Інформація призначена тільки для фахівців сфери охорони здоров'я, осіб,
які мають вищу або середню спеціальну медичну освіту.


Підтвердіть, що Ви є фахівцем у сфері охорони здоров'я.

"News of medicine and pharmacy" 3 (566) 2016

Back to issue

Всесвітній день боротьби з туберкульозом: «Єднаймося задля ліквідації туберкульозу!»

Статья опубликована на с. 20 (Мир)

 

24 березня 2016 року весь світ відзначає Всесвітній день боротьби з туберкульозом (ТБ), цьогорічним гаслом якого є заклик «Єднаймося задля ліквідації туберкульозу!».

У Всесвітній день боротьби з туберкульозом у приміщенні Українського кризового медіа-центру відбувся прес-брифінг, в якому взяли участь міністр охорони здоров’я України Олександр Квіташвілі, директор ДУ «Український центр контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України» професор Наталія Нізова та медичний спеціаліст з питань туберкульозу Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) в Україні Андрій Славуцький.
Щороку в Україні реєструється близько 30 000 нових випадків захворювання на ТБ. Кожен шостий хворий помирає, хоча сьогодні це захворювання цілком виліковне.
Люди з активним ТБ можуть інфікувати 10–15 людей щороку, серед яких приблизно у 5 % захворювання розвинеться протягом перших двох років після зараження. Ще 5 % інфікованих захворіють протягом життя. Без належного лікування 45 % хворих на ТБ і практично усі інфіковані ТБ, що є також ВІЛ-позитивними, помруть.
В Україні недовиявляється близько 25 % випадків хворих на ТБ. За оцінками ВООЗ, в Україні захворюваність на ТБ становить 94 випадки на 100 тис. населення, проте виявляють лише 70,5 випадку на 100 тис. населення. Також Україна входить до п’ятірки країн світу з найвищим тягарем мультирезистентного ТБ (МРТБ), тобто ТБ, стійкого до протитуберкульозних препаратів. У 2015 році виявлено 6878 таких випадків, у той час як, за даними ВООЗ, оціночна цифра становить 13 000 випадків, що свідчить про низький рівень виявлення.
«Питання протидії туберкульозу в Україні є одним із пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров’я і соціального розвитку, а також предметом міжнародних зобов’язань України в частині виконання положень Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Наразі зусилля державних інституцій спрямовані на подолання цієї соціальної хвороби, масштаби якої загрожують здоров’ю населення, відтак можуть стати перешкодою на шляху до європейської інтеграції країни», — коментує міністр охорони здоров’я України Олександр Квіташвілі.
Наразі МОЗ України спільно з національними та міжнародними партнерами здійснюється розробка Концепції та заходів нової програми протидії ТБ на 2017–2021 роки, за основу якої взято Глобальну стратегію ВООЗ з ліквідації ТБ та План дій щодо боротьби з ТБ для Європейського регіону ВООЗ на 2016–2020 рр.
«Стратегія ліквідації туберкульозу ВООЗ націлена на викорінення епідемії туберкульозу до 2035 року і має на меті покласти край глобальній епідемії туберкульозу. Ціллю є зниження смертності від ТБ на 95 % і скорочення кількості нових випадків на 90 % у період з 2015 по 2035 рік, а також слід переконатися, що жодна сім’я не обтяжена катастрофічними витратами через туберкульоз. ВООЗ закликає всі уряди, місцеві спільноти, громадянське суспільство і приватний сектор об’єднатися, щоб ліквідувати цю хворобу. В Україні є достатньо потенціалу і ресурсів, щоб подолати ТБ, але є гостра потреба провести реформу лікування ТБ, щоб воно було зосереджене на потребах пацієнта і його сім’ї», — підкреслив медичний спеціаліст з питань туберкульозу ВООЗ в Україні Андрій Славуцький.
Для виконання заходів Загальнодержавної соціальної цільової програми протидії ТБ у 2015 році виділено близько 1 млрд грн, із них з державного бюджету — близько 212 млн грн, з місцевих бюджетів — 285 млн грн. Реалізація заходів Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на ТБ значною мірою залежала від зовнішнього фінансування, а саме від Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, ТБ і малярією, що забезпечував близько 50 % від загального фінансування.
Шанси на одужання має кожний хворий. Цього року МОЗ ініціювало впровадження нових протитуберкульозних препаратів, які вже використовуються у світі та їх ефективність доведено (бедаквілін, деламанід, претоманід). Вони суттєво скоротять терміни лікування і підвищать його ефективність (тривалість лікування зі стійкістю 1,5–2 роки, у разі застосування нових протитуберкульозних препаратів — близько 6 міс.) і дадуть додаткові шанси на одужання тим пацієнтам, які на сьогодні вважаються невиліковними.

Ситуація щодо захворюваності на туберкульоз в Україні

За даними ВООЗ, в Україні захворюваність знижується в середньому на 3,3 % з 2007 року. У 2015 році, за даними Центру медичної статистики МОЗ України, в Україні рівень захворюваності становить 70,5 на 100 тис. населення, коли захворіло близько 30 000 осіб, що на 1,4 % менше, ніж минулого року. Проте, необхідно врахувати, що у 2014 році до статистичних даних був включений рівень захворюваності по всій Донецькій області, а у 2015 році є тільки дані по території, що підконтрольна уряду України. Отже, якщо порахувати, що у Донецькому регіоні рівень захворюваності у 2015 році приблизно на рівні 2014 року, то захворюваність зросла б на 4 %.
В умовах соціально-економічної кризи, що поглиблюється через військовий конфлікт на Сході країни, де проживало до початку бойових дій 15 % хворих на ТБ в Україні, прогнозується погіршення епідемічної ситуації щодо ТБ в найближчі роки.
На жаль, сьогодні немає підстав говорити про можливе зниження захворюваності на ТБ на Сході країни на територіях, не підконтрольних уряду країни. Це питання серйозно обговорюється на рівні міжнародних організацій. За детальною інформацією можна звернутися до бюро ВООЗ в Україні.
У 2015 році найвищий показник захворюваності був в Одеській, Херсонській, Дніпропетровській, Кіровоградській областях.
Тривожним є той факт, що зростає захворюваність серед дітей. У 2015 році захворіло 826 дітей (із них віком до 1 року — 33 дитини, до 4 років — 379), що на 8 % більше, ніж у попередньому періоді. Слід нагадати, що вакцинація в пологовому будинку БЦЖ запобігає розвитку тяжких форм ТБ.
Також проблемою є недовиявлення ТБ серед значної частини хворих на ТБ, що створює передумови для подальшого його поширенням серед загального населення. Як відомо, один хворий на ТБ заражає (інфікує) в середньому за рік близько 100 осіб, із яких 10 захворюють на ТБ. Так, за даними ВООЗ, в Україні розрахункова (оціночна) захворюваність на ТБ становила 94,0 випадку на 100 тис. населення, проте виявлено тільки 70,5 випадку на 100 тис. населення. Отже, в Україні недовиявляється близько 25 % випадків хворих на ТБ. Набуває загрозливих масштабів поширення МРТБ, тобто ТБ зі стійкістю до основних протитуберкульозних препаратів, лікування якого триваліше і менш успішне: Україна входить до п’ятірки країн світу з найвищим тягарем МРТБ — у 2015 році виявлено 6878 випадків МРТБ.
Ситуація із поширенням МРТБ може зумовити ризик непомірного економічного тягаря для системи охорони здоров’я, оскільки вартість лікування хворого з чутливим ТБ становить близько 400 грн, а МРТБ — майже в 100 разів більше.
На сьогодні, незважаючи на складну економічну ситуацію, Міністерством охорони здоров’я забезпечено протитуберкульозними препаратами хворих на ТБ в повному обсязі. У 2015 році за кошти державного бюджету виділено 212 128,4 тис. грн, Глобального фонду — 483 874,19 тис. грн (у 2 рази більше).
Одночасно з поширенням епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу спостерігається високий рівень захворюваності на ТБ у поєднанні з ВІЛ-інфекцією, що становить 10,3 на 100 тис. населення, тобто майже кожен 6-й хворий на ТБ є ВІЛ-інфікованим.
Помирає від цього захворювання близько 5000 хворих на рік, тобто кожен 6-й хворий на ТБ, незважаючи на те, що сьогодні це виліковне захворювання.

Яка стратегія боротьби з ТБ в Україні?

Питання протидії ТБ в Україні є одним із пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров’я і соціального розвитку. На сьогодні в нашій державі діє Закон України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» та Законом України затверджена Загальнодержавна соціальна цільова програма протидії ТБ на 2012–2016 роки, наразі під чіткою координацією МОЗ України здійснюється розробка Концепції та заходів нової програми протидії ТБ на 2017–2021 роки.
Також питання боротьби з ТБ є предметом міжнародних зобов’язань України в частині виконання положень Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії й їх державами-членами. Наразі на національному рівні відбуваються консультації щодо підготовки відповідного пакета документів для впровадження кращих світових практик в Україні.
Беручи до уваги те, що Україна є активним членом ВООЗ, в країні розпочнеться впровадження нової глобальної стратегії ВООЗ «Покласти кінець туберкульозу» та Плану дій щодо боротьби з ТБ для Європейського регіону ВООЗ на 2016–2020 рр., які будуть взяті за орієнтир нової Концепції та національної програми протидії захворюванню на ТБ у 2017–2021 роках.
Згідно з рекомендаціями ВООЗ, необхідно вилікувати мінімум 85 % хворих на чутливий ТБ і 75 % хворих зі стійкими формами ТБ (МРТБ).
В Україні низька ефективність лікування серед уперше виявлених хворих на ТБ із позитивним мазком становить 62 %, а серед хворих на МРТБ — 34 %, що пов’язано з неякісним проведенням контрольованого лікування (особливо на амбулаторному етапі), відсутністю системи формування прихильності до лікування та високим рівнем стигми, безвідповідальним ставленням хворих до лікування.
Аналіз соціальної структури вперше виявлених хворих на ТБ у 2015 р. (рис. 1) демонструє, що серед пацієнтів, які вперше захворіли на ТБ, значну частину становлять представники соціально незахищених верств населення (47 % — безробітні особи працездатного віку, 4,2 % — особи, які повернулись з місць позбавлення волі; 3 % — особи без постійного місця проживання).
Серед уперше зареєстрованих хворих на ТБ 13 % становили хворі, які зловживають алкоголем, та 4 % — споживачі ін’єкційних наркотиків, що свідчить про нагальну потребу подальшого розвитку в країні програм соціальної підтримки пацієнтів за умов активної участі інститутів громадського суспільства.
До групи підвищеного ризику належать медичні працівники та співробітники пенітенціарних закладів.
Згідно з рис. 1, значна частина хворих на ТБ — це звичайні громадяни України, серед яких лікарі, вчителі, бізнесмени, політики, студенти тощо. Тобто в умовах напруженої епідеміологічної ситуації щодо ТБ захворіти може кожен незалежно від соціального статусу та рівня достатку, отже, має бути настороженість щодо ТБ як у загального населення, так і у медичних працівників.
Сьогодні лише медики не зможуть ліквідувати ТБ, оскільки це соціальна хвороба, що залежить від економічного стану в державі.  

Similar articles

Analysis of the risk factors for pulmonary tuberculosis in ATO participants, the clinical course, diagnosis and dependence on them of the duration of treatment
Authors: Попенко Н.В.(1), Сапожніков А.Р.(2)
(1) — Українська військово-медична академія, м. Київ, Україна
(2) — Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь», м. Київ, Україна

"Actual Infectology" Том 6, №6, 2018
Date: 2018.12.28
Categories: Infectious diseases
Sections: Clinical researches
Ретроспекція стійкості мікобактерій туберкульозу до антимікобактеріальних препаратів у 2008–2011 рр. у Чернівецькій області
Authors: Єременчук І.В. - Кафедра фтизіатрії та пульмонології, Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці
International journal of endocrinology 6 (54) 2013
Date: 2013.10.23
Categories: Endocrinology, Immunology
Sections: Medical forums
Authors: Гранкіна Н.В. (1), Марченко Н.Є. (1), Андрусенко В.П. (1), Мазанко А.В. (1), Литвиненко Н.А. (2)
1 - КП «ДОКЛПО «Фтизіатрія» ДОР», м. Дніпро, Україна
2 - ДУ «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського НАМН України», м. Київ, Україна

"Actual Infectology" Том 7, №5, 2019
Date: 2019.11.25
Categories: Infectious diseases
Sections: Medical forums

Back to issue