Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.



Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
Зала синя Зала жовта

Сучасні академічні знання у практиці лікаря загальної практики - сімейного лікаря
Зала синя Зала жовта

Газета «Новости медицины и фармации» 14 (465) 2013

Вернуться к номеру

Досвід застосування препарату Цефодокс у комплексній терапії позалікарняної пневмонії у дітей різних вікових груп

Авторы: Марушко Ю.В., Шеф Г.Г., Мовчан О.С., Зелена Н.А. - Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Дитяча поліклініка № 1 Святошинського району, м. Київ

Рубрики: Семейная медицина/Терапия, Терапия

Разделы: Клинические исследования

Версия для печати

Актуальна проблема сучасної педіатрії — інфекція респіраторного тракту, і одним із поширених захворювань, що зустрічаються в дитячому віці, є пневмонії [10]. За даними Центру медичної статистики МОЗ України, у 2010 році зареєстровано понад 8 млн хвороб органів дихання у дітей (1058,16 на 1000 осіб), що потребує уваги медичної спільноти до цієї проблеми.
При госпіталізації дітей із гострими бронхолегеневими захворюваннями частка хворих на пневмонію віком до 1 року становить 25–30 %, від 1 до 5 років — 50 %, у старших — до 10–20 % [7]. Летальність через пневмонію в різних регіонах України — від 1,5 до 6 на 10 000 осіб, що позначається на структурі смертності дітей першого року життя, адже захворювання органів дихання в ній становлять 3–5 % [5, 12]. Слід зауважити, що цей показник у дитячій популяції значно вищий, ніж у дорослих.

Терапія пневмоній вимагає чіткого знання етіо­логічного чинника захворювання. Ефективність етіотропної терапії у дітей із пневмоніями залежить від можливості ідентифікації інфекційного чинника і його чутливості до антимікробного препарату. На практиці первинне призначення антибіотика відбувається емпірично. Раціональна антибіотикотерапія пневмоній у дітей потребує призначення препаратів широкого спектра з можливістю активної дії на ймовірні збудники в конкретній клінічній ситуації з урахуванням віку дитини, індивідуальної переносимості препарату, особливостей характеру зараження (позалікарняний чи внутрішньолікарняний) та перебігу захворювання, ефективності попередньої терапії.

За широтою спектра антибактеріальної дії в терапії респіраторних інфекцій цефало­спорини займають передові позиції [5, 9, 10]. Оптимальним препаратом для лікування респіраторної патології з урахуванням вигідного поєднання грампозитивної і грамнегативної активності є антибіотик цефподоксиму проксетил (Цефодокс) [1–3].

Цефодокс — цефалоспориновий антибіотик третьої генерації, що має розширений спектр бактерицидної дії порівняно з іншими препаратами цього покоління проти грампозитивних (у тому числі Staphylococcus saprophyticus, Staphylococcus aureus, включаючи пеніциліназоутворюючі штами, Streptococcus груп А, В, C, F, G) і грамнегативних бактерій — штамів Haemophilus influenzae, що продукують b-лактамази. Концентрація цефподоксиму в легеневій тканині через 6–8 годин у багато разів вища за МПК90 для таких респіраторних збудників: M.catarrhalis — у 2 рази, H.influenzae та S.pneumoniae — у 20 разів, S.pyogenes — приблизно в 70 разів [13].

Відомі результати проспективного багатоцентрового відкритого дослідження ефективності та переносимості препарату для пер­орального застосування цефподоксиму проксетилу (Цефодокс) у дітей із нетяжкою позагоспітальною пневмонією («Цеф-Просто»), проведеного у 2009–2010 рр. в Україні на базі 8 клінічних центрів (Київ, Харків, Донецьк, Дніпропетровськ, Полтава, Запоріжжя, Львів, Сімферополь) за участю 225 пацієнтів віком від 5 місяців до 18 років. Дослідниками відзначено високу ефективність (98,2 %) та високий профіль безпеки препарату [4] в терапії негоспітальних пневмоній у дітей.

Фармакокінетика препарату визначається його хімічною формулою проліків (prodrugs), що після абсорбції у тонкому кишечнику деестерифікуються, перетворюючись на ­активний метаболіт цефподоксим. Наявність неактивної форми антибіотика в просвіті кишечника дозволяє мінімізувати внутрішньокишкову дію на мікробіоценоз кишечника пацієнта [6, 14].

Мета роботи: узагальнити власний досвід застосування цефподоксиму проксетилу (Цефодокс) у комплексній терапії нетяжкої позалікарняної пневмонії у дітей різних вікових груп.

Матеріали та методи

Під нашим спостереженням на базах ДКЛ № 5 і ДКЛ № 8 та в підлеглій дитячій поліклініці перебували 47 дітей із нетяжкими позалікарняними пневмоніями віком від 1 до 15 років. Групу дітей, які часто хворіють, становили 26 пацієнтів, яким упродовж останнього року неодноразово призначали різні антибіотики. Комплексне обстеження дітей включало детальний збір і аналіз скарг, анамнестичних даних, об’єктивний огляд, проведення загальноклінічних, біохімічних, лабораторних обстежень, рентгенографію органів грудної клітки.

З метою оцінки ефективності використання препарату цефалоспоринової групи Цефодокс у дітей різного віку всі обстежені були розподілені на 2 групи: молодша група (І) — 15 дітей віком від 1 до 3 років і старша група (ІІ) — 32 дитини віком від 3 до 14 років. Основні клінічні характеристики хворих ­наведені в табл. 1.

Лікування хворих на пневмонію було комплексним, відповідало протоколу МОЗ України. Старші діти шкільного віку проходили лікування в амбулаторних умовах.

Цефодокс призначали дітям віком від 1 до 12 років із розрахунку добової дози 10 мг/кг, розподіленої на 2 прийоми, пацієнтам старше 12 років — 200 мг 2 рази на добу. Діти віком від 1 до 3 років у перші 3 дні отримували цефалоспорини парентерально (цефтріаксон, цефотаксим), потім отримували Цефодокс. Курс антибактеріальної терапії тривав від 8 до 10 днів.

У комплексній терапії пневмоній також використовувались муколітики, відхаркувальні засоби, антипіретики та антигістамінні препарати (за показаннями), симптоматичне лікування та фізіотерапевтичні методи тощо. Препарати призначалися з урахуванням віку дітей відповідно до інструкцій.

За основними ознаками пневмонії стан пацієнтів оцінювали на момент первинного обстеження дітей та на 3, 5, 7 і 10-й день терапії. Більшість дітей починали терапію з 1–2-го дня захворювання.

Серед основних критеріїв були виділені такі: підвищення температури, прояви інтоксикації, характер кашлю та відходження харкотиння, аускультативні дані в легенях хворого (наявність дрібно­пухирчастих вологих хрипів, крепітації над вогнищами запалення). Вираженість вищевказаних симптомів оцінювалась від 0 до 3 балів відповідно до загальновизнаних градацій (табл. 2).

У динаміці визначали загальний аналіз крові — через 10–12 днів після терапії.

Статистична обробка отриманих результатів проводилася методом варіаційної статистики за допомогою програми Miсrosoft Excel 7.0 (Windows 2000). Оцінку вірогідності порівнянних показників проводили за критерієм Стьюдента.

Результати та обговорення

За результатами спостереження позитивна динаміка клінічної симптоматики та гематологічних показників на фоні проведеної комплексної терапії нетяжких позалікарняних пневмоній із використанням базисного препарату Цефодокс відзначалась в обох групах. Згідно з нашими даними, в обох групах спостерігалося значне покращення загального стану пацієнтів і самопочуття вже на 3–5-й день лікування, зменшувалась інтоксикація. Позитивна динаміка відмічена в легенях, нормалізувалася температура тіла. У більшості пацієнтів спостерігалася нормалізація значної кількості показників до кінця курсу терапії. Спостерігалася певна динаміка клінічних проявів залежно від віку.

Динаміка основних клінічних симптомів при пневмонії у дітей віком від 1 до 3 років подана на рис. 1. У пацієнтів на 3–5-й день значно зменшувалися інтоксикація й інтенсивність кашлю, а також кількість хрипів у легенях. На 10-й день терапії зникали практично всі симптоми, тільки у поодиноких ­випадках залишався незначний кашель, відходило харкотиння, що вимагало подовження відхаркувальної та аерозольної терапії і проведення масажу.

У дітей старшого віку динаміка клінічних проявів також була позитивною, окремі симптоми зникали вірогідно раніше. Перш за все це стосувалося проявів інтоксикації, температурної реакції (рис. 2). Так, температура знижувалася у більшості хворих до нормальних цифр практично на 3-й день, значно зменшувалася інтоксикація на 3–5-й день.

Нами вивчено у динаміці показники периферійної крові. Дані наведені у табл. 3.

Після проведеного курсу антибактеріальної терапії у переважної більшості пацієнтів нормалізувались гематологічні показники (лейкоцитоз, збільшення ШОЕ, зcув формули крові ліворуч) і тільки у 3 дітей І групи і 2 дітей ІІ групи відмічено незначне підвищення ШОЕ або підвищення рівня лейкоцитів, що ліквідовувалось через 4–5 днів.

Препарат добре переносився пацієнтами обох груп, побічних реакцій на прийом Цефодоксу нами не відзначено. Тільки у 2 дітей молодшої групи на 8–9-й день спостерігалося послаблення випорожнення без патологічних домішок.

Таким чином, позалікарняні пневмонії — актуальна проблема практичної педіатрії. Аналіз отриманих даних свідчить про високу ефективність Цефодоксу у терапії нетяжких позалікарняних пневмоній у дітей різних вікових груп. Це підтверджується клінічними спостереженнями та динамікою гематологічних показників.


Список литературы

Список літератури знаходиться в редакції 


Вернуться к номеру