Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"Emergency medicine" 7 (62) 2014

Back to issue

Динаміка добової екскреції катехоламінів у хворих на персистуючу форму фібриляції передсердь на фоні ІХС у поєднанні з гіпертонічною хворобою під впливом комбінованої терапії

Authors: Сідь Є.В. — ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України», кафедра медицини невідкладних станів

Categories: Medicine of emergency

Sections: Medical forums

print version

Статья опубликована на с. 171-173

Фібриляція передсердь (ФП) залишається серйозною й невирішеною проблемою, поширення її становить 1–2 % у популяції і залежить від віку. При наявності у хворого ФП ризик розвитку інсульту підвищується в 5 разів, а смертність — приблизно в 2 рази порівняно з людьми з синусовим ритмом. Симпатоадреналова система є найважливішою нейроендокринною системою організму, що забезпечує підтримання циркуляторного гомеостазу. Це дає підставу припускати безпосередню участь даної системи регуляції і в механізмі виникнення та підтримки такої форми аритмії, як фібриляція передсердь. Гіперактивація симпатоадреналової системи справляє негативний вплив на стан серцево-судинної системи — викликаючи надмірну констрикцію вен і артеріол, надлишок катехоламінів значно підвищує потребу міокарда в кисні, створюючи кардіотоксичний ефект.

Мета дослідження: вивчити динаміку добової екскреції катехоламінів у хворих із персистуючою формою фібриляції передсердь на фоні ІХС у поєднанні з гіпертонічною хворобою (ГХ) під впливом комбінованої терапії з включенням бета-адреноблокатора (метопрололу тартрату) і статину (аторвастатину).

Матеріали і методи

Результати дослідження ґрунтуються на даних комплексного обстеження та динамічного спостереження за 62 хворими з персистуючою формою фібриляції передсердь на фоні ІХС у поєднанні з гіпертонічною хворобою віком від 45 до 65 років (середній вік становив 58,7 ± 0,5). Хворим було призначено комбіновану терапію: інгібітор АПФ (еналаприл) у середній добовій дозі 10 мг + бета-блокатор (метопрололу сукцинат у добовій дозі 50–100 мг). Антиагрегант (аспірин) або антикоагулянт непрямої дії (варфарин) призначався згідно з рекомендаціями Європейського кардіологічного товариства після розрахування ризику за шкалами CHA2DS2-VASc та HAS-BLED. Програму дослідження повністю виконало 62 пацієнти, з яких 31 хворий приймав статин (аторвастатин) у середній добовій дозі 20 мг — вони становили першу підгрупу. Другу підгрупу становив 31 пацієнт з негативним досвідом застосування статинів в анамнезі, або негативним ставленням до цього класу препаратів, або з протипоказаннями до прийому інгібіторів HMG-CoA-редуктази. Оцінка результатів дослідження проводилася через 18 тижнів від початку проведення лікування. Динаміка показників оцінювалась за допомогою Delta check method. Статистична обробка отриманих результатів проводилася з використанням методів параметричної та непараметричної статистики із застосуванням пакету прикладних програм Microsoft Excel 2003 і Statistica 6.0.

Результати

Аналіз отриманих у нашому дослідженні даних показав, що протягом 18 тижнів спостереження в обох групах пацієнтів було досягнуто статистично значущого зниження добової екскреції катехоламінів із сечею (табл. 1). Показники рівнів добової екскреції катехоламінів суттєво не відрізнялися в обох групах на початку лікування (p > 0,05). Як у пацієнтів підгрупи аторвастатину, так і в підгрупі без аторвастатину спостерігалася вірогідно позитивна динаміка біохімічних показників.

Як видно з табл. 1, рівень добової екскреції адреналіну у хворих із персистуючою формою ФП на фоні ІХС у поєднанні з ГХ вірогідно (p < 0,05) знизився при комбінованій терапії як із включенням аторвастатину, так і без аторвастатину, відповідно з 14,20 ± 1,27 мкг/добу до 8,3 ± 0,4 мкг/добу та з 12,8 ± 1,3 мкг/добу до 8,2 ± 0,4 мкг/добу. Також вірогідно (p < 0,05) знизився і рівень норадреналіну у підгрупі аторвастатину з 41,0 ± 2,1 мкг/добу до 28,7 ± 1,1 мкг/добу, а в підгрупі хворих, які не приймали аторвастатин, — з 40,5 ± 1,9 мкг/добу до 31,2 ± 1,1 мкг/добу.

У хворих із персистуючою формою на фоні ІХС у поєднанні з ГХ через 18 тижнів комбінованої терапії як з включенням аторвастатину, так і без аторвастатину відбулося вірогідне (p < 0,05) підвищення добової екскреції ДОФА відповідно з 34,1 ± 0,8 мкг/добу до 43,4 ± 1,1 мкг/добу та з 34,6 ± 1,1 мкг/добу до 40,5 ± 1,5 мкг/добу. Добова екскреція дофаміну на початку лікування у підгрупі аторвастатину становила 283,9 ± 8,0 мкг/добу та вірогідно (p < 0,05) збільшилась під впливом терапії до 317,5 ± 7,5 мкг/добу, у підгрупі комбінованої терапії без аторвастатину також вірогідно (p < 0,05) збільшилась добова екскреція дофаміну з сечею з 270,8 ± 7,2 мкг/добу до 305,0 ± 9,2 мкг/добу. Динаміка катехоламінів у сечі у хворих на персистуючу форму ФП на фоні ІХС у поєднанні з ГХ через 18 тижнів лікування наведена в табл. 2.

Як свідчать отримані дані, за період спостереження дві стратегії лікування виявляли досить порівнянний вплив на реверсію добової екскреції катехоламінів. Слід зазначити, що хоча і не було статистично значимих відмінностей між підгрупами за відсотком зниження норадреналіну, у хворих, які отримували аторвастатин, цей показник знизився більше (–31,9 % проти –20,3 % у підгрупі хворих, які не отримували статин). Існують роботи (T. Matsuda et al., 2008; A. Schmechel et al., 2009), у яких показано зниження синтезу та екскреції катехоламінів під впливом інгібіторів 3-гідрокси-3-метил-глутарил-КоА-редуктази, але можливо, період спостереження у нашому дослідженні виявився недостатнім для реалізації ефекту аторвастатину або недостатньою була доза препарату.

Таким чином, тривала підтримуюча терапія хворих на персистуючу форму фібриляції передсердь на фоні ІХС у поєднанні з гіпертонічною хворобою з включенням аторвастатину може мати позитивний вплив на серцево-судинну систему шляхом зниження негативної дії катехоламінів.


Similar articles

Authors: Фуштей І.М., Філімонова І.В., Сідь Є.В.
Державний заклад «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України», м. Запоріжжя, Україна

"Emergency medicine" 4 (75) 2016
Date: 2016.09.01
Sections: Medical forums
Authors: Філімонова І.В.
Державний заклад «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України», м. Запоріжжя, Україна

"Emergency medicine" 4 (75) 2016
Date: 2016.09.01
Sections: Medical forums
Сучасні проблеми фібриляції передсердь
Authors: В.І. Денесюк
д.м.н., професор, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри внутрішньої медицини № 3, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна
О.В. Денесюк
к.м.н., доцент кафедри пропедевтики внутрішньої медицини, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна

"News of medicine and pharmacy" 7 (618) 2017
Date: 2017.07.10
Sections: Specialist manual
Роль статинів у комплексній терапії хворих із фібриляцією передсердь
Authors: Фуштей І.М., Голдовський Б.М., Сідь Є.В. - ДЗ «Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України»
"Emergency medicine" 3 (50) 2013
Date: 2013.06.04
Categories: Medicine of emergency, Cardiology
Sections: Specialist manual

Back to issue