Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Всесвітній день боротьби із запальними захворюваннями кишечника
день перший
день другий
Коморбідний ендокринологічний пацієнт
Международный эндокринологический журнал 5 (69) 2015
Вернуться к номеру
Від редактора
Рубрики: Эндокринология
Разделы: От первого лица
Версия для печати
Статья опубликована на с. 9-11
Восени 2005 року лікарська громадськість отримала новий медичний журнал, а днями «Міжнародному ендокринологічному журналу» виповнилося 10 років.
69 випусків журналу за 10 років його існування — результат наполегливої праці злагодженого колективу редакції. Журнал має своє коло читачів і активних авторів. Для багатьох лікарів журнал став настільною книгою.
Основні підсумки 10-ліття: журнал включений до переліку наукових фахових видань України, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук, до міжнародних наукометричних баз Google Scholar, Ulrichsweb Global Serials Directory, Index Copernicus.
За ці 10 років журнал змінився, але одне залишається незмінним — «Міжнародний ендокринологічний журнал» завжди орієнтується на практикуючого лікаря, висвітлюючи на своїх сторінках новітні наукові досягнення в галузі ендокринології та їх застосування в повсякденній практиці.
Засновниками «Міжнародного ендокринологічного журналу» є Буковинський державний медичний університет і Видавничий дім «Заславський» — провідне видавництво професійної медичної літератури в Україні.
Журнал розвивався і ріс разом з авторським колективом, багато наших авторів за цей час захистили дисертації, стали доцентами та професорами, під їх керівництвом організовані й успішно проходять конференції та конгреси, їх доповіді з цікавістю слухають лікарі всього світу на міжнародних форумах.
«Міжнародний ендокринологічний журнал» своїми рубриками намагається охопити якнайширше коло питань — від результатів оригінальних досліджень, лекцій для лікарів до методичних рекомендацій, реферативної інформації та оглядів літератури.
Журнал знайшов свою аудиторію серед практикуючих ендокринологів і наукових співробітників, став сучасним інструментом комунікації наукових досягнень та кращих практик провідних ендокринологічних шкіл світу для поліпшення надання допомоги хворим з ендокринною патологією в Україні. Сучасна ендокринологія потребує постійного професійного вдосконалення лікарів, розвитку наукового потенціалу та впровадження сучасних інноваційних технологій.
Фахове висвітлення проблемних питань у галузі ендокринології на сторінках «Міжнародного ендокринологічного журналу» допомагає об’єднати зусилля фахівців, науковців, державних установ і сприяє підвищенню професійного рівня лікарів-читачів. Журнал не лише демонструє особливості надання допомоги хворим з ендокринною патологією, а й покликаний підвищити ефективність –освіти лікарів з питань ендокринології. «Міжнародний ендокринологічний журнал» одним із перших в Україні серед медичних спеціалізованих видань запровадив систему інтерактивної дистанційної післядипломної медичної освіти для ендокринологів, лікарів суміжних спеціальностей і сімейних лікарів.
Ми запрошуємо вас до подальшої активної участі в роботі журналу й будемо вдячні за підтримку на новому етапі його розвитку. Нам будуть цікаві ваші побажання та пропозиції із формування розділів і тематики майбутніх номерів, це важливо для нас. Ми також запрошуємо до співпраці фахівців суміжних професій: акушерів-гінекологів, неврологів, хірургів, ангіологів, кардіологів, офтальмологів — усіх, хто за родом діяльності і професійних інтересів стосується до ендокринології. Сторінки журналу є відкритим майданчиком для професійного діалогу фахівців у цій галузі.
/10.jpg)
Редакція й надалі розвиватиме «Міжнародний ендокринологічний журнал» як повноцінне міжнародне наукове періодичне видання. Сподіваємося, що наш журнал і далі залишатиметься другом і помічником у вашій складній, але такій важливій роботі.
Висловлюємо вам, шановні наші читачі та автори, щиру подяку за те, що залишаєтеся з нами, даєте мудрі поради та високо цінуєте нашу спільну працю. Завдяки вашій підтримці журнал має авторитет і є корисним у такій нелегкій лікарській праці.
Журнал орієнтований на найсучаснішу інформацію, а стиль подачі — говорити просто про складне. Свіжі підходи до відомих проблем, парадоксальні висновки, оригінальні версії, дискусії професіоналів — за це цінують «Міжнародний ендокринологічний журнал».
Уже стало доброю традицією інформувати читачів журналу про міжнародні ендокринологічні події та подавати найновішу інформацію з медичних форумів. Незважаючи на строгі критерії відбору статей, журнал завжди відкритий для читачів, у його вітальні завжди знайдеться місце для зустрічей з відомими людьми.
Листи вдячних читачів свідчать, що наші зусилля не залишилися непоміченими. Але колектив журналу не зупинятиметься на досягнутому й надалі буде дивувати вас цікавими матеріалами. Успіх там, де є впевненість і оптимізм, там, де працюють не покладаючи рук.
Традиційне вітання читачам із півдня Франції, з віадука Мійо — вражаючого шедевра інженерної думки й водночас витвору мистецтва! Це справді унікальний, найвеличніший міст у світі, його найвища опора має висоту 343 метри, а найбільша відстань від полотна проїзду до землі — 270 м. За висотою йому поступається навіть Ейфелева вежа.
Міст був урочисто відкритий 14 грудня 2004 року, він проходить понад долиною річки Тарн поблизу міста Мійо. Віадук обладнаний численними приладами й датчиками, що відстежують щонайменші відхилення в його конструкції, аж до міліметра. Апаратура здійснює близько 100 вимірів за секунду. Дорога має невеликий ухил, спускаючись з півдня на північ, і кривизну радіусом 20 кілометрів, щоб створити водіям кращий огляд.
Уже сам проект вантового красеня вражав своєю амбітністю. Сім високих опор, два з половиною кілометри дорожнього полотна, ванти, покриті спеціальним потрійним захистом від корозії. Навколо моста не вщухали запеклі суперечки. Вважали, що будівництво такого велетня у французькій глибинці спустошить державну казну й не окупиться. Однак будівництво (всього впродовж трьох років) швидко змусило замовкнути скептиків. По-перше, до дивовижного моста заспішили туристи зі всьо–го світу, по-друге, міст миттєво отримав статус однієї з найпримітніших архітектурних споруд Франції.
Поїздка над долиною річки Тарн на висоті 270 метрів створює незабутнє відчуття польоту на машині. Вигляд особливо вражає й захоплює подих, коли в долині річки Тарн туман, а міст немов пливе над нею.
Обійшовся чудо-міст Франції у 400 мільйонів євро.
/11.jpg)
Мимоволі напрошується порівняння з українським Дарницьким залізнично-автомобільним мостом у Києві. Розміри моста набагато скромніші, ніж віадука Мійо (довжина — 1066 метрів, висота — 20 метрів). Але будувався він утричі довше, ніж віадук Мійо, та і обійшовся у два з половиною рази дорожче за французького гіганта — близько мільярда євро.
Тому це також можна вважати шедевром. Наші чиновники проявили неймовірну винахідливість у тому, щоб роздути бюджет моста до космічних розмірів, витягнути ці гроші та успішно їх списати. Справді, якби всі кошти, що виділяються бюджетом та інвесторами, йшли за призначенням, а не в кишені чиновників, то Україна могла б докорінно змінити транспортну інфраструктуру, що залишається вразливим місцем держави.
І читачам, і колегам хотілося б побажати одного: щоб у читачів завжди була можливість отримувати із засобів масової інформації своєчасну та якісну інформацію, яка б багатогранно освітлювала питання, що їх цікавлять, повністю розкриваючи тему й залишаючи при цьому простір для самостійних роздумів і формування власної думки.
Залишайтеся з «Міжнародним ендокринологічним журналом»! Разом ми зможемо зробити наше життя й нашу роботу цікавішими та яскравішими!
Головний редактор
професор, заслужений лікар України, член Спілки
журналістів України
Володимир Іванович Паньків