Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

International journal of endocrinology 7 (71) 2015

Back to issue

Editor’s Note

Статтю опубліковано на с. 9-11

 

Традиційно в листопаді спостерігаємо сплеск інтересу до проблем цукрового діабету. 14 листопада у світі відзначається день боротьби з таким грізним захворюванням. Саме цього дня далекого 1891 року народився Фредерік Грант Бантінг — дивовижна людина, у якої вистачило наполегливості виділити інсулін (хоча його науковий керівник давно хотів прикрити тему), людина з почуттям справедливості, яка після неточного рішення Нобелівського комітету, що не присудив премію його колезі Чарльзу Бесту, віддала тому половину премії, людина безкорислива, яка не запатентувала інсулін і за символічну плату в один долар віддала методику фірмі «Елі Ліллі» для виробництва інсуліну, людина-громадянин, який став полковим лікарем під час Другої світової війни й загинув. 

З точки зору сьогодення інсулін Бантінга й Беста був і забрудненим, і незручним для введення, але він дав можливість жити для приречених на загибель людей. Тепер ми знаємо про цукровий діабет куди більше, ніж у 1921 році, коли працював Бантинг, однак саме йому (про доробок румунських колег розкажемо іншим разом) ми зобов’язані принципово новою сторінкою в історії медицини. І сам факт відзначення Всесвітнього дня діабету став прикладом для інших свят — Дня остеопорозу, Дня щитоподібної залози...
13 листопада 2015 року в Міністерстві охорони здоров’я України відбулася прес-конференція, присвячена Всесвітньому дню діабету. Розглядалися питання державного забезпечення хворих на діабет, запровадження системи відшкодування вартості лікування препаратами інсуліну (реімбурсації), а також ведення електронного реєстру хворих на цукровий діабет. 
На початку прес-конференції виконуюча обов’язки міністра охорони здоров’я України Олександра Павленко поінформувала про державну політику у сфері забезпечення хворих на цукровий діабет препаратами інсуліну. У Державному бюджеті України на 2015 р. виділено 638 млн грн на закупівлю препаратів інсуліну. Нагадаю, що ці закупівлі з 2007 року децентралізовані, тобто вони не здійснюються в МОЗ України, а відбуваються в регіонах. Очільниця міністерства зазначала, що в результаті отримані різні картини проведення таких закупівель у різних регіонах. За її словами, це зумовило необхідність реанімувати пілотний проект щодо запровадження державного регулювання цін на препарати інсуліну, який планувалося запровадити декілька років тому.
О. Павленко вважає, що пілотний проект є одним з інструментів боротьби з корупцією в галузі, адже він дозволить перейти від закупівель препаратів інсуліну в регіонах до відшкодування вартості таких препаратів аптечним закладам. Тому з початку 2016 р. в межах цього проекту планується відхід від регіональних закупівель препаратів інсуліну. Запровадження реімбурсації розглядається як шлях до економії бюджетних коштів та ефективного їх розподілу для покриття потреби більшої кількості людей із цукровим діабетом.
Для того щоб вже прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 р. № 73 запрацювала, МОЗ розробив проекти нормативно-правових актів (врегулювання порядку ведення реєстру пацієнтів, що потребують інсулінотерапії, порядок відшкодування вартості препаратів інсуліну та розрахунку референтних цін (цін відшкодування) на препарати інсуліну) і відправив до центральних органів виконавчої влади для отримання узгоджень. Їх прийняття планується до кінця року (сподіваємося, що 2015-го).
На прес-конференції було повідомлено, що реєстр пацієнтів, які потребують інсулінотерапії, створений зусиллями МОЗ України за допомогою волонтерів.
Головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «ендокринологія» професор Борис Маньковський підкреслив, що цукровий діабет — проблема не лише медична, а й соціальна та економічна. В Україні близько 200 тис. людей з цукровим діабетом потребують щоденного проведення інсулінотерапії. І хоча держава забезпечує таких хворих препаратами інсуліну на безкоштовній основі, існуюча тендерна система має низку проблем, пов’язаних не тільки з корупційними ризиками, але й з великими обмеженнями лікарів з медичної точки зору. Лікарі, які призначають препарати інсуліну пацієнтам, доволі часто не мають вільного вибору цих препаратів і змушені призначати лише закуплені в регіонах під час проведення тендеру, зазначив Б. Маньковський. Тому, на його думку, нова система дасть лікарю свободу вибору потрібного для пацієнта препарату інсуліну. Крім того, при тендерній системі державних закупівель існує ризик порушення умов зберігання препаратів інсуліну, що потребують дотримання умов холодового ланцюга.
Директор Департаменту раціональної фармакотерапії та супроводження державної формулярної системи Державного експертного центру Тетяна Думенко зазначила, що система відшкодування вартості препаратів інсуліну, крім вищеназваних переваг, захистить тих пацієнтів, які сьогодні відмовляються отримувати запропоновані їм державою на безкоштовній основі препарати інсуліну та сплачують повну вартість інших препаратів інсуліну. Для цих пацієнтів передбачено модель можливості часткового відшкодування вартості препаратів інсуліну за згодою пацієнта. «У разі виписування рецепта в системі повного відшкодування вартості препарату інсуліну при отриманні лікарського засобу в аптечному закладі пацієнт не сплачує ні копійки. За його бажанням він також може отримати препарат інсуліну в більш зручній формі випуску і при цьому сплатити різницю у вартості цих препаратів, що погоджується на рівні комунікації пацієнта та лікаря. Важливим є той факт, що запропонований порядок розрахунку референтних цін погоджений з основними учасниками ринку. Тому ми сподіваємося, що він не стане перепоною на шляху реалізації даного проекту», — підкреслила Т. Думенко.
Олександра Павленко надала інформацію стосовно реєстру пацієнтів, які потребують інсулінотерапії. З огляду на право пацієнта на нерозголошення його персональних даних розробниками проекту в МОЗ України передбачено 3 рівні доступу до інформації реєстру: перший рівень з максимальним доступом до інформації мають медичний заклад і лікуючий лікар, який безпосередньо надає допомогу пацієнтам; другий рівень доступу до інформації отримують департаменти охорони здоров’я обласних державних адміністрацій (зведення та акумуляція цих даних); третій рівень доступу має МОЗ України, що отримує лише статистичні дані й доводить їх до Міністерства фінансів України та Кабінету Міністрів України. Така електронна база даних допоможе уніфікувати всю роботу з ведення пацієнтів, хворих на цукровий діабет, від часу взяття на облік, призначення й виписування рецептів лікарями до рівня зведених статистичних даних загалом, необхідних для МОЗ.
Виконуюча обов’язки міністра доволі оптимістично розглядає можливість впровадження такої системи. «Для створення більш зручних умов для пацієнта та скорочення часових витрат на його обслуговування планується передбачити можливість лікаря вносити інформацію про пацієнта до реєстру, а також оформлювати рецепти безпосередньо на власному робочому місці. Наразі перешкодою є те, що сьогодні далеко не кожен лікар має на робочому місці комп’ютер і тим більше доступ до Інтернету. Проте це питання має буде вирішено на регіональному рівні», — зауважила О. Павленко.
Член робочої групи з питань запровадження реєстру пацієнтів, які потребують інсулінотерапії, та один із його розробників Андрій Ізмайлов повідомив, що наразі розробка цього реєстру завершена і він вже проходить тестування в Житомирській та Дніпропетровській областях, де до нього підключені всі ендокринологи, які можуть виписувати рецепти на препарати інсуліну. За його словами, до кінця листопада до реєстру пацієнтів, які потребують інсулінотерапії, також отримають доступ лікарі Вінницької та Чернігівської областей, а до кінця року — ще 5–6 областей.
Отже, це має бути база даних, з якою зможуть працювати і лікарі, і аптеки, і департаменти охорони здоров’я, і МОЗ, але кожний учасник бачить тільки ту інформацію, яка потрібна йому відповідно до його рівня компетенції. Важливо, що безпосередньо в системі лікар може виписати рецепт за відповідним шаблоном, а аптека — відпустити вказаний препарат, а інформація про це буде збережена в історії ведення пацієнта. Для пацієнтів це означає вільний і постійний доступ до лікування незалежно від зміни лікаря, місця проживання або перебування.
Хотілося б лише побажати успішної реалізації, зважаючи на той факт, що МОЗ України і далі залишається структурою, зосередженою на рутинних бюрократичних операціях, з украй низькою здатністю до втілення реформ.
Вітання читачам з берегів однієї з наймальовничіших у Європі рік — Дністра!
Ця виняткова краса промовляє до підсвідомості — нагадує про вічність і проймає миттю буття в найвищому душевному акорді. Коли споглядаєш Дністер від витоків (з висоти 760 м поблизу села Вовче на Турківщині) до гирла (лиман через вузьку протоку вливається в Чорне море), постає потреба заглибитися в течію життя й пізнати її.
Коли лицемірство й метушня цивілізації стають нестерпними, людина прагне вирватися з цього виру і знайти спокій серед природи. На наше щастя, Україна багата на мальовничі місця, які можуть потішити людське око та серце.
З верхів’їв Карпат (поруч беруть початок річки Сян і Уж) просторами України та Молдови Дністер несе свої води впродовж 1362 кілометрів. Приймаючи зліва і справа притоки, приборкуючи свій гірський норов, ріка могутнішає і, подолавши майже половину шляху, величаво тече глибокою каньйоноподібною долиною. Долини лівих приток також мають стрімкі схили (стінки), які покриті лісами і, здається, впираються в самісіньке небо. І для довершення цієї досконалої краси матінка-природа то тут, то там розкидала унікальні творіння — тавертинові скелі. Вони височіють над долинами, ніби пильнуючи спокій ріки.
Тавертинові скелі — це своєрідний символ міцності та вірності, можливо, саме тому на них будували храми, щоб люди, дивлячись на ці витвори природи, також твердо трималися своєї віри та обраного шляху. Скелі ставали прихистком від численних ворогів. На них будували фортеці, аби дати відсіч загарбникам. Сьогодні кожному з нас ці скелі готові подарувати радість, впевненість та спокій, яких так не вистачає в повсякденному житті. Варто лише захотіти побачити їх, доторкнутися до їх величі та краси.
Від Галича (ще за княжих часів біля древнього міста була пристань, куди причалювали шкути, якими перевозили виварену з тутешньої ропи сіль, а понад сто років тому в Галичі збудували справжній річковий порт) до Хотина (мимоволі згадується Хотинська битва 1621 року — битва двох держав, двох цивілізацій, двох світів, битва за Центральну Європу) ріка утворює Дністровський каньйон, який внесено до списку семи природних чудес України. Дністровський каньйон — це, образно кажучи, книга створення світу, підручник з геології з реальними ілюстраціями, адже береги Дністра, як артерії землі, нагадують земну поверхню в розрізі.
Його унікальність полягає в мальовничих ландшафтах та їх неповторності: фантастичні річкові вигини — меандри, круті скелясті або заліснені береги висотою до 300 м, химерні скелі й геологічні відшарування, руїни фортець, печери й гроти зі слідами перебування людини, водоспади, мальовничі острови, пташине різноголосся. Деякі місця на Дністрі такі гарні, що просяться на полотно і з нетерпінням чекають талановитого пейзажиста. 
Перебуваючи на місці витоку Дністра, навіть уявити не можеш, наскільки складний, звивистий його шлях від витоків до гирла. І перш ніж води ріки зіллються з водами моря, вона напише свою історію життя. Прагнення й спокій, вічність і скороминущість — усе можна побачити на її довгому шляху.
У кожного в житті, як стверджує одна романтична сага, є два береги — від одного людина відпливає, до іншого має неодмінно причалити. На цій довгій дорозі зустрічається чимало інших, не менш значних. Серед таких — берег юності, берег любові, берег надії…
І все ж, хоч би де зупинялася людина, їй неодмінно світитиме далеким вогником оповитий спогадом отой найперший — Берег дитинства. Незалежно від віку кожному по-своєму пектиме спогадом цей берег, і чим далі людина відпливатиме роками, тим більша тяга до нього.
Поважайте життя та насолоджуйтесь ним, яким би воно не було жорстоким. Творіть добро всюди, де тільки можете. Цінуйте близьких, адже плин часу, як і плин ріки, не зупинити. Час — життя, а життя — це ми... 
 
Головний редактор
професор Володимир Іванович Паньків


Back to issue