Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Emergency medicine" 6(13) 2007

Back to issue

Синдром раптової смерті при розривах аневризм аорти

Authors: В.І. Григорійчук, Інститут клінічної патології Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького

Categories: Family medicine/Therapy, Medicine of emergency

print version

В останні роки хірурги дуже часто оперують з приводу різної патології аорти. Однак у клінічній практиці залишається важливою проблема раптової смерті при розривах аневризм аорти різної локалізації.

Матеріал та методи дослідження. У Львівському інституті клінічної патології нами було проаналізовано ретроспективний секційний матеріал — 66 випадків (1982–2001 рр.) та проспективний матеріал — 28 випадків (2002–2006 рр.) раптової смерті від розриву аневризми аорти. Усі автопсії проводились у Львівському обласному бюро судово-медичної експертизи. Аналіз здійснювався за допомогою спеціально розроблених анкет. У загальному списку з 94 випадків було 63 (67 %) чоловіків і 31 (33 %) жінка. За віком розподіл був наступним: 20–29 років — 2 випадки; 30–39 — 3; 40–49 — 15; 50–59 — 27; 60–69 — 23; 70–79 — 17; 80–89 — 6; 90 років і старші — один. Ретроспективно збором катамнезу в родичів померлих вивчалась клініка, що передувала смерті, а після автопсії детально досліджувалися макроскопічні й патогістологічні зміни в аорті.

Результати досліджень. Клінічні прояви патології аорти, які передували розривам аневризм, були мало вираженими. У більшості хворих раніше була виявлена первинна або симптоматична артеріальна гіпертензія. Аналіз 94 випадків продемонстрував, що аневризми й розриви аорти були: у висхідній аорті — у 62 випадках (66 %), дузі аорти — у 5 (5,3 %), грудній аорті — в 11 (11,7 %), черевній — у 16 (17 %).

Розриви призводили до масивних крововиливів, топографія яких була пов’язана з цілком конкретним відділом аорти. При розривах висхідної аорти розвивалася тампонада серця, при розривах грудної аорти — гемоторакс, черевної аорти — крововилив у черевну порожнину і заочеревинний простір. Важливо підкреслити, що при дослідженні нашого матеріалу нерідко (62 випадки — 66 %) були виявлені аневризми висхідної аорти. Ця локалізація не була пов’язана з сифілісом, атеросклерозом аорти в даному відділі чи синдромом Марфана. Тому ми пов’язуємо ці випадки з впливом ксенобіотиків на стінку аорти (хворі працювали електрозварювальниками, в деревообробних цехах, водіями, займалися пайкою деталей, гальванізацією), а також з патологією аортальних клапанів (дегенеративний склероз і кальциноз).


Bibliography

 

Back to issue