Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.

Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International neurological journal 2 (72) 2015

Back to issue

Деякі питання організації допомоги хворим на інсульт в Україні та світі

Authors: Наталія Купріненко

Categories: Neurology

Sections: Specialist manual

print version

Статья опубликована на с. 129-132

 


Проблема серцево-судинних захворювань в Україні стоїть досить гостро. Майже 26 млн українців страждають від серцево-судинних захворювань. Щорічно, за офіційною статистикою Мiнiстерства охорони здоров’я (МОЗ) України, від серцево-судинних захворювань помирає 450–500 тис. українців. Майже 12,5 млн українців установлений діагноз артеріальної гіпертензії, що є головним фактором ризику виникнення інсульту.

Інсульт загрожує кожному п’ятому українцю, і ця загроза часто є фатальною. В Україні щорічно виникає більше ніж 110 тис. нових випадків інсульту. Третина хворих — люди працездатного віку. 30–40 % осіб, які захворіли на інсульт, помирають у перший місяць хвороби, половина з тих, хто пережив інсульт, ідуть з життя через наслідки інсульту протягом першого року. 20–40 % хворих, для кого інсульт не став фатальним, страждають від різних неврологічних порушень: від втрати здатності рухатися до зниження пам’яті та інтелекту. Половина осіб, які перенесли інсульт, стають залежними від оточуючих інвалідами і потребують сторонньої допомоги працездатних осіб. Тільки 20 % українців, які перенесли інсульт, повертаються до нормального життя, тоді як в країнах із розвинутою мультидисциплінарною системою надання інсультної допомоги стандартом вважається повернення до роботи в найближчі три місяці 70 % пацієнтів після перенесеного інсульту.
Таким чином, боротьба з серцево-судинними захворюваннями, зокрема інсультом, залишається найважливішим завданням державної політики у галузі охорони здоров’я в Україні та в усьому світі. З метою привернення уваги спільноти — не тільки фахівців практичної медицини, але й журналістів і працівників організаційних структур охорони здоров’я — Українська асоціація боротьби з інсультом 19 лютого 2015 року провела відкритий прес-брифінг з питань організації медичної допомоги хворим у гострому періоді інсульту. Місцем проведення заходу було вибрано конференц-зал Універсальної клініки «Оберіг», де 5 років тому було створено інсультний центр, фахівці якого цілодобово надають допомогу хворим у гострому періоді інсульту, а також проводять реабілітацію пацієнтів, які перенесли інсульт. На жаль, на прес-брифінгу не були присутні представники Міністерства охорони здоров’я України та Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, хоча організатори заздалегідь розіслали запрошення. Тож обговорення питань інсультної допомоги в черговий раз відбулося лише в колі представників практичної медицини та засобів масової інформації (ЗМІ).

Прес-брифінг відкрив президент громадської організації (ГО) «Українська асоціація боротьби з інсультом» д.м.н., професор М.Є. Поліщук. Перш за все він відмітив, що інсульт є не тільки медичною, але й соціальною проблемою. У багатьох випадках людина, яка перенесла інсульт, є непрацездатною та потребує сторонньої допомоги. Отже, родина хворого на інсульт змушена нести великий моральний та фінансовий тягар. Тому лікарю дуже важливо пам’ятати про первинну профілактику інсульту та працювати в цьому напрямку зі своїми пацієнтами, які мають потенціальний ризик розвитку цієї тяжкої хвороби. 10 років тому була створена громадська організація «Українська асоціація боротьби з інсультом», що протягом усього часу свого існування веде просвітницьку роботу серед медичних працівників (конференції, конгреси, школи, розробка медичних рекомендацій, протоколів та ін.) та пацієнтів (заходи для населення в рамках щорічного Всесвітнього дня боротьби з інсультом тощо). Але все ж на сьогодні однією з найвеличезніших проблем є необізнаність населення щодо інсульту, адже коли сам хворий або оточуючі не знають основних симптомів цього захворювання, через що не можуть оцінити необхідність термінового звернення по медичну допомогу, складно говорити про своєчасне та якісне лікування. Також в Україні катастрофічно не вистачає інсультних та реабілітаційних центрів, де є можливість надати хворим на інсульт своєчасну якісну медичну допомогу, провести не тільки медикаментозне лікування, але й повноцінну реабілітацію, як того вимагають міжнародні стандарти. Тільки такий підхід до вирішення проблеми інсульту — обізнаність населення та медичних працівників щодо проблеми, активна первинна профілактика, своєчасне надання медичної допомоги на всіх стадіях захворювання — є гарантією покращення якості життя хворих на інсульт та їх родин та зниження показників захворюваності та смертності.
Більш докладно про проблему інсульту у світі розповіла виконавчий директор громадської організації «Українська асоціація боротьби з інсультом» М.В. Гуляєва. Вона відзначила, що проблема інсульту в усьому світі є не менш значущою, ніж в Україні. Так, у 2010 році від серцево-судинних захворювань у світі загинуло 18,1 млн людей. Щорічно у світі трапляється 16 млн інсультів. Станом на 2014 рік у всьому світі нараховується 102 млн інвалідів внаслідок інсульту. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у 2005 році зареєстровано близько 5,7 млн смертей внаслідок інсульту, у 2015 році очікується зростання цієї цифри до 6,5 млн, а у 2017 році — до 7,9 млн.
ВООЗ прийняла глобальний план дій щодо профілактики та контролю над хронічними неiнфекцiйними захворюваннями на 2013–2025 роки. За даними Організації Об’єднаних Націй станом на липень 2014 року, є певний прогрес у боротьбі з інсультом: більше ніж 50 % пацієнтів iз підвищеним ризиком серцево-судинних захворювань у світі отримують медикаментозну профілактику. При аналізі стану справ iз проблеми інсульту в різних країнах чітко прослідковується тенденція залежності рівня захворюваності на інсульт та його ускладнень від рівня економічного розвитку країни. За період з 1990 по 2010 рік у країнах iз високим рівнем економічного розвитку на 12 % знизився рівень смертності та інвалідизації від інсульту, у той час як у країнах iз низьким рівнем розвитку ці показники підвищилися на 12 %. Україна є країною із рівнем економічного розвитку, що нижчий від середнього. За статистикою, в Україні кожен 5-й мешканець хворіє на інсульт, 40–50 % пацієнтів з інсультом помирають протягом першого року з початку захворювання. В Україні, як і в усьому світі, є три види допомоги хворим на інсульт — мінімальна (первинна), необхідна (спеціалізована) та просунута (високоспеціалізована), прописані індикатори якості надання допомоги інсультним хворим: кількість повторних інсультів упродовж року, доставка хворих у спеціалізоване інсультне відділення, виконання нейровізуалізації в перші 24 години, призначення антитромбоцитарної терапії протягом перших 24–48 годин, тромболітична терапія при ішемічному інсульті в період терапевтичного вікна. При цьому найголовнішою проблемою в нашій країні є відсутність належного контролю виконання протоколів надання допомоги інсультним хворим на всіх рівнях та належної взаємодії між рівнями надання допомоги. Також теза про те, що профілактика інсульту та мотивація здорового способу життя є значно дешевшими, ніж витрати на різні методи лікування, яка в розвинутих країнах свiту є керівництвом до дії, в Україні, на жаль, поки що залишається лише тезою.
Питанням інформованості населення щодо інсульту була присвячена доповідь доцента школи охорони здоров’я Національного університету «Києво-Могилянська академія» Д.В. Гуляєва. Вiн зазначив, що саме обізнаність пересічних громадян щодо розпізнавання ознак інсульту вiдiграє не меншу роль у наданні якісної допомоги хворому на інсульт, ніж своєчасна госпіталізація, належна медикаментозна терапія та реабілітація. Рівень обізнаності з питань інсульту в Українi красномовно демонструють результати структурованого опитування у двох групах населення, що проводилося в м. Києві восени 2012 року в рамках заходів до Всесвітнього дня боротьби з інсультом. Першу групу становила 61 особа переважно середнього та похилого віку, другу — 18 студентів одного з вищих навчальних закладів немедичного профілю м. Києва. 70 % опитуваних з першої групи та 88,9 % — iз другої відповіли, що інсульт потребує невідкладного втручання, при цьому про необхідність звернення до швидкої медичної допомоги говорили 86,9 та 55,6 % відповідно. Що стосується основних ознак інсульту, виявилося таке: у групі людей середнього та похилого віку знання 5 проявів інсульту продемонстрували 1,6 % респондентів, 4 проявів — 4,9 %, 3 проявів — 11,5 %, 2 проявів — 24,5 %, а 29,5 % опитуваних змогли назвати тільки одну ознаку інсульту. У групі студентів ситуація була ще гіршою: 5 ознак інсульту не зміг назвати ніхто з опитуваних, 4 прояви — тільки 6,3 % студентів, 3 прояви — 16,7 %, 2 прояви — 22,2 %, а 55,6 % не знали жодного прояву інсульту. Жодного фактора ризику розвитку інсульту не змогли назвати 19,7 % опитуваних першої групи та 16,7 % — другої. З точки зору учасників опитування, найдоречнішими засобами інформування населення про інсульт є телебачення, радіо та спеціальні масові заходи. Це свідчить про те, що боротьба з інсультом не тільки має бути завданням медичних працівників, а перш за все визначатися державною політикою із залученням різних засобів інформування, у тому числі ЗМІ та громадських організацій. Поки що основну частку зусиль взяла на себе ГО «Українська асоціація боротьби з інсультом», яка видає інформаційні матеріали (буклети, книги) не тільки для лікарів, але й для пацієнтів. Нещодавно було здійснено переклад  українською мовою Світового білля прав пацієнта з інсультом. Але ж, на жаль, зусиль однієї громадської організації недостатньо.
У доповіді к.м.н., доцента В.А. Голика (Український інститут медично-соціальних проблем інвалідності, м. Дніпропетровськ) докладно були висвітлені статистичні дані щодо цереброваскулярних захворювань в Україні протягом останнього десятиріччя. Згідно з даними ДУ «Центр медичної статистики МОЗ України» рівень захворюваності на цереброваскулярні захворювання в цілому за період з 2004 по 2013 рік зменшився приблизно на 100 випадків на 100 тисяч населення й у 2013 році становив 933,3 випадку на 100 тисяч. У той же час протягом десятиріччя показник захворюваності на інсульт поступово зростав з 256,2 випадку на 100 тис. населення у 2004 році до 299,5 випадку на 100 тис. населення у 2013 році. Первинна інвалідність від цереброваскулярних хвороб серед дорослого населення України за останні 10 років знизилася з 70 випадків на 100 тис. осіб у 2004 роцi до 40 випадків на 100 тис. осіб у 2014 році. Однак стосовно статистичних показників інвалідності від цереброваскулярних хвороб, особливо інсульту, В.А. Голик зауважив, що поняття «інвалідність від інсульту» в Україні дещо відрізняється від загальноприйнятого поняття в інших країнах світу. В Україні визначення «інвалід внаслідок інсульту» стосується тільки осіб, які пройшли огляд у медико-соціальнiй експертнiй комісії, у той час як в усьому світі інвалідом після перенесеного інсульту вважається особа, яка внаслідок хвороби стає залежною від оточуючих, тому порівняння показників інвалідності в нашій країні з аналогічними показниками в інших країнах світу є неточним.
Доповідь завідуючого інсультним центром Універсальної клініки «Оберіг» к.м.н. Ю.В. Фломіна була присвячена проекту ESO EAST. Це п’ятирічна програма Європейської інсультної асоціації (ESO) зi співробітництва з лікарями країн Східної Європи для оптимізації та впровадження сучасних стандартів допомоги пацієнтам з інсультом. Ключовими пунктами цієї програми є створення реєстрів хворих з інсультом, створення інсультних відділень (Stroke Unit), керування якістю, навчання персоналу та сертифікація інсультних блоків. Завершуючи доповідь, Ю.В. Фломін висловив надію, що інсультний центр Універсальної клініки «Оберіг», який є першим унікальним за своєю суттю інсультним центром в Україні і надає спеціалізовану медичну допомогу хворим у всіх періодах інсульту виключно відповідно до міжнародних медичних стандартів, розроблених на основі доказової медицини, успішно пройде міжнародну сертифікацію.
Усі проблеми надання інсультної допомоги в Україні, які обговорювалися на прес-брифінгу, знайшли підтвердження у виступі дружини одного з пацієнтів інсультного центру Універсальної клініки «Оберіг». Цей виступ досить докладно проілюстрував шлях пацієнта — мешканця невеликого міста однієї з областей України, коли в нього розвинувся інсульт. У цьому випадку мали місце і необізнаність родичів та самого пацієнта щодо ознак виникнення інсульту, і відстрочене надання медичної допомоги на першому етапі, і пошуки родичами хворого клініки, де була б можливість отримати належну медичну допомогу, і спроба вирішити питання реабілітації хворого.
Підбиваючи підсумки заходу, можна відзначити, що, на жаль, на сьогоднi в Україні ситуація з наданням інсультної допомоги не досить втішна. Звичайно, у деяких великих містах та обласних центрах функціонують інсультні блоки або інсультні центри, але їх кількість значно менша, ніж необхідно. З вирішенням питань надання повноцінної реабілітації пацієнтам, які перенесли інсульт, ситуація ще гірша. Слід зазначити, що достатньо повноцінну високоспеціалізовану допомогу хворі на інсульт можуть отримати в приватних медичних закладах, але, на жаль, далеко не всі пацієнти мають належні фінансові можливості. Тож без долучання держави до вирішення питань належної організації допомоги пацієнтам з інсультом на базі державних медичних закладів, без створення та виконання певних державних програм з інформованості населення, мотивації як медичного персоналу, так і населення щодо первинної профілактики інсульту, відповідного всебічного оснащення всіх ланок медичного супроводження пацієнта з інсультом, починаючи з невідкладної допомоги і закінчуючи реабілітаційними заходами, наша держава не зможе знизити високі показники захворюваності, ускладнень та смертності від інсульту.

Similar articles

Оцінка якості надання інсультної допомоги у стаціонарах за даними реєстру RES-Q
Authors: Міщенко Т.С.(1), Чемер Н.М.(2), Московко С.П.(3), Гук А.П.(4), Шульга О.Д.(5), Фломін Ю.В.(6), Гуляєва М.В.(6), Муратова Т.М.(7), Храмцов Д.М.(7), Вадзюк Ю.С.(8)
(1) — Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, м. Харків, Україна
(2) — Київська обласна клінічна лікарня, м. Київ, Україна
(3) — Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна
(4) — Інститут нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова НАМН України, м. Київ, Україна
(5) — Волинська обласна клінічна лікарня, м. Луцьк, Україна
(6) — Медичний центр «Оберіг», м. Київ, Україна
(7) — Одеський національний медичний університет, м. Одеса, Україна
(8) — Консультант програми «­Angels», м. Київ, Україна

"News of medicine and pharmacy" №3 (715), 2020
Date: 2020.04.21
Categories: Neurology
Sections: Specialist manual

Back to issue