові ситуації;

— основними детермінантами стресів у засуджених є проблеми з рідними/близькими, негативний мікроклімат в установі, проблеми з адаптацією до перебування в місцях позбавлення волі;

— у переважній більшості мають стійку життєву позицію, незначні прояви суїцидальної активності;

— мають негативні прояви у поведінці та настрої, що можуть спровокувати як суїцидальну, так і парасуїцидальну поведінку.

Причини самогубств серед засуджених

Суїцидальна поведінка зустрічається як при нормі (без психопатології), так і при психічних захворюваннях, психопатіях та акцентуаціях характеру. Беручи до уваги варіант норми, проведемо аналіз відповідей респондентів на питання стосовно причин самогубств серед засуджених.

На питання «На Вашу думку, засуджені, які скоїли самогубство в місцях позбавлення волі, частіше за все...» отримали відповіді:

— у стані збудження не усвідомлювали, що коять — 39 %;

— бажали досягати певної мети, але не розрахували свої дії — 29 %;

— реалізували свій намір — 24 %;

— свій варіант — 8 %.

Більшість (55 %) засуджених на питання «Чи згодні Ви, що страх бути приниженим може привести засудженого до самогубства?» дали стверджувальні відповіді, 24 % — заперечувальні, 21 % — «важко відповісти».

Відповіді на питання «Чи згодні Ви, що засуджені можуть імітувати самогубство з метою скоєння втечі?» розподілилися так: 38 % — «ні», 33 % — «важко відповісти», 29 % — «так».

Пропорційно розподілилися відповіді на питання «Чи правильно, що засуджені можуть скоїти самогубство із солідарності з іншими засудженими?»: «ні» — 39 %, «так» — 34 %, 27 % — «важко відповісти».

Більшість (52 %) респондентів на питання «Чи згодні Ви, що в місцях позбавлення волі «блатні» інколи змушують засуджених здійснювати самогубство з метою тиску на адміністрацію?» дали заперечувальну відповідь, 25 % — стверджувальну, 23 % — «важко відповісти».

Ставлення засуджених до перебування у складних життєвих умовах прослідковується у відповідях на питання «Як Ви вважаєте, чи бувають у житті безвихідні ситуації?» — 70 % відповіли «ні», 30 % — «так».

Беручи до уваги відповіді респондентів, можемо припустити, що на фоні усвідомлення цінності життя причинами скоєння самогубств засудженими можуть бути:

— емоційні переживання, що викликають порушення усвідомлення й розуміння суті власних дій;

— невдалі демонстративно­шантажні дії;

— прояви субкультури.

Робота з профілактики суїцидів у місцях позбавлення волі

Основним змістом профілактики суїцидів у місцях позбавлення волі доречним може бути послаблення та усунення соціальних і соціально­психологічних чинників, сприятливих щодо формування суїцидальної поведінки як окремих засуджених, так і колективів у цілому.

Маючи можливість оцінити рівень роботи персоналу установи щодо попередження самогубств серед засуджених, респонденти визначили його як «середній» — 31 %, «дуже низький» — 25 %, «високий» — 17 %, «низький» — 16 %, «вищий від середнього» — 11 %.

Щодо служб установи виконання покарань, які, на думку респондентів, більше за інших приділяють увагу роботі з попередження самогубств серед засуджених, відповіді розподілилися таким чином:

— соціально­психологічна — 845;

— оперативна — 312;

— медична — 291;

— режимна — 230;

— виробнича — 183;

— школа — 162;

— ПТУ — 156;

— свій варіант — 228.

Пі час аналізу відповіді респондентів на питання «Як Ви вважаєте, які з напрямків профілактики самогубств серед засуджених є найбільш дієвими?» розподілилися так:

— виявлення засуджених, схильних до самогубств: 38 % — «дієво», 28 % — «не має позитивного ефекту», 22 % — «дуже дієво», 12 % — «провокує самогубство»;

— індивідуальна робота із засудженими, схильними до самогубств: 46 % — «дієво», 28 % — «дуже дієво», 20 % — «не має позитивного ефекту», 6 % — «провокує самогубство»;

— медична допомога: 41 % — «дієво», 27 % — «дуже дієво», 26 % — «не має позитивного ефекту», 6 % — «провокує самогубство»;

— спеціалізоване навчання персоналу установи роботі з засудженими, схильними до навмисного тілесного ушкодження та самогубств: 42 % — «дієво», 26 % — «не має позитивного ефекту», 25 % — «дуже дієво». 6 % — «провокує самогубство»;

— активне залучення засуджених, схильних до самогубства, до участі в роботі гуртків, занять спортом, робіт на виробництві та благоустрою місць позбавлення волі: 38 % — «дієво», 34 % — «дуже дієво», 21 % — «не має позитивного ефекту», 7 % — «провокує самогубство»;

— психологічна допомога: 49 % — «дуже дієво», 34 % — «дієво», 12 % — «не має позитивного ефекту», 5 % — «провокує самогубство».

Висновки щодо впливу трудової діяльності на зниження ризику можна зробити, аналізуючи відповіді респондентів на питання «Чи згодні Ви, що трудова зайнятість знижує ризик самогубств серед засуджених?»: 65 % — стверджувальні відповіді, 35 % — заперечувальні.

На відкрите питання «Що, на Вашу думку, сприятиме зниженню кількості самогубств серед осіб, позбавлених волі?» отримали такі відповіді:

— справедливе (неупереджене) ставлення адміністрації — 241;

— гуманізація правового статусу засуджених, покращення комунально­побутових умов, дотримання міжнародних стандартів — 113;

— психологічна (у тому числі індивідуально­виховна) допомога — 110;

— корисна зайнятість засуджених (робота, спорт, навчання, культурно­масові заходи тощо) — 92;

— покращення мікроклімату в установі (стосунки між засудженими, ставлення один до одного) — 58;

— віра в Бога (духовність) — 32;

— справедливе правосуддя — 26;

— допомога (підтримка) рідних і близьких — 23;

— виявлення схильних до суїциду та надання допомоги — 8.

Відповіді на відкрите питання «Яким Ви уявляєте своє майбутнє після звільнення?» можуть допомогти у визначенні напрямків роботи персоналу установи щодо формування у засуджених певних життєвих цінностей:

— дім, сімейне життя (одружитися, виховувати дітей, внуків…), робота, без криміналу… — 546;

— щасливим, світлим, гарним, нормальним… — 402;

— не бачу майбутнього, не уявляю, не знаю… — 167;

— із Богом… — 28;

— важким — 26;

— почну все з чистого аркуша — 19;

— виїхати в іншу країну — 5;

— боротися з правоохоронною системою (із несправедливістю) — 4;

— буду жити, як і раніше — 4;

— відпустка, а потім знову у в’язницю — 3;

— буду красти — 1;

— розповім все, що зі мною відбувалося, на соціальних сайтах, створю об’єднання осіб, які були в схожих ситуаціях, — 1.

Можемо припустити, що профілактика суїцидів у місцях позбавлення волі потребує удосконалення системи, об’єднуючої заходи соціального, психологічного, медичного, правового, організаційного та педагогічного характеру. Важливо підвищувати рівень роботи персоналу установ виконання покарань у напрямку формування в засуджених антисуїцидальних переконань та позитивної життєвої перспективи.

Висновки

1. Респондентами дослідження були представники обох статей, усіх вікових категорій (які перебувають у місцях позбавлення волі), більшість має освіту не вищу за рівень середньої, більше половини у місцях позбавлення волі перебуває вперше, переважна більшість не має власної сім’ї, що вказує на можливі труднощі у підтримці соціально­корисних зв’язків.

2. Узагальнення отриманих даних дослідження дає можливість зробити певні висновки стосовно ставлення респондентів до суїцидальної поведінки. Вони полягають у тому, що:

— у системі цінностей засуджених більш вагомими є аргументи на користь життя, а не смерті;

— у сприйнятті суїциду засуджені керуються деякими хибними стереотипами;

— у більшості випадків дії засуджених, що зазвичай класифікують як суїцидальні, скоюються не з метою припинення біологічного існування, а з метою отримати пільги, привернути увагу тощо;

— зазвичай обставинами, що призводять засуджених до скоєння/імітації суїциду, є субкультура місць позбавлення волі;

— основними причинами скоєння/імітації суїциду засудженими є неприйняття терміну покарання як адекватного, відсутність/проблеми соціально­корисних зв’язків, негативний мікроклімат в установі, кримінальна субкультура.

3. Узагальнюючи результати анкетування, можемо припустити, що респонденти:

— перебуваючи у місцях позбавлення волі, часто потрапляють у стресові ситуації;

— основними детермінантами стресів у засуджених є проблеми з рідними/близькими, негативний мікроклімат в установі, проблеми з адаптацією до перебування в місцях позбавлення волі;

— у переважній більшості мають стійку життєву позицію, незначні прояви суїцидальної активності;

— мають негативні прояви у поведінці та настрої, що може спровокувати як суїцидальну, так і парасуїцидальну поведінку.

4. Причинами скоєння самогубств засудженими можуть бути:

— емоційні переживання, що викликають порушення усвідомлення та розуміння суті власних дій;

— невдалі демонстративно­шантажні дії;

— прояви субкультури.

5. Профілактика суїцидів у місцях позбавлення волі потребує удосконалення системи, що об’єднує заходи соціального, психологічного, медичного, правового, організаційного та педагогічного характеру. Важливо підвищувати рівень роботи персоналу установ виконання покарань у напрямку формування в засуджених антисуїцидальних переконань та позитивної життєвої перспективи.


Similar articles

Деякі аспекти діяльності пенітенціарних психологів
Authors: Хведчук В.В., заступник начальника департаменту кримінально-виконавчої інспекції та соціально-психологічної роботи із засудженими, Пантелєєв В.Г., старший психолог відділу соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими
"Journal of Ukrainian psychiatrists Association" (02) 2013
Date: 2013.06.21
Categories: Psychiatry
Sections: Specialist manual
Деякі проблеми вчинення самогубств серед засуджених та осіб, взятих під варту, та заходи щодо запобігання їм в органах та установах Державної пенітенціарної служби України
Authors: Пантелєєв В.Г. - старший психолог відділу соціально-виховної та психологічної роботи з засудженими департаменту кримінально-виконавчої інспекції та соціально-психологічної роботи з засудженими Державної пенітенціарної служби України, підполковник внутрішньої служби
"Journal of Ukrainian psychiatrists Association" (03) 2013
Date: 2013.09.23
Categories: Psychiatry
Sections: Specialist manual
Authors: Віталій Хведчук, начальник відділу організації психологічної роботи управління соціально-виховної та психологічної роботи Державного департаменту України з питань виконання покарань
"News of medicine and pharmacy" Психиатрия (303) 2009 (тематический номер)
Date: 2010.06.21
Authors: В.В. Хведчук, заступник начальника управління соціально-виховної та психологічної роботи із засудженими Державного департаменту України з питань виконання покарань
"News of medicine and pharmacy" Психиатрия (383) 2011 (тематический номер)
Date: 2011.09.05

Back to issue