Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

Журнал "Медицина невідкладних станів" 4 (51) 2013

Повернутися до номеру

Організаційно-методичні та клінічні аспекти діяльності токсикологічних центрів (світові кейси)

Автори: Курділь Н.В.1, Рощін Г.Г.2 - Державний заклад «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України», м. Київ Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика, кафедра медицини катастроф, м. Київ

Рубрики: Медицина невідкладних станів

Розділи: Довідник фахівця

Версія для друку

Актуальність проблеми. Останні 30 років урядами економічно розвинутих країн Європи та світу спільно з міжнародними організаціями активно розробляються та вживаються програмні заходи щодо попередження та мінімізації наслідків хімічних загроз. Важливим кроком у цьому напрямку стала Міжнародна програма хімічної безпеки (МОП, ООН, ВООЗ, 1980), що має на меті реалізацію заходів із запобігання хімічним загрозам та прийняття адекватних рішень в аспекті хімічної безпеки. Сьогодні Україна перебуває у переліку держав, де відсутні спеціалізовані центри з контролю та профілактики гострих отруєнь хімічної етіології (Poison Control Centre), що, на жаль, свідчить про недостатній рівень усвідомлення масштабів існуючої хімічної загрози в країні.

Мета дослідження. Аналіз міжнародних рекомендацій щодо питань організації центрів із контролю отруєнь та підтвердження актуальності розробки наукової концепції створення в Україні токсикологічних центрів (ТЦ) — одного з ключових елементів системи екстреної медичної допомоги в аспекті профілактики, діагностики та лікування гострих отруєнь хімічної етіології.

Матеріал та методи дослідження. Опрацьовано періодичні наукові видання України, країн СНД, Європи та США з питань організаційно­правового та ресурсного забезпечення діяльності центрів із контролю отруєнь, матеріали міжнародних конференцій і тематичних звітів окремих країн із зазначених питань за останні 10 років.

Результати дослідження. Світова мережа спеціалізованих центрів щодо контролю отрут складається приблизно із 300 організацій та установ, що суттєво відрізняються за формою організації та спектром завдань (ВООЗ, 2013). Найпоширенішими формами організації ТЦ є: інформаційні центри, що надають за телефоном інформацію про фармацевтичні препарати, наркотики, хімічні і біологічні отрути та методи лікування отруєнь; клінічні токсикологічні центри, розташовані на базі університетських клінік; аналітичні токсикологічні центри, що здійснюють лабораторні токсикологічні дослідження; науково­дослідні центри та інформаційні токсикологічні бази даних потужних компаній — виробників хімічних та фармацевтичних препаратів. Залежно від завдань ТЦ створюються на базі державних відомств, наприклад: міністерства навколишнього середовища та праці (Оман); багатопрофільних лікарень (Угорщина, Росія, Білорусь, Азербайджан, Казахстан); військових шпиталів та академій (Бельгія, Сербія); центрів медицини катастроф (Грузія); спеціалізованих дитячих лікарень (Греція, Мексика, Кенія); інститутів токсикології (Іспанія, Індія); фармацевтичних факультетів національних університетів (Алжир, ПАР); окремих науково­дослідних установ, що надають різноманітну інформацію про фармацевтичні препарати та широкий спектр хімічних речовин (Єгипет, ОАЕ, Марокко, Саудівська Аравія, Чехія, Латвія). У багатьох країнах спільно функціонують різні форми ТЦ (США, Великобританія, Нідерланди, Німеччина, Франція, Польща).

ТЦ є необхідним у кожній країні незалежно від її розміру і населення, але в середньому один центр обслуговує близько 5–10 млн населення. На території великих за площею та населенням країн, особливо таких, що мають різні мовні групи, доцільним є створення декількох регіональних центрів (США, Канада, Аргентина, Бразилія). Незалежно від розташування ТЦ має функціонувати цілодобово впродовж усього року. Для успішної діяльності центру формується багатопрофільна бригада фахівців у галузі інформації про отрути з досвідом роботи в галузі токсикології. Штат центру може включати лікарів, медсестер, аналітиків, фармацевтів, ветеринарів і фахівців в інших галузях, зокрема, з біології та хімії, діловодів й експертів з інформатики та інших наукових дисциплін (залежно від умов роботи та функцій ТЦ). Центри оснащуються устаткуванням, включаючи спеціальні бази даних та бібліотеки, засоби зберігання конфіденційної інформації і копіювання документів. Потрібна наявність резервних телефонних ліній та інших засобів зв’язку, як внутрішнього, так і міжнародного (телекс, короткохвильовий радіопередавач і, особливо, телефакс). Юридичний статус і форма фінансування ТЦ мають бути офіційно визнані урядом. Зазвичай ТЦ фінансуються за рахунок державного та місцевих бюджетів. Важливим розділом роботи ТЦ є співпраця на міжнародному рівні між аналогічними організаціями, національними і регіональними професійними асоціаціями та об’єднаннями, урядами і міжнародними організаціями.

Висновки.Розробка нормативно­правових та організаційно­методичних принципів діяльності ТЦ залишається актуальним міждисциплінарним питанням, що потребує значних науково­дослідних та науково­конструкторських зусиль. Вирішення важливого завдання створення системи інформаційних токсикологічних центрів значною мірою розширить упровадження рекомендацій МПХБ в Україні та буде мати позитивний вплив на систему попере­дження і мінімізації наслідків хімічних загроз.



Повернутися до номеру