Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал «Медицина неотложных состояний» 3 (50) 2013

Вернуться к номеру

Проблема безпеки пацієнтів

Авторы: КОТУЗА А.С., ІВЧУК В.Г. - Клінічна лікарня «Феофанія» Державного управління справами; ЦАНЬКО І.І. - Державна наукова установа «Науково-практичний центр профілактичної та клінічної медицини» Державного управління справами, м. Київ; ОТРОШКО А.А. - Чернігівський міський військовий госпіталь

Рубрики: Медицина неотложных состояний

Разделы: Справочник специалиста

Версия для печати

Безпека пацієнтів є серйозною глобальною проблемою громадської охорони здоров’я. В останні роки країни все більше усвідомлюють важливість поліпшення безпеки пацієнтів. У 2002 році держави — члени ВООЗ домовилися про резолюції Все­світньої асамблеї охорони здоров’я з безпеки пацієнтів.

Оцінки показують, що в розвинених країнах як мінімум один із 10 пацієнтів постраждав при отриманні стаціонарної допомоги. Шкода може бути викликана рядом помилок і побічних ефектів.

У країнах, що розвиваються, число пацієнтів, які постраждали у лікарнях, вище, ніж у промислово розвинених країнах. Ризик розвитку внутрішньолікарняних інфекцій у деяких країнах, що розвиваються, у 20 разів вищий, ніж у розвинених країнах.

У будь-який момент часу 1,4 млн осіб у всьому світі страждають від інфекцій, набутих у лікарнях. Принаймні 50 % медичного обладнання в країнах, що розвиваються, є непридатним для використання (часткове використання). Інколи обладнання не використовується через відсутність навичок або витратних матеріалів. І як наслідок діагностика або лікування не можуть бути проведені або призводять до неякісної чи небезпечної діагностики або лікування, що можуть становити загрозу для безпеки пацієнтів та призвести до серйозних травм або смерті.

У деяких країнах частка ін’єкції шприцами або голками повторно без стерилізації досягає 70 %. Це піддає мільйони людей ризику інфікування. Кожен рік небезпечні ін’єкції призводять до 1,3 млн випадків смерті, в основному за рахунок передачі через кров патогенів, таких як віруси гепатиту В та С, ВІЛ.

Хірургічні втручання є одними з найскладніших. Понад 100 млн людей потребують хірургічного лікування щороку з різних медичних причин. На проблеми, пов’язані з хірургічною безпекою, в розвинених країнах припадає половина несприятливих подій, що призводять до смерті або інвалідності.

Економічні вигоди від поліпшення безпеки пацієнтів є переконливими. Дослідження показують, що додаткова госпіталізація, судові витрати, інфекції, набуті в лікарнях, втрачені доходи, інвалідність та медичні витрати коштують деяким країнам від 6 до 29 млрд доларів на рік.

Вважається, що галузі з надзвичайно високим ризиком, такі як авіація й атомна енергетика, знаходяться у більшій безпеці, ніж охорона здоров’я. Існує один шанс з мільйону, що людина потрапить в авіаційну катастрофу. Для порівняння: у пацієнта є один шанс з 300 постраждати від системи охорони здоров’я.

В Україні поінформованість населення про безпеку пацієнтів та їх права можна вважати досить низькими.

Аналіз результатів дослідження свідчить, що порушення прав пацієнтів в Україні зумовлене комплексом причин, що мають системний характер, а саме:

— брак фінансування системи охорони здоров’я, що призводить до відсутності гарантій держави щодо забезпечення громадян України медичною допомогою;

— організація надання медичної допомоги не відповідає сучасним вимогам і не забезпечує стандартів якості медичного обслуговування;

— невизначені правові відносини між медичним закладом/лікарем та пацієнтом, відсутність механізмів регуляції правових стосунків між ними;

— низька правова культура як медичних працівників, так і пацієнтів.

Наше дослідження має на меті сприяти покращенню захисту прав та безпеки пацієнтів у системі охорони здоров’я України шляхом створення механізму контролю через моніторинг дотримання прав пацієнтів. Для досягнення цієї мети поставлені такі завдання:

— створення методики дослідження шляхом розробки індикаторів порушення прав пацієнтів на підставі опитувань громадської думки та цільових груп;

— апробація нової методики під час польових досліджень;

— аналіз отриманих даних, розробка рекомендацій щодо створення системи моніторингу прав та безпеки пацієнтів.



Вернуться к номеру