Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

 

"News of medicine and pharmacy" 1(205) 2007

Back to issue

Протоколи надання медичної допомоги за спеціальністю «Токсикологія»

Продовження. Початок у № 19 (201), 2006 р.

II. Отруєння протиепілептичними засобами — похідними барбітурової кислоти (бензонал)

 

1. Клiнiчнi прояви отруєння:

1.1. Латентний період (інтервал часу від моменту потрапляння отрути в організм людини до виникнення перших клiнiчних симптомів отруєння) триває в середньому 1–1,5 год від моменту вживання препарату.

1.2. Середнього ступеня тяжкості — загальна слабкість, запаморочення, атаксія, тремор, дизартрія, психічні розлади, нудота, зниження зору, ністагм.

1.3. Високого ступеня тяжкості — порушення свідомості аж до коми, мідріаз, клоніко-тонічні судоми, блідість та/або жовтяниця шкірних покривів, можливі геморагічні висипання, затримка сечі.

2. Дiагностичнi критерії:

— токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

— токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);

— порушення функції ЦНС (загальна слабкість, запаморочення, психічні розлади, порушення свідомості, атаксія, тремор, дизартрія, мідріаз, зниження зору, ністагм);

— порушення діяльності печінки та нирок (жовтяниця шкірних покривів, збільшення і хворобливість печінки, геморагiї на шкірі, носові чи маткові кровотечі, затримка сечі, набряки);

— тривалість клінічних симптомів отруєння від декількох годин до 5–7 діб після прийому токсичної дози лікарського препарату.

3. Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— зниження рівня еритроцитів у ЗАК;

— лейкопенія, лімфоцитоз у ЗАК;

— тромбоцитопенія в ЗАК;

— протеїнурія та цилiндрурiя у ЗАС;

— підвищення рівнів АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

— зниження рівня протромбінового індексу в коагулограмі;

— порушення рівня електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

— знижений лужний баланс крові.

4. Лiкування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

4.4. Лiкування постраждалих при отруєнні середнього ступеня тяжкості:

— оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

— коферментнi форми вiтамiнів групи В в/в (у вікових дозах);

— берлiтiон в/в у дозі 15–30 мг/кг маси тіла на добу;

— препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

— лактулоза (у вiковiй дозі);

— при низькому артеріальному тиску — інфузія плазмозамiсних розчинів (рефортан, або реосорбiлакт, або iн.) в дозі 4–8 мл/кг/год, за необхідністю — розчин норадреналіну в дозі 0,5–5,0 мг/кг/хв.

4.5. Лiкування постраждалих при високому ступені тяжкості:

— при глибокій комі — інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

— при глибокій комі — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-електролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гiпералiментацiї (у вікових дозах);

— при низькому артеріальному тиску — інфузія плазмозамiсних розчинів (рефортан, або реосорбiлакт, або iн.) в дозі 4–8 мл/кг/год, за необхідністю — розчин норадреналіну в дозі 0,5–5,0 мг/кг/хв;

— берлiтiон в/в у дозі 15–30 мг/кг маси тіла на добу;

— препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

— лактулоза (у вiковiй дозі);

— глюкокортикоїдна терапія (переважно гідрокортизон) у дозах залежно від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л — 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л — 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л — 15–20 мг/кг на добу;

— при затримці діурезу — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

— інгiбiтори протеолізу;

— методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6. Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

— препарати гепатопротекторної дії;

— відновлювальна терапія.

4.7. Заходи щодо проведення ситуаційної та коригувальної терапії:

— препарати гемостатичної дії;

— підвищення лужного балансу плазми крові.

4.8. Антидотна терапія (не застосовувати при судомній готовності та судомах): бемегрид в/в у дозі 10–500 мг з 10–20 мл 0,9% NaCl. За необхідністю можна повторювати в такій же дозі.

5. Критерiї ефективності: зниження неврологічних порушень, порушень діяльності печінки та нирок, припинення геморагічного синдрому протягом 3–10 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

III. Отруєння протиепілептичними засобами — похідними гідантоїну (дифенін, мезантоїн, фенідантин)

1. Клiнiчнi прояви отруєння:

1.1. Латентний період триває в середньому, 0,5–1 год від моменту вживання препарату.

1.2. Середнього ступеня тяжкості — збудження, запаморочення, підвищення температури тіла, нудота, блювота, атаксія, тремор, гіперплазія ясен, лімфаденопатія.

1.3. Високого ступеня тяжкості — порушення свідомості аж до коми, мідріаз, утруднення дихання, клоніко-тонічні судоми, блідість або жовтяниця шкірних покривів, можливі геморагічні висипання, сверблячка шкіри, затримка сечі.

2. Дiагностичнi критерії:

— токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

— токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);

— порушення функції ШКТ (гіперплазія ясен, нудота, блювота);

— порушення функції ЦНС (загальна слабкість або збудження, запаморочення, психічні розлади, порушення свідомості, атаксія, тремор, мідріаз, гіпертермія, утруднення дихання);

— порушення діяльності печінки та нирок (жовтяниця шкірних покривів, збільшення й хворобливість печінки, геморагiї на шкірі, сверблячка шкіри, затримка сечі, набряки);

— тривалість клінічних симптомів отруєння від декількох годин до 5–7 діб після прийому токсичної дози лікарського препарату.

3. Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— зниження рівня еритроцитів у ЗАК;

— лейкопенія, лімфоцитоз у ЗАК;

— тромбоцитопенія в ЗАК;

— протеїнурія та цилiндрурiя в ЗАС;

— підвищення рівнів АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

— зниження рівня протромбінового індексу в коагулограмі;

— порушення рівня електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

— знижений лужний баланс крові.

4. Лiкування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3):

— препарати гемостатичної дії;

— підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Лікування постраждалих при отруєнні середнього ступеня тяжкості:

— оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

— коферментнi форми вiтамiнів групи В в/в (у вікових дозах);

— інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-електролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гiпералiментацiї (у вікових дозах);

— при низькому артеріальному тиску — інфузія плазмозамiсних розчинів (рефортан, або реосорбiлакт, або iн.) в дозі 4–8 мл/кг/год, за необхідністю — розчин норадреналіну в дозі 0,5–5,0 мг/кг/хв.

4.5. Лікування постраждалих при отруєнні високого ступеня тяжкості:

— при глибокій комі — інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

— при глибокій комі — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-електролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гiпералiментацiї (у вікових дозах);

— при низькому артеріальному тиску — інфузія плазмозамiсних розчинів (рефортан, або реосорбiлакт, або iн.) в дозі 4–8 мл/кг/год, при необхідності — розчин норадреналіну в дозі 0,5–5,0 мг/кг/хв;

— лiпоєва кислота або берлiтiон в/в або в/м у дозі 15–30 мг/кг маси тіла на добу;

— препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

— лактулоза (у вiковiй дозі);

— глюкокортикоїдна терапія (переважно гідрокортизон) у дозах залежно від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л — 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л — 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л — 15–20 мг/кг на добу;

— при затримці діурезу — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

— інгiбiтори протеолізу: контрикал в дозі 1 тис. од./кг на добу;

— методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6. Лікування постраждалих у перiодi виходу:

— препарати гепатопротекторної дії;

— відновлювальна терапія.

5. Критерi ї ефективності: зниження неврологічних порушень, порушень діяльності печінки та нирок, припинення геморагічного синдрому протягом 3–10 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

IV. Отруєння протиепілептичними засобами — похідними бензодіазепіну (карбамазепін (тегретол, фінлепсин), клоназепам)

1. Клiнiчнi прояви отруєння:

1.1. Латентний період триває в середньому 0,5–1 год від моменту вживання препарату.

1.2. Середнього ступеня тяжкості — сонливість, дезорієнтація, збудження, запаморочення, головний біль, гіперрефлексія, порушення зору, дизартрія, сухість у роті (у дітей грудного віку — посилене слиновиділення), нудота, блювота, посилена бронхіальна секреція, тахікардія, артеріальна гіпотензія, іноді гіпертензія, знижений діурез.

1.3. Високого ступеня — галюцинації, атаксія, порушення свідомості, коматозний стан, мідріаз, гіпорефлексія, клоніко-тонічні судоми, гіпотермія, утруднення дихання, набряк легень, зупинка серця, затримка сечі, периферійні набряки.

2. Дiагностичнi критерії:

— токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

— токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);

— порушення функції ШКТ (посилене або знижене слиновиділення, нудота, блювота);

— порушення функції ЦНС (загальна слабкість або збудження, запаморочення, психічні розлади, порушення свідомості, атаксія, мідріаз, клоніко-тонічні судоми, гіпотермія, утруднення дихання);

— порушення функції серцево-судинної системи (тахікардія, артеріальна гіпотензія або гіпертензія, набряк легень, зупинка серця);

— порушення діяльності нирок (затримка сечі, набряки);

— тривалість клінічних симптомів отруєння від декількох годин до 5–7 діб після прийому токсичної дози лікарського препарату.

3. Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— зниження рівня еритроцитів в ЗАК;

— протеїнурія та цилiндрурiя в ЗАС;

— підвищення рівня креатинфосфокінази у БАК;

— підвищений рівень глюкози крові;

— гіпонатріємія в БАК;

— знижений лужний баланс крові — метаболічний ацидоз;

— порушення провідності з розширенням комплексу QRS.

4. Лiкування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3): підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Лiкування постраждалих при отруєнні середньої тяжкості:

— оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

— інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-електролітного складу крові (у вікових дозах);

— коферментнi форми вiтамiнів групи В в/в (у вікових дозах).

4.5. Лiкування постраждалих при отруєнні високого ступеня тяжкості:

— при глибокій комі — інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

— при глибокій комі — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретикiв в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-електролітного складу крові (у вікових дозах);

— при низькому артеріальному тиску — інфузія плазмозамiсних розчинів (рефортан, або реосорбiлакт, або iн.) в дозі 4–8 мл/кг/год, за необхідністю — розчин норадреналіну в дозі 0,5–5,0 мг/кг/хв;

— лактулоза (у вiковiй дозі);

— вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

— методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6. Лiкування постраждалих у перiодi виходу: відновлювальна терапія курсом до 2–3 тижнів.

4.7. Антидотна терапія: призначення Флюмазенілу 0,1–0,2 мг.

5. Критерi ї ефективності: зниження неврологічних порушень, порушень діяльності серцево-судинної системи та нирок протягом 3–10 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

V. Отруєння протиепілептичними засобами — похідними іміду янтарної кислоти (етосуксимід, пуфемід, морфолеп)

1. Клiнiчнi прояви отруєння:

1.1. Латентний період триває в середньому 1–1,5 год від моменту вживання препарату.

1.2. Середнього ступеня тяжкості — загальна слабкість, головний біль, запаморочення, нудота, блювота.

1.3. Високого ступеня тяжкості — порушення свідомості, атаксія, клоніко-тонічні судоми, блідість та/або жовтяниця шкірних покривів, можливі геморагічні висипання, затримка сечі.

2. Дiагностичнi критерії:

— токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

— токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);

— порушення функції ШКТ (нудота, блювота);

— порушення функції ЦНС (загальна слабкість, головний біль, запаморочення, порушення свідомості, атаксія, клоніко-тонічні судоми);

— порушення функції печінки та нирок (блідість або жовтяниця шкірних покривів, можливі геморагічні висипання, затримка сечі);

— тривалість клінічних симптомів отруєння від декількох годин до 3–5 діб після прийому токсичної дози лікарського препарату.

3. Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— зниження рівня еритроцитів в ЗАК;

— лейкопенія, лімфоцитоз в ЗАК;

— тромбоцитопенія в ЗАК;

— протеїнурія та цилiндрурiя в ЗАС;

— підвищення рівнів АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

— зниження рівня протромбінового індексу в коагулограмі;

— порушення рівня електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

— знижений лужний баланс крові.

4. Лiкування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3):

— препарати гемостатичної дії;

— підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Лiкування постраждалих при отруєнні середнього ступеня тяжкості:

— оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

— коферментнi форми вiтамiнів групи В в/в (у вікових дозах);

— інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-електролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гiпералiментацiї (у вікових дозах);

— лiпоєва кислота або берлiтiон в/в або в/м в дозі 15–30 мг/кг маси тіла на добу;

— препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

— лактулоза (у вiковiй дозі);

— вiтамiн Е (у вiковiй дозі).

4.5. Лiкування постраждалих при отруєнні високого ступеня тяжкості:

— при глибокій комі — інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

— при глибокій комі — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-електролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гiпералiментацiї (у вікових дозах);

— при низькому артеріальному тиску — інфузія плазмозамiсних розчинів (рефортан, або реосорбiлакт, або iн.) в дозі 4–8 мл/кг/год, за необхідністю — розчин норадреналіну в дозі 0,5–5,0 мг/кг/хв;

— лiпоєва кислота або берлiтiон в/в або в/м в дозі 15–30 мг/кг маси тіла на добу;

— препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

— лактулоза (у вiковiй дозі);

— глюкокортикоїдна терапія (переважно гідрокортизон) у дозах залежно від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л — 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л — 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л — 15–20 мг/кг на добу;

— вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

— інгiбiтори протеолізу;

— методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6. Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

— препарати гепатопротекторної дії;

— відновлювальна терапія курсом до 1 мiс.

5. Критерiї ефективності: зниження неврологічних порушень, порушень діяльності печінки та нирок протягом 3–10 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, які не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

VI. Отруєння протиепілептичними засобами — похідними вальпроєвої кислоти — депакін (конвулекс)

1. Клiнiчнi прояви отруєння:

1.1. Латентний період триває в середньому 1–1,5 год від моменту вживання препарату.

1.2. Середнього ступеня тяжкості — загальна слабкість, головний біль, запаморочення, біль у шлунку, нудота, блювота.

1.3. Високого ступеня тяжкості — порушення свідомості, атаксія, клоніко-тонічні судоми, блідість та/або жовтяниця шкірних покривів, можливі геморагічні висипання, затримка сечі.

2. Дiагностичнi критерії:

— токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

— токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);

— порушення функції ШКТ (нудота, блювота);

— порушення функції ЦНС (загальна слабкість, головний біль, запаморочення, порушення свідомості, атаксія, клоніко-тонічні судоми);

— порушення функції печінки та нирок (блідість та/або жовтяниця шкірних покривів, можливі геморагічні висипання, затримка сечі);

— тривалість клінічних симптомів отруєння від декількох годин до 3–5 діб після прийому токсичної дози лікарського препарату.

3. Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— зниження рівня еритроцитів у ЗАК;

— лейкопенія, лімфоцитоз у ЗАК;

— тромбоцитопенія в ЗАК;

— протеїнурія та цилiндрурiя в ЗАС;

— підвищення рівня АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

— зниження рівня протромбінового індексу у коагулограмі;

— порушення рівня електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

— знижений лужний баланс крові.

4. Лiкування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3):

— препарати гемостатичної дії: вікасол, дицинон або етамзилат (ін'єкційна форма, у вікових дозах);

— підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Лiкування постраждалих при отруєнні середньої тяжкості:

— оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

— коферментнi форми вiтамiнів групи В в/в (у вікових дозах);

— інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-електролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гiпералiментацiї (у вікових дозах);

— лiпоєва кислота або берлiтiон в/в або в/м в дозі 15–30 мг/кг маси тіла на добу;

— препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

— лактулоза (у вiковiй дозі);

— вiтамiн Е (у вiковiй дозі).

4.5. Лiкування постраждалих при отруєнні високого ступеня тяжкості:

— при глибокій комі — інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

— при глибокій комі — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-електролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гiпералiментацiї (у вікових дозах);

— при низькому артеріальному тиску — інфузія плазмозамiсних розчинів (рефортан, або реосорбiлакт, або iн.) в дозі 4–8 мл/кг/год, при необхідності — розчин норадреналіну в дозі 0,5–5,0 мг/кг/хв;

— лiпоєва кислота або берлiтiон в/в або в/м в дозі 15–30 мг/кг маси тіла на добу;

— препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

— лактулоза (у вiковiй дозі);

— глюкокортикоїдна терапія (переважно гідрокортизон) у дозах залежно від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л — 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л — 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л — 15–20 мг/кг на добу;

— вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

— інгiбiтори протеолізу;

— методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6. Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

— препарати гепатопротекторної дії;

— відновлювальна терапія.

5. Критерiї ефективності: зниження неврологічних порушень, порушень діяльності печінки та нирок протягом 3–10 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Клінічний діагноз: «Отруєння седативними нейролептиками»

Отруєння похідними фенотіазину:

1. Отруєння похідними фенотіазину — седативними нейролептиками.

2. Отруєння антипсихотичними нейролептиками.

3. Отруєння барбітуратами.

4. Отруєння снодійними ліками (ноксирон, метаквалон, бромкарбамід, бензодіазепіни).

 

Класифiкацiя седативних нейролептиків:

Похiднi фенотіазину — аміназин, етаперазин, левомепразин (тизерцин), мажептил (тіопроперазин), мепазин, неулептил, пропазин, трифтазин (стелазин), тіоридазин, тіетилперазин, френолон, фторфеназин.

1. Клiнiчнi прояви отруєння:

1.1. Латентний період триває в середньому до 30–60 хв від моменту вживання препарату.

1.2. Період гастритичних проявів починається від 30–60 хв до 2 год від моменту вживання препарату (набряк слизових оболонок рота, нудота, iнодi блювота).

1.3. Період порушень дiяльностi ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 1–2 год від моменту вживання препарату й триває до 3 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння:

— I стадія (засипання) — сонливість, різка слабкість, запаморочення, сухість у роті, зниження або підвищення сухожильних рефлексів, спазм жувальних м'язів, звужені зіниці, птоз, атаксія.

— II стадія (поверхнева кома) — хворий без свідомості, міоз, млява реакція зіниць на світло, м'язова гіпотонія, збережена больова чутливість, тризм жувальних м'язів, знижені або відсутні сухожильні рефлекси, гіпотермія, тахікардія, зниження артеріального тиску.

— III стадія (глибока кома) — мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кашльовий і глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпо- або гiпертермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадикардія, низький артеріальний тиск, можливі судоми.

— IV стадія (пробудження) — відновлюються подих і серцева діяльність, психомоторне збудження, емоційна лабільність, можливі явища паркінсонізму.

1.4. Період порушень дiяльностi печінки (токсичний гепатит) починається з 3–5 доби й триває до декількох тижнів (жовтяниця кожних покривів, затримка сечі).

1.5. Період виходу починається з 1–2 тижнів від моменту вживання препарату й триває до кількох мiс.

2. Дiагностичнi критерії:

— токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

— токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);

— тривалість латентного періоду становить не менше 30 хвилин;

— порушення функції шлунка;

— тривалість гастритичного періоду становить від 30–60 хвилин до 2 годин в середньому;

— порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

— I стадія (засипання);

— II стадія (поверхнева кома);

— III стадія (глибока кома);

— IV стадія (пробудження);

— тривалість періоду токсичної енцефалопатії становить від 1–2 годин від моменту вживання препарату до 3 діб;

— порушення функції печінки (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

— послiдовнiсть виникнення клiнiчних симптомів i синдромів захворювання (латентний період, гастритичний синдром, період токсичної енцефалопатії, токсичного гепатиту);

— можливі зміни на ЕКГ — подовження QT, зміни зубця T, аритмія.

3. Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— лейкопенія, агранулоцитоз в ЗАК;

— еритроцитурiя та протеїнурія в ЗАС;

— підвищення рівня АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

— підвищення рівня глюкози в аналiзi крові;

— порушення рівня електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

— знижений лужний баланс крові;

— зміна кольору сечі при реакції з концентрованою сірчаною кислотою й розчином хлориду окисного заліза.

4. Лiкування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3): підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Лікування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

— оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

— при глибокій комі — інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

— розчин аскорбінової кислоти 5% в дозі 50–100 мг/кг маси в/в на добу;

— при глибокій комі — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— при судомах: барбітурати (гексенал, тiопентал натрію та iн.) 1% розчин в дозі 5–10 мг/кг маси в/в;

— коферментнi форми вiтамiнів групи В в/в (у вікових дозах);

— при низькому артеріальному тиску — інфузія плазмозамiсних розчинів (рефортан, або реосорбiлакт, або iн.) в дозі 4–8 мл/кг/год, за необхідністю — розчин норадреналіну в дозі 0,5–5,0 мг/кг/хв;

— методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез.

4.5. Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту:

— інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-електролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гiпералiментацiї (у вікових дозах);

— лiпоєва кислота або берлiтiон в/в або в/м в дозі 15–30 мг/кг маси тіла на добу;

— препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

— лактулоза (у вiковiй дозі);

— глюкокортикоїдна терапія (переважно гідрокортизон) у дозах залежно від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л — 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л — 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л — 15–20 мг/кг на добу;

— при затримці діурезу — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

— інгiбiтори протеолізу.

4.6. Лікування постраждалих у перiодi виходу:

— препарати гепатопротекторної дії;

— відновлювальна терапія курсом до 1 мiс.

5. Критерiї ефективності: припинення неврологічних порушень протягом 3–10 днів лікування, відсутність проявів ураження печінки.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Клінічний діагноз: «Отруєння антипсихотичними нейролептиками»

 

Класифiкацiя антипсихотичних нейролептиків:

1) похідні тiоксантену — хлорпротиксен (труксал);

2) похідні бутирофенону й дифенiлбутилпiперидину — дроперидол, галоперидол, трифлуперидол (триседил), меторин, пiмозид, пенфлюридол;

3) похідні iндолу — карбiдин.

Отруєння антипсихотичними нейролептиками — похідними тіоксантену (хлорпротиксен)

1. Клiнiчнi прояви отруєння:

1.1. Латентний період триває в середньому до 30–60 хвилин від моменту вживання препарату.

1.2. Період гастритичних проявів починається від 30–60 хвилин до 2 годин від моменту вживання препарату (набряк слизових оболонок рота, нудота, iнодi блювота).

1.3. Період порушень дiяльностi ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 1–2 години від моменту вживання препарату й триває до 3 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння:

— I стадія (засипання) — сонливість, різка слабкість, запаморочення, сухість у роті, зниження або підвищення сухожильних рефлексів, спазм жувальних м'язів, звужені зіниці, птоз, атаксія.

— II стадія (поверхнева кома) — хворий без свідомості, міоз, млява реакція зіниць на світло, м'язова гіпотонія, збережена больова чутливість, тризм жувальних м'язів, знижені або відсутні сухожильні рефлекси, гіпотермія, тахікардія, зниження артеріального тиску;

— III стадія (глибока кома) — мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кашльовий і глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпо- або гiпертермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадикардiя, низький артеріальний тиск, можливі судоми;

— IV стадія (пробудження) — відновлюються подих і серцева діяльність, психомоторне збудження, емоційна лабільність.

1.4. Період порушень дiяльностi печінки (токсичний гепатит) починається з 3–5 доби й триває до декількох тижнів (жовтяниця кожних покривів, затримка сечі).

1.5. Період виходу починається з 1–2 тижнів від моменту вживання препарату й триває до кількох мiс.

2. Дiагностичнi критерії:

— токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

— токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);

— тривалість латентного періоду становить не менше 30 хвилин;

— порушення функцiї шлунка;

— тривалість гастритичного періоду становить від 30–60 хвилин до 2 годин в середньому;

— порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

— I стадія (засипання);

— II стадія (поверхнева кома);

— III стадія (глибока кома);

— IV стадія (пробудження);

— тривалість періоду токсичної енцефалопатії становить від 1–2 годин від моменту вживання препарату до 3 діб;

— порушення функції печінки (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

— послiдовнiсть виникнення клiнiчних симптомів i синдромів захворювання (латентний період, гастритичний синдром, період токсичної енцефалопатії, токсичного гепатиту);

— можливі зміни на ЕКГ — подовження QT, зміни зубця T, аритмія.

3. Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— лейкопенія в ЗАК;

— еритроцитурiя та протеїнурія в ЗАС;

— підвищення рівнів АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

— підвищення рівня глюкози в аналiзi крові;

— порушення рівня електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

— знижений лужний баланс крові.

4. Лiкування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3): підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

— оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

— при глибокій комі — інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

— розчин аскорбінової кислоти 5% в дозі 50–100 мг/кг маси в/в на добу;

— при глибокій комі — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— при судомах: барбітурати (гексенал, тiопентал натрiю та iн.) 1% розчин в дозі 5–10 мг/кг маси в/в;

— коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

— при низькому артеріальному тиску — інфузія плазмозамiсних розчинів (рефортан, або реосорбiлакт, або iн.) в дозі 4–8 мл/кг/год, за необхідністю — розчин норадреналіну в дозі 0,5–5,0 мг/кг/хв;

— методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез.

4.5. Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту:

— інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-електролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гiпералiментацiї (у вікових дозах);

— лiпоєва кислота або берлiтiон в/в або в/м в дозі 15–30 мг/кг маси тіла на добу;

— препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

— лактулоза (у вiковiй дозі);

— глюкокортикоїдна терапія (переважно гідрокортизон) у дозах залежно від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л — 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л — 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л — 15–20 мг/кг на добу;

— при затримці діурезу — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

— інгiбiтори протеолізу.

4.6. Лiкування постраждалих у перiодi виходу :

— препарати гепатопротекторної дії;

— відновлювальна терапія.

5. Критерiї ефективності: припинення неврологічних порушень протягом 3–10 днів лікування, відсутність проявів ураження печінки.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та тяжкого ступенів тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Отруєння антипсихотичними нейролептиками — похідними бутирофенону й дифенiлбутилпiперидину (дроперидол, галоперидол, трифлуперидол (триседил), меторин, пiмозид, пенфлюридол та ін.)

1. Клiнiчнi прояви отруєння:

1.1. Латентний період триває в середньому до 30–60 хв від моменту вживання препарату.

1.2. Період гастритичних проявів починається вiд 30–60 хв до 2 год від моменту вживання препарату (набряк слизових оболонок рота, нудота, iнодi блювота).

1.3. Період порушень дiяльностi ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 1–2 год від моменту вживання препарату й триває до 3 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння:

— I стадія (засипання) — збудження або сонливість, різка слабкість, запаморочення, сухість в роті, зниження або підвищення сухожильних рефлексів, спазм жувальних м'язів, звужені зіниці, птоз, атаксія або акатизія;

— II стадія (поверхнева кома) — хворий без свідомості, міоз, млява реакція зіниць на світло, м'язова гіпотонія, збережена больова чутливість, тризм жувальних м'язів, знижені або відсутні сухожильні рефлекси, гіпотермія, тахікардія, зниження артеріального тиску;

— III стадія (глибока кома) — мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кашльовий і глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпо- або гiпертермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадикардiя, низький артеріальний тиск, можливі судоми;

— IV стадія (пробудження) — відновлюються подих і серцева діяльність, психомоторне збудження, емоційна лабільність.

1.4. Період порушень дiяльностi печінки (токсичний гепатит) починається з 3–5 доби й триває до декількох тижнів (жовтяниця кожних покривів, затримка сечі).

1.5. Період виходу починається з 1–2 тижнів від моменту вживання препарату й триває до кількох мiс.

2. Дiагностичнi критерії:

— токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

— токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);

— тривалість латентного періоду становить не менше 30 хвилин;

— порушення функцiї шлунка;

— тривалість гастритичного періоду становить від 30–60 хвилин до 2 годин в середньому;

— порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

— I стадія (засипання);

— II стадія (поверхнева кома);

— III стадія (глибока кома);

— IV стадія (пробудження);

— тривалість періоду токсичної енцефалопатії становить від 1–2 годиня від моменту вживання препарату до 3 діб;

— порушення функції печінки (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

— послiдовнiсть виникнення клiнiчних симптомів i синдромів захворювання (латентний період, гастритичний синдром, період токсичної енцефалопатії, токсичного гепатиту).

3. Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— лейкопенія в ЗАК;

— еритроцитурiя та протеїнурія в ЗАС;

— підвищення рівня АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

— підвищення рівня глюкози в аналiзi крові;

— порушення рівня електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

— знижений лужний баланс крові.

4. Лiкування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3): підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

— оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

— при глибокій комі — інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

— розчин аскорбінової кислоти 5% в дозі 50–100 мг/кг маси в/в на добу;

— при глибокій комі — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— при судомах: барбітурати (гексенал, тiопентал натрiю та iн.) 1% розчин в дозі 5–10 мг/кг маси в/в;

— коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

— при низькому артеріальному тиску — інфузія плазмозамiсних розчинів (рефортан, або реосорбiлакт, або iн.) в дозі 4–8 мл/кг/год, при необхідності — розчин норадреналіну в дозі 0,5–5,0 мг/кг/хв;

— методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез.

4.5. Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту:

— інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-електролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гiпералiментацiї (у вікових дозах);

— лiпоєва кислота або берлiтiон в/в або в/м в дозі 15–30 мг/кг маси тіла на добу;

— препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

— лактулоза (у вiковiй дозі);

— глюкокортикоїдна терапія (переважно гідрокортизон) у дозах залежно від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л — 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л — 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л — 15–20 мг/кг на добу;

— при затримці діурезу — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

— інгiбiтори протеолізу.

4.6. Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

— препарати гепатопротекторної дії;

— відновлювальна терапія курсом до 1 мiсяця.

5. Критерiї ефективності: припинення неврологічних порушень протягом 3–10 днів лікування, відсутність проявів ураження печінки.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Отруєння антипсихотичними нейролептиками — похідними iндолу (карбідин)

1. Клiнiчнi прояви отруєння:

1.1. Латентний період триває в середньому до 30–60 хвилин від моменту вживання препарату.

1.2. Період гастритичних проявів починається від 30–60 хвилин до 2 годин від моменту вживання препарату (набряк слизових оболонок рота, нудота, iнодi блювота).

1.3. Період порушень дiяльностi ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 1–2 години від моменту вживання препарату й триває до 3 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння:

— I стадія (засипання) — збудження або сонливість, різка слабкість, запаморочення, сухість в роті, зниження або підвищення сухожильних рефлексів, спазм жувальних м'язів, звужені зіниці, птоз, атаксія або акатизія;

— II стадія (поверхнева кома) — хворий без свідомості, міоз, млява реакція зіниць на світло, м'язова гіпотонія, збережена больова чутливість, тризм жувальних м'язів, знижені або відсутні сухожильні рефлекси, гіпотермія, тахікардія, зниження артеріального тиску;

— III стадія (глибока кома) — мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кашльовий і глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпо- або гiпертермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадикардiя, низький артеріальний тиск, можливі судоми.

— IV стадія (пробудження) — відновлюється подих і серцева діяльність, психомоторне збудження, емоційна лабільність.

1.4. Період порушень дiяльностi печінки (токсичний гепатит) починається з 3–5 доби і триває до декількох тижнів (жовтяниця кожних покривів, затримка сечі).

1.5. Період виходу починається з 1–2 тижня від моменту вживання препарату й триває до кількох мiсяців.

2. Дiагностичнi критерії:

— токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

— токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);

— тривалість латентного періоду становить не менше 30 хвилин;

— порушення функції шлунка;

— тривалість гастритичного періоду становить від 30–60 хвилин до 2 годин в середньому;

— порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

— I стадія (засипання);

— II стадія (поверхнева кома);

— III стадія (глибока кома);

— IV стадія (пробудження);

— тривалість періоду токсичної енцефалопатії становить від 1–2 годин від моменту вживання препарату до 3 діб;

— порушення функції печінки (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

— послiдовнiсть виникнення клiнiчних симптомів i синдромів захворювання (латентний період, гастритичний синдром, період токсичної енцефалопатії, токсичного гепатиту).

3. Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— лейкопенія в ЗАК;

— еритроцитурiя та протеїнурія в ЗАС;

— підвищення рівня АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

— підвищення рівня глюкози в аналiзi крові;

— порушення рівня електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

— знижений лужний баланс крові.

4. Лiкування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3): підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

— оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

— при глибокій комі — інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

— розчин аскорбінової кислоти 5% в дозі 50–100 мг/кг маси в/в на добу;

— при глибокій комі — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— при судомах: барбітурати (гексенал, тiопентал натрiю та iн.) 1% розчин в дозі 5–10 мг/кг маси в/в;

— коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

— при низькому артеріальному тиску — інфузія плазмозамiсних розчинів (рефортан, або реосорбiлакт, або iн.) в дозі 4–8 мл/кг/год, при необхідності — розчин норадреналіну в дозі 0,5–5,0 мг/кг/хв;

— методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез.

4.5. Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту:

— інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-електролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гiпералiментацiї (у вікових дозах);

— лiпоєва кислота або берлiтiон в/в або в/м в дозі 15–30 мг/кг маси тіла на добу;

— препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

— лактулоза (у вiковiй дозі);

— глюкокортикоїдна терапія (переважно гідрокортизон) у дозах залежно від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л — 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л — 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л — 15–20 мг/кг на добу;

— при затримці діурезу — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

— інгiбiтори протеолізу: контрикал в дозі 1 тис. од./кг на добу.

4.6. Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

— препарати гепатопротекторної дії;

— відновлювальна терапія.

5. Критерiї ефективності: припинення неврологічних порушень протягом 3–10 днів лікування, відсутність проявів ураження печінки.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Клінічний діагноз: «Отруєння барбітуратами»

 

Класифiкацiя барбітуратів за тривалістю часу дії:

1. Барбітурати середньої тривалості дії — барбаміл, гексобарбітал, етамінал натрію (нембутал), циклобарбітал.

2. Барбітурати тривалої дії — барбітал (веронал), барбітал натрію (мединал), фенобарбітал (люмінал).

Отруєння барбітуратами середньої тривалості дії (барбаміл, гексобарбітал, етамінал натрію (нембутал), циклобарбітал)

 

1. Клiнiчнi прояви отруєння:

1.1. Латентний період триває в середньому до 10–30 хвилин від моменту вживання препарату.

1.2. Період порушень дiяльностi ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 30 хвилин від моменту вживання препарату й триває до 3–5 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння:

— I стадія (засипання) — сонливість, різка слабкість, запаморочення, зниження реакції на зовнішні подразники, помірно звужені зіниці, задовільна фотореакція, рефлекторна активність збережена, атаксія;

— II стадія (поверхнева кома) — хворий без свідомості, утруднене ковтання, знижений кашльовий рефлекс, западання язика до задньої стінки глотки, міоз, млява реакція зіниць на світло, м'язова гіпотонія, збережена больова чутливість, знижені або відсутні сухожильні рефлекси, гіпертермія до 38–39 градусів, тахікардія, зниження артеріального тиску, брадипное;

— III стадія (глибока кома) — мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кашльовий и глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпотермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадікардiя, низький артеріальний тиск, можливі набряк легень і судоми;

— IV стадія (пробудження) — відновлюється подих і серцева діяльність, психомоторне збудження, емоційна лабільність, плаксивість, порушення сну.

1.3. Період порушень дiяльностi печінки (токсичний гепатит) розвивається вкрай рідко і починається з 2–3 доби, триває до декількох тижнів (жовтяниця кожних покривів, затримка сечі).

1.4. Період виходу починається з 1–2 тижня від моменту вживання препарату й триває до кількох мiсяців.

2. Дiагностичнi критерії:

— токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

— токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);

— тривалість латентного періоду становить не менше 30 хвилин;

— порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

— I стадія (засипання);

— II стадія (поверхнева кома);

— III стадія (глибока кома);

— IV стадія (пробудження);

— тривалість періоду токсичної енцефалопатії становить від 30 хвилин від моменту вживання препарату до 3–5 діб;

— порушення функції печінки (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

— послiдовнiсть виникнення клiнiчних симптомів i синдромів захворювання (латентний період, період токсичної енцефалопатії, токсичного гепатиту);

— можливі зміни на ЕКГ — подовження QT, негативний зубець T;

— зміни на ЕЕГ — безладна біоелектрична активність на тлі повільних низьковольтних хвиль;

3. Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— лейкопенія в ЗАК;

— підвищення рівнів АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

— порушення рівня електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

— знижений лужний баланс крові;

— визначення концентрації барбітуратів у крові.

4. Лiкування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3): підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія (не застосовувати при судомній готовності та судомах): бемегрид в/в у дозі 10–500 мг з 10–20 мл 0,9% NaCl. За необхідністю можна повторювати в такій самій дозі.

4.5. Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

— оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

— при глибокій комі — інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

— при глибокій комі — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

— при низькому артеріальному тиску — інфузія плазмозамiсних розчинів (рефортан, або реосорбiлакт, або iн.) в дозі 4–8 мл/кг/год, при необхідності — розчин норадреналіну в дозі 0,5–5,0 мг/кг/хв;

— методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6. Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту:

— інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-електролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гiпералiментацiї (у вікових дозах);

— лiпоєва кислота або берлiтiон в/в або в/м в дозі 15–30 мг/кг маси тіла на добу;

— препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

— лактулоза (у вiковiй дозі);

— глюкокортикоїдна терапія (переважно гідрокортизон) у дозах залежно від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л — 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л — 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л — 15–20 мг/кг на добу;

— при затримці діурезу — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

— інгiбiтори протеолізу.

4.7. Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

— препарати гепатопротекторної дії;

— відновлювальна терапія.

5. Критерiї ефективності: припинення неврологічних порушень протягом 3–10 днів лікування, відсутність проявів ураження печінки.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Отруєння барбітуратами тривалої дії (барбітал (веронал), барбітал натрію (мединал), фенобарбітал (люмінал))

1. Клiнiчнi прояви отруєння:

1.1. Латентний період триває в середньому 1–1,5 години від моменту вживання препарату.

1.2. Період порушень дiяльностi ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 1–1,5 години від моменту вживання препарату й триває до 5–7 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння:

— I стадія (засипання) — сонливість, різка слабкість, запаморочення, зниження реакції на зовнішні подразники, помірно звужені зіниці, задовільна фотореакція, рефлекторна активність збережена, атаксія;

— II стадія (поверхнева кома) — хворий без свідомості, утруднене ковтання, знижений кашльовий рефлекс, западання язика до задньої стінки глотки, міоз, млява реакція зіниць на світло, м'язова гіпотонія, збережена больова чутливість, знижені або відсутні сухожильні рефлекси, гіпертермія до 38–39 градусів, тахікардія, зниження артеріального тиску, брадипное;

— III стадія (глибока кома) — мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кашльовий і глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпотермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадикардiя, низький артеріальний тиск, можливі набряк легень і судоми;

— IV стадія (пробудження) — відновлюються подих і серцева діяльність, психомоторне збудження, емоційна лабільність, плаксивість, порушення сну.

1.3. Період порушень дiяльностi печінки (токсичний гепатит) розвивається вкрай рідко й починається з 3–5 доби, триває до декількох тижнів (жовтяниця кожних покривів, затримка сечі).

1.4. Період виходу починається з 1–2 тижня від моменту вживання препарату й триває до кількох мiсяців.

2. Дiагностичнi критерії:

— токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

— токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);

— тривалість латентного періоду становить не менше 1 години;

— порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

— I стадія (засипання);

— II стадія (поверхнева кома);

— III стадія (глибока кома);

— IV стадія (пробудження);

— період токсичної енцефалопатії триває від 1–1,5 години від моменту вживання препарату до 5–7 діб;

— порушення функції печінки (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

— послiдовнiсть виникнення клiнiчних симптомів i синдромів захворювання (латентний період, період токсичної енцефалопатії, токсичного гепатиту);

— можливі зміни на ЕКГ — подовження QT, негативний зубець T;

— зміни на ЕЕГ — безладна біоелектрична активність на тлі повільних низьковольтних хвиль.

3. Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— лейкопенія в ЗАК;

— підвищення рівня АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

— порушення рівня електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

— знижений лужний баланс крові;

— визначення концентрації барбітуратів у крові.

4. Лiкування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3): підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія (не застосовувати при судомній готовності та судомах): бемегрид в/в у дозі 10–500 мг з 10–20 мл 0,9% NaCl. За необхідністю можна повторювати в такій самій дозі.

4.5. Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

— оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

— при глибокій комі — інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

— при глибокій комі — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

— при низькому артеріальному тиску — інфузія плазмозамiсних розчинів (рефортан, або реосорбiлакт, або iн.) в дозі 4–8 мл/кг/год, за необхідністю — розчин норадреналіну в дозі 0,5–5,0 мг/кг/хв;

— методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6. Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту:

— інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-електролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гiпералiментацiї (у вікових дозах);

— лiпоєва кислота або берлiтiон в/в або в/м в дозі 15–30 мг/кг маси тіла на добу;

— препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

— лактулоза (у вiковiй дозі);

— глюкокортикоїдна терапія (переважно гідрокортизон) у дозах залежно від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л — 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л — 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л — 15–20 мг/кг на добу;

— при затримці діурезу — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

— інгiбiтори протеолізу.

4.7. Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

— препарати гепатопротекторної дії;

— відновлювальна терапія.

5. Критерiї ефективності: припинення неврологічних порушень протягом 3–10 днів лікування, відсутність проявів ураження печінки.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Клiнiчний діагноз: «Отруєння снодійними ліками»

 

Класифiкацiя снодійних препаратів:

1. Снодійні препарати — похідні бензодіазепіну: нітразепам (еуноктин, неозепам), метиквалон, седуксен, сибазон та ін.

2. Снодійні препарати аліфатичного ряду — бромізовал (бромурал), хлоробутанолгідрат, хлоралгідрат та ін.

Отруєння снодійними препаратами — похідними бензодіазепіну (нітразепам, ноксирон, метиквалон, Седуксен, сибазон, реланіум та ін.)

 

1. Клiнiчнi прояви отруєння:

1.1. Латентний період триває в середньому до 1 години від моменту вживання препарату.

1.2. Період гастритичних проявів починається від 1 до 3 годин від моменту вживання препарату (сухість в роті, нудота, iнодi блювота).

1.3. Період порушень дiяльностi ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 2–3 години від моменту вживання препарату й триває до 3–5 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння:

— I стадія (засипання) — сонливість, різка слабкість, запаморочення, зниження реакції на зовнішні подразники, іноді галюцинації, помірно розширені зіниці, задовільна фотореакція, рефлекторна активність збережена, атаксія;

— II стадія (поверхнева кома) — хворий без свідомості, утруднене ковтання, знижений кашльовий рефлекс, западання язика до задньої стінки глотки, очні яблука фіксовані по центру, можливий легкий ністагм, помірний мідріаз, млява реакція зіниць на світло, м'язова гіпотонія, збережена больова чутливість, знижені або відсутні сухожильні рефлекси, гіпотермія, тахікардія, зниження артеріального тиску, брадипное;

— III стадія (глибока кома) — мідріаз, можлива анізокорія, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кашльовий и глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпотермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадикардiя, низький артеріальний тиск, можливі набряк легень і судоми;

— IV стадія (пробудження) — відновлюються подих і серцева діяльність, емоційна лабільність.

1.4. Період порушень дiяльностi печінки (токсичний гепатит) та нирок (токсичний нефрит) розвивається рідко й починається з 2–3 доби, триває до декількох тижнів (жовтяниця кожних покривів, затримка сечі).

1.5. Період виходу починається з 1–2 тижня від моменту вживання препарату i триває до кількох мiсяців.

2. Дiагностичнi критерії:

— токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

— токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);

— тривалість латентного періоду становить не менше 1 години;

— період гастритичних проявів починається від 1 до 3 годин від моменту вживання препарату (сухість в роті, нудота, iнодi блювота);

— порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

— I стадія (засипання),

— II стадія (поверхнева кома),

— III стадія (глибока кома);

— IV стадія (пробудження);

— період токсичної енцефалопатії триває від 2–3 годин від моменту вживання препарату до 3–5 діб;

— порушення функції печінки та нирок (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

— послiдовнiсть виникнення клiнiчних симптомів i синдромів захворювання (латентний період, гастритичний період, період токсичної енцефалопатії, токсичного гепатиту та токсичного нефриту);

— зміни на ЕЕГ — безладна біоелектрична активність на тлі повільних низьковольтних хвиль;

— характерні циклічні зміни глибини коми та унілатеральні нефрологічні порушення.

3. Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— лейкопенія в ЗАК;

— підвищення рівня АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

— порушення рівня електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

— знижений лужний баланс крові.

4. Лiкування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3): підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія : флюмазеніл або анексат в/в у дозі 100–300 мкг з 5–10 мл 0,9% NaCl в/в одноразово. Дозу можна повторювати, але не перевищувати 1–2 мг.

4.5. Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

— оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

— при глибокій комі — інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

— при глибокій комі — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

— при низькому артеріальному тиску — інфузія плазмозамiсних розчинів (рефортан, або реосорбiлакт, або iн.) в дозі 4–8 мл/кг/год, за необхідністю — розчин норадреналіну в дозі 0,5–5,0 мг/кг/хв;

— методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6. Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту та токсичного нефриту:

— інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-електролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гiпералiментацiї (у вікових дозах);

— лiпоєва кислота або берлiтiон в/в або в/м в дозі 15–30 мг/кг маси тіла на добу;

— препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

— лактулоза (у вiковiй дозі);

— глюкокортикоїдна терапія (переважно гідрокортизон) у дозах залежно від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л — 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л — 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л — 15–20 мг/кг на добу;

— при затримці діурезу — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

— інгiбiтори протеолізу.

4.7. Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

— препарати гепатопротекторної дії;

— відновлювальна терапія.

5. Критерiї ефективності: припинення неврологічних порушень протягом 3–10 днів лікування, відсутність проявів ураження печінки та нирок.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Отруєння снодійними препаратами аліфатичного ряду (бромізовал (бромурал), хлоробутанолгідрат, хлоралгідрат та ін.)

1. Клiнiчнi прояви отруєння:

1.1. Латентний період триває в середньому до 30–60 хвилин від моменту вживання препарату.

1.2. Період гастритичних проявів починається від 30 хвилин до 1–1,5 години від моменту вживання препарату (слинотеча, нудота, блювота).

1.3. Період порушень дiяльностi ЦНС (токсична енцефалопатія) починається через 1–2 години від моменту вживання препарату й триває до 3–5 діб. Спостерігається послідовна зміна клінічних стадій отруєння:

— I стадія (засипання або збудження) — сонливість або психомоторне збудження, різка слабкість, запаморочення, зниження реакції на зовнішні подразники, помірно звужені зіниці, задовільна фотореакція, рефлекторна активність збережена, атаксія;

— II стадія (поверхнева кома) — хворий без свідомості, утруднене ковтання, знижений кашльовий рефлекс, западання язика до задньої стінки глотки, помірний мідріаз, млява реакція зіниць на світло, м'язова гіпотонія, збережена больова чутливість, знижені або відсутні сухожильні рефлекси, гіпотермія, тахікардія, зниження артеріального тиску, брадипное;

— III стадія (глибока кома) — мідріаз, відсутність реакції зіниць на світло, вiдсутнi корнеальний, кашльовий и глотковий рефлекси, гіпотонія або атонія, відсутня больова чутливість, гiпотермiя, поверхневе аритмічне дихання або апное, тахікардія або брадикардiя, низький артеріальний тиск, можливі набряк легень і судоми;

— IV стадія (пробудження) — відновлюється подих і серцева діяльність, емоційна лабільність.

1.4. Період порушень дiяльностi печінки (токсичний гепатит) та нирок (токсичний нефрит) розвивається рідко й починається з 2–3 доби, триває до декількох тижнів (жовтяниця кожних покривів, затримка сечі).

1.5. Період виходу починається з 1–2 тижня від моменту вживання препарату й триває до кількох мiсяців.

2. Дiагностичнi критерії:

— токсикологічна ситуація (контакт потерпілого з медикаментозними засобами);

— токсикологічний анамнез (зловживання медикаментозними препаратами або попередні випадки лікарських отруєнь);

— тривалість латентного періоду становить не менше 30 хвилин;

— період гастритичних проявів починається від 30 хвилин до 1–1,5 години від моменту вживання препарату (сухість в роті, нудота, iнодi блювота);

— порушення функції ЦНС та ВНС з послідовними змінами клінічних стадій отруєння:

— I стадія (засипання або збудження);

— II стадія (поверхнева кома);

— III стадія (глибока кома);

— IV стадія (пробудження);

— тривалість періоду токсичної енцефалопатії становить від 1–2 годин від моменту вживання препарату до 3–5 діб;

— порушення функції печінки та нирок (жовтяниця, зниження діурезу) у перiодi розгорнутих проявів отруєння;

— послiдовнiсть виникнення клiнiчних симптомів i синдромів захворювання (латентний період, гастритичний період, період токсичної енцефалопатії, токсичного гепатиту та токсичного нефриту);

— зміни на ЕЕГ — безладна біоелектрична активність на тлі повільних низьковольтних хвиль.

3. Можливi лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— лейкопенія в ЗАК;

— підвищення рівня АЛТ, АСТ, бiлiрубiну, лужних фосфатаз у БАК;

— порушення рівня електролiтiв (K, Na, Ca, Cl) у БАК;

— знижений лужний баланс крові.

4. Лiкування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3): підвищення лужного балансу плазми крові.

4.4. Антидотна терапія: флюмазеніл в дозі 0,3–1,0 мг в/в одноразово.

4.5. Лiкування постраждалих у перiодi токсичної енцефалопатії:

— оксигенотерапія з подачею 100% кисню;

— при глибокій комі — інтубація трахеї та проведення ШВЛ;

— при глибокій комі — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— коферментнi форми вiтамiнiв групи В в/в (у вікових дозах);

— при низькому артеріальному тиску — інфузія плазмозамiсних розчинів (рефортан, або реосорбiлакт, або iн.) в дозі 4–8 мл/кг/год, за необхідністю — розчин норадреналіну в дозі 0,5–5,0 мг/кг/хв;

— методи еферентної терапії: гемосорбція, обмінний плазмаферез, діалізне лікування за показаннями.

4.6. Лiкування постраждалих у перiодi токсичного гепатиту, токсичного нефриту:

— інфузійна терапія з метою корекції порушень водно-електролітного складу крові та парентерального харчування за схемою гiпералiментацiї (у вікових дозах);

— лiпоєва кислота або берлiтiон в/в або в/м в дозі 15–30 мг/кг маси тіла на добу;

— препарати гепатопротекторної дії (у вiковiй дозі);

— лактулоза (у вiковiй дозі);

— глюкокортикоїдна терапія (переважно гідрокортизон) у дозах залежно від ступеня тяжкості перебігу печінкової недостатності: за рівнем АЛТ в крові менше 2 ммоль/л — 5 мг/кг на добу; від 2 до 10 ммоль/л — 10 мг/кг на добу; більше 10 ммоль/л — 15–20 мг/кг на добу;

— при затримці діурезу — обмеження об'єму інфузійної терапії, призначення салуретиків в/в або в/м у дозах 2–5 мг/кг маси тіла;

— вiтамiн Е (у вiковiй дозі);

— інгiбiтори протеолізу.

4.7. Лiкування постраждалих у перiодi виходу:

— препарати гепатопротекторної дії;

— відновлювальна терапія.

5. Критерiї ефективності: припинення неврологічних порушень протягом 3–10 днів лікування, відсутність проявів ураження печінки та нирок.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості) :

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Директор Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню Р.О. Моїсеєнко


Затверджено наказом МОЗ України від 03.07.2006 № 435

ПРОТОКОЛ надання медичної допомоги хворим на гостре отруєння

Код МКХ-10: Т51 «Токсична дія алкоголю»

 

Клінічний діагноз: «Отруєння етанолом»

Код МКХ-10: Т51.0 «Отруєння етанолом»

Класифікація отруєнь етанолом за ступенем тяжкості:

1. Легкого ступеня — концентрація етанолу в крові від 1 до 1,5 %.

2. Середнього ступеня — концентрація етанолу в крові від 1,5 до 3 %.

3. Тяжкого ступеня — концентрація етанолу в крові від 3 до 5 %.

4. Алкогольна кома — концентрація етанолу в крові від 5 % та більше.

Летальна доза 96% етанолу коливається в межах від 4 до 12 г/кг маси тіла. Концентрація етанолу в крові більш за 6 % є смертельною.

 

1. Клінічні стадії захворювання:

1.1. Токсикогенна:

— період резорбції (інтервал часу від моменту потрапляння етанолу в організм людини до досягнення його максимальної концентрації в крові) триває в середньому близько 1,5 год;

— період елімінації.

1.2. Соматогенна.

2. Діагностичні критерії:

— коматозний стан (кома поверхнева або глибока, ускладнена або неускладнена);

— наявність специфічного запаху з рота постраждалого або дані, що свідчать про вживання алкоголю;

— порушення функцій зовнішнього дихання;

— порушення функцій серцево-судинної діяльності.

3. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

— підвищення рівня гематокриту в ЗАК;

— помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

— порушення рівня електролітів у БАК;

— підвищення рівня α-амілази крові в БАК;

— порушення КЛС (метаболічний ацидоз);

— зниження рівня глюкози крові (гіпоглікемія);

— наявність етанолу в крові та сечі постраждалого.

4. Лікування:

4.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

4.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

4.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

5. Критерії ефективності: стабілізація життєво важливих функцій організму, відновлення свідомості, зниження рівня клінічних проявів інтоксикаційного синдрому протягом 1–6 діб лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Клінічний діагноз: «Отруєння метанолом»

Код МКХ-10: Т51.1 «Отруєння метанолом».

Летальна доза метанолу при пероральному прийомі становить 30–100 мл.

Смертельна концентрація в крові — 0,4–1 г/л.

Високотоксичними є продукти біотрансформації метанолу — формальдегід та мурашина кислота.

1. Діагностичні критерії:

Анамнестичні дані:

— дані анамнезу, що свідчать про можливість вживання постраждалим метанолу;

— порушення функцій шлунково-кишкового тракту або неврологічні порушення (нудота, блювота, діарея, біль в животі або запаморочення, втрата свідомості) та інші прояви зростання інтоксикаційного синдрому тривають протягом 2 діб після вживання метанолу;

— порушення зору та біль в очах (окулотоксична дія — може виникати як через 1 годину, так і на 2 добу після отруєння);

— однотипність виникнення скарг (нудота, блювота, діарея, біль в животі або запаморочення, порушення зору, загальна слабкість, порушення свідомості) в інших людей, що вживали алкогольний напій водночас з постраждалим впродовж перших 2–4 годин після контакту з метанолом.

1. Клінічна діагностика:

— гіпотермія або блідість шкіри;

— розлади зору (диплопія, мідріаз, сліпота);

— порушення функції ШКТ;

— порушення діяльності серцево-судинної системи;

— порушення свідомості (в тяжких випадках — втрата свідомості, судоми);

— центральні порушення дихання.

2. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

— підвищення рівня гематокриту в ЗАК;

— помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

— порушення рівня електролітів (K, Na, CL, Ca) крові у БАК;

— підвищення рівня α-амілази крові в БАК;

— порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу);

— виявлення метанолу та його метаболітів в крові та сечі постраждалого.

3. Лікування:

3.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

3.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

3.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

3.4. Антидотна терапія :

— етанол в/в 5% розчин (або 30% розчин — внутрішньо) у загальній дозі 1 г/кг маси тіла (96% етанол) на добу у вигляді 5% розчину на 5% глюкозі, або перорально по 50 мл 30% етанолу кожні 3 години;

— введення етанолу слід проводити, підтримуючи його концентрацію в крові на рівні 1 г/л протягом 4–5 діб до повного виведення метанолу з організму;

— супраорбітальне введення Атропіну, глюкокортикоїдів.

NB. Екстракорпоральні методи детоксикації: гемодіаліз (ефективний в перші 6 годин). Інфузійно-дезінтоксикаційна терапія проводиться із залуженням сечі (при збереженні видільної функції нирок).

5. Критерії ефективності: припинення гастроінтестинальних та неврологічних порушень протягом 4–8 днів лікування.

6. Умови надання медико-санітарної допомоги:

6.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

6.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

6.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Клінічний діагноз: «Отруєння ізопропанолом»

Код МКХ-10: Т51.2 «Отруєння 2-пропанолом»

Летальна доза ізопропанолу при пероральному потраплянні до організму становить 100–240 мл.

Рівень смертельної концентрації в крові коливається в межах від 0,04 мг/л до 4,4 мг/л. Токсичним продуктом біотрансформації є ацетон.

1. Діагностичні критерії:

— можливість вживання постраждалим ізопропанолу за даними анамнезу;

— наявність характерного запаху спирту та ацетону від хворого;

— наявність гіпотензії, гіпотермії;

— порушення функцій шлунково-кишкового тракту (нудота, блювота, пронос);

— порушення діяльності ЦНС (швидке виникнення коматозного стану, судом);

— порушення серцево-судинної діяльності та дихання центрального походження;

— виникнення симптомів отруєння різного ступеня вираженості, тяжкості, у різних інтервалах часу в усіх, хто вживав напій водночас з потерпілим.

2. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

характерними змінами у лабораторних дослідженнях будуть такі ж самі, що й при отруєнні метанолом; відмінністю є необхідність визначення рівня ізопропанолу та ацетону у крові та сечі постраждалого;

— лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули вліво в ЗАК;

— підвищення рівня гематокриту в ЗАК;

— помірна протеїнурія з лейкоцитурією в ЗАС;

— порушення рівня електролітів (K, Na, CL, Ca) крові в БАК;

— підвищення рівня α-амілази крові в БАК;

— порушення КЛС (швидкий розвиток некомпенсованого метаболічного ацидозу).

3. Лікування:

3.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

3.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

3.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

3.4. Антидотна терапія :

— етанол в/в 5% розчин (або 30% розчин внутрішньо) у загальній дозі 1 г/кг маси тіла (96% етанол) на добу у вигляді 5% розчину на 5% глюкозі, або перорально по 50 мл 30% етанолу кожні 3 години. Введення етанолу слід проводити, підтримуючи його концентрацію в крові на рівні 1 г/л протягом 2–5 діб до повного виведення метанолу з організму;

— супраорбітальне введення атропіну, глюкокортикоїдів.

NB. Діалізні методи лікування проводяться у випадках виникнення гострої ниркової недостатності.

4. Критерії ефективності: припинення гастроінтестинальних та неврологічних порушень протягом 1–6 днів лікування.

5. Умови надання медико-санітарної допомоги:

5.1. На первинному рівні (отруєння будь-якого ступеня тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

5.2. На вторинному рівні (отруєння легкого та середнього ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — терапія, анестезіологія та інтенсивна терапія.

5.3. На третинному рівні (отруєння середнього та високого ступенів тяжкості):

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2);

— загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3);

— введення антидотів;

— профільність відділення — анестезіологія та інтенсивна терапія, токсикологія.

Клінічний діагноз: «Отруєння тетурамом»

Код МКХ-10: Т51.9 «Отруєння спиртом неуточненим»

Летальна доза тетураму при пероральному потраплянні до організму коливається в межах від 3 до 10 г. Токсичними є метаболіти біотрансформації тетураму — сірковуглець та діетилтіокарбаміди. Слід розрізняти моноотруєння тетурамом та специфічну «тетурам-етанолову» реакцію.

1. Клінічні періоди отруєння тетурамом:

1.1 Період початкових проявів (виникає протягом перших 12 годин після отруєння та характеризується головним болем, гіпотонією, нудотою, блювотою).

1.2. Період розгорнутих проявів (глибокі порушення функції ЦНС та ССС; зниження м'язового тонусу та атаксія внаслідок периферичної нейропатії, порушення функції печінки).

1.3. Період виходу (припадає на 7–14 добу після однократного прийому).

2. Клінічні періоди «тетурам-етанолової» реакції:

2.1. Період гострої «реакції» (розгортається миттєво — за 5–10 хвилин, триває 2–3 години та характеризується інтенсивним головним болем, диплопією, почервонінням шкіряних покривів, збудженням, нудотою, багаторазовою блювотою, тахікардією, гіпертермією, блефароспазмом).

2.2. Період виходу (за позитивним перебігом — починається з 4 години після прийому алкоголю, при гіпертоксичній реакції можлива зупинка дихання та серцевої діяльності).

3. Діагностичні критерії:

— можливість прийому тетураму постраждалим за даними анамнезу та факт прийому алкоголю постраждалим, який знаходиться на лікуванні тетурамом;

— порушення серцево-судинної діяльності та дихання центрального походження;

— наявність однакових клінічних проявів у всіх постраждалих в разі спільного вживання потенційно отруйного харчового продукту.

4. Можливі лабораторні зміни внаслідок отруєння:

— проводяться загальноприйняті клініко-лабораторні дослідження, проте специфічних змін в їх параметрах при цьому виді отруєнь не зафіксовано;

— визначення рівня тетураму в крові пацієнта, однак слід враховувати можливість його відсутності в плазмі внаслідок його швидкого депонування у жировій тканині;

— визначення рівня етанолу в крові та сечі постраждалого.

5. Лікування:

5.1. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ (Додаток 1).

5.2. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров'яне русло з ШКТ (Додаток 2).

5.3. Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій з ситуаційної та коригувальної терапії (Додаток 3).

5.4. Специфічна терапія:

— препаратом вибору вазопресорів має бути норадреналін (початкова доза складає 0,1–0,2 мкг/кг/хв);

— застосування піридоксину у віковій дозі;

— застосування аскорбінової кислоти у віковій дозі;

— введення унітіолу в дозі 0,3 мл/кг;

— пролонговане введення ентеросорбентів (внаслідок гепатоінтестинальної рециркуляції тетураму).

6. Критерії ефективності: припинення гастроінтестинальних, печінкових, ниркових та неврологічних порушень протягом 1–6 днів лікування.

Продовження в наступному номері



Back to issue